Соціальна робота та молодіжна політика в Норвегії

Категорія (предмет): Соціологія

Arial

-A A A+

Комуни в Норвегії зобов'язані надавати економічну допомогу людям, які не стані самі забезпечувати себе матеріально або піклуватися про себе. У кожній комуні є служба, що надає соціальну допомогу. Соціальна служба по певних умовах також видає посібника заступникам, яким воно потрібно для подолання й адаптації у важкій життєвій ситуації. Допомога, в основному, дається в такій формі, щоб вона сприяла даній особі стати незалежним у плині прийнятного часу.

Соціальна служба несе розширену інформаційну відповідальність. Соціальна служба подає інформацію, раду й провідні вказівки, які можуть сприяти рішенню або запобіганню соціальних проблем. Якщо соціальна служба сама не може надати таку допомогу, вона в міру можливості повинна простежити за тим, щоб неї зробили інші.

Соціальна допомога також має інші важливі завдання, зокрема в області охорони добробуту дітей і допомоги людям, що випробовують проблеми з наркотичними або оп'яняючими засобами.

В цілому рівень соціальної захищеності, пропонований цією моделлю, доволі високий. Не в останню чергу це досягається за рахунок активної перерозподільної політики, спрямованої на вирівнювання прибутків.

Необхідною попередньою умовою функціонування даної моделі є високо організоване суспільство, побудоване на основі відданості принципам інституційного суспільства добробуту. Фінансування систем соціального захисту в цій моделі здійснюється переважно за рахунок оподаткування, хоча певну роль відіграють страхові внески підприємців і найманих робітників.

Єдиною частиною соціального захисту, виділеною з загальної системи, є страхування від безробіття, яке є добровільним і управляється профспілками. Донедавна наймані працівники були практично звільнені від сплати страхових внесків і брали участь у системі соціального захисту шляхом сплати податків. Однак в останнє десятиліття ХХ ст. намітилась тенденція поступового зростання участі найманих працівників у фінансуванні страхових програм і збільшення страхових відрахувань із заробітної платні. Ця ж тенденція простежується і щодо підприємців, тоді як соціальні видатки держави протягом останніх років помітно скоротились.

Соціальна політика спрямована на вирівнювання доходів населення, регулювання ринку праці, вироблення консенсусу по основних проблемах суспільного розвитку. Рівень безробіття — 4% (2003 р.). У результаті індекс людського розвитку найвищий у світі — 0,939 (1999 р.).

У той же час Норвегія, будучи членом ЄЕП (Європейського Економічного Простору), зобов'язана виконувати директиви ЄС, що стосуються не тільки торгівлі й товарообміну, але й регулюючі питання умов праці, соціальної захищеності, виробництва ряду товарів і надання послуг. Було підраховано, що відповідно до директив ЄС тільки за першу половину 1996 року перетерпіли зміни 47 внутрішніх норвезьких правил і приписань. Більшість таких змін не створюють більших проблем ні для юридичної системи, ні для життя звичайних громадян країни, однак норвежці усвідомлюють тім, що в рамках існуючого ЕЭП, що включає крім Норвегії, Ісландію, Швейцарію, Мальту й Ліхтенштейн, вони не мають реальної можливості вплинути на процес прийняття рішень ЄС і змушені сприймати їх як факт, що відбувся.

Установи охорони здоров'я в основному належать державі, що і організовує їхню роботу. Деякі установи належать і експлуатуються приватними особами, суспільствами або організаціями. Державне страхування є системою страхування, що охоплює всіх, проживаючих у Норвегії.

Всі, за допомогою державного страхування, повинні бути забезпеченими певною економічною безпекою, коли вони старіють, хворіють, стають інвалідами, безробітними або втрачають свого годувальника. Державне страхування також забезпечує посібник під час вагітності й пологів, і самотнім годувальникам.

Ви можете розраховувати на страхування, якщо Ви проживаєте в Норвегії не менш одного року й Вами отриманий посвідка на проживання, незалежно від того, працюєте Ви чи ні.

Також страхування забезпечує посібник у зв'язку із хворобою, фізичними недоліками, вагітністю й родами. Такий посібник видається у вигляді відшкодування витрат, такі як наприклад:

  • лікарську допомогу.
  • контрольні обстеження в період вагітності
  • медичне лікування й відхід у санкціонованій установі охорони здоров'я
  • важливі ліки
  • лікування хвороб у зубного лікаря
  • обстеження й лікування в психолога.

Схема державного страхування, система обов'язкових пенсій, що охоплює всіх норвезьких громадян, була уведена в 1967. Медичне страхування й допомога безробітним були включені в цю систему в 1971. Всі норвежці, включаючи хатніх господарок, по досягненні 65 років одержують основну пенсію. Додаткова пенсія залежить від доходів і виробничого стажу. Середній розмір пенсії приблизно відповідає 2/3 заробітку в найбільше що високо оплачувалися роки. Пенсії виплачуються з фондів страхування (20%), за рахунок відрахувань роботодавців (60%) і з державного бюджету (20%). Втрата доходів під час хвороби компенсується допомога із хворобі, а при тривалому захворюванні — пенсіями у зв'язку із втратою працездатності. Медичне обслуговування платне, але з фондів соціального страхування оплачуються всі витрати на лікування, що перевищують 187 дол. у рік (послуги лікарів, перебування й лікування в державних лікарнях, родильних будинках і санаторіях, придбання ліків при деяких хронічних захворюваннях, а також, при повній зайнятості — двотижневий щорічний посібник у випадку тимчасової втрати працездатності). Жінки одержують безкоштовну дородову й післяпологову медичну допомогу, а працюючі жінки при повній зайнятості мають право на оплачений 42- тижневу відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами. Держава гарантує всім громадянам, включаючи домогосподарок, право на чотирьохтижневу оплачувану відпустку. Крім того, особи старше 60 років мають додаткову тижневу відпустку. Родини одержують допомоги в розмірі 1620 дол. у рік на кожну дитину молодше 17 років. Кожні 10 років всі трудящі мають право на річну відпустку зі збереженням повної заробітної плати для навчання з метою підвищення кваліфікації.

Багато хто з норвежців беруть участь у роботі однієї або декількох добровільних організацій, що задовольняють різним інтересам і найчастіше зв'язаних зі спортом і культурою. Велике значення має Асоціація спорту, що організує й курирує туристські й лижні маршрути й підтримує інші види спорту.

Профспілки в Норвегії дуже впливові, вони поєднують приблизно 40% (1,4 млн.) всіх зайнятих. Центральне об'єднання профспілок Норвегії (ЦОПН), засноване в 1899, представляє 28 союзів з 818,2 тис. членів (1997). Роботодавці організовані в Норвезьку конфедерацію роботодавців, засновану в 1900. Вона представляє їхні інтереси при висновку колективних договорів на підприємствах. Трудові суперечки часто передаються в арбітражний суд. У Норвегії за період 1988-1996 у середньому налічувалося 12,5 страйків у рік. Вони менш часті, чим у багатьох інших промислово розвинених країнах. Найбільше число членів профспілок — у сфері керування й в обробній промисловості, хоча найвищий показник охоплення відзначений у галузях господарства, пов'язаних з морем. Багато місцевих профспілок об'єднані з місцевими відділеннями Норвезької робочої партії. Регіональні профспілкові об'єднання й ЦОПН виділяють кошти для партійної печатки й для виборчих кампаній Норвезької робочої партії.

Список використаної літератури

  1. Теория и методика социальной работы. /Под ред. С.И. Григорьева. М.,1994
  2. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Тория социальной работы. М.,2000

3. Энциклопедия социальной работы. В 3 тт. М.,1993-1994