Соціальна напруга в організаціях

Соціальна напруга – це особливий стан суспільної свідомості й поводження громадян, специфічне сприйняття й оцінка ними дійсності. Масштаби соціальної напруги здебільшого порівнюються з масштабами конфлікту й породжують його. Це стосується напруги міжособистісної, міжгрупової, міжнаціональної або глобальної напруги у суспільстві.

Найбільш загальні передумови напруги – це стійка й тривалий час не вирішувана ситуація неузгодженості між потребами, інтересами, соціальними очікуваннями всієї маси або значної частини населення й мірою їх фактичного задоволення, яка призводить до зростання невдоволення, посилення агресивності окремих груп і категорій людей, зростання психічної втоми й дратівливості більшості. Тобто мова йде про конфліктну ситуацію, що відображається в психології працівників.

В зв’язку з загостренням соціальної напруги в країні з’явилися соціологічні служби, які спеціалізувалися на вирішенні трудових і соціальних конфліктів, знятті соціальної напруги. Замовниками виступили трудові колективи, профсоюзні організації, страйкові комітети..

Метод дослідження соціальної напруги включає, з одного боку, пізнання об’єктивних закономірностей у діях суб’єктів громадських відносин, і з інший — вимога дотримання закономірностей до області знання як сукупності норм, правил, прийомів дослідження об’єктивних фактів виборчого процесу. Двоїстість методу уособлює перехід від об’єктивних закономірностей до правилу як інструменту діяльності соціолога. Тому » правильність » і » істинність » виявляються критеріями оцінки дій дослідника. Наскільки дії соціологів відповідають або відповідають тими правилами і рецептам, які включає метод?

Оцінка соціальної напруги повинна базуватися на теорії життєвого циклу конфлікту, яка при застосуванні до цього явища передбачає такі стадії його розвитку: відкриту та латентну прояви з активною та пасивною поведінкою громадян. Кожна зі стадій соціальної напруги оцінюється за допомогою часткових показників, які потім синтезуються в інтегральні.

Діагностика та вибір пріоритетних напрямків зниження соціальної напруги повинні ґрунтуватися на когнітивному підході до вивчення явищ і процесів. При цьому головними проблемами застосування цього підходу є такі: відбір основних і управляючих факторів; побудова причинних зв’язків та визначення напрямків впливу факторів; побудова сили впливу факторів у когнітивній моделі; проведення процесу моделювання можливих сценаріїв розвитку ситуації. У роботі запропонована технологія діагностики і вибору пріоритетних напрямків зниження соціальної напруги в орагнізації, яка певною мірою дозволяє вирішити наведені вище проблеми і забезпечити дієвий механізм наукового обґрунтування при розробці програми.