Світовий банк

Вступ.

1. Час та дата заснування.

2. Країни-члени організації.

3. Мета організації.

4. Результати діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Сьогодні проблеми управління (зокрема, фінансового менеджменту в державному секторі) набули характеру істотної перешкоди для сталого економічного зростання і скорочення бідності в Україні. Протягом майбутнього періоду, охоплюваного розглядуваною стратегією, Світовий банк повинен приділяти набагато більше уваги питанням фінансового та адміністративного управління у державному секторі української економіки.

На нашу думку, при здійсненні нових кредитних і некредитних операцій основну увагу банку доцільно зосередити на зміцненні головних функцій системи податково-бюджетного управління, а також на здійсненні системної реформи державного адміністрування (функцій та організаційної структури Уряду), державної служби тощо. Однак сприяння Україні в останніх з перелічених галузей залежатиме від її заінтересованості у співробітництві з Світовим банком з цих питань. Кредитні та некредитні операції Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) в Україні мають підкріплюватися значним обсягом діяльності Інституту Світового банку (ІСБ) з більшості напрямів реформування державного сектора вітчизняної економіки.

Загальна спрямованість спільної стратегії на стабільне скорочення масштабів бідності полягає у сприянні створенню умов для зростання економіки, реорганізації системи соціального захисту та забезпечення справедливого доступу до базових соціальних послуг. Однак перспективи України щодо різкого скорочення бідності у найближчі роки мають недуже підбадьорливий вигляд. В інших державах колишнього Радянського Союзу, де спостерігалося певне економічне зростання, це поки що не дуже сильно позначилося на скороченні бідності.

1. Час та дата заснування

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який частіше називають Світовим банком, був заснований в липні 1944 р. на валютно-фінансовій Бреттон-Вудській конференції, що відбулася у м. Бреттон-Вудсі (штат Нью-Хемпшир, США) під егідою ООН. Світовий банк розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р.

Світовий банк був заснований у 1945 р. першочерговим завданням якого було надання допомоги Західній Європі з відновлення після Другої світової війни. У 1960 р. у складі Світового Банку була створена Міжнародна асоціація розвитку (МАР), що надає безпроцентні позики.

Спочатку діяльність МБРР була пов'язана з кредитуванням розвинутих країн, в першу чергу європейських, що постраждали підчас Другої світової війни. Після відбудови їх економіки, а також внаслідок появи великої групи нових держав, що звільнились від колоніальної залежності, цілі й функції МБРР змінюються. Постає необхідність створити інститут, структурно пов'язаний з банком, який би зосередився на допомозі країнам, що розвиваються. З цією метою в 1956 р. була утворена Міжнародна фінансова корпорація. Для сприяння економічним перебудовам в найменш розвинутих країнах в 1960 р. розпочала діяльність Міжнародна асоціація розвитку.

Співвласниками Світового банку є більше 184 країн-членів, інтереси яких представляють Раду керуючих і Раду директорів, що перебуває у Вашингтоні. Країни-члени є акціонерами Світового банку, що володіють правом приймати остаточне рішення.

Штаб-квартира знаходиться в м. Вашингтон, США.

2. Країни-члени організації

Членами Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР) є 184 держави.

Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. Кожну з 184 країн — членів Світового банку представляє один керуючий, який, як правило, відповідає рівню урядового міністра. Рада делегує свої повноваження меншій групі представників — Раді виконавчих директорів, яка розміщена у Вашингтоні. Ця Рада відповідає за рішення щодо політики, яка впливає на функціонування Банку. Рішення щодо позик приймаються на підставі економічних і політичних критеріїв. Президент Світового банку є головою Ради виконавчих директорів. Менеджмент і щоденне функціонування Банку забезпечують приблизно 7,1 тис. членів персоналу із більш як 100 країн світу.

Країни оплачують 20 % своїх квот у Статутному капіталі, причому 2% – у конвертованій валюті, а 18 % – у національній.

В даний час МБРР сконцентрував свою увагу на наданні допомоги державам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою, у т.ч. СНД. Росія вступила в МБРР 16 червня 1992 р.

Вступити в МБРР можуть тільки держави МВФ у той час і на тих умовах, що визначаються банком. Кожна країна-член МБРР повинна стати передплатником його капіталу, причому мінімальна частка внесеного капіталу визначається банком.

3. Мета організації

Мета Світового банку — сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку фінансують видатки, пов'язані з реструктуризацією економіки, що сприяє її стабільності, ефективності та ринковій орієнтації. Світовий банк забезпечує також "технічну допомогу" або експертну підтримку, допомагає урядам країн підвищити ефективність специфічних секторів їх економік відповідно до потреб національного розвитку.

Завдання — Сприяння стійкому економічному ростові в країнах, що розвиваються, і зменшенню бідності. Лібералізація торгівлі, приватизація, реформа освіти й охорони здоров'я, інвестиції в інфраструктуру

Світовий банк (Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку) є одним з найбільших у світі джерел допомоги з метою розвитку.

Відсоткові ставки по позиках Світового банку для країн, що розвиваються, змінюються кожних 6 місяців. Поточне значення відсоткової ставки становить 7,43 %. Згідно із загальним правилом позики мають 5-річний період відстрочення платежів і повинні бути сплачені протягом періоду, який коливається в межах від 15 до 20 років. Деякі позики МБРР для країн, що розвиваються, надаються із внесків, що надійшли від країн — членів установи. Однак більшість грошових надходжень формуються за рахунок бон, виданих на світових фінансових ринках.

Світовий банк має три організації-філії: Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ).

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка б гарантувала відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, – Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Світового банку із п'яти організацій.

Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв'язані, перш за все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові – Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності.

Банк використає свої фінансові ресурси, висококваліфікований персонал і велику базу знань для надання допомоги кожної із країн, що розвиваються, у процесі забезпечення стабільного, стійкого розвитку, заснованого на принципах соціальної справедливості. Основна увага приділяється наданню допомоги найбіднішим групам населення й найбідніших країн, однак всім своїм клієнтам Банк указує на необхідність вживання наступних заходів:

· інвестування в розвиток людських ресурсів, зокрема шляхом удосконалювання систем охорони здоров'я й утворення;

· концентрація зусиль на соціальному розвитку, залученні широких верств населення до рішення проблем розвитку, удосконалюванні методів керування й нарощуванні інституціонального потенціалу як основних факторах зниження рівня бідності;

· зміцнення здатності урядів надавати якісні послуги, забезпечення ефективності й прозорості їхньої діяльності;

· охорона навколишнього середовища;

· підтримка й стимулювання розвитку приватного підприємництва;

· підтримка реформ, спрямованих на макроекономічну стабілізацію, що забезпечує умови для інвестицій і довгострокового планування.

Видаючи кредити, проводячи консультації з питань економічної політики й надаючи технічну допомогу, Світовий банк сприяє реалізації в країнах широкого кола програм, метою яких є скорочення бідності й підвищення рівня життя населення в країнах, що розвиваються. Завданням глобальної боротьби з бідністю є надання людям в усьому світі шансу поліпшити своє життя й життя своїх дітей. За період життя останнього покоління для скорочення рівня бідності й підвищення рівня життя людей було зроблено більше, ніж за який-небудь інший період в історії. У країнах, що розвиваються:

· середня тривалість життя збільшилася з 55 до 65 років;

· число грамотних серед дорослого населення подвоїлося;

· загальне число дітей, що навчаються в початковій школі, виросло з 411 до 681 мільйона;

· дитяча смертність знизилася на 50 відсотків.

Незважаючи на досягнуті успіхи, дуже багато чого ще має бути зробити для рішення завдань розвитку. З 4,7 мільярди людей, що живуть в 100 країнах, що є клієнтами Світового банку:

· 3 мільярди живуть менш чим на 2 долари США в день, а 1,2 мільярди — менш чим на 1 долар у день;

· майже 3 мільйони дітей у країнах, що розвиваються, щорічно вмирають від хвороб, що можна попередити за допомогою вакцинації;

· 113 мільйонів дітей не відвідують школу;

· 1,5 мільярда людей не мають доступу до чистої питної води.

4. Результати діяльності

Найважливішими коштами рішення вартих перед Банком завдань є ефективні стратегії скорочення бідності й кредитування на меті боротьби з бідністю. Найбільш пріоритетними завданнями, установлюваними в рамках здійснюваних Банком програм, є забезпечення стійкого соціального розвитку, розвиток людського потенціалу й підвищення ефективності керування економікою, причому усе більше уваги приділяється залученню різних верств населення до рішення завдань розвитку, удосконалюванню керування й інституціональному будівництву.

Банк також надає допомогу країнам у зміцненні й підтримці основних умов, які необхідні для залучення приватних інвестицій і підтримки їх на належному рівні. Опираючись на сприяння Банку у вигляді кредитування й консультацій, уряду проводять всебічне реформування економіки своїх країн і зміцнюють банківську систему. Вони інвестують кошти в розвиток людських ресурсів, в інфраструктуру й охорону навколишнього середовища, що підсилює привабливість країни для приватних інвесторів і підвищує ефективність капіталовкладень.

В 2001 фінансовому році надання допомоги Банком країнам, що розвиваються, здійснювалося по наступних напрямках: Прискорене полегшення тягаря заборгованості. Відповідно до розширеної Ініціативи відносно бідних країн з високим рівнем заборгованості (ХИПК), в 2001 фінансовому році був досягнутий значний прогрес у розширенні масштабів і прискоренні темпів полегшення тягаря заборгованості ряду найбідніших країн миру, багато хто з яких розташовані на африканському континенті. На 30 червня 2002 року в рамках цієї ініціативи була скорочена заборгованість 26 країн, і очікується, що згодом тягар заборгованості буде полегшено на загальну суму, складову 41 млрд дол. США. Завдяки скороченню боргового тягаря в рамках Ініціативи ХИПК (у сполученні із традиційними видами скорочення заборгованості) загальний обсяг боргу в 26 країнах зменшиться на дві третини, збільшаться видатки на соціальні потреби й скоротяться видатки на обслуговування боргу.

Допомога в боротьбі з ВІЛ/Снідом. Епідемія ВІЛ/Сніда становить найбільшу небезпеку для країн Африки до півдня від Сахари. У вересні 2000 року Банк разом з партнерами приступився до реалізації Багатокраїнної програми боротьби з ВІЛ/Снідом (МШС) для Африки — першої програми такого роду. Програма МШС передбачає швидке й гнучке фінансування розроблених країнами конкретних проектів боротьби з ВІЛ/Снідом на умовах Міжнародної асоціації розвитку — установи Банку, що надає кредити на пільгових умовах. Багатобічна підтримка програм скорочення бідності. У Доповіді Банку про світовий розвиток за 2000/2001 рік основними умовами скорочення бідності у всіх її проявах були названі розширення прав і можливостей і підвищення захищеності населення. У цьому зв'язку, наданий Банком обсяг кредитування на боротьбу з інфекційними захворюваннями досяг 608 млн. дол. США, що у два рази перевищує середньорічні обсяги кредитування за останні чотири роки. Надавана Банком допомога в галузі освіти направляється в першу чергу на забезпечення доступності, високого якості й рівних можливостей у його одержанні. Діяльність Банку по забезпеченню більше чистого й здорового навколишнього середовища зажадала проведення по усьому світі великих консультацій для збору інформації, необхідної для розробки екологічної стратегії. Швидко, що розвивається напрямком, діяльності Банку є надання допомоги країнам в області вдосконалювання законодавства й судової системи, причому діяльність Банку крім реформування конкретних аспектів законодавства в цей час охоплює правове утворення населення, реалізацію програм боротьби з корупцією в судових органах, створення механізмів дозволу споровши з використанням місцевих традицій і правову допомогу незаможним жінкам.

Підвищення ефективності діяльності в області розвитку. За останні п'ять років число проектів у портфелі Банку, реалізація яких уважається під погрозою зриву, було скорочено вдвічі й у цей час перебуває на самою низкою за багато років оцінці. Значно підвищилася також якість оцінки проектів і нагляду і їхнім виконанням; аналогічна тенденція спостерігається й відносно послуг, не пов'язаних із кредитуванням.

Сфера діяльності Банку набагато ширша, ніж його позикові операції. Оскільки рішення стосовно позик Банку значною мірою залежать від економічного становища, в якому перебуває країна, Банк детально вивчає економіку кожної країни, що одержує позику, і потреби секторів, на які спрямовуються інвестиційні або регулюючі позики. Подібний аналіз створює простір для формування належної довгострокової стратегії допомоги розвитку економіки у цілому та її провідних галузей. Поступовий розвиток МБРР і АМР відбувався впродовж багатьох років. Із 34 найбідніших країн, що отримували позики АМР з самого початку, близько 25 країн добилися успіхів, достатніх, аби не потребувати грошей АМР, вивільнивши ці гроші для потреб інших країн. Тоді ж вони приєдналися до Банку в іншому статусі. Понад близько 20 країн, котрі колись одержували позики МБРР, нині більше цього не потребують. Яскравим прикладом є Японія. Впродовж 14 років вона отримувала позики МБРР. Нині МБРР позичає гроші в Японії.

Близько 75% позик Банку спрямовано на специфічні проекти — спорудження доріг, дамб, електростанцій, агропромисловий сектор та індустрія. Коли на початку 80-х років відбувався спад світової економіки, Банк збільшив обсяги своїх позикових операцій, включивши стуктурно- та секторо-регулюючі позики. Вони надавалися країнам, що розвиваються, для реформування економічної політики і структур в умовах серйозного платіжного дисбалансу, що загрожувало розвитку. Головна мета структурно-регулюючих позик — сприяння реорганізації економік країн, що розвиваються, аби створити найліпші підвалини для економічного розвитку на гідному на період від трьох до п'яти років. Позики спрямовуються на програми запобігання економічній кризі шляхом економічних реформ та змін інвестиційних пріоритетів. Так звані "політично спрямовані позики" є важливим інструментом, за допомогою якого Банк стимулює економічне зростання у країнах із великими боргами — особливо в Латинській Америці та Африці Сахарського регіону. Ці позики нерідко становлять собою соціально болісні, однак далекоглядні програми економічного регулювання.

Світовий банк допомагав Україні перейти до ринкової економіки, відколи Україна приєдналась до цієї інституції 1992 року. Він допоміг їй перевести в грошову форму операції державного бюджету, ліквідувати бартерні платежі і покращити загальну фінансову і платіжну дисципліну. Банк також допоміг країні поступово розформувати колгоспи, обмежити державну власність на землю і законодавчо захистити права на власність. Банк відіграв важливу роль у поглибленні реформи банківського і фінансового секторів і поліпшенні підприємницького середовища.

Світовий банк співпрацює в сфері підвищення міжнародної конкурентоспроможності України, фінансуючи заходи на покращення такої ключової інфраструктури як енергетика і транспорт, надаючи консультації з питань політики, спрямованої на поліпшення в Україні ділового клімату, сприяння інноваціям та впровадженню нових технологій і забезпечення достатньої пропозиції кваліфікованої робочої сили. Банк продовжує підтримувати державний сектор України для більш ефективного і прозорого використання бюджетних ресурсів з одночасним покращенням послуг для українських громадян. Використовуючи допомогу Банку, місцеві відділи соціального забезпечення в регіонах, охоплених відповідними експериментальними проектами, підвищили свою ефективність на більш як 150 відсотків, в результаті чого пенсіонери та інші громадяни витрачають при зверненні в установи соціального забезпечення лише третину того часу, який потрібен для обслуговування відвідувачів у типових місцевих відділах соціального забезпечення. До того ж, для удосконалення управління, Світовий банк заохочує до участі організації громадянського суспільства і допомагає створити умови, за яких окремі групи громадян могли б висловити свої вимоги щодо покращення послуг та роботи органів управління, в тому числі у сфері охорони здоров’я, комунально-житлових послуг, покращення довкілля. Ці програми знайшли втілення в Стратегії партнерства для України на період 2008-11 років, яка була затверджена Радою виконавчих директорів Світового банку у грудні 2007 року.

Висновки

Одним з головних завдань удосконалення державного управління в Україні на найближчий період є подальше поглиблення реформування його соціальних, політичних і економічних складових, яке забезпечить якісні перетворення у національній економіці, а також сприятиме пошуку тих альтернатив, які будуть залучені у майбутній економічній політиці держави. У цьому зв'язку в умовах значного безробіття і неповної зайнятості, складних і взаємозалежних диспропорцій і обмежень, характерних для ринків засобів виробництва і продукції, а також вираженої недостатньо ефективної структури економіки особливої уваги потребують потенціальні впливи економічного зростання на рівень і розподіл доходів в економіці, а також інструменти, які можуть використовуватися для підвищення ефективності урядових програм щодо боротьби з бідністю.

Світовий банк, у співпраці з українськими урядовими, науково-дослідними та іншими зовнішніми фінансовими організаціями та інституціями, періодично переглядає власну політику (стратегії) діяльності із загальним описом структурної політики, яка має стати основою для стратегії сталого зростання і скорочення бідності у нашій країні. Як правило, підготовка такої стратеги проводиться у координації з роботою, паралельно здійснюваною ОЕСР і МВФ. Це також дає можливість поділитися знаннями з іншими донорами, заповнити інформаційні прогалини і створити основу для подальшого діалогу між Урядом України і МФО з питань довгострокових структурних реформ, здійснення яких далеко не вичерпується часовими рамками.

Сьогодні Україна та Світовий банк співробітничають по 40 проектах, включаючи кредитування, гранти та економічні дослідження.

З 1992 року Світовий банк затвердив більш ніж $4 млрд. для виконання 30 проектів в Україні.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2005. -263 с.

2. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бов-трук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.

3. Економічна теорія : Підручник/ В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України . -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -779 с.

4. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко,. -4-те вид., стереотипне. -К.: Знання-Прес, 2003. -405 с.

5. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Володимир Липов,; М-во освіти і науки України, ХНЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -406 с.

6. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.

7. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Бо-рис Одягайло,. -К.: Знання , 2005. -397 с.

8. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник/ Олександр Передрій,; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.