Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків Японії

Категорія (предмет): Міжнародна економіка

Arial

-A A A+

Вступ

У останні десятиліття Японія виступає як одна з головних економічних держав, будучи другою по розміру національною економічною силою у світі. Населення Японії складає приблизно 2,3% світової чисельності, але створює воно біля 16% ВМП, обчисленого по поточним валютним курсам, і 7,7% — по купівельній спроможності йєни. Її економічний потенціал дорівнює 61% американського, але по показнику виробництва на душу населення вона перевищує американський рівень. На Японію доводиться 70% сукупного продукту Східної Азії, її ВВП, підрахований на базі поточних валютних курсів, у чотири рази перевищує ВВП Китаю. Вона досягла високого рівня технічної досконалості, особливо в окремих напрямках передових технологій.

Актуальність роботи. Сучасна криза, зумовлена зміною технологічних укладів, випробовує стійкість національних економічних моделей, а феномену розвитку японської економічної моделі притаманний постійний пошук оригінального шляху самодостатнього розвитку та збереження унікальності. Розвиток компонентів японської економічної моделі постійно перебуває в динаміці, що дозволяє забезпечити самодостатність її національної економіки в глобальному світі.

Починаючи з 80-90-х років у Японії стала виявлятися тенденція до вивозу капіталу за межі країни, у тому числі в країни Європи. До початку ХХІ-го століття, незважаючи на відсутність стійких тенденцій до зростання національної економіки (а, можливо, і завдяки цьому), відбувається подальше збільшення інтересу японських підприємців до інвестування капіталу в країни Східної Європи, зокрема в Україну, що спостерігається в останні роки.

Саме тому, мета роботи — визначити пріоритетні напрями зовнішньоекономічних зв’язків Японії.

Проблемам японської економіки присвячені праці М. Носова, Ю.М. Пахомова, С.І. Соколенко, Є.Ф. Ростова та інших вітчизняних вчених.

Дослідженню національної економічної моделі Японії присвячені наукові праці М.Портера, Х. Такеурі та М. Сакакібара, П. Кругмана, Дж.Лінкольна та М. Герлаха, С. Фотеля, Д. Вітакера та Р. Коула, Р.Коо. Вітчизняні автори – Боровик В., Ковалишин П., Науменко С.,  Фісун А., Шиян Д. та інш. Нині економіка Японії – високопродуктивна система, в якій ефективно взаємодіють ділові кола й урядові структури країни.

Завдання роботи:

  • охарактеризувати економічний потенціал Японії;
  • визначити місце та роль Японії в світовому господарстві;
  • розкрити напрямки економічної співпраці Японії з Україною на міжурядовому рівні;
  • дослідити проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії

Предметом дослідження є теоретичні й методичні аспекти вивчення особливостей розвитку економіки Японії.

Об`єктом дослідження є зовнішньоекономічні зв’язки Японії.

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків країни, загальні закономірності та принципи їх розвитку

Японія торгує з країнами всіх континентів, але основний торговий партнер країни — США. Активні торговельні зв’язки склалися з країнами Південно-Східної Азії та країнами Перської затоки, великі обсяги зовнішньоторговельного обороту характерні для відносин з Південною Кореєю, Тайванем та, останнім часом, з Китаєм. Зростають торгівельні операції з країнами Західної Європи, особливо з ФРН.

Найважливішою рисою сучасних зовнішніх зв’язків країни є перехід на активну інвестиційну діяльність. Японія ввійшла до числа найбільших експортерів світу.

У середині 90-х років частка Японії у світовій торгівлі становила 9,5 %. Основою японського експорту є машини й обладнання (майже 40 %) і продукція автомобілебудування (14,5 %). Японія спеціалізується на виробництві найсучасніших, високоякісних і складних видів цієї продукції, що створюються на основі новітньої технології та передових досягнень НТЇЇ. Виробництво ж товарів масового попиту вона активно переносить у країни Південно-Східної Азії та Китай. Тут створена величезна мережа складального виробництва японських ТНК.

Суттєво зросла роль Японії на світових фінансових ринках. На початку 90-х років країна стала лідером серед держав-кредиторів. її частка на світовому ринку капіталу зросла до 53 %. Японські банки утримують більше ніж половину місць у першій десятці банків світу.

Надзвичайно активними суб’єктами світової зовнішньоекономічної діяльності є також японські ТНК. У середині 90-х років серед 20 найбільших корпорацій світу нараховувалося 10 японських. Найміцніші позиції вони займають у автомобілебудуванні, робототехніці, електроніці та електротехніці тощо. 

Таблиця 1.1. Основні макроекономічні показники Японії (2010 – 10 місяців 2011 р.)

Назва інформації 2010 січень-березень 2011 квітень-червень 2011 липень 2011 серпень 2011 вересень 2011 жовтень 2011 Зовнішньоторговельний обіг країни перебування —          експорт товарів, млн.дол.США 775,917.00 120,861.28 131,346.94 50,941.11 47,472.00 54,936.71 — —          імпорт товарів, млн.дол.США 756,086.00 130,534.52 122,424.32 46,967.45 45,567.00 49,273.72 — —          експорт ,послуг, млн.дол.США 148,668.00 34,482.00 28,517.00 8,859.00 9,998.00 11,098.00 — —          імпорт послуг, млн.дол.США 169,481.00 37,938.00 36,091.00 11,893.00 11,292.00 11,524.00 — Зовнішньоторговельний обіг країни перебування з Україною —          експорт товарів, млн.дол.США 115.70 24.66 14.24 6.62 9.96 15.70 10.64 —          імпорт товарів, млн.дол.США 2,786.00 186.44 85.44 27.34 26.49 43.38 52.97 —          експорт послуг, млн.дол.США 19.57 3.08 5.47 5.27 — —          імпорт послуг, млн.дол.США 28.30 5.25 5.51 2.43 —

У географічному спрямуванні японський експорт орієнтований на США, куди надходить майже третина усіх експортних поставок країни. Дефіцит США у торгівлі з Японією у 90-ті роки дорівнював сумі 50—60 млрд дол. на рік.

За останнє десятиліття помітно зросло значення країн Південно-Східної Азії та Китаю для японського експорту. Частка експорту цих держав становить більше ніж 40 % всього обсягу експорту Японії.

Частка Західної Європи у зовнішньоторговельному обороті Японії становить приблизно 19 %.

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії

Залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35 % всього обсягу внутрішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Водночас у японському імпорті поступово зростає частка обробної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, удвічі більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.

Важливо зазначити, що для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно, більше, ніж для будь-якої іншої промислово розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81 товарній групі. Однак реально ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай складною справою. Винятком є імпорт новітньої науково-технічної продукції, в якій зацікавлена країна.

В Японії розроблена величезна кількість різноманітних обмежень на імпорт, пов’язаних з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітарних тощо). Додаткові складності для іноземних підприємців криються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців залишається традиційна японська система зв’язку в ланцюгу «виробник — посередник — споживач». Проте ця система дає змогу японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи для себе перевагу в цінах.

Міністерство зовнішньої торгівлі значною мірою явно та неявно втручається у діяльність Іноземних компаній в Японії. За допомогою системи рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов’язкових для виконання, воно може зробити неможливим відкриття і подальше нормальне функціонування такої фірми.

Отож, японську економіку здебільшого вважають закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій у країні є відносно незначною — 10 млрд дол. США на початок 90-х років Переважно це — американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною технологією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.

Загалом зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:

*  вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими країнами;

*  збільшення експорту капіталу;

*  розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються, що у перспективі планується використовувати як стимул для подальшого розширення експорту сюди японських товарів.

Успішна реалізація цієї стратегії та вихід Японії з економічної кризи безперечно сприятимуть поступальному розвитку світової економіки.

3. Зовнішня торгівля країни, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах

Японія є постачальником на світовий ринок продукції науковомістких галузей промисловості й сучасних конструкційних матеріалів. Основні експортні товари — транспортні засоби, офісна техніка, метали й металовироби, продукція хімічної й текстильної промисловості тощо.

Імпортують паливо, промислову сировину, продукти харчування, вироби машинобудівної та хімічної промисловості, інші товари.

Головний зовнішньоторговельний партнер — США. На них припадає щонайменше 50% експорту й імпорту Японії.

Частка імпорту з Китаю становить понад 7%, з Тайваню — 4%. Важливими партнерами є Австралія, Індонезія, Південна Корея, Німеччина, Саудівська Аравія.

Основними товарними групами японського експорту були наземний і морський транспорт, які складали приблизно 25% загального обсягу експортних товарів. На другому місці були експортні поставки продукції машинобудування та електричного машинобудування по 19% відповідно. Третє місце у структурі експорту посіли промислові товари – 12,6%.

Структура імпорту Японії на 35% складалась з енергоносіїв, включаючи природний газ та нафту. Близько 12% японського імпорту становили поставки продукції електричного машинобудування, включаючи напівпровідники, аудіо та відео апаратуру, обладнання для телефонного зв’язку тощо. Слід також зазначити, що у 2008 р. Японія збільшила на 16% імпорт продуктів харчування, який становив майже 8% загального імпорту країни. Це може стати сигналом для українських виробників харчових продуктів активно просувати свою продукцію на ринок Японії, на якому спостерігається тенденція збільшення споживання імпортних продуктів харчування.

У товарній структурі експорту Японії найбільша вага традиційно має продукція загального й спеціального машинобудування, частка якого в 2010 р. склала 42%, що істотно нижче показників середини 2000- х рр. ( 45-49%). Друге місце міцно займають транспортні засоби, частка якого в кризу трохи знизилася в порівнянні з колишніми показниками — 23% проти 24-25%. Значну питому вагу мають хімічні товари (13% в 2010 р.) і металопродукція (10,5%).

У японському експорті домінують 3 статті машинно-технічної продукції, на які в сумі доводиться 55-60% поставок. Місце й вага цих статей окремо  від року до року міняється, в 2010 р. вони виглядали так: 1) «механічне встаткування й техніка, комп’ютери» (19,5%), 2) «засобу наземного транспорту» (19%), 3) «електричне встаткування, теле- і радіоапаратура» (17%). Іншими важливими експортними позиціями в 2010 р. були «некласифіковані товари» (5,2%), «оптика, прилади, медична техніка» (5,1%), «чорні метали» (5%), «пластмаси» (3,8%), «суду» (3,4%) і «органічні сполуки» (2,9%).

Рис. 3.2. Частка країн у світовому експорті товарів

У товарній структурі імпорту Японії головну роль із середини 2000- х рр. грає паливо (28,5% в 2010 р.), що відсунуло на друге місце продукцію загального й спеціального машинобудування (24%). Важливими товарними групами також є хімічні товари (10,5% в 2010 р.), продовольство (8,5%), металопродукція й продукція легкої промисловості й сировина для неї (по 6,5%). Більш наочно структура імпорту Японії в 2010 році представлено на малюнку.

Рис. 3.3. Товарна структура імпорту Японії

(1 — Продовольчі товари й живі тварини; 2 — Напої й тютюн; 3 — Сировина непродовольче (крім палива); 4 — Мінеральне паливо, змащення й подібні їм матеріали; 5 — Хімічні продукти; 6 — Оброблені вироби, класифіковані за матеріалами; 7 — Машини, устаткування й транспортні засоби; 8 — Різні оброблені (готові) виробу; 9 — Товари й угоди, не ув’язнені у відповідні розділи СМТК)

Найбільша вага в японському імпорті традиційно має стаття «паливо», частка якого в 2010 р. склала 28,5%. Другу й третю позиції займають «електричне встаткування, теле- і радіоапаратура» і «механічне встаткування й техніка, комп’ютери» — 12,5% і 8,1% відповідно. Крім них, важливими позиціями імпорту в 2010 р. були «руди» (4,5%), «оптика, прилади, медична техніка» (3,2%), «органічні сполуки», «фармацевтична продукція» (по 2,3%), «засобу наземного транспорту» (2,1%).

Основною статтею експорту Японії є машини, устаткування й транспортні засоби. Однак, незважаючи на те, що її частка на 2010 рік становить більше шістдесятьох відсотків усього експорту країни, можна побачити, що цей показник знизився в порівнянні з 2002 роком. Більше того, середньорічні темпи росту цієї статті експорту невеликі (104,98%) і уступають більшості статей експорту Японії. Це зв’язано насамперед  зі світовим економічний кризою, що ознаменував падіння попиту на товари тривалого користування, зокрема  на автомобілі. У періоди економічного підйому населення починає активніше купувати таку продукцію. У той же час саме на ній люди заощаджують, коли ситуація на ринку погіршується, що ми й спостерігаємо на даному етапі.

Судячи з показників середньорічного темпу росту, що найбільше динамічно розвиваються статтями експорту є непродовольча сировина (крім палива) і товари й угоди, не ув’язнені у відповідні розділи СМТК, хоча їхня частка в загальному експорті Японії залишається порівняно невисокої.

4. Зовнішні зв’язки країни в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах. Зовнішні зв’язки Японії з Україною

Глобальна економічна криза негативно позначилась на двосторонній торгівлі, яка протягом 2009 р. зменшилась у 4,2 разів, порівняно з 2008 р., і склала 689,69 млн. дол. США.  Негативне сальдо при цьому становило 467,36 млн. дол. США. Зменшення показників двосторонньої торгівлі відбулося головним чином за рахунок падіння японського імпорту на 80% або на 2 323,17 млн. дол. США до рівня 578,53 млн. дол. США. Водночас, позитивним фактором є те, що експорт української продукції у 2009р. практично залишився на рівні 2008р. з незначним зниженням на 3,92% або на 4,54 млн. дол. США і склав 111,16 млн. дол. США через появу нових товарних груп експорту [19].

Таблиця 4.1. Двосторонній товарообіг між Україною та Японією 2006 – 2010 рр. (млн. дол. США)

 Показник 2006 +/-, % 2007

  +/-, % 2008

  +/-, %

  2009 +/-, %

  2010 +/-, %

  Товарообіг 630,2 +107,98 947,2 +317,0 1497,3 +550,1 2,901.7 1404.4 689.69 -2,327.71 120,7% 150,3% 158.08%   193.8   22.86 Експорт 82,0 -18,19 98,58 +16,57 91,04 -7,54 115.7 24.66 111.16 -4.54 81,85% 120,2% 92,35%   127.09   96.08 Імпорт 548,2 +126,17 848,6 +300,45 1406,2 +557,68 2,786.0 1379.8 578.53 -2,323.17 129,9% 154,8% 165,72%   198.12   19.94 Сальдо -466,2   -750,0   -1315,2   -2,670.3   -467.36  

Джерело: http://www.mfa.gov.ua/japan/ua/25585.htm

Український експорт в Японію характеризувався, як і попереднього року, низьким ступенем переробки, проте відбулись певні зміни у його структурі. Спостерігалось падіння майже по всім основним статтям експорту, включаючи феросплави, алюміній необроблений, титанова продукція, молочна продукція, але в той же час відкрилися нові товарні позиції українського експорту, такі як кукурудза, ячмінь, пшениця, машини для обробки металів.

Новою позитивною тенденцією у 2010 р. стало відновлення експортних поставок зернових. Зокрема, поставки кукурудзи в Японію вийшли на перше місце, і за 12 місяців 2009р. склали 38,9% від загального обсягу експорту або 43,22 млн. дол. США. На другому місці були поставки ячменю на 20,66 млн. дол. США, що склало 18,6% від загального обсягу експорту в Японію. Третє місце посів алюміній необроблений на  суму 13,38 млн.дол. США або 12%. Новою статтею українського експорту стала поставка машин для обробки металів об’ємним штампуванням, які були експортовані у вересні 2009 р. на суму 11,78 млн. дол. США відповідно, що склало 10,6% від загального обсягу експорту в Японію.

У 2009 р. відновився також експорт пшениці на загальну суму 4,53 млн. дол. США або 4,1%. Незначними були також поставки феросплавів та титанової продукції, які склали відповідно лише 6,84 та 1,16 млн. дол., або 6,1% та 1,0%.

Слід зазначити, що сумарний показник українського експорту в Японію у 2009 р. порівняно з 2009 р. практично не змінився, а японський імпорт в Україну зменшився у 4,8 рази, що призвело до незначного збалансування двосторонньої торгівлі. Поява нових експортних товарів, включаючи кукурудзу, ячмінь та машини для обробки металів, свідчить про диверсифікацію українського експорту в Японію порівняно з минулим роком [14].

Таблиця 4.2. Основні товари експорту України в Японію у 2009-2010 рр.

Товари 2009, млн. дол.США % до загального експорту 2010, млн. дол.США % до загального експорту Динаміка, млн. дол. США 2010 до 12 міс. 2009, % Пшениця 0.00 0.00 4.53 4.07 4.53 0.00 Алюміній необроблений 15.96 13.79 13.38 12.03 -2.58 83.84 Молочна продукція (сухе молоко) 19.61 16.95 0.00 0.00 -19.61 0.00 Водень, інертні гази та iншi неметали: 6.32 5.46 2.31 2.08 -4.01 36.51 Кукурудза 0.00 0.00 43.22 38.88 43.22 0.00 Титан та вироби з титану 21.08 18.22 1.16 1.04 -19.92 5.50 Феросплави: 34.85 30.12 6.84 6.15 -28.02 19.61 Машини (включаючи преси) для обробки металів об’ємним штампуванням 0.72 0.63 11.78 10.60 11.05 0.00 Чавун переробний та чавун дзеркальний у чушках, болванках або інших первинних формах 14.16 12.24 0.00 0.00 -14.16 1.00 Ячмінь 0.00 0.00 20.66 18.58 20.66 0.00 Руди та концентрати залізні 0.00 0.00 3.82 3.43 3.82 1.00

Джерело: http://www.mfa.gov.ua/japan/ua/25585.htm

Японський імпорт до України, як і минулого року, формувався переважним чином на основі продукції високотехнологічних виробництв, левова частка якої припадала на продукцію машинобудування. Протягом 2009 р. спостерігалось падіння усіх основних товарних позицій японського імпорту. Як уже було зазначено, це пов’язано із введенням тимчасової імпортної надбавки 13% та загальним падінням попиту і платоспроможності українського населення через припинення споживчого кредитування і девальвацію національної валюти.

Поставки легкових та вантажно-пасажирських автомобілів, які традиційно є головною товарною групою японського імпорту в Україну, знизились на 86,7% і склали 298,19 млн. дол. США. Відповідно знизився і імпорт автозапчастин на 60% до 28,04 млн. дол. США

Також слід відзначити зменшення імпортних поставок бульдозерів та автонавантажувачів відповідно на 93,4% і 89,2% до рівня 3,13 та 3,16 млн. дол. США, що пов’язано із зниженням обсягів інвестування у будівництво і гірничі розробки в Україні під час фінансово-економічної кризи. Проте слід зазначити у 2009р. у 1,7 рази збільшився імпорт електронних інтегрованих схем та мікромодулів на суму 6,64 млн. дол. США [14].

Таблиця 4.3.

Основні товари імпорту з Японії у 2009-2010 рр.

Товари 12 міс. 2009, млн. дол.США % до загального імпорту 12 міс. 2010, млн. дол.США % до загального імпорту Динаміка, млн. дол. США 12 міс. 2010 до 12 міс. 2009, % Легкові та вантажно-пасажирські автомобілі 2,240.03 77.20 298.19 51.54 -1,941.84 13.31 Автозапчастини та комплектуючі 69,80 2,41 28,04 4,85 -41,76 40,18 Бульдозери самохідні 47.64 1.64 3.13 0.54 -44.51 6.57 Автонавантажувачі 29.43 1.01 3.16 0.55 -26.27 10.75 Шини та покришки 40.33 1.39 17.90 3.09 -22.43 44.39 Мотоцикли 18.55 0.64 4.33 0.75 -14.22 23.33 Медична апаратура 73,71 2,54 15,10 2,61 -58,61 20,49 Радіо та телеапаратура 16.39 0.56 5.02 0.87 -11.37 30.63 Лікарські засоби, фармацевтичні товари 13.66 0.47 14.58 2.52 0.91 106.69 Двигуни внутрішнього згоряння 47.96 1.65 12.16 2.10 -35.81 25.35 Електронні інтегровані схеми та електронні мікромодулі 3.95 0.14 6.64 1.15 2.69 168.20

 

 

Джерело: http://www.mfa.gov.ua/japan/ua/25585.htm

За 2010 р. не зважаючи на кризу спостерігався приріст прямих японських інвестицій у вітчизняну економіку, сума яких зросла на 57% або на 43 млн. дол. США порівняно з аналогічним періодом 2009 і становила 118 млн. дол. США.

Найбільший обсяг японських інвестицій залучено у сферу торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого, що склали 67,67 млн. дол. США, або 57,3 % японських інвестицій. Інвестиції в українську промисловість склали 50,35 млн. дол. США, що становило 42,6 % від їх загального обсягу [14].

Таблиця 4.4.

Японські інвестиції в Україну (млн.дол.США)

  2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Чистий притік (по рокам) 0.33 0.94 -0.002 -0.13 9.00 29.96 -3.60 17.78 4.92 14.20 43.0 Всього (наростаючим підсумком) 1.94 2.88 2.88 2.75 11.74 41.70 38.10 55.88 60.80 75.00 118.00

 

Джерело: http://www.mfa.gov.ua/japan/ua/25585.htm

Протягом 1 кварталу 2011 р. спостерігалось збільшення обсягів двосторонньої українсько-японської торгівлі. Загальний товарообіг склав 226,46 млн. дол. США, що на 61,43 млн. дол. США чи 37,2% більше ніж за аналогічний період 2010 р. При цьому негативне сальдо також зросло в 1,9 рази та становило 170,84 млн. дол. США.

При цьому, український експорт становив 27,81 млн. дол. США та зменшився на 27,6% (на 10,64 млн. дол. США). Разом з тим, японський імпорт склав 198,65 млн. дол. США та збільшився на 43,6% (на 72,07 млн. дол. США).

Протягом останніх років японські організації науково-технічного спрямування продовжили співпрацю з українськими вченими та науковцями в рамках виділення відповідних грантових програм. 33 установи НАН України виконують спільні наукові проекти, проводять планові дослідження в рамках прямих міжінститутських угод, працюють на лабораторних базах науково-технічних центрів обох країн в галузі матеріалознавства, інформатики, фізики, хімії, біотехнології та біоінформатики, екології тощо.

Рис. 4.1. Обсяги міжнародної технічної допомоги Україні від Японії в 2001-2006 роках (млн. дол. США)

Суттєвим аспектом науково-технічного співробітництва залишаються курси перепідготовки для українських фахівців атомної енергетики, які проводяться за сприяння Японського інформаційного центру енергосистем (ДЖЕПІК) та фінансової підтримки Міністерства економіки Японії.  Курси щорічно відвідують 3-4 фахівця з українських АЕС. Разом з тим, японська сторона у співпраці з  Державним комітетом ядерного регулювання України та НАЕК „Енергоатом” регулярно відряджає своїх фахівців до українських АЕС з метою участі у семінар-практикумах з питань ядерної безпеки. За останні 12 років на цих курсах навчалися понад 160 українських фахівців [13. с. 25].

Важливим аспектом цільової допомоги нашій державі з боку Уряду Японії залишається проведення стажувань та участь українських фахівців з різних міністерств та відомств у навчальних програмах ДЖАЙКА, здійснення японськими спеціалістами окремих досліджень на прохання української сторони. За останні 2 роки стажування на тренінг-курсах ДЖАЙКА пройшли 19 українських фахівців в галузі геології,  охорони навколишнього середовища, статистики та зовнішньої торгівлі.

Понад десяти років реалізуються багатопланові програми досліджень медичних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Нагасакським університетом, Інститутом вивчення захворювань, пов’язаних з вибухом атомної бомби та Національним центром радіаційної медицини АМН, Інститутом ендокринології ім. В.Комісаренка НАН України.

24 серпня 2005 року з космодрому Байконур було проведено пуск ракети-носія „Дніпро” із двома японськими космічними апаратами. Власником двох супутників і замовником пуску виступило Японське аерокосмічне агентство (ДЖАКСА). Супутник OICETS (Optical Inter-orbit Communication Engineering Satellite, масою 570 кг) було створено компанією „NEC Toshiba Space System”, що має на борту експериментальну апаратуру міжсупутникового лазерного зв’язку. Інший супутник INDEX (Innovative technology Demonstration Experiment, масою 70 кг) було створено в Інституті космосу та астронавтики, підрозділі ДЖАКСА, і призначений для наукових досліджень навколоземного середовища полярного сяйва. Пускові послуги були забезпечені Міжнародною компанією „Космотрас”, засновниками якої є українські підприємства ДКБ „Південне”, „Південмашзавод” та ВАТ „Хартрон” [13. с. 26].

У квітні 2007 року керівник дипустанови відвідав Цукубський космічний центр, де відбулася його зустріч з Директором Японського аерокосмічного агентства Р.Курамасу та здійснено огляд основного експериментального та випробувального устаткування Центру.

У контексті перспектив співпраці між Україною та Японією у аерокосмічній галузі, японська сторона виявила готовність до розгляду на рівні експертної ради Агентства конкретних пропозицій української сторони у цій сфері відносин, про що було поінформовано Національне космічне агентство України (НКАУ). Крім того, під час проведення Другого спільного засідання Координаційної ради з питань економічного співробітництва України з Японією та Комітету з ділового співробітництва «Японія — Україна» Японської федерації бізнесу „Кейданрен” у березні 2009 року було проведено зустріч Генерального директора НКАУ О.Зінченка з Віце-президентом Японського аерокосмічного агентства Юкіхіде Хаясі. У ході зустрічі українською і японською сторонами було обговорено питання започаткування нового етапу міжвідомчого співробітництва у космічній сфері.

На сьогоднішній день українські міста Київ та Одеса мають споріднені зв’язки з японськими містами відповідно Кіото та Йокогамою. Одеса та Йокогама стали містами-побратимами у 1965р., а Київ та Кіото – у 1971р. За цей час встановлено сталі дружні зв’язки як на рівні міських адміністрацій, так і громадських організацій. Зокрема, при мерії м.Йокогама функціонує громадський Комітет дружби Одеса-Йокогама на чолі з К.Андо. У Кіото питаннями побратимських зв’язків займається громадська Асоціація культурних зв’язків на чолі з М. Такао – відомою діячкою культури  Японії, директором Школи балетного мистецтва Теради [13, с. 26].

Найбільш важливе місце у відносинах міст-побратимів посідають контакти у культурно-гуманітарній сфері: у галузі мистецтва, освіти, охорони здоров’я, спорту та гуманітарних обмінів. Побратимські зв’язки сприяють також обміну досвідом між керівниками органів місцевого самоврядування України та Японії у питаннях підтримки та розвитку інфраструктури міського господарства, забезпечення економічного, соціального та культурного розвитку міст.

Проте, розвиток українсько-японських зв’язків в економічній сфері стримується низкою істотних факторів. Дотепер співробітництву заважала недостатня поінформованість японських бізнесменів про Україну. Одними з найбільш специфічних і значущих факторів є відсутність довіри з боку японського партнера до України як до країни можливих інвестицій, що базуються на сприйнятті японцями реалій нашого громадського життя з погляду оцінки політичної й економічної ситуації в Україні. До стримуючих факторів також відносяться особливості японського бізнесу-етикету і національної психології, фактори культурального характеру, що не мають безпосереднього відношення до оцінки політичних або економічних реалій України [15, 240].

 5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії

Основними чинниками, що визначатимуть долю країни у подальші 20 років, є скорочення чисельності та старіння населення країни; загострення конкуренції за ресурси та ринки збуту внаслідок економічного зростання та посилення зовнішньої економічної експансії азійськими країнами; розвиток мережевого суспільства, заснованого на знаннях; поширення глобалізаційних процесів; зростання чисельності населення у світі; збільшення розриву між «багатими» та «бідними» націями. Відповіддю на виклики сучасного глобалізаційного етапу розвитку стало запровадження стратегії «трьох Е». Екологічність (environment protection), енергетична безпека (Energy security), економічне стале зростання (Economic sustainable growth) є базовими для самодостатнього розвитку національної економіки. Реалізація цих компонент у національній моделі дозволить як підтримувати у подальшому високий рівень міжнародної конкурентоспроможності, так і забезпечити високий рівень добробуту громадян.

Визначення стратегічних галузевих науково-технологічних пріоритетів згідно з Базовим планом науково-технологічного розвитку Японії у 2001-2005 рр.

  1. Інформаційно-комунікаційні технології:

— системи мобільного телефонного зв’язку;

— оптичні комунікаційні технології;

— ІКТ термінали;

— нове покоління мережевих технологій;

— високопродуктивні комп’ютерні технології обробки та аналізу даних;

— нове покоління інтерфейсу технологій.

  1. Дослідження довкілля:

— розроблення виробничих систем, які мінімізують споживання ресурсів та випуск відходів;

— технології мінімізації впливу хімічних речовин на довкілля та людину;

— технології боротьби із глобальним потеплінням;

— дослідження космосу та океану;

— розроблення освітніх та інформаційних програм для споживачів щодо

довкілля.

  1. Нанотехнології та матеріали:

— технології аналізу структури, форми та поверхні матеріалів;

— технології в енергетиці;

— технології безпеки життя;

— біологічні нанотехнології;

— матеріали із надможливостями (надміцні, надлегкі, надлюмінсцентні і т.д);

— наноінформаційні пристрої [10, с. 50].

На заходи щодо реалізації даного плану виділено 24 трлн. йєн (на виконання Базовим планом науково-технологічного розвитку Японії 1995-1990 рр. було витрачено лише 17 трлн. йєн), що становить 1% від ВВП, номінальне зростання якого протягом періоду становило 3,5%.

При цьому 46% коштів було витрачено на визначені планом пріоритети, замість запланованих 38%.

У 2001 р. з метою оптимізації менеджменту проведено реорганізацію 68 національних дослідницьких інститутів, у 2004 р. національні університети, перетворені на корпорації, значно активізували спільні промислово-академічні дослідження, що призвело до створення понад 1000 компаній при університетах, 18 регіонів – кластерів знань та 19 проектів індустріальних кластерів. За цей період три японських дослідника у галузі хімії та один у галузі фізики відмічені Нобелевською премією. На реалізацію Третього базового плану науково-технологічного розвитку 2006-2010 р. (табл.4) планується спрямувати 25 трлн.йєн. У 2007 р. в сфері науки та технологій було зайнято 827 тис. осіб, а витрати у цій сфері становили 18,5 трлн. йєн, що сягає 3,62% від ВВП (у 2000 р. цей показник становив 3,07% від ВВП) [10, с. 51].

Концепції Третього базового плану науково-технологічного розвитку у 2006-2012 рр.

  1. Розвиток людської мудрості:

— Прорив у знаннях шляхом відкриття нових принципів та феноменів, невпинні технічні інновації

— Реалізація най передових проектів.

  1. Максимізація національного потенціалу:

— Стале зростання на базі захисту довкілля

— Новий рівень комерціалізації інновацій у промисловості.

  1. Захист здоров’я та безпека:

— Створення суспільства здорових громадян всіх вікових категорій.

— Забезпечення особистої та національної безпеки [10, с. 51].

Висновки

Японія прямує у ХХІ ст. як потужна економічна держава, володіє сучасними продуктивними силами, в яких нестача природних ресурсів перекривається високим рівнем кваліфікації й культури праці робочої сили, активним і гнучким використанням капіталу й можливостей менеджменту, високим рівнем і техніки.

Державні органи й підприємці здійснюють політику активної зовнішньоекономічної експансії на світовому ринку й вирішують складні проблеми внутрішнього розвитку.

Аналіз тенденцій розвитку японської економіки дозволяє визначити ряд конкурентних переваг реалізованої національної економічної моделі: синергетичність, високий рівень суспільної відповідальності, яку тривалий час невірно визначали як високий рівень державного регулювання; галузево-секторальна селективність та пріоритезація компонента державного регулювання. Саме таке унікальне поєднання компонентів формує самодостатність японської економічної моделі.

Необхідність модернізації реалізованої економічної моделі зумовлена невідповідністю між цілями японського суспільства та наявними ресурсами для їх досягнення. Японія ставить за мету досягнення абсолютного світового технологічного лідерства. Ціни на внутрішньому ринку були вищими за ринкові, імпорт товарів обмежений, а тому споживачі мали значно обмежувати споживання та, фактично, спрямовувати кошти на фінансування експортерів. Внутрішній ринок споживчих товарів у певному сенсі був відмежований від світових тенденцій. Частка Японії у світовому споживанні значно відстає від аналогічного показника США. Саме тому увага уряду має бути приділена споживачам, розвитку внутрішнього попиту та його насиченню.

Джерелом ресурсів для здійснення прориву у базисних інноваціях мають стати кошти транснаціональних компаній, як власні завдяки підвищенню рентабельності глобальних операцій, так і запозичені через механізми міжнародного ринку капіталу.

З метою зміцнення національної самодостатності ключовими напрямами модернізації кластеру також стануть заходи щодо розконцентрації власності для підвищення загального добробуту зокрема через механізми фондового ринку, спрощення доступу для іноземних інвесторів та інновацій та підвищення конкуренції на ключових ринках товарів і послуг, робочої сили, технологій та фінансів. У ХХІ ст. розвиток на основі стратегії «трьох Е», тобто екологічність, енергетична безпека, економічне стале зростання, призведе по посилення самодостатності японської економічно моделі.

Зовнішньоекономічні зв’язки відіграють центральну роль в економіці Японії. У ході аналізу динаміки розвитку зовнішньої торгівлі країни, ми виявили, що в цілому показники зовнішньоторговельної діяльності збільшуються, однак цей ріст відбувається нестабільно. Протягом  усього періоду з 2002 по 2012 рік експорт країни перевищував її імпорт (про це дозволяє судити коефіцієнт покриття), однак темпи росту імпорту значно перевершували темпи росту експорту, що може привести до появи негативного сальдо торговельного балансу.

Розглянувши географічний розподіл зовнішньої торгівлі країни, ми з’ясували, що найбільшими торговельними партнерами Японії є США, Республіка Корея, Німеччина, Китай і ін. При цьому, варто відзначити, що найбільше активно йде розвиток торговельних відносин з Китаєм, про що ми можемо судити, порівнюючи частку Китаю в експорті й імпорті Японії за 2002 і 2012 роки. У той же час відбувається зміцнення зовнішньоторговельних відносин з Росією й збільшення її частки в експорті Японії.

Аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі Японії дозволив визначити найбільш значимі статті експорту й імпорту в економіці країни. У структурі імпорту лідируюче місце займають мінеральне паливо й машини, устаткування й транспортні засоби, хоча частка останніх має тенденцію до зниженні. У структурі експорту основною статтею є машини, устаткування й транспортні засоби. Однак, судячи з показника середньорічного темпу росту за розглянутий період, найбільше динамічно розвивається експорт непродовольчої сировини (крім палива).

Японія — країна з високорозвиненою економікою, міцними зовнішньоекономічними зв’язками. Однак, незважаючи на це, криза важко позначилася на економіці країни. Але все-таки , величезний економічний потенціал дозволяють Японії навіть у період занепаду зберігати лідируючі позиції на світовій арені.

Список використаної літератури

  1. Гордієнко Л. Українсько-японські відносини на сучасному етапі // Вісн. Київ, ін-ту “Слов’янський ун-т”,- K., 1998,- Вип. 1: Історія. Культура. Політол. Міжнар. відносини — С. 37-46.
  2. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. / За ред. Ю. Г. Козака. В. В.Ковалевського, K. І. Ржепішевського- K.: ЦУЛ, 2003,- 352 с.
  3. Коміренко, В. Кайдзен-філософія українсько-японських відносин // Зовнішні справи. — 2011. — № 3. — С. 30-34
  4. Костенко Ю. Україна — Японія // Політика і час. — 2004. — № 9. — С. 3-11
  5. Костенко Ю. Україна — Японія: грані співробітництва // Політика і час — 2004,- № 9,- С. З- 11.
  6. Костенко, Ю. Українсько-Японські відносини сьогодні // Всесвіт. — 2004. — № 11-12. — С. 33-38
  7. Кулініч, М. Україна і Японія : глобальне партнерство і ефективна двостороння взаємодія : до підсумків офіційного візиту Президента України В. Януковича до Японії (18-21 січня 2011 р.) // Зовнішні справи. — 2011. — № 1. — С. 6-10
  8. Левицький О. В. Японія-Україна: спільні проблеми демократизації доказового права у кримінальному судочинстві // Європа, Японія. Україна: шляхи демократизації державно-правових систем — K., 2000- С. 315-319.
  9. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова. М. Н. Осьмовон,- М.: Флинта. 2001,- 480 с.
  10. Нас дивує “японське диво”, японців — наша недисциплінованість // Голос України. — 1999,- №84- 12 трав — С. 13.
  11. Резаненко В. Україна — Японія // Україна і Схід: панорама культурно-спільнотних взаємин — K., 2001 — Вип. 1,-С. 160-182.
  12. Савчин Л. Київ і Кіото — 40 років дружби // Зовнішні справи. — 2011. — № 9. — С. 26-27
  13. Світ І. Українсько-японські взаємини // Визвольний шлях. — 1967. — Кн. 1 . — С. 63-77
  14. Співпраця з Японією посилиться на рівні парламентів, урядів і бізнес-кіл // Голос України. — 2012. — 13 березня. — С. 4-5
  15. Трофимова В.В. Феномен економічної самодостатності в реалізації японської моделі розвитку // Економічний простір. – 2009. — № 1. – с. 43-56
  16. Філіпенко А. С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. посібник. — К.: Знання, 2000. — 173 с.
  17. Філіпенко А. С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. — Знання України, 2000. -189 с.
  18. Фісун А. Японська модель розвитку економіки // Економіка України. — 2009. — № 9. — С. 79-87
  19. Щолуб К. Деякі аспекти економічного співробітництва між Україною та Японією // Економіка. Фінанси. Право. — 2009. — № 8. — С. 21-26
  20. Японія — наш далекосхідний партнер // Україна і світ — 2002 — № 191- 16 жовт — С. 6.1
  21. http://www.mfa.gov.ua/japan