Розрахунок структурних зрушень видів туризму в залежності від потреби за 1997-2005 роки

Вступ.

1. Загальна класифікація видів та форм туризму.

2. Структурні зміни туристичного ринку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Для практичної діяльності в туризмі важливого значення має його класифікація, сутність якої полягає у виділенні окремих видів туризму за самими різними напрямками.

Чітку класифікацію туризму провести дуже важко. Це пояснюється, насамперед, тим, що практично неможливо виділити чисті види сучасного туризму. Туризм можна класифікувати за різними ознаками: за метою, засобами пересування, засобами розміщення тощо. Види туризму різноманітні. Вони залежать від різних факторів: наявності та тривалості вільного часу, віку, статі, стану здоров'я, рівня розвитку, особистих смаків людей та їх матеріального становища; різноманітності природи та сезонності; наявності інфраструктурних та транспортних можливостей та ін.

Сучасні класифікаційні підходи в туризмі визначають необхідність виділення світового туризму, який, з одного боку, визначається як частина світогосподарських зв'язків та відношень, а з другого — як одна з основних галузей світової економіки, важливий показник суспільного розвитку; сукупність туристичної діяльності на міжнародному, регіональному та національному рівнях.

1. Загальна класифікація видів та форм туризму

Міжнародний туризм визначається як важливий напрямок міжнародного співробітництва в конкретній діяльності на основі поваги національної культури та історії кожного народу та основних інтересів кожної держави. Крім того, міжнародним туризмом називають сферу розвитку взаєморозуміння між народами та ознайомлення з досягненнями інших країн в різних сферах. За основу аналізу перспектив розвитку міжнародного туризму ВТО приймає показники за б регіонами: Африка, Америка, Близький Схід, Європа, Південна Азія, Південно-Східиа Азія та країни Тихоокеанського регіону.

Під регіональним туризмом розуміють туристичну діяльність, характерну для конкретного регіону — сукупності країн або територій з однотипними умовами розвитку туризму та подібним рівнем туристичної освоєності. В спеціалізованій туристичній літературі виділяють такі регіони з найбільшою туристичною активністю як Європа, Північна Америка, басейни Карибського та Середземного морів, Південно-Східна Азія, Центральна Америка.

Національний туризм характеризує стан та розвиток туризму в межах державних кордонів і визначається як частка туризму в національній економіці в сфері надання невиробничих послуг, а, також, система координації та співробітництва державних, суспільних, господарських організацій в сфері національної туристичної політики. Національний туризм включає в себе внутрішній та виїзний туризм.

Вважається, що при класифікації туристичних подорожей вирішального значення має їх ціль (мотив). Насправді ж, подорожуючи, турист ставить перед собою не одну мету. Але, в залежності від індивідуальних потреб туриста, одна з них стає головною і домінуючою.

За своїм змістом туристичні потреби — «бажання до зміни місць», потяг до мандрівок, пізнання нового — співпадають з рекреаційними потребами і включають необхідність у нсихо-фізіологічному і духовному розвитку сил індивіда. Психофізіологічні потреби людини реалізуються через харчування, сон і рух. Духовно-інтелектуальні — через пізнання, спілкування і оздоровлення.

Задоволення потреб вимагає певного арсеналу . засобів. В туризмі засобами Л задоволення потреб виступають різноманітні блага — туристичні об'єкти, які мають позитивну суспільну користь, а, також, туристичні продукти і послуги, цінність яких проявляється завдяки тому, що суб'єкт має певний запас багатств (грошей, вільного часу), які дозволяють йому задовольнити потреби певної мотивації.

Під терміном «мотиви туризму» розуміють ті спонукальні причини, які визначаються біологічними і соціальними потребами і примушують людей задовольняти їх, купуючи туристичний продукт. Існує велика кількість мотивів, які залежать від специфічних індивідуальних особливостей людини. Спеціальні дослідження, які ґрунтуються на визнанні пріоритету «принципу діяльності», пояснюють мотивацією не тільки вибір, але й поведінку людей під час подорожі, а це означає і той досвід, який розвивають туристичні потреби.

Основними вважають культурні, природні, психологічні, економічні мотиви.

Культурні мотиви — це ті елементи, які охоплюють всю культурну спадщину країни, місцевості, що пропонуються туристам для огляду — історичні місця, археологічні пам'ятки, музеї, картинні галереї, народні промисли тощо.

Природні мотиви визначаються природними об'єктами та явищами, властивостями місцевостей, територій, що є надзвичайно привабливими для туристів: комфортні кліматичні умови, комплекс атрактивних елементів морських узбереж та гірських, лісових масивів і т.п. Всі вони відіграють суттєву роль у створенні певних форм туризму, особливо зимового, спортивного, гірського туризму і т.д. Необхідно відзначити, що природні елементи, з точки зору туризму, дуже корисні, оскільки задовольняють психологічні і біологічні потреби населення урбанізованих областей, яке шукає в туризмі відпочинок, розвагу і зміну оточення.

Мотиви психологічні спонукають до подорожей, які задовольняють психологічні потреби людини. Доведено, що дуже обмежена кількість людей повторно обирає відвідання місць, де вони вже були, виключаючи випадки, коли при цьому присутні сентиментальні причини або сильний економічний мотив. При поступовому збільшенні доходів психологічні мотиви впливають на більшу кількість рішень, що приймаються туристами щодо подорожей новими місцями.

Всі економічні елементи, які охоплюють вартість життя в туристичних центрах, вартість подорожі, тощо включають в себе економічні мотиви. Економічні мотиви відіграють суттєву роль у формуванні недорогих пакет-турів, поведінку туристів із середніми доходами.

2. Структурні зміни туристичного ринку

Ринок туристичних послуг (туристичний ринок) формується множиною різноманітних за характером, формою, інтенсивністю, величиною, направленістю тощо зв¢язків між споживачем (туристом) та виробником туристичного продукту (підприємством індустрії туризму), які виступають структуроутворюючими одиницями ринку і динамічна рівновага між якими обумовлює його сталість та внутрішню організацію.

Ринок туристичних послуг полікомпонентний, структурований та ієрархізований. Компонентна структура відображає видове розмаїття попиту/пропозиції відповідно до мотивації подорожі та її параметрів (форма, сезон, термін, клас тощо) і характеризується перманентністю диверсифікації, темпи якої корегуються з динамікою туристичного процесу, а ускладнення компонентної структури прискорює інтеграційні процеси.

Розглянемо туристичний ринок із позицій його суб'єктного складу:

Міжнародний туризм швидко росте і видозмінюється. Цей факт, з одного боку, відкриває нові можливості, з іншого — постійно створює проблеми людям, працюючим в індустрії, що стала зараз найбільшою в світі. Сьогодні ситуація в туризмі абсолютно не схожа на ту, якою вона була, скажімо, 10 років тому. Тепер туристи не тільки знають значно більше про можливості вибору зарубіжних подорожей — вони стали більш вимогливими і в задоволенні своїх потреб під час подорожей.

Фактично, протягом 2004 р. туристичні послуги надавали 2 519 ліцензіатів (39% — оператори та 61% — агенти), що майже на рівні 2001 р.

Середньооблікова кількість працівників туроператорів та турагентів дорівнює 23,5 тис. осіб, що у 2,1 рази менше, ніж у 2003 р.

Пріоритетним видом туристичної діяльності у 2004 році залишається внутрішній туризм, на який припадає 66 % туристів, обслугованих ліцензіатами. На виїзний туризм припадає, відповідно, 20 %, на в’їзний – 14 %.

Всього протягом 2004 року туроператорами обслуговано 1,9 млн. туристів та 1,5 млн. екскурсантів, що, відповідно, на 34 % та на 44 % менше, ніж у 2003 році. Загальна кількість туристів зменшилась за рахунок скорочення кількості в’їзних і внутрішніх туристів, відповідно на 26 % і 47 %. Натомість, кількість виїзних туристів зросла на 28 %. Таким чином, продуктивність діяльності підприємств залишилась на рівні 2003 р. – у 2004 році один ліцензіат в середньому обслужив лише на 1,5 % туристів більше.

Обсяг наданих туристичних послуг туроператорів та турагентів у 2004 році зріс, у порівнянні з 2003 роком, на 2 %. Проте, в середньому один ліцензіат надавав на 57 % більше послуг, ніж у 2003 році.

Водночас, платежі до бюджету ліцензіатів у 2004 році зменшились порівняно з 2003 роком на 42 % і становили 98,1 млн. грн. В середньому на одного ліцензіата припадає 39,0 тис. грн. платежів до бюджету, що на 11 % менше, ніж у 2003 році.

У розрахунку на одного працівника, показники 2004 р. випереджають аналогічні показники 2003 р.: в середньому на одного працівника припадає на 43 % більше обслугованих туристів, на 120% більше наданих послуг та на 25 % більше платежів до бюджету.

У 2004 році відбулось зростання середньої вартості путівки на 54 % через подорожчання одного туро-дня на 83 %. Найбільше підвищилась вартість одного туро-дня у внутрішньому туризмі – на 89%, у в’їзному та виїзному туризмі, відповідно, на 43% та 26%.

Компанії, що вже мають досвід в питаннях стимулювання міжнародного туризму, разом з тими, хто хоче прийти в цей сегмент, стикаються з тим, що туристична індустрія змінюється:

— підвищення рівня життя людей і розширення можливостей вільного пересування по світу сприяли появі нових мільйонів міжнародних туристів;

— для залучення туристів пропонуються нові послуги. Компанії-перевізники стали надавати найрізноманітніші зручності і пропонувати нові екзотичні маршрути в надії перевести на себе частину фінансових потоків від бізнесу, що зростає. Підприємці, намагаючись розширити свій бізнес, розробили комбінації, що дозволяють суміщати покупки з відпочинком, освіту з просвітництвом, бізнес з культурною програмою тощо;

— нові обслуговуючі фірми, що спочатку претендували на монопольне володіння "чарівною формулою" успіху на міжнародному туристичному ринку, тепер все більш охоче дають можливість іншим компаніям вступати в конкурентну боротьбу за міжнародних туристів;

— сучасні інформаційні технології відкривають нові шляхи для торгівлі послугами, бронювання місць, а також вивчення різних туристичних центрів (дестинацій) і визначних пам'яток. Ми вважаємо, що програми віртуальної реальності в майбутньому будуть віднесені до основних засобів отримання задоволень, що дозволить уберегти екологічно чисті території від надмірного туристичного використання;

— надзвичайно зросла популярність круїзного туризму як комфортабельна альтернатива труднощам і небезпекам відпочинку, пов'язаного з переміщеннями на літаку або за кермом автомобіля. Туристи навчилися отримувати задоволення від достатку їжі й розваг при переїзді з одного екзотичного місця в інше. У той же час все більше туристів шукають захисту від безконтрольних цін на деяких курортах і дестинаціях. З цієї причини знову стають популярними відпускні тури за системою "все включено";

— зросла увага з боку працівників туристичної галузі, яку приділяють різним категоріям туристів. Наприклад, компанія Avis збільшила кількість автомобілів, що надавалися напрокат, з ручним управлінням, конгрес-центр в Майямі-біч організував прокат картів з електроприводом для тих, хто не в змозі довго ходити великими виставками, у готелі Rio в Лас-Вегасі полиці в стінних шафах і дверні очки передбачені на висоті, зручній для мандрівників, прикованих до інвалідних колясок. Зростають зусилля, направлені на припинення взаємозв'язку між дитячою проституцією і туризмом. Майже всебічно вивчені потреби як курців, так і тих, хто не палить, з метою обліку їх потреб при наданні різних туристичних послуг;

— у XXI столітті розвиток туризму і подорожей повинен залишатися "стійким", тобто таким, що зберігає рівновагу між бажанням максимально врахувати потреби туристів і розумінням того збитку, який вони можуть завдати. Ми впевнені, що прояв уваги до потреб різних категорій туристів, так само як і до потреб різних регіонів, дає безперечні маркетингові переваги з погляду залучення більшого числа відвідувачів;

— характер інформаційних зв'язків між секторами туристичної індустрії, а також між індустрією і споживачами теж змінився. Домашні комп'ютери, CD-диски й Інтернет несподівано перетворили традиційні форми надання туристичної інформації, а також способи організації, підтвердження і оформлення подорожей.

Важливо відзначити, що сьогодні міжнародний туристичний бізнес видозмінюється, розширюється і перетворюється. Те, що зараз із натхненням сприймається як успіх, може вважатися завтра зайвим; те, що працює — може не працювати в майбутньому. Перш ніж приступити до створення нового туристичного продукту або послуги для залучення нових туристів, або збереження старих клієнтів, всі компанії переглядають основні свої програми стимулювання на туристичні ринки.

Передбачити майбутні зміни в туризмі неможливо. Але можна простежити як диверсифікувалися послуги на світовому туристичному ринку в умовах глобалізації. Для цього перш за все необхідно з'ясувати:

1) існування видів туризму згідно законодавства та вчених;

2) дослідження видів туризму та їх класифікації;

3) появу нових видів на туристичній арені.

В структурі в’їзного турпотоку відбулися такі зміни – частки організованого туризму та службових поїздок рівномірно збільшилися з 4% у І півр. 2007 р. до 5 % у І півр. 2008 р., водночас частка приватного туризму зменшилася з 92 % до 90 %.

Виїзний турпотік у І півр. 2008 р. зменшився (з причини падіння числа приватних подорожей) порівняно з І півр. 2007 р. на ↓-12,7 %, або на ↓1 млн. 46 тис. осіб та становив 7,2 млн. осіб.

Найбільше падіння подорожей українських туристів спостерігається у напрямках: Польща (зменшення на ↓59 %, або на 1 млн. 265 тис. осіб), Угорщина (зменшення на ↓19,7 %, або на 139 тис. осіб), Білорусь (зменшення на ↓18 %, або на 138,6 тис. осіб), Румунія (зменшення на ↓19 %, або на 55,6 тис. осіб).

Зменшення загального виїзного потоку відбулося з причини значного падіння приватних подорожей (майже на ↓ 17%, або на 1 млн. 193 тис осіб). Найбільше падіння турпотоку відбулося в потоці подорожуючих до Польщі (на ↓65,6 %, або на 1,3 млн.).

Водночас сегмент організованого туризму зріс на 12,3% (+92,7 тис. осіб). Збільшення організованого туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Єгипет (на 49,5 %, або на 43,3 тис. осіб), Чехія (на 381,6 %, або 42,5 тис. осіб), Росія (на 64,2 %, або на 41,2 тис. осіб), Туреччина (на 8,4 %, або на 10,3 тис. осіб).

Висновки

При організації туризму розрізняють:

♦ груповий (колективний) туризм — форма організації туристичної подорожі людей, об'єднаних можливістю спільної подорожі за конкретним маршрутом або з метою отримання програмного обслуговування; задоволення колективного інтересу до об'єкту відвідування;

♦ індивідуальний туризм — форма організації туристичної діяльності людини за власним планом, програмою, яка складається та реалізується в індивідуальному обслуговуванні.

За інтенсивністю туристичних потоків туризм поділяється на постійний (відносно рівномірне відвідування туристичних районів та населених пунктів протягом року) та сезонний (відвідування в певну пору року). В свою чергу, в сезонному туризмі розрізняють односезонний та двосезон-ний. Односезонний туризм поширений в тих районах, які відвідуються туристами в певну пору року, переважно влітку або зимою. Двосезонний — характеризується наявністю туристичних потоків, наприклад, як літом, так і зимою. Ринок туристичних послуг є динамічною, поліструктурною, поліформною та багаторівневою відкритою системою, що прямує до стану рівноваги шляхом узгодження диспропорцій між мінливим та мобільним попитом і відносно стабільною ресурсно детермінованою пропозицією, яка по багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) пов’язана з ринками вищого порядку (ринком послуг, світовим господарством) та суспільно-географічним комплексом певного рівня. Реальний стан туристичного ринку характеризується часовим, територіальним, товарним (за номенклатурою послуг) дисбалансом. Вихід однієї структури зі стану рівноваги призводить до розбалансованості всього ринку на певний час, поки ємність ринку не прийде до рівноваги з обсягом та структурою попиту.

Список використаної літератури

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.

2. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

3. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.

4. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебник. – Минск: Новое знание, 2002. – 409 с.

5. Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.

6. Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 312 с.

7. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.

8. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.

9. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.

10. Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 352 с.

11. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2003. – 662 с.