Технології створення захищеного простору в місцях розташування субєкта підприємницької діяльності
Категорія (предмет): Економіка підприємстваВступ.
1. Об'єкти та суб'єкти системи безпеки підприємства (фірми). Форми організації безпеки підприємства.
2. Зарубіжний досвід технологій створення захищеного простору суб’єкта підприємницької діяльності.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
В Україні в умовах розвитку ринкового середовища дедалі більшого значення набувають питання безпеки бізнесу, що є одним з обов'язкових чинників підтримання усталеності економічного та соціального розвитку країни, підвищення її обороноздатності, виключення або мінімізації ймовірності виникнення соціальних, трудових, міжнаціональних та інших конфліктів, що загрожують безпеці держави.
Проведені в Україні процеси приватизації засвідчують, що в її економіці значний сектор відведено недержавним господарюючим суб'єктам — комерційним банкам, акціонерним товариствам, спільним підприємствам тощо, які пропонують споживачам широкий спектр товарів, робіт і послуг. Будучи порівняно новими структурами у вітчизняній економіці, вони здійснюють вагомий вплив на економіку держави, беруть участь, а зазвичай і продукують розвиток сучасних технологій, створюють робочі місця, збільшують податкові надходження до бюджетів країни тощо.
Трансформація економіки під впливом ринкових механізмів виділила як окрему самостійну функцію держави — забезпечення її економічної безпеки з позиції як інтересів особи і колективу, так і складної сукупності національних інтересів. Зважаючи на це, можна пояснити закономірність зміни підходу до поняття «безпека» в сучасних умовах, адже його зміст з площини, підпорядкованої раніше здебільшого державним інтересам, переходить у царину реальної економіки, торкаючись рівня суб'єктів підприємництва різних форм власності та виробничо-господарської спеціалізації. Власне тому становлення і розвиток вітчизняного підприємництва відбувається в умовах пошуку нових форм менеджменту та маркетингу, спричинених гострою потребою забезпечення безпеки бізнесу внаслідок загострення конкурентної боротьби за сировину, ринок збуту товарів, споживача.
1. Об'єкти та суб'єкти системи безпеки підприємства (фірми). Форми організації безпеки підприємства
Внутрішній зміст поняття системи безпеки фірми є досить комплексним, містить ряд елементів, як-то об'єкт та суб'єкт безпеки, а відтак потребує детального аналізу. Перш за все, варто розглянути об'єкт безпеки фірми. Ним виступає все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки, або ж те, що потребує захисту. А тому до основних об'єктів безпеки відносять: фізичну чи юридичну особу; її права і свободи; суспільство і його матеріальні та духовні цінності; державу та її конституційний лад; суверенітет і державну цілісність.
Щодо основних об'єктів безпеки фірми, які суттєво не відрізняють від перерахованих вище, то їх можна подати у такій формі:
— кадровий персонал фірми, а саме: керівний склад, акціонери, структурні підрозділи та їх співробітники, функції яких пов'язані з різними видами інформації;
— майновий, інтелектуальний та фінансовий капітал фірми;
— притаманні специфіці фірми види фінансово-господарської діяльності фірми.
Зрозуміло, що об'єктом безпеки фірми, перш за все, економічної є вся її система повноцінного функціонування. Уразивши хоча б один із об'єктів безпеки фірми, остання зазнає відповідного впливу на окрему ділянку фірми, що може обернутися небезпекою або загрозою втрати балансу рівноваги виробничо-господарського механізму фірми. Кожна фірма (господарюючий суб'єкт) має як загальний об'єкт безпеки, так і специфічний, в силу особливостей її діяльності. Без сумніву, забезпечення безпеки фірми має спиратися на чинні закони, маючи ефективну правову основу. Звичайно, можна наголошувати на недосконалості правового забезпечення вітчизняної безпеки бізнесу, однак норми сучасного господарського, цивільного, трудового, банківського, кримінального, адміністративного та іншого законодавства дають достатні підстави для організації належного захисту інтересів підприємців. Сьогодні можна говорити про минуле як практику залучення керівниками фірм до забезпечення їх безпеки організованих угруповань (так звані «криши»), оскільки законодавством України підприємцям надані широкі права на захист інформації від недобросовісних дій конкурентів, комерційного шпигунства та інших протиправних діянь[7, c. 236-237].
Безпосередня організація забезпечення безпеки вищеперелічених об'єктів покладена на суб'єктів безпеки фірми, а саме відповідних осіб, підрозділи, служби, органи, відомства та установи.
Усю розмаїтість структур і форм суб'єктів безпеки залежно від підпорядкування можна умовно поділити на дві основні групи:
— власні служби безпеки, що входять у структуру господарюючих суб'єктів і повністю утримуються за їх кошти. Структура цих підрозділів базується залежно від рівня становлення фірми, масиву питань, вирішення яких покладає на ці служби керівництво фірми на тому чи іншому етапі її розвитку;
— функціонуючі як самостійні комерційні чи державні організації, що наймає господарюючий суб'єкт для виконання функцій щодо забезпечення окремих або всіх аспектів його безпеки. Такі суб'єкти, як правило, спеціалізуються або на суто режимно-охоронних послугах (охорона будівель, споруд, транспорту, окремих працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або — на економічних, правових чи консультаційних послугах. Залежно від безпосередньої участі у забезпеченні безпеки фірми:
— спеціальні суб'єкти, що створені виключно для виконання функцій щодо забезпечення безпеки фірми, як-то її власна служба безпеки, так і залучена на умовах договору;
— напівспеціальні суб'єкти, до безпосередніх функцій яких входять ряд таких, що спрямовані на забезпечення безпеки фірми. Такими суб'єктами є відділ кадрів, фінансово-кредитний відділ, медична частина тощо;
— решта персоналу та структурні підрозділи, участь яких у здійсненні заходів щодо забезпечення безпеки фірми носить винятковий характер.
Залежно від форми власності та підпорядкування:
— державні органи здійснюють повноваження щодо безпеки суб'єктів фінансово-господарської діяльності, у структуру яких вони входять, або ж надають послуги стороннім фірмам на умовах укладених договорів, прикладом чого є діяльність Державної служби охорони МВС України щодо заходів безпеки усіх без виключення комерційних банків в Україні;
— недержавні органи — що представлені охоронними організаціями, аналітичними центрами, інформаційними та консалтинговими службами, які за відповідну плату на умовах договору надають послуги щодо охорони об'єктів, здійснюють захист інформації, комерційної таємниці тощо. До цієї групи суб'єктів належать і власні служби безпеки фірми недержавної форми власності.
Залежно від правової основи функціонування (легітимності) суб'єктів:
— офіційно-функціонуючі органи, в рамках чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
— нелегітимні структури, діяльність яких відбувається поза правовим полем України. Наразі їх функціонування має динаміку до зменшення, що викликано відмовою суб'єктів бізнесу від їх «послуг», однак відкидати їх існування не варто. Зазначені суб'єкти, іншими словами «дах» пропонують свої послуги через погрози, насилля, погроми гарантуючи при цьому захищеність від подібних структур. Зазвичай такі послуги пропонують суб'єктам бізнесу, діяльність яких повністю або ж частково відбувається в тіні, що є підставою до шантажу[2, c. 153-156].
Перелік вищезазначених суб'єктів безпеки фірми, за виключенням останнього успішно формує ринок послуг щодо забезпечення безпеки бізнесових структур. Найчастіше вітчизняні підприємці формують попит на фізичну охорону будівель, інкасацію, комплекс захисних заходів від рекету і прослуховування телефонних каналів зв'язку, приміщень від радіозакладок, комп'ютерів і комп'ютерних мереж від несанкціонованого проникнення і вірусів. Дещо меншим попитом користуються послуги щодо організації захисту документованої інформації, перш за все, тієї, що містить державну і комерційну таємницю. Також недостатньо уваги приділяється роботі з персоналом, що допущений до конфіденційної інформації.
Недостатньо, на нашу думку, з позиції безпеки досліджується проблема зовнішніх контактів фірми. Тут пропонується аналіз репутації співвиконавців, контрагентів, їх кредитоспроможності, фінансової спроможності; вивчення конкурентів, дослідження ринку, тобто забезпечення прикладних аспектів безпеки сучасного маркетингу. Виключення складають лише комерційні банки, для яких вивчення потенційних клієнтів — питання виживання, тісно пов'язане з поверненням кредитів.
З позиції аналізу сучасного світового ринку послуг безпеки близько 60% обсягу укладених угод становлять охоронні послуги; послуги технічного забезпечення та консультування — по 15% відповідно і послуги приватного розшуку — 10%.
У свою чергу, ринок охоронних послуг складається а приблизно рівних частин щодо охорони стаціонарних об'єктів, особистої охорони, охорони масових заходів, супроводження вантажів і цінностей при транспортуванні. При цьому, якщо підприємству не вистачає власних можливостей і можливостей охоронної компанії, найнятої фірмою на постійній основі, то фірма звертається на ринок спеціалізованих послуг, що пов’язані з ринками товарів (технічних засобів безпеки), спеціалістів та інформації.
Варто зауважити, що ринок послуг у сфері безпеки досить складно аналізувати, оскільки він характеризується відсутністю чітких меж. Як правило, фірми, що працюють на цьому ринку, багатопрофільні, а тому виділити компанії , що надають послуги лише у сфері безпеки, можна лише досить умовно[10, c. 198-199].
Найбільш поширеними напрямами їх діяльності є такі:
— охорона офісних приміщень;
— підготовка і надання охоронців;
— підготовка професійних охоронців;
— консультації;
— охорона вантажних перевезень;
— охорона автостоянок;
— встановлення технічних засобів безпеки.
Серед інших спеціальних послуг, що надають спеціалізовані компанії (агентства безпеки), переважають такі, як охорона масових заходів, продаж зброї, створення локальних систем криптографічного захисту інформації, спільне з міліцією патрулювання.
До найбільш перспективних видів послуг у сфері безпеки варто віднести збір інформації, в тому числі за кредитоспроможністю бізнес-партнерів і надійності угод, надання комплексних послуг щодо охорони комерційних підприємств, супроводження вантажів і цінностей, а також послуги щодо технічного захисту, підготовки кадрів, захисту інформації. Перспективними їх варто вважати тому, що саме по них обсяг укладених угод постійно зростає.
Інша характерна особливість сучасного ринку охоронних послуг проглядається в розвитку бізнесу у сфері безпеки передусім за рахунок розширення кола клієнтів із залученням більш солідних комерційних структур. І меншою мірою — за рахунок диверсифікації послуг (розширення їх номенклатури або поглиблення спеціалізації). Найбільший попит на послуги охоронних агентств формують комерційні банки і компанії, що займаються фінансовою діяльністю (фінансові і страхові, а також фірми, що працюють на фондовому ринку). Така сфера бізнесу, окрім звичайних охоронних послуг, особливо потребує захисту власної конфіденційної інформації, що забезпечується технічними засобами безпеки. До того ж більшість з них ліквідні, володіють солідною репутацією і можна вважати, що залучення клієнтів саме цієї категорії спровокує основну конкурентну боротьбу в охоронному бізнесі.
Поєднання зусиль вказаних систем забезпечення безпеки бізнесу, а загалом і держави може гарантувати функціональну стабільність бізнесу, уникнення банкрутства, відшкодування, хоча б частково, матеріальної шкоди, що її може бути заподіяно природними стихіями, недобросовісною конкуренцією, комерційним та промисловим шпигунством, чи навмисними протиправними діями зловмисників[4, c. 138-140].
2. Зарубіжний досвід технологій створення захищеного простору суб’єкта підприємницької діяльності
На механізм забезпечення безпеки фірми вочевидь впливають економічні, соціальні, організаційні і правові чинники. Кожна країна, а відтак кожен її суб'єкт бізнесу має свої особливості у правовому врегулюванні й організаційному забезпеченні особистої безпеки. Враховуючи недостатність нормативно-правового, наукового та навчально-методичного забезпечення у формуванні та забезпеченні безпеки вітчизняного бізнесу, варто вдатися до вивчення досвіду розвинутих зарубіжних країн у даній сфері.
Сполучені Штати Америки. Специфіка соціально-економічних відносин у США пояснюється ринковою розвиненістю та особливим статусом непорушного права приватної власності. Головна увага діяльності державних правоохоронних органів та громадських і приватних охоронно-детективних агентств спрямована на реалізацію законодавчо закріпленої програми профілактики і протидії широкому спектру зловживань у сфері бізнесу. Така співпраця органів держави з недержавними інституціями має вже тривалий характер та високу результативність, завдяки чому зміст вищезгаданих програм щодо протидії злочинних проявів у сфері бізнесу виявляється в його стабільності та мінімізації втрат.
Як зазначає О. В. Крисін, особливість законодавчого закріплення діяльності недержавних правоохоронних організацій США полягає у тому, що ця країна й досі не має єдиного федерального закону про приватну детективну й охоронну діяльність. Близько в сорока з п'ятдесяти штатів для здійснення охоронно-пошукових функцій потрібна ліцензія, яка видається владою даного штату у формі дозволу на офіційне здійснення охоронно-пошукової діяльності в бізнесі. При цьому всі класи ліцензії видає спеціалізована Державна комісія, яка оцінює в рамках установи відповідність особистісних якостей і професійної підготовки претендента кваліфікаційним вимогам.
А тому саме цим можна пояснити зростання кількості суб'єктів бізнесу країни, що воліють встановити партнерські угоди з відповідними охоронно-детективними агентствами, витрачаючи при цьому значні кошти, що за підрахунками спеціалістів, уже перевищують б млрд дол. США. Користування охоронними послугами щодо внутрішніх приміщень поступово витісняє укладання договорів зі страховими компаніями, які виплачують компенсацію за збитки від дрібних крадіжок, що їх вчиняють співробітники фірм, особливо у торгівельній сфері. Це пояснюється меншою затратністю й оперативністю діяльності власної або ж найнятої служби безпеки, адже страхова компанія не надає охоронної послуги, а лише компенсує втрати від нанесених збитків. І саме тому понад 11 млрд дол. США керівники фірм витрачають на охорону внутрішніх приміщень своїх офісів, виробничих, торгівельних та інших приміщень.
Однак не варто забувати й про державні органи правопорядку» адже в разі легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, вчинення розбоїв, грабежів, зломів приміщень фірми суб'єкти бізнесу звісно звертаються саме до них. В такому разі об'єктом правопорушення виступають публічні суспільні відносини, а відтак саме держава, і притому більшою мірою, має докласти зусиль для відновлення порушених норм права. Водночас, коли йдеться про економічні правопорушення такого характеру, як-то: крадіжки вантажів, документів; підробка кредитних карток, платіжних документів; хабарництво, фінансові махінації; комп'ютерні злочини; крадіжки, вчинені співробітниками фірм, підприємці звертаються до недержавних інституцій в силу незначних обсягів понесених втрат, бюрократичності судових процесів, а також їх довгої, зазвичай, тривалості[5, c. 145-146].
Причиною відмови керівників фірм від допомоги державних правоохоронних органів є також їх небажання розголошувати через слідство інформацію про злочин, що може завдати шкоди бізнесовому іміджу даної фірми. Особливо характерним це є для установ банківської системи, де інформацію про правопорушення, як правило, замовчують, а втрати покривають прибутком фірми. Небажаним є також витік інформації про правопорушення до засобів масової інформації, конкурентів, контролюючих державних органів. Усі ці моменти спонукають понад 70% американських підприємців звертатися за допомогою до відповідних охоронно-детективних агентств.
Не менш важливою особливістю американського бізнесу є врахування психологічного моменту, який передбачає зазвичай безконфліктне звільнення працівника — порушника інтересів фірми, причому з обов'язковим інформуванням широкого кола підприємців про протиправну поведінку такого rope-працівника, що за умови обов'язкового надання ним рекомендаційного листа від попереднього працедавця новому працедавцю породжує складність при подальшому працевлаштуванні.
До певної міри співпраця з відповідними охоронно-детективними агентствами дає змогу керівникам фірм самостійно визначати: рівень такої співпраці; тривалість і обсяг робіт; об'єкти, що підлягають охороні, способи спостереження за ними; особливі умови виконання домовленостей (конфіденційність, терміновість, обсяг послуг, що надаються та плата за них). Тобто керівник фірми самостійно зазвичай двосторонньо визначає процедури накопичення, зберігання, використання та подальшого знищення комерційної, ділової та іншої інформації, що може висвітлити чи розголосити фінансове, боргове чи інше становище фірми.
Як уже зазначалось, успішні суб'єкти бізнесу, співпрацюючи з найнятими охоронно-детективними агентствами, з метою мінімізації господарських ризиків можуть створювати власні служби безпеки. Більше того, у США характерною при створенні таких служб є участь працівників ФБР та ЦРУ, що дає змогу використовувати власну базу даних, досвід відбору працівників до служби безпеки фірми та сформувати при них свої спеціалізовані відділи чи відділення, в яких, як правило, працюють співробітники спеціальних служб в особі офіцерів безпеки. У такий спосіб держава не втручаючись у виробничо-господарський процес фірми, намагається не допустити або ж мінімізувати потенційні втрати суб'єкта бізнесу. Означена ситуація характерна і для банківської системи України, де у штаті служби безпеки комерційного банку перебуває офіцер-оперативник Управління по боротьбі з організованою злочинністю, завдяки чому керівництву банку значно легше проводити свою кредитну політику, оскільки кожного потенційного позичальника кредиту перевіряють через систему бази даних спецпідрозділу. Водночас офіцер безпеки спрощує механізм отримання та вивчення банківських документів у разі проведення відповідних перевірок із боку правоохоронців[1, c. 252-254].
На думку російських вчених, заслуговує уваги досвід американців щодо створення у США широкомасштабної системи колективної безпеки американського бізнесу, що запроваджується з початку 90-х pp. У її рамках Державний департамент і понад 500 корпорацій США регулярно обмінюються інформацією з найгостріших питань загроз підприємницькій діяльності з метою захисту американських громадян.
У рамках програми здійснюється інформаційний обмін через систему «електронного бюлетеня», що містить інформацію про обстановку, попередження про можливі загрози для життя і власності американців, які працюють в 190 країнах, а також специфічну інформацію. Джерелом інформації при цьому є зведення зарубіжних представництв, повідомлення ЗМІ, доповіді, довідки і коментарі розкиданих по всьому світу американських агентств, контор, магазинів, що належать таким багатонаціональним корпораціям, як American Air Lines, Procter and Gamble, Bank of America, McDonald's, IBM тощо, котрі стали, по суті, «очима й вухами» системи колективної безпеки американського бізнесу.
Великобританія. Беручи до уваги схожість соціальної, правової й економічної систем Великобританії та США, цілком закономірним є схожість забезпечення безпеки бізнесу в цих країнах. Так, аби не допустити розголосу про відповідні правопорушення з боку працівників фірми або ж банку, що може завдати їм удару по репутації та іміджу, керівництво свідомо йде на їх втаємничення від державних правоохоронців та громадськості. Саме тому перелік правопорушень, зазвичай економічних, такий: шахрайство, злочини у комп'ютерній сфері, крадіжка інформації, — розслідують співробітники власних служб безпеки і, відповідно, перебувають поза увагою правоохоронців і громадськості.
Кожному з нас із дитинства відомий досвід функціонування приватних охоронно-детективних агентств Великобританії (герої-детективи Шерлок Холмс і доктор Ватсон), які мають свій особливий характер роботи, методи і засоби досягнення відповідних результатів. Зокрема, саме приватні агентства почасту виконують той перелік специфічних завдань, що їх ставлять суб'єкти, бізнесу за які не беруться правоохоронні органи держави в силу їх досить приватного або ж законом не визначеного характеру. Більшою мірою це стосується приватних розшукових агентств, які обслуговують, окрім суб'єктів підприємництва, й осіб щодо їх приватного життя. Цікаво зауважити, що кількість таких агентств постійно зростає, позаяк зростає попит на такі послуги з боку як бізнесменів, так і приватних осіб.
Разом із тим у Великобританії стосовно питання реєстрації приватних детективів взагалі відсутні будь-які нормативні акти, що вимагають обов'язкової реєстрації приватних детективів. Із двох тисяч детективів лише триста зареєстровані як члени Інституту професійних слідчих (Institute of Professional Investigators), розташованого у м. Блекберн[9, c. 261-263].
Упродовж 90-х років уряд неодноразово ставив питання про потребу введення такої реєстрації з обов'язковою спеціальною перевіркою детективів за обліком поліції. Адже ніде незареєстрований приватний детектив, без усякої ліцензії (дозволу) може застосовувати на свій розсуд доволі широкий арсенал оперативної техніки, вести спостереження за будь-якою особою, фотографувати об'єкт нагляду в усіх громадських місцях. Для нього доступна також криміналістична лабораторія поліції Лондона. Власне тому Інститутом підготовки працівників слідчих органів Великобританії разом із парламентом підготовлено законопроект про обов'язкову реєстрацію кваліфікованих приватних детективів. Особам, які у процесі відповідної перевірки і тестових процедур не зможуть пройти державну реєстрацію, буде в майбутньому заборонено працювати і пропонувати свої послуги в ролі приватного детектива. Порушників цього закону очікують штрафні санкції у досить великих розмірах.
Загалом керівники фірм ставлять перед фахівцями приватних охоронно-детективних агентств доволі складні завдання, які передбачають приватні розслідування правопорушень, пов'язані з комп'ютерними системами і шахрайством; забезпечення перевірки і безпеки службових приміщень, автотранспорту, домашнього житла; виявлення підслуховуючої техніки у цих приміщеннях; організацію особистої охорони керівництва, окремих клієнтів та працівників фірм.
Значного досвіду набуто у Великобританії у сфері безпеки вантажних і пасажирських перевезень, завдяки якому транспортні компанії об'єднані розробленням спільних заходів протидії щодо нападів на інкасаторів, аварій, а також заходів відстежування на маршрутах перевезення цінностей тощо. Однією з головних вимог забезпечення безпеки перевезень британці називають дотримання підвищених вимог щодо транспортних засобів: йдеться про куленепробивний, протиударний пожежо-стійкий характер означених транспортних засобів; виготовлення їх із надміцних матеріалів; обладнання сучасними засобами радіозв'язку, спецсигналами, надійними внутрішніми засувами, автоматичними замками та іншими засобами, що підвищують безпеку особи та транспорту. Крім того, сучасні спеціальні транспортні засоби обладнані приладами контролю (відеозасобами) за роботою як самого транспортного засобу, так і обладнання, яким його укомплектовано, що дає змогу потім проаналізувати дії персоналу та роботу спеціального обладнання.
Досвідом Великобританії, що може бути використаний вітчизняними бізнесменами, є формування системи профілактичних заходів за формування та діяльності служб безпеки суб'єктів підприємництва. Вказана система включає в себе як окремі, так і загальні профілактичні заходи. Змістом окремих заходів є вплив на конкретних працівників фірми з боку фахівців-психологів, задля недопущення ними протиправної діяльності або інших дій, що підривають безпеку фірми. Цілком логічно, що таку профілактичну роботу виконують не з усіма працівниками фірми, а лише з тими, від яких можна очікувати певне порушення, або з тими, які вже його вчинили, і це може призвести до втрати майна чи завдати шкоди іміджу фірми. Проведення такої складної профілактичної роботи неможливе без поінформованості керівництва фірми чи її служби безпеки про ймовірність чи вчинення певних правопорушень. І британці в цьому напрямі пішли досить далеко, адже фірми щороку виділяють значні кошти інформаторам за надану інформацію про вчинені чи про такі, що готуються, правопорушення.
Щодо системи загальної профілактики, то її основу становлять політичні, економічні, правові та ідеологічні заходи впливу на всіх без винятку працівників та клієнтів фірми. Названа система включає в себе й вищерозглянуті окремі заходи, оскільки виступає макрорівнем загальної системи безпеки фірми[8, c. 117-119].
Німеччина. Специфіка ментальності німецького народу не могла не позначитися на особливостях забезпечення безпеки бізнесу в Німеччині. Приватний охоронно-детективний ринок у Німеччині представлений широким колом його учасників, що у змозі надати бізнесменам якісні послуги у сфері безпеки. Разом із тим, на відміну від інших європейських країн, у Німеччині проглядається висока зацікавленість держави у стабільності вітчизняного бізнесу. Так, урядом Німеччини створені національні спецслужби для контролю за ситуацією на економічно важливих об'єктах країни. Як протидію впливу іноземних спецслужб, німці створюють на національному рівні контррозвідувальні підрозділи, які у взаємодії з приватними охоронно-детективними агентствами виконують функції безпеки як щодо фірми, так і щодо її керівництва й окремих працівників і клієнтів. У зв'язку з цим на приватні агентства інколи покладають обов'язки здійснення окремих заходів оперативно-розшукової діяльності, що в умовах законодавства України категорично заборонено. Головним чином це отримання оперативно-значущої інформації про вчинені чи ті, що плануються, правопорушення як на фірмі, так і на загальнодержавному рівні. Причому населення Німеччини своїм громадянським обов'язком вважає поінформувати відповідні органи про правопорушення, що стали їм відомі, і отримують за це належну грошову чи іншу винагороду, сума якої може перевищувати понад 100 тис. євро.
Особлива увага як приватних детективних агентств, так і державних спецслужб приділяється до створюваних на території країни спільних підприємств, тобто вливання в німецьку економіку іноземного капіталу. Німців з їх ліберальним господарським законодавством турбує думка, з якою приїхали до них іноземці, в який спосіб вони будуть здійснювати свій бізнес. Особливе занепокоєння викликає в німців інформація про наявність на фірмі співробітників чи агентів спецслужб, що є, зрештою, підставою для їх виселення за межі країни, а також припинення діяльності або ліквідації такої фірми.
Власне тому співробітники спецслужб і детективних агентств здійснюють постійний моніторинг ситуації на спільних підприємствах і вивчають поведінку іноземних громадян щодо дотримання ними вимог закону та інтересів бізнесу. Для цього на спільних підприємствах укладають спеціальні домовленості з керівництвом та працівниками фірми, яких вони повинні дотримуватись упродовж усього періоду функціонування фірми. Серйозну допомогу агентствам і спецслужбам надають й інші державні органи — це розвідувальні служби ФРН, карної поліції, митної служби, прикордонних військ та органів місцевого самоврядування земель та округів.
Таке серйозне ставлення держави до системи забезпечення безпеки бізнесу в Німеччині не могло не позначитися на процедурі державної реєстрації приватних охоронно-детективних агентств. До них ставлять достатньо суворі вимоги щодо фінансових, технічних чи професійних можливостей, критерії яких закріплені директивами урядових органів окремих земель ФРН. Більше того, отримання дозволу на реєстрацію приватного агентства не позбавляє обов'язку підприємця отримати дозвіл на укладання контрактів із замовниками, що дає можливість Державі контролювати систему оподаткування та недопущення чи зниження рівня загроз і небезпек бізнесу[6, c. 582-583].
Не менш важливої уваги заслуговує питання недопущення витоку та розголошення відомостей, що становлять зміст комерційної чи виробничої (технологічної) таємниці, не зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого поняття «таємниця». Чинне законодавство Німеччини збереження та нерозголошення таємниці ставить в обов'язок кожної особи, якій вона стала відомою в силу її службового становища чи трудових відносин. З такими працівниками, зокрема в банківській сфері, укладають відповідні угоди про нерозголошення подібних відомостей, за що, до речі, як і в Україні, передбачено юридичну відповідальність.
Франція. Донедавна Франція особливо не вирізнялася з-по-між інших європейських країн щодо формування системи безпеки бізнесу, хоча в останні роки власники промислово-торгівельних та фінансово-кредитних установ почали посилювати формування системи безпеки через створення власних або залучення підприємницьких детективно-охоронних агентств. Користування послугами приватних служб безпеки стало характерним і для інших осіб, зокрема представників страхового ринку, нотаріату, адвокатури, освітніх закладів тощо.
Для Франції особливим є комплектування штату приватних агентств особами з числа громадян Франції або ж Євросоюзу, що унеможливлює здійснення розвідувальних заходів представниками інших країн. Широко залучають до роботи в агентства колишніх поліцейських, однак для цього вони мають отримати письмовий дозвіл від міністра внутрішніх справ, завдяки чому стає можливим здійснити кадровий відбір, не допустивши при цьому колишніх поліцейських, які звільнені за компрометуючими підставами. Однак в умовах українських реалій цей захід міг би спровокувати корупційні діяння у чиновників апарату міністра, адже дозвіл керівника спеціального відомства носить швидше за все формальний вигляд.
Останнім часом у Франції намітилася серйозна тенденція до переходу поліцейських на роботу в детективно-охоронні агентства, чому керівництво міністерства намагається активно протистояти. Однак це є закономірним процесом, адже робота в агентстві позбавлена для колишнього поліцейського багатьох формальностей, жорстких правових меж діяльності, свободи вибору методів роботи, а головне — добре матеріально заохочується.
Фахівці приватних агентств, співпрацюючи з державними правоохоронцями, спрямовують свої зусилля на боротьбу зі зловживаннями торговою маркою, виявлення фактів недобросовісної конкуренції, на промислове шпигунство та контршпигунство, а також заходи безпеки в банківській системі.
Тим часом на спеціалістів служб безпеки покладено проведення таких заходів, як режимні заходи із жорсткого контролю за комерційною і технічною документацією, що передається вітчизняними фірмами іноземним фахівцям; перевірка та відбір персоналу, що приймається на роботу, збирання відомостей про родинні, дружні та інші зв'язки працівників, контроль за звільненим персоналом, особливо, якщо вони мали доступ до конфіденційних відомостей; заходи щодо захисту банківських установ у зв'язку зі зростанням випадків озброєних пограбувань і нападів із застосуванням зброї на персонал ощадних кас, інженерно-технічні роботи з установленням сигнально-тривожних систем.
Доцільно звернути увагу на досвід Франції у сфері безпеки персональних комп'ютерів і боротьби з комп'ютерною злочинністю. Тут в інформаційній сфері діють десятки правових актів, які детально регулюють статус суб'єктів інформаційної діяльності, режим інформаційного обміну і підключення до загальних інформаційних систем, автоматизованих банків даних. Найбільш повним за змістом можна вважати Закон Франції «Про інформатику, досьє і свободи» від 6 січня 1978 р. Основні його положеннями є такими:
— закріплені принципи і визначення; інформацією особистого характеру вважаються відомості, що дають змогу в будь-якій формі, прямо чи опосередковано ідентифікувати фізичну особу, до якої ці відомості мають стосунок, виявити чи здійснюється ця обробка даних фізичною або юридичною особою;
— інформатика має стояти на службі кожного громадянина, а її розвиток здійснюватись у рамках міжнародної співпраці; вона не повинна завдавати шкоди ані людській особистості, ні правам людини, ні приватному життю, ні індивідуальним чи громадянським свободам;
— національна комісія інформатики і свобод стежить за тим, аби автоматизована обробка інформації особистого характеру» державна чи приватна, здійснювалася відповідно до положень даного закону.
Зважаючи на вищевикладене, працівники служб безпеки проводять моніторинг міри ризику інформаційної діяльності насамперед там, де існує небезпека несанкціонованого проникнення в масиви даних ЕОМ державних та приватних фірм; визначення та перевірку осіб, що мають можливість такого доступу, об'єкти їх впливу і використовувані при цьому методи, а також розробляють способи протидії та мінімізації широкого спектру загроз і небезпек французькому бізнесу.
Підсумовуючи, можна дійти висновку, що в розглянутих та в інших країнах, як правило, паралельно існують такі дві системи забезпечення безпеки фірми:
— загальнодержавні системи захисту, які формують систему безпеки на національному рівні, причому їх компетенція поширюється як на державні установи та суб'єкти господарювання, так і на приватних суб'єктів підприємництва в межах чинного законодавства, більшою мірою через залучення підприємців до вирішення питань безпеки держави;
— суб'єкти підприємництва (компанії, асоціації, концерни, корпорації) недержавної форми власності, які мають право створювати власні служби безпеки, або ж укладати з такими відповідні угоди про співпрацю, встановлювати власні системи режиму секретності і безпеки в інтересах забезпечення захисту комерційної таємниці, іншої важливої інформації, її носіїв, що належать їм на праві власності[1, c. 268-271].
Висновки
Ситуація, що склалася в суспільстві та його економічній системі, спровокувала появу непередбачуваних небезпек і загроз народжуваному, ще незміцнілому і такому, що не має досвіду, підприємництву. Останнім часом помітно поширилися методи комерційного шпигунства, шантажу, несанкціонованого використання технічних засобів для «зняття» інформації про діяльність конкурентів, а наразі і рейдерства, що породжує соціальний резонанс. До того ж, ще діють й такі традиційні, деструктивні чинники, як розкрадання, шахрайство, корупція, криміналізація бізнесу, промислове шпигунство тощо.
Звичайно, будь-який бізнес чи виробничо-господарська діяльність сумісні з комерційним ризиком, природа якого, як відомо, багатоаспектна. А відтак, непередбачуваність фінансово-господарської діяльності та її результатів може призвести не лише до небажаного результату, а й до непоправних збитків чи навіть повного банкрутства. Водночас щоденна практика приватних господарюючих суб'єктів засвідчує їх підвищену, порівняно з державними структурами, вразливість від протиправних та інших дій з боку кримінальних структур й окремих осіб. Криміногенна обстановка, що існує у країні, поява та функціонування активно діючих структур економічної розвідки, повсюдне застосування жорстких методів тиску на бізнесові структури визначають актуальність проблеми безпеки бізнесу сьогодні і на найближчу перспективу.
Усе викладене вимагає від підприємців, менеджерів різних рівнів знання теорії економічної безпеки, розуміння сутності безпеки фірми, її системи та структури, об'єктів безпеки, основних небезпек і загроз, кількісних і якісних показників оцінювання рівня економічної безпеки, методів аналізу чинників ризику і, що досить важливо, основних напрямів забезпечення безпеки, а також уміння втілювати у практику теоретичні положення.
Список використаної літератури
1. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. — 3-тє вид., виправл. і доп.. — К.: Знання-Прес, 2006. — 350 с.
2. Виноградська А. Основи підприємництва: Навч. посіб./ Алла Виноградська,. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: Кондор, 2005. — 540 с.
3. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.
4. Донець Л. Основи підприємництва: Навч. посіб./ Любов Донець, Надія Романенко,; М-во освіти і науки України, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 315 с.
5. Дратвер Б. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, М-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка. — Кіровоград, 2003. — 186 с.
6. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 777 с.
7. Мочерний С. Основи підприємницької діяльності: Посібник/ Степан Мочерний, Олександр Устенко, Сергій Чеботар. — К.: Академія, 2001. — 279 с.
8. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник/ Борис Дратвер, Наталія Пасічник, Дмитро Закатнов та ін.; М-во освіти і науки України, АПН України, Ін-т проблем виховання. — Кіровоград, 2004. — 223 с.
9. Цигилик І. І. Основи підприємництва: Навч. посіб./ І. І. Цигилик, Т. М. Паневник, З. М. Криховецька; Мін-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 239 с.
10. Шваб Л. Основи підприємництва: Навч. посібник/ Людмила Іллівна Шваб,. — К.: Каравела, 2006. — 343 с.