Рекреаційні ресурси та готельно-ресторанна інфраструктура Криму

Категорія (предмет): Регіональна економіка, РПС

Arial

-A A A+

Вступ.

Розділ 1. Курортно-рекреаційний потенціал Криму.

1.1. Сутність місце і значення рекреаційного обслуговування в Криму.

1.2. Туристичні ресурси.

1.3. Основні туристичні об’єкти Криму.

Розділ 2. Природні ресурси Криму.

2.1. Кліматичні умови на півострові Крим.

2.2. Ландшафтні ресурси (рельєф, печери, мальовничі краєвиди).

2.3. Акваторія Криму.

2.4. Бальнеологічні (лікувальні мінеральні води, лікувальні грязі).

2.5. Лісові ресурси (мисливські ресурси).

Розділ 3. Проблеми та напрямки подальшого розвитку природно-рекреаційного потенціалу Криму.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Рекреаційні ресурси — природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей. Визначальну роль у формуванні рекреаційно-лікувального потенціалу поряд з іншими природними факторами відіграють лісові екосистеми. Вони представлені гірськими лісами природного та штучного походження, що регулюють та стабілізують екологічну обстановку в регіоні, виконують важливу кліматорегулюючу, водоохоронну і ґрунтозахисну роль.

Курортно-рекреаційний потенціал Криму обумовлюється різноманітністю природних ландшафтів — від степових на півночі до покритих лісами Кримських гір у південній частині. Багатство Криму — це його клімат, для якого характерно достаток сонця, тепла та світла. Особливості циркуляції повітря в сполученні з впливом Чорного, Азовського морів та Кримських гір формують три основних кліматичних райони: степовий, гірський та південно-бережний. Вздовж південного узбережжя розташовані курорти: Ялта, Алупка, Сімеїз, Гурзуф, Місхор, Лівадія, Форос, Алушта. Різноманітність мікрокліматичних умов, достаток вічнозеленої рослинності гір та височин, родовища лікувальної грязі і джерел мінеральних вод сформували декілька типів курортів:

кліматичні (Старий Крим),
кліматобальнеологічні (Ялта, Алушта),
кліматобальнеогрязьові (Євпаторія, Феодосія, Саки).

Завдяки географічному положенню, екологічним та історичним умовам Крим з глибокої давнини був своєрідним перехрестям різних племен, народів та культур. Історико-культурні ресурси На території Криму понад 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури та архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст та монастирів, генуезька фортеця, святі місця різних конфесій і інші, використовуються як туристичні об'єкти.

Метою дослідженняє оцінка конкурентних позицій АР Крим на різних територіальних рівнях ринку рекреаційних послуг, визначення пріоритетних напрямків подальшого розвитку рекреаційно-туристичного потенціалу Криму. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

— дослідити природно-рекреаційні та туристичні ресурси Криму

— дати оцінку конкурентних позицій АР Крим на різних територіальних рівнях РРП — міжнародному, національному, а також провести порівняльний аналіз окремих рекреаційних районів Криму;

— обґрунтувати стратегічні напрямки розвитку ринку рекреаційних послуг Криму, зміцнення його конкурентних позицій.

Об’єктом дослідженняє природні та курортно-рекреаційних ресурси Криму.

Предметом дослідженнявиступає характеристика природно–рекреаційних ресурсів Криму.

Методологічною основоюдослідження є наукові розробки теоретичних і прикладних питань рекреаційної географії та економіки туризму в працях Азара В.І, Вєдєніна Ю.А., Крачило М.Г., Мироненка М.С, Папіряна Р.А., Преображенського В.С., Твердохлєбова І.Т. У посібнику Фоменко Н. «Рекреаційні ресурси та курортологія» цілий розділ присвячено рекреаційним та туристичним ресурсам Криму, де викладено його особливості, види туризму на півострові. Страчкова Н.В. у праці «Конкурентні позиції Кримського регіону на національному ринку рекреаційних послуг» детально розглянула оцінку конкурентних позицій Криму на міжнародному, національному й регіональному рівнях функціонування РРУ, виявлені сильні й слабкі сторони регіону.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (22 найменувань), додатків (1 додаток). Основна частина роботи викладена на 28 сторінках тексту.

Розділ 1. Курортно-рекреаційний потенціал Криму

1.1. Сутність місце і значення рекреаційного обслуговування в Криму

Відпочинок людини у спеціальній літературі називають рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії – рекреаційною діяльності.

Найбільшою освоєністю, розвитком і удосконаленням структури рекреаційного господарства відзначається кримський регіон, в межах якого рекреація є провідною галуззю спеціалізації. На нього припадає понад 35% санаторно-курортного фонду, 30% будинків відпочинку та пансіонатів і близько 18% турбаз України.

Розвиток рекреаційного господарства Криму стає одним із пріоритетних напрямів. Воно базується на використанні мінеральних вод (з потенційним дебітом 30 тис. м3/добу), лікувальних грязей (24 млн. м3), пляжів (протяжність 517 км), кліматичних і ландшафтних ресурсів, а також пам'яток історії і культури.

Всього в Криму нараховується близько 800 рекреаційних закладів (санаторіїв, пансіонатів, турготелів, дитячих таборів та ін.), з них 40% функціонують цілий рік. Кількість місць у рекреаційних закладах Криму у 1998 році становила 135,5 тисячі. Протягом 1990-1996 pp. зовнішній рекреаційний потік до Криму змінювався від 6 до 8,5 млн. чол. за рік, в 2006 р. в Криму відпочивало 4 млн. осіб[14, c. 187].

В окремих країнах складені потужні комплекси відпочинку курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних. Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на 3 групи:

1) лікувально-оздоровчий (санатрон-курортне лікування і оздоровлення);

2) пізнавальний (туризм);

3) економічний (регенерація робочої сили, сфера господарської діяльності).

Комплекс слід розглядати, як частину світового господарства, пов’язану з опануванням території для відпочинку, профілактичного та реабілітаційного лікування. Туризму. В окремих країна він дає чималі прибутки у загальну економічну діяльність, випереджаючи, іноді, промисловість та с/г.

Україна має всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У країні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральні води, грязі), кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних [10, c. 55-56].

Ресурси Криму дуже різноманітні. У приморських передгірних районах клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку і м’якою зимою. Це один з головних курортів районів: він розташований на причорноморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Асія (на заході) до Семидвір’я – на сході. До нього належать: Батиламан – Ласпі, Форс-Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Алупка, Місхор, Ялта, Гурзуф, Карабах, Алушта.

Отже Крим має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, як-от збільшення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірному використанню рекреаційного господарства, тобто сезонність тощо.

Проблема в забруднені ґрунтів також не може не торкатись рекреаційного комплексу. У грунтово-рослинному покриві гір проявляється висотна поясність. Так Передгір’я вкрите степовою рослинністю на щебенистих чорноземах, що чергуються з дубовими лісами на дубово-карбонатних ґрунтах. На південному березі Криму поширені сухі ліси і чагарники на коричневих ґрунтах. Схили гір вкриті переважно дубовими і буковими лісами на бурих гірських ґрунтах. На вершинах (яблах) поширена лужно-степова рослинність. Але неправильне використання отрутохімікатів зменшує придатність всіх типі ґрунтів та зменшує видовид рослин[6, c. 64-65].

Рекреаційне господарство за масштабами розвитку відноситься до провідних, пріоритетних секторів економіки Криму. Щорічно на півострові відпочивають щонайменше 3,0-3,5 млн. чол. Кон'юнктурний аналіз РРП показав, що стан рекреаційної галузі АР Крим близький до кризового. Серед негативних рис виділяються такі:

— недостатня потужність рекреаційного потоку і, відповідно, невисока заповнюваність оздоровниць протягом року;

— незначна частка іноземних рекреантів (22,7%), у тому числі з далекого зарубіжжя (1,7%);

— низька економічна ефективність рекреаційних підприємств (у 2000р. близько 40% підприємств були збитковими);

— разючі диспропорції між рекреаційними районами щодо бюджетних надходжень за рахунок рекреаційної діяльності (64,8% платежів надходить з Великої Ялти та Алушти);

— постійне скорочення кількості баз розташування і зростання цін на їхні послуги;

— невідповідність функціональної структури рекреаційної пропозиції АР Крим реальному попиту.

Означені чинники впливають на обсяги реалізації рекреаційних послуг, надходження до бюджету, заробітну плату працівників галузі, суттєво знижують конкурентні позиції АР Крим на РРП.

У межах ринку рекреаційних послуг АР Крим виділено три групи рекреаційних районів за рівнем конкурентоспроможності. Найпотужніші конкурентні позиції має Південний рекреаційний район, основними недоліками якого є лише недостатній рівень транспортного обслуговування відпочиваючих та високі ціни на послуги. Середній рівень конкурентоспроможності мають Південно-Східний і Центральний рекреаційні райони; низький – Західний, Північно-Західний і Східний райони, при цьому Західний виділяється в окрему проміжну категорію, оскільки він має чітко виражену рекреаційно-лікувальну спеціалізацію і є давнім районом рекреаційного освоєння[17, c. 215-216].

1.2. Туристичні ресурси

У функціональній структурі рекреаційних закладів Криму виділяють оздоровчі заклади (будинки відпочинку, пансіонати, бази відпочинку, турбази та ін.), їх частка становить 72% всіх місць рекреаційної мережі. Частка закладів профілактичного лікування (санаторії та пансіонати з лікуванням) становить 30%. Санаторії розташовані переважно на Південному березі Криму (ПБК) та в Євпаторії. Але якщо ПБК спеціалізується на лікуванні дорослого населення, то курорт Євпаторія -дитячий. Частка місць у дитячих санаторіях м. Євпаторії становить 73% від загальної ємності санаторіїв на курорті, а на ПБК ця частка становить 12%.

Особливе місце в Криму займають санаторії та пансіонати з лікуванням. У 2005 році їх налічувалося 137 з загальною кількістю місць 58,1 тис, в тому числі 73 тис. місць приймають людей цілий рік.

Найбільшим попитом у відпочиваючих користуються санаторії і пансіонати, що лікують неспецифічні захворювання органів дихання (ПБК, курорти приморської зони в теплу пору року); туберкульоз легень (ПБК); цереброваскулярні захворювання (ПБК); захворювання центральної нервової систем; захворювання периферійної нервової системи (мм. Євпаторія, Саки); захворювання опорно-рухового апарату (мм. Євпаторія, Саки); серцево-судинні захворювання (ПБК, м. Саки); гінекологічні захворювання (мм. Євпаторія, Саки); захворювання органів травлення (мм. Феодосія, Саки).

Зараз в Криму виділяються наступні види і цикли рекреаційної діяльності: лікувальний (кліматолікувальний, таласотерапія); оздоровчий (купально-пляжний, оздоровчо-прогулянковий); спортивний (альпінізм, спелеотуризм, лижний туризм); науково-пізнавальний (екскурсійно-пізнавальний, природничо-пізнавальний, історичний туризм, етнографічний); конгресний, меморіальний[7, c. 53-54].

Більш 90 % рекреаційних об'єктів сконцентровано на вузькій 3-х кілометровій прибережній смузі моря. У глибинних територіях (гірничо-передгірних) розміщені лише невеликі (до 100 місць), малокомфортабельні об'єкти, хоча в цій «Кримській Швейцарії» є всі необхідні умови та ресурси для рекреаційного освоєння високого рівня.

Крім того, можливості розвитку інфраструктури екологічного та соціального туризму в сільській місцевості, системи курортного сервісу в нових прибережних регіонах рекреаційного освоєння, системи сервісу для неорганізованих відпочиваючих, шоу-бізнесу та індустрії розваг, створення інфраструктури для елітних видів спорту, впровадження унікальних методів лікування становлять безсумнівний інтерес для ділових партнерів.

Наявність туристських ресурсів, особливості наявної інфраструктури дають можливість розвивати в Криму нетрадиційні форми туризму:

спелеологічний
скелелазіння
кінний
велосипедний
дельтапланеризм
гірничо-пішохідний
винні та мисливські тури
вертолітні екскурсії
прогулянки на яхтах
підводні занурення з аквалангом
науковий та автотуризм

Усі ці тури можуть бути комбінованими, розрахованими як на групи, так і на індивідуальних туристів, поєднуються із широким спектром додаткових послуг, різної класності.

Поряд з туристичною, пріоритетною галуззю в Автономній Республіці Крим діє санаторно-курортна. Вона базується на використанні мінеральних вод (з потенційним дебітом 14 тис. м³ на добу), лікувальні грязі (з балансовими запасами 22,4 млн. м³), пляжів (довжиною 517 км.), кліматичних і ландшафтних ресурсів, морського та гірського повітря та ін.

Усього в Криму нараховується більше 600 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, використовуваних як для цілорічного, так і для сезонного лікування та відпочинку на 155,5 тисяч ліжкомісць. Санаторії та пансіонати з лікуванням складають 28 % цих закладів та розташовані переважно на Південному березі Криму, а також на курортах Євпаторія, Саки, Феодосія. Усі санаторії Криму мають спеціалізацію, що залежить від особливостей лікувальних факторів місцевості, де вони розташовані[7, c. 54-55].

Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та передгірних районів степової частини Криму — помірно континентальний, з дуже теплим літом і м'якою зимою. У приморських передгірних районах — клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку та м'якою зимою (у порівнянні з Північним Кримом). Це один з основних курортних районів: він розташований на приморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір'я (на сході). До нього відносяться: Батилиман — Ласпі, Форос — Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Симеїз, Алупка, Місхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гурзуф, Фрунзенське, Карабах, Алушта, Семидвір'я- Клімат тут винятково сприятливий, — період з температурою, вищою за 10 °С триває 7 місяців. Курорт Алушта — один з най-гарніших куточків Південного берега Криму. Він оточений пасмом гір, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали північні вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому зима та весна тут трохи холодніші, ніж у Ялті, літо — менш жарке. Є природні пляжі. Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворює навкруги Ялти амфітеатр, що спускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті віковим сосновим лісом та виноградником. На території курорту багато парків, скверів, квітників, протікають річки. Завдяки географічному положенню Ялти клімат відноситься до теплого морського. За 3 км на південний захід від Ялти, на східному схилі гори Монабі, розташований курорт Лівадія. Його привабою та одним із лікувальних факторів є Лівадійський парк. Основною археологічною пам'яткою Місхорського узбережжя є мис із Ластівчиним гніздом. Окрасою курорту Місхор є також парк. Пляжні й кліматичні рекреаційні ресурси лягли в основу курорту Кастрополь. Курорти Південного берега Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової системи.

На узбережжях Чорного моря є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати курортне господарство [8, c. 35-36].

1.3. Основні туристичні об’єкти Криму

Для освітнього туризму Крим має найбільше в країні розмаїтість музеїв і наукових центрів. На канікулах розвертають свою роботу численні курси по вивченню іноземних мов (наприклад, програма "Англійський клуб" і Інтелект-табір "Казка"), комп'ютерних технологій, мистецтва, спортивної майстерності. Сюди ж можна віднести студентські практики.

Пригодницький туризм заснований на дійсно фантастичній розмаїтості природи й історії Криму, сучасній техніці (дайвінг, водіння джипів, пейнтбол, скелелазіння, гірський велосипед), а також традиційних романтичних цінностях, начебто верхівкової їзди.

В урочище Сууч-хан (у с. Перевального) на травневі свята проводиться джембори (зліт), що збирає десятки загонів з декількох країн.

Севастополь, місто-герой. Історія Севастополя — це історія Чорноморського флоту, боїв і перемог, трагічних і героїчних подій на суші й на море. Але древня земля Гераклійського півострова цікава також своєю античною й середньовічною історією, тутешні ландшафти мальовничі й унікальні. Севастополь — місто сучасної промисловості, і насамперед, суднобудування, місто науки.

Велика Ялта, простягнулася уздовж Чорного моря від м. Аю-Даг до мису Сарич приблизно на 70 км. Сюди входять міста Ялта й Алупка, кілька курортних селищ від Гурзуфа до Фороса, села, що оточене виноградниками, садами й плантаціями, а також Ялтинський гірничо-лісовий заповідник.

Велика Алушта. Її довжина від м. Аю-Даг до с. Привітне близько 80 км. Великих курортів два — міста Алушта й селище Партеніт, багато сіл на узбережжі й у глибині долин. Гірські пішохідні екскурсії з Алушти дуже змістовні й романтичні: Чатирдаг, маршрути в Долину Примар, до водоспаду Джур-Джур.

Бахчисарай. У Південно-західному Кримі цікаві природні, археологічні, воєнно-історичні, культурні пам'ятники; сучасні наукові, сільськогосподарські, промислові об'єкти випливають на вашім шляху безперервною низкою. І в кожному є своя "ізюминка": або це оригінальні фігури вивітрювання — "сфінкси" (а попросту, баби), гроти й навіси зі стоянками древньої людини, або знамениті "печерні" міста, або пам'ятники славних боїв і подвигів, або плантації екзотичних ефірно-олійних культур.

У колишньому ханському палаці в центрі старого міста розташований знаменитий Фонтан зліз — місце паломництва всіх, хто любить поезію.

Судакський район. По площі район майже такої ж, як Більша Ялта або Алушта, але населений рідше, а узбережжя майже не забудоване. Морські екскурсії гарні, особливо в підніжжя Судакської міцності, повз чудові бухти Нового Світла або "кам'яного органа" — вулкана, що вибухнув за давніх літ, Карадаг[13, c. 15].

Феодосія. Сюди відноситься також селище Коктебель — знаменитий своїми культурними традиціями й славними іменами. Музей планеризму, будинок-музей М. Волошина — це, звичайно, потрібно побачити. Ну а тутешні вина (а також коньяки)- і спробувати. У самій Теодозії неодмінно подивитеся картинну галерею ім. К. И. Айвазовського, будинок- музей Олександра Гріна, вежі генуезської міцності.

Керч. Місто-герой, що ввійшов в історію Великої Вітчизняної війни славними й трагічними подіями, безприкладною мужністю своїх захисників і визволителів. У далекій давнині на берегах Керченської протоки протікала бурхлива й драматична історія Боспорського царства.

У Криму пріоритетом в інвестуванні традиційно є саме розвиток курортно-рекреаційного комплексу, формування його як основної галузі в економіці республіки. Обсяг капіталовкладень тут у 2000–2006 роках становив 134,6 мільйона доларів США. У тому числі за перше півріччя 2007 року — 35,03 мільйона. Інвестиційна діяльність найактивніша в Ялті, Сімферополі, Алушті та Євпаторії. У базі даних інвестиційних проектів у санаторно-курортній і туристичній сфері Криму знаходиться понад 40 об’єктів і пропозицій на загальну суму 624,3 мільйона доларів. Нині реалізуються 33 такі проекти в курортно-туристичній сфері загальною кошторисною вартістю близько 233 мільйонів[15, c. 111].

Розділ 2. Природні ресурси Криму

2.1. Кліматичні умови на півострові Крим

Область гірського Криму з помірно континентальним кліматом охоплює найвище Головне пасмо і передгір’я. Тут температура повітря однакова і становить у січні від –8о — 9о, в липні — +15о — 16о, а кількість опадів різна: у передгір’ях – 400-500 мм, на Головному пасмі – 900-1200 мм.

Клімат південного узбережжя Криму субтропічний середземноморський, з додатними температурами цілий рік. Річна кількість опадів – 350-450 мм, максиму яких припадає на зимові місяці. Тому літо тут спекотливе і посушливе. На клімат Криму, як і будь-якої іншої ділянки суходолу, впливають такі чинники: географічна широта, абсолютна висота, рельєф, що оточує дану територію, віддаленість від морів і океанів, наявність поблизу океанічних течій, розміщення на материку (розміри і частина материка), характер підсилюючої поверхні (колір, рослинність мікро форми рельєфу).

Головним із чинників, що обумовлюють особливості розвитку кліматоутворюючих процесів, є географічна широта. Географічною широтою зумовлене існування в Україні помірного клімату з переважаючими західними вітрами і чітко вираженими змінами кліматичних явищ за сезонами.

Завдяки своєрідному клімату в Кримському регіоні унікально поєднуються рекреаційні ресурси. Передусім це такі моря, чудові пляжі й сприятливий клімат морських узбереж, а також лікувальні болота, озер, лиманів, мінеральних джерел, мальовничі ландшафти гір, природо заповідні та історико-культурні об’єкти.

Переважання рівнинних просторів причорноморської і північнокримської низовини, що обрамлені з північного заходу відрогами подільської височини, а південного сходу. – Кримськими горами, створює зручні умови для механізації сільськогосподарських робіт, прокладання сухопутних шляхів сполучення, розвитку туризму. Теплий клімат з тривалим вегетаційним періодом (220-240 днів), земельні угіддя з родючими чорноземними та каштановими ґрунтами створюють умови для вирощування теплолюдних культур помірного поясу, а на південному березі, деяких субтропічних рослин. Негативним чинникам є часті послуги, суховії, пилові бурі, а тому необхідний цілий комплекс заходів, аби зберегти вологу, ґрунти від ерозії[14, c. 187-188].

Завдяки морським ресурсам район став одноосібним лідером в цій області рекреаційного господарювання, а міста Ялта, Гурзуф, Алушта –одними з найбільших курортів не тільки України, а й цілого Чорноморського узбережжя.

Порівняння кримських курортів з курортами країн Чорноморського басейну показує, що річний середньодобовий температурний режим курортної зони (особливо ПБК) подібний курортних зон інших країн Чорноморського басейну і наближається до притаманного курортним зонам Середземного моря. Найбільш холодним місяцем на більшості морських курортів Криму є січень. Негативні середньодобові температури на ПБК фактично не спостерігаються. Морозний січень характерний для Західного та Північносхідного районів півострова. Температура води – у межах 6–9С°. Самими теплими місяцями на морських курортах Криму є червень, липень і серпень. Середньодобова температура досягає 22–25°С, середньодобова температура води – 18–23°С.

Ще одним важливим кліматичним показником, від величини якого залежать суб'єктивні відчуття комфортності, є вологість повітря. Для чорноморських курортів України характерна підвищена вологість у зимові, весняні та осінні місяці і нормальна – влітку. Порівняння з курортами країн Чорноморського басейну та курортами країн Середземноморського басейну дозволяє зробить висновок про комфортність кримських курортів (особливо ПБК) стосовно показника вологості[1, c. 28-29].

2.2. Ландшафтні ресурси (рельєф, печери, мальовничі краєвиди)

В ландшафтній структурі півострова можна виділити (з півночі на південь) Кримську степову провінцію, Кримські гори, Область Південного берегу.

У ландшафтному аспекті місцевість Західного, Південносхідного і Північносхідного курортнорекреаційних районів відрізняється від ПБК. Вона представляє собою низинну рівнину, яка пересічена річними долинами, яругами та балками. Місцями вдовж узбережжя тягнуться ланцюжки солених озер. Рослинність, окрім культурних насаджень, представлена кущами, степним різнотрав'ям або має напівпустельносолончаковий характер. Характер узбережної смуги на різних ділянках неоднаковий. Вона слабко порізана. На північному узбережжі Чорного моря і на Азовському узбережжі – велика кількість піскових кіс і утворених ними заток. Пологі ділянки з широкими (до 100 м) пляжами чергуються з обривистими, нерідко без пляжної смуги. Пляжі на всьому своєму протягу утворені кварцовими і кварцовокарбонатними пісками.

Гірський Крим у тектонічному відношенні є північною частиною антиклінорію альпійського складчастого поясу. У гірському Криму виділяють три паралельних гірських пасма: Головне (найвище) та два передових куестових. Вони розташовані на північ від Головного і чітко простежуються у західній і середній частинах Гірського Криму. Західна частина Головного пасма є цілісною структурою з платоподібною поверхнею, а східна – розпадається на ряд більш-меннш ізольованих платоподібних масивів. Плоскі вершинні поверхні пасма складені переважно вапняками верхньої Юри.

Ландшафтні ресурси — шість державних заповідників, 33 заказника, з них 16 загальнодержавного призначення, 87 пам'ятників природи, 13 з них загальнодержавного призначення, 10 заповідних урочищ і ін.[5, c. 7-8]

Спортивний, навчально-тренувальний та пізнавальний інтерес становлять печери Дружба, Каскадна, Каскадна-2, Уральська, Емпірична.

Для розвитку лижного туризму є сприятливі умови в зимовий період року в горах. Стійкий сніговий покрив на Ай-Петрі тримається з середини грудня до квітня. Цей період — найкращий час для лижних прогулянок. Однак лижний спорт у Криму не отримав належного розвитку, оскільки у зв'язку з частими відлигами на безлісих ділянках сніг кілька разів протягом холодного періоду тане повністю або на 50-70%.

2.3. Акваторія Криму

Рівнинний або Степовий Крим характеризується нестачею даних спостережень за стоком нечисленних водотоків, більшість з яких на теперішній час входить до складу меліоративних систем, утворених на базі Північнокримського каналу, і виконує роль дренажних колекторів. Річки Гірського Криму здебільшого відносяться до малих із значним впливом факторів підстильної поверхні. З природних чинників підстильної поверхні Гірського Криму найбільше значення має карст, який перерозподіляє водні ресурси в просторі, порушуючи природний їх розподіл, обумовлений кліматичними факторами. До сьогодення не надано кількісних оцінок впливу карсту на стік. Окрім того, стік річок Гірського Криму перетворюється водногосподарськими заходами, серед яких до числа основних віднесено створення штучних водойм[18, c. 12].

Певні труднощі виникають при розробках методик передбачення стану водних ресурсів Кримського півострова у майбутньому, оскільки традиційним підходом в гідрології суші при відновленні рядів природного стоку є приведення побутового (спостереженого) стоку до природного шляхом урахування всього комплексу чинників, які трансформують величини стоку (метод водногосподарського балансу). Проте, на більшій частині розглядуваної території, відомості про прибуткові і витратні складові водногосподарського балансу, у більшості випадків, відсутні. Відновлення рядів природного стоку за даними річок-аналогів, на яких збереглись природні умови формування стоку, часто неможливе внаслідок відсутності даних про природний стік: початок спостережень співпадає з початком інтенсивних водногосподарських перетворень. Крім того, тенденції, що намітилися, до змін глобального клімату можуть здійснити істотний вплив на стан водних ресурсів. Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про необхідність застосування математичних моделей типу “клімат – стік”, які дозволяють виконувати оцінку природних водних ресурсів на базі метеорологічної інформації з подальшим переходом до кількісної оцінки ролі чинників підстильної поверхні. Природний річний стік розглядається як базис для подальшої оцінки впливу водогосподарських перетворень на стан водних ресурсів[9, c.40-41].

2.4. Бальнеологічні (лікувальні мінеральні води, лікувальні грязі)

Дуже високо оцінюється за світовими стандартами ринкова вартість мінерально-сировинних (бальнеогрязьових) ресурсів Криму, його пляжів і прибережних земельних ділянок.

В даний час у Криму відомо 26 родовищ лікувальних грязей та ропи, а також більш 100 джерел мінеральних вод різного хімічного складу. 15 грязьових родовищ та 13 великих родовищ мінеральних вод віднесені до категорії лікувальних.

Рекреаційно-лікувальні ресурси регіону представлені помірноконтинентальним та середземноморським кліматом (Південний берег Криму), теплими морями, лікувальними грязями, мінеральними водами, велике рекреаційно-лікувальне значення мають соляні озера, в яких зосереджено приблизно 24 млн. м3 лікувальних, в основному сульфідних, грязей. Загальна кількість озер перевищує 50 які об’єднані в Євпаторійську, Таранкутську, Перекопську, Чонгаро-Арабатську та Керченську групи.

Найбільше рекреаційне значення мають озера Сакське, Тобечинське, Старе, Долузав. Ріки регіону невеликі, маловодні і для рекреаційно-лікувального використання непридатні.

В регіоні відомо понад 100 джерел лікувальних мінеральних вод (друге місце по Україні після Карпат) різної мінералізації та хімічного складу. Переважають хлоридні кальцієво-натрієві, хлоридно-натрієві, гідрокарбонатно-хлоридні натрієві та інші води.

Основні родовища зосереджені на північному схилі Кримських гір, поблизу Євпаторії, Феодосії, в Саках, в курортній місцевості Мелас. Води використовуються в санітарно-курортному лікуванні, а також здійснюється промисловий розлив мінеральних вод “Айвазовська”, “Євпаторійська”, “Кримська”, “Феодосійська” та “Ялтинська”.

Тут функціонує понад 700 лікувально-оздоровчих закладів та закладів відпочинку, зокрема 128 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням на 48,5 тис. ліжок, 121 будинків і пансіонатів відпочинку на 34,9 тис. ліжок. Загальна чисельність організованих рекреантів за останні кілька років – 1,5 – 2,0 млн. чол. / рік[11, c. 52-53].

Існуюча структура курортно-рекреаційної мережі Кримського рекреаційного регіону складається на 30% з лікувальних закладів і на 70% із закладів відпочинку та туризму.

Ресурси Кримського рекреаційного регіону ефективні при лікуванні захворювань органів дихання (в т.ч. туберкульозу), серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату та функціональних порушень нервової системи. Кримський рекреаційний регіон поряд з Карпатами є одним з найбільших рекреаційних центрів країни.

Слід зазначити, що для Криму складною є проблема водозабезпечення. Вона вирішується шляхом створення водосховищ на річках, використання підземних вод, транспортування води Північно-Кримським каналом. Але труднощі з водозабезпеченням все ще залишаються. Останніми роками досить гострою для Криму стала екологічна проблема. Вона зв’язана з забрудненням атмосферного повітря промисловими викидами у північно-західних районах півострова, автотранспортом у містах і з забрудненням Чорного та Азовського морів. Все це впливає на в цілому гарні перспективи подальшого соціально-економічного розвитку регіону[15, c.112].

2.5. Лісові ресурси (мисливські ресурси)

Характер і ступінь рекреаційного використання заповідних лісів південного берега Криму обумовлюються близькістю розташування Ялтинської агломерації оздоровчих і лікувальних організацій. Наведена у роботі схема "продажу послуг" рекреантам у процесі їхнього відпочинку на природі може розглядатися як перспективний захід, що знаходить широке застосування у багатьох країнах світу.

Рекреаційне використання лісів є дуже рентабельним заходом — лише 3,7% території заповідника, що займають рекреаційні ділянки і прогулянкові стежки, забезпечують регулярне щорічне надходження коштів від 16,1 до 82,6 тис. гривень.

Рекреаційні навантаження різного ступеня (помірні і високі) по-різному впливають на хід природного поновлення лісів. При помірних навантаженнях (стаціонари "Хаста-Баш" і "Долосси") цей процес практично не припиняється, а при високих (стаціонар "Ай-Петрі") — спостерігається повна загибель самосіву і підросту бука, граба, ясеня;

Нерегульована і неконтрольована рекреаційна діяльність призводить до зменшення проективного покриття трав'янистої рослинності до 30-35% (стаціонари "Хаста-Баш" і "Учан-Су"). При зниженні інтенсивності рекреації (стаціонар "Долосси") трав'яниста рослинність починає відновлюватися[19, c. 17].

При організації і здійсненні рекреаційної діяльності в заповідних лісах доцільно проводити опитування потенційних рекреантів, на підставі чого підбирати придатні насадження поза зоною абсолютної заповідності і створювати в них необхідні умови для відпочинку. При цьому слід враховувати те, що домінуючим мотивом, котрий спонукає людей до відпочинку в лісі є "добувна рекреація" (збір грибів, ягід тощо) – 27,2% від загальної кількості опитаних, любов до лісу (20,4%), прогулянки в лісі (19,9%), кліматолікування і туризм (9%) тощо. Рекреанти віддають перевагу насадженням, сформованим по типу куртинно-полянних комплексів. Комфортність у лісі для респондентів асоціюється з наявністю джерел води (27,4% від загальної кількості опитаних), лавок і столиків (23,5%), влаштуванням туалетів (11,6%), із запасами палива для багать (5,9%) тощо. Ділянки для відпочинку повинні знаходитися від місця проживання рекреантів на відстані 1-4 км.

Рекреаційне лісокористування необхідно здійснювати шляхом організації та спрямування потоків рекреантів на спеціально підібрані та обладнані для відпочинку рекреаційні ділянки і стежки. У періоди, коли рекреаційна діяльність у заповідних лісах контролюється і регулюється, на території рекреаційних ділянок кількість випадків загорання лісу та інших лісопорушень різко зменшується[12, c. 12-13].

Розділ 3. Проблеми та напрямки подальшого розвитку природно-рекреаційного потенціалу Криму

Специфікою Криму з його рекреаційними ресурсами є придбання соціальною сферою товарної форми, здатною разом з деякими матеріальними галузями бути галуззю спеціалізації.

Природні та культурно-історичні ресурси Криму сприяють розвитку різноманітних видів циклів рекреаційних занять — оздоровчо-спортивного, лікувального, пізнавального. Разом з цим тут є умови для розвитку таких видів рекреаційних занять як: вітрильний спорт, дельтапланеризм, кінний спорт, фототуризм, фестивальний туризм.

Протягом 2001-2006 pp. Крим посідає одне з провідних місць у туристичному бізнесі України (друге за рейтингом) з обслуговування іноземних і вітчизняних туристів, екскурсантів, а також за обсягами надання туристичних послуг.

Географічне положення Криму, його близькість до Росії, країн Малої Азії то Південної Європи створюють сприятливі умови для розвитку транспорту й транспортної мережі. Зо розвитком транспортної інфраструктури Крим посідає одне з провідних місць в Україні. Основну роль у перевезенні відпочивальників і туристів відіграють автомобільний і залізничний транспорт.

Міжнародний аеропорт "Сімферополь" спроможний приймати повітряні судно будь-якого класу. Морські порти Севастополя, Ялти, Феодосії, Керчі, Євпаторії зв'язують півострів з південними областями України, Краснодарським краєм Росії, Грузією, о через протоки Босфор, Дарданелли і Гібралтарську — практично з усіма країнами світу.

На території Криму понад 11,5 тис. пам’яток історії, культури та архітектури, що належать до різних історичних епох, цивілізацій, етносів iрелігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст і монастирів, генуезькі фортеці, палаци та садово-паркові ансамблі, використовуються як туристичні об'єкти. Шість державних заповідників, 33 заказники, з них 16 загальнодержавного значення, 87 пам'яток природи, ІЗ з яких загальнодержавного значення, 10 заповідних урочищ становлять природний заповідний фонд автономії.

Близько 150 всесвітньо відомих історико-археологічних об'єктів, деякі з яких занесено до каталогів ЮНЕСКО, дають можливість проведення професійних археологічних розкопок. Найвідомішими об'єктами с Херсонес, Коро-Тобе, генуезькі фортеці, таврські могильники.

Завдяки географічному положенню, екологічним та Історичним умовам Крим із глибокої давнини був своєрідним перехрестям різних племен, народів і культур. Тут у різні часи проживали кіммерійці, греки, римляни, скіфи, таври, генуезці. Понад три століття на території півострова Існувало Кримське ханство.

Туристичні фірми півострова розробляють тури, присвячені культурі, традиціям І побуту народів, що населяли Крим, проводять історичні фестивалі й свято. Також популярністю користуються програми, присвячені перебуванню в Криму родини Романових, Ялтинській конференції 1945 року, по якій вирішувалася доля післявоєнної Європи, то інші, пов'язані з більш пізніми подіями кримської історії.

У зв'язку з тим, що національна структура Криму складається з понад 100 національностей і народностей, є всі необхідні передумови для розвитку культурно-етнографічного туризму. У Сімферополі функціонує етнографічний музей. Кримськотатарські, німецькі, болгарські, грецькі, чеські, вірменські та інші етнічні групи створюють свої центри та ознайомлюють туристів з історією і звичаями свого народу[17, c. 218-219].

Новим і перспективним напрямом у розвитку туристичної індустрії Криму став зелений (сільський) туризм. Цей вид туризму є одним з видів малого бізнесу, підвищує значення краєзнавства, створює для туристів життєве середовище, наближене до природи. Для цього в Криму є всі умови: поєднання мальовничих гір і великих рівнин, лісів, степів, морів, озер, унікальні флора та фауна, широка мережа природних, історичних та етнографічних пам’яток.

Поліетнічністю Криму обумовлено те, що на його території одночасно існують караїмські кенаси, мусульманські мечеті, єврейські синагоги то християнські церкви. Сьогодні вклонитися святим місцям приїжджають прочани з усього світу. З Ініціативи Кримської єпархії розроблені паломницькі тури, що включають відвідування монастирів і храмів, а також релігійні тури з відвідуванням святинь різних конфесій.

У Криму близько 1,5 тис. печер, з них 3 обладнані для відвідування. Печери Червона, Мармурова, Еміне-Баїр-Хосар запрошують туристів побачити на власні очі їх галереї, коридори, підземні озеро.

Все більшого розвитку в Криму побуває мисливський туризм. Площа лісового фонду в Криму становить 274,3 тис. га, 26% якої — заповідна зоно. Це створює передумови для розвитку мисливського туризму. Для мисливців — туристів пропонується полювання на пернату дичину то копитних тварин. До їхніх послуг — розміщення на базах у лісовому масиві з усіма зручностями то повним пансіоном. Останнім часом Крим стає усе популярнішим серед мисливців із країн далекого зарубіжжя.

Наявність понад 170 ландшафтних об'єктів, розмаїтість рельєфу то природні особливості роблять перспективним розвиток популярних сьогодні активних видів туризму, таких як пішохідний, автомобільний, гірськолижний, велосипедний туризм, джип-сафарі то ін. Популярністю серед туристів, які прибувають у Крим, користується дайвінг. Досвідчені дипломовані Інструктори забезпечать безпечне пірнання до затонулих кораблів, підводних скель та ущелин, при цьому можлива відео- то фотозйомко. Проводиться навчання підводного плавання за європейськими системами з видачею відповідних сертифікатів[20, c. 48-49].

Широкого розвитку набув у Криму науковий туризм. Державний Нікітський ботанічний сад демонструє колекції плодових і декоративних рослин, проводить дегустації екзотичних плодів і демонстрацію виробів з них. Національний інститут винограду і вина «Магарач» розробив екскурсії про історію створення вина, о також унікальні методики винолікування (винотерапії).

Інститут біології південних морів м. Севастополя демонструє акваріум, де зібрано сотні екзотичних риб і морських тварин. Туристи можуть відвідати дельфінарії, розташовані в Севастополі, Феодосії, Ялті, Євпаторії. Також розробляються та успішно застосовуються методики дельфінотерапії. Заслуженою популярністю користуються ефірні олії Криму, що пропонуються як кримські сувеніри.

Розвиток рекреаційної сфери Криму потребує вирішення багатьох проблем: рекреаційного перевантаження одних районів і недовантаження рекреаційних ресурсів інших; дефіциту трудових ресурсів у сезон пік; високої вартості рекреаційних послуг. Найбільшою проблемою, від вирішення якої залежить розвиток рекреаційної сфери Південного Криму в майбутньому, є адаптація рекреаційної галузі до ринкових умов[10, c. 56-58].

Вдосконалення структури господарства Криму, яке має ціль соціалізацію, екологізацію і гуманізацію виробництва і життя населення повинно посилити роль соціальної сфери. Профілююче значення в ній, як і в міжрайонному розподілі праці, безсумнівно буде належати рекреаційній галузі, на розвиток якої частково треба було б перепрофілювати провідні міжгалузеві комплекси і наукову базу. В матеріальному виробництві зберігається і посилюється роль агропромислового комплексу і машинобудування. Причому в останньому необхідні перебудови в направленні виробництва малогабаритних (неметалоємких) побутових машин і пристроїв, розширення випуску обладнання для агропромислового комплексу і зберігання високого рівня розвитку суднобудівництва і судноремонту. Основною метою машинобудування, яке розвивається, повинно стати зниження його металоємкості, зростання технологічності і забезпечення екологічності в експлуатації готових виробів. Ці направлення в розвитку виробничої сфери в Криму повинні супроводжуватись постійним скороченням галузей, використовуючи місцеву сировину (мармуровидні вапняки, соляні озера), що погано для природи Криму, перепрофілюванням хімічних виробництв Північного Криму[21, c. 62-63].

Функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку "Велика Ялта" є найбільш дієвою формою регіональної політики, що дасть можливість стимулювати соціально-економічний розвиток у регіоні. В свою чергу це дозволить скоротити безробіття, збільшити реальні доходи населення, розвивати малий та середній бізнес, проводити ефективну реструктуризацію нерентабельного виробництва, залучити інвестиції в об’єкти незавершеного будівництва, збільшити податкові надходження та обов’язкові платежі до бюджетів усіх рівнів.

Реалізація усіх цих проектів і програм дозволить залучити додаткові туристські потоки до Криму та підвищить престижність як цього регіону, так і України в цілому.

Можливо, досвід Автономної Республіки Крим доцільно буде використати у всеукраїнському масштабі, що може призвести до розширення ринку туристичних послуг України.

З метою регулювання рекреаційного навантаження доцільно збільшити роль Південно-Східного, Центрального і Південно-Західного районів у рекреаційному господарстві Криму. Слід розширити їх рекреаційну спеціалізацію за рахунок розвитку агротуризму, велотуризму, воєнно-історичного, конгресного туризму, повітряних видів рекреаційних занять, підвищення кваліфікації іноземних громадян, проведення спільних досліджень та стажування у відомих наукових центрах.

У Західному і Східному районах, які мають середні можливості для розширення спектру рекреаційних занять, необхідно сконцентрувати увагу на розвитку своєрідних видів туризму: архітектурно-археологічного, сільського зеленого, фестивального і шоу-туризма, а також релігійного та етнічного для Західного, автомобільного і воєнно-історичного для Східного.

У Північному і Північно-Західному районах доцільно розвивати такі види рекреаційних занять, як парусний спорт і дайвінг, проведення учбових і учбово-виробничих практик, наукові експедиції, приморський курортно-оздоровчий туризм[13, c. 26-28].

Республіка вигідно вирізняється приморським положенням, що дозволяє розвивати морський туризм. Морські порти міст Ялта та Севастополь входять у програму відвідування круїзних суден міжнародних компаній "Холланд Америка", "Принцес Крузез", "Сілвер крузез", "Ройал Олімпік" то ін. Спеціально для іноземних туристів круїзних суден розроблені різноманітні екскурсійні програми: культурні, літературні, палацові, винні тури.

Не менш важливий і розвиток яхтового туризму. Крим цікавий і для іноземних яхтсменів, зокрема, півострів уже багато років відвідує відоме середземноморське яхтове ролі "Кайра". Нині в Криму є 9 яхт-клубів у Балаклаві, Євпаторії, Феодосії, Керчі, Ленінському районі, будується яхтова марина в Алушті. Одним із перспективних напрямів є розвиток автотуризму. Кількість автотуристів з кожним роком зростає, до їх послуг — мотелі то кемпінги, автозаправні та сервісні станції, а також пункти прокату автомобілів.

Крим знаменитий також широко відомими фестивальними програмами, що стали вже традиційними. Це фестивалі класичної музики і театрального мистецтва, кінофестивалі то форуми. Найпопулярніші — фестиваль феєрверків у Ялті, фестиваль історичного фехтування "Генуезький шолом" у Судаку, фестиваль повітроплавання у Феодосії то ін.

У стратегії розподілу доцільно зробити акцент на виборі найефективніших каналів реалізації рекреаційного продукту відповідно до його особливостей і особливостей цільового ринку, а також на виборі посередників відповідно до особливостей продукту, клієнтів і цільового ринку. Головною метою стратегії розподілу є доведення рекреаційного продукту до споживача в максимально зручній формі, у найкоротший термін і доступному місці.

При розробці й реалізації стратегії розподілу повинен ураховуватися територіальний рівень ринку збуту (ринок України, країн СНД, далекого зарубіжжя). На національному ринку в залежності від величини потенціалу збуту рекреаційних послуг автором виділені ринки першого порядку (м. Київ, Донецьк, Дніпропетровська і Харківська області), ринки другого порядку (Запорізька, Луганська і Житомирська області), де умови трохи гірші, але мають перспективи, і ринки третього порядку (всі інші області). У рамках країн СНД збутова діяльність повинна бути орієнтована насамперед на європейську частину Російської Федерації. Це найбільший потенційний ринок. Громадяни Росії традиційне зберегли прагнення до відпочинку в Криму. Із країн далекого зарубіжжя зусилля по збуту рекреаційного продукту Криму повинні бути спрямовані на країни Європи, а саме ФРН, Великобританію, Австрію, скандинавські країни, а також країни Центральної Європи [11, c. 50-51].

Висновки

З огляду на викладене вище, ринок рекреаційних послуг АР Крим можна охарактеризувати як недостатньо збалансований. Пропозиція в цілому відповідає лише невибагливому споживачеві. Це відпочинок на морському узбережжі, розрахований на рекреантів з низьким і середнім рівнем доходів. Показовим є те, що більш критичними були висновки організаторів відпочинку в Криму. Це свідчить про реальну оцінку ними сучасної ситуації на РРП, розуміння основних негативних аспектів його функціонування. Отримані результати свідчать про те, що значна частина рекреаційних підприємств Криму невиправдано завищує ціни на свої послуги. Це вимагає втручання з боку органів державного управління та контролю, активного захисту прав споживачів.

Специфіка економіко-географічного положення, сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованих трудових ресурсів – усе це вплинуло на загальний розвиток АР Крим, як цілісного рекреаційного, агропромислового та територіально господарського об’єкту України. Економіка АР Крим базується на машинобудування (насамперед, суднобудування і судноремонт, сільськогосподарське машинобудування), харчовій промисловості, зерновому господарстві, виноградарстві, курортному господарстві, морському транспорті.

Рекреаційний комплекс АР Крим є районотворним елементом, галуззю спеціалізації. Він представлений переважно галузями лікування, відповідну, туризму. Його розвитку сприяли природні умови (тривалість сонячного сяйва, теплий клімат, морське узбережжя, мальовничі ландшафти Криму), та наявність природних ресурсів (лікувальні грязі й ропа лиманів, мінеральні джерела). Для курортного господарювання умови є практично скрізь, так як район базується на унікальному субтропічному кліматі, мальовничих гірських ландшафтах. Морських пляжах, лікувальних грязях.

Але мають місце і негативні прояви людської діяльності. Так за останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система АР Крим; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішеною за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

В Криму нараховується близько 800 оздоровниць (більше 200 тис. місць, з них 40% місць використовується весь рік). Питома вага ємкості оздоровниць Криму складає близько 10% держав СНД, 40% — України, 75% — південного економічного району.

У межах ринку рекреаційних послуг АР Крим виділено три групи рекреаційних районів за рівнем конкурентоспроможності. Найпотужніші конкурентні позиції має Південний рекреаційний район, основними недоліками якого є лише недостатній рівень транспортного обслуговування відпочиваючих та високі ціни на послуги. Середній рівень конкурентоспроможності мають Південно-Східний і Центральний рекреаційні райони; низький — Західний, Північно-Західний і Східний райони, при цьому Західний виділяється в окрему проміжну категорію, оскільки він має чітко виражену рекреаційно-лікувальну спеціалізацію і є давнім районом рекреаційного освоєння.

Зміцнення конкурентних позицій АР Крим на ринку рекреаційних послуг можливе шляхом реалізації п'яти узгоджених між собою цільових стратегій: товарної, цінової, стратегії територіального розвитку, просування і розподілу рекреаційного продукту. Кожна з них має свої особливості на різних територіальних цільових сегментах ринку. Реалізація даних напрямів повинна сприяти формуванню нового позитивного іміджу АР Крим на ринку рекреаційних послуг, збільшенню рекреаційних потоків, зростанню економічної ефективності рекреаційного господарства.

Список використаної літератури

Блага М. Рекреаційно-ресурсний потенціал і фактори його використання //Український географічний журнал. — 2000. — № 2. — C. 28-30
Біркович В.І. Модернізація туристичного та рекреаційного потенціалу регіонів України//Статистика України. — 2006. — № 3. — C. 83-86
Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів //Право України. — 2000. — № 5. — C. 51-54
Гетьман В. Рекреаційна діяльність у регіональних ландшафтних парках України //Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 4. — C. 45-49
Гетьман В. Рекреаційні навантаження на ландшафти заповідних територій //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2003. — № 41. — C. 7-11
Кифяк О.В. Розвиток рекреаційних ринків регіонів //Фінанси України. — 2005. — № 9. — С.64-69
Лебедєва В. Туристична галузь: погляд з регіону //Віче. — 2005. — № 3. — C. 53-55
Марченко О. Чим багаті. Рекреаційно-туристичний потенціал//Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 39-40. — C. 35-36
Нікіпелова О. М. Сучасні підходи до аналізу стану природних лікувальних ресурсів та оцінка природних територій курортів //Український географічний журнал. — 2007. — № 1. — C. 39 — 42.
Новикова В. І. Територіальна рекреаційна система як форма організації рекреаційної діяльності//Український географічний журнал. — 2007. — № 2. — C. 55 — 59.
Побірченко В. Ринкові аспекти структурно-функціональної адаптації рекреаційної системи Криму //Український географічний журнал. — 1998. — № 2. — C. 50-53
Поляков О.Ф., Ковальський А.Й., Хромов О.Ф. Ліси Криму — джерело здоров'я // Лісовий і мисливський журнал.- 1996.-№3.- С. 12-13
Страчкова Н.В. Рынок рекреационных услуг Крыма (социально-географическая оценка уровня развития). — Симферополь: Таврия, 2001. — 48с.
. Страчкова Н.В. Соціально-географічна оцінка ступеня задоволення рекреантів відпочинком у Криму / Економічна та соціальна географія. — Вип..49 — Київ: Знання, 2000. — с.187-193.
Страчкова Н.В. Конкурентні позиції Кримського регіону на національному ринку рекреаційних послуг // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 2001р. — Київ: Знання, 2001. — С.111-112.
Суханов А. Подземное царство Крыма //Вокруг света. — 2003. — № 5. — C. 4-15
Фоменко Н. Рекреаційні ресурси та курортологія : навч. посібник / Наталія Фоменко, ; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 311 с.
Хоменко В. Таємниці кримського підземелля //Голос України. — 2001. — 11 липня. — C. 12
Хромов О.Ф. Оптимізація рекреаційного лісокористування в умовах Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника // Лісовий і мисливський журнал.- 1999.-№4.- С. 16-17.
Ціншен В. Теоретичні та методологічні аспекти рекреаційної географії : сучасний підхід //Український географічний журнал. — 2003. — № 1. — C. 45-49.
Черчик Л. Інституційні зміни в умовах становлення ринку рекреаційних ресурсів //Економіка України. — 2006. — № 4. — C. 59-65
Шаптала О. Курортно-рекреаційна система України: шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2001. — № 4. — C. 254-259