Серцево-судинні захворювання

Вступ

1. Характеристика серцево-судинних захворювань

2. Допомога при серцево-судинних захворюваннях

3. Поширеність серцево-судиних захворювань в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кожна людина у своєму житті обов'язково зіштовхується із серцево-судинними порушеннями. Вікові зміни органів і тканин, обмінні порушення призводять до гіпертонії, гіпертрофії міокарду, інфарктам, інсультам, серцевій недостатності, атеросклерозу судин та іншого, що скорочує життя і викликає цілий ряд обмежень. Ці явища настільки стрімко наростають і молодіють, що навіть Всесвітня Організація Охорони здоров'я зняла тривогу.

Занадто рано в сучасної людини через погіршення кровотоку знижується працездатність, пам'ять, інтелект, зір, слух, переносимість навантажень і т.п. Через раптові судинні катастрофи – інфаркти та інсульти ідуть з життя чи стають інвалідами порівняно молоді люди на вершині кар'єри, чи в той період, коли вони досягли бажаного соціального статусу. Незважаючи на велику увагу сучасної медицини до цієї проблеми, на жаль, досягнення тут більш ніж скромні.

Серцево-судинні захворювання найчастіше виникають на фоні порушення кровообігу. На жаль, замість того, щоб ліквідувати ці порушення і відновити кровообіг, сучасна терапія в основному орієнтована лише на зменшення наслідків цих порушень. В результаті замість виліковування досягається лише гальмування патології і виникає пожиттєва залежність хворого від препаратів. Постійний прийом хімічних засобів через їх виражену побічну дію викликає все більше додаткових захворювань. Перспектива такого хворого сумна, – і основне захворювання не вилікував, а лише сповільнив його наростання, і від залежності медикаментозної не позбавився та ще й новий букет хвороб і додаткову потребу в ліках набув. Якщо врахувати, що лікування з кожним днем стає все дорожчим, а препарати через наростаюче блокування ксенобіотиками рецепторів клітин стають все менш ефективними, стає зрозумілим, що необхідно терміново шукати якийсь вихід.

1. Характеристика серцево-судинних захворювань

Виникнення і перебіг серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань тісно пов'язані з наявністю чинників ризику, основними серед яких є підвищений артеріальний тиск, порушений ліпідний обмін, надлишкова маса тіла, нездоровий спосіб життя (тютюнопаління, нераціональне харчування, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність), а також фактори оточуючого середовища (психоемоційні навантаження, шкідливе довкілля на виробництві та в побуті).

Проведені епідеміологічні дослідження свідчать про надзвичайну поширеність цих факторів ризику серед населення України: у 35,3 % дорослих мешканців виявляється артеріальна гіпертензія, 56,8 % осіб мають надлишкову масу тіла, 43,9 % чоловіків та 16,5 % жінок палять, 43,6 % осіб ведуть малорухомий спосіб життя.

62,2 % населення України помирає від ішемічної хвороби серця і цереброваскулярних захворювань, питома вага яких в структурі смертності від серцево-судинних захворювань становить відповідно 65,7 та 21,9 %.

Зумовлюючи майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності хвороби системи кровообігу негативно впливають на тривалість і якість життя населення. Мозковий інсульт є основною причиною інвалідності. Тільки 20 % осіб, що залишилися живими, повертаються до активного життя.

На сьогодні населення України недостатньо інформовано про чинники ризику та можливість запобігання серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань. Незадовільно організовані діагностика, виявлення хворих на ранніх стадіях хвороби та лікування. Не вистачає звичайних електрокардіографів та біохімічних аналізаторів. В Україні мало виробляється сучасних, доступних широкому колу хворих, лікарських засобів, не встановлені пільги для їх придбання. Не відпрацьовані механізми, що стимулюють громадян до збереження і зміцнення власного здоров'я. На неналежному рівні проводиться державна політика щодо пропаганди здорового способу життя.

Серцево-судинні хвороби відіграють ведучу роль у захворюваності і смертності населення, особливо в розвитих країнах. Причини їхнього росту різні, але одним з найважливіших факторів є паління, що у зв'язку з цим називають фактором ризику. Це значить, що ризик занедужати і умерти від хвороби серця і судин (гіпертонія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт) вище, якщо людина курить.

Серцеві захворювання пов’язують не тільки з курінням, а й з багатьма іншими факторами. Серед важливих причин виникнення серцево-судинних захворювань медики називають підвищений рівень холестерину, високий тиск, надмірну вагу та малорухливий спосіб життя. Деякі дослідження свідчать, що ризик серцевих захворювань є більшим серед груп осіб, які мають більш ніж один із цих факторів ризику (наприклад, серед курців, що мало рухаються). Ризик серцевих захворювань, пов’язаний із курінням, відносно швидко зменшується, коли людина кидає курити.

На перше місце в структурі причин загальної смертності населення розвинутих країн виходять серцево-судинні хвороби. У нашій країні серцево-судинні хвороби складають приблизно 55% у структурі причин загальної смертності. На другому місці злоякісні новотвори — 17% серед усіх випадків смертей. На третім місці знаходяться нещасні випадки, отруєння і травми – 12,5%.

Практично для всіх розвинутих країн в останні роки характерне збільшення смертності від серцево-судинних захворювань, також як і для нашої країни. Але в розвитих країнах на відміну від нашої країни ріст смертності від серцево-судинних захворювань відбувається на тлі зниження показника загальної смертності. У нашій країні ріст смертності від серцево-судинних хвороб відбувається на тлі росту загальної смертності.

За останні 20 років смертність від серцево-судинних захворювань збільшилася більш ніж у 2 рази. Більш ніж у половини померлих причиною смерті був ішемічна хвороба серця.

Багато авторів говорять про епідемії серцево-судинних захворювань у наш час. У розвинутих країнах кожен другий умирає від хвороб серця і судин. У США щорічно через гіпертонічну хворобу губиться 52 млн. робочих днів. Економічний збиток від цього захворювання складає 20 мільйонів доларів.

20 років тому серцево-судинні захворювання в структурі причин загальної захворюваності займали приблизно 6-8 місце. Зараз вони вийшли на 2 місце і складають близько 20% випадків звернувшихся за медичною допомогою.

Серцево-судинні захворювання займають перше місце серед причин інвалідності в нашій країні. Близько 4% хворих одержують 1 групу інвалідності, близько 60% одержують 2 групу інвалідності. Серед причин інвалідності переважають ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба і судинні поразки мозку.

Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє десятиліття в 1,9 рази, онкологічної патології — на 18, бронхіальної астми — на 35,2, цукрового діабету — на 10,1 відсотка. Сьогодні в Україні кожен п'ятий житель хворіє на артеріальну гіпертензію. Зростають захворюваність і смертність від раку у зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним постарінням населення.

2. Допомога при серцево-судинних захворюваннях

Хворі із захворюваннями серцево-судинної системи можуть скаржитися на болі в ділянці серця і за грудиною, серцебиття, відчуття перебоїв в роботі серця, задишку, появу набряків і інші симптоми.

Болі в ділянці серця — одна із найбільш характерних ознак. Причини болю можуть бути різні. Це і пораження коронарних судин (найбільш небезпечна причина, яка веде до розвитку інфаркту міокарду, кардіогенного шоку), неврози, пораження плеври, перикарду міжреберних нервів, м'язів, хребта, органів черевної порожнини. При болях внаслідок коронарної недостатності характерні ознаки: приступоподібний характер болів, локалізація болю за грудиною, поширення болю в ліву руку, лопатку, плече, шию, виникнення болю або внаслідок фізичного чи нервового перенапруження або у старшому віці вночі, або вдень у спокої.

Допомога: Негайно викликати лікаря.

Посадити або положити хворого, забезпечивши йому повний фізичний і психічний спокій.

Дати хворому нітрогліцерин (1 таблетку під язик або 1-2 краплі 1% розчину нітрогліцерину на цукор під язик), і 30-40 крапель валокардину всередину.

Поставити на ділянку серця гірчичники.

Дія нітрогліцерину наступає через 1-3хв. Якщо болі не проходять, можна повторити дачу нітрогліцерину.

Задишка при захворюваннях серця виникає внаслідок вмісту підвищеного вуглекислого газу в тканинах, яке виникає від застою крові в них. Характерним для серцевої задишки є її підсилення в горизонтальному положенні і зменшення у вертикальному.

Допомога: Надати хворому півсидяче положення із опущеними ногами, негайно обмежити фізичну активність хворого, заспокоїти його. Провести оксигенотерапію шляхом подачі кисню через катетер або через маску.

Сильно виражена задишка (серцева астма) — одна із грізних ознак гострої серцевої недостатності. Приступ задухи виникає несподівано: дихання стає часте (30-40 в хв.), клекочуче, чутне на відстані, деколи виділяється рожеве пінисте харкотиння.

Допомога: Покласти хворого в пісидяче положення з опущеними ногами, негайно викликати лікаря, дати нітрогліцерин під язик, виміряти АТ, дати дихати кисень з піногасником (замість зволоження через 96% спирт) накласти на ноги (15 см нижче пахової складки), на руку –10 см нижче плечевого суглобу. Через, кожні 15-20 хв один із жгутів знімають і накладають на вільну кінцівку. Перетискають жгутами тільки вени, а артеріальний пульс нижче місця стискування повинен зберігатися. Якщо приступ серцевої астми появився вдома, хворого госпіталізують в спеціалізованій машині швидкої допомоги.

Набряки при захворюваннях серця розвиваються від скупчення рідини в тканинах в першу чергу у ходячих хворих на стопі, гомілках, а у лежачих — на поререку. При значних набряках — вони можуть поширитися на все тіло (анасарка), а набрякова рідина скупчується в порожнинах – плевральній (гідроторакс), черевній (асцит), перикарді (гідроперикард). Причиною набряків є підвищення тиску у венулах і порушення водно-солевого обміну.

Догляд за хворими із набряками полягає в старанному догляді за шкірою, тому що можливість появи у таких хворих пролежнів дуже велика (порушене живлення тканин із-за застою в них крові), слідкуванням за діурезом та водним балансом, строго дотримуватися дієти, виключити введення ліків в сідничну ділянку (застій крові і ліки погано всмоктуються), давати хворим сечогінні засоби.

Гіпертонічним кризом називають різке підвищення у хворих гіпертонічною хворобою артеріального тиску, що супроводиться головним болем, особливо в потилиці, головокружінням, шумом в голові, нудотою, інколи блювотою, миготінням мушок перед очима.

Допомога: Виміряти артеріальний тиск, положити хворого із припіднятим головним кінцем, забезпечити повний фізичний і психічний спокій, дати приплив свіжого повітря, поставити гірчичники на потилицю і ікроножні мязи, зробити горячі або гірчичні ніжні ванни, холодний компрес до голови, підготовити необхідні лікарства, викликати лікаря.

Непритомність — це короткочасна втрата свідомості, яка обумовлена гострою недостатністю кровенаповнення судин головного мозку. Причиною його є сильні нервово-психічні подразнення (переляк, вигляд крові, больові подразнення), при перевтомі, хвилюванні, в душному приміщенні. Хворий відчуває головокружіння, нудоту, в нього темніє в очах, він втрачає свідомість. Хворий блідий, покритий холодним потом, кінцівки холодні, слабкий частий пульс. В неускладнених випадках непритомність триває не більше 20-40 сек.

Допомога: Хворого положити без подушки, або припідняти ніжний кінець ліжка, звільнити грудну клітку від стискуючого одягу, збризнути обличчя і груди хворого холодною водою, піднести до носа хворого ватку, змочену нашатирним спиртом, розтерти скроні і груди руками, прикласти до ніг грілку, накрити і підготовити необхідні лікарства.

Колапс — це прояв гострої судинної недостатності із різким зниженням артеріального тиску і розладами периферичного кровообігу. Появляється слабість, головокружіння, шум в вухах. Свідомість переважно зберігається, але хворі заторможені, майже не реагують на зовнішні подразники. Шкіра холодна, покрита холодним липким потом. Через деякий час губи, пальці рук і ніг стають синюшні. Риси обличчя загострені, пульс ниткоподібний, систолічний тиск нижче 80 мм рт. ст., а діастолічний визначити не вдається.

Допомога: Негайно викликати лікаря. Хворому забезпечити повний спокій, горизонтальне положення в ліжку без підголовнина із припіднятим ніжним кінцем. Хворого потрібно прикрити вовняною ковдрою, до ніг грілки, дати приплив свіжого повітря, підготовити необхідні лікарства (кофеіну натрію бензоату або сульфокамфокаіну або кордіаміну).

Одним із важких ускладнень захворювань серця є хронічна серцево-судинна недостатність. Її ознаки, це: задишка, набряки, виражений ціаноз, перебої в роботі серця, серцебиття. Догляд за хворими з цією патологією полягає:

Слідкувати за вагою тіла і кількість випитої рідини, вимірювати діурез в хворого та водний баланс, профілактика пролежнів, дотримуватися дієти (стіл №10), зокрема вживати продукти багаті солями калію (картопля, курага, капуста, інжир) і кальцію (молоко, молочні продукти), які мають сечогінну дію. Харчування невеликим порціями, часте. Не вводити препарати в сідничний м'яз із-за порушеного всмоктування. Слідкувати за роботою кишечника (не допускати запорів).

3. Поширеність серцево-судиних захворювань в Україні

При реєстрації високого рівня смертності від ішемічної хвороби серця (ІХС) в Україні поза стаціонарами відзначено низький рівень виявлення і діагностики гострих коронарних синдромів , а також порушень ритму серця. Так, структура смертності в країнах Євросоюзу значно відрізняється від такої в Україні: смертність від хвороб системи кровообігу (ХСК) у європейських країнах становить 27,7 %, тоді як в Україні – 61,6 % (табл. 1).

За статистичними даними, в Україні основною причиною смерті у пацієнтів з ІХС, навіть працездатного віку, є так званий кардіосклероз. При цьому у структурі смертності частка смерті від ІХС в Україні у 4 рази більша, ніж у країнах Євросоюзу, у яких головними причинами смерті при ІХС є гострий інфаркт міокарда (ІМ) та раптова серцева (аритмічна) смерть (РСС), тромбоемболія легеневої артерії та серцева недостатність (СН) і, значно рідше, розрив аорти (В.М. Корнацький, 2005).

Частота виникнення РСС у різних країнах становить приблизно більше ніж 1 випадок на 1000 осіб на рік. У 83 % випадків її причинами є шлуночкові аритмії, у 17 % – брадіаритмії. Посмертна верифікація показала, що у 80 % випадків причиною РСС є ІХС, в 10–15 % – кардіоміопатії та запальні процеси у міокарді і у 5 % – вроджені патології (синдром подовженого інтервалу Q-T, синдром Бругада тощо).

Реальну епідеміологічну ситуацію щодо поширеності аритмій в Україні раніше достовірно не визначали. Тому в 2004–2005 рр.Інститутом кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України була проведена епідеміологічна оцінка поширеності різних форм аритмій в неорганізованій міській популяції (І.П. Смирнова, І.М. Горбась, О.В. Шуба, 2005). Для проведення одномоментного епідеміологічного обстеження мешканців Солом’янського району м. Києваза допомогою таблиць випадкових чисел була сформована репрезентативна вибірка чоловіків та жінок віком 20–64 роки, по 1350 осіб кожної статі. Отримані дані наведені у табл. 2.

Крім того, при аналізі архівних даних електрокардіографії та медичної документації, було визначено, що пароксизмальну чи персистуючу форми миготливої аритмії мають ще близько 2 % обстежених.

Варто зазначити, що відсоток зареєстрованих порушень ритму та провідності значно перевищує відповідні показники (Р<0,05) проведеного 15 років тому обстеження міського населення в цьому ж районі, згідно з яким порушення провідності реєстрували у 18,8 % обстежених: атріовентрикулярну блокаду 1-го ступеня – у 0,3 %, синдром WРW – у 0,1 %, укорочення інтервалу Р-Q – у 0,2 % осіб, порушення шлуночкової провідності – у 6,3 %, при цьому повну блокаду лівої ніжки пучка Гіса реєстрували лише у 0,2 % обстежених, а повну блокаду правої ніжки – у 0,5 %. Порушення ритму реєстрували у 7,2 % осіб, причому майже у половини із них спостерігали екстрасистолічні аритмії. За даними цього ж дослідження частота постійної форми миготливої аритмії становила лише 0,2 %.

В обстеженні, проведеному в 2004–2005 рр., клінічні прояви аритмії (відчуття “перебоїв” у роботі серця, серцебиття) відзначали близько 18 % обстежених. Про наявність порушень ритму знали 8,8 % чоловіків і 9,5 % жінок.

Висновки

Можна зробити такі висновки:

• підготовка лікарів первинної медико-санітарної допомоги щодо діагностики порушень ритму серця, зокрема, і кардіології, в цілому, є недостатньою;
• існує формальне ставлення до диспансеризації як основи “сімейної медицини”;
• необхідне створення державного реєстру аритмій (принаймні небезпечних для життя та тих, що потребують хірургічних методів лікування).

На сьогодні серцево-судинні захворювання належать до найбільш складних і життєвозагрозливих в Україні. Так, у 2004 році зареєстровано понад 10 млн хворих на гіпертонічну хворобу, 7,6 млн. хворих — на ішемічну хворобу серця і майже 3 млн. осіб — з цереброваскулярними захворюваннями. Щорічно лікувально-профілактичними закладами вперше виявляється близько 2 млн. хворих з цією патологією, з них кожний другий — працездатного віку. Смертність від хвороб системи кровообігу в Україні займає перше місце і у 2-4 рази вища, ніж у країнах ЄС та світу, причому в нашій країні вмирають від цих захворювань не тільки частіше, але й раніше.

Список використаної літератури

1. Гриценко В.Здоров'я людини як багатоаспектна проблема // Вісник національної академії наук України. — 2006. — № 6. — С.51-56

2. Державна програма "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року //Офіційний вісник України. — 2007. — № 1. — С. 129-156

3. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я. – К.: Центр мед. статистики МОЗ України, 2001. – 383 с.

4. Кризина Н. Основи державної політики України в галузі охорони здоров`я //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2006. — № 1. — С. 313-319

5. Національна програма "Репродуктивне здоров'я 2001 — 2005": Схвалено Указом Президента України від 26 березня 2001 року №203 // Президентський вісник. — 2001. — № 13. — С. 24-36

6. Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг?: Збірка тез конференції. — К.: Сфера, 2007. — 250, с.

7. Ярош Н. Теоретико-методологічні підходи до розробки державних соціальних стандартів профілактики захворювань // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2005. — № 1. — С. 448-453