Система регулювання митної діяльності в зарубіжних країнах
Категорія (предмет): ЗЕД, зовнішня політикаВступ
Розділ 1. Методи та особливості нетарифного регулювання експортно-імпортних операцій
Розділ 2. Міжнародна нормативно-правова основа регулювання митної діяльності держави
2.2. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур
3.1. Поняття, сутність, види і значення митних режимів
Висновки
Вступ
Митна справа — це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національному рівнях. Вона складається з митної політики, міжнародних правил, зовнішньо торгівельних угод, порядку та умов переміщення через митні кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також із загально прийнятних заходів тарифного та нетарифного регулювання, експортного контролю тощо.
Актуальність
У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідник зовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше значення, стаючи регулятором і засобом формування нових економічних відносин та зв’язків. Вивчення митної справи набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки її об’єктивно зростаюча роль у внутрішньо економічних процесах та розширення діапазону її впливу на зовнішньоекономічну діяльність зумовили, в свою чергу, необхідність підходу до регулювання всього складного та неоднорідного комплексу відносин, пов’язаних безпосередньо з реалізацією митної справи. Врахування цих обставин є необхідною умовою проведення ефективної митної політики. Кількісне зростання зовнішньоекономічних зв’язків, суттєві якісні зміни вимагають активного втручання держав у процес регулювання цієї діяльності з метою оптимізації, підвищення ефективності засобів, форм та інструментів.
Мета:
показати систему регулювання митної діяльності в зарубіжних країнах.
Завдання роботи:
-показати міжнародну нормативно-правову основу регулювання митної діяльності держави;
Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, адміністративні за своєю основою, припускають, насамперед, наявність оперативної й достовірної інформації щодо стану зовнішньої торгівлі. Обґрунтування і гнучке використання інструмента нетарифних методів регулювання, а також даних митної статистики дозволяють визначити і встановити торговий баланс та фіскальні цілі держави.
Найбільш жорсткий кількісний захід нетарифного характеру, який взагалі виключає звичайний комерційний імпорт товарів, визначених категорій, це ембарго. Цей засіб зустрічається в практиці майже всіх країн. Часто ембарго вводиться з чисто політичних мотивів, але в більшості випадків застосовується як останній з заходів з метою економії валюти або захисту вітчизняної промисловості.
До економічних інструментів належать: різні немитні податки і збори, імпортні депозити; заходи (інструменти) валютного регулювання.
До адміністративних нетарифних інструментів можна віднести: 1) ембарго; 2) квотування та ліцензування; 3) добровільне обмеження експорту; 4) стандарти і технічні норми та умови; 5) використання додаткових митних документів і процедур та ін.
До числа найбільш розповсюджених інструментів нетарифного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять ліцензії та квоти.
— імпортною і вітчизняною продукцією;
— у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
— відповідно до міжнародних угод
Паратарифні інструменти (заходи) — це платежі і збори з товару, що перетинає митний кордон, за винятком митного податку. Ці збори і платежі є оплатою праці митників, компенсацією витрат митниці у процесі митної очистки імпорту. Крім того, і держава намагається дедалі більшою мірою використовувати ці платежі і збори для поповнення казни, збільшуючи їх розміри. Дані платежі і збори оплачує імпортер. Але понесені ним збитки враховуються обома партнерами ще під час підписання контракту купівлі-продажу.
До цих заходів належать:
2. «Добровільне» обмеження експортних цін
— це добровільне зобов'язання експортера не знижувати ціну експортного товару нижче за певний узгоджений рівень.
4. Антидемпінгові заходи. Аналогічні митному тарифу збори, які збираються із закордонного експортера шляхом накладання на його продукцію, імпортовану в країну, певного розміру платежу, який надходить до казни держави і компенсує збитки вітчизняним виробникам аналогічної продукції. Ці платежі застосовуються за підсумками спеціальних розслідувань відповідним органом практики дій закордонного експортера, якщо встановлені факт демпінгу та матеріальна шкода від нього. Антидемпінгові платежі (мита) застосовуються до тих товарів, які були поставлені закордонним експортером за невиправдано низькими цінами. Ініціатором антидемпінгових розслідувань виступають, як правило, національні виробники продукції, аналогічної імпортній.
До фінансових інструментів деякі спеціалісти відносять заходи, що регулюють доступ вітчизняних імпортерів до іноземної валюти, ціну валюти для імпортерів та умови платежу. Ці заходи можуть підвищувати ціну імпорту.
До фінансових інструментів нетарифного регулювання експортно-імпортних операцій належать:
2. Множинність валютних курсів. Це механізм державного регулювання, за допомогою якого встановлюються різні валютні курси для оплати різних категорій товарів. Офіційний же курс використовується для придбання найнеобхідніших товарів. Для оплати інших товарів застосовуються комерційні курси валют або закуповується іноземна валюта через аукціон.
4. Терміни і перенесення платежів —
це такі заходи, коли держава застосовує мінімально можливі терміни віддати доставки товару в державу до завершення розрахунків за імпорт.
Самі терміни можуть бути різними: 90, 180 або 360 днів- для споживчих товарів і промислової сировини;
від 2 до 5 років — для інвестиційних товарів
Серцевиною засобів кількісного контролю є квотування і ліцензування імпортно-експортних операцій, які є найбільш традиційними нетарифними методами регулювання імпорту та експорту.
— Ліцензування експортно-імпортних операцій полягає в необхідності отримання дозволу, виданого державними органами, на здійснення зовнішньоторгових операцій, експортних чи імпортних, з певними товарами, включеними до списків ліцензованих за імпортом або експортом.
Складовою частиною ліцензування є контингентування — встановлення державою централізованого контролю за експортом та імпортом товарів шляхом обмеження номенклатури товарів у межах, визначених державою кількісних і вартісних квот протягом фіксованого періоду. Контингентування завжди заборонялось ГАТТ/СОТ. Але й ця організація, як виняток, дозволяє застосовувати контингентування з метою подолання дефіциту платіжного балансу або важкого фінансового стану — наявності значної зовнішньої заборгованості [11, с. 19].
Заборона імпорту певного товару може використовуватись з метою повної заборони імпорту без будь-яких винятків. Повна заборона може застосовуватись з метою економії валютних резервів держави або захисту вітчизняного виробника від конкуренції іноземних товарів. Інколи застосовується заборона імпорту з конкретних країн, в торгівлі з якими ця держава має значний дефіцит.
Монополістичні заходи.
Ще одним важливим інструментом даної групи нетарифного регулювання можна вважати примусове обслуговування вітчизняними підприємствами. За такої ситуації вітчизняні виробники зобов'язані користуватися послугами тільки національних транспортних, страхових та інших компаній. Державна монополія широко застосовувалась не тільки в Радянському Союзі, але й, наприклад, у Німеччині напередодні Другої світової війни. В післявоєнний період ця система поширювалась на всі соціалістичні країни. Щодо індустріальне розвинутих країн, то і тут державна монополія має місце. Наприклад, у Великобританії після приходу до влади лейбористського уряду в 70-х роках більше половини імпорту країни контролювалось державою
Державне регулювання зовнішньої торгівлі охоплює, як правило, імпортні операції. Щодо експорту, то державне регулювання тут поширюється, як правило, на ті товари, на які держава має вирішальний вплив. Це – рис у Мьянмі, джут — у Пакистані або продукція військово-промислового комплексу, ядерне пальне і т. п.
1. Технічне регулювання. Це насамперед норми, які безпосередньо або опосередковано визначають технічні вимоги до товару. Наприклад, санітарне регулювання, мета якого захищати життя і здоров'я людей та тварин; фітосанітарний контроль, що здійснюється в інтересах захисту рослин; контроль за станом навколишнього середовища; заходи по захисту безпеки людей; заходи по забезпеченню національної безпеки та ін
До технічних заходів належать технічні умови, яким повинна відповідати виготовлена продукція:
вимоги до маркування, тобто до інформації, яку надає маркування (країна походження, вага, спеціальні позначення для шкідливих речовин і т.п.);
вимоги контролю, інспекції в митних лабораторіях та карантину стосовно тварин і рослин;
вимоги до інформації про продукти (товари), яка повинна повідомляти склад компонентів, поради щодо використання та зберігання.
"Сертифікація відповідності" являє собою дію, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що вироби чи послуги відповідають визначеним стандартам або іншій науково-технічній документації (НТД) При цьому під "сертифікатом відповідності" розуміють документ, а під "знаком відповідності" — знак, який знаходиться під охороною закону, видані відповідно до правил системи сертифікації. Вироби відповідають стандарту, якщо вони задовольняють всім передбаченим щодо цих виробів вимогам. До стандарту звичайно включаються характеристики, які можуть бути об'єктивно перевірені
Світова практика в сфері міжнародної торгівлі свідчить, що основними інструментами регулювання експортно-імпортних операцій з початку 30-х років XX століття стають нетарифні методи, кількісні обмеження експорту та імпорту. В перші післявоєнні роки, як і раніше, центральне місце в регулюванні ЗЕД займають кількісні а також валютні обмеження. Вони домінували в сфері економічних відносин країн несоціалістинного світу. Проте інтереси розвитку економіки, консолідації спільних зусиль країн капіталістичного світу в умовах холодної війни вимагали лібералізації їх експортно-імпортних відносин. З 1948 р. починає працювати міжнародна організація, покликана забезпечити зменшення бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі — ГАТТ. Завдяки її функціонуванню, поступово, починаючи з 50-х років, промислове розвинуті країни стали скорочувати сферу застосування обмежень у зовнішній торгівлі. В рамках ГАТТ відбувалися постійні переговори з метою встановлення спільних принципів застосування обмежень на експортно-імпортні операції
ГАТТ вимагав подальшого зниження рівня митних тарифів і відмови від застосування нетарифних інструментів. Безумовно, хоча й не дуже швидко, але ГАТТ за час свого існування досяг значних успіхів. Митні тарифи країн — членів ГАТТ у середньому за 40 років зменшились у 10 разів, досягнувши на початку 90-х років середнього рівня в 4 % замість 40 % на початку 50-х років
Фінансові інструменти за сучасних умов регулювання зовнішньоторговельних відносин в економічно розвинутих країнах уже не відіграють такої значної ролі, як раніше. Дедалі більше країн відмовляється від практики обов'язкового продажу іноземної валюти державі. До початку 90-х років подібне спостерігалось тільки в деяких країнах ЄС: Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії, Данії, Бельгії, Люксембурзі.
Практика квотування стала найпоширенішим методом нетарифного регулювання ЗЕД майже в усіх країн світу, в тому числі і країнах-членах ГАТТ. Навіть після створення Світової організації торгівлі (СОТ) перелік товарів, імпорт яких квотується на постійній основі, залишається значним. Особливо широко вживаються квоти до сільськогосподарських продуктів.
США, а також Канада ліцензують імпорт природного газу. Основним об'єктом їх ліцензування залишається продукція сільського господарства і харчової промисловості.
Різними країнами застосовуються і технічні бар'єри щодо імпорту. ГАТТ/СОТ та інші міжнародні угоди вимагають спрощення технічних вимог та їх уніфікації з метою мінімізації негативного впливу на міжнародну торгівлю.
Метою своєї діяльності COT проголосила сприяння зниженню торговельних перешкод на шляху обміну товарами та послугами між країнами. Політика, яку постійно проводить ця організація, спрямована на постійне зменшення імпортних тарифів і методичне усунення нетарифних методів регулювання міжнародних економічних відносин. У той же час COT дозволяє вживати захисних заходів у ситуаціях, коли іноземна конкуренція завдає значних збитків певним виробництвам чи галузям вітчизняної економіки.
Високорозвинені країни, які створили могутній експортний сектор і зацікавлені в імпорті дешевої сировини, напівфабрикатів, відстоюють ідеї лібералізації міжнародної торгівлі. Вони вимагають від інших країн обмеження регулювання зовнішньоекономічної діяльності, вбачаючи в цьому регулюванні дискримінацію демократії. Дійсно, після Другої світової війни ключовою тенденцією світогосподарського розвитку став послідовний перехід багатьох країн від замкнутості національних господарств до економіки відкритого типу, відкритої зовнішньому ринку. Але відстоювання «свободи торгівлі», «відкритості економіки», а часто і примусове нав'язування цих правил поведінки на світовому ринку, перш за все з боку США — наймогутнішої торговельної держави світу, було насамперед в інтересах таких економічно потужних держав.
Щодо економік країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою, то у них зовсім інші проблеми. Значно менш конкурентоспроможна економіка цих країн об'єктивно потребує допомоги і захисту з боку держави. Таким захистом від іноземної конкуренції і є більш високі імпортні митні тарифи, державне субсидування національних товаровиробників, надання їм пільгових кредитів і податкових пільг. Тільки за умови зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності економіки країн, що не стали ще економічно розвинутими, може бути корисним зменшення імпортних обмежень. Тому проблема вступу країни до COT є неоднозначною. Цей крок може надати країні певні вигоди, але одночасно створити і додаткові труднощі.
Надії на розширення українського експорту можуть бути значно перебільшеними. Юридично Україна отримає такі широкі можливості, але фактично позитивні результати лише очікуються. Перша проблема полягає в тому, що отримати право вийти на закордонний ринок ще не означає, що на цьому ринку вдасться продати привезений товар. Для того, щоб реалізувати свій товар, останній повинен бути конкурентоспроможним. Але. на жаль, і цього не досить.
Тому здається доцільним відкласти вступ України до COT до того часу, коли очевидним і відчутним стане економічне зростання України, підвищиться рівень добробуту населення і буде ліквідована зовнішня заборгованість держави. А тим часом було б доцільно підписати з Світовою організацією торгівлі спеціальну угоду про співробітництво в перехідний період до вступу в члени COT. Такий перехідний період сприяв би поступовій лібералізації зовнішньоекономічної діяльності України з урахуванням її національних інтересів. Це зумовило б підвищення ефективності її економіки і конкурентоспроможності товарів, забезпечення позитивного сальдо зовнішньої торгівлі, зменшення потреб в іноземних кредитах. Саме досягнення таких якісних критеріїв економічного стану України повинно бути умовою рівноправного членства у ГАТТ/СОТ. Інакше примусова лібералізація зовнішньоекономічних відносин, яку змушена буде проводити Україна після вступу до COT, значно ускладнить і надовго загальмує її вихід з соціально-економічної кризи, що і так занадто затяглася.
Гармонізація митних процедур здійснюється в рамках Ради митного співробітництва, або Світової митної організації. Ця організація, зокрема, дає такі рекомендації, як:
визначення митною службою своїх цілей і засобів їх досягнення;
ревізія митних процедур з метою скасування неефективних або зайвих;
широке використання інформаційних технологій, включаючи перехід до представлення митної документації на електронних носіях;
виокремлення збору митної статистики від випуску товарів;
впровадження вибіркового контролю шляхом розробки технологій визначення ризикових вантажів;
об'єднання на двосторонній основі експортного та імпортного митного контролю;
поступове розширення практики міжнародного визначення технічних стандартів.
1. 2. 3. Зона дії конвенції МДП поширюється на всю Європу, Північну Америку, частину Північної Африки, Чілі, Уругвай, Близький та Середній Схід [11, с. 35].
Елементи системи МДП
1. Вантажі повинні перевозитись у безпечних транспортних засобах або контейнерах.
3. Вантажі повинні супроводжуватися визнаною всіма країнами — учасницями Конвенції книжкою, яка використовується в країні відправлення і виконує роль контрольного документа в
державах відправлення, транзиту і призначення.
Принцип дії системи МДП:
Коли перевізник опиняється на митному кордоні, прикордонна митниця країни відправлення перевіряє цілісність митних пломб, відриває другий аркуш книжки МДП і заповнює відповідний корінець. Після цього може бути надано дозвіл на вивезення вантажу за кордон. Обидва корінці у книжці МДП підтверджують, що перевезення по території країни відправлення повністю завершено.
Якщо відривний аркуш прикордонної митниці містить інформацію про порушення митних правил або якщо цей аркуш не отримано в митниці відправлення вантажу, то прикордонна митниця робить запит у національне гарантійне об'єднання та інформує його, що книжка МДП оформлена із застереженнями або не оформлена зовсім. Якщо митні органи не отримають задовільне пояснення, то вони визначають розміри мит і податків, що підлягають сплаті. Якщо ж такі платежі не вдається отримати безпосередньо від порушника або особи, відповідальної за порушення, митні органи отримують визначену суму від національного гарантійного об’єднання.
Митниця, через яку вантажі ввозяться на територію держави призначення, до того ж, якщо вона одночасно є і митницею призначення вантажу, відриває в книжці МДП обидва аркуші і несе відповідальність за розміщення цих вантажів під інший митний режим, наприклад, розмішує вантаж у митному складі, випускає його у вільний обіг, або інше. У разі, коли отримувач вантажу знаходиться всередині країни, прикордонна митниця діє за схемою дії прикордонної митниці країни відправлення
Митні органи мають право визначати терміни і маршрут переміщення вантажу. У такому разі перевізник повинен подати задовільне пояснення, якщо він порушив маршрут або змінив термін перебування в дорозі.
Основні положення про порядок застосування Конвенції МДП
Конвенція МДП стосується перевезень вантажів без їх проміжного перевантаження на маршруті в дорожніх транспортних засобах (контейнерах) від митниці однієї із сторін, що домовляється, до митниці призначення другої сторони за умови, що хоча б якась частина операції МДП між її початком і завершенням виконується автомобільним транспортом.
Платежі за митне оформлення книжок МДП у цих митницях не здійснюються. Також ці вантажі, що переміщуються відповідно до вимог правил МДП, звільняються від митного огляду в пунктах проміжних митниць. Митний огляд у проміжних митницях може здійснюватись тільки у виняткових випадках, якщо є вагомі підстави вважати, що в транспортних засобах під митними пломбами знаходяться товари, не зазначені в маніфесті книжки МДП.
2. Умови застосування процедури МДП.
Умови застосування процедур МДП передбачають, що митниці відправлення повинні знаходитися тільки в одній країні, а митниці призначення можуть знаходитись не більш як у двох країнах. Загальна кількість митниць відправлення і призначення не повинна перевищувати чотирьох. Якщо частина маршруту транспортування вантажу із застосуванням книжки МДП проходить по території країни, яка не підписувала Конвенцію МДП, або якщо процедура МДП припиняється через більш пільгові транзитні системи, то операція МДП призупиняється на цій частині маршруту. У даному разі перевезення з дотриманням процедур МДП може поновитися за умови, що митні печатки і пломби не пошкоджені, як і інші засоби митної ідентифікації.
Книжка МДП складається з чотирьох сторінок, обкладинки, невідривного аркуша та його корінця (обидві частини однакового розміру жовтого кольору), відривних аркуша № 1 і корінця № 1 білого кольору (вони призначені для використання в митницях відправлення і ввезення), відривних аркуша № 2 і корінця № 2 зеленого кольору (вони призначені для використання в митницях вивезення і призначення) та протоколу про дорожньо-транспортні пригоди (жовтого кольору).
Книжки, що використовуються останнім часом, складаються з 14 або 20 аркушів (листків) (тобто, 7 або 14 комплектів призначені відповідно для перевезення вантажів по території 7 або 10 країн).
Усі перевезення мають міжнародну гарантію. Заінтересовані національні гарантійні об'єднання створюють чітку систему гарантій, яка керується і фінансується Міжнародним союзом по автомобільному транспорту (МСАТ), що розміщується в Женеві (Швейцарія). Коли виникає необхідність використати гарантії, митні органи пред'являють позов гарантійному об'єднанню країни, на території якої відбулося порушення, щоб врегулювати питання в рамках цієї країни. Уже в майбутньому національне гарантійне об'єднання зможе через посередництво МСАТ повернути свої втрати із міжнародного страхового фонду.
Дорожньо-транспортними пригодами вважаються випадкові обставини, що спричинили пошкодження вантажних відділень транспортних засобів або митних печаток і пломб. Про скоєння дорожньо-транспортної пригоди необхідно повідомляти письмово в межах однієї доби ввезення або відправлення будь-якими доступними оперативними каналами зв'язку. Будь-які дії після ДТП повинні проводитись тільки під контролем митниці. У разі пошкодження відділень транспортного засобу або засобів ідентифікації в результаті ДТП складається протокол про порушення митних правил, робиться відповідний запис у відривних аркушах та їх корінцях книжки МДП [8, с. 91-93].
— Після ДТП вантажі можуть бути перевантажені на інший дорожньо-транспортний засіб і відправлені за призначенням з дотриманням процедури МДП. У разі, коли процедура МДП неможлива, вантажі можуть бути відправлені в митницю призначення за процедурою доставки товарів під митним контролем. Трапляються випадки видачі без дозволу митного органу, втрати або недоставлення в митницю призначення вантажів. За цієї ситуації митний орган, в зоні дії якого скоєно таке правопорушення, оформляє в установленому порядку справу про порушення митних правил і після її розгляду виносить постанову про накладання відповідного стягнення.
1. 2. 3. У кожному випадку, коли необхідно стягнути митні платежі і податки, складається акт на безспірне стягнення з перевізника митних платежів і пені. Якщо протягом одного місяця після вимоги платежів неможливо стягнути з перевізника відповідні кошти, про це укладається акт. Цей акт разом з копіями протоколу і постанова з відривним аркушем книжки МДП направляється у відповідне управління організації митного контролю. У протоколі про порушення митних правил та в постанові про накладення стягнення зазначаються, що перевезення здійснювалось у процедурі МДП, і номер книжки МДП
Товари переміщують через митний кордон з різними цілями, деякі з яких не передбачають швидке отримання комерційного прибутку. Тому у разі встановлення однакових митних правил для операцій купівлі-продажу готової продукції; призначеної для споживання, та експортно-імпортних операцій, які є складовою процесу виробництва, ефективність останніх може значно знижуватись. Отже, з метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.
Митні режими можна поділити на дві основні групи. До першої групи належать режими, при розміщенні в які товари переходять у повне розпорядження особи, що переміщує їх, тобто режими даної групи мають завершений характер. Це — випуск у вільний обіг, експорт, реімпорт, реекспорт.
Більшість з перелічених режимів другої групи мають своєю метою вирішення різноманітних економічних завдань:
складування товарів — мета режиму «митний склад»;
переробка товарів — мета всіх трьох режимів переробки; » використання товарів при виконанні визначених умов — мета режимів «тимчасове ввезення (вивезення)», «вільна митна зона»;
перевезення товарів — мета режиму «транзит».
Роль і значення митних режимів дуже великі. Митні режими виконують такі функції:
встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;
визначають умови перебування його на/поза митною територією;
встановлюють рамки, яких може використовуватися товар;
регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товари;
визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим.
Випуск товарів у вільний обіг — митний режим, за якого товари, ввезені на митну територію, залишаються постійно на цій території без зобов'язання про їх вивіз з цієї території. Даний режим передбачає сплату мит, податків і зборів і вжиття заходів економічної політики
Митний режим «випуск товарів у вільний обіг» в основному відповідає надходженню в країну товарів, що закуплені за кордоном згідно з контрактами.
Потрібно також відзначити ще одну особливість цього режиму. Товари, випущені у вільний обіг на території країни відповідно до митного законодавства набувають статусу вітчизняних товарів. Тому при розміщенні таких товарів під інший митний режим до них застосовуватимуться всі заходи економічної політики і митні платежі, що відповідають цьому митному режиму. Якщо під митний режим «випуск у вільний обіг» розміщуються товари вітчизняного походження, раніше вивезені з території країни у митному режимі експорту, ввізне мито по них стягується за базовою ставкою імпортного тарифу як по товарах, ввезення яких відбувається з держав, котрим країна надає режим найбільшого сприяння в торгівлі.
Експорт товарів здійснюється за умови сплати мита, митних платежів, вжиття заходів економічної політики і виконання інших установлених законодавством вимог.
При випуску товарів з-під митного режиму експорту товари повинні бути вивезені за межі митної території країни в тому ж стані, в якому вони були на день прийняття митної декларації, крім змін стану товарів внаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і збереження.
Реімпорт товарів — митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотно ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики.
Зазначені товари можуть також піддаватися операціям по забезпеченню їх цілісності, дрібному ремонту, упорядкуванню за умови, що вартість їх, зумовлена на момент вивезення, не збільшилась у результаті таких операцій.
Існують умови розміщення товарів у митний режим транзиту:
товар повинен залишатися в незмінному стані, крім змін внаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і зберігання, і не використовуватися для будь-яких цілей, крім транзиту;
не бути товаром, забороненим до переміщення через територію країни;
доставлятися у митні органи у встановлений митним органом термін, враховуючи можливості транспортного засобу, маршруту та інші умови перевезення.
Основою економічної доцільності застосування даного митного режиму є можливість одержання прибутку фактично за рахунок імпортного товару і зовнішнього споживача. Значне зниження собівартості товару за рахунок фактичної відсутності митних витрат збільшує товарообіг магазину, створює сприятливі умови для розвитку інфраструктури аеропортів, портів і т.д. Обмеженість застосування даного режиму диктується рівнем розвитку міжнародних пасажирських сполучень.
У митному законодавстві передбачені три режими переробки товарів:
на митній території;
під митним контролем;
поза митною територією.
При ввезенні товарів на переробку на митній території потрібне забезпечення сплати митних платежів у вигляді внесення належних коштів на депозит митного органу, що потім повертаються після закінчення процедури переробки і повернення продуктів переробки. Мита можуть бути повернуті за умови вивезення не пізніше двох років з дня переміщення товару через митний кордон. По закінченні цього терміну вони перераховуються до державного бюджету.
Операції з переробки товарів включають:
виготовлення товару, у тому числі монтаж, складання і підгонку під інші товари;
власне переробку й обробку товарів;
ремонт товарів, включаючи їх відновлення і впорядкування;
використання деяких товарів, що сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують його, навіть якщо ці товари цілком або частково споживаються в процесі переробки.
Вільна митна зона і вільний склад —
митні режими, за яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягування мит, податків, а також без вжиття до зазначених товарів заходів економічної політики. Вітчизняні ж товари розміщуються і використовуються на умовах, що застосовуються до вивезення відповідно до режиму експорту у порядку, обумовленому митним законодавством.
Знищення товарів — митний режим, за якого іноземні товари і транспортні засоби знищуються під митним контролем, без стягування мита, податку з доданої вартості, акцизів, інших податків, стягування яких покладено на митні органи, а також без вжиття заходів економічної політики. Знищенню підлягають тільки фактично завезені з дозволу митниці товари [7, с. 131].
Висновки
По-перше, митний економічний режим підтримується при здійсненні державами експортно-імпортних операцій у світовій торгівлі (комерційної діяльності).
У країнах — членах ЄС відбувається еволюція міжнародного митного економічного режиму. Зокрема це виявляється в становленні міжнародного режиму індустріальних складів. Регламентами ЄС визначений правовий статус державних митних складів, приватних складів, звичайних приватних складів і особливих приватних складів.
Що стосується режиму складу зберігання експорту, то нині використовуються такі форми міжнародного митного економічного режиму:
митний увіз товару на склад експорту;
режим експортного маркування й упаковування товару;
порядок перебування (зберігання) товарів на складі експорту;
митний режим урахування (обліку) споживання;
митний режим тимчасового імпорту;
режим експорту без митного оподаткування.
По-друге, митний економічний режим застосовується при організації і здійсненні промислового співробітництва і компенсаційних операцій. Він установлюється на основі міжнародних договорів, угод і довгострокових програм.
По-третє, митний економічний режим виконується й у міжнародних транспортних операціях. Цей режим здійснюється здебільшого при транзиті товарів і вантажів через митні території. У даному разі міжнародно-правовому регулюванню підлягають режим транзиту за правом ЄС і особливі режими транзиту, до яких належить міжнародний транзит автодорогами TIR, режим "прирейнського маніфесту", положення Скандинавського митного паспорта, правила митного нагляду на Дунаї і національні транзити повітрям, водою, внутрішніми залізничними коліями й автострадами.
Бакуменко Д. Особливості митного оформлення іноземних інвестицій // Справочник экономиста. — 2007. — № 7. — С. 10-12
Буланий О. О. Світовий досвід сучасного митно-тарифного регулювання та застосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 9. — С. 7 — 14
Данченко В. Транспорт: що необхідно знати при організації міжнародних перевезень // Податкове планування. — 2006. — № 11. — С. 65-75
Міжнародне економічне право. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 270, с.
Жорін Ф. Л. Правові засади митної справи Україні: Навчальний посібник. — К.: Магістр-ХХI
Митна політика України: науково-популярна література. — К., 1994. — 80 с.
Митне оформлення товарів // Все про бухгалтерський облік. — 2006. — 23 травня. — С. 5-63
Митний кодекс України: закони і законодавчі акти /Інформаційно-правовий центр "Ксилон"; Ред. В. М. Жилінков. — Харків: 2006. — 192 с.
Митний контроль та митне оформлення: Навчальний посібник. — К. : Знання, 2001. — 284 с.
Науменко В. Особенности применения таможенных деклараций в странах Европы // Справочник экономиста. — 2007. — № 1. — С. 21-23
Приймаченко Д. До питання вдосконалення провадження у справах про порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 3. — С. 3-8
Ступак Ю. Переробка за межами митної території України // Справочник экономиста. — 2007. — № 2. — С. 11-15
Ступак Ю. Тимчасове ввезення (вивезення) товарів // Справочник экономиста. — 2006. — № 10. — С. 22-26 24. Терещенко С. Основи митного законодавства в Україні: Теорія та практика. — К. : АТ "Август", 1999. — 295 с. 25. Шишка Р. Б. Митне право України: Навчальний посібник. — Харків: Еспада, 2002. — 294, с.