Тоба М.В.Функції групових норм: етнопсихологічні особливості

Актуальність проблеми. Вивчення групових норм, як одного із структурних компонентів групи, який повинен сприяти повноцінному її функціонуванню як єдиного суб’єкта діяльності та взаємодії, вимагає комплексного аналізу з врахуванням особливостей соціально-психологічного середовища, соціальної ситуації, особливостей психологічного змісту спільної діяльності групи, рівня розвитку малої групи, а також етнопсихологічних відмінностей, які впливають на формування групових норм. Проблемі вивчення групової норми, впливу групи на особистість, групового тиску, конформізму, нормативного впливу, групової динаміки, і т. ін. присвячено ряд досліджень. Зокрема, інституціональні норми розглядаються в роботах Ф.Олпорта, механізми дії соціальних норм аналізують М.Шериф, С.Аш, вивчення впливу “груп членства” і “референтних груп” на прийняття норм, установок і переконань членів цих груп проводив Т.Ньюкомб, виявлення аномії і референтних груп здійснювалось Р.Мертоном і ін.

В 40-х роках у США проводились дослідження групових норм Е.У.Бовардом, Ф. Мак-Кордом, С.Стауфером і ін. Починаючи з 50-тих років, вивчення групових норм активізується і проводиться вченими різних напрямків зарубіжної соціальної психології: Р.Ромметвейном, С.Ашом, К. Кречфільдом, М.Дойчом, Д. Джерардом, Дж.Марчом, Дж.Джексоном та ін.. Так, Дж. Джексон вивчав структурні характеристики норм і норми формальних організацій, спеціальні дослідження різних видів норм проводили Б. Студлі, Ч. Луміса, К. Гейгера, Н. Уолтер.

З початку 60-тих років всі дослідження групової динаміки та групової взаємодії включали аналіз групових норм. При цьому основна увага звертається на категорії відповідальності, взаємності норм, які регулюють поведінку допомоги і альтруїзму, моральних і етичних норм.

Проводяться дослідження присвячені нормам договору і кооперативної діяльності в діадах і тріадах, свівставленню норм і установок членів групи, поведінки в умовах аномії, співзалежність норм і рольових очікувань, механізмам девіантної поведінки, дії референтних (еталонних) груп і груп членства, формуванню і дії норм, які виникають в ході групових дискусій. Ряд робіт присвячено дослідженню групових норм в умовах групового тиску, групового конформізму по відношенню до групових норм (М.Шериф, С.Аш, М.Дойч, Г.Джерард, Р.Берон, Г.Келмен); вікових особливостей і ступеня конформної поведінки (М.Шоу, Ф.Костанзо); залежності конформної поведінки від етнопсихологічних особливостей (Р.Бонд, П.Сміт, Н.Матсуда).

Представники західноєвропейської школи, а саме С. Московічі, Ж.Пешеле, С.Фоше, Г. Теджфел та інші, вивчали залежність впливу меншості на формування групових норм, умови, за яких меншість може здійснювати цей вплив. Меншість розглядалась як частина групи, яка володіє меншими можливостями впливу, наприклад, статусом, авторитетом, владою, компетенцією і т.д.

Аналізу групових норм присвячені роботи російських психологів: Л. Уманського, А. Петровського, В. Шпалінського, О.Зайцева, В.Агеєва, М. Фетіскіна, Г.Андреєвої, Б. Паригіна, К. Абульханова-Славської, Є.Пенькова, М.Бобнєвої, О.Донцова, Р.Кричевського, О.Дубовської та ін. Вивченням залежності інтенсивності конформізму від особливостей діяльності досліджуваних та їх віку займались А.Сопіков, І.Баранов; зовнішній та внутрішній конформізм описує в своїх працях В .Чудновський.

У вітчизняній соціальній психології заслуговують на увагу праці Л.Орбан-Лембрик, М. Корнєва, В.Казміренка, Г.Балла, Т.Титаренко, М.Пірен, Н.Чепелєвої, В.Татенка, М.Слюсаревського, Н.Коломинського, І.Циби, В.Третьяченко, Л. Балабанової та ін., які розглядають групові норми, як певні правила поведінки, вироблені групою для забезпечення спільної діяльності її членів.

Не дивлячись на значний перелік праць, заявлена нами тема дослідження не втрачає своєї актуальності в контексті сучасних потреб суспільства. Оскільки, в системі соціальних наук особливої ваги набуває вивчення групових процесів, групової взаємодії, переосмислення “індивідуального” і “групового” в системі “індивід — група — суспільство”, групових принципів прийняття рішень, групової відповідальності, нормативного впливу у групі, механізмів взаємовпливу, взаємодії та взаємопроникнення різних спільнот, в тому числі і етнічних.

Мета повідомлення: представити результати пілотажного опитування, проведеного в ряді вузів України та навчальних закладах Швеції; здійснити їх порівняння.

В етнопсихологічній літературі ряд дослідників вказують, що для вивчення етнопсихологічних особливостей представників різних етнічних груп, припустимим є порівняльно-культурний підхід. Хоча, американський дослідник Г. Тріандіс вважає, що найбільш достовірні результати дослідження можуть бути отримані при використанні комплексного etic-emic-etic підходу, при якому використовуються «etic» категорії і «emis» способи їх дослідження, які повинні бути точно операціоналізовані в кожній культурі.

Окремим аспектом при порівняльно-культурному підході виступає індивідуалізм-колективізм, які на думку сучасних дослідників (Дж. Беррі, Г.Тріандіса, Г.Хофстеде, У. і К. Стефанів, Дж. Брунера, Ф.Хсю і ін.) відображають найбільш значущі відмінності між культурами. В сучасній соціально-психологічній літературі дедалі частіше можна зустріти прихильне ставлення вчених до комунітаріанізму, мета якого об’єднати всі кращі традиції, які є в індивідуалістичних і колективістських культурах, що допоможе людині жити в гармонії з навколишнім світом, не втрачаючи при цьому своєї індивідуальності.

Л.Е. Орбан-Лембрик в статті „Перетин культури, освіти й виховання: соціально-психологічна інтерпретація” наголошує на тому, що сучасні напрями у сфері психології груп, їх культури представлені передусім крос — культурною психологією, психологічною антропологією, культурною та етнокультурною психологією. При цьому межі, які розділяють названі науки дуже хиткі, але співпраця з цими напрямами збагачує психологію розумінням культурного контексту етнічних груп і націй, зокрема того, як культура впливає на поведінку та взаємодію людей і спільностей [ 3, с. 3 -17 ].

Більш чіткі етнопсихологічні відмінності виявляються при перегляді проблеми норми і патології в різних культурах. Зокрема, прихильники культурного релятивізму вважають, що нормальним вважається все, що знаходиться у відповідності з нормами даного суспільства і виправдовується в ньому. Інша точка зору належить послідовникам універсалістського підходу, які стверджують, що існують, наприклад, універсальні симптоми патопсихологічних відхилень, які характерні для багатьох культур.

Слід зауважити, що не залежно від того, які чинники ми виокремлюємо для вивчення тої чи іншої культури — індивідуалізм-колективізм, маскулинність-фемінність, складність культури, ступінь допустимої експресивності, міру толерантності до відхилень від прийнятих в культурі норм все це повинно бути релевантним по відношенню до соціальної реальності. Оскільки некритичне використання західного досвіду, їх парадигм, методик, без урахування культурного контексту, ментальних особливостей є помилковим.

В силу об’єктивних причин, які склались в України, а саме інтеграційні процеси, активне входження в міжнародний простір, зростання контактів між представниками різних культур, поява мультинаціональних колективів, активна участь у міжнародних проектах, інтерес становить вивчення впливу етнопсихологічних особливостей на функціонування, взаємодію таких команд. В даному контексті цікавим є вивчення групових норм, їх формування, співіснування, функції групових норм, які сприяють динамічному розвитку групи, яка може бути багатонаціональною за своїм складом.

Соціальні психологи, етнопсихологи при визначенні психічного складу нації використовують поняття „ментальність”. Ментальність — своєрідний стан, рівень розвитку, спрямованості індивідуальної та групової свідомості, здатність до засвоєння норм, принципів, життєвих орієнтацій, суспільних цінностей, особливості адаптації до навколишнього середовища, впливу на нього, відтворення досвіду попередніх поколінь.

Відносно шведської ментальності та етнопсихологічних особливостей шведів, привертає увагу книга О. Дауна „Шведская ментальность”. Вчений детально описує риси, які характеризують шведів. Особливу увагу дослідник відводить якостям, які власне пов’язані з особливостями міжособистісної взаємодії і проявляються під час безпосередніх контактів: страх комунікації, сором’язливість, яка розглядається шведами як позитивна риса, а не негативна, стриманості і навіть скритності, потайливості, чіткою межею між особистим і громадським, уникненню конфліктів, чесності, незалежності і самодостатності, емоційній холодності, нудьзі, похмурості. В якості центральної характеристики шведської ментальності автор розглядає „місцеву” якість, яка властива для шведів duktig, тобто компетентність в широкому значенні цього слова, включаючи моральний обов’язок людини бути такою [ 7].

Крім того, ряд інших робіт (В.О.Сухарьов, М.В.Сухарьов [ 5 ], О. В. Чернишова [ 8 ] ), дають підстави зробити висновок про те, що характерною особливістю людей країни води і каменю (шведів) є індивідуалізм, який, безумовно, впливає та визначає їх поведінку й взаємодію, як в системі „індивід — суспільство”, так і в системі „індивід — група”. В останній — ми спробуємо простежити норми, що виокремлюють досліджувані в своїх групах, їх функції, чинники, які сприяють збереженню та розвитку норм.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Респондентами нашого дослідження виступили студенти Sodertown hogskola (вищий учбовий заклад м.Стокгольм, Швеція) (надалі ми будемо використовувати абревіатуру SH); Kungliga teknisk hogskola (вищий учбовий заклад м.Стокгольм, Швеція) (абревіатура KTH). Також протягом 2004-2006 років нами було проведено пілотажне опитування студентів вищих навчальних закладів України: Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника (м. Івано-Франківськ), Херсонський державний університет (м. Херсон), Відкритий Міжнародний університет розвитку людини “Україна”(ВМУРЛ “Україна”), Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), Київський університет ім. М.Драгоманова, Інститут журналістики Київського Національного університету ім. Т. Шевченка.

За основу був взятий опитувальник “Дослідження нормативного впливу у групі” (автор Л.Орбан-Лембрик) [1], адаптований нами.

Для обробки результатів анкетування введення даних анкети здійснювалось за допомогою засобів реляційної бази даних dBASE. Дані аналізувались і систематизувались за допомогою Excel, пакета SPSS.

Для розрахунку коефіцієнту кореляції застосовувалась формула Карла Пірсона при рівні значимості 1% (Р=0,01).

Результати досліджень аналізувались за такими параметрами: стать; вік; місце проживання ( країна; регіон ).

Аналіз результатів опитування шведських студентів показав, що групові норми виконують такі функції: 1) норми роблять всіх членів групи однаковими (84%); 2) нівелюють індивідуальність (79%); 3) породжують конфлікти в групі (76%); 4) сприяють адаптації індивіда в групі (71%); 5) дисциплінують членів групи (66%); 6) допомагають членам групи

досягнути своїх цілей (63%); 7) підвищують рівень групової продуктивності (55%); 8) підвищують рівень групової згуртованості (53%); 8) визначають правила поведінки і відносин з соціумом, з іншими групами (53%).

Виокремленні українськими досліджуваними функції групових норм є суттєво відмінними. Зокрема, групові норми:

• підвищують рівень групової продуктивності;
• підвищують рівень групової згуртованості;
• допомагають групі створити і підтримувати систему координат і зв’язків у соціумі;
• визначають правила поведінки і відносин із соціальним оточенням, з іншими групами та їх членами;
• сприяють прийнятним відносинам у групі;
• сприяють адаптації (пристосуванню) індивіда у групі;
• сприяють розв’язанню конфліктів [ 6, с. 70 — 80].

Коефіцієнти рангової кореляції Спірмена (rs) та критерій Стьюдента (t) свідчать про різні уявлення українських і шведських досліджуваних відносно функцій групових норм. Зокрема, коефіцієнт Спірмена дорівнює 0,205 при Р

Також у відповідях шведських респондентів виявлені кореляційні зв’язки між такими твердженнями: «норми нівелюють індивідуальність» та «норми роблять всіх членів групи однаковими» (0,484); обернено-пропорційна залежність «норми сприяють доброзичливим відносинам в групі» і «норми нівелюють індивідуальність» ( — 0,475). Тобто, студенти вважають, що чим більше вони будуть направляти свою поведінку на доброзичливі взаємостосунки, тим більше це сприяє втраті індивідуальності. Такий самий зв’язок стосується і позиції, що «норми визначають правила поведінки і відносин з суспільством, з іншими групами», респонденти переконані, що групові норми нівелює індивідуальність (коефіцієнт кореляції становить — 0,49).

Негативна кореляція стосується і такої функції групової норми як те, що «норми допомагають членам групи досягнути своїх цілей» і твердженням — «норми визначає більшість групи» ( — 0,41). Очевидно, не завжди норми, які диктує більшість, допомагають членам групи досягнути своїх цілей.

Досліджуваним було запропоновано визначити чинники, які, на їх думку, сприяють розвитку та зміні групових норм. В результаті рангового співставлення відповідей шведських і українських студентів можна простежити їх відмінності.

Зокрема, респонденти шведських вузів серед основних чинників називають:

1) професійний досвід членів групи ( 79 %); 2) тривалі взаємостосунки членів групи ( 79 %); 3) конфліктні ситуації ( 74 %); 4) загальні невдачі групи ( 74 % ); 5) згуртованість групи ( 68 % ); 6) психологічна сумісність членів групи ( 58 %); 7) професійний досвід лідера групи ( 47% ).

Чинниками, які можуть сприяти розвитку групових норм в студентських групах вищих навчальних закладів України є: 1) загальний успіх членів групи ( 63,27 %); 2) професійний досвід членів групи ( 51,23%); 3) конфліктна ситуація ( 40,82 %); 4) згуртованість групи ( 39,18%); 5) демократичний стиль спілкування і взаємодії ( 38,60 %); 6) дружелюбний тон спілкування ( 38,25 %); 7) зростання пізнавальної, соціальної, політичної, моральної активності членів групи ( 35,79%).

Аналіз чинників зміни і розвитку групових норм, які виокремлюють респонденти України і Швеції, а також виведені коефіцієнти Спірмена, Стьюдента засвідчують, що отримані результати є дещо різними, оскільки коефіцієнт рангової кореляції Спірмена дорівнює 0,4130 при Р

Висновки. В результаті крос — культурного дослідження було виявлено:

• Відмінності уявлень студентів про функції, які виконують групові норми. Зокрема, на думку шведських студентів, групові норми виконують як позитивні, так і негативні функції. В той час, як українськими респондентами відзначаються виключно позитивні функції групових норм.
• Виокремлені чинники розвитку групових норм є різними, але окремі з них співпадають. Так, як в одних, так і в інших досліджуваних одними із перших за рангом виступають професій ний досвід членів групи, конфлікта ситуація, загальні невдачі групи та її згуртованість. Зазначимо, що професійні можливості групи як суб’єкта діяльності і спілкування, зовсім не є сумою або простою сукупністю можливостей окремих її членів. Важливими компонентами потенціалу групи як колективного суб’єкта є стиль внутрігрупової взаємодії, групові ціннісні орієнтації, установки, характер неформальних взаємовідносин, самопочуття особистості в групі, Виявлено, що тільки за умов високого рівня розвитку відносин у групі, її згуртованості, сприятливому соціально-психологічному кліматі можна вести мову про зміну і розвиток групових норм більш високого рівня.

Привертає увагу виокремлене твердження, відносно того, що конфлікти конструктивного характеру можуть позитивно впливати на динамічні процеси в малій групі, виступити засобом виведення групи з стану стагнації, байдужого ставлення членів групи до всього, що відбувається в ній, допомогти групі переглянути свої можливості з нової позиції та сприяти її динамічному функціонуванню як цілісної системи.

1. Орбан-Лембрик Л.Е., Кощинець О.Ю. Соціально-психологічна діагностика: Навч.-метод. посібник. — Івано-Франківськ, 2005. — С.49 — 59.
2. Орбан-Лембрик Л.Е. Перетин культури, освіти й виховання: соціально- психологічна інтерпретація // Збірник наукових праць:Філософія. Соціологія.Психологія. — Івано-Франківськ: Плай Прикарпатського ун-ту, 2006. — Вип. 11. — Ч.1.- С. 3 — 17.
3. Орбан-Лембрик Л.Е. Феномен групи в соціальній психології: від старого знання до нового // Соціальна психологія. — К., 2006. — № 6 ( 20 ). — С. 72 — 94.
4. Пірен М. Основи етнопсихології: Підручник. Вид. 2 — е, доповнене. — К., 1998. — 436с.
5. Сухарев В.А., Сухарев М.В. Психология народов и наций. — Д.: Сталкер, 1997. -С. 290 — 299.
6. Тоба М.В. Мотиви нормативної поведінки студентів // Соціальна психологія. — К., 2006. — № 5 (19). — С. 70 — 80.
7. Daun A. Svensk mentalitet. Simrishamn: Raben & Sjogren, 1989
8. http://www.auditorium.ru/aud/p/mdex.php?a=presdir&c=getForm&r=resDesc Чернышева О.В. Шведский характер в русском восприятии: (по свидетельствам ХІХ — ХХ вв.). — М.: Ин — т всеобщ. Истории РАН, 2000. — 177с.