Страхові послуги
Категорія (предмет): СтрахуванняВступ.
1. Етапи здійснення договору страхування.
2. Страхування сільськогосподарських тварин.
3. Міжнародна система «Зелена карта».
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
В сучасних умовах досить часто при здійсненні процесу страхування застосовуються терміни страхові продукти та страхові послуги. В економічній літературі ці терміни часто ототожнюються, що призводить до таких негативних моментів як:
♦ коли мова йде про реалізацію страхових продуктів, то складається враження про існування особливого товару, хоч страхування як економічна категорія нічого не створює, а виконує захисну функцію шляхом мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів;
♦ за допомогою страхування реалізується страховий захист не тільки матеріалізований у страховому фонді, айв інших фондах страховика.
Надання страхових послуг базується на спеціальних принципах:
1) принцип вільного вибору страховика і виду страхування;
2) страховий інтерес і наявність страхового ризику;
3) принцип найвищої довіри;
4) відшкодування в межах реально завданих збитків;
5) франшиза — передбачена договором частина збитків, яка в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком;
6) суброгація — передача страхувальником страховикові прав на стягнення заподіяної шкоди з третіх осіб в межах виплаченої суми;
7) контрибуція — право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами мають відповідальність перед одним страхувальником, з пропозицією відшкодування;
8) співстрахування і перестрахування;
9) диверсифікація — поширення діяльності страховиків за межі основного бізнесу.
Надання страхових послуг може бути здійснене за посередництвом страхових агентів і страхових брокерів.
1. Етапи здійснення договору страхування
Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Процедура підготовки та укладення договору передбачає чітку домовленість щодо однозначного обумовлення предмету страхування, страхової премії, терміну дії та страхової суми.
Процес укладення договору передбачає дві стадії:
1) пропозицію одної сторони іншій вступити в договірні відносини (оферта);
2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною (акцепт), що і вказує на згоду укласти договір на умовах, викладених у пропозиції.
Пропозиція щодо укладення договору однією або кількома конкретними сторонами є офертою, якщо вона достатньо визначена і відображає намір особи, що внесла пропозицію, вважати себе пов'язаною договором в разі її прийняття. Достатньо визначеною пропозиція є такою, коли:
♦ у ній зазначені достатні умови договору чи порядок їх визначення;
♦ якщо вона є дійсною на момент, коли інша особа має намір її прийняти.
Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одержано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, — у межах необхідного для цього часу.
До форми договору страхування застосовують загальні правила, установлені у формі угоди. Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами, а також підписаний стороною, яка їх надсилає.
Законодавство передбачає, що для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє свій намір укласти договір страхування. Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а письмова згода страховика на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком [2, c. 53-54].
У разі укладання договору з третьою особою оферент зобов'язаний компенсувати збитки стороні, якій раніше була зроблена пропозиція за умови, що остання акцептувала його і на виконання договору понесла витрати.
У міжнародній практиці акцепт може бути виражений такими способами:
♦ видання відповідного полісу;
♦ прийняття від страхувальника премій;
♦ «конструктивна поведінка» (конклюдентні дії) страховика. Відповідно до законодавства України договір страхування вступає в силу:
а) при сплаті страхової премії готівкою — з моменту підписання договору представником страхової компанії й страхувальником;
б) при безготівковому розрахунку — з моменту, що вказаний в полісі (але не раніше 24 годин від дня списання коштів із поточного рахунку страхувальника для зарахування їх на рахунок страхової компанії).
Дія договору страхування закінчується о 24 год. того ж дня, що вказаний у полісі, як день припинення договору, якщо інше не передбачено відповідними правилами страхування.
Супровід договору страхування. Укладання і підписання договору страхування являє собою певною мірою формальну процедуру. Проте можливі проблеми з отриманням внесків, якщо страхові платежі мають вноситися неодноразово, а щокварталу, щомісяця, чи в інші строки. Адже розтягнені в часі внески вимагають від страховика постійного контролю з використанням інформації з бухгалтерії, спілкування з клієнтом (контроль за проведенням першого внеску та початком страхового покриття, нагадування про наступний внесок тощо).
З метою уникнення ускладнень та кращої організації роботи, коли договорів страхування багато, окремі страховики запроваджують порядок проходження договорів страхування від їх укладення до передання в архів.
Окрім цього, етап супроводу договорів передбачає вжиття не менш важливих заходів з регулярного контролю за об'єктом страхування, а саме: 1) виконання клієнтом своїх зобов'язань з додержанням норм безпеки,
своєчасного виявлення та усунення передумов до страхового > ' випадку або прийняття ним інших відповідних рішень; Щ своєчасного виявлення можливих тенденцій у характері ризику і (заміна перевізника чи маршруту транспортування застрахованого вантажу; заняття екстремальними видами спорту застрахованою особою; поява сторонніх факторів, у тому числі з незалежних від страховика причин тощо);
3) систематичного отримання інформації — наприклад, щодо проходження чи причин затримки застрахованого вантажоперевезення, при страхуванні фінансових ризиків — щодо дій контрагента страхувальника, спрямованих на вжиття передбачених бізнес-планом заходів з погашення кредиту, чи надійності заставних зобов'язань для консультування клієнта в порядку його сервісного обслуговування та прийняття спільних відповідних рішень;
4) вивчення стану та якості послуг, що надаються клієнтові третьою стороною за дорученням страховика (асистанс чи служба технічної допомоги на автошляхах, медичні заклади при медичному страхуванні, і т. ін.) з метою максимального задоволення потреб страхувальника та підтримання ділової репутації страховика. Викладений у таблиці процес значно спрощується в разі використання автоматизованої системи даних. Проте з різних причин такі системи у вітчизняній практиці значного поширення ще не набули, зокрема, через недостатній рівень забезпечення інформаційними технологіями та їх значну вартість [9, c. 84-86].
У разі відсутності страхової події протягом терміну страхового покриття страховик при потребі, в порядку сервісу, інформує про це клієнта, запрошуючи його до подальшої співпраці, і вносить відповідну інформацію в банки даних (насамперед — для фінансово-економічних та актуарних підрозділів). Причому страховик може застосовувати систему знижок до страхових платежів (якщо страхові випадки не настали протягом дії минулого договору), а також пільговий період страхування. Дії при настанні страхового випадку та страхове відшкодування.
Діяльність страховика в разі настання будь-якої події, котра має ознаки страхового випадку, є об'єктивним показником його надійності, компетенції та кваліфікації фахівців, а також найбільш вагомим критерієм у прийнятті клієнтом рішення щодо страхування і вибору страховика. Цей етап більш ніж будь-який інший, потребує концентрації зусиль фахівців з різних підрозділів страховика, передусім узгодженості рішень і ретельності, коли йдеться про завчасну правову підготовку (розробка правил страхування визначення умов договору і т. ін.). Колишній генеральний директор Лондонського Інституту дипломованих страховиків Д. Бланд щодо цієї частини страхового продукту писав: «Кожний втрачений долар залежить від персоналу — тут, звісно, я говорю про втрати, понесені внаслідок поганого контролю чи поганого страхування, яких можна було уникнути. Кожен долар, сплачений на справжні відшкодування, — добре витрачений: це обґрунтовує необхідність страхування, а також є його найкращою рекламою». Поверхневе, неконкретне формулювання прав і обов'язків договірних сторін приводить до двояких тлумачень; у такому разі за непорушними принципами страхування набирає сили презумпція правоти клієнта, тобто клієнт правий доти, доки страховик не доведе протилежне.
Права і зобов'язання сторін з кожного виду страхування мають свої особливості, але принциповим є те, що першочергові обов'язки клієнта при настанні страхового випадку зі зрозумілих причин мають бути сформульовані просто, коротко і точно, легко сприйматись і запам'ятовуватись.
З боку страховика основними вимогами до працівників служб урегулювання збитків, тобто тих, хто забезпечує безпосереднє спілкування з клієнтом за даних обставин, мають бути глибоке знання правил страхування, достатня правова підготовка, оперативність, завбачливість і ввічливість. Зазначена служба формує імідж страховика у критичній ситуації для клієнта, дії якого в цей час можуть бути некоректними [7, c. 52-54].
Особливої уваги потребує організація аварійного комісаріату страховика, у тому числі його представництв у географічних регіонах страхового покриття.
Аварійний комісар — уповноважений експерт страховика, який проводить розслідування обставин події, котра заявлена клієнтом як страховий випадок, визначаючи її відповідність умовам страхування, оцінює й узгоджує з клієнтом розміри збитку, вживає заходів до його зменшення, оформлює і подає відповідний висновок (аварійний сертифікат). При потребі аварійний комісар може залучатись до вивчення ризику на стадії розробки умов договору страхування.
Логічним завершенням дій страховика на цьому етапі є підготовка і проведення суброгації — використання свого права на регресні вимоги до винуватця страхової події для часткової чи повної компенсації сплачених страхових відшкодувань. Це положення в окремих випадках може дати головний поштовх до прийняття клієнтом рішення щодо страхування (наприклад, намагання уникнути проблем із судовим позовом до винуватця даної події на території іншої країни тощо).
З метою найраціональнішої організації праці на даному етапі в окремих страхових компаніях запроваджено спеціальний порядок врегулювання збитків і проходження відповідних документів, яким регламентуються:
♦ фіксація, аналіз та попереднє встановлення збитку при отриманні повідомлення;
♦ прийом заяви і організація розслідування, при потребі — робота служб аварійного комісаріату;
♦ в окремих випадках винесення даного питання на розгляд Ради з урегулювання збитків — позаштатний орган страховика у складі спеціалістів, що відіграють роль експертів чи обстоюють у суді інтереси страховика (або клієнта перед третьою стороною);
♦ попереднє повідомлення перестраховиків;
♦ затвердження висновків — аварійного акта (сертифіката) чи рішення Ради з урегулювання збитків, розрахунку суми страхового відшкодування;
♦ розрахунки з клієнтом і перед страховиками;
♦ архівна обробка документів, що стосуються факту страхової події. Згідно з чинним в Україні законодавством усі суперечки за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді [3, c. 36-38].
Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:
♦ закінчення терміну дії;
♦ виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
♦ несплати страхувальником страхових платежів у встановлені терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;
♦ ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника — громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону «Про страхування»;
♦ ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.
Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страхових положень договору страхування, то останній повертає страхувальнику всі сплачені страхові платежі повністю.
У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику всі страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
У разі дострокового припинення договору страхування не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі [1, c. 104-105].
2. Страхування сільськогосподарських тварин
Принциповою особливістю страхування сільськогосподарських тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.
Як правило страхування проводиться не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів'я.
Диференціацію ставок страхових платежів при страхуванні тварин слід пов'язувати не з територіальною належністю того чи іншого сільгоспвиробника (як при страхуванні посівів), а з рівнем його господарювання, зокрема з додержанням технологічних вимог утримання й відгодівлі тварин, з ефективністю проведення ветеринарно-профілактичних та інших заходів. Найпростішою формою такого обліку є зіставлення конкретної ставки страхового платежу з показниками фактичного падежу тварин за попередній період.
На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:
♦ продуктивна худоба;
♦ молодняк;
♦ племінні і високоцінні тварини.
Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застрахованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.
Молодняк тварин потребує особливого догляду і може бути застрахований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.
Для останньої групи тварин застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, враховуючи падіж тварин від інфекційних та загальних захворювань, нещасних випадків.
Страхування продуктивних сільськогосподарських тварин, що є приватною власністю громадян, проводиться як обов'язкове, так і добровільне.
Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледиця, попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби [11, c. 169-170].
Страхова сума встановлюється за заявою страхувальника, але не більше ринкової вартості тварини на день укладання договору чи балансової вартості.
Тварини страхуються за двома варіантами:
♦ страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;
♦ всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.
Страхувальнику відшкодовується тільки прямий збиток (загибель, падіж або вимушений забій), але не відшкодовується втрата продукції, яка є непрямим збитком. При загибелі тварин цей збиток рівний балансовій вартості тварин, що загинули. Якщо індивідуальний облік балансової вартості тварин не ведеться, то вона визначається як середня за всіма тваринами даного виду. При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, верблюдів, а також домашньої птиці, збиток визначається в розмірі різниці між їх балансовою вартістю і сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса. Якщо м'ясо повністю непридатне для вживання, то збиток обчислюється як при падежу. При падежу або вимушеному забої пушних звірів збиток визначається з врахуванням зміни вартості шкірок у результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха чи пожежі. Ціна реалізованої шкірки встановлюється на основі відповідних довідок заготівельної організації.
За договором можуть бути застраховані: свині, хутрові звірі і кролі — після досягнення ними чотиримісячного віку; домашня птиця яйценосних порід — п'ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, — одномісячного; ВРХ, вівці, кози — шестимісячного віку; коні — після одного року.
Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але не пізніше 30 днів після його підписання.
Договір набуває чинності:
♦ у разі внесення платежу готівкою — з наступного дня після його сплати;
♦ у разі безготівкового розрахунку — з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.
Страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування за застрахованих тварин:
♦ у разі викрадення, загибелі від стихійного лиха і нещасних випадків — з дня початку дії договору;
♦ уразі загибелі тварин від хвороби — після закінчення 10 днів від дня початку дії договору.
В разі настання страхового випадку страхувальник повинен у добовий термін заявити про загибель тварин спеціалісту ветеринарної служби, страховику, а при викраденні — в органи міліції.
Після одержання заяви страховик на підставі висновків спеціаліста та двох свідків у триденний термін складає акт за ф. № 26-ТВ, який є основою для виплати відшкодування [9, c. 136-138].
3. Міжнародна система «Зелена карта»
„Зелена картка” (обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території країн-учасниць міжнародної системи “Зелена картка”)
При виїзді транспортного засобу на територію країн, що є членами міжнародної системи страхування цивільної відповідальності автовласників „Зелена картка”, його власник зобов’язаний придбати сертифікат єдиної форми. Цей сертифікат забезпечить власнику транспортного засобу захист його майнових інтересів, якщо він стане винуватцем дорожньо-транспортної пригоди на території країн-членів міжнародної системи автострахування. Таким чином, „Зелена картка” — це договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (але діє він за межами України), згідно якого страхова компанія буде відшкодовувати витрати пов’язані з нанесення шкоди транспортному засобу, іншому майну, життю і здоров’ю третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Страхової суми (ліміти відповідальності) по договору міжнародного страхування „Зелена картка” встановлюються відповідно до законодавства країни в якій скоєно ДТП.
Під час перетину державного кордону, наявність договору міжнародного страхування „Зелена картка” у власника транспортного засобу перевіряється органами Державної прикордонної служби України .
За територією дії виділяють 5-ть типів договорів міжнародного страхування „Зелена Картка”:
· договори, дія яких поширюється на територію всіх країн-учасниць міжнародної системи „Зелена Картка”.
· договори, дія яких поширюється на територію Молдови та Білорусі.
· договори, дія яких поширюється на територію лише Білорусі.
· договори, дія яких поширюється на територію всіх країн-учасниць міжнародної системи „Зелена Картка” та Російської Федерації.
· договори, дія яких поширюється на територію Молдови та Білорусі та Російської Федерації.
Розміри страхових платежів встановлено в гривнях і залежать від:
· типу транспортного засобу
· строку дії договору
· країни відвідування[10, c. 86-87].
З 1-го січня 2005 року України стала повноправним членом Договору „Зелена карта” — системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобілів у Європі.
Сьогодні українські страхові компанії мають можливість, в повній мірі, представляти і захищати інтереси своїх клієнтів (власників автотранспортних засобів), поряд з європейськими компаніями. Наявність сертифікату „Зелена карта” дозволяє водію транспортного засобу, який потрапив в ДТП (за своєю провиною) перекласти збитки на страхову компанію та захищає від судових процесів на території країн, які приймають участь у Договорі. Країни, які входять в систему „Зелена карта”, за останніми даними в неї входять більш як 40 країн Європи, близького Сходу і Африки, будуть признавати сертифікати по обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами („Зелена карта”), при умові купівлі їх в цих країнах.
При виїзді за кордони України наявність „Зеленої карти” є обов’язковою вимогою[8, c. 96].
Висновки
Будь-яка страхова угода проходить декілька етапів:
♦ подання страхувальником заяви про прийняття об'єкта на страхування;
♦ вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг);
♦ укладання договору страхування (видача страхового полісу);
♦ відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору). Оформленню заяви на страхування передує аквізиційна робота, яка полягає у залученні страховиком чи страховими посередниками нових клієнтів та стимулюванні наявних клієнтів до укладання нових договорів страхування.
Згідно з нормами Закону України «Про страхування» договір страхування — це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
Список використаної літератури
1. Алєксєєв І. Страхові послуги: Навчальний посібник для студ. 4 курсу спец. / Ігор Алєксєєв, Ірина Кондрат, Ната-ля Ярошевич,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". — Львів: Вид-во Національного ун-у "Львівська політехніка", 2006. — 203 с.
2. Бігдаш В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Бігдаш,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2006. — 444 с.
3. Базилевич В. Страховий ринок України: монографія/ Віктор Базилевич,. — К.: Знання, 1998. — 371 с.
4. Базилевич В. Страховий ринок України: природа та особливості функціонування: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора економ. наук: Спеціальність 08.01.01 — Економічна теорія/ Віктор Базилевич,; Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка. — К., 1998. — 35 с.
5. Внукова Н. Страхування: Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 371 с.
6. Говорушко Т. Страхові послуги: Навчальний посібник/ Тамара Говорушко,; М-во освіти і науки України, Укр. нац. ун-т харчових технологій. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 397 с.
7. Охріменко О. Страхування у сфері туризму та готельного господарства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Оксана Охріменко,; Ред. Т.Ю. Ходирева; Київський ун-т туризму, економіки і права. — К.: Вища школа, 2003. — 257 с.
8. Плиса В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Плиса,. — К.: Каравела, 2006. — 391 с.
9. Стожок Л. Страхування: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Людмила Стожок,; Ред. Г. Г. Старостенко; Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". — К.: Університет "Україна", 2005. — 162 с.
10. Страхування: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.О.Гаманкової; М-во освіти і науки України; КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2000. — 117 с.
11. Страхування: Підручник/ М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа; Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.