Теорія ділового етикету

1. Класичний костюм бізнес-леді.

2.Підбір одягу з урахуванням індивідуальних особливостей.

3.Культура мови під час ділового спілкування.

Список використаної літератури.

1. Класичний костюм бізнес-леді

У наш час все стрімко змінюється: з’являються нові технології і матеріали, сучасний ритм життя багато в чому спрощує ставлення до одягу, а демократичний імідж стирає грані між діловим і повсякденним одягом, між чоловічим і жіночим костюмом, денним і вечірнім вбранням. Різноманіття стилів і напрямів дає можливість розкритися людям, які намагаються свої внутрішні якості відобразити і в зовнішньому вигляді…

Здавалося б, таке поняття, як діловий жіночий костюм абсолютно не приймає ніяких змін у своїх суворих контурах і традиційних підходах. Але ми спостерігаємо, як обережно і тонко сучасні дизайнери намагаються зсунути рамки офісного дрес-коду. Але існує низка непорушних правил ділового дрес-коду, своєрідної міжнародної мови бізнес-етикету. Загалом, є думка, що правильний гардероб ділової жінки має складатися із семи основних речей: пальта, сукні, жакета, спідниці, блузи, брюк і трикотажного пуловера. Можна за допомогою правильно підібраних компонентів для костюму створити багато варіантів для покращення свого професійного іміджу і не залишитися при цьому «синьою панчохою». Адже дрес-код більшості великих компаній є продовженням корпоративної культури й робочого духу.

Саме костюм є головною частиною гардероба ділової жінки. Костюм може бути облягаючим, але таким, що не ускладнює руху, сидіти трохи вільно. Костюм також утворюється як із брюками, так і зі спідницею. Широкі брюки пасують практично всім персонам жіночої статі, особливо якщо це брюки насиченого сірого кольору від «Stella McCartney». А вузькі брюки із завищеною талією від «Mark Jacobs» будуть виструнчувати фігуру і водночас дотримають найсуворішого ділового дрес-коду.

Спідниця в діловому костюмі — це м’якший і жіночніший варіант для бізнес-леді. Спідниці допускаються прямі, розкльошені, класичні і з драпіруванням. Довжина до коліна або трохи вище. У спідниці ділового крою може бути розріз, але не більше десяти сантиметрів. Альтернативою спідниці з блузою може служити сьогодні сукня. Але сукня — це відповідний одяг для офісу, серед своїх співробітників, і чим офіційніша обстановка, тим більше ймовірності, що на вас має бути саме спідниця.

В моду дуже доречно увійшли сукні крою 1930-1950-х років. Довжина трохи вище коліна, напівприталений силует, рукава-ліхтарики, ґудзики, оборки. Однотонний колір обов’язковий. Загальне враження — скромно, але зі смаком. Все це припустимо в діловому світі, якщо річ однотонна і має правильний силует. Такі сукні представляють у своїх останніх колекціях дизайнери Valentіno і Blumarіne.

Також діловий стиль жінки обов’язково вимагає наявності колготок, навіть, якщо це літо, альтернативою колготкам у спеку можуть бути панчохи з поясом.

Блуза може бути як кольоровою, так й однотонною, доповнюватися шарфиком, шийною хусткою або скромним намистом. Кодекс доброго смаку й елегантності на робочому місці передбачає — рукав до ліктя або до зап’ястка і ніякої прозорості тканини.

Піджак «чоловічого» лаконічного крою — основа ділового костюму нинішнього сезону. Це не суперечить діловому етикету і водночас виглядає дуже плотськи, як, наприклад, темно-синій жакет «Bottega Veneta» — гармонія жіночності і суворості. Додавання декоративних ґудзиків із благородних матеріалів в одному кольорі із жакетом або невеликих брошок змушує ділову уніформу виглядати абсолютно по-новому. Сьогодні актуальні однобортні приталені моделі укорочених піджаків із підкресленою, низькою лінією плеча, прилеглі силуети, висока застібка, широкий відкладний комір або горловина без коміра. До речі, прийом «без коміра» цього року є в більшості маститих дизайнерів будинків мод: Ів Сен Лорана, Mіssonі, Guccі. Щодо рукава в ділового жакета, він має бути традиційної довжини або завдовжки у три чверті, що в нинішньому сезоні дуже актуально[10, c. 62-64].

Колір ділового одягу не має «перекривати» ваших особистих якостей, тобто ніяких яскравих, драматичних відтінків, лишень спокійні й аристократичні кольори, які зроблять вас в очах партнерів по бізнесу зрілішою й авторитетнішою. Переважно це речі темних, глибоких тонів. Дуже добре цього сезону підходить сірий колір. Із чорним кольором слід бути обережною — він активізує механізми опору у ваших співрозмовників, що не сприяє потрібному ходу ділових переговорів. Також психологи не радять застосовувати коричневий колір. Замініть його бежевим або кольором кави з молоком, він освіжить обличчя і виглядає благородно.

Щодо взуття, воно в ідеалі має бути з натуральної шкіри й із закритим носом. Підбор — помірно високий, стійкий — так ви почуватиметеся впевненішою і «твердо стоятимете на ногах».

Діловий костюм демонструє не лише фінансові можливості ділової жінки, а й її смак, знання етикету й доцільності того чи іншого елементу в одязі.

У великому світі бізнесу є свої «правильні» марки ділового костюму. Зазвичай це — «Armanі», «MaxMara», «Trussardі», «Betty Barclay» і, звісно, «Chanel». Якщо ви новачок у бізнес-колах, то при виборі ділового костюму однієї з цих марок ви ніколи не помилитеся і виглядатимете бездоганно.

Дослідження показують, що не тільки чоловіки, але й жінки немов навмисне одягаються так, щоб зазнати фіаско.

Жінки в одязі припускають три головні помилки:

дозволяють індустрії мод цілком визначати вибір свого одягу;

схильні перебільшувати значення своєї власної привабливості;

дозволяють своєму соціальному походженню впливати на манеру одягатися.

Дехто невірно вважає, що жінці, щоб досягти службового ycnіxy, потрібно наслідувати в одязі чоловіків. Звичайно, нічого поганого немає, коли жінка одягнута у брючний костюм із синтетики. Але дослідження показують, що такий костюм не сприятиме діловому ycnіxy. Інша справа — гарний костюм зі спідницею (з натуральних тканин). Bін підкреслює авторитет жінки і її високий життєвий рівень.

Спідниця повинна бути темного кольору на щільному поясі, краще із шерсті.

Для ділової жінки менш придатна сукня, але якщо вона її одягає, то кращим кольором сукні вважається темно-синій, коричневий, сірий, світло-сірий. Менше підходять зелений, яскраво-жовтий, ніжно-голубий, світло-рожевий.

Названі кольори визначені для однотонної тканини без малюнка, якій надається перевага[2, c. 108-110].

Деякі гадають, що одяг створює жінку. Звичайно, це не зовсім так. І чоловіку, і жінці для ділового ycпіxy необхідні також розум, освіта, честолюбство, стимули.

У жіночому одязі більш, ніж в чоловічому, відображається її індивідуальний стиль і особистий характер. У відомій казці "Попелюшка" ycnіx мала не сукня, а дівчина у сукні. І яку б сукню не одягла А.Кареніна у Л.Толстого, було видно жінку, а не сукню. Хоча буває і так, що на окремій людині одяг видно, а самої людини — немає.

Зачіска, макіяж, біжутерія повинні гармонійно доповнювати діловий костюм. Зачіска має бути строгою, але разом з тим елегантною. Прикрас повинно бути якомога менше, але в той же час не можна від них відмовлятися зовсім. Носити краще дорогі прикраси. Косметика повинна бути помітною із близької відстані. Парфуми слід використовувати у такій кількості, щоб їx запах лише трохи відчувався. І, звичайно, це мають бути дорогі парфуми відомих фірм.

Дехто вважає, що діловий костюм — це найпохмуріша деталь гардеробу, і ставляться до нього як до обов’язкової програми – без натхнення. І цілком даремно. Адже психологи стверджують, що саме костюм (разом з діловими якостями його господині, звісно) може впливати на кар’єрний ріст.

Хороший костюм це не лише «лого» на підкладці – стверджує львівський модельєр одягу Наталія Вавринчук.

Діловий костюм — це, по-перше, хороша тканина, модний дизайн і, звичайно, якісне пошиття. Саме тому ділові костюми не коштують дешево. Та й жінка, котрій за 40, не дозволить собі одягатися дешево. Чим старша бізнес-леді – тим дорожчий її костюм. Це – аксіома.

Наступне правило ділової моди звучить так: статус жінки зростає прямо пропорційно довжині силуету. До речі, у багатьох серйозних закладах, котрі славляться своїм корпоративним стилем, жінки носять спідниці тільки довжиною до середини коліна, а взуття – на середньому каблучку.

Але це – лише правила. Їх, звісно, можна дотримуватися, а можна – ігнорувати. Та перш, ніж їх порушити, треба їх просто знати.

Прихильники класичного ділового стилю виглядатимуть модно у смугастому костюмі-«двійці» — на темному фоні з не дуже широким інтервалом повторюється тоненька світла смужечка. Піджак приталеного силуету, однобортний, на три ґудзики, дві кишені з клапанами спереду й два шліца ззаду. Брюки з відпрасованими «стрілками», на талії без защипів або лише з одним. Усе витримано, без зайвих деталей. Хто стомився від чорно-сірої гами, може вибрати костюм брунатного чи оливкового кольору, до якого пасує сорочка кольору гірчиці чи «шампань». (Gregory Arber). Розважливості серйозній статечності надасть цікава фактура сорочки чи краватки — переплетіння ниток трьох чи двох кольорів.

Цікавою та оригінальною виглядатиме ділова жінка у суворому класичному костюмі, що має елементи авангарду й романтики. Спідниця зі шліцем спереду чи ззаду (450—600 грн) або брюки, трохи звужені донизу, з одним защипом на талії й гарно відпрасованою стрілкою (700—800 грн) становитимуть оригінальний ансамбль з френчем (2078 грн) чи жакетом (1200—1300 грн) будь-якого фасону. Піджаки можна носити як з блузою (500—700 грн), так і без неї. Фасони та кольори останніх у столичних бутіках задовольнять найвибагливіших: є і простого крою, приталені з класичним відкладним комірцем, і в стилі «кантрі», й прикрашені рюшами, білі, червоні й блідо-рожеві. Додасть шарму легкий шарф-шаля (180 грн), а пасок (350 грн) підкреслить талію (ТМ Betty Barclay, ЦУМ).

У модній гамі жіночих ділових костюмів цієї осені — кольори какао, вишні, сливи, шоколадний і світло-сірий. Підібрати осінній гардероб стильна жінка може, зокрема, в мережі магазинів «Сенсус», де представлено понад 200 моделей одягу класичного та вільного стилю як для роботи, так і для відпочинку: блузи, спідниці, джемпери (від 99 грн), брюки та сукні (від 119 грн), жакети (від 139 грн), куртки та плащі (від 159 грн). Нову колекцію доповнюють трикотажні вироби, а також різноманітні аксесуари — паски, шалі, біжутерія, головні убори та сумки.

Новинка сезону — однобортні, на три-чотири гудзики чоловічі плащі з натурального волокна (до 70% бавовни, 399—799 грн) і водовідштовхуючого поліаміду, а з першими приморозками — вовняні пальто, стиль яких витримано-мінімалістичний: довжиною до колін, 2—3 накладні кишені з клапанами чи у шві (599—699 грн, «Відіван»).

Леді цієї осені, вочевидь, пасуватиме плащ (500—2000 грн) або пальто прямого силуету довжиною до колін, чорне чи зелене з застібками-«крокодильчиками» (443 грн) або сіре букльоване чи чорно-біле гладке приталене довге зі шкіряною смужкою вздовж застібки-блискавки з комірцем-стійкою (725—858 грн, Dolcedonna, ЦУМ). Цікаві моделі без підбивки, в яких поєднано контрастні кольори: синє або чорне пальто з червоними кишенями, коміром і манжетами (730 грн — довге, 576 грн — коротке, ТМ «Стиль», ЦУМ)[8, c. 186-189].

Діловий одяг обов’язковий навіть влітку. Колір костюму такий ж важливий як і фасон. Колір може не тільки покращувати зовнішність, а й діяти на оточуючих. Найкраща тканина для нього – шерсть, твід, полотно. У запасі у неї завжди буде довга шерстяна спідниця, і тоді повідомлення про вечір або банкет не застане її зненацька: таку спідницю вона зможе одягнути до любої із своїх блузок.

Влітку бізнес-леді не з’явиться на службу у строкатому платті, вона віддасть перевагу костюмові світлих тонів.

Кращі кольори для ділового костюму жінки – темно-синій, темно-коричневий, сірий, світло-синій, рудувато-коричневий. Найбільш приємними для чоловічого ока рахуються блідо-жовтий, рожевий, темно-синій, бежевий. Можна відмітити ще три кольори: чорний, білий та червоний. Однак з червоним кольором треба бути дуже обережною. Костюм цього кольору краще одягати на багатолюдні свята, презентації, конференції, зустрічі. Тоді Ви ні в якому разі не залишитеся непоміченою.

Ні при яких обставинах не надягайте костюм яскраво жовтого чи помаранчевого кольору – вони нервують навколишніх. Найгірший колір для костюму ділової людини – білий. Він надасть вам неумісний на роботі парадний вигляд, а крім того, найменша плямка може “зап’ятнати” вашу репутацію. Білою може бути тільки блуза.

Одне з головних правил – чим менше оголеного тіла, тим більше до вас довіри. Ідеальна довжина для спідниці – до коліна. Довше можна, коротше – ні в якому випадку.

Але діловий костюм – це не тільки суворі костюми. В ньому повинні бути речі, які можуть трохи відступати від ділових канонів. Це плаття, якому позволено бути трохи яскравішим і довшим ніж звичайне.

І так, бізнес-леді запам’ятає, що темно-коричневий, темно-синій, колір іржі та бежевий є найбільш підходящими як для службового плаття, так і для плаття, викликаючого цікавість та увагу чоловіків.

Поєднання в одязі двох або більше кольорів свідчить, що ви людина, яка не знає почуття міри. М’які тони (бежевий, білий, зелений) створять про вас враження, як про людину спокійну, врівноважену. Яскравий одяг вкаже, що ви бажаєте бути в центрі уваги і надаєте перевагу колективній роботі. У взутті і про всілякі вільності нема і речі. Скажіть “ні” “шпилькам”, туфлям на плоскій підошві і босоніжкам з відкритим носком. Скажіть “так” лодочкам чорного, коричневого чи темно-синього кольору на средньому каблуці.

Отже, костюм. Це здебільшого піджак і спідниця. Цей одяг вважається денним. Піджак зі штанами більше пасує до другої половини дня. Універсальний варіант — сукня-футляр з коротким рукавом і подовжений піджак. У ділової моди є й кольоровий нюанс. У всьому ансамблі не повинно бути більше трьох кольорів. Найбільш ділова кольорова гама – чорно-біла, всі відтінки синього, кава з молоком і сірий колір[7, c. 74-76].

2.Підбір одягу з урахуванням індивідуальних особливостей

Вважається, що люди судять про нас по враженню, яке ми проводимо на них в перші п'ять-сім секунд знайомства, що знайшло віддзеркалення в старій приказці «по одягу зустрічають». Тепер «одяг» означає і костюм, і макіяж, і ходу, і міміку, і жести.

Феномен моди, що глибоко проникає в повсякденне життя, перш за все асоціюється з одягом. В умовах сучасного темпу життя людина багато часу проводить за роботою, а дозвілля нерідко поділяє з колегами та знайомими, що можуть згодом опинитися в ролі ділових партнерів. Тому дуже важливими стають дослідження, що вивчають сприйняття зовнішнього вигляду людини та його впливу на ділові стосунки.

Перше враження, що складається у оточуючих при погляді на людину, формується продовж 10-20 секунд з початку контакту. За цей час можна встигнути отримати інформацію про вік, соціально-економічний стан, належність до певної соціальної групи та професії, систему життєвих цінностей, навички у міжособистісних відносинах. В результаті такого експрес-аналізу у оточуючих формується настанова для використання адекватного зразку поведінки, що панує в соціумі. Про це свідчать результати експерименту, в ході якого характеристика однієї і тієї ж людини змінювалася в залежності від нового вбрання та зачіски. Отже, первинне враження може зумовити подальший розвиток сприймання суб’єкта та відношення до нього оточуючих.

Слід відзначити рад досліджень, що узагальнюють досвід вивчення моди з погляду ролевого спілкування. В історії багато прикладів, що ілюструють обмеження або цілеспрямований підбір та “канонізацію” певного виду одягу. Використання спеціального одягу завжди було засобом для отримання бажаної передбачуваної реакції оточуючих згідно з запрограмованим змістом соціальної ролі суб’єкта. При цьому одяг являє собою швидкісний невербальний сигнал, для сприйняття ти обробки якого потрібно декілька секунд, після чого може бути використаний адекватний зразок поведінки об’єкту впливу (наприклад, дружнє рукостискання чи низький уклін). Говорячи про вплив одягу на сприйняття людини соціумом, слід підкреслити зворотній ефект: вплив одягу на свідомість її володаря, в результаті чого покращується адаптація до нової ролі та надбання специфічних якостей, що їй притаманні.

До інформативних компонентів одягу окрім його видів обов’язково слід додати колір, силуетну, конструктивну лінію, лінію малюнка тканини та її фактуру. Дослідження оцінки особистості через вибір суб’єктом певних кольорів є цікавим підґрунтям для вивчення сприйняття кольору спеціалістами, що створюють модний одяг.

Якщо говорити про створення моделі оптимального іміджу згідно зі стратегіями ділового спілкування, слід приділити увагу вивченню мотивації суб’єктів спілкування. Залежно від мотивації, що конкретизує характер створюваного чи змінюємого іміджу, а також при виявленні конкретних адресатів іміджу, можна більш ефективно використовувати весь арсенал інших перелічених методик та надбаннів у галузі створення бажаного враження.

Оскільки, як було зазначено вище, сучасні ділові стосунки не обмежуються робочим часом, а при теперішньому рівні розвитку комунікації саме поняття робочий час стає досить умовним, слід враховувати чітку тенденцію до уніфікації в моді. Ця тенденція останнім часом приносить більше шкоди, аніж користі, якщо говорити про стирання умовностей етикету та масовий занепад смаку серед широких кіл споживачів модного одягу. Це призвело до створення еклектичного стилю в одязі, але частіше за все він межує з кічем. В пострадянському просторі ця тенденція має економічне підґрунтя, але ж всі кризи минають – час вирішувати їх соціально-психологічні наслідки.

«Стриманий» одяг дозволяє колегам, клієнтам бачити саме вас, а не те, що на вас. Таким шляхом можна ненав'язливо виразити свою індивідуальність. Якщо ви упевнені в тому, що ваш одяг працює на вас і відповідає вашому образу, то можете абсолютно забути про неї, зосередившись тільки на своїй роботі.

«Акуратний, із смаком одягнений, підтягнутий!» — так повинні говорити про працівника. Зовнішність такої людини свідчить про його пошану до тих, що оточують. Одягу належить бути бездоганно охайним: неохайність, недбалість її завжди викликає неприємне відчуття у людей і сприймається як неповага до тих, що оточують[9, c. 154-156].

Hixтo не буде заперечувати, що стиль одягу чоловіка впливає на його ycпix у ділових колах, а правильно вибраний костюм сприяє створенню його іміджу.

Розвиток ділового стилю в чоловічому одязі подібний, швидше, до спокійної річки, ніж до примхливого потоку. Ділові кола не надто страждають від випадкових впливів, i тому костюм бізнесмена досить консервативний.

Чоловік повинен бути:

• сoлiдним i впевненим в co6i,
• діловим i привабливим,
• порядним, що викликає довіру,
• не без претензій на вишуканість i елегантність.

Мистецтво поєднання елементів костюму, як відмічав визнаний спеціаліст у діловому одязі Дж.Т. Моллой, завжди повинно враховувати колір, лінію, фактуру i стиль. Невдале комбінування кольору може зробити зовнішність людини невиразною (світло-сірий костюм, блакитна сорочка, світло-блакитна краватка) чи зухвало крикливою (жовтогаряча краватка з малюнком, зелена сорочка).

Лінія. Це не стільки загальний силует одягу, скільки загальне направлення ліній на піджаку, сорочці, краватці. На костюмі це або вертикальні смуги, або клітинка. Рекомендуються краватки без малюнка, з абстрактним малюнком або з чітко направленими смугами — горизонталь ними, вертикальними, діагональними. Різноманітний напрямок ліній може мати i малюнок сорочки.

Основні рекомендації: лінії елементів одягу не повинні різко перетинатися одна з одною, але й не повинні зливатися.

Стиль. Перше, що потрібно тут врахувати, — це відповідність стилів різних елементів одягу. Дуже дисгармонійно, наприклад, буде виглядати консервативний костюм у сполученні зі спортивною сорочкою в клітинку. Також безглуздим буде сполучення костюма з широкими лацканами i вузької краватки.

Єдності стилю легше всього домогтися, вибираючи однотонні елементи гардеробу. Багато чоловіків вважають, що такі комбінації нудні i непривабливі. Це не так. Якщо чоловік одягнутий, наприклад, в темно-синій костюм, білу сорочку i темно-червону краватку, то у нього гарний смак. Тому одноколірний костюм повинен бути основним елементом одягу ділового чоловіка. Такий костюм добре поєднується з однотонною гамою i малюнками інших елементів одягу, що полегшує вибір правильної комбінації: костюм — сорочка — краватка. Костюм може бути темно-синім, сірим, коричневим.

3 однотонним костюмом поєднується будь-який малюнок сорочки. Якщо ж сюди додати i однотонну краватку, тоді будемо мати прекрасне тpio: однотонність — малюнок — однотонність. Треба пам‘ятати, що ніколи не поєднуються однакові малюнки, їx завжди треба розділяти однотонним елементом. Наприклад, мають чудовий вигляд однотонний сірий костюм, світла сорочка з темно-червоними смугами, однотонна cipa краватка, яка повторюе колір костюма. У наведених прикладах краватка повністю повторює колір одного з елементів, а поєднання костюма i сорочки досить привабливе. В інших випадках, якщо комбінація костюма i сорочки бліда, то її можна оживити контрастною краваткою. Наприклад, сірий костюм, блакитна сорочка i темно-червона краватка.

Отже, для однотонного костюма ми маємо три основні ваpiaнти:

• однотонна сорочка — однотонна краватка;
• сорочка з малюнком — однотонна краватка;
• однотонна сорочка — краватка з малюнком.

З костюмом у смужку не слід одягати сорочку в клітинку, тому що вони дисонують зі смугами костюма i не поєднуються з його діловим серйозним стилем. Тут більш до речі однотонна блакитна чи біла сорочка, а смуги на костюмі i поєднання їx кольору із сорочкою освіжають загальний вигляд.

Смугастий костюм i смугаста сорочка — також "граюча" комбінація, якщо смуги одного з її елементів не надто строкаті i не виділяються. Важче знайти правильне поєднання у випадку, коли i костюм, i сорочка, i краватка мають малюнок. "Не працює", наприклад, варіант з яскраво вираженими смугами на костюмі i такими ж яскравими діагональними смугами на краватці. Виграшним таке поєднання буде, коли окремі смуги менш виражені. До смугастого костюма з однотонною сорочкою більше пасують краватки в горошок, з ромбиками, трикутниками тощо.

Для костюма в клітинку сорочка повинна бути тільки однотонною, краватка — без чіткої направленості малюнка або одноколірною. Наприклад, синій костюм нудних барв освіжить яскраво-блакитна сорочка, особливо якщо вона буде в тон клітинкам костюма. Гарного ефекту можна досягти світло-сірою чи блакитною краваткою.

Цікаво, що поєднання коричневих і синіх кольорів надає зовнішньому вигляду авторитетності і солідності. Можливий такий варіант: коричневий чи синій костюм в клітинку, блакитна сорочка i краватка з абстрактним малюнком синіх i коричневих тонів.

Для костюма бурих чи золотистих кольорів в поєднанні з нейтральною білою сорочкою підійде краватка, що підкреслює буру чи золотисту складову костюма.

В ділових ситуаціях не слід надавати перевагу одягу яскравих забарвлень, оскільки такий костюм привертає до себе увагу i вимагає особливо вибагливого смаку i певного досвіду.

Від поєднання сорочки з краваткою змінюється загальний вигляд будь-якого костюма. В літньому вapiaнті найкраще світлий костюм-трійка, світла однотонна сорочка, темна краватка. Ефект — незвичайна свіжість зовнішнього вигляду в поєднанні з діловитістю. Непоганий i спортивний варіант: такий же костюм без жилетки i яскрава краватка-метелик.

Краватка — це головний показник смаку i статусу чоловіка, тому при її виборі необхідно:

Покладатись тільки на себе.

Довжина краватки повинна бути такою, щоб у зав‘язаному вигляді вона досягала до пряжки поясу.

Ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів піджака.

Кращий матеріал: шовк, шерсть i бавовна. Дуже гарно виглядає синтетична тканина "під шовк" чи її суміш з шовком.

Гладенький шовк трохи блищить, а плетений не має блиску. Шовкові краватки пасують до різних тканин i підходять до різних ситуацій. Шерстяна в‘язана краватка більше підходить до спортивного одягу. Краватка із шерстяної тканини — до теплої спортивної куртки. Краватка з тонкої шерсті, хоч i схожа на шовкову, але на відміну від неї не блищить, що надає їй менш манірного вигляду. Краватки з бавовняної тканини повинні бути легкими i за кольором, i за вагою. Їх носять влітку. Краватки з льону також гарні, але вони швидко втрачають вигляд; віскозні — швидко втрачають форму i виглядають жалюгідно[14, c. 241-244].

Колір костюма, може бути від темно-синього до синього і від темно-сірих до світло-сірих тонів. У літню пору року костюм може бути трохи світліших тонів. Краще за все завжди мати штани і піджак одного кольору і якості. Костюм повинен цілком відповідати твоїм розмірам, бути новим і гарної якості. Найкраще костюм з вовни. Нижній ґудзик піджака ніколи не застібається.

Сорочка повинна бути тільки з довгим рукавом. Колір сорочки — білий, кремовий, світло-блакитний, а комір сорочки — вільний і має відповідати твоїм розмірам.

Краватка рекомендується тільки сучасного дизайну, бажано однотонний, спокійних тонів. Довжина краватки повинна бути на 1-3 см. нижче ременя. Взуття рекомендується тільки шкіряне, чорне чи темно-коричневе. Черевики повинні бути ідеально чистими.

Шкарпетки за кольором повинні гармоніювати з костюмом і бути досить високими, щоб не оголювати навіть частини ноги. Прикраси категорично не рекомендуються, винятком можуть бути тільки обручка і пара запонок.

Косметика і парфумерія також категорично не рекомендуються.

Одяг жінки набагато частіше є природним продовженням її іміджу, ніж це трапляється з чоловіками. Будь-яка жінка прагне при цьому здаватися чарівною і привабливою. Відправляючись на співбесіду, тобі варто ретельно зважити, що саме ти хочеш акцентувати сьогодні — свою сексуальність чи свій професійний імідж.

Безумовно, жінка має більший вибір в одязі ніж чоловік. Стиль жіночого ділового одягу (а саме цей стиль рекомендовано тобі на час співбесіди при прийомі на роботу) вже давно відійшли від псевдо-чоловічого, проте вовна, як і раніше, залишається кращим матеріалом для жіночого ділового костюма.

Будь-який костюм, що ти одягнеш на співбесіду повинен мати свій стиль, але не бути стилізованим. Основний критерій — його висока якість. Рекомендувати довжину спідниці вкрай проблематично і твердих правил тут бути не може, уникайте будь-яких "занадто" — не треба нічого занадто довгого і занадто короткого.

Блуза рекомендується тільки з довгим рукавом або з рукавом три чверті. Матеріал — шовк чи бавовна. Спокійних тонів, перевага надається білому чи кремовому кольору.

Шарфи можуть бути гарним доповненням твого костюма. Основним критерієм при його підборі повинна бути тільки найвища його якість і гармонія зі стилем одягу.

Взуття краще з натуральної шкіри. Взуття може бути з каблуком до п'яти сантиметрів або без нього зовсім. Більш високий каблук категорично не рекомендується.

Панчохи повинні бути нейтральних тонів. Якшо ти побоюєшся, що панчохи можуть порватися, візьми із собою додаткову пару. Портфель є характерним атрибутом костюма ділової жінки. Елегантний шкіряний портфель не зашкодить тобі. Якщо ти береш із собою портфель, то залиши свою сумочку вдома.

Ювелірних прикрас на тобі повинно бути якнайменше. Обручка, на одній руці і будь-який інший перстень на іншій, сережки і ланцюжок — це усе, що тобі рекомендується. Якість прикрас може бути тільки найвищою.

Косметика не повинна бути домінуючою, нав'язливою або сильно помітною[12, c. 194-196].

3.Культура мови під час ділового спілкування

Розкриття психологічних закономірностей сприйняття і розуміння людини людиною, специфіки формування феномена першого враження, соціально-психологічних ефектів і механізмів міжособистісного і міжгрупового сприйняття, вивчення змісту соціальних уявлень і стереотипів, процесів масової комунікації — підготувало базу для змістовного звернення до проблематики психології іміджу.

Людина використовує імідж для досягнення успіху в різних сферах своєї діяльності, тому підхід до його створення повинен будуватися на професійній основі — знаннях і досвіді кваліфікованих фахівців, які допоможуть у виборі стилю і колірної гамми одягу, навчать навикам невербального спілкування (міміка, жести, координація тіла в просторі, пластика і т.д.), створять мовний імідж (корекція недоліків мови, навики успішного публічного виступу).

Імідж — це образ людини в цілому. Це те, як Ви виглядаєте в очах інших людей, це уявлення про Ваш зовнішній і внутрішній вигляд. Створити імідж — це більше, ніж просто справити враження: імідж — це мистецтво управляти враженням. Правильно збудований імідж є запорукою успіху, як особистого, так і професійного.

По тому, як людина стоїть, як ходить, як тримає руки і ноги, також судять про його пошану або зневагу до тих, що оточують. Вибираючи позу, необхідно пам'ятати, що вона повинна бути коректною, природною і гармонувати з обстановкою. Поза теж частина тієї мови, на якій ми так виразно говоримо без слів. Так, проф. Р. Бердвистел виявив, що вербальний компонент розмови займає 35%, а невербальний — 65%.

Проведене дослідження залежності жестів від соціального або службового положення людей показало, що людина, що знаходиться на вершині службових сходів, в розмові більше використовує слова, тоді як менш освічені люди більше покладаються на жести. Отже, чим вище службове або суспільне положення людини, тим менше він робить жестів і рухів тіла.

Імідж формують не тільки манери і пози, але і обличчя. Сучасні дослідження головного мозку зі всією очевидністю свідчать про те, що риси вдачі людини тісно пов'язані з його фізичною будовою і краще всього вони виражені на обличчі. Фізичні риси, що характеризують способи словесного виразу, в основному зосереджені в області роту; риси, пов'язані з логічними і оцінними здібностями, — в області очей.

Одна з найважливіших складових іміджу — міміка, тобто виразні рухи м'язів обличчя. У міміці першу роль грають очі. Тому ваш погляд винен якомога частіше (впродовж 60- 70% часу спілкування) зустрічатися з поглядом співбесідника. Ведучи розмову, представте, наприклад, що на лобі вашого співбесідника знаходиться трикутник. Ваш погляд, направлений на цей трикутник, сприйматиметься як дуже серйозний, і співбесідник відчує, що ви настроєні по-діловому.

Зіниці розповідають про вашу реакцію на почуте. Коли людина радісно збуджена, його зіниці розширюються (у чотири рази). Навпаки, коли він сердиться або у нього похмурий настрій, його зіниці звужуються.

У міміці дуже важливе положення губ. Розтягнуті в усмішці губи — показник радості і дружелюбності; щільно стислі — замкнутості; зігнуті — сумніву або сарказму. Опущені куточки рота — свідоцтво того, що людина засмучена.

Усмішка — це «половина чарівливості». Нас оцінюють по виразу обличчя: якщо м'язи його не напружені, а губи весь час готові скластися в усмішку, нас тут же зараховують в число симпатичних людей.

Одяг, міміка, жести, хода дуже багато передають безпосередньо в підсвідомість співбесідника незалежно від його бажання, тобто візуальна дія іміджу відбувається як «подвійний виклик» — на рівнях свідомості і підсвідомості[5, c. 58-61].

Наполеон Бонапарт говорив: хто не вміє говорити, той кар'єри не зробить. Тому на третьому етапі необхідний інтенсивний комунікативний тренінг.

Від вибору правильного слова залежить сила його дії. Тут можуть надати допомогу наступні рекомендації:

— вживайте переважно слова, що підкреслюють вашу надійність і сумлінність;

— включайте у ваші фрази активні дієслова і уникайте вживання пасивних іменників.

Щонайпотужнішим чинником дії на тих, що оточують вважається ораторське мистецтво.

Ясно, що далеко не всякий співробітник може бути оратором, по ньому необхідно дотримувати декілька правил виступу перед присутніми, а саме:

— підкреслювати голосом і жестами найважливіші для вас слова;

— міняти тон: його раптове пониження або підвищення добре виділяє слово або фразу;

— змінювати темп мови: це додасть їй виразність;

— робити паузу до і після вислову важливих думок.

Дуже важливо також навчитися створювати особливі ефекти:

— ефект першої фрази (перша фраза повинна відразу приковувати до вас увагу);

— ефект аргументів (мова повинна бути обґрунтованою, переконливою, логічною, сприяючою роздуму);

— ефект інтонації і паузи (інтонації і паузи викликають у слухачів асоціації і спонукають їх вносити свої пропозиції);

— ефект художньої виразності (грамотна побудова пропозицій, правильні наголоси в словах, використання метафор, гіпербол і т.п.);

— ефект релаксації (успіх матиме той, хто уміє вчасно пожартувати, вставити дотепне зауваження, адже гумор створює природну паузу, зближує і настроює слухачів на доброзичливий лад);

— ефект розподілу (один з дієвих риторичних прийомів: заздалегідь продуманий розподіл в мові нових думок і аргументів, періодичне підкреслення вже висловлених важливих положень).

Необхідно знати і типові помилки, що допускаються виступаючими. До них відносяться:

1. побудова дуже довгих фраз;

2. використання дуже довгих слів (не слід вживати, проте, тільки короткі слова);

3. введення в мову безособових пропозицій (краще більше використовувати безумовно — особисті займенники);

4. часте використання безособових дієслів (замість «Пропонується зайняти місця» краще сказати «Пропоную вам зайняти місця»);

5. нерішучість виступаючого (враження нерішучості виступаючого створюється у слухачів, коли він часто удається до умовного нахилу);

6. надмірна ввічливість (краще уникати фраз типу «Дозвольте привернути вашу увагу»);

7. зловживання модними слівцями;

8. зловживання твердженнями (якщо часто удаватися до тверджень, то у виступі утворюється багато вразливих);

9. використання тільки «закритих» питань (якщо потрібно активізувати увагу слухачів, не потрібно задавати їм тільки односкладові запитання);

10. дуже швидка, без пауз, мова (чим більше слухачів, тим повільніше слід говорити);

11. відсутність зорового контакту (якщо вас про щось запитують, не відводьте очей, щоб краще зосередитися).

Освоєння способів ділового спілкування забезпечує найбільший успіх. До них перш за все відноситься уміння створити сприятливий психологічний клімат, справляти хороше враження про себе і вибирати лінію поведінки.

Важливо звернутися до співбесідника по імені і якомога більш невимушено, даючи зрозуміти, що його ім'я для вас багато означає: відомо, що слухача частіше цікавить він сам, ніж його оточення.

Довірче взаєморозуміння забезпечується виконанням деяких правил, які закликають:

— скорочувати фізичну і соціальну дистанцію; вітати співбесідника усмішкою, доброзичливим поглядом і міцним рукостисканням;

— постійно висловлювати бажання зрозуміти співбесідника;

— відразу ж показувати, що ви оцінили ділові якості співбесідника, виразити зацікавленість в продовженні ваших взаємин;

— виражати власні відчуття, враховуючи емоційний стан співбесідника;

— поводитися упевнено, спокійно і доброзичливо, але без зайвих поступок;

— підтримувати співбесідника емоційно (показати, що уважно слухаєте, легкими кивками, доброзичливим виразом обличчя і т.п.)[15, c. 84-87].

Якщо ж Ви хочете підвищити свій статус в соціальній ієрархії, то необхідно працювати над своїм іміджем. У сучасному світі чималий об'єм інформації виходить через візуальне сприйняття. На думку психологів:

— 55% вражень, які ми проводимо, визначається тим, що оточуючі бачать (колір шкіри, волосся, зовнішність, міміка, жести, особа);

— 38% — це те, що чують оточуючі (тон і тембр голосу, темп мови, манера розмови і т.д.);

— 7% — це слова, які ми говоримо.

Прагнення до взаєморозуміння — це не лише психологічна, а й етична проблема. Використання ж його механізмів, їх пошук, добір і зміна — це прояв моралі в реальності, свідчення моральності людини.

Серед механізмів взаєморозуміння виокремлюють ідентифікацію ( уподібнення себе іншому) та рефлексію ( у соціальній психології — механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як на справді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи).

Наприклад, спілкуючись, взаємодіють двоє активних людей. Отже, уподібнюючи себе до іншого, людина намагається досягти взаєморозуміння. При цьому спостерігається немовби заглиблення, перенесення себе в іншу людину, що допомагає певному усвідомленню її особистісних смислів.

Щоб досягти під час спілкування взаєморозуміння, необхідно враховувати не лише потреби, інтереси, установки іншого, а й думати про те, як він ставиться до ваших потреб, інтересів, установок, якими він бачить ваші індивідуальні особливості, як інтерпретує ваші емоційні реакції й думки. Іншими словами рефлексія у процесі взаєморозуміння — це подвоєне, дзеркальне взаємовідбиття суб'єктами спілкування одне одного. Ідентифікація як механізм дещо схожа на емпатію — так зване афективне „розуміння”, що зводиться до проникнення в переживанні іншої людини. Розрізняють три складові емпатії: емоційну, що ґрунтується на механізмі наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини; когнітивну, яка базується на інтелектуальних процесах; прогностичну, що виявляється як здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.

Ідентифікація та емпатія пов'язані з вмінням поставити себе на місце іншого. При ідентифікації люди будують свою поведінку відповідно до позиції партнера. У разі емпатії одна людина намагатиметься зрозуміти іншу, взяти до уваги позицію співрозмовника, поспівчувати йому, але діятиме відповідно до своїх уявлень. Як механізм взаєморозуміння розглядають також прийняття ролей ( майже те саме, що й рефлексія та децентралізація). Під децентралізацією розуміють зміну позицій суб'єкта внаслідок порівняння та інтеграції її з позиціями, що відрізняються від власної.

Науковці робили спроби описати механізми досягнення взаєморозуміння за допомогою певних прийомів. В їх основу ввійшли: формування спільної нової спільної мови, намагання поступитися партнерові та діалог незалежних. Спільна мова — це найпоширеніший прийом, зокрема , для створення нової групи або сім'ї. Мова, яку конструюють двоє, сприяє їх об’єднанню та вияву самосвідомості. Щоб сформувати спільну мову, досягти взаєморозуміння в значимих позиціях, важливо вміти гнучко змінювати свою думку, бути різним — наполегливим і люблячим, веселим і серйозним. Щоб при цьому скоріше зрозуміти іншого, інколи варто відтворювати його поведінку, слова, інтонації, жести тощо. Це є свідченням того, що людину чують, ставляться до неї уважно та серйозно. Це допомагає уподібнитися іншому. Якщо ж з певних причин творчість у виробленні спільної мови відсутня, застосовуються інші прийоми взаєморозуміння — намагання поступитися іншому і діалог незалежних. Реалізація стратегії „поступитися іншому” передбачає, що той, хто стає на цей шлях, готовий відмовитися від якихось своїх інтересів, звичок заради спільної мети.

У тих випадках, коли люди не можуть виробити спільну мову чи відмовитися від індивідуальності та звичок, вони, поступаючись іншому, можуть говорити своєю мовою і розуміти при цьому мову іншого.

Звичайно, досягти взаєморозуміння з колегами, керівництвом і підлеглими, навіть з близькими людьми відповідно до гуманістичної етики не дуже легко. Тому людина, яка не втрачає надії на взаєморозуміння й наполегливо шукає різні способи і засоби спілкування, має досить високий рівень моральної культури[3, c. 64-67].

Список використаної літератури

1. Білик Е. Сучасна енциклопедія етикету: 1000 правил і корисних порад/ Елліна Білик,; Пер. з рос. Олени Росінської,. — Донецьк: БАО, 2005. — 382 с.

2. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч. посіб./ В.П. Галушко,. — Вінниця: Нова книга, 2002. — 222 с.

3. Гах Й. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Йосип Гах,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки "Галицька академія". — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 158 с.

4. Герет Т. Етика бізнесу: монографія/ Томас М.Герет, Річард Дж.Клоноскі,; Пер. з англ. Остап Ватаманюк,; Ред. Степан Панчишин, Роман Цяпало,. — 2-е вид.. — К.: Основи, 1999. — 214 с.

5. Етика ділового спілкування: Курс лекцій/ Міжрегіон. акад.управл. персоналом; Тамара Чмут, Галина Чайка, Микола Лукашевич, Ірина Осечинська. — К.: МАУП, 1999. — 203 с.

6. Діловий етикет і культура спілкування: навч.-тематичний план, програма, плани семінар. і практ. занять для студ. напряму підготовки 0502 "Менеджмент" професійного спрямування 6.050200 "Менеджмент організацій" (менеджмент туристичної індустрії) / Федерація профспілок України ; Інститут туризму / Н.В. Федоренко (упоряд.) — К., 2006. — 18 с.

7. Калашник Г. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету: навч. посіб.. — К. : Знання, 2007. — 143с.

8. Кубрак О. Етика ділового та повсякденного спілкування: учбовий посібник/ Олег Кубрак,. — 3-тє вид., стереотип.. — Суми: Університетська книга; К.: ВД "Княгиня Ольга", 2005. — 221 с.

9. Культура ділового спілкування: Навч. посібник/ Укл. Людмила Зубенко, Віктор Нємцов,. — К.: ЕксОб, 2000. — 196 с.

10. Палеха Ю. Ділова етика: учбовий посібник/ Юрій Палеха,; Європейський ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу. — К.: Вид-во Європейського ун-ту фінанас., інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2000. — 179 с.

11. Резніченко В. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету / Київська міська держ. адміністрація. — К. : УНВЦ "Рідна мова", 2003. — 480с.

12. Статінова Н. Етика бізнесу: Навчальний посібник/ Ніна Статінова, Світлана Радченко; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К., 2001. — 279 с.

13. Стоян Т. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник/ Тетяна Стоян,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 231 с.

14. Тимошенко Н. Корпоративна культура: Діловий етикет: Навч. посібник. — К. : Знання, 2006. — 392с.

15. Чмут Т. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка,. — 2-е вид., пере-роб. і доп.. — К.: Вікар, 2002. — 223 с.