Статистичне забезпечення маркетингу

1. Поняття кон’юнктури ринку та завдання статистики.

2. Еластичність попиту, способи її оцінки і аналізу.

Список використаної літератури.

1. Поняття кон’юнктури ринку та завдання статистики

Кон’юнктура ринку — система показників та умов, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін i рівня конкуренції на ринку (товарному, фондовому та ін.) у цілому чи на окремих його сегментах; для кон’юнктури ринку притаманні чотири стадії (кон’юнктурний цикл):

1) підйом кон’юнктури;

2) кон’юнктурний бум;

3) послаблення кон’юнктури);

4) спад кон’юнктури.

Кон'юнктура ринку є станом економіки загалом, окремої галузі або конкретного товарного ринку, що формується певними чинниками і виражається в конкретних показниках. До чинників, які впливають на кон'юнктуру ринку, належать стихійні лиха, соціальні та політичні конфлікти, науково-технічний прогрес, рівень монополізації, валютна та кредитно-грошова системи, державне регулювання економіки, енергетичні та екологічні проблеми, сезонність, стан інформаційних систем та ін.

Економічна статистика розкриває конкретну сторону і особливості цих явищ і процесів в умовах визначеного місця (території) та часу. За допомогою різних показників та методів економічна статистика охоплює всю сферу економічної дійсності, всі галузі економіки, характеризує пропозиції між ними, досягнутий рівень розвитку на даний момент або ж за визначений період, що дає можливість краще пізнати суть, характер, масштаби та швидкість змін у структурній перебудові галузей економіки в умовах переходу до ринкових методів господарювання.

Економічна статистика як і економічна теорія (політично-економічно) вивчає економічну дійсність кон’юнктури ринку. Проте, якщо предметом економічної теорії є виробничі відносини, становлення внутрішнього змісту загальних та специфічних економічних законів, висвітлення їх характерних особливостей та способів проявлення, то економічна статистика вивчає не тільки виробничі відносини, але і продуктивні сили: населення та ринок праці – головного аспекту продуктивних сил, технічної підготовки та кваліфікації робочої сили, національного багатства, основних фондів і оборотних засобів та ступеню їх ефективного використання тощо.

Предметом економічної статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ. Висвітлення проявлення і дії економічних законів і категорій в конкретних умовах місця і часу дає змогу економічній статистиці не тільки ілюструвати економічну дійсність цифрами, але і встановлювати нові висновки та положення, вступаючи важливим засобом пізнання тенденції та закономірностей розвитку економічних та соціальних процесів.

Конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили становлять поняття ринкової кон'юнктури. Фактори кон'юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку —конкретні умови реалізації суспільного продукту. Вона здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. У протилежному разі з'являється необхідність скорочувати виробництво. Кон'юнктура залежить від місткості ринку, яка, у свою чергу, визначається обсягом виробництва та його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення.

Завдання економічної статистики нерозривно пов’язані із загальними завданнями переходу України до ринкової економіки:

• все стороннє і глибоке вивчення стану і розвитку усіх галузей економіки, різних соціальних і економічних процесів, їх тенденцій та закономірностей, на основі науково обґрунтованої системи показників;
• своєчасне забезпечення господарських і керівних органів, а також суспільства в цілому інформацією;
• аналіз структури економіки і технічно-економічних зрушень в ній;
• аналіз даних і оцінка екстенсивних та інтенсивних чинників розвитку економіки та її галузей;
• виявлення взаємозв’язку і пропорцій у суспільному виробництві;
• оцінка резервів росту суспільного виробництва;
• характеристика стану соціально-економічного розвитку країни у міждержавному порівнянні.

Співвідношення попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, впливає на структуру й розміщення народного господарства. Якщо коливання кон'юнктури короткотермінові, вплив незначний або й зовсім мізерний, але якщо підвищення або пониження попиту на певні товари має довготермінову тенденцію, істотні зрушення у розміщенні продуктивних сил неминучі.

Розглянемо деякі показники, які зумовлюють кон'юнктуру ринку.

Визначення поточного та майбутнього розмірів ринку.

Вивчення попиту. З'ясування попиту має важливе значення для дослідження можливостей ринку, планування маркетингових зусиль і визначення їх ефективності. В умовах посилення конкуренції й загострення проблем реалізації товарів безпосередній контакт із споживачем є обов'язковим чинником підтримки конкурентоспроможності.

Існує кілька аспектів визначення попиту, якими може оперувати будь-яка компанія: регіональний, товарний і часовий. У першому випадку ринок поділяють на певні географічні зони, у другому — за видами товарів певної галузі, обсягами продажу товарів конкретної фірми, конкретною назвою товару тощо. Часовий аспект — це прогнозування рівнів попиту залежно від термінів (довгостроковий та короткостроковий попит).

Кожний окремий рівень попиту застосовують для досягнення певної мети. Фірма може здійснити короткострокове прогнозування попиту на певний товар для того, щоб отримати дані про обсяги закупівлі сировини, спланувати виробництво, скласти графік фінансування. Вона може спрогнозувати регіональний попит на основний вид своєї продукції на перспективу з метою обґрунтування рішення щодо можливого розширення ринку.

Потенційний ринок складається з покупців, які виявляють інтерес до певних пропозицій, але цього недостатньо для здійснення купівлі. Потенційні покупці повинні мати адекватний дохід, тобто купівельну спроможність. Тому розмір ринку є функцією зацікавленості та доходу. Отже, готівковий ринок складається з покупців, які зацікавлені в покупці, мають дохід і перебувають на ринку в конкретному місці та в певний час. Крім того, окремі покупці є досить "кваліфікованими" для участі в купівлях. Сукупність таких покупців становить ринок, який обслуговує фірма.

Визначаючи попит, потрібно розрізняти ринковий попит і попит на товари конкретної фірми. Перш ніж оцінювати можливості продажу своєї продукції, кожна компанія, як правило, має вивчити ринковий попит.

Ринковий попит — кількість товарів, що буде придбана певною групою покупців у певному регіоні у визначений період і в певному маркетинговому оточенні за умови конкретної маркетингової програми. Ринковий попит виражається в натуральних, вартісних показниках або у відносних величинах.

При визначенні ринкового попиту важливо знати, що означає "куплений" обсяг замовленого, відвантаженого, оплаченого, одержаного або спожитого товару.

Ринковий попит можна визначити в масштабах внутрішнього ринку загалом або його окремих сегментів. Так, виробник тканин може оцінити попит на свою продукцію в усіх галузях і окремо в легкій промисловості. Певна річ, його можна визначити в масштабах окремої території, за певний період, а також спрогнозувати на перспективу. Крім чинників, про які йшлося, на формування ринкового попиту впливають різні маркетингові програми. Попит на більшості ринків характеризується певною еластичністю, пов'язаною з ціною, поліпшенням якості товарів, заходами щодо вдосконалення розподілу та просування товарів на ринку. Отже, сукупні витрати фірми на маркетинг впливають на ринковий попит, тому їх варто враховувати при прогнозуванні.

На практиці виробник, перш ніж прийняти остаточне рішення про розмір коштів, що виділяються для кожного ринку, хотів би знати й інші відомості про ринки (ступінь їх насиченості, кількість конкурентів, їхні позиції, тип ринку, зокрема вертикальний чи горизонтальний).

Вертикальний ринок — ринок товарів, що споживаються в межах конкретної галузі промисловості (гідротурбіни, літаки, кораблі, бавовнозбиральні комбайни). Для визначення місткості вертикального ринку доцільно застосовувати метод підсумовування ринків.

Горизонтальний ринок — ринок товарів, що споживаються багатьма галузями і сферами народного господарства (наприклад, металорізальні верстати, електротехнічне обладнання, обчислювальна техніка). Щоб визначити місткість горизонтального ринку, необхідно знати характеристики всіх сегментів, оскільки такий ринок географічно розкиданий і кожний сегмент ринку має певну специфіку. Для визначення місткості горизонтального ринку доцільно застосовувати метод ланцюгових підстановок.

Методи оцінювання перспективної місткості ринку. Перспективну місткість ринку визначають методом екстраполяції або методом експертних оцінок.

Метод екстраполяції передбачає аналіз минулих фактичних даних.

Метод експертних оцінок потребує залучення експертів (вчених, фахівців з маркетингу, досвідчених торгових агентів). Зазначений метод доцільно використовувати тоді, коли потрібно оцінити перспективи розвитку галузі чи ймовірність настання будь-якої події. Експертні оцінки одержують різними способами. Експерти можуть дати групову оцінку — це так званий метод групового обговорення (метод Дельфі). На початковому етапі (у першому турі) кільком випадково відібраним експертам пропонують назвати по п'ять, на їхній погляд, найавторитетніших експертів у досліджуваній галузі. Кожен з п'яти названих експертів, у свою чергу, повинен назвати п'ять прізвищ. З отриманого списку (30-50 осіб) відбирають тих, чиї прізвища називалися найчастіше (8-15 осіб).

У другому турі відібраним експертам пропонують автономно відповісти на запитання анкети. Одночасно збирають пропозиції щодо вдосконалення анкети. Отримані результати групують й усереднюють.

У третьому турі експертам повідомляють усереднені показники і пропонують знову висловити свою думку (у разі потреби анкету коригують з урахуванням зауважень експертів) або скоригувати початкову оцінку чи обґрунтувати її відхилення від середньої. Водночас експертам називають прізвища їхніх колег, які беруть участь у дослідженні, і пропонують проранжирувати їх за ступенем авторитетності в галузі. У такий спосіб отримують внутрішній рейтинг експертів. Кожному експерту за результатами рейтингу присвоюється певна "вага", як правило, в інтервалі 0-5 або 1-9. Відповіді експертів коригують з урахуванням "ваги" експерта, потім дані знову усереднюють. На завершальному етапі експерти знову одержують опосередковані результати і висловлюють остаточну думку. Експерти можуть бути опитані індивідуально.

З одного боку, використання методу експертних оцінок має низку переваг: прогноз можна скласти досить швидко з незначними витратами; у процесі спілкування експертів висловлюються й узгоджуються різні точки зору. Проте, з іншого боку, думки, як правило, менш достовірні, ніж реальні факти. Цей метод доцільно використовувати для агрегованого прогнозування.

Отже, Основні завдання статистики пов'язані з ефективним використанням наявних ресурсів для здійснення процесів виробництва на національному та міжнародному рівнях. У зв'язку з цим визначаються такі функції економічної статистики:

— оперативна функція забезпечує статистичною інформацією підприємства та організації, готує матеріали для випуску статистичних збірників;

— управлінська функція пов'язана з наданням статистичної інформації органам державної, законодавчої влади та суб'єктам підприємницької діяльності, які на основі зібраних і оброблених даних приймають оптимальні управлінські рішення;

— аналітична функція полягає в розробці методики аналізу динаміки і тенденцій показників економічної статистики, підготовці документації і аналізів змін національної економіки, проведенні міжнародних зіставлень основних показників соціально-економічної статистики;

— контролююча функція пов'язана з контролем господарсько-фінансової діяльності підприємств, визначенням не використаних резервів і шляхів підвищення ефективності галузей національної економіки;

— методологічна функція полягає в розробці методології економічної статистики, удосконаленні міжнародних стандартів макроекономічної статистики та складанні прогнозів.

Статистика успішно виконує свої функції за умови, коли діяльність статистичних органів буде скоординована, а статистичні дослідження будуть проводитися за ідентичними методиками.

Координуючим органом статистичної діяльності в Україні є Державний комітет статистики, центральний апарат якого складається з керівництва, Колегії Держкомстату України та структурних підрозділів з диференціацією на територіальні та функціональні органи державної статистики. Структурні підрозділи включають головне міжрегіональне управління статистики у місті Києві, головне управління статистики в Автономній Республіці Крим та головні управління областей. У складі головних управлінь областей виділяються міські та районні відділи статистики. Статистичні органи проводять організацію, збір, обробку, аналіз та подання науково обґрунтованої статистичної інформації про економічні процеси в країні.

Завданнями органів статистики є розробка та впровадження статистичної методології, що ґрунтується на міжнародних стандартах та прийнятій в Україні системі національних рахунків, яка побудована на взаємопов'язаних статистичних показниках певного набору рахунків і таблиць. У системі національних рахунків економіка розглядається як єдине ціле виробництво товарів та послуг, а оцінка результатів діяльності підприємств народного господарства проводиться як за кількісними, так і за вартісними показниками.

Завдання економічної статистики тісно пов'язані із загальними економічними завданнями, які вирішуються в Україні при переході до ринкових відносин і включають:

— збирання статистичної інформації про розвиток домогосподарств, проведення переписів, обліків та вибіркових досліджень суспільних явищ;

— розробку та удосконалення методів збору та обробки показників розвитку національної економіки та соціального життя країни та регіонів;

— здійснення контролю за ходом виконання державних програм соціально-економічного розвитку України та секторів національної економіки;

— аналіз показників ринкової інфраструктури, до яких на лежать показники діяльності торговельних, збутових організацій та мережі банківсько-кредитних установ;

— аналіз економічної кон'юнктури ринку, включаючи макроекономічну кон'юнктуру, темпи інфляції та інші показники;

— дослідження ситуацій на ринку праці, аналіз прогнозу, попиту та пропозиції робочої сили;

— формування трудових ресурсів відповідно до їх професій но-кваліфікаційного рівня, розподілу та руху робочої сили;

— усебічний аналіз статистичної інформації про структурну перебудову, технічне переоснащення народного господарства, міжгалузеві та міждержавні зв'язки у формуванні товарного ринку та ринку праці.

З позиції споживачів ціни застосовуються для характеристики кон'юнктури ринку, у зв'язку з цим статистика вивчає зміну цін як опосередковану реакцію на зміну економічної ситуації на ринку. Вона відображає також зміну рівня якості товару і вимог до нього з боку споживачів. Ціна використовується як інструмент управління ринком, тобто ціна визначає можливості і ступінь їх дії на виробництво, обіг, попит і обсяг податків та інше. Статистика виявляє закономірності ціноутворення, вплив цін на поведінку споживачів та на рівень життя населення.

З позиції споживачів цінової інформації, ціна виступає як засіб соціальної і економічної ефективності ринку, як фактор рівня життя населення, як фактор формування бюджету, як засіб контролю за грошовим обігом у країні, як головний чинник моделювання закономірностей ціноутворення, як інструмент маркетингу, як фактор індексації доходів населення і формування споживчого кошику та прожиткового мінімуму.

Основними завданнями статистики є:

— статистичне спостереження за рівнем цін;

— характеристика складу і структури ціни;

— вивчення співвідношення цін на субринках країни;

— оцінка, аналіз і моделювання варіацій циклічності та сезонності цін;

— аналіз рівня і динаміки цін на регіональному рівні;

— виявлення впливу факторів на рівень варіації та динаміку цін;

— прогнозування та моделювання рівня цін;

— система показників цін.

2. Еластичність попиту, способи її оцінки і аналізу

Невід'ємною умовою підготовки висококваліфікованих фахівців є оволодіння методами статистико-економічного аналізу суспільного життя, що відкриває нові горизонти управління економікою.

Статистика ототожнюється з сумою найнеобхідніших знань для політиків, економістів, менеджерів і загалом для всіх освічених людей. Статистичні знання, набуті багатьма поколіннями людей, і удосконалення науковими відкриттями і практичним досвідом, у сучасних умовах економічного розвитку широко застосовується в багатьох галузях економіки всіх передових країн світу.

В Україні застосування статистичних методів є недостатнім, порівняно з передовими державами ринкової економіки — такими, як Німеччина, Англія, СШАта інші.

У сучасній статистичній науці значного поширення набуває заміна принципу єдності теорії і практики на принцип розробки різних конкуруючих концепцій і методик. Дедалі більшого значення надається вивченню і володінню спектром теорій, методів і підходів, які дозволяють у потрібний момент часу і в потрібному місці вибрати найбільш ефективні засоби для дослідження сучасного стану і перспектив розвитку економіки.

Відомо, що попит — це кількість товару, яку споживачі готові і бажають придбати за одну ціну, на даному ринку, протягом даного періоду. Існує кілька головних факторів, що визначають величину попиту: існуючий рівень цін на товари, доходи споживачів, їхня поведінка, смаки і запити, цінова еластичність попиту, ціна на товари-замінники тощо.

Так, закон попиту стверджує, що на ринку існує зворотня залежність між цінами та кількістю товарів, на які є попит. Якщо товар дешевшає, його купуватимуть більше (ефект заміни).

Закон попиту вказує напрям зміни обсягу товару, що купується, внаслідок зміни ціни цього товару (обернена залежність між ціною і величиною попиту). Конкретизує цей закон поняття еластичності попиту.

Еластичність попиту за ціною показує як в кількісному вираженні зміниться обсяг попиту при певній визначеній зміні ціни товару.

Коефіцієнт еластичності має важливе практичне значення, оскільки дає змогу визначити величину доходу при зміні ціни.

Ситуація, коли зниження ціни викликає таке зростання обсягу попиту, що буде більш ніж достатньо для компенсації втрат від низької ціни, то попит в такому разі – еластичний. В протилежній ситуації – нееластичний.

При розробці цінової політики багатьма фірмами враховується коефіцієнт еластичності попиту на їх товар. На українському ринку спеціалізованими компаніями проводяться дослідження еластичності попиту.Виторг визначають як добуток ціни та величини попиту. Еластичність попиту за ціною порівнює відносні маштаби змін цін та змін величин попиту. Отже, вона повинна вказати, що відбудеться із загальним виторгом. Справді, мабудь, найлегший спосіб визначити, еластичний попит чи нееластичний- це застосувати оцінку за загальним виторгом, тобто простежити, що станеться із виторгом- із сукупними видатками, з точки зору покупців, коли ціна продукту зміниться.

Розрахунок даного коефіцієнту може бути здійснений за допомогою методів:

• обробки статистичної інформації продажу товарів на різних або одному ринку, але в різних періодах часу і по різних цінах;
• постановка цінових експериментів;
• проведення опитування споживачів.

Уніврсального показника еластичності попиту не існує. Як правило, для кожного товару в певних інтервалах цін існує свій коефіцієнт еластичності. При чому значення цього коефіцієнта залежить від ряду фактів:

• Наявність замінників;
• Обізнаність споживачів про замінники, простота заміни;
• Частка у доході;
• Ступінь до якого певне благо є предметом першої потреби чи розкоші;
• Часу.

Еластичний попит (Ed>1). Якщо попит еластичний, зменшення ціни призведе до збільшення загального виторгу. Тому що навіть при меншій ціні, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажів буде достатнім для компенсації втрат від зниження ціни. Вірно й обернене: при еластичному попиті збільшення ціни призведе до зменшення загального виторгу.Якщо попит еластичний, то зміна ціни викликає зміну загального виторгу в протилежному напрямку.

Якщо невеликі зміни в ціні призводять до значних змін у кількості продукції що купується, то такий попит називають відносно еластичним або просто еластичним.

Властивості еластичності.

Еластичність змінюється в залежності від обраного цінового інтервалу. Для кривих попиту звичайно еластичністі надається більшого значення у верхньому лівому куті графіка в порівнянні з правим нижнім. Це арифметична властивість одиниць виміру еластичності і пов'язано з початковою кількістю і ціною, від яких ведеться відлік.Більша зміна в кількості продукції, поділена на меншу зміну ціні, дає в результаті еластичний попит. Стосовно до правої нижньої ділянки кривої попиту справедливим буде обернене твердження. Тоді процентна зміна кількості продукції буде, як правило, невеликою, оскільки велика початкова кількість, від якого ведеться відлік процентної зміни. Менша зміна кількості, поділена на більшу зміна ціни, дає в результаті нееластичний попит.

Зовнішній вигляд графіка не може служити надійною підставою для судження про еластичність попиту. Друга властивість цінової еластичності попиту полягає в тому, що зовнішній вигляд графіка, як-от нахил кривої попиту, не може служити надійною підставою для судження про еластичність попиту. Нахил кривої попиту залежить від абсолютних змін ціни і кількості продукції, тоді як теорія еластичності має справу з процентними змінами ціни і кількості.Очевидно, що крива попиту має більш крутий нахил при високих цінах і більш пологий — при низьких цінах, остільки виникає спокуса зв'язати нееластичний попит із високими цінами й еластичний — із низькими. Проте це помилковий висновок. Формула еластичності і показник сумарного прибутку свідчать саме про обернене. Розходження між нахилом кривої попиту і його еластичністю можна показати підрахувавши показник еластичності для різноманітних комбінацій ціни і кількості продукції, розташованих на прямолінійній кривій попиту. Хоча нахил, очевидно, залишається незмінним на всьому довжині кривої, попит є еластичним на відрізку високих цін і нееластичним — на відрізку низьких цін.

Список використаної літератури

1. Борух В. Економічна статистика : Навчальний посібник/ Віра Борух, Роман Алямкін,. -К.: Ліра-К, 2006. -316 с.

2. Левин А. Статистика : А. Е. Левин,. -2-е изд., перераб. и доп.. -М.: Финансы и статистика, 1998. -198 с .

3. Лугінін О. Статистика національної економіки та світового господарства : Навчальний посібник/ Олег Лугінін, Сергей Фомішін,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова, Міжнародний ун-т бізнесу і права. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -501 с.

4. Статистика: Курс лекций: Учеб.-метод. пособ. для студ. вуз./ Л.П.Харченко, В.Г.Долженкова, В.Г.Ионин и др.; Под ред. В.Г.Ионина; Гос. комитет РФ по высш. образов.; Новосибирск. гос. академ. экономики и управления. -М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Изд-во НГАЭиУ, 1997. -310 с.

5. Статистика : Підручник/ За ред. С.С. Герасименка; М-во освіти і науки України; КНЕУ. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -467 с.

6. Статистика финансов / Ред. В.Н.Салин; Автори: М.В.Вахрамеева, Л.Е.Данилина и др.. -М.: Финансы и статистика, 2000. -813 с.

7. Уманець Т. Економічна статистика : Навчальний посібник/ Тетяна Уманець,. -К.: Знання, 2006. -429 с.

8. Уманець Т. Статистика : Навчальний посібник/ Т.В. Уманець, Ю.Б. Пігарєв,. -К.: Вікар, 2003. -623 с.

9. Фещур Р. В. Статистика: теоретичні засади і прикладні аспекти : Навчальний посібник/ М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка", Ін-т післядипломної освіти. -2-е вид., оновлене і доп.. -Львів: Інтелект-Захід, 2003. -575 с.

10. Штангрет А. М. Статистика : Навчальний посібник/ А. М. Штангрет, О. І. Копилюк; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -229 с.