Страхування міжнародних туристичних послуг

Категорія (предмет): Страхування

Arial

-A A A+

Вступ.

1. Поняття та особливості страхування туристичних послуг.

2. Основні форми страхового обслуговування туристів.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Розвиток міжнародного туризму зумовлює необхідність впровадження різних форм та методів страхового захисту осіб, які виїжджають за кордон. Об'єктами страхування можуть виступати життя та здоров'я туристів, які страхуються від нещасних випадків, що призводять до тимчасової або постійної втрати працездатності (повної або часткової) або загибелі, а також їх майнові інтереси, пов'язані з багажем, транспортним засобом, юридичним захистом і т. ін.

Паралельно з туристською галуззю розвивається ряд суміжних, які формують інфраструктурний комплекс. На сьогодні таких галузей та видів діяльності нараховується близько 50. Поряд із послугами транспортування та розміщення невіддільним компонентом будь-якого тур пакету виступає страхування. Страхові продукти, які обслуговують туристичний сегмент, розвиваються разом із ним, забезпечуючи зростаючі потреби споживачів та надаючи максимальний сервісний супровід для туристів. Взагалі, можна стверджувати, що останнім часом у країнах Європи та США поширилася тенденція до інтеграції фінансових послуг, у якій страхування посідає одне з центральних місць.

Тому постає актуальна проблема виявлення критеріїв, яким повинні відповідати страхові продукти, призначені для страхування туристів. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання: виявити тенденції в галузі страхування туристів в Україні; з’ясувати типові характеристики страхових продуктів; виявити проблеми, які мають місце у страхуванні туристів із України; встановити загальні критерії щодо якості страхових продуктів.

1. Поняття та особливості страхування туристичних послуг

Обсяг страхового покриття, умови страхування, розмір тарифних ставок варіюють у широких межах, оскільки залежать від значної кількості чинників. Серед них важливе місце посідають: умови перебування особи в іншій країні (варіанти відпочинку), термін поїздки, природнокліматичні особливості регіону перебування і багато іншого, в тому числі власний вибір діапазону страхового захисту страхувальником (застрахованим).

Іноземні громадяни, які виїжджають на територію України, згідно постановою Кабінету Міністрів (№ 79 від 28.01.1997 р. та № 1021 від 17.09.1997 р.), в обов'язковому порядку мають придбати страховий поліс. Страховиком у цьому сегменті страхового ринку виступає створена за постановою Кабінету Міністрів у квітні 1997 р. державна акціонерна страхова компанія "Укрінмедстрах".

Першими в обов'язковому порядку до оформлення візи почали придбавати поліси "Укрінмедстраху" громадяни Німеччини, Італії, Ізраїлю, Індії, Туреччини, Литви, Іспанії.

Іноземний громадянин має право на страхове відшкодування в разі несподіваного захворювання або травми. До обсягу страхового покриття належать витрати у зв'язку з амбулаторним та стаціонарним лікуванням, перебування у лікарні, проведенням хірургічних операцій, репатріацією. Страхова компанія співпрацює з лікувальними установами завдяки мережі диспетчерських центрів та регіональних представництв. Розмір страхової премії встановлюється за розрахованими на державному рівні тарифами і становить від 12 грн за страховий поліс строком на п'ять днів до 500 грн — за страховку на рік.

Умови обов'язкового медичного страхування не розповсюджуються на ті країни, з якими в України є договори на надання безкоштовної медичної допомоги, наприклад, Угорщину, Велику Британію.

Згідно з Законом України "Про туризм", туристичні фірми обов'язково мають страхувати українських громадян, які виїжджають у туристичну подорож за кордон (нагляд за виконанням цієї процедури покладено на Держкомтуризм). Але неузгодженість правових норм призводить до того, що туристичні організації страхують туристів не за власні кошти, а за рахунок клієнтів, але від свого імені. Така ситуація не сприяє посиленню страхового захисту наших співвітчизників за кордоном.

Типовий поліс передбачає надання п'яти основних послуг:

♦ оплату медичних витрат;

♦ транспортування до лікувальної установи;

♦ репатріацію у випадку хвороби;

♦ репатріацію у випадку смерті;

♦ невідкладну стоматологічну допомогу.

Розмір базового ліміту суми (вона впливає на розмір тарифів і премій) становить: для країн СНД та близького зарубіжжя — 5 тис. дол. (хоча в цих країнах і не потребують наявності полісу), для країн — членів Шенгенської угоди — не менш 30 тис. дол., для США та Канади — 50-100 тис. дол.

У поліс також можуть включатися додаткові послуги: візит до постраждалого (що перебуває у лікарні більше 10 діб) членів родини, дострокове повернення туриста додому у зв'язку зі смертю близьких родичів, евакуація дітей, що залишились без нагляду тощо. У цьому разі вартість полісу по відношенню до базової зростає на 25-30%.

В останній час дуже поширеним стає страхування з асистансом, що включає перелік необхідних послуг, які доповнюють і забезпечують власне медичну допомогу (перевезення постраждалого з місця події до стаціонару, транспортування та ремонт його авто і багато ін.). Українські страховики: "Укрінмедстрах", "Надра", "АКВ-Гарант", "УТСК", "АСКА", "Пан-Укрейн", "Остра-Київ", "Кредо-Класик", "Алькона", Тарнт-Авто" та інші активно співпрацюють із всесвітньо відомими асистанс-компаніями CORIS, GESA та ін. Як правило, система асистанса вирішує для клієнта оплату медичних послуг (тобто оплату здійснює безпосередньо страховик, а не постраждалий).

Страхування без асистанса (що коштує дешевше) передбачає відшкодування витрат на медичне обслуговування після повернення туриста на батьківщину (проти відповідно оформлених документів).

2. Основні форми страхового обслуговування туристів

Взаємовідносини між туроператором і туристом частіше за все будуються на основі агентського договору про надання першим другому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором.

Саме тому при організації турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входить у вартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, які засновуються на:

— умовах посольств, які можуть визначити мінімальну величину страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США;

— терміні поїздки;

— кількості чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%);

— віці (старше за 60 років страхова сума може бути збільшена в два рази).

На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів.

1) Компенсаційна.

Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат і відшкодування їх лише після повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, оскільки змушує туриста мати при собі значний грошовий запас на цей випадок.

Програма страхування багажу.

Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленні документів, підтверджуючих, що багаж був загублений або пошкоджений під час зберігання або транспортування. Це найбільш поширений вигляд страхування, так як тариф страхування багажу складає біля 50 центів в день.

2) Сервісна.

Страхування медичних витрат.

Юридичний і інформаційний асістанс — забезпечення правової підтримки мандрівникам у разі адміністративних або цивільних порушень, а також гарантія отримання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути.

Страхування від нещасного випадку.

Програма страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну третіх осіб, нанесених туристом внаслідок “ненавмисних дій".

Страховий поліс — обов'язковий документ при турпоїздці. Більшість країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвинених країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.

Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування у страховому випадку, обов'язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернеться за допомогою, інформацію про страхувальника, страхувальника, умови, вартість страховки і звільнення від (відповідальність) зобов'язань компанії у разі війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань і т.д.

Висновки

Туризм в Україні є одним із динамічних щодо розвитку та прибутковості видів бізнесу, який має тенденції до зростання, хоча ще за багатьма показниками відстає від найбільших туристичних регіонів світу. Все більше українських громадян здійснює подорожі як в Україні, так і за кордоном.

Туризм сьогодні – це одна з провідних галузей світової економіки, яка посідає чільне місце у процесі створення нових робочих місць, адже підтримує майже 50 суміжних галузей. Згідно з прогнозами СОТ, обсяги міжнародного туризму у найближчі 20 років зростуть майже утричі та становитимуть 1,56 млрд. туристів у 2020 році. ЮНЕСКО визнало туризм головним фактором культурного і гуманітарного розвитку суспільства.

Понад із обов’язковими видами страхування, які стосуються виключно туристів, існує та зберігається потреба у страхуванні майнових ризиків (нерухомість, автомобілі). В майбутньому слід прогнозувати впровадження карток, де послуги банківські, страхові та туристичні будуть об’єднуватися в один продукт, для задоволення потреб клієнтів, які не обмежені у витратах та цінують якість та комфорт.

Таким чином, ринок туристичних послуг, а разом із ним і страховий ринок виходять на якісно новий рівень, який передбачає поєднання інтересів та взаємовигідне співробітництво. У цьому напрямку необхідні нові наукові розвідки, які б від слідували наявні тенденції та спрямовували страхові компанії на розробку нових страхових продуктів для задоволення потреб туристів.

Список використаної літератури

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.

2. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Организация, управление и обслуживание: Учебное пособие. – К.: ВИРА-Р, 2002. – 252 с.

3. Гуляев В.Г. Контракты, договоры, соглашения и формуляры в туристской деятельности: Учебно-практическое пособие. – М.: ПРИОР, 1998. – 336 с.

4. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

5. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.