Сутність якісного аналізу ризику
Категорія (предмет): Економічна теоріяВступ.
1. Сутність якісного аналізу ризиків.
2. Загальні принципи якісного аналізу ризику.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Висока ступінь ризику призводить до необхідності пошуку шляхів зниження. Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб'єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.
Аналіз ризику проводять у такій послідовності:
1) визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;
2) аналіз виявлених чинників;
3) оцінювання певного виду ризику;
4) встановлення допустимого ступеня ризику;
5) аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;
6) розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.
Аналіз ризиків можна поділити на два види, які доповнюють один одного: якісний і кількісний.
Якісний аналіз може бути порівняно простий, його головна задача — визначити фактори ризику, етапи роботи при виконанні яких ризик виникає, тобто встановити потенційні сфери ризику. Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета — визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.
1. Сутність якісного аналізу ризиків
Під ризиком слід розуміти подію, в результаті настання якої існує реальна можливість отримання результатів різного характеру, як таких, що позитивно, так і негативно впливають на діяльність підприємства.
Для будь-якого підприємства оцінка і вивчення ризиків необхідні, щоб визначити настання подій з негативними наслідками, а також небезпеку виникнення непередбачених втрат, збитків, недоотримання доходів, прибутку в порівнянні з запланованим варіантом.
Ринкова економіка характеризується невизначеністю, багатоваріантністю вибору для суб'єктів підприємницької діяльності, які зацікавлені в кінцевих результатах і мають змогу приймати управлінські рішення, що зумовлюють ризиковані результати. Цілі, яких підприємство намагається досягти на конкретному етапі свого розвитку, досить часто суперечать можливому ризику їх здійснення. Подолати цю суперечність можна за допомогою управління ризиком. Кожне управлінське рішення обтяжене певним ступенем ризику, який можна визначити шляхом його аналізу і оцінювання.
Рівень ризику, пов'язаний з певною подією, постійно змінюється у зв'язку з динамічністю зовнішнього середовища. Це змушує підприємство постійно моніторити ринок і оцінювати ризик певних подій або умов, переоцінювати відносини з партнерами, конкурентами, тобто вибирати оптимальну політику управління ним.
Як правило, кожному шансу одержати прибуток протистоїть можливість одержати збитки. Тому необхідно визначити обсяг допустимого ризику. Основною задачею управління ризиками є зіставлення дохідності з безпекою і ліквідністю в процесі управлінської діяльності, що неможливо без аналізу ризику.
Аналіз ризику — застосування системи спеціальних знань з дослідження економічних явищ і процесів за невизначеності та конфліктності з метою отримання якісної та кількісної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень з урахуванням ризику.
Основною складовою аналізу і оцінювання ризику є теорія ймовірності — систематично-статистичний метод визначення імовірності того, що якась майбутня подія відбудеться. Як правило, така імовірність виражається у відсотках. У процесі оцінювання виробляють певні критерії ризику, які дають змогу ранжувати альтернативні події залежно від ступеня ризику.
Аналіз ризику дає змогу підприємцеві прийняти рішення стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті), передбачити методи захисту від можливих збитків і забезпечити своїх потенційних партнерів і контрагентів необхідною інформацією[3, c. 74-75].
При аналізі ризику необхідно зважати на такі важливі обставини:
— обсяги втрат від різних видів ризику не залежать один від одного;
— реалізація певного виду ризику не обов'язково збільшує або знижує імовірність виникнення іншого (за винятком ризику форс-мажорних обставин);
— максимально можливі втрати у разі реалізації конкретного ризику не повинні перевищувати фінансових можливостей підприємства.
Аналіз і оцінювання ризику передбачає визначення ступеня можливості виникнення ризику і величини втрат. Розрахунок і аналіз ризиків, як правило, передбачають такі етапи:
1) моделювання наслідків кожного фактора ризику;
2) визначення реальної (прогнозованої) можливості появи кожного фактора ризику і втрат від нього в вартісному вираженні;
3) часовий розподіл ризиків (з огляду на те, що багато ризиків сконцентровано на початкових етапах реалізації проекту (ризикової ситуації) і зникають з наближенням до завершення робіт);
4) побудова структурно-елементної моделі факторів ризику з ідентифікацією кожного фактора і його кількісною оцінкою;
5) ранжування факторів ризику за значущістю і вибір найзагрозливіших ризиків;
6) створення бази (банку) даних по аналогічних операціях (проектах) про прийнятність того чи іншого рівня (фактора) ризику;
7) вибір альтернативних критеріїв для вироблення стратегії управління ризиком;
8) максимізація ліквідності;
9) максимізація прибутковості для фіксованих рівнів ліквідності і ризику;
10) мінімізація ризику для фіксованих рівнів ліквідності і прибутку (рентабельності).
Основними критеріями, які необхідно брати до уваги при ідентифікації і оцінюванні ризиків, є: допустима точність оцінки кількісних факторів ризику; ступінь важливості впливу різних факторів ризику на вартість проекту; потенційні додаткові витрати, пов'язані з умовами контракту (участь замовника в роботах, штрафи, бонуси, їх розмір і час впровадження, витрати при зміні термінів виконання проекту, штрафи за низьку якість робіт або товарів, відповідальність за брак тощо); фінансові проблеми (неплатоспроможність, потоки готівкових коштів, відміна (анулювання) або падіння вартості цінних паперів і гарантій, податки, збори тощо); вартісна оцінка прихованих несприятливих факторів[7, c58-59].
Комплексний аналіз передбачає оцінювання ризику в двох аспектах: кількісному і якісному. Більшість вчених, які займаються проблемою оцінки ризику, констатують, що якісний аналіз є найскладнішим етапом загального аналізу ступеня ризику.
Якісний аналіз ризику — ідентифікація всіх можливих ризиків, визначення їх факторів, потенційних областей, виявлення напрямів діяльності і етапів, на яких може виникнути ризик.
Цей аналіз здійснюється у кількох основних напрямах. Перший напрям передбачає порівняння очікуваних позитивних результатів (доходів) вибору конкретного напряму підприємницької діяльності з можливими наслідками (втратами, збитками), серед яких виокремлюють: фінансові, матеріальні, часові, соціальні, реалізаційні, екологічні і морально-психологічні. їх порівнюють з імовірними результатами, які одержить підприємство при розвитку певного напряму діяльності.
За другого напряму визначають вплив рішень, прийнятих менеджерами підприємства на етапі розроблення стратегії, на інтереси і поведінку інших суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки вони функціонують не відокремлено, а є елементами ринку. Протягом цього етапу аналізу також визначають тих суб'єктів, яким виникнення певного виду ризику буде вигідне.
Засобами якісного аналізу слід виявити негативні наслідки ризику в усіх сферах діяльності підприємства. Так, ризик пожежі може вплинути на сфери технологічного процесу, виробничо-господарської діяльності, фінансово-економічну та соціальну, це відбуватиметься в певній послідовності (рис. 1).
Аналіз ризиків дає змогу простежити не лише їх розвиток та сфери поширення, а й негативні наслідки кумуляції ризиків, тобто взаємного їх впливу і нагромадження. Для цього необхідно залучати найрізноманітніші джерела інформації та використовувати найдосконаліші методи кваліфікаційного аналізу ризиків[2, c. 132-134].
Важливу роль в аналізі ризику відіграє інформаційне забезпечення. Воно є не лише джерелом даних, а й засобом зниження ризику. Однак іноді доцільніше оперувати неповною інформацією, ніж витрачати надто великі кошти на отримання повної і вичерпної. Обмеженість потужностей або відсутність засобів для оброблення інформації, неточність внаслідок застосування наближених методів оцінки даних негативно позначаються на визначенні ризиків.
Основними джерелами отримання інформації для оцінки ризику є:
— документація (внутрішні документи — фінансова і управлінська звітність, господарські договори, розпорядчі документи, технічна документація; зовнішні документи — законодавчі акти, публікації в періодичних виданнях, звіти страхових компаній, документи спеціалізованих фірм, що займаються збором підприємницької інформації як товару);
— результати, отримані шляхом спостереження;
— дані про зовнішні і внутрішні взаємозв'язки підприємства.
Доповнює якісний аналіз кількісна оцінка підприємницького ризику.
Кількісний аналіз ризику — числове визначення величини окремих видів ризиків, а також сукупного ризику всього вибраного напряму підприємницької діяльності.
Економічний ризик можна визначати як в абсолютних, так і у відносних величинах. Визначення ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно використовувати щодо характеристики окремих видів втрат, а у відносних — при порівнюванні прогнозованого рівня втрат з реальним, середньогалузевим, середнім на ринку тощо.
Особливості кількісного аналізу зумовлюються: видом діяльності; досліджуваною проблемою; факторами, що породжують ризик; доступністю інформації, що характеризує ризик; перевагами; ставленням особи, що приймає рішення, до ризику, її професійною підготовкою; кількістю часу, відведеного на ухвалення рішення.
Фактори ризику поділяють на контрольовані і неконтрольовані. Контрольовані слід виявляти і мінімізувати їх дію на етапі якісної оцінки, що дає змогу усунути ризик.
Ризикову ситуацію ініціюють неконтрольовані, тобто непідвладні зацікавленому суб'єкту фактори. їх поділяють на невизначені і випадкові. Імовірнісні судження про невизначені фактори відсутні, максимум, що можна з'ясувати, — чи вкладаються їх можливі наслідки в певний діапазон кількісних значень. До випадкових факторів відносять ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин стохастичні характеристики: закони розподілу чи хоча б математичні очікування (середні) і дисперсії (серед -ньоквадратичні або стандартні відхилення).
Якщо ризик спричиняють невизначені фактори, його кількісна оцінка надзвичайно складна. У цьому випадку застосовують методи пошуку оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю: теорію стратегічних ігор, імітаційне моделювання тощо. Якщо ж ризик зумовлюють випадкові фактори, прийнятний ступінь ризику залежить від конкретних обставин.
Приймаючи певне управлінське рішення, менеджер зазвичай усвідомлює і пробує визначити той ступінь ризику, який може вплинути на кінцевий результат діяльності. Розрізняють дві різночасові оцінки рівня ризику: початкову (в ідеї, задумі, пропозиції) і оцінку ризику в уже прийнятому управлінському рішенні, в якому враховані заходи з попередження або зниження негативних наслідків прояву (реалізації) ризику.
Підприємницька діяльність загалом і окремі її напрями (виробничий, фінансовий, комерційний) мають динамічний характер і обтяжені ризиками. Отже, підприємець, прагнучи управляти розвитком ризикової ситуації (події, процесу), повинен постійно аналізувати і оцінювати, а також відслідковувати можливі наслідки, втрати чи прибуток її перебігу.
В наш час запропоновано багато різних методів аналізу ризиків. Ці методи зручно розділити на дві групи: кількісні методи та якісні. Якісний аналіз ризику має мету визначити (ідентифікувати) фактори, області і види ризику. Кількісний аналіз ризику повинен дати можливість чисельно визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому.
Для отримання максимальної віддачі від витрат на управління ризиками важливо мати єдине бачення процесу управління ризиками в масштабі всього підприємства[5, c. 84-86].
2. Загальні принципи якісного аналізу ризику
Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб’єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.
Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема, відомим американським експертом Б. Берлімером:
— збитки від ризику незалежні один від одного;
— збитки за одним напрямком із „портфеля ризиків” не обов’язково збільшують ймовірність збитків за іншим (за виключенням форс-мажорних обставин);
— максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей суб’єктів, що беруть участь у даному виді економічної діяльності.
Нижче приведена схема логічного процесу аналізу ризику під час прийняття управлінських рішень.
Аналіз ризику проводять у такій послідовності:
1) визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;
2) аналіз виявлених чинників;
3) оцінювання певного виду ризику за двома підходами:
а) визначення фінансової доцільності (ліквідності);
б) визначення економічної доцільності (ефективності вкладених засобів);
4) встановлення допустимого ступеня ризику;
5) аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;
6) розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.
Всі менеджери (суб’єкти) у будь-якій сфері економічної діяльності зацікавлені в уникненні значних збитків. За умов нестабільної та швидко змінюваної ситуації суб’єкти економічної діяльності змушені враховувати всі можливі наслідки дій своїх конкурентів, а також інших змін у ринковій ситуації. Аналіз ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний[4, c. 125-127].
Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.
Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльності (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.
Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику: потрібен ризик обгрунтований, у іншому випадку він може набути характер авантюри. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при обгрунтуванні правильності своїх дій.
Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначити в межах загальної стратегії. У протилежному випадку не уникнути неприємних „сюрпризів”.
Другий аспект якісного аналізу ризику пов’язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально-економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм інтересам відповідає?
Минулий практичний досвід управління економікою в нашій країні свідчить про те, що в цілому ряді випадків особи, що очолювали ту чі іншу ланку економічної діяльності, визначали її стратегію і тактику, матеріально не вигравали й не програвали залежно від того, до яких наслідків, позитивних чи негативних, призводили їх рішення. Тобто суб’єкти при прийнятті економічних рішень, у переважній більшості випадків, перекладали ризик на суспільство в цілому. Мова йде про те, що коли немає зацікавленості в результатах економічних рішень, то немає і ризику.
Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови: наявність невизначеності; наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидністю вибору); зацікавленість у результатах; можливість оцінити наявні альтернативи прийняття рішення[1, c. 117-119].
Усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризику, можна умовно поділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.
До об’єктивних чинників відносять такі, що не залежать безпосередньо від фірми та менеджерів (суб’єктів прийняття рішень): інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму найбільшого сприяння, можлива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо.
До суб’єктивних чинників відносять ті, котрі характеризують суб’єкт прийняття відповідних рішень (безпосередньо менеджерів, фірму): виробничий потенціал, технологічне забезпечення, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, ступінь кооперативних зв’язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та інтелектуальний потенціал суб’єкта прийняття рішень, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником тощо. Так, зокрема, від типу контракту залежить ступінь ризику та розмір винагороди після завершення контракту. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх підприємницького ризику з іншого, переконують, що успіх у менеджменті можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності, на високому професійному рівні вирішує задачі, що постають, хто мислить неординарно і в змозі творчо застосувати знання у реальній економічній і фінансовій ситуаціях.
Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ризиків.
Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних з кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною діяльністю.
До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.
Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.
Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризику (рис. 3):
безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку;
зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;
зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;
зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу[6, c. 167-169].
Висновки
Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов'язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми так і майбутніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків, при обґрунтуванні правильності своїх дій. Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розробки стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначати в межах загальної стратегії. У протилежному випадку не уникнути неприємних «сюрпризів», таких, як кожен рік «зовсім раптово» приходить осінь, а за нею зима, та так, що не встигаємо своєчасно підготуватися до роботи за нових погодних умов і тоді бездумно нарощуємо рівень господарського ризику.
Другий аспект якісного аналізу ризику пов'язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів економічного життя. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально-економічному житті. Необхідно виявити: кому ризик корисний? Чиїм інтересам відповідає?
Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови:
· наявність невизначеності;
· наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидністю вибору);
· зацікавленість у результатах; можливість оцінити наявні альтернативи — прийняти рішення.
Усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризику, можна умовно поділити на дві групи: об'єктивні та суб'єктивні.
Список використаної літератури
1. Берлач А. Безпека бізнесу: Навчальний посібник/ Анатолій Берлач. — К.: Університет "Україна", 2007. — 279 с.
2. Вітлінський В. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія/ Вальдемар Вітлінський, Галина Великоіваненко,; М-во освіти і науки України, Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2004. — 480 с.
3. Донець Л. Економічні ризики і методи їх вимірювання: Навчальний посібник/ Любов Донець,. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 311 с.
4. Економічний ризик: Ігрові моделі: Навчальний посібник/ В.В. Вітлінський, П.І. Верченко, А.В. Сігал, Я. С. Наконечний,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2002. — 445 с.
5. Ілляшенко С. Економічний ризик: Навчальний посібник/ Сергій Ілляшенко,; Мін-во освіти і науки України, Сумський державний ун-т . — 2-ге вид., доп. та перероб.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 217 с.
6. Лук'янова В. Економічний ризик: Навчальний посібник/ Валентина Лук'янова, Тетяна Головач,. — К.: Академвидав, 2007. — 462 с.
7. Машина Н. І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навчальний посібник/ Н. І. Машина; М-во освіти і науки України, Донецький економіко-гуманітарний ін-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 187 с.