Розвиток операційного менеджменту в історії людства

Вступ.

1. Сутність операційного менеджменту.

2. Формування та розвиток доктрин операційного менеджменту.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Операційний менеджмент (ОМ) — це діяльність, пов'язана із перетворенням організацією різних видів ресурсів (входів) у товари та послуги (виходи). Діяльність із створення товарів і послуг існує в усіх організаціях і її називають операціями. Операції—це процес, вид діяльності чи ряд дій, як правило, практичного характеру. Виходячи з цього, операції є невід'ємним атрибутом людської діяльності, якій властиві організованість та продуктивність. Тому всі організаційні функції є операціями і будь-яка управлінська діяльність включає в себе операційний менеджмент.

У виробничих організаціях операційна діяльність, пов'язана із створенням товарів, таких як телевізори, підручники, автомобілі, є очевидною. В організаціях сервісної сфери її важче визначити. Продукт, що виробляється, може мати досить незвичні форми, наприклад, заповнення різноманітних бланків у банку, отримання усної інформації в довідковому бюро чи прослуховування музичного твору в концертному залі. Тому діяльність із створення продукту праці як промисловими, так і сервісними організаціями можна назвати виробничою чи операційною. Ці терміни є взаємозамінними.

1. Сутність операційного менеджменту

Операцією називають процес, метод чи сукупність певних дій, головним чином практичного характеру. Виходячи з цього визначення, операції є невід'ємний атрибут будь-якого виду людської діяльності, якому властива організованість і продуктивність. Звідси можна зробити висновок, що всі організаційні функціїє операціями, і що всіляка управлінська діяльність містить у собі операційний менеджмент. Часто терміни «виробництво» і «операції» використовують як взаємозамінні. У промисловості, комерційній і некомерційній діяльності поширена думка, що управління виробництвом являє собою окрему, відособлену сферу, котра має цікавити тільки тих, хто безпосередньо виробництвом і займається.

Управління виробництвом — історично перша сформована наукова дисципліна менеджменту. Вона ж першою ввійшла й у програми викладання. Керівники виробництв були, а найчастіше і понині залишаються грамотними фахівцями, яким можна доручити всі задачі управління процесами створення продукції. Докладніше цю тему обговоримо далі, зараз відзначимо лише, що поки виробнича діяльність вважалася головним джерелом добробуту нації, а економічна ситуація в цілому характеризувалася недовиробництвом (до 50-х pp. минулого століття так воно і було), подібне відношення було виправданим. Однак сьогодні сучасні економіки багатьох країн переживають період гострої конкуренції, конкуренції в глобальному масштабі, і в багатьох країнах основним джерелом добробуту є вже не сфера виробництва, а сфера послуг. Операційний менеджмент уже не є функцією одного керівника виробництва. Сектор обслуговування має настільки велике значення, що настав час розібратися у всіх його хитросплетеннях.

Будемо дотримуватися погляду, що всіляка виробнича діяльність являє собою певну сукупність операцій і тоді — операційний менеджмент має відношення до їх усіх. З цієї принципової точки зору на операції варто дивитися і на показники роботи всієї організації. Без чітко вираженої операційної стратегії й ефективного операційного менеджменту організація може вижити лише за чистої випадковості. Таким чином, операційний менеджмент є важливою дисципліною, обов'язковою для керівників усіх рівнів і підрозділів. Однак, незважаючи на прийнятий погляд, варто визнати, що найбільш очевидне і розвинуте його застосування як і раніше можна знайти в сфері виробництва і це неминуче позначилось на змісті даного посібника.

Традиційно прийнято вважати операційний менеджмент пов'язаним головним чином з виробничою діяльністю або фізичною зміною стану продуктів. Тому його можна визначити таким чином: «Операційний менеджмент — це діяльність з управління процесом придбання матеріалів (комплектуючих виробів), їхнього перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцю». Це визначення є занадто узагальненим. Воно містить у собі функцію закупівлі, функцію виробництва і функцію фізичного розподілу готовою продукції, які, хоча і тісно пов'язані з операціями, зазвичай вивчаються окремими навчальними дисциплінами. Ще важливіше те, що дане визначення є обмеженим, оскільки не допускає яких-небудь інших дій, не пов'язаних з фізичним виробництвом. Усяка корисна діяльність зв'язана з переробкою чого-небудь, наприклад, інформації у фінансовій сфері, видавничому бізнесі чи в сфері комунікацій. При наданні послуг — перукарських чи медичних — у процес переробки втягуються навіть покупці. Операції з переробки чого-небудь, здійснюються й у функціональних підрозділах виробничої організації, наприклад, у фінансовому відділі чи відділі кадрів. Виходячи з цього, більш точне визначення може звучати так: «Операційний менеджмент — це сукупність усіх видів діяльності, пов'язаної з цілеспрямованими закупівлею і перетворенням (трансформацією) матеріалів або інформації у готові продукти і доведенням їх до покупців»[3, c. 35-37].

Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями. Ступінь участі в них фізичної продукції не є важливою з точки зору управління. Теорія операційного менеджменту однаково підходить як для страхової контори, так і для заводського цеху чи фабрики.

Нижче наводяться деякі приклади, які ілюструють основний вид діяльності (сукупність певних операцій) різних організацій. Виробник телевізорів — перетворює матеріали і готові комплектуючі частини в телеприймачі. Комплектуючі вироби зазвичай закуповуються в інших виробників. Виробник телевізорів, як правило, не працює з кінцевими споживачами, а поставляє свою продукцію посередникам для наступного продажу. Тут відбувається трансформація: комплектуючі вироби в готовий продукт.

В ексклюзивному ресторані клієнт отримує дорогий, складний набір блюд і розваг, підтверджує свій імідж. Голод, швидше за все, відіграє малу роль у задоволенні, але в цілому трансформація виглядає таким чином: пошук задоволення — задоволений клієнт.

У закусочній швидкого обслуговування зазвичай відвідувач одержує лише їжу, тому трансформація така: голодний покупець — задоволений покупець. Однак велика частина виробничих зусиль йде на приготування їжі: сировина — готові блюда. Таким чином, діяльність має змішаний характер.

У супермаркеті самообслуговування передбачається, що покупець знає, чого він хоче, так що трансформація буде: покупець з визначеними потребами — задоволений покупець.

У страховій компанії зазвичай утверджують, що надають захист. Насправді страховка не захищає від настання страхового випадку, але надає в такому разі фінансову компенсацію. Модель трансформації у страховій компанії в разі, якщо страховий випадок не відбувається, буде виглядати так: клієнт з певною сумою грошей — клієнт з меншою сумою грошей. Однак у страховому випадку альтернативною трансформацією буде: клієнт, який постраждав від утрати — клієнт з фінансовою компенсацією втрати.

Ефективність операційного менеджменту може бути визначена як досягнення поставлених перед виробничою системою цілей з використанням мінімуму ресурсів. У загальному значенні ефективність — це задоволення потреб покупців. На самому примітивному рівні будь-які комерційні організації, до яких відносяться і суто виробничі, існують лише за рахунок одержання прибутку, який можна виразити як: прибуток = дохід — витрати. Завдяки своєму подвійному впливу на прибуток операційний менеджмент відіграє життєво важливу роль в успіху організації. Головне при підвищенні ефективності — забезпечити таке проведення операцій, яке задовольнятиме запити покупців. Організація забезпечує покупця послугами, яких він хоче, і так, щоб це відповідало його потребам, або ж виробляє товари, котрі потрібні покупцю відповідно до визначеної ним специфікації товарів. Підвищення ефективності збільшує дохід за рахунок більшої конкурентоспроможності організації. Підвищення раціональності, безсумнівно, скорочує витрати, але це ніколи не повинно робитися у збиток ефективності[8, c. 54-57].

2. Формування та розвиток доктрин операційного менеджменту

Операційна система створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом, за виключенням того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної ліарні тощо.

Операційний менеджмент — це термін, що походить від англійського Production and Operations Management, що в перекладі означає управління виробництвом.

Американські професори Річард Чейс та Ніколас Аквілано визначають операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські дослідники: Сег Лі та Марк Шнайдер'янс визначають операційний менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування операційної системи

Управління виробництвом — це історично перша створена наукова дисципліна менеджменту. Традиційної прийнято пов’язувати з виробничою діяльністю чи фізичними змінами стану продуктів. Тому часто операційний менеджмент визначають як діяльність із управління процесами закупівлі матеріалів, їх перетворенням на готовий продукт і поставкою цього продукту споживачеві. Інше визначення операційного менеджменту — це всі види діяльності, пов'язані з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців (рис. 1)[9, c. 34-36].

Управління існує з часів створення перших організацій. Управління виробництвом, безумовно, сягає тих часів, але як наука воно почало розвиватись на початку минулого століття з моменту опублікування праці Фредеріка Тейлора "Принципи наукового управління" (1911р.). Відтоді управління виробництвом стає самостійною галуззю наукових досліджень.

Деякі науковці виникнення ОМ датують 1776 роком, коли були створені перші відділи праці на фабриках та заводах, які почали займатися визначенням затрат праці на окремих операціях виробничого процесу, що було зумовлено розподілом праці (Адам Сміт — 1776р.).

Елі Уітні в 1800 році реалізував принцип взаємозамінності деталей при виробництві 10 тисяч мушкетів, які були замовлені урядом США (рис. 2). Хоча стандартизація вперше була використана в середньовічній Венеції при будівництві кораблів. Індустріальна революція була третім вагомим етапом розвитку виробництва і ОМ. Вона привела до заміни праці людини на працю машини. Великий імпульс індустріальній революції був даний у 1764 році створенням парового двигуна Джейнсом Воттсом. Подальшого розвитку промислова революція досягла із винаходом дизельного та електричного двигуна.

Фредерік Тейлор, відомий як батько наукового менеджменту, пропонував проводити обґрунтований вибір персоналу, планувати складання розкладів, проводити нормування робіт та інше (1881р.). В майбутньому Генрі Гантт, Френк і Лілліан Гільберти та багато інших дослідників зробили вагомий внесок у розвиток наукових доктрин ОМ.

В 1913 році Генрі Форд і Чарльз Соренсон створили на базі поєднання стандартизації, поділу та нормування праці з конвеєрними лінія

Інші важливі наукові дослідження в розвитку ОМ пов'язані з розробкою та вдосконаленням систем і методів управління якістю продукції, управління матеріально-технічним постачанням, автоматизацією та комп'ютеризацією процесів виробництва товарів і наданням послуг та інше[8, c. 49-51].

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства — це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.

Висновки

Без правильного застосування принципів операційного менеджменту організація може бути прибутковою лише завдяки щасливій випадковості. Або вона зовсім випадково зробила все так, як треба, або конкуренти ненабагато кращі за неї. У будь-якому випадку малоймовірно, що таке везіння буде продовжуватися вічно. Усе не так просто в некомерційних організаціях, наприклад, місцевих і державних органах влади, охороні здоров'я тощо. Такими організаціями рухає не прибуток, тому їх часто звинувачують у неефективності. Найчастіше вони є монополіями, які за визначенням не піддаються конкуренції, у результаті чого вони породжують бюрократію й індиферентність до потреб клієнтів. Думка про них зазвичай формується виходячи з політичних цілей, а факти про ефективність їхньої роботи найчастіше недоступні. Проте концепцію ефективності можна застосовувати і тут. Так, підвищення ефективності некомерційних організацій припускає, що обмежені ресурси не будуть витрачатися на неприпустиму діяльність, а будуть на мінімальному рівні використовуватися для виконання конкретних дій. Надмірне прагнення до ефективності, однак, може згубно позначитися на якості послуги. Наприклад, було б, напевно, раціональніше, якби господарські відходи збиралися раз на місяць в гігантських сміттєвих баках, але в такому випадку в домовласників з'являться проблеми зі збором і збереженням відходів, також виникає загроза для здоров'я. І в результаті виявляється, що така послуга зі збирання сміття більш не ефективна.

Список використаної літератури

1. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник.— М.: Триада ЛТД, 1996.—384с.
2. Воробьев Л.А. Основы управления производством.— Минск: НПЖ «Финансы, учет, аудит», 1998.— 195 с.
3. Гончаров В.В. Менеджмент в рамках основных фаз управленческого цикла. — М.: МНИИПУ, 1998. — 96 с.
4. Гончаров В.В. Специфика управления важнейшими ресурсами. -М.: МНИИПУ, 1998. — 176 с.
5. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. — СПб.: Питер, 2000. — 320 с.
6. Деордица Ю.С., Нефёдов Ю.М. Исследование операций в планировании и управлении. — К.: Вища шк., 1991. — 270 с.
7. 3авадський И.С. Менеджмент. Том 1. — К.: УФИМБ, 1997. -543с.
8. Ильенкова С.Д. Управление качеством: Учебник для вузов. -М.: ЮНИТИ, 2000. — 199 с.
9. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент: Учебник. — СПб.: «Специальная литература», 1998. — 365 с.
10. Колесников С. Управление ресурсами предприятия. // Логистика, 1999. — № 2. — с.34-40.
11. Котляров С.А. Управление затратами: Учеб. пособие. — СПб.: Питер, 2001.-160 с.
12. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М.: ПРИОР, 1998. — 384 с.
13. Менеджмент организации: Учеб. пособие / Под ред. З.П. Румянцева, Н.А. Саломатин. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 432 с.
14. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -М.: Дело, 1992.
15. Огвоздин В.Ю. Управление качеством. Основы теории и практики: Учебное пособие.-М.: ДИС, 1999. -160с.
16. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент. — Львів: ІВЦ «ШТЕЛЕКТ+», 1999.
17. Прыкин Б.В., Прыкина Л.В., Эриашвили Н.Д., Усман З.А. Общий курс менеджмента в таблицах и графиках: Учебник. — М.: :,ЮНИТИ, 1998.
18. Радионов А.Р., Радионов Р.А. Управление производственными запасами. // Менеджмент в России и за рубежом,1999.-№1.-с.49-54.
19. Саати Т., Керне К. Аналитическое планирование: Организация системы. — М.: Радиосвязь, 1991. — 223 с.
20. Управление качеством: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 1998. -199 с.
21. Управление организацией: Учебник / Под ред. В.П. Азоева. -М.: ИНФРА-М, 1998.-669 с.