Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни

Вступ

Розділ 1. Дослідження становлення та розвитку військової авіації в роки Першої світової війни.

1.1. Передумови та причини початку Першої світової війни.

1.2. Роль науково-технічного прогресу як одного з чинників та рушійноїсили воєнного конфлікту.

1.3. Виникнення нових видів зброї та їх вплив на стратегію і тактикуведення бойових дій.

Розділ 2. Авіаційне забезпечення ворогуючих країн.

2.1. Основні характеристики літаючих апаратів різних країн.

2.2. Переваги та недоліки авіації у порівнянні з іншими видами зброї.

2.3. Порівняльні тактико-технічні характеристики літаків та дирижаблів.

Розділ 3. Диференціація авіації на більш вузькі специфічні підрозділи та роль кожного з них у розвитку технічного прогресу.

3.1. Тактична та стратегічна бомбардувальна і штурмова авіація.

3.2. Виникнення винищувальної авіації як засобу охорони штурмових та транспортних її підрозділів.

3.3. Розвідувальна авіація як особливий підрозділ військової техніки.

3.4. Авіаносці та літаки-торпедоносці як синтез авіації і воєнно-морських сил.

Висновки.

Список використаної літератури.

ВСТУП

Протягом усього свого існування людство, починаючи з часів Ікара, мріяло опанувати небо. Вінцем цієї мрії став початок XX сторіччя, коли людина вперше піднялась у повітря на літаку.

Авіація, яка зародилась на початку XX століття, активно розвиваючись впродовж ста років, переможно вступила у третє тисячоліття. Сьогодні немає жодної галузі народного господарства, яка так чи інакше не була б пов’язана з авіацією. [1,c.8]

З самого початку існування людства часто траплялось те, що найсміливіші, найцінніші його досягнення використовувались у воєнних цілях. Не оминула ця доля і такий грандіозний винахід, як літаки. Відтоді, коли брати Райт у 1903 році вперше у світовій історії піднялись у повітря, людство гаряче аплодувало — людина силою своєї думки нарешті відірвалась від землі! Оптимісти та пацифісти втішалися можливістю у недалекому майбутньому оглядати прекрасну землю з небес, добиратися до місць, раніше недоступних та нести у найвіддаленіші куточки світу джерело знань і прогресу. Прагматики ж та “мідні каски” — військові одразу ж зрозуміли, що виникла унікальна можливість використовувати авіацію для досягнення військових цілей [2, c.12]. Нажаль, ця концепція панує у світі і сьогодні, а тому найсильніші, найновіші досягнення в галузі авіаційної техніки використовуються багатьма державами з метою вирішення військових завдань.

На наш погляд, ні одне технічне досягнення не розвивалось такими швидкими темпами, як авіація. Так, якщо на початку 1903 року літак братів Райт зміг відірватись від землі й пролетіти декілька сот метрів, то по закінченню Першої світової війни літаки повністю опанували небо, здолавши швидкість 200 км/год та висоту підйому у 5 тисяч метрів.

Кожна з країн — учасниць війни задля здобуття переваги у небі прагнула вдосконалити свої літальні апарати, не рахуючись з фінансовими витратами. Така перевага мала забезпечити перемогу як у локальних боях, так і у битвах тактичного й стратегічного характеру.

На початок 1914 року авіаційний арсенал основних країн — учасниць війни мав такий потенціал: Англія – 30 літаків; Росія -244; Німеччина-232; Франція – 156; Італія – 35. Наприкінці Першої світової війни спостерігалось збільшення кількості літаків у тисячі разів, а саме: Англія мала 54553 літака; Німеччина – 47931; Італія – 15021; США – 16797; Франція – 51143 літаків ( див.додаток 1 ).

Отже, в період війни ми спостерігаємо значне підвищення кількості літаючих апаратів, що дозволяє зробити висновок про те, що авіація широко використовувалась в усіх можливих військових операціях.

Таку саму тенденцію ми можемо спостерігати і з заводами по виробництву літючих апаратів. Вже на кінець Першої світової війни промисловий потенціал авіабудування складав такі цифри: Англія мала 76 авіазаводів; Німеччина – 36; Італія-22; Франція – 35 авіазаводів ( див.додаток 2 ).

Таким чином, Перша світова війна була основним чинником розвитку галузі літакобудування, вироблення літаків та їх надшвидкого удосконалення. Перевага у кількості та якості літаків була одним з найважливіших чинників у перемозі над Троїстим Союзом ( див.додаток 3 ).

Актуальність дослідження. В епоху глобалізації економічних, геополітичних процесів наприкінці XX сторіччя у світі з’явилась нова незалежна держава — Україна. Конституція молодої незалежної країни одним з головних стратегічних завдань держави визначає захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення мирного життя та всебічного розвитку її громадян. Українська армія та найбільш передовий і технічно оснащений її підрозділ – військово-повітряні сили — є невід’ємною частиною державної політики, спрямованої на захист інтересів держави. Від стану та перспектив розвитку воєнного потенціалу країни залежить подальше збереження самостійності, суверенітету і стабільності нашої держави. Проте, щоб спрогнозувати напрямки подальшої еволюції українських військово-повітряних сил та, зокрема, його авангардного підрозділу — авіації, необхідно детально вивчити витоки та історичне минуле авіації, осмислити стан розвитку цього виду бойової техніки на початку Першої світової війни та з’ясувати основні тенденції її розвитку. Цим і зумовлена актуальність даного дослідження.

Предметом дослідженняє військова технікаПершої світової війни.

Об’єктом дослідження є розвиток авіації у період Першої світової війни та її роль устворенні синтезованих видів бойової техніки.

Хронологічні рамкироботи охоплюють період Першої світової війни – 1914-1918 років.

Метою роботи є дослідження особливостей розвитку авіації в умовах Першої світової війни під впливом тогочасного науково-технічного прогресу, визначення як безперспективних ланок розвитку цього виду бойової техніки, так і найбільш актуальних напрямків використання авіації у воєнній галузі на перетині з іншими родами військ.

Головним завданнямдослідження було:

— визначення геополітичних чинників початку Першої світової війни, стану та розвитку військової авіації в цей період;

— вивчення основних характеристик літаючих апаратів різних країн та виявлення недоліків і переваг у їх тактико-технічних показниках;

— дослідження перспективності авіації як універсальної галузі, що стала основою створення синтезованих видів бойової техніки й специфічних військових підрозділів та визначення ролі кожного з них у розвитку технічного прогресу.

Стан наукової розробки теми. Дана тема знайшла своє відображення в різних публікаціях воєнного й повоєнного часу, у сучасній науковій, технічній, довідниковій та мемуарній літературі. В дослідженні зроблена спроба, використовуючи чисельну літературну та джерельну базу, узагальнити вивчений матеріал, виокремити контекст авіації та визначити чинники, що сприяли розвитку цього виду бойової техніки та його похідних в різних країнах світу.

Методи дослідження.

Дослідження базується на використанні системного підходу, що дає можливість розглянути воєнний потенціал держави як складно організовану конструкцію, важливим і перспективним елементом якої виступає авіація та її підрозділи. Виходячи з проблематики роботи, використовувався також кількісно-якісний аналіз для визначення основних характеристик літаючих апаратів різних країн та порівняльний метод у з’ясуванні переваг тактико-технічних характеристик різних видів зброї. Для розкриття практичних аспектів використовувався аналітичний метод, зокрема, в аналізі технічних досягнень у сфері літакобудування різних країн. При розробці пропозицій стосовно подальшого розвитку авіаційної галузі використовувався також метод моделювання та прогнозування, зокрема, у розробці висновків щодо визначення авіації як одного з найперспективніших галузей розвитку військової техніки.

Практичне значення даної роботи полягає в тому, що вона є спробою вийти за межі шкільної програми, а узагальнення та висновки дослідження можуть бути основою для подальшої роботи над темою. Цей матеріал може бути також корисним в якості додаткового матеріалу для учнів середньої школи, які цікавляться подіями Першої світової війни.

Апробація теми.Тема виносилась на захист наукових робіт у рамках районного відділення Малої академії наук та отримала схвальні відгуки з боку викладачів історії. Заслуховувалась на відкритому засіданні факультативу «Роль НТП у розвитку людства».Виносилась для обговорення в шкільному науковому товаристві «Інтелект».

РОЗДІЛ I

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1.1. Передумови та причини початку Першої світової війни

На початку XX століття у світі існувало декілька держав зі значним науково – технічним потенціалом, великими природними ресурсами та національними амбіціями. Серед наймогутніших на той час країн Європи та Азії були Англія, Франція, Німеччина, Австро-Угорщина, Японія, Росія. Одна з найпотужніших країн, яка грала ведучу роль у світовому економічному та політичному просторі, але знаходилась поза межами Євразії, були США. Між цими країнами існувала велика кількість економічних та політичних протиріч, що провокували напруженість у міждержавних відносинах. Відносини країн Європи перебували у рівновазі до утворення на теренах Пруссії нової прогресивної Німеччини, яка почала активно проводити політику мілітаризму та нав’язувати, й навіть диктувати Європі свої підходи. Це стало поштовхом для розвитку подій, що стали причиною розв’язання Першої світової війни. Як було вище зазначено, кожна країна мала свої претензії відносно інших держав і в зв’язку з цим проводила певні заходи. [3, c.9-10].

Всі ці амбіції та протиріччя призвели, в свою чергу, до утворення двох могутніх військово-політичних блоків, а саме — Троїстого союзу та Антанти. У склад Троїстого, а згодом Четверного союзу входили: Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Туреччина та Болгарія. У склад Антанти входила Росія, Франція та Англія. Після утворення цих блоків не вистачало лише приводу для початку воєнних дій, проте скоро він був знайдений. Так, 28 червня 1914 року відбулася подія, яка й стала роковим приводом до початку війни, а саме — вбивство спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини в Сараєво. Це була подія, яка вплинуло на подальший хід історії.

Велику роль у Першій світовій війні беззаперечно зіграла наявність певних ресурсів на територіях воюючих країн — фінансових, природних та людських. Розглянемо розподілення сил й ресурсів кожної країни.

1)Німеччина. На той час однією з найбільш економічно розвинених держав, яка продовжувала розвиватись навіть під час ведення воєнних дій. Розвитку країни сприяли наявність ресурсів на її території та економічно вигідне географічне розташування: вихід як до Північного моря, так і до Балтійського, що сприяло розвитку воєнно-морського та торгівельних флотів, розташування майже в центрі Європи дало можливість Німеччині вести війну на 2 фронти, що стало одним з найвагоміших факторів війни.Наявність корисних копалин дало можливість розвиватись військовій техніці та промисловості країни.

2) Росія. Буланайбагатшою на людські та природні ресурси. Серед усіх країн, що брали участь в цій війні, Росія мала найбільші території. Територіальне положення держави було невигідне, оскільки, займаючи велику територію, вона мала розподіляти війська вздовж всього кордону, що послабило її позиції. Mала вихід до Балтійського моря, що давало змогу наносити майже прямі удари по Німеччині з моря. На території держави зосереджена велика кількість корисних копалин. Найголовнішою перевагою Росії у війні були майже невичерпні людські ресурси, а також те, що на початку XX століття Росія мала найвищі у Європі темпи розвитку промисловості.

3) Франція. На початку XX століття була однією з провідних країн. Розвинена промисловість, економіка, велика кількість природних ресурсів зробила Францію одним з лідерів світу. Вихід до Атлантичного океану зумовило розвиненість торгівлі і потужного воєнного торгівельного флоту. Наявність корисних копалин зумовило розвиток промисловості й науково-технічного прогресу. Франція мала одну з найбільших і найсильніших армій, що змогла показати себе якнайкраще під час війни.

4) Англія. За всіх часів залишалася королевою морів, вихід до світових вод зумовило становлення Англії як морської держави. Країна мала найпотужніший флот у світі. Англія була досить розвиненою індустріальною країною з потужною економікою і промисловістю.

5)США. Потужна індустріальна держава, мала сильну економіку і розвинену промисловість у всіх сферах. Мала невелике, але досить сильне військо, яким і скористалась під час ведення Першої світової війни. Наявність природних ресурсів була досить різноманітною, що сприяло розвитку всіх галузей промисловості.Головним козирем США було те, що вони були захищені своїм віддаленим положенням від агресії інших країн, що дало змогу спокійно переправляти війська до Європи.

6) Австро-Угорщина. Потужна європейська держава. Мала дуже вигідне географічне положення, оскільки, знаходячись в центрі Європи, мала вихід до моря, проте так і не змогла стати потужною морською державою. На території держави зосереджена достатня кількість ресурсів, що сприяло розвитку промисловості. Австро-Угорщина мала багаточисельну кваліфіковану армію, але слабкий флот, який не зміг протистояти натиску флоту країн Антанти.

Отже, наявність на територіях воюючих країн відповідних ресурсів та їх практичне використання у науково-технічному розвитку беззаперечно вплинуло на перебіг подій Першої світової війни.

1.2. Роль науково-технічного прогресу як одного з чинників та рушійноїсили воєнного конфлікту

Кінець XIX століття ознаменувався швидкими темпами розвитку народного господарства майже у всіх країнах Європи, США та Японії. Такий стан розвитку справ потребував налагодження транспортних зв’язків, розробку, створення нових засобів пересування та удосконалення уже винайдених. Для цього було необхідна розвинена машинобудівельна, металургійна та інші галузі промисловості. Але тон усьому цьому задавала наука, особливо ті її підрозділи, які були пов’язані з військовими галузями. Винахід динаміту дав поштовх нарощуванню воєнних амбіцій урядів різних країн. Розвиток нафтовидобувної та нафтопереробної галузей, а також металургії сплавів логічно завершився відкриттям двигуна внутрішнього згорання. Ці два винаходи, а також використання радіозв’язку та телеграфу зробили революцію у військовій справі.

На зміну кінноті вже йшли моторизовані та бронетехнічні війська, у небі замість громіздких повітряних куль та дирижаблів з’явились маневрені літаки. Розвиток хімії дав змогу використовувати отруйні гази як вид зброї. Значно вдосконалилось стрілецьке озброєння у бік розвитку автоматичної зброї, що знайшло своє відображення у великій кількості систем кулеметів, які з’явились на початку XX століття. Хімічна галузь забезпечила цю зброю бездимними, більш потужними нітропорохами. Розвиток залізничних шляхів та паровозів, артилерії та металургії сплавів дозволив створити бронепотяги.

На зміну вітрильникам, які ще панували на початку та в середині XIX століття, завдяки паровим двигунам прийшли великі, могутні бронекрейсери, практично не залежні від зміни погоди та спроможні нести на собі велику вогняну міць багатодюймових гармат.

У цей час був також розвиватися підводний флот, з’явились перші субмарини. В артилерії перевага надається розробці великокаліберних та далекобійних гармат. Теоретичні наукові дослідження у галузі аеродинаміки видатного вченого Жуковського М. Є. підвели базу для створення та подальшого розвитку літаків як у Росії, так і в Європі. Виникає зовсім нова галузь — літакобудування.

Таким чином, розвиток науково-технічного прогресу став одним з чинників та рушійною силою воєнного конфлікту.

1.3. Виникнення нових видів зброї та їх вплив на стратегію і тактикуведення бойових дій

Бурхливий розвиток воєнної техніки на початку XX століття та впровадження наукових досягнень у військову галузь кардинально змінили теоретичні основи ведення бойових дій.

Наявність шляхів сполучення, здатних за короткий термін переправляти з одного місця в інше великі військові сили та транспортувати великі об’єми матеріальних ресурсів на значні відстані, зробило можливим втягнення у бойові дії значних людських ресурсів. Якщо армія Наполеона у 1812 році нараховувала близько 1 млн. солдат і для її передислокації потрібні були місяці, то через століття за декілька днів мільйонні армії можна було перевезти на сотні кілометрів й забезпечити функціонування тисячокілометрових фронтів.

Поява вдосконаленої стрілецької та автоматичної зброї значно збільшило її знищувальну спроможність, що призвело до великої кількості втрат у живій військовій силі. Також цьому сприяв розвиток скорострільної та лабільної польової артилерії. Розвиток дальнобійної артилерії надав можливість обстрілювати глибокі тили супротивних сторін. Наочним прикладом тому є розробка німецькими військовими мортири «Велика Берта», яка стріляла 900-кілограмовими снарядами на відстань до 14 км. Все це призвело до протистояння великих військових мас ворогуючих сторін по обіч фронту, що дало поштовх до виникнення так званої «окопної» війни. Поява бронетехніки, озброєної кулеметами та гарматами, звела нанівець роль кінноти у бойових діях. Танки, які на початку сторіччя відігравали більше психологічну роль, згодом дали поштовх розвитку самохідній артилерії, чим забезпечили високу маневреність артилерійської підтримки військ .

Значного розвитку та змін набула стратегія ведення війни на морі. З’явилась велика кількість різноманітних воєнних кораблів — від тральщиків до броньованих лінкорів. Зросла вогнева потужність кораблів та дальність і автономність їх плавання, що дало змогу проводити повномасштабні бойові дії на водах у всіх широтах. Особливу загрозу воєнним кораблям представляли підводні човни, здатні непомітними проникати у стан ворога та проводити прицільне торпедування, та мінування водного простору.[4, c.218]

Застосування отруйних газів на річці Іпр під час бойових дій коштувало життя тисячам людей. Це започаткувало новий вид зброї, а також новий вимір у воєнній стратегії — так звану «зброю масового знищення ».

Але найбільш видатними досягненнями, що вплинули на хід війни, були надбання у галузі авіації. Панування у небі забезпечувало постійну загрозу військам супротивника та захист власних наземних сил. Авіація, яка започатковувалась на початку свого розвитку як розвідувальна, отримала великий імпульс розвитку. [5, c.43]

Озброєння літаків бомбами та кулеметами зумовило появу та розвиток бомбардувальної, штурмової та винищувальної авіації. Розробка літаків великої вантажності та дальності польоту дозволила наносити бомбові удари по глибоким тилам супротивника і стала основою розвитку стратегічної авіації. Необхідність захисту від атак з неба призвело до виникнення нового роду військ – військ протиповітряної оборони.

Таким чином, залучення науково-технічного прогресу до процесу ведення військових дій та створення нових видів зброї призвели до корінної зміни тактичних і стратегічних принципів ведення війни, які удосконалились та знайшли своє місце у сучасному військовому мистецтві.

РОЗДІЛ IIАВІАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВОРОГУЮЧИХ КРАЇН

2.1.Основні характеристики літаючих апаратів різних країн

Розвиток науково-технічного прогресу сприяв винайденню й використанню нових видів зброї та військової техніки. Кожна з країн, яка брала участь у військових операціях, мала певні особливості розвитку науково технічного прогресу та ,як наслідок, — розвитку озброєння й військових машин. Військова авіація — відносно новий вид військової техніки, який отримав велике поширення під час ведення воєнних дій. Держави використовували авіацію як новий, прогресивний метод знищення воєнних сил ворогів.

Найрозповсюдженішою тактикою використання авіації було тактичне та стратегічне бомбардування. Для цих цілей використовували бомбардувальники. Німеччина, як один з лідерів літакобудування, використовувала бомбардувальники

Гота G 1 , Гота G II (G III, G IV), Гота G V [див. додаток 4]. Технічні характеристики літака Гота G1 викликали загальне задоволення — оригінальна конструкція дала змогу розширити поле зору як для екіпажа, так і для кулемета, який кріпився під крилом літака. Незважаючи на те, що конструкторами були виявлені ряд недоліків, G1 широко використовувався до кінця 1915 року, а згодом був замінений на більш прогресивні моделі (Гота G II, G III, G IV) [6].

Піком бомбардувального літакобудування було створення Німеччиною найкращого зі своїх бомбардувальників — Гота G V. Цей літак відрізнявся від своїх попередників наявністю більш якісних деталей та покращеною формою, що значно підвищило його бойові якості. Першу бойову операцію було проведено 13 липня 1917 року — наліт на Лондон, у результаті якого загинуло 162 чол. й 400 чол. отримали поранення. Це була найбільша кількість постраждалих за весь час повітряних атак на Англію під час Першої світової війни [7].

Росія, як країна з потенційно великими ресурсами і можливостями, не відставала за розвитком авіації від інших країн. Росією був створений ряд важких літаків, які широко застосовувалися під час війни. Найкращим досягненням російського важкого літакобудування було створення конструктором І. Сікорським бомбардувальника «Ілля Муромець». [див. додаток 5]І. Сікорський розробляв літак як пасажирський, але з початком Першої світової війни його конструкція була докорінно змінена. Для «Муромця» була характерна велика вантажопід’ємність, що давала змогу перевозити до 1400 кг бомб. Крім того, це був перший літак, який мав 7-9 кулеметів, які забезпечували «сферичну» оборону. 3 кулемети вели вогонь по піхоті, у той час як інші захищали від нападів ворожої авіації. Сікорський поступово удосконалив «ІЛ»: замість однієї важкої бомби літак мав змогу нести від 8 – ми 100 — кілограмових бомб, що давало змогу вести вогонь по скупченню артилерії та техніки ворога. Для цього ж літака була сконструйована спеціальна 650-кілограмова фугасна бомба. «Ілля Муромець» широко використовувався для знищення стратегічних об’єктів та техніки Троїстого Союзу [8].

Розвиток важкого літакобудування стимулював також розвиток легкої авіації (винищувачі, штурмовики). Якщо будування важких бомбардувальників було найбільш розвинене в Німеччині та Росії, то легкі літаки широко використовувались усіма країнами.

Розглянемо легку авіацію деяких країн — учасниць подій 1914-18 років.

1)Австро-Угорщина. На відміну від Німеччини Австро-Угорщина виробляла меншу кількість літаків. Армія держави вела військові дії на території Балканів та Росії і не мала значної необхідності у літаках. Тільки під час воєнної кампанії в Італії літаки використовувались досить широко [9]. Літаки Австрії характеризувалися високими льотними якостями. Найрозповсюдженими серед них були Авіатик (Берг) D.I та Ганза-Бранденбург D.I. Авіатик (Берг) D.I став основою австро-угорської авіації у Першій світовій війні. Він характеризувався досить простою конструкцією та високим льотними якостями. Літак широко використовувався для повітряної підтримки важких бомбардувальників під час бойових операцій на території Італії. Більшість австрійських пілотів з повагою відзивалися про цей літак, його якості також змогли оцінити італійці, захопивши під час ведення бойових дій декілька літаків [10].

Ганза-Броанденбург D.I був наступним за бойовими показниками літаком Австрії. Мав високу маневреність та бойові якості. Більшість австрійських повітряних асів літали на «Бранденбургу», а пілот Годвін Брумовскі збив на ньому 22 ворожих літака [11].

2)Англія.Хоча і була морською державою, проте мала дуже високий рівень розвитку літакобудування. Наявність на території країни людей з високим науковим потенціалом дало змогу Англії розвиватись не тільки у військово-морському плані, а й у авіаційному. Тому на час Першої світової війни Англія мала велику кількість одиниць авіації. Основу англійської авіації складали: DH.5, Брістоль "Скаут С", Сопвич "Пап" [див. додаток 6], Сопвич 5F.1 Долфин, F.E. 2b (2d), Віккерс F.B.9, SPAD S.13C.1.Кожен з перелічених літаків мав певні технічні показники й особливості, але під час ведення військових дій особливо вирізнився DH.5. Наступним літаком, який відіграв вагому роль у Першій світовій війні, був Сопвич "Пап".Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту для створення нової воєнно-морської ескадрильї. «Пап» відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреністю, не втрачав висоту під час віражів, та, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179 км/год [12].

3) Франція. Знаходження безпосередньо біля кордонів Німеччини і загроза постійних атак з її сторони стимулювало розвиток воєнних галузей науки й техніки. Авіація Франції була на високому рівні й активно використовувалась під час ведення воєнних дій. Близькість державних кордонів Англії давало змогу здійснювати обмін науковими ідеями й винаходами обох сторін, що певним чином впливало на перебіг війни. Наочним тому прикладом було використання Французами у авіації англійських «Папів» [12]

Щодо власних літаків, то найрозповсюдженішими у Франції були SPAD S.13C.1, Моран-Солне N, Ньюпор 17С.1.Першим за технічними показниками був Ньюпор 17С.1. На відміну від його попередника Ньюпора 16С.1 нова модель відрізнялась від базової формою капоту та несучої поверхні. Кулемет був перенесений з передньої частини до лівого крила і зроблений рухомим, тим самим забезпечивши більшу вогневу силу. Літак вийшов напрочуд вдалим, і саме це зумовило його широке використання на фронті. Літаки цього типу використовували також бельгійці та італійці. Був широко застосований у франко-американській ескадрильї № 124 «Лафайєтт», а також у трьох ескадрильях американського експедиційного корпусу [13].

4) Італія. Віддаленість від найбільших і найнебезпечніших країн Європи не сприяла стимуляції та розвитку воєнної промисловості Італії. Однак навіть у Італії були певні власні науково-технічні досягнення, одним з яких стало створення П’єром Дюпоном у 1915 р. невеликого винищувача «Анріо HD.1», який вирізнявся легким силуетом та високими технічними якостями. Літак виявився швидким та вирізнявся високою маневреністю. Певним чином він був схожий на англійський Сопвич 11/2 "Страттер" .Під час воєнних дій майже не використовувався, оскільки армія вже замовила серію Блеріо “SPAD”, але італійські ідеї були використані англійцями для створення та вдосконалення певних одиниць авіації [14].

5) Росія. Окрім розвитку важкого літакобудування на території Імперії розвивались і легка авіація. Стовпом Російського літакобудування був І.Сікорський. Ним була створена основа російської легкої авіації, а саме — літаки Сікорський С-16 та Сікорський С-18. Оскільки на той час пілоти Росії літали переважно на французьких літаках, спроектовані Сікорським літаки не знайшли свого визнання. Але характерними особливостями цих літаків були легкість каркасу, висока швидкість та маневреність, проте із-за розмірів він не здобув широкого використання. Перший винищувач конструктора С16 частково використовувався у воєнних діях на фронті, та його було випущено лише 34 одиниці [15].

6) Німеччина. Розвитку авіації Німеччини сприяли швидкі темпи зростання її економіки, що дало змогу вийти на 1 місце не лише серед важкого літакобудування, а й у легкій авіації. Найкращими літаками легкої авіації Німеччини були Фоккер і Альбатрос. Альбатрос Д 2 був одним з найрозповсюдженіших німецьких винищувачів, який за своїми технічними показниками приблизно відповідав найкращим літакам Франції. Характеризується високою швидкістю, достатньою маневреністю та двома кулеметами, що й послугувало тому, що Альбатрос став головною наступаючою силою Троїстого Союзу [16].

2. 2. Переваги та недоліки авіації у порівнянні з іншими видами зброї

Як кожний новий прогресивний винахід, авіація мала як недоліки, так і переваги. Зупинимось на перевагах саме цього виду воєнної техніки:

1) мобільність; 2) можливість наносити повітряні атаки; 3). достатня грузопід’ємність; 4) маневреність.

Мобільність літаків Першої світової війни забезпечувалась високою швидкістю — 180-190 км/год. У той самий час швидкість першого англійського танку МК-1 була приблизно 3-4 км /год. Хоча обидва винаходи відіграли велику роль у ході воєнних операцій, проте танки використовувались в основному на Західному фронті, а авіація — всюди.

Маневреність найперших літаків була досить низькою, але вже до 1914 році вона піднялась на достатній рівень. Маневреність, окрім швидкості, забезпечувалась також оригінальною конструкцією. У свою чергу, танки, як новий винахід, мали дуже низьку прохідність й маневреність, проте відсутність цих чинників компенсувалась бронею та вогневою міццю.

Таким чином, танки відрізнялись своїм броньованим захистом, який у літаків був відсутній, однак вогнева міць танків компенсувалась зі сторони авіації масованістю бомбових вогневих ударів. Найважливішою властивістю авіації була можливість наносити повітряні атаки по наземним військам та стратегічним об’єкта супротивника, що стимулювало розвиток бомбардувальної авіації. Це стало основним чинником визнання авіації як найбільш маневрового та смертоносного виду військової техніки.

Вантажопід’ємність кожного літака забезпечувалась конструкцією та потужністю двигуна. У свою чергу, вантажопід’ємність була необхідна бомбардувальній авіації для перевезення корисного військового вантажу. Вантажопідє’мність же боєзаряду танків на той час залишалась більшою протягом усієї війни.

Окрім переваг, авіація мала певні недоліки, з якими інженери вели постійну боротьбу. Це:

1) висока ламкість та ненадійність конструкції.У порівнянні з танками літаки значно поступались їм у міцності конструкції. Загалом при звичайних бойових вильотах з 30 літаків повертались приблизно 22, що було досить низьким показником для ВПС;

2) обмежена дальність польоту. Виходячи з цілей авіації, дальність польоту не зовсім задовольняла військових, які постійно намагалися значно збільшити її. Таким чином, якщо на початку війни дальність відповідала сотням кілометрів, то у кінці війни літак мав змогу пролетіти до 400 кілометрів, і цей показник невпинно збільшувався;

3) обмеженість вантажопід’ємності. Конструктори вели розробки та удосконалювали великовагові літаки (типу «Ілля Муромець»);

4) недосконалість прицільності ведення бойового вогню. Над цією проблемою постійно вели роботу інженери стрілкової зброї, вдосконалюючи встановлені на літаках кулемети, а бомбометання компенсувалась лише особистими навичками пілотів (у подальшому цей чинник був компенсований створенням пікіруючих бомбардувальників та спеціальними прицілами);

5) майже повна відсутність захисту пілота. Цей чинник призвів до винайдення парашуту .

Отже, виникнення авіації призвело до становлення її як основного виду воєнної техніки, що використовувалась під час ведення військових дій.

2.3. Порівняльні тактико-технічні характеристики літаків та дирижаблів.

Окрему роль у розв’язанні воєнних дій під час Першої світової війни відіграли дирижаблі[див. додаток 7], які були відомі наприкінці XIX століття й здобули широкого визнання в період війни.

Оскільки найрозвиненішою країною в галузі дирижаблебудування була Німеччина, то наша увага буде акцентуватись саме на ній.

Ще за довгий час до початку війни представники кайзерівського флоту були зацікавлені у дирижаблях та їх можливому використанню під час проведення бойових дій, оскільки літаки на той час знаходились у «дитячому » стані, а їх бойове використання було дуже складним та невигідним. У свою чергу, дирижабль міг велику кількість часу знаходитись у повітрі, підійматись на велику відстань й перевозити воєнні вантажі. Вирішальну роль відіграв той факт, що літаки значно поступались дирижаблям за всіма цими показниками. Морський генштаб був готовий повірити, що за допомогою дирижабля грубої конструкції графа Цепелліна можна гарантовано отримувати найсвіжішу стратегічну інформацію про ситуацію, яка склалася на морі та проводити з повітря наступальні бойові дії.

В 1911 році на будування дирижаблів заводом Цепелліна було виділено 1 млн. рейхсмарок. Це призвело, в свою чергу, до того, що у 1912 році було створено спецпідрозділ «Воєнно-морський загін особливого призначення» ("Marine-Luftschiff-Detachement").

Згодом, розвиваючи ідею і отримуючи постійну фінансову підтримку, до початку Першої світової війни було створено 47 дирижаблів різних модифікацій і конструкцій. До 1914 року з 26 цепелінів, збудованих для громадських та військових цілей, було втрачено: 8 — завдяки поганій погоді, 3 — згоріли, а інші потерпіли аварію завдяки «людському фактору».

Одним з найбільш наочних прикладів використання цепелінів у військовій справі є наліт 3 німецьких дирижаблей (L-13, L-34, L-22) 15 червня 1915 року на Нью-Йорк. Хоча наліт був невдалим, саме ця подія показала повітряну міць Німеччини. Адже, незважаючи на втрату всієї ескадрильї, було випущено по цілям більше половини боєзапасу, що стало причиною загибелі тисяч людей та майже половини будівель міста.

Як бачимо, бойові вильоти дирижаблів часто завершувалась втратою повітряного апарату та членів екіпажу.

Поряд з цим була необхідність боротись і з важкими метеоумовами та поганою видимістю. При виконанні розвідувальних польотів важко було визначити точне місцезнаходження та курс бойових кораблів. Під час перших нальотів дирижаблів ВМС Німеччини на Англію з 19 на 29 грудня 1915 року, L-6 змушений був повернути назад у зв’язку з дощем, а L-3 та L-4 змогли скинути лише декілька бомб.

Надійність дирижаблів як військових засобів була вкрай низька. 17 грудня 1915 року у р. Фане був знищений L-3, L-4 впав біля берегів Голландії, L-12 розбився. В 1917 році командування німецькими сухопутними військами було змушене передати всі свої дирижаблі військам ВМС, вважаючи, що вони мають дуже низьку результативність при підтримці бойових дій на суходолі.

Одним з аргументів використання дирижаблів було те, що вони своїми атаками сковують сили ППО, які інакше були б відправлені на західний фронт. Окрім цього, нальоти деморалізували населення. Повітряні гіганти, наповнені воднем, виявились повністю безсилими проти зенитної артилерії, чого не можна сказати про літаки. Німецькі матроси, які служили на цепеллінах, платили за це великою кров’ю.

Загалом на дирижаблях було зроблено 1210 бойових вилетів, 40% екіпажу зазвичай не поверталось. З 79 кораблів-учасників воєнних дій, 52 були загублені; 19 – знищені.

За усю війну цепелліни скинули бомби загальною масою у 340440 кг, з яких лиш невелике число вплинуло на результат бойових дій на фронті, а більшою мірою вони служили для морального впливу на населення [17].

Порівняльно-технічні характеристики літаків та дирижаблів проаналізовані у таблиці (див. додаток 8 ).

Таким чином, враховуючи велику кількість недоліків та нераціональність у використанні, конструювання дирижаблів поступово відійшло на задній план, поступаючись новому, прогресивному літакобудуванню.

РОЗДІЛ IIIДИФЕРЕНЦІАЦІЯ АВІАЦІЇ НА БІЛЬШ ВУЗЬКІ СПЕЦИФІЧНІ ПІДРОЗДІЛИ ТА РОЛЬ КОЖНОГО З НИХ У РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

3.1. Тактична та штурмова бомбардувальна авіація

Найбільш пріоритетним напрямком було використання літаків у якості вогневої підтримки воєнних дій сухопутними та морськими військами, а також бомбардування стратегічних воєнних об’єктів. Саме це зумовило виникнення штурмової авіації, спрямованої на підтримку військових дій та тактично-стратегічної авіації, мета якої — нанесення бомбових ударів по глибоким тилам супротивника. Бомбардувальники стали основою авіаційних сил ворогуючих сторін. Розкриємо поняття бомбардувальник. Це — важкий літак, який характеризується великою грузопід’ємностю й наявністю вантажу, тобто, в даному випадку, бомб. Якщо на початку бойової історії літаки планувалися використовувати виключно в розвідувальних цілях, то ще до початку Першої світової війни вони знайшли своє найважливіше застосування у якості бомбардувальника. Доки промисловий випуск бомб не був налагоджений, часто використовувались ручні гранати для скидання їх з літаків, однак ефективність їх застосування була низькою. Така ситуація диктувала розвиток нових видів боєприпасів, авіаційних бомб, які, у свою чергу, розподілялись на легкі та важкі. Це стало основним чинником розподілення бомбардувальної авіації на штурмову та тактичну. Тактичний (фронтовий) бомбардувальник – це літак, що має досить великий радіус дії і призначений для завдання ударів в оперативному тилу супротивника. Штурмовик (літак безпосередньої підтримки) – це літак, спеціально спроектований для безпосередньої підтримки військ на полі бою. Основними цілями штурмовика є танки, колони постачання, скупчення військ, точки вогневої підтримки (артилерійські розрахунки, дзоти). Кожна країна мала певні варіанти бомбардувальної авіації. Дані про це наведено у таблиці (додаток 5). Бомбардувальна авіація використовувалась майже в усіх більш-менш важливих військових операціях, і досить часто нанесення масивного повітряного удару дозволяло схилити терези на ту чи іншу сторону. [18]Для прикладу можемо навести бій біля Доггер-Банки (24 грудня 1915 р.), де штурмовики відіграли вирішальну роль у досягненні перемоги. Великовагова авіація, окрім застосування у якості тактичних бомбардувальників, часто використовувалась для максимально швидкої доставки вантажів з тилу на фронт. Це зумовило виникнення такого виду авіації, як військово-транспортна. Найбільш відомим літаком у цьому напрямі став розроблений І. Сікорським «Ілля Муромець», корисний вантаж якого був 1,5 т., швидкість — 100 км/год.[19,c.440] Крім того, це був підрозділ, який доставляв командний склад з тилу до фронту, або з однієї гарячої точки до іншої, а також забезпечував повітряний інформаційний зв'язок.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що використання авіації під час бойових дій відкрила універсальність її застосування.

3.2. Виникнення винищувальної авіації як засобу охорони штурмових та транспортних її підрозділів

В Росії, ще за 6 років до початку Першої Світової війни, група офіцерів з Офіцерської школи повітроплавання визначила, що «…в майбутній війні доведеться перш за все воювати в повітрі за право володіти ним, а це змусить мати цілий ряд одномісних апаратів, не призначених для використання їх у якості розвідників, а тільки з метою боротьби в повітрі, для знищення повітряних апаратів супротивника та конвоювання власних аеродромів». Для вдалого виконання цього завдання літаки мають бути швидкохідними та маневреними. З виникненням бомбардувальної авіації гостро постала потреба у захисті їх від ворожого вогню [2, c.12]. Оскільки літаки робились з дерева, а не з металу, то не було можливості робити авіацію броньованою. Тому було вирішено зробити особисту «охорону» кожного з бомбардувальників. У результаті цього був запроваджений новий вид авіації — винищувачі. Кожен бомбардувальник мав декілька кулеметів, що забезпечувало оборону, але недостатня швидкість і маневреність робила великі літаки досить вразливими. Тому вже на початку війни виникла необхідність у конвоюванні таких літаків, а також у повітряному нападі на важкі літаки супротивника.

Всупереч Гаазькій конвенції 1907 року, зброя впевнено оселилась у небі. Для боротьби за право володіти небом виникла необхідність озброїти легкі літаки вогнестрільною зброєю, тобто кулеметами. Складність питання була пов’язана з тим, що пропелер знаходився перед кабіною пілота, який мав вести звідти прицільний вогонь. Змагання розпочалось серед інженерів-винахідників, які запропонували кулемети з синхронізаторами вогню.

На початку 1915 р. І. Сікорським був розроблений перший у світі літак, спроектований спеціально для повітряного бою, зі швидкістю 156 км/год та та вагою 600 кг.[2, c.12]. В 1916 р. почалось комплектування перших у світі, створюваних за ініціативою російських пілотів Євграфа Крутеня та Івана Орлова, винищувальних авіаційних загонів. Незабаром І.Сікорський збудував броньований С-17, а потім — С-20, озброєний вже двома синхронізованими кулеметами, який мав ший швидкість до 190 км/год [2,c.12]. Наприкінці війни Росія втратила свою перевагу у будівництві винищувачів. Винущувачі І.Сікорського, поступившись за технічними та бойовими характеристиками літакам інших держав — Німеччині — Фоккер Е.II, Фоккер D, Фоккер D.VII,І; Франції — Моран-Солнье N, Ньюпор 11,SPAD7C.1; Англії — S.E. 5а,DH.5.

Отже, в період Першої світової війни виник новий вид бойової техніки — винищувальна авіація, яка стала використовуватись як засіб охорони штурмових та транспортних її підрозділів.

3.3. Розвідувальна авіація як особливий підрозділ військової техніки

Можливість використовувати у розвідувальних цілях повітряні апарати — повітряні кулі, а згодом дирижаблі — виникла ще на початку спочатку XX сторіччя. Одначе з появою авіації технічна розвідка набула свого найвищого розвитку. Вже з першим польотом братів Райт військові експерти пророкували авіації кар’єру мобільного розвідника, проте після рішень Гаазької конференції, яка заборонила зброю в повітрі, функція літака як розвідника залишалась єдиною, що цікавила військових. Ще до початку Першої світової війни пілоти, озброєні кінокамерами, робили перші спроби аеродинамічної зйомки. З початком війни функція літаків як розвідників значно розширилась і охопила всі літаючі засоби. Після бойових вильотів пілоти у своїх рапортах надавали командуванню інформацію про переміщення, базування та чисельність побачених сил супротивника.

Окрім того, окремі літаки цілеспрямовано проводили розвідувальні рейди у необхідних для військової розвідки напрямках. Для забезпечення їх безпеки, а також з метою збільшення огляду місцевості потрібно було досягти максимальної висоти польоту. І це було досягнуто уже в 1916 році, коли деякі літаки подолали відмітку в 5 км. Враховуючи швидкість, маневреність, висоту польоту, функції розвідувальної авіації виконували, в основному, винищувачі.

Отже, авіація використовувалось як плацдарм для спостереження за об’єктами супротивника, що робило ці повітряні апарати найкращими розвідниками-спостерігачами.

3.4. Авіаносці та літаки-торпедоносці як синтез авіації і воєнно-морських сил.

Ще до початку першої світової війни авіацією зацікавились воєнно-морські сили. Так, у Німеччині усі засоби повітроплавання підпорядковувались воєнно-морському флоту. Британія, як морська держава, теж була вкрай зацікавлена у якнайбільш тісному співробітництві авіації з ВМС. Літаки мали можливість проводити розвідувальні рейди, надавати інформацію про необхідність проведення рятувальних засобів на морі, наносити бойові удари по морським цілям супротивника та конвоювати свої кордони. Враховуючи географічне положення Британії, саме вона започаткувала авіаносний флот. Для цього було спроектовано багатофункціональну модель Сопвич «Пап». Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту задля створення нової воєнно-морської ескадрильї. Дійсно, літак був зроблений настільки вдало, що окрім застосування у воєнно-морському флоті він здобув широке визнання й на суходолі. Загалом серію склали 1875 літаків, котрі застосовувалися під час різних кампаній. Завдяки створенню «Папів» англійський флот перетерпів ряд вдосконалень, оскільки надалась можливість використовувати авіацію для розв’язання військових дій на морі. Таким чином, були створені «носії літаків» (терміна авіаносець на той час не існувало), які широко використовувались під час ведення війни. «Пап» відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреностю, не втрачав висоту під час віражів, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179км/год.[12]. Однак винайдення англійцями «носіїв літаків» стало не єдиним відкриттям у галузі синтезу авіації та воєнно-морських сил. Російським вченим І.Голенищевим-Кутузовим був спроектований перший на той час літак-торпедоносець. Голенищев-Кутузов добре знав потреби флоту, намагався знайти вихід з ситуації, яка склалася на морі. Він дійшов висновку, що бомбардувальники «Ілля Муромець» можна перебудувати в торпедоносці, задля виконання завдання повітряних атак на ворожий флот. Наступним важливим кроком в удосконаленні літака була постановка його на «поплавки», таким чином з’явилась ідея створення перших гідропланів. Проект був підтриманий владою, і згодом мав бути втілений в життя у вигляді створення серії спеціального загону з 10 літаків цього типу. Випробування були призначені на 1917 рік, однак складна політична ситуація в країні не дала змогу повністю завершити проект. Так закінчилась спроба створити перший російській торпедоносець. [20]

Таким чином, авіація стала основним чинником створення синтезованих видів бойової техніки в період Першої світової війни.

ВИСНОВКИ

У науково-дослідницькій роботі зроблена спроба, використовуючи чисельну літературну та джерельну базу, дослідити основні шляхи розвитку авіації в умовах Першої світової війни під впливом тогочасного науково-технічного прогресу.

Отримані в процесі дослідження висновки підтверджують актуальність обраної тематики, а реалізовані мета і завдання роботи дають можливість зробити наступні висновки:

1. Проведений аналіз дав змогу визначити як тупикові ланки розвитку авіації, так і найбільш актуальні напрямки її використання у воєнній галузі.

2. В роботі з’ясовано, що можливість багатоцільового використання літаків у бойових діях призвела до їх диференціації за різним призначенням, в результаті чого були створені підрозділи для виконання різноманітних бойових завдань: бомбардувальники, штурмовики, винищувачі, розвідники, морська авіація. Кожен з цих специфічних підрозділів мав власні можливості та технічні особливості, що зумовило їх практичне використання для вирішення різних військових завдань.

3. Порівнюючи аеродинамічно-технічні характеристики літаків та дирижаблів у дослідженні визначені фактори, що слугували причинами усунення дирижаблів з історії бойової техніки як старого, громіздкого та неефективного виду авіації.

4. Виявлено переваги тактико-технічних характеристик літаків у порівнянні з дирижаблями. Це: 1) швидкість; 2) маневреність; 3) різноманітність озброєння; 4) невеликий екіпаж; 5) нескладність обслуговування; 6) низька залежність від метеоумов.

5. Визначено, що, окрім винайдення у XX столітті літаків, великий потенціал науково-технічного розвитку та застосування у бойових діях мав ще один напрямок розвитку військової техніки — бронетанкові сили. На відміну від дирижаблів, у них не було конкуренції на суходолі. Але великі фінансові кошти, які витрачались для створення одиниці бойової техніки та недосконалість танків не дозволили їм розвиватись такими ж темпами, як авіація.

6. У дослідженні доведено, що виникнення та розвиток авіації призвело не тільки до перебудови інфраструктури інженерних військ (тепер до їх обов’язку входило розташування та обладнання аеродромів, їх матеріальне забезпечення), а й стимулювало створення військових підрозділів на перетині авіації з іншими видами збройних сил. Співробітництво з воєнно-морським флотом започаткувало ідею створення винищувальної морської авіації та створення авіаносного флоту, який, в свою чергу, хоч і не відіграв під час війни значної ролі, проте мав у подальшому великий потенціал розвитку.

Таким чином, автор прийшов до висновку, що пріоритетність розвитку серед бойових технічних засобів у період 1914-1918 років мала саме авіація і що саме авіація стала одним з найважливіших чинників у перемозі над Троїстим Союзом у роки Першої світової війни й основним фактором створення в майбутньому синтезованих видів бойової техніки.

Дана робота виходить за межі шкільної програми і може бути використана в якості додаткового інформативного й аналітичного матеріалу для учнів середньої школи з метою більш глибокого розкриття теми Першої світової війни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Куликов В. про літак С-16; з журналу // Моделіст-Конструктор. – 1991. — №11

2. Синіцин з журналу // ВПС. – 2008. — №82 (400)

3. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 1914-1939: Підручник для 10-го кл. загально-освіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2002 – 288 с.