Структура сучасних релігій

Вступ.

1. Загальна характеристика сучасних релігій.

2. Основні західні культи (неохристиянські релігії).

3. Східні релігії та культи.

4. Сучасні й нетрадиційні релігійні групи в Україні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Релігія – феномен духовного життя людства. Вона – світоглядна основа людини, що регламентує її повсякденну поведінку, надає їй можливості спілкування з надприродними силами шляхом відправлення певних обрядів. Це зумовило вивчення релігії багатьма науками: філософією, теологією, релігієзнавством, культурологією, соціологією, психологією, історією та іншими. Водночас, релігія є сферою ідеологічної діяльності. Вона включає в себе відправлення різних культів (молитви, обряди, свята), що відбуваються на базі відповідних об’єктів (церкви. монастирі, релігійні громади, мечеті, пагоди тощо), які, пройшовши певні етапи становлення формування і розвитку, є локалізованими і функціонують у просторі, і маже всі зумовлені часом.

Кількісна та якісна характеристика релігійно-церковного життя в Україні визначається наявністю багатьох конфесій, належністю до них частини населення, складними процесами в релігійному середовищі.

Серед новітніх релігійних течій набувають поширення громади неохристиянських рухів (Церква Повного Євангелія, Церква Христа, Новоапостольська церква, Церква Останньою Завіту — Вісаріонівці та ін.), релігії орієнталістського напряму (Товариство Свідомості Крішни, буддисти, Шрі Ауробіндо тощо;, різні езотеричні, сайєнтологічні та інші рухи (Реріховське товариство, послідовники Олени Блаватської, Олеся Бердника, віра Бахаї, діанетика Хаббарда та ін.). Започаткували свою діяльність неоязичники: рідновіра, РУНВіра, Великий Вогонь тощо.

1. Загальна характеристика сучасних релігій

В сучасному світі співіснують три світові релігії (християнство, іслам, буддизм) та багато національних релігій та племінних культів (іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, синтоїзм, різні форми анімізму тощо).

Християнство розподіляється на три головні гілки: католицизм, православ’я, протестантизм.

Католицизм (бл. 1 млрд. вірних) переважає в багатьох країнах Європи (насамперед – Південної), Латинської та частково Північної Америки, деяких інших країнах (напр., Філіппінах). Главою католицької церкви є папа римський (з 1978 р. – Іван Павло ІІ, поляк), одночасно він є главою міста-держави Ватікан – абсолютної теократичної монархії.

Православ’я поширене в Росії, Україні, Білорусі, Румунії, Болгарії, Сербії, Греції, Грузії (більше 120 млн.). Існує 15 автокефальних (самостійних) православних церков, та ще кілька (в тому числі й українська) намагаються здобути автокефалію.

Протестантизм розподіляється на кілька напрямків, що виникли протягом XVІ-XX ст., та переважає в країнах Північної Європи, поширений в Північній Америці (усього бл. 350 тис.), та веде дуже активну проповідницьку діяльність в багатьох інших країнах.

Держави, де поширене християнство, будуються на принципах секуляризації, відокремлення церкви від держави, – лише Ватікан є теократичною державою, а в протестантських країнах Скандинавії, Великобританії та католицькій Ірландії пануюча релігія вважається державною. Підставою соціально-політичної діяльності сучасного католицизму (в дусі клерикалізму) є енцикліка папи Лева ХІІІ “Rerum novarum” (“Про нові речі”, 1891 р.) та інші документи Ватікану. З того часу були створені християнські (християнсько-демократичні) партії та християнські профспілки. На кінець 80-х років у Західній Європі в 17 країнах діяли 21 партія загальною чисельністю 3,3 млн., в окремих країнах вони неодноразово приходили до влади (зокрема, в Германії ХДС/ХСС Г.Коля знаходиться при владі з 1982 р.). Останнім часом християнсько-демократичний рух виник і в Україні.

Православна церква веде активну суспільну, миротворчу діяльність, спрямовану на поширення злагоди і подолання конфліктів, але не втручається безпосередньо у боротьбу за владу.

Іслам налічує бл. 1 млрд. вірних (дві головні гілки – сунніти і шиїти), які складають більше 20% населення Азії і 49% – Африки, в 35 країнах є переважною більшістю. Іслам завжди будувався на концепції злиття та поєднання духовної та світської влади. І зараз в 28 афро-азіатських державах іслам визнаний державною (офіційною) релігією, деякі з них іменуються ісламськими (Іран, Афганістан, Мавританія). Активно діють ісламські партії та напівлегальні організації типу “братів-мусульманів”. В ісламських державах чинною є система мусульманського права та судочинства (шаріат). В цілому політична роль і активність ісламу останнім часом зростає. Активно діє Організація ісламської конференції, яка об’єднує 55 держав.

Буддизм є державною релігією в Таїланді, поширений в інших країнах Східної та Південно-Східної Азії; в формі ламаїзму панує в Бутані і Тібеті, Монголії, Калмикії, Бурятії, Туві. Діє міжнародна організація Всесвітнє братство буддистів, активну миротворчу діяльність проводить глава тібетських буддистів далай-лама XІV, але все ж таки значної політичної ролі буддизм не відіграє.

Національні релігії (індуїзм, конфуціанство, синтоїзм та інші), як правило, зараз не мають державного статусу (фактично державною релігією є іудаїзм в Ізраїлі), але вони є активними суспільними силами.

Виникнення нових релігій, релігійних напрямків, культів — явище в історії релігій закономірне, є воно характерною, помітною ознакою і нашого часу. Нові, нетрадиційні релігії і культи виникли і поширилися починаючи з 60-х рр. у західному суспільстві — спочатку у США, згодом у Західній Європі. З 80-х рр. з'явилися вони і в Україні, викликавши спочатку жах або здивування громадської думки. Пройшов час, і тепер ми звикли до цього явища, часом навіть вважаючи його ознакою цивілізованості.

Дослідники називають багато причин виникнення нових і нетрадиційних релігій. Це — економічні труднощі, кризовий стан економіки, екологічні, демографічні проблеми, які спричиняють зміни у світогляді людей. Серед причин називають і консервативність традиційних релігій, які не мають ефективного механізму реагування на болючі питання сьогодення. Не можна не відзначити і такого фактору, як розширення контактів і взаємодії народів і країн, розширення інформаційного простору. Пошуки істини, нових цінностей, духовних орієнтирів, притаманних людському духові — також неабиякий фактор цього процесу.

Населення, що жило на території сучасної України, ніколи не було моно-релігійним. І на сьогодні в Україні близько 20 усталених релігійних течій і майже стільки ж їх різновидів. Відновлюються деякі забуті вірування, з'являються нові. Всього нараховується понад 50 напрямів. З цим релігійним плюралізмом ми вступили і в XXI століття. Хочеться вірити, що вступили толерантними ; і цивілізованими.

2. Основні західні культи (неохристиянські релігії)

Для всіх релігій, що належать до цієї групи, характерна еклектичність – схильність до запозичення положень різних віровчень. Запозичивши різноманітні ідеї, вони комбінують їх та розмірковують про них як про нові, досі невідомі істини. Потім вони пропагують своє вчення, використовуючи біблійний стиль висловлювань, у той час як сутність теорій, що ними викладаються, суперечить змісту біблійних термінів. Зрештою, характерною рисою всіх учень цієї групи є наявність крім Біблії також інших священних книг, причому чимало положень Біблії вони вважають помилковими.

Мормони. Засновник релігії мормонів (або: Церкви Ісуса Христа Святих Останнього Дня) Джозеф Сміт Молодший, який народився в 1805 р. в селищі Шерон (штат Вермонт, США). У 1820 р. Сміт заявив, що мав видіння, в якому йому явилися одночасно Бог-Отець і Бог-Син. Йому начебто сказано, що всі існуючі церкви не угодні Богові, а на нього покладається місія пророка, який повинен поновити в світі істину Євангелія.

Мормонська церква є міцною дисциплінованою організацією зі штаб-квартирою в м.Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США). Управління здійснюється Першим Президентом, Радою 12-ти Апостолів та Радою Сімдесяти.

Існують 6 різних мормонських церков, найчисельніша – Церква мормонів-бригелітів у Юті; реформована Церква Ісуса Христа Святих Останнього дня зі штаб-квартирою в м.Іднепенденсі (штат Міссурі). Члени цієї церкви відомі під назвою джозефітів. Існують й інші організації мормонів – Хендрикіти храмового жеребу, Бікертоніти, Катлерити, Стрейнджити.

Свідки Єгови. Засновник – Чарльз Тез Рассел (1852-1916 рр.). Єговісти розробили власний переклад Біблії “Новий всесвітній переклад”. Деякі місця в Біблії в цьому перекладі навмисно перекручені з метою узгодити Писання з доктриною Свідків Єжови. Єговісти не визнають божественності Ісуса Христа і не вірять у Св. Духа та Трійцю, крім того, — не вірять в тілесне воскресіння Ісуса Христа і в Друге пришестя. Відкидають ікони, хрест, мощі, святих.

Центр знаходиться в Брук ліні (США). Видається журнал “Вартова Башта”, “Пробудись!”. Керуються дуже добрим пропагандистським апаратом.

Церква Християнської Науки. Заснування цієї церкви зв’язане з ім’ям Мері Бекер-Едді. Вона народилася в 1821 році в містечку Бау (штат Нью-Гемпшир).

У 1862 р. Мері Бекер відвідала лікарню доктора Квімбі в Портленді (бо з молодості хворіла на хребет). Квімбі розробив систему психічного зцілення, яку назвав Наукою зцілення, або Християнською Наукою. Згодом видали книгу “Наука і зцілення”, що згодом її теорії взяті у Квімбі, піднесли до рангу релігії. Таким чином, говорила вона, їй відкрилась таємниця Християнської Науки. Прихильники цієї церкви вважають, що книга “Наука і зцілення” є багооткровенною і ставлять її поряд з Біблією.

З часом групи прихильників зникли.

Школа Християнської Єдності. Це вчення виникло на грунті доктрини Квімбі. Засновником її було подружжя Мьортл та Чарлз Філлмор. Обоє – тяжко хворіли, але почувши проповідь, що вона – Божа дитина і не несе в собі жодної хвороби, видужали. Згодом подружжя Філлмор заснувало Вселенську Церкву Єдності.

Учення Школи є поєднанням різноманітних і важко поєднуваних речей: тут і Християнська Наука, і вчення Вівекананди (індуїзм, йога, вегетаріанство, перевтілення), спіритуалізм тощо. В основі його лежить ідея “зцілення хвороб духом”. Відповідно до цього вчення, Біблія – не єдина книга, що вміщує духовні істини. Найбільш характерна риса вчення Єднання є принцип перевтілення, коли дух людини після смерті втілюється в іншу смертну людину. Ця течія заперечує вчення про Друге пришестя Христа.

3. Східні релігії та культи

Бахаїзм – Всесвітня Бахаїтська Віра – релігійно-політичне вчення, що заглиблюється своїм корінням в ісламський Іран ХІХ ст. В 1863 р. Баха-Аллах заявив, що він є “Обранцем Божим і Обіцяним в усіх пророків”. Основні походження Баха-Аллах виклав у своїй книзі “Кітабі Акдеї” (“Священній Книзі”), яка, на його думку, повинна була замінити Коран і Беян Баба.

У бахаїтів немає служителів, церковного устрою та ієрархії. Вони мають лише вчителів, які ведуть бесіди в будинках віруючих або в бахаїтських центрах.

Головним догматом бахаїзму є положення про те, що Мойсей, Будда, Зороастр, Конфуцій, Христос, Магомет, Кришна, Лао і Баха-Аллах виступають різними проявами одного й того самого Божественного Розуму. Таким чином, бахаїзм є синкретичною релігією, спрямованою на обєднання всіх віросповідань у всесвітнє братство.

Церква Єднання (Уніфікації). Одним з найвпливовіших сучасних культів є Церква Єднання, заснована Сан М’ян Муном.

Мун народився в 1920 р. в селищі Квангджу Сангіа Рі в Кореї. У 1954 р. “преподобний” Мун організував “Громаду Святого Духа” з “Об’єднання світового християнства”, більш відому під назвою Церква Єднання. В Кореї цю організацію називають Церква Тонг-іль.

Мун видав працю “Божественний принцип”, що вийла в 1957 р., і стала основним канонічним текстом послідовників Муна.

Теологія Церкви Єднання – дивне поєднання неохристиянства, містичних, психологічних, філософських і харизматичних елементів. Мун вважає, що людина – видима форма Бога, а Бог – невидима форма людини; Бог і людина – єдине; людина є втіленим Богом.

Готель “Нью-Йоркер” належить Муну і є міжнародною штаб-квартирою його організації.

Рух Харе Кришна.

Впродовж тривалого часу індуїзм неодноразово змінювався і перероджувався, розділяючись на окремі гілки й течії, породжуючи нові релігії.

Засновником та ідеологом нового руху був Кайтанья Махапрабу (1486-1534 рр.), який відродив масові поклоніння Кришні в Бенгалії.

Головний і улюблений священний текст кришнаїтів – Бхагавад-гіта, та Шримар-Бхагаватам.

Рух ґрунтується на двох найважливіших індуїстських концепціях – кармі та сон сарі. Згідно з вченням Бхактиведанти, Кришна, “наддуша”, створив безлічі індивідуальних душ (джив). Джива – це реальне “я” людини, а не матеріальне тіло. Джива не вмирає. а перевтілюється в інше тіло після смерті.

Структура Руху Харе Кришна проста. Нею керує 11 гуру, кожному з яких доручена певна географічна територія. Жінки вважаються істотами нижчого рангу. За рішенням наставників укладають шлюби. Кришнаїти засновують храми по всьому світу, особливо в США.

4. Сучасні й нетрадиційні релігійні групи в Україні

Більшість сучасних релігійних течій, як уже зазначалося вище, представлено в Україні. їхню характеристику див. у відповідному розділі підручника. Зазначимо лише, що більшість церков, сект, релігійних угруповань, що діють в Україні, пройшли реєстрацію, працюють офіційно, а подеколи являють своєрідну прикрасу великих міст. Наприклад, влітку в Горсаду Одеси можна спостерігати релігійне дійство представників Руху «Харе Крішна» (Міжнародного Товариства Свідомості Крішни), якому надано офіційного дозволу на діяльність в Україні 1990 р., а в 1995 р. зареєстровано Всеукраїнський центр громад Свідомості Крішни, який є керівним органом об'єднання послідовників кришнаїзму. У всіх областях України діють 46 громад МТСК, з них зареєстрованих — 26. Найбільші центри — Київ, Донецьк, Одеса. МТСК проводить соціально важливі благодійницькі акції: «їжа для життя», боротьба з наркоманією, реабілітація ув'язнених тощо. Крім «модних» тепер орієнталістичних релігійних течій, які поєднують східну традицію з сучасними досягненнями в науці й психології, з'являються й суто сайєнтологічні релігійні групи. Більшість сайєнтологічних та езотерічних груп намагаються поєднати (часто через медитативні практики) ідеї високої духовності, філософічність й оздоровчі програми. Сам термін сайєнтологія походить від анг. science — «наука» й грецького кореня logos — «вчення». З самої назви видається, яке значення набувають останні досягнення людського знання в цих релігійно-філософських теоріях. Більшість із них виникли в Америці (як діанетика Л. Рона Хаббарда). Вульгаризований психоаналіз з психотренінгами (розчинення «енграм» —матеріалізованих душевних травм) зводиться на рівень нової релігії, яка своїх вірних здійме до рівня управителів Всесвіту й фінансової еліти країни. У різних містах України діють ще не зареєстровані громади Церкви Сайєнтології, часто виступаючи в якості чогось проміжного між Еліт-клубом і групою мережного маркетингу.

Можливо, однією з характерних рис сучасної української релігійної ситуації є космологізація й естетизація релігійності. На цій хвилі працюють такі езотерично-космологічні громади, як Реріхівське товариство (тільки в Одесі — 2 громади, які будують свою роботу навколо вчення сім'ї Реріхів й книги О. Реріх «Агні Йога») й послідовники вчення Олеся Бердника, що в своїх фантастичних повістях описував майбутнє, в якому находять місце знання та вміння древніх слов'янських волхвів і чаклунів (був репресований у період «застою»). [7, .c39-43]

Поруч з науково-філософським осмисленням старих релігій, існує в Україні й неоязичництво. Це спроба реабілітувати й опоетизувати дохристиянське поганство й на цьому ґрунті створити базу для національно-держаного єднання українців. Такі вірування мають окультно-синкретичний характер із явними елементами екологічності. Організації типу Українська Рідна Віра (РІдновіра), РУНВіра, Ягновірство, Ладовірство тощо включають в себе творчу інтелігенцію, характеризуються утворенням різного структурного роду організацій (від всеукраїнських організацій до клубів по інтересах). Дехто лише виступає на сторінках популярних видань на кшталт «Українського Світу». Подекуди переїздять на природу задля зустрічі язичницьких свят. Одні з них дотримуються екологізованого політеїзму, інші філософськи виводять монотеїзм на чолі з Дажбогом. Вони вбачають у християнстві чужу для України релігію, яка веде до знищення національної ідентичності й оточуючого природного середовища. Одначе чинників перетворення рідновірських течій в масове релігійне явище не багато.

Незначну частину релігійного життя України складають і радикальні сатанинські секти, майже повсюди незареєстровані. їхніми основними вірними є молодь, яка сприймає це об'єднання як змогу разом слухати «тяжку» музику й проводити «змістовно» час. Більшість таких груп належить до типу сект з харизматичними лідерами на чолі. Таке середовище часто має криміногенний характер, учасники їх часто перебувають у глибокому депресивному стані, схильні до самогубств, подеколи — колективних.

На закінчення короткого огляду чинників релігійної ситуації в Україні треба сказати, що Україна дотримується в питаннях свободи конфесійної належності «Всезагальної декларації прав людини», прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в грудні 1948 p., «Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод» та інших міжнародних правових документів. Одним із основних документів, що регламентують свободу конфесійної належності й нормує державне законодавство з цього приводу, є «Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань» (1981) і «Декларація про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин» (1992) Генасамблеї ООН. Згідно з цим свобода конфесійної належності може бути обмежена в своєму конкретному вираженні лише в тому разі, коли вона суперечить справедливим загальнолюдським вимогам моралі, орієнтує на порушення громадського порядку й підрив загального добробуту в демократичному суспільстві. [9, c. 66-71]

Висновки

Сучасна релігійна ситуація в Україні в цілому відповідає загальноєвропейському стану духовного життя. Це перш за все визнання свободи совісті та вільного обрання віросповідання, деклароване Конституцією України, і заявительний (на відміну від дозволительного в Росії) тип прийнятого в Україні в 1991 р. «Закону про віросповідання та релігійні організації», згідно з яким, щоб вільно вести релігійну діяльність, релігійній групі, конфесії, деномінації, церкві або установі досить лише подати заяву про свою реєстрацію, а також статутні документи, номер банківського рахунку, юридичну адресу та акт обстеження виконавчими органами влади.

Це, з одного боку, дозволяє людині вільно обирати тип релігійного життя, з іншого — призводить до реєстрації досить сумнівних організацій, чия діяльність (всупереч законодавству) може спричинити шкідливі наслідки для життя й здоров'я своїх вірних (як це було з Білим Братством, деякими сектами сатанинського чи псевдоорієнталістського спрямування тощо).

На відміну від ситуації в ряді європейських держав, в Україні релігійна ситуація характеризується дещо сильнішою напругою емоцій і пристрастей, оскільки загальна культурна й соціально-економічна ситуація призводить до пошуків виходу з неї мас громадян через духовні практики або релігійно-церковне життя.

Список використаної літератури

1. Абрамович С. Релігієзнавство : Підручник/ С. Абрамович, М. Тілло, М. Чікарькова. -К.: Дакор, 2006. -509 с.

2. Кислюк К. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів вузів/ Костянтин Кислюк, Олег Кучер,; Нар. укр. акад.. -3-є вид., перероб. і доп.. -К.: Кондор, 2004. -643 с.:

3. Лубський В.Релігієзнавство: Підручник для студ. вуз./ Володимир Лубський, Василь Теремко, Марія Лубська,. -К.: Академвидав, 2002,2003. -431 с.

4. Релігієзнавство : Курс лекцій/ А. Г. Баканурський, Г. Л. Баканурський, Н. І. Ковальова та ін.; Під наук. ред. Г. Є. Краснокутського, В. Г. Спринсяна; М-во освіти і науки України, Одеський нац. політех. ін-т. -2-ге вид.. -К.: ВД "Професіонал, 2006. -301 с.

5. Титов В. Релігієзнавство : Підручник для студ. вузів/ Володимир Титов, Світлана Качурова, Олег Барабаш,; За ред. В.Д. Титова; М-во освіти і науки України, Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. -Х.: Право, 2004. -269 с.