Туристичні ресурси Шрі-Ланки

Вступ.

Розділ 1. Загальна політико-економічна характеристика Шрі-Ланки.

1.1. Фізико-географічна характеристика країни.

1.2. Історичні етапи формування Шрі-Ланки.

1.3. Державно-адміністративний устрій.

1.4.Cоціально-економічний розвиток Шрі-Ланки.

Розділ 2. Особливості туристичних ресурсів Шрі-Ланки..

2.1. Природний потенціал країни.

2.2. Історико-культурні ресурси.

2.3. Місцеві звичаї та традиції.

2.4. Інфраструктура Шрі-Ланки.

Розділ 3. Стан розвитку туристичної галузі.

3.1. Стан розвитку туристичної галузі.

3.2. Туристичні маршрути Шрі-Ланки.

3.3. Аналіз туристичного ринку.

Висновки..

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Шрі-Ланка — острів дивної відкритості й простоти — рай з достатком визначних пам'яток: сонячні пляжі, чудові древні міста, цілющі масажі, гарна фауна й флора, витончені ремісничі вироби, відомі в усьому світі дорогоцінні камені, традиційні танці й театр, барвисті фестивалі, що посміхаються люди й шрі-ланкійська кухня. Шрі-Ланка швидко стає торговим центром Південної Азії. Це також ідеальне місце для зустрічей, подорожі, конференцій. І це не все. Шрі-Ланка — подарунок Матері Природи аматорам eco-туризму.

Від рівня моря до 7000- футових високих національних парків, країна міняє свої географічні й кліматичні зони. Постійно, що змінюються пейзажі, сільської місцевості дуже залучають туристів.

Шрі-Ланка — яскрава країна з багатої й різноманітної культури, мови й релігією. Острів відкриває достаток природних ресурсів, фауни й флори, гір, рік і гарних пляжів. Він розташоване на перехресті, де Схід зустрічає Захід і часто вважається воротами до Південної Азії.

Шрі-Ланка відкриває чудову горбкувату місцевість і великі плантації чаю. Весь острів представляє величезне різноманіття птахів і екзотичних тварин, таких як слони й леопарди.

Приголомшуючий острів Шрі-Ланка запам'ятовується своїми пляжами й дикими джунглями, Притулком Слонів, древніми містами й найбільше своєю неймовірною красою. "От це так, це просто чудово! " — говорив Марко Твен (1896) про острів Цейлон.

Жодна інша країна миру не зможе запропонувати своєму гостеві стільки цікавого, захоплюючого, дивного й екзотичного як Шрі-Ланка. У яку би пору року ви не приїхали на Шрі-Ланку, все оточує відчуття вічного літа.

Шрі-Ланка — це чудові піщані пляжі, з кокосовими пальмами, що схиляються до теплих вод, що блискають водоспади, ріки й ліси, пагорби й долини, що дивно гармонійно сполучаються з величними храмами й древніми пам'ятниками архітектури. А ще потаєні бухти й затоки, блиск тропічної веселки, кристально чиста вода цвіту сапфіра, підводні коралові сади, останки затонулих кораблів, мілководдя, що кишать рибами небаченого фарбування — і це лише деяке з того, що може подарувати вам Шрі-Ланка. Щось є на Шрі-Ланці, що притягає сюди знову й знову.

Туризм сьогодні — це сфера соціально-економічного комплексу, яка в багатьох країнах перетворилася на індустрію, що бурхливо розвивається. В даний час кожне 7-е робоче місце в світі доводиться на туристичний бізнес. За прогнозами ВТО, до 2020 р. кількість міжнародних туристичних прибутків складе 1,6 млрд, тобто в 3 рази перевищить показники 2000 р. Щоденні витрати туристів, виключаючи авіаперевезення, виростуть до 5 млрд дол. в день.

Зараз в туризмі існують дві тенденції: схильність до впливу зовнішніх економічних і політичних факторів та здатність до швидкого відновлення своїх об'ємів в несприятливій обстановці. Хоча стабільність на світових фінансових ринках призвела до деяких змін у відпускних звичках туристів (збільшилося число пізніх бронювань, а витрати під час відпочинку зменшилися), правомірно зробити висновок про те, що туризм став глибоко укоріненою частиною культури кінця XX століття.

В сучасних умовах економічний аспект в туристичному бізнесі знаходить особливу значущість, і для ефективного ведення туристичного бізнесу підприємець повинен добре розбиратися в питаннях економіки туризму.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси туристичної галузі Шрі-Ланки.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

• визначити природно-географічну, економіко-політичну та державно-адміністартивну характеристику країни;
• охарактеризувати історичні етапи розвитку Шрі-Ланки;
• дослідити стан розвитку туристичної галузі;
• проаналізувати туристичні маршрути країни;
• зробити аналіз туристичного ринку Шрі-Ланки.

Наукова новизнароботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема розвитку туристичної галузі Шрі-Ланки.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси туризму на Шрі-Ланки.

Предметом дослідженнявиступає проблема розвитку туристичної галузі Шрі-Ланки, розгляд туристичних ресурсів країни.

Розділ 1. Загальна політико-економічна характеристика Шрі-Ланки

1.1. Фізико-географічна характеристика країни

У рельєфі острова виражена серія різновисотних щаблів — від прибережних низин до Центрального гірського масиву, розташованого на півдні центральної частини острова. Територія, піднята вище 1500 м над р.м., розсічена розламами. Один з них складається з розрізнених ланок, що мають у цілому меридіональну орієнтацію; інша має дугоподібну форму й широтне простягання; у цілому вони схожі на якір, стрижень якого витягнуть із півночі на південь. Найвища крапка країни — гора Підуруталагала (2524 м). У серединній області Центрального масиву крутосклонні гряди й глибоко врізані надзвичайно мальовничі долини перемежовуються із платообразними ділянками з пологими схилами. Подібна ситуація спостерігається, наприклад, в улоговинах Ува й Канді (обидві перебувають до півночі від широтного дугоподібного розламу й відповідно до сходу й заходу від меридіонального розламу). До півдня й заходу від широтного розламу представлена мозаїка пагорбів і долин. Прибережні низовини звичайно відрізняються плавним хвилястим рельєфом, розчленованість якого зростає в міру наближення до Центрального гірського масиву. Однак у їхніх межах виділяються окремі останці, що іноді досягають досить великих розмірів. Особливо багато таких останців у східній і північно-центральній частинах острова. Низовини простягаються вузькими смугами уздовж західного й південно-західного берегів Шрі-Ланки, розширюються на сході й особливо на півночі, де переважають плоскі ділянки.

Територію Шрі-Ланки складають переважно древні кристалічні породи, стійкі до ерозійних процесів. Тут розрізняють сильно метаморфізовані й інтрузивні гірські породи. У будові п-ова Джафна на крайній півночі країни й прибережних низин на північно-заході аж до Путталама беруть участь осадові породи. Поверхня п-ова Джафна, що, по суті, являє собою піднятий риф, складена кораловими вапняками. У Шрі-Ланці місцями розвинені четвертинні алювіальні відкладення, головним чином на прибережних низинах, і особливо в районі лагун східного узбережжя й у дельті р.Махавелі.

Ріки Шрі-Ланки в основному короткі, вони починаються в Центральному масиві й у верхніх ділянках мають швидкий плин. Келані й Махаоя течуть до західного берега, Валаве й Нілвала — до південного, Гал і Ян — до східного. Сама довга ріка Махавелі починається на південно-заході Центрального масиву й досягає узбережжя південніше Тринкомали на північному сході країни.

У вологій зоні як на низинах, так і в горах поширені червоно-жовті ґрунти. Як і багато інших типів ґрунтів у вологих тропіках, вони малородючі. Однак на них успішно виростають такі культури, як чай, каучуконоси й кокосова пальма, особливо при внесенні добрив. Різновид червоно-жовтих ґрунтів представлена в улоговині Ува. На більше крутих схилах гір ґрунту малопотужні, недостатньо розвинені, по складу часто подібні з невивітрелим матеріалом корінних порід. Великі низовини центрально-північної й південно-східної частин сухої зони зайняті найбільш продуктивними в тропіках червоно-бурими ґрунтами, але вони погано втримують вологу й із працею піддаються обробці. На осадових породах у північно-західних районах Шрі-Ланки формуються малородючі пухкі латосоли; їхній специфічний різновид представлений на вапняках п-ова Джафна. У східній частині сухої зони розвинені вилужені малородючі коричневі ґрунти.

Східне узбережжя Шрі-Ланки — це сотні кілометрів безперервних білосніжних пляжів, прозорий бірюзовий океан, коралові рифи й величезна розмаїтість у рослинному світі. На північному сході, в 6-12 км. від бухти Тринкомали, розташовані два затишних готелі — Club Oceanіc і Nіlavelі Beach Hotel з яких можна відвідати унікальні місця для дайвинга й сноркелинга, організовані щоденні екскурсії на кораловий острів Піджеон. 14 % території острова займають національні парки, заповідники й резервації. Ниболее великі з них — Національний Парк Яла (309 км. від Коломбо), Національний Парк Удавалаве (170 км. від Коломбо), Національний Парк Васгамува (200 км. від Коломбо), Національний Парк Вилпату (176 км. від Коломбо) і Національний Парк Бундала (260 км. від Коломбо).

Південно-західне узбережжя Шрі-Ланки — це безперервні золоті пляжі, готелі й невеликі городки — такі як Негомбо, Маравила, Маунт Лавиния, Ваддува, Калутара, Берувела, Бентота, Хиккадува, Галлі. У всім панує атмосфера курорту — блакитний океан, золотий пісок, кокосові пальми, шикарні й недорогі готелі. Столиця Шрі-Ланки — місто Коломбо, розташований у західній частині острова, на березі океану.[4 c.46-49]

1.2. Історичні етапи формування Шрі-Ланки

Перші свідчення про заселення і господарське освоєння території нинішньої Шрі-Ланки стосуються VI ст. до н.е. Тоді з північної Індії мігрували індо-арійські племена, на базі діалектів яких сформувалася сингальська мова. У багатьох районах острова прибульці підкорили місцеве населення. У III ст. до н.е. тут виникла рання держава сингалів зі столицею в Анурадхапурі. Її правитель Деванампія Тіссе прийняв буддизм.

З прийняттям буддизму й етнічною консолідацією сингалів відбувається централізація політичної влади, що затвердилася в Анурадхапурі. Династія, що влаштувалася в цьому місті, підпорядкувала собі весь острів, його територія була розділена на ряд адміністративних одиниць, куди були направлені урядові чиновники. Ядром держави стала область Раджарата, яка охоплювала північні і північно-центральні райони і управлялася безпосередньо з Анурадхапури. Раджарата була найбільш густонаселеною і найбільш розвиненою в економічному відношенні частиною країни.

Південні і південно-західні райони складали адміністративну область Рухунарата, на чолі якої, як правило, стояв спадкоємець престолу. Третя область Дакхинадеса, на заході острова, була обжита пізніше і знаходилася під юрисдикцією віце-короля. Територіально-адміністративний розподіл завершувався на низовому рівні селом (грамою), яким керував сільський староста. У I тисячолітті н.е. королям Анурадхапури доводилося битися з тамілами, що вторглися з південної Індії. За короткий термін тамілам вдалося захопити центральну частину країни і стати впливовою силою на острові. У 1070 р. сингали були вимушені перенести столицю своєї держави далі на схід, у місто Полоннаруву.

Мережа танків забезпечувала існування численного сільського населення і збір великих урожаїв рису, частина якого йшла на експорт. За рахунок оподаткування рисоводів, влада отримувала основну частку прибутків і тому була зацікавлена в підвищенні врожайності основної зернової культури. Крім того, чималі грошові надходження приносила зовнішня торгівля. [18 c.10-16]

Сингальська держава активно підтримувала буддизм, виділяючи для цієї мети великі кошти. У країні функціонували численні монастирі, де ченці проводили час за вивченням буддійської теології і філософії, вивчаючи тексти на палі, санскриті та сингальською. Королі щедро обдаровували ці монастирі, а також будували буддійські храми й інші культові об'єкти, часто величезні за розмірами і мальовничо оформлені.

На початку XIII ст. сингальська цивілізація зазнала різкої кризи. Вже з XI ст. почастішали набіги з Південної Індії. Могутня індійська держава Чола захопила острів у 993 р. і утримувала його до 1070 р.

Після відновлення сингальської держави вторгнення ззовні продовжувалися, виснажуючи внутрішні ресурси країни. Прибульці з Південної Індії осіли на острові і, поріднившись з сингальською королівською родиною, утворили впливову групу при дворі, яка контролювала центральну владу. Приблизно в 1215 р. Поланнарува була розграбована, і сингальська цивілізація змістилася на південь і південний захід від столиці. Столичні функції послідовно виконували Курунегала, Гампола, Райігама, Котте і Канді.

XIV ст. на півночі виникла тамільська держава, яку заснували вихідці з Південної Індії; її столицею було місто Джафна.

Політична нестабільність призвела до деградації аграрних структур на північно-центральній рівнині. В результаті система водопостачання земель на рівнинах занепала. Мешканці були вимушені переселитися в райони незрошуваного землеробства на півдні і південному заході країни. Протягом двох століть колись родючі орні угіддя на півночі перетворилися на джунглі.

Сингали мігрували до вологих районів на південь і південний захід і до Центральних гірських масивів. Рис, як і раніше, залишався основною культурою, але його збори були вже не такими високими. Зовнішня торгівля орієнтувалася на збут кориці, чорного перцю та інших пряностей.

Слабкість держави стала причиною занепаду культури. Буддійські обряди зазнали сильного впливу індуїзму, а на мові та літературі сингалів відбилися контакти з тамілами. До того ж на півночі і сході острова, в ареалі розселення вихідців з Індії, переміг індуїзм, що супроводжувалося будівництвом індуїстських храмів. Для проведення в них релігійних церемоній з південної Індії прибули ченці-брахмани.

Перші португальці приплили в Коломбо в 1505 р. і високо оцінили багаті ресурси і стратегічне значення острова. Вони увійшли в договірні відносини з сингальським государем в Котте в 1518 р. Політична дезінтеграція держави Котте і внутрішні війни на острові дозволили португальцям укріпити свої позиції на західному узбережжі. Завдяки перевазі у флоті і військовій техніці вони подолали опір місцевого населення і захопили територію держави Котте. Лише в Канді сингалам вдалося зберегти незалежність. У 1619 р. португальцям вдалося підкорити тамільську державу на півострові Джафна, так що під їх контроль потрапив увесь острів, за винятком центральної частини і районів на східному узбережжі.

Португальські колоніальні власті на Цейлоні підкорялися віце-королю, резиденція якого знаходилася в Гоа (Індія). Основні адміністративні структури, успадковані від сингалів, були збережені. Вищі посади зайняли португальці, інші — лояльні по відношенню до колоніальної адміністрації сингали і таміли. Торгівля корицею і слонами була оголошена державною монополією. Португальці зайнялися також прибутковими комерційними операціями з чорним перцем і горіхами арекової пальми. [1 c.51-55]

З початку XVII ст. голландська Ост-Індська компанія виявляла цікавість до торгівлі гвоздикою на острові і до його стратегічного положення. У 1638 р. офіційний представник цієї компанії укладає союз з кандійським правителем проти португальців, і останні до 1658 р. (після ряду битв на морі і на суші, виграних голландцями з допомогою кандійців) були вигнані з Цейлону. Голландці зуміли встановити контроль над прибережними територіями, Кандійська держава залишилася в межах Центрального масиву.

Голландське управління Цейлоном здійснювалося через губернатора і резидента в Коломбо, які підкорялися відповідно генерал-губернатору і Раді у справах Індії в Батавії (нині Джакарта), де розміщувалася штаб-квартира колоніальних володінь Нідерландів в Азії. Коменданти в Джафнеі і Галле, підзвітні губернатору, контролювали території на півночі й півдні Цейлону. Голландці зайняли вищі адміністративні пости, але більш низькі посади залишилися за сингалами і тамілами з числа тих, хто лояльно ставився до колоніальної влади. Подібно до того, як було за португальців, збереглися форми земельної власності й оподаткування. Була введена монополія на торгівлю рядом товарів. Голландці інтродукували деякі нові культури, наприклад, каву; заохочувалося також плантаційне виробництво чорного перцю, кориці, кардамону [15 c.103-109].

Між місцевими лідерами і колоніальною адміністрацією була налагоджена тісна співпраця на всіх етапах конституційних перетворень. У 1919 р. з ініціативи освіченої сингальської та тамільської еліти виник Цейлонський національний конгрес, який розпався через кілька років внаслідок розбіжностей між етнічними общинами. Прийняття конституції Доноумора і співпраця цейлонських міністрів під час Другої світової війни з Лондоном спонукали колоніальні власті піти назустріч вимогам про повне самоврядування.

У 1945 р. конституційна комісія рекомендувала надати конституційних гарантій виконання цих вимог, зберігши за метрополією відповідальність за оборону і зовнішню політику. У 1947 р. ці обмеження, запропоновані англійською стороною, були зняті і, згідно з Актом про незалежність Цейлону, колонія була оголошена домініоном в 1947 р. і увійшла 4 лютого 1948 р. до британської Співдружності націй.

Конституція незалежного Цейлону була створена за зразком англійської. Номінально державу очолював генерал-губернатор, але виконавча влада передавалася прем'єр-міністру і його кабінету, відповідальному перед двопалатним парламентом. Першим прем'єром став Дон Стефен Сенанаяке, який зумів врахувати інтереси різних общин і верств населення і згуртувати їх провідних представників, утворивши Об'єднану національну партію (ОНП). Її загальними ідейними гаслами були лібералізм, секуляризм, індивідуалізм і підтримка приватного підприємництва. Коли Сенанаяке помер в 1952 р., на посаду прем'єра був призначений його син Дадлі Сенанаяке, який через два роки пішов у відставку, передавши пост своєму кузену Джону Котелавелі. Політичні й економічні важелі влади виявилися в руках нечисленної еліти, що складалася з великих землевласників і комерсантів, які отримали англійську освіту. Політичну опозицію формували дві ліві партії — Партія суспільної рівності (ПСР) і Комуністична партія Цейлону.

Політика уряду ОНФ торкнулася інтересів різних груп населення. Новий статус сингальської мови викликав протидію з боку тамілів. Під керівництвом Федеральної партії вони почали боротьбу за визнання державною мовою тамільської. Це загострило міжобщинні розбрати і спровокувало масові хвилювання в 1958 р. Виникли тертя в профспілках і конфлікти в буддійських колах. У цій обстановці політичної нестабільності і соціальної напруженості у вересні 1959 р. Бандаранаїке був убитий буддійським ченцем. Новим главою уряду став колишній міністр освіти Віджаянанада Даханаяке. У розпал протистояння в суспільстві він призначив парламентські вибори на квітень 1960 р. ОНП, яка при Дадлі Сенанаяке зазнала рішучого оновлення і перетворилася на провідну партію, перемогла, але не отримала абсолютної більшості в нижній палаті. Після чотиримісячних спроб забезпечити роботу уряду меншини Сенанаяке оголосив про нові вибори в липні 1960 р., які виграла ПСШЛ, реорганізована вдовою колишнього партійного лідера Сирімаво Бандаранаїке, яка і зайняла пост прем'єр-міністра. [20 c.22-23]

Другий уряд ПСШЛ продовжив реформи, розпочаті при Соломонові Бандаранаїке. Було розширено використання сингальської мови як офіційної в державних установах і судах. Курс на націоналізацію приватних підприємств поширився на такі сектори економіки, як страхування і збут нафтопродуктів.

Уряд ОНП енергійно взявся за пожвавлення економіки. З цією метою була девальвована національна валюта, зняті обмеження в сфері господарювання, отримані великі позики за кордоном й істотно збільшені державні витрати на реалізацію проектів розвитку господарства. Завдяки високим світовим цінам на чай в 1977 і 1978 рр. Шрі-Ланка швидко досягла економічного зростання і зменшення безробіття. У 1982 р. президент Джаявардене був переобраний на наступний термін, а в результаті референдуму повноваження парламенту були продовжені до 1989 р. Однак в перші тижні серпня 1983 року країну приголомшив вибух міжобщинних зіткнень, у ході яких було вбито понад 300 тамілів. Ще понад 100 тис. тамілів стали біженцями, а торгові заклади і промислові підприємства, що їм належали, були зруйновані.

У зв'язку з тим, що тамільські повстанці спиралися на бази і центри постачання в південно-індійських штатах, уряд Індії також виявився втягнутим у конфлікт. До кінця липня 1987 р. між країнами було досягнуто угоду, за якою ланкійські війська виводилися з району Джафни і замінювалися індійськими миротворчими силами. Північну і Східну провінції Шрі-Ланки намічалося об'єднати в Тамільську автономну область, але через рік мешканцям східної провінції було запропоновано висловитися на референдумі з питання щодо автономії. Сингальські націоналісти, включаючи не тільки прихильників ДВП і ПСШЛ, але також і значну частину самої ОНП, різко виступили проти автономії, сприйнявши її як загрозу суверенітету Шрі-Ланки і відмову від територіальної цілісності країни.

Найбільше терористичне угрупування Тигри звільнення Таміл Іламу (ТЗТІ) розгорнуло бойові операції проти індійських військ, тим часом як ДВП почав терористичну кампанію проти помірно налаштованих сингалів і офіційних осіб на півдні країни. Незважаючи на серйозні втрати від акцій ДВП, 19 грудня 1988 р. пройшли президентські вибори, на яких з невеликою перевагою переміг кандидат від ОНП Ранасингхе Премадаса. У 1991 р. індійські війська залишили територію Шрі-Ланки, але громадянська війна не втихла навіть після того, як уряд Індії заборонив на своїй території діяльність ТЗТІ. У серпні 1991 р. опозиційні партії спробували досягти відставки Премадаси, звинувачуючи його в корупції і зловживанні владою. Фракція ОНП, яку очолив колишній міністр внутрішніх справ Лалітх Атхулатхмудалі, підтримала вимогу щодо відставки президента. Фракція була виключена з ОНП і сформувала самостійну партію — Демократичний об'єднаний національний фронт (ДОНФ).

Народний альянс отримав більшість голосів виборців на виборах 1994 р. завдяки обіцянці врегулювати національний конфлікт шляхом переговорів. Однак у квітні 1995 р. ТЗТІ відмовилися від дотримання перемир'я і відновили бойові дії. Урядова армія захопила півострів Джафну, основну базу повстанців, однак вони продовжують контролювати райони на півночі і сході країни.[16 c.36-43]

1.3. Державно-адміністративний устрій

Шрі-Ланка — демократична держава з багатопартійною системою керування, що одержало незалежність 4 лютого 1948. До травня 1972 входило до складу британської Співдружності націй на правах домініону, главою держави вважався англійський монарх. 22 травня 1972 Шрі-Ланка була проголошена незалежною республікою. В 1977 установлена президентська форма правління, що закріплено в конституції, прийнятої в 1978. Країна стала називатися Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка.

Населення 18 млн. чоловік, з яких більше 500 тисяч чоловік проживає в столиці Шрі-Ланки — місті Коломбо. По етнічному складі — країна багатонаціональна, населення складається із сингалов, тамилов, бюргерів (нащадків португальців і голландців) і маврів (нащадків арабських торговців).

Президентові надані дуже широкі повноваження. У їхньому числі — право особисто очолювати кабінет міністрів, розпускати парламент і призначати нові вибори в будь-який час після закінчення року роботи вищого законодавчого органа, вносити пропозиції про твердження результатів всенародного референдуму. Президент обирається прямим голосуванням на 6-літній строк і може займати свій пост двічі. Парламент, відповідальний за законодавчу діяльність і прийняття бюджету, діє аналогічний строк, але не обов'язково в ті ж роки, що й президент. Всі 225 парламентаріїв обираються від округів пропорційно чисельності населення.

Конституція гарантує волю віросповідання, але віддає перевагу буддизму як займає "головне положення". Сингальська мова визнана державним, тамільський же визначений як "національна мова", якому можна офіційно використовувати для діловодства в північних і східних областях країни, де Таміли становлять більшість населення. У Конституції втримується повний перелік юридично захищених прав і воль громадян. Однак визнання в судовому порядку незаконності тих або інших державних актів може бути відкинуте в парламенті більшістю в 2/3 голосів, а цивільні волі можуть бути тимчасово "заморожені" при введенні надзвичайного стану (що й траплялося на практиці). Виборчим правом володіють особи старше 18 років. Шрі-Ланка підрозділяється на 8 адміністративних провінцій: Західну, Сабарагамува, Північно-Східну, Північно-Західну, Ува, Північно-Центральну й Південну. Провінції складаються з округів. В 1987 центральний уряд ухвалив, на настійну вимогу тамільської громади, об'єднати Північну й Східну провінції в одну Північно-Східну провінцію. Провінційні влади підзвітні виборним провінційним радам.

Офіційною грошовою одиницею є рупія. 1 рупія = 100 центів. В обігу банкноти достоїнством 1 000,500,200,100,50,20,10 рупій і монети 5,2,1 рупія й 50 центів. Курс обміну: 92 рупії ~ USD 1.

1.4.Cоціально-економічний розвиток Шрі-Ланки

У 1977 році уряд Шрі-Ланки відмовилося від контрольованої економіки, основаної на імпорті, на користь ринкової економіки і торгівлі, спрямованої на експорт. Основні галузі виробництва Шрі-Ланки це — харчопереробна промисловість, текстильна, виробництво одягу, їжі і напоїв, страхування і банківська справа. Протягом 90-х, щорічне зростання виробництва склало близько 5,5%, але сильні посухи й етнічні конфлікти 1996 року призупинили темпи розвитку країни до 3,8%. За останні кілька років показник економічного росту незначно мінявся. Центральний банк Шрі-Ланки рекомендує уряду розширити ринкові механізми в сільськогосподарському секторі, минаючи традиційні плантаційні методи, скасувати монополію держави на імпорт пшениці, підвищувати конкурентність у фінансовому секторі. Серйозною перешкодою на шляху розвитку економіки залишається війна між сингальцями і тамілами, що за останні 15 років забрала 50 тисяч життів.

У світовій економіці Шрі-Ланка традиційно асоціювалася з виробництвом чаю, натурального каучуку, кориці; видобутком дорогоцінних каменів (Ратнапура). У цей час країна займає лише 4- е місце у світі по виробництву чаю, уступаючи Індії, КНР і Туреччини.

У цей час сільське господарство дає лише 20% експорту (93% в 1972р.), головна галузь промисловості — текстильна (63% експорту). Однак по Шрі-Ланці сильно вдарило скасування розвиненими країнами в січні 2005р. квот на імпорт одягу, що діяли (у рамках ВТО) більше 30 років, що привела до заміщення ланкійської продукції більше дешевої китайської. Головний економічний центр країни й найбільший порт — Коломбо.

Досить високими темпами розвивається й будівельна індустрія країни. Економіка Шрі-Ланки сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Місцеве населення має право на безкоштовне лікування та освіту. Крім того, в країні надаються соціальні послуги та допомога бідним: вони можуть розраховувати на отримання місячної допомоги, грошових дотацій для хворих на сухоти, старих, хворих та інвалідів. На Шрі-Ланці діють понад 12 000 початкових та середніх шкіл, кілька університетів, два університетські коледжі, 21 інститут інженерного профілю та 26 педагогічних училищ.

Ріст ВВП близько 5% у рік. Шрі-Ланка займає 1-е місце в Південній Азії по обсязі ВВП на душу населення ($3700 в 2004р.). [5 c.60-64]

Розділ 2. Особливості туристичних ресурсів Шрі-Ланки

2.1. Природний потенціал країни

Шрі-Ланка розташована лише на кілька градусів широти північніше екватора. Тому середні місячні температури повітря на низинах високі й мало різняться протягом року. Узимку вони трохи нижче: наприклад, у Коломбо середня температура самого прохолодного місяця, грудня, 25° С, а самого жаркого місяця, травня, 28° С. Добові амплітуди температур невеликі й рідко перевищують 11° С. Однак у горах, в одному з найбільше високо розташованих міст країни Нувара-Елія (1881 м), середня температура повітря в січні 14° С, а в травні 17° С.

Клімат Шрі-Ланки формується не тільки під впливом близькості до екватора, але й у результаті сусідства з Індійським субконтинентом. У підсумку спостерігаються сезонна зміна вітрів і контрастність у режимі атмосферних опадів, що дозволяє говорити про специфічний варіант індійського мусону. Як і на інших гористих островах у мусонних областях, у Шрі-Ланці наочно виражена географічна строкатість у всиротити ході опадів. Так, південно-західний мусон, що дме з кінця травня по кінець вересня — початок жовтня, сполучений зі зливами на південно-заході країни, особливо на навітряних схилах Центрального масиву. Він же визначає суху погоду на північні й східних низинах, які виявляються в дощовій тіні гір. Приблизно з листопада по січень Шрі-Ланка зазнає впливу від північно-східного , що викликає випадання дощів на всім острові. У міжмусонний період, коли атмосферний тиск відносно стійко, місцеві конвективні потоки повітря й денні бризи з моря приносять спорадичні опади.

Ця сезонна ритмічність у сполученні із впливом орографічного фактора визначає наявність різких районних розходжень у кліматі Шрі-Ланки. Так, південно-західні низовини, укладені між горами й морем, входять у вологу зону, де опади присвячені до обох мусонних періодів, а в проміжний час дощі випадають у меншій кількості. Тому постійно тримається висока вологість повітря, тільки лютий у більшості місцевостей щодо сухої. На схилах західної експозиції Центрального масиву в межах вологої зони температури знижуються з висотою, а річна сума опадів у деяких пунктах перевищує 5100 м.

Низинам сухої зони, розташованим на півночі й сході острова, включаючи п-ов Джафна, властивий очевидний, але нечітко виражений максимум опадів у період з жовтня по січень, коли проявляється вплив північно-східного мусону. Із червня по вересень триває посушливий сезон. У міжмусонні час реєструються рідкі опади. У цілому в сухій зоні опади менш рясні, чим у вологій зоні, і в середньому за рік їхня кількість не перевищує 1900 мм на північно-західному узбережжі й 1300 мм на південно-східному. Проте сама величина цього показника в сухій зоні не дає підстав відносити її до арідним територій, і сухість клімату відчувається лише влітку. У східних горах і міжгорній улоговині Ува, теж відносимих до сухої зони, сезонний хід опадів приблизно такий же, як і на низинах, але менш різко виражений. Притім зливи там досягають такої інтенсивності, яка рідко відзначається на низинах цієї зони.

Природна рослинність низинах вологої зони й прилягаючих гір у значній мірі зведена господарською діяльністю людини. Ці області ніколи були покриті густими вологими тропічними лісами, які вище по схилах перемінялися гірськими вічнозеленими лісами; однак такі співтовариства збереглися тільки на охоронюваних природних територіях. На низинах сухої зони лісу зазнали шкоди в результаті діяльності людини, але місцями вони ще збереглися у вигляді змішаних вічнозелених співтовариств ксерофітного типу. Посушливі височини в провінції Ува почасти зайняті вторинними злаковниками. На північно-заході й південно-сході низинах сухої зони вцілілі ліси виродилися в бідні видами заросли колючих чагарників.

Орнітофауна Шрі-Ланки багата й включає ряд своєрідних видів. Чисельність великих тварин, особливо слонів, ведмедів і леопардів, неухильно скорочується у зв'язку з розширенням сільськогосподарських площ і відомістю лісів. У країні представлені багато видів змій, крокодилів і ящірок.[17 c.44-48]

У такий спосіб на клімат острова впливають два мусони — північно-східний і південно-західний, що приносять дощі й викликають шторм в океані. Сезонні погодні зміни, пов'язані з мусонами, не різання. Дощі випадають в основному вночі. Для південно-західного узбережжя Шрі-Ланки, сухий сезон з жовтня по квітень, для північно-східного узбережжя з березня по листопад. Осінь і весна на Шрі-Ланці – між мусонні періоди, мусонних дощів ні, але в цей час можливі "зенітальні дощі", характерні для екваторіальних областей (зволожені маси нагріваючись і піднімаючись нагору, прохолоджуються й випадають у вигляді опадів). Коли сонце перебуває в зеніті, тобто після полудня, можливі короткочасні зливи.

Кращим часом для купання в океані й занять водними видами спорту, для південно-західного узбережжя Шрі-Ланки є період з жовтня по квітень, для північно-східного узбережжя з березня по листопад. Хоча по своєму досвіді подорожей на Шрі-Ланку, у різну пору року, хочу відзначити що в будь-який сезон і на будь-якому узбережжі завжди досить сонячних днів, а хвиля в океані, найчастіше , навіть у несезон, не перешкоджає звичайному купанню в берега.

Примітка: звертаючи увагу на показання погодних інформерів ураховуйте, що вони показують найгірший можливий варіант погоди на певний час доби. У більшості випадків, перебуваючи на Шрі-Ланці, ви зможете відзначити, що якщо інформер показував дощову погоду, насправді дощ тільки збирався, або пройшов за 15 хвилин, або його не було зовсім, а була, приміром , мінлива хмарність…

Отже, Природа Шрі-Ланки вражає уяву кожного відвідувача острова. У намисто білих рифів острів виглядає перлиною на синьому оксамиті Індійського океану. У яку би пору року ви не потрапили в Шрі-Ланку, вражає відчуття вічного літа, постійне буйство соковитих фарб. Різноманітний тваринний мир острова. Тут зустрічаються хижаки: пантери, леопарди, дикі кішки, рисі, шакали, ведмеді, мавпи. У більших ріках водяться крокодили довжиною до 8 м. Різноманітний мир пернатих: рожеві фламінго, білі лелеки, строкаті папуги, яскраві павичі. Диких тварин можна сфотографувати в численних національних парках. Шрі-Ланка притягає до себе безліч туристів своїми нескінченними золотими узбережжями з кокосовими пальмами, що відмінюються до води, потаєними бухтами й затоками, блиском тропічної веселки, кристально чистою водою, підводними кораловими садами, останками затонулих кораблів, мілководдям, засіяним рибами небаченого фарбування. [21 c.15]

2.2. Історико-культурні ресурси

Серед місцевих визначних пам'яток, насамперед, треба згадати Національний музей Коломбо, де демонструється найкраща експозиція з історії Шрі-Ланки від кам'яного віку до сучасності. Варто відвідати також бібліотеку при музеї, Національний архів столиці, Національну бібліотеку, Національний бібліографічний центр, регіональні музеї у Канді, Джафні та Ратнапурі. Але найбільше вражають гостей острова інші свідки минулого. Шпиль Адама (2243 м) — буддійська святиня. За легендою, саме тут спустився на землю Адам, якого вигнали з раю. На схилах шпилю видно відбитки слідів, які нагадують людські (буддисти вважають, що вони належать Будді, а християни та мусульмани — що Адаму)… Серед дивовижних місць країни — природні парки. Тут є все: водоспади, річки, чудернацька рослинність, гори. Просуваючись по звивистій дорозі, можна побувати в усіх кліматичних поясах і вийти туди, де буяє щось на зразок тайги… Одна з перлин острова — національний парк «Ялла». Тут майже під ногами товчуться гарні павичі, на кожному кроці зустрічаються буйволи та крокодили. Дикобрази є на острові всюди (часто їх можна побачити на порогах хиж — чим не сторожові пси!). Крім того, тут можна зустріти леопардів, чорномордих мавп, слонів, а ще побачити фікус, який своєю кроною покриває площу в половину футбольного поля… У Королівському ботанічному саду в Нераденії, наприклад, під таким рослинним гігантом проходять конференції і семінари: і дихаєш вільно, й сонце не заважає…

Провінція Нувара-Елла відома своїми чайними плантаціями й справляє особливе враження. Усі схили гір там укриті охайними рядами зелених кущів, а між ними подекуди виглядають маленькі села та майже казкові містечка. Тут же, у горах, працює клініка ланкійської медицини.

У Канді, де постійно проходять якісь фестивалі, карнавали, свята, найбільшою святинею вважається храм Зуба Будди. На одному з вівтарів приміщення стоїть щось схоже на ліхтар. На ньому — тінь обличчя Будди. Якщо дивитися їй у вічі, то в який би куток ти не відходив, тінь буде повертатися за тобою. Ще в Канді варто побувати в Ботанічному саду. Від його входу починається дивовижна алея, над якою дугами вигнулися дерева, дуже схожі на… ялинки! Є тут і дерево, великі яскраві квіти якого символізують буддизм. Воно приносить великі важкенні плоди. Трохи далі в саду є теплиця з орхідеями. А над кущами та деревами снують летючі лисиці — розчепірені тушки, начебто одягнуті в широкий чорний плащ. Під ногами ж вештаються дивні тварини — «суміш пацюка, крокодила, тигра й мавпи» — так називав мангустів А. Чехов. Увечері в Канді можна побачити народні танці, виступи «пожирателів вогню», ходіння по розпеченому вугіллю.

У Дамбулу є система печерних храмів, стіни й стелі яких укриті малюнками; «живуть» тут статуї Будди з усього світу. А в Сігірії вражає фортеця на величезній скелі. Цей пам’ятник давно внесений ЮНЕСКО до переліку світових цінностей. Побудована 2500 років тому, ця фортеця має вигляд лева, а вхід знаходиться в пащі звіра (назва цього архітектурного дива так і перекладається — «паща лева»). Колись галерею, яка веде до тронної зали, прикрашали зображення красунь з гарему (їх було 500), а протилежна стіна, відполірована до дзеркального блиску, відбивала силуети дівчат. Пізніше у фортеці поселилися монахи. Коли вони покинули це місце, всю скелю поглинули джунглі. Відшукали цю дивовижну пам'ятку далеких часів тільки наприкінці XX століття. Взагалі, на Шрі-Ланці збереглося багато унікальних старовинних споруд, полишених людьми XV—XVI ст. тому. Тепер там розкошують мавпи.

Міхінтале, звідки на Шрі-Ланці поширився буддизм, може похвалитися численними храмами. Анурадехапура — давня столиця країни, де росте величезне Бо — дерево Будди, найстаріше на острові. Поллонарува — ще одна колишня столиця, цікава вирізьбленими в скелях величезними статуями Будди.

2.3. Місцеві звичаї та традиції

Полкська протока: ті ж продукти (достаток риби, тропічних плодів, зелені), ті ж пряності, яким і славиться цей регіон Азії. Так, основа повсякденного меню тут — рис і кадрі. Для ланкійця каррі — не одне блюдо, а ціла група блюд: з м'яса, риби, морепродуктів, птаха, овочів, бобових і навіть фруктів. Поєднує їхній своєрідна підлоги рідка консистенція й комбінація розтертих у порошок пряностей за назвою каррі. Суміш надає блюдам, які нею приправляють, особливий аромат і пікантний, а часом і пекучий смак. Серед обов'язкових компонентів суміші — коріандр, чорний перець, пекучий перчик чиллі, насіння гірчиці, кмин, кориця, куркума, імбир, часник і властиво листи вічнозеленого чагарнику каррі.

Однак кухня Шрі-Ланки має й інші особливості: наприклад, у використанні окремих компонентів. Так, у більшість ланкійських блюд входять продукти кокосової пальми: стружка з м'якоті горіха (баунти), кокосове молоко, масло, уварений пальмовий нектар (treacle), схожий на мед. Крім карри, для ланкийської кухні типові блюда з рисового борошна. З того ж борошна, кокосового молока й дріжджів тут печуть млинці у вигляді чаші, із хрумтячими краями й м'яким центром аппа (арра).

Особливої уваги туристів заслуговує білий рис на кокосовому молоці — кирибат (kiribath). Він входить у меню готельних ресторанів й, нарізаний ромбами, подається під час усіляких церемоній

Сувеніри Шрі-Ланка славиться:

• прикрасами із сапфірами, топазами, аметистами,

• цейлонським чаєм,

• пряностями,

• панно й одягом у техніку батика,

• традиційними масками з дерева,

• чудовим порцеляновим посудом,

• виробами з коштовних порід дерева (тік, ебен, махагон),

• керамікою, виробами зі шкіри (сумки, рюкзаки, капелюхи).

Сувенірні магазини й кіоски Laksala є всюди: у містах, поблизу туристичних об'єктів, у міжнародних готелях. Покупки на пам'ять про острів можна зробити й у великих торгових центрах Коломбо — ODEL, Arena, Crescat Boulevard, у фірмових магазинах фабрик — виробників каменів, пряностей, батика, чаю. Фото-і відеозйомка Не рекомендується знімати державні установи, банки, об'єкти стратегічного й військового призначення (мости, вокзали, порти). Також уважається нечемним фотографуватися на тлі зображень Будди, обернувшись до них спиною. Чайові Винагорода за послугу приймуть із вдячністю носії, покоївки, водії. При цьому суми за доставку багажу, роботу покоївки невеликі (20-50 рупій).

Напруга в мережі 230-240 вольт, частота 50 Гц, на Шрі-Ланці розетки англійського типу (під вилку”3 зуби”), візьміть із собою переходник. Одяг Рекомендується носити легкий одяг з льону або бавовни й головний убір. Строгих вимог до одягу ні, однак не слід входити в храми в шортах, у короткій спідниці, в одязі з відкритими плечима й спиною. У готелях вищої категорії до вечері прийнято виходити у вечірньому одягу (дамам доречно надягти плаття, чоловікам світлу сорочку із краваткою й штани). При вході в індуїстські, буддиські й мусульманські храми прийнятий знімати взуття, тому товсті носки в таких випадках будуть досить до речі. Для прогулянок й екскурсій (у національні парки, у гори й т.п.) варто взяти зручне взуття спортивного типу із закритим носком і на неслизькій підошві.

Напевно, немає такої іншої країни у світі, де б було стільки свят, скільки в Шрі-Ланці. На додаток до всіх неділь відзначаються всі важливі християнські, мусульманські й індуські свята. Відзначаються також всі буддиські й національні свята. Щодня повні, називаний Пойя, є буддиським святом. У день повні всі розважальні заклади, у тому числі й бари, закриваються. Продаж алкоголю заборонений! Усього в Шрі-Ланці 72 свята в році. [19 c.23-27]

Національне свято Перахера проводиться щороку в серпні. Воно приурочене до вшановування священної буддійської реліквії — Зуба Будди, що зберігається в храмі Далада Малігава — Храму Священного Зуба Будди, розташованого в Канді — однієї з давніх середньовікових столиць держави. Кульмінація свята доводиться на повний місяць, а весь період Перахери з 5 до 15 серпня.

Кількість учасників святкування зростає протягом перших днів і, по суті, можна вести мову про п'ять Перахера у цей період. Кожна з 4 Перахера носить ім'я одного з святих Буддійського пантеону, які охороняють острів, де розташований храм і, одночасно, є наближеними і слугами Будди: Ната — має особливе значення для Канді; Вішну — хранитель Шрі-Ланки (Поклоніння Вішну і його вшанування під час Перахери відбиває змішування релігійних вірувань буддистів й індуїстів, так як Вішну — один з трьох головних богів у пантеоні останніх); Сканда — бог Війни і Перемоги; Паттіні — богиня Цнотливості і Будда — поклоніння якому — кульмінація свята і пік торжеств-поклонінь Зубу Будди.

Під час урочистостей від храму йде процесія з тисяч танцюристів і барабанщиків, які несуть мальовничі полотнища. За ними слідує "караван" слонів, що може складатися з десятків священних тварин. Ходу слонів очолює Малігава Таска — багато і мальовничо прикрашений слон, на спині якого величезний балдахін, що ховає копію священної реліквії Храму. Шлях слона вистелений білим полотном, щоб не ступати на пилюку. Процесія завжди очолюється постійним слоном, який один раз бувши обраним, протягом життя служить Храму у цій "посаді". У 1988 році помер один із найстаріших Малігава Таска, який ніс бездоганну служб протягом 50 років. Його замінили молодим слоном, який народився у Таїланді, спеціально натренованим для несення служби в храмі. Чучело колишнього "олігарха" можна зараз побачити в Храмі у Канді.

Перахера, — один з найбільш значних свят на Шрі-Ланці і один з найбільш відомих в Азії. Історія Перахери йде в глибину століть, але документальне підтвердження про це свято наводиться в "Історії Цейлону" Роберта Нокса, опублікованій у 1681 році. Так звана "Мала Перахера" проводиться під час червневого повного місяця.

Свято Посон відзначається лише у Шрі-Ланці, в день повного місяця третього місяця індійського місячного календаря (червень-липень). Згідно з традицією, у 250 р. до н. е. у Шрі-Ланку приїхав син індійського царя Ашоки, монах Махінда, щоб звернути мешканців цієї країни у буддизм. Цього дня зазвичай влаштовуються процесії, під час яких містом з великою урочистістю, під звуки барабанів і вогні феєрверків, проводять людину, яка користується особливою увагою, чи проносять якусь реліквію чи інший предмет поклоніння. Часто на колісниці по місту провозиться статуя Махінди, спеціально виготовлена для цієї церемонії. У місті Міхінтала, що неподалік древньої столиці Анапурни, куди, як вважається, і прибув Махінда, це свято відзначається з особливою урочистістю. [14 c.7-9]

У країні досить явні ознаки національного конфлікту. Тому запобіжні заходи, здійснювані урядом, видно на кожнім кроці, особливо — на півночі країни. На вулицях багато військовослужбовців, на внутрішніх автодорогах всюди встановлені блокпости, залізничні станції й автовокзали обгороджені парканом, а на входах стоять військові і перевіряють документи абсолютно у всіх пасажирів. Деякі готелі, національні парки і курортні райони охороняються національною армією, але робиться це досить непомітно для стороннього погляду. Південних, туристичних районів, це практично не стосується, але все-таки рекомендується виявляти спокій у випадку несподіваних перевірок, тим більше, що проводяться вони звичайно в дуже коректній формі.

Кухня Шрі-Ланки дуже гостра і часто досить незвична для європейського шлунка. У будь-якому випадку перед дегустацією незнайомої страви варто проконсультуватися в гіда чи офіціанта, довідавшись, з чого вона приготована, або ж спочатку спробувати маленьку порцію. Особлива увага до соусів — незважаючи на звичайно невелику їхню кількість на столі, гострота місцевих приправ просто жахлива. Гострі страви краще заїдати хлібом чи коржами (вони звичайно прісні), а не запивати водою.

Поза туристичними зонами ресторани чітко розділені на тамільські, сингальські, арабські й ін. Причому відвідування європейцем індійського, приміром, ресторану викликає у місцевих жителів дійсний фурор. Назви страв звичайно зовсім нічого не говорять європейцю, тому знову ж варто ставитися до незнайомих продуктів з великою обережністю.

Не рекомендується пити сиру воду і користатися продаваним на вулиці льодом — він може бути приготовлений із сирої води. Уживати рекомендується тільки мінеральну воду в пластикових пляшках з фабричною пробкою, а також ретельно і регулярно мити руки милом. Обов'язково ретельно мити (а бажано — і ошпарювати) овочі і фрукти, також не дозволяйте продавцю розрізати фрукти своїм ножем. Бажано не вживати салати зі свіжих овочів, відносно безбоязно можна їсти тільки овочі в шкірці чи ті, які пройшли термообробку.

За збереження і поширення наркотиків за законом — страта, але проте всюди пропонують легкі наркотики чи наркотичні трави. Забороняється збір коралів (мертві гілки коралів, що викидаються океаном на берег, можна збирати безперешкодно). Усі пляжі є державними, лише деякі готелі можуть похвастати окремими ізольованими пляжами, але місцеві жителі звичайно без усякого на те примусу і самі не заходять на територію приналежної готелю землі.

Не можна входити на територію храму в шортах чи короткій спідниці, а також в одязі з відкритими плечима і спиною. При вході в храм потрібно знімати взуття і головний убір, а тому що з гігієною в таких місцях не все благополучно — варто запастися для цього кількома комплектами одноразових носків чи продезинфікувати підошви ніг після відвідування. Не рекомендується без дозволу фотографувати місцевих жителів і храми, повертатися спиною до статуй Будди чи позувати на їхньому фоні, демонструвати співрозмовнику підошви ніг чи взуття, показувати будь-куди вказівним пальцем чи брати щось лівою рукою. Багато тварин (особливо — корова) є священними і їх не можна "кривдити" ні при яких умовах.[3c.74-76]

Протягом усього року найбільш зручний світлий легкий одяг з натуральних тканин. Офіційний одяг потрібний дуже рідко, вимоги до нього навіть на обідах у великих готелях дуже демократичні, але пляжний і спортивний вигляд не вітається. У жару бажані крислатий капелюх і сонячні окуляри, а також захисні креми — рівень інсоляції досить високий. З взуття краще за все пантофлі чи босоніжки, а також міцні кросівки і теплі речі у випадку поїздок у гори. І обов'язкова наявність непромокальних плащів, накидок чи парасольок — дощі йдуть дуже часто. На узбережжі це не так сильно помітно, але при поїздці у внутрішні райони і до історичних пам'ятників постійна вологість досить стомлює. Також це приводить до частих відмов побутової електроніки.

Окрема проблема — мавпи. Вони тут скрізь і дуже нав'язливі. Можуть вирвати з рук їжу чи який-небудь потрібний дріб'язок, аж до фото- чи відеокамери. Шукати їх потім даремно. На території монастирів мавпи вважаються недоторканними, тому спроба погнатися за такою злодійкою може викликати у місцевих жителів агресію. Також мавпи можуть залізти в готельний номер і улаштувати там формений погром, тому перед виходом варто щільно закривати вікна чи спеціальні протимоскітні рами із сіткою. У центральних районах багато москітів, тому спеціальні репеленти будуть незайвими.

З травня по вересень на західному, південно-західному і південному узбережжі вітер "монсун" викликає постійне хвилювання океану. Хвилі захльостують навіть прибережні шосе, що повсюдно йдуть паралельно береговій лінії. Тому при купанні в океані варто вибирати "тихі" місця і бути дуже обережним — придонні течії досить небезпечні, а досить гострі уламки коралів створюють реальну небезпеку зашкодити ноги. У період із січня по квітень океан, навпроти, дуже тихий і чистий.

Шрі-Ланка відома в усьому світі своїми дорогоцінними каменями: зоряними сапфірами, рубінами, аметистами, гранатами, топазами й особливо — знаменитим "місячним каменем" (різновид адуляру), що добувають тільки тут. Купувати ювелірні вироби рекомендується в спеціалізованих магазинах, вимагаючи видачі відповідного чека чи сертифіката на вивіз. Якість каменів тут чудова, а ціни відносно невеликі. Також гарними сувенірами будуть цейлонський чай, спеції, ароматичні олії, вироби народних промислів, особливо маски, батік, вироби з кераміки і шкіри. У містах також можна купити недорогі текстильні вироби високої якості.

На ринках, у приватних магазинах і т.д. можна торгуватися, причому можна знизити ціну досить значно. У державних магазинах, супермаркетах, торгових центрах і в магазинах "Дюті-Фрі" торгуватися не прийнято — ціни фіксовані. Часто гіди, водії "тук-тук" і численні місцеві "порадники" привозять туристів у торгові точки, де ціни значно завищені, тому перш, ніж відправитися за покупками, варто проконсультуватися у представників турагенства чи працівників готелю.[13]

2.4. Інфраструктура Шрі-Ланки

Шрі-Ланка має густу дорожню мережу, особливо у вологій зоні і Центральному масиві. Загальна довжина доріг, придатних для руху автотранспорту, складає 40,7 тис. км, з них близько 3/4 мають тверде покриття. Через нестачу коштів у 1990-х роках масштаби ремонтних і будівельних дорожніх робіт довелося обмежити. Довжина мережі залізниць 1982 км, але багато які з них на північному сході не діють із середини 1980-х років. Головний порт Коломбо, що має штучну гавань, обслуговує велику частину міжнародних морських перевезень. Біля столиці, у Катунаяці, знаходиться міжнародний аеропорт.

Рух транспорту — лівосторонній. Дороги з хорошим покриттям, але вузькі. Більша частина доріг пролягає через гірську місцевість. Правила руху і водіями, і пішоходами дотримуються не досить добре. Тому рекомендується орендувати машину з водієм. Вартість проїзду приблизно — 0,3$ за 1 км.

Шрі-Ланка задовольняє свої енергетичні потреби на 2/3 за рахунок дров, використовуваних насамперед у побутових цілях. Встановлені потужності електростанцій — близько 1,4 млн. квт (1996). Розвита в основному гідроенергетика, тому виробництво енергії сильно залежить від сезонних коливань опадів і річкового стоку. Частина електроенергії виробляється на базі імпортної нафти, що значною мірою переробляється в самій Шрі-Ланці.

Місцевий і міжнародний зв'язок — цілодобово. Телефонувати можна з номера готелю, однак дзвінки з міжнародного телефона-автомата чи з поштамту значно дешевші. [10]

Розділ 3. Стан розвитку туристичної галузі

3.1. Стан розвитку туристичної галузі

Всезростаючу роль в економіці країни відіграє туризм (9% ВВП в 2004р.) — популярністю користуються приморські курортні міста (Моратува, Галлі), історичні визначні пам'ятки Канді, Анурадхапурі, Полоннаруви, Сігірії, гірський курорт Нувара-Елія.

В 1966 році уряд створив раду по туризму Цейлону, що наділяє його відповідальністю за активізації туристичної індустрії. Туризм росте високими темпами після 1966 року. Основні визначні пам'ятки є морські курортам із прибережних районів південно-західної частини регіону, але й багатьох туристів приваблює також древні міста в сухій зоні, в історичному місті Канді та в гірському регіоні домінують чайних плантаціях. У період з 1976 по 1982 рік число туристів збільшилося в річному вирахуванні майже на 24 відсотків, досягши максимального рівня 407230 до 337342 скорочується до прибуття в 1983 році в результаті воєнних дій у тамільських повстанців. Більше половини прибулих із Західної Європи.

Серйозні цивільні безладдя починаючи з липня 1983 року, і насильства, що слідували за цим, сильно постраждали туризму. Усього прибуло туристів 230106 в 1986 році, у порівнянні з 1982 роком — 43 відсотків. Для полегшення тяжкого становища галузі, влада надавала різні пільги для готелів, таких, як перегляд строків погашення кредитів і зниження податок з обігу з 10 відсотків до 5 відсотків. На Цейлоні рада по туризму провела також програми розвитку в спробі відновити на острові імідж на світовому туристському ринку. Потік туристів показав за перші шість місяців 1987 року, збільшення на 23 відсотка в порівнянні з тим же періодом попереднього року.

Тендітний мир між урядом Шрі-Ланки й сепаратистською організацією "тамільські тигри" був порушений: усього через тиждень після скасування перемир'я урядом терористи разбомбили автобус у місті Оккампітія, усього в 150 милях від столиці Шрі-Ланки Коломбо. 38 чоловік загинуло, ще більше поранене.

Жорстокість теракту й — саме головне — місце, де він трапився (туристичний центр південної частини острова), спонукали щонайдужче опублікувати офіційне попередження для туристів про небезпеку відвідування Цейлону. Німці щонайдужче скасували вильоти туристів у Шрі-Ланку. На даний момент жоден турист поки не постраждав від атак "тамільських тигрів", але теракт, що відбувся, показує, що сепаратисти переносять зону своїх дій на південь острова, де особливо розвинений туризм. На британському тамільському форумі призивають туристів бойкотувати острів. "Задумайтеся про те, що ваші гроші, витрачені в поїздці, підуть на смерть і руйнування в тамільських містах", говориться в посланні.

Жан-Марко Фламбер, представник комісії з туризму Шрі-Ланки, не згодний із цією заявою.

— 90% всієї туристичної інфраструктури належить приватним власникам, — затверджує Жак. — Якщо ви скасовуєте поїздку — ви шкодите не уряду, а конкретним людям.

Сепаратистська організація "тамільські тигри" існує з 1975 року й бореться урядом Шрі-Ланки за утворення тамільської держави на північному сході країни. У результаті бойових зіткнень і терактів за цей час на Шрі-Ланці загинули не менш 60 тисяч чоловік.

Канді — древня столиця Цейлону, саме тут зберігається одна із самих шанованих буддійських святинь — Зуб Будди. Дамбулла — знаменита своїм самим більшим храмом, побудованим ще в І в. до н.е. усередині печери й прикрашеною безліччю ніш із картинами з буддійського епосу. Анурадхапура — священне місто й ланкійська столиця буддизму. Тут росте саме знаменитій і самій старе на Шрі-Ланці дерево Бо, під яким, по переказі Будда досяг просвітління.

Жителі Шрі-Ланки відомі усьому світу як "усміхнені люди", вони славляться своєю гостинністю й привітністю. Подорожуючи, ви неодмінно почуєте ланкійське "Аубован" (Ayubowan) — ви можете залишитися надовго.

В 1996 р. команда Шрі-Ланки виграла чемпіонат світу із крикету, з тих пор це самий популярний на острові вид спорту. Проведено аналіз умов господарювання підприємств туристичного бізнесу, який дав змогу зробити висновок про нераціональне використання туристичного потенціалу, а також визначити чинники, що гальмують ріст розвитку туризму. Одним із найбільш вагомих чинників, який негативно впливає на подальший розвиток туризму, є низький рівень розвитку матеріально-технічної бази підприємств сфери туризму. Зроблено висновок про необхідність скоординованого і ефективного управління інвестиціями в сфері туризму, визначені пріоритети їх використання, основним із яких є реконструкція і модернізація існуючої матеріальної бази туристичних підприємств.

Проведено діагностичний аналіз показників туристичної діяльності підприємств України за 1995-2001рр. (рис.1), з якого видно, що в динаміці має місце тенденція до збільшення, тоді як питома вага Шрі-Ланки в міжнародному обміні туристами дуже мала – 0,99%.

3.2. Туристичні маршрути Шрі-Ланки

Шрі-Ланка — країна абсолютної екзотики — саме так можна назвати невеликий острів, розташований в Індійському океані. Зі 130 світових історичний цінностей, охоронюваних Юнеско, сім розташовані на цьому дивному острові. Шрі-Ланка — це найдавніша країна з багатою історією й глибокими традиціями, це світовий центр буддизму із чудовими пам'ятниками цієї світової релігії. Завдяки глибокому проникненню буддизму у світогляд остров'ян, тут панує атмосфера неперевершеного умиротворення. Філософія релігії повністю пронизує життя людей. Викохане століттями мистецтво й з натхненням створені храми, скарбниці, монастирі, статуї й велетенські божества дотепер зберегли дух шанування й таємниці, а побудовані людськими руками багато років тому водоймища й зрошувальних систем і понині перевершують сучасні технічні пристрої. Але не тільки історична спадщина утворить горезвісну екзотику. Шрі-Ланка розташована усього в 800 кілометрах від Екватора й має у своєму розпорядженні всі багатства тропічних островів. Як говорять самі ланкійці, вони знають тільки три кольори — синявий неба й океану, золотаво-жовті тони пляжів і буйну зелень тропічної флори. І, дійсно, краса ландшафтів Шрі-Ланки може вразити навіть бувалий погляд. Особливо гарні безкрайні чайні плантації — гордість і світова популярність острова. Також усьому світу відомі традиційні ланкійські спеції, екзотичні фрукти, самоцвіти, бездумніший і, звичайно ж, теплота дружелюбних хазяїв острова.

Ця древня земля славитися місцями, які мають величезне історичне й археологічне значення. Деякі із цих місць були внесені в список ЮНЕСКО Світових Спадщин. Ці місця залучають туристів із всіх куточків миру.

Дамбула. Визначною пам'яткою центральної частини острова є буддійський монастир I ст. до н.е., висічений у скелі з численними статуями Будди. Цей монастир розташований на вершині гори, яка мальовничо поросла лісом. Храм-Печера насправді являє собою храм, видовбаний до скелі. Він містить п'ять окремих будов — найбільший і найкраще збережений комплекс храмів на всім острові. Буддиські картини фрески, покриваючи область 2 100 квадратних метрів, і 157 статуй являють величезну цінність.

Канді. Дуже цікавим для туристів є відвідування Канді — одного з найстаріших міст країни. Розташоване серед горбів, місто дуже мальовниче. Своєрідним його намистом є широка ріка Махаведі-Ганга з тінистими берегами. В центрі міста штучне озеро. Особливою визначною пам'яткою Канді є глибоко шанований ланкійцями храм, де зберігається "Священний Зуб" Будда. Зі "Священним Зубом" Будда пов'язано найбарвистіше та найурочистіше буддійське свято Перахера, яке влаштовується щорічно в серпні в дні повного місяця. У ході, що відбувається навколо міста в останню ніч свята, беруть участь до 200 слонів, покритих яскравими попонами, за якими йдуть кандійські танцюристи з факелами.

Ботанічний сад. У передмісті Канді — Перадемії знаходиться найбільший в Азії ботанічний сад з рідкісними пальмовими алеями, з величезною кількістю різних видів тропічної рослинності. Тут представлена флора з усього тропічного світу (одних тільки орхідей понад 1000 видів). Через ріку Махавелі, що протікає по саду, перекинутий вузький висячий міст, який гойдається під ногами пішохода, що йде із завмиранням серця по хиткій споруді. Невід'ємною частиною парку є летючі лисиці — крилани, гронами, що звисають з високих дерев.

Сигірія. Іншою визначною пам'яткою центральній частині острова є мальовнича гора — залишки палацу V століття — Сигірія. Після невеликого підйому на гору вашому погляду несподівано відкривається одинадцять фресок — зображень напівоголених жінок. Це древнє місто — кращий збережений центр міста в Азії від першого тисячоріччя. "Гора Лева", сади й печери із фресками, що вижили на скелі — центри уваги туристів, що коштує на порозі того, щоб бути названим восьмим чудом світла. Безліч галерей і сходів, що з'являються від рота приголомшливого лева, побудованого із цегли і глини відкривають вам саме місто.[8]

Слоновий розплідник. Слони посідають важливе місце в житті країни. Тому в м. Піннавела був створений державний слоновий розплідник. Сюди поступають молоді слоненята, що залишилися без батьків. У розпліднику слоненята дістають невелику освіту, після чого деяких з них відправляють до зоопарків різних країн світу, інших навчають для роботи на Цейлоні. Наймолодшим слонам — близько 4 місяців. У розпліднику надасться унікальна можливість з близької відстані спостерігати за цими тваринами і, якщо пощастить, побачити, як найменших маленьких слоненят годують з пляшки молоком.

Полонарува. У місті Полонарува збереглися руїни давньої столиці сингальської держави. Тут можна побачити залишки палацу, який колись блищав пишністю. Найбільш зберігся прекрасний храм Ватадаге. У цій циліндричної форми будівлі — чотири входи, перед якими лежать напівкруглі плити з витіюватим орнаментом, так звані "місячні камені". Чотири статуї сидячого Будди звернені обличчям до тих, що входять до храму. У північній частині Полонаруви знаходиться найбільший скульптурний ансамбль цього району — вирубані в скелях три величезні статуї Будди в різних позах.

Анурадхапура. Анурадхапура була першою столицею сингальської держави. Зараз це місто-музей. Тут збереглася безліч найцікавіших пам'яток: дагоба Руванавеллі, зведена у II ст. до н.е.; її підніжжя, діаметром більше 80 м, прикрашене барельєфами; залишки 9-поверхового королівського Бронзового палацу і багато чого іншого. збереглися руїни древньої столиці сингальскої держави. Тут можна побачити залишки палацу, що інколи блищав пишністю.

Галлі. Заснований в 16- ом сторіччі португальцем, слава Галлі досягла свого апогею в 18- ом сторіччі, напередодні британської ери. Це квінтесенція укріпленого міста, побудованого європейцями на Півдні й Південно-Східній Азії, і заплутаної суміші європейської архітектури й Південних азіатських традицій. [2 c.22-33]

Кращі курорти розташовані до півдня від столиці, і чим далі від Коломбо, тим чистіше в них пляжі й інша територія. На Шрі-Ланці — прекрасні й чисті піщані пляжі, що простягнулися на сотні кілометрів уздовж узбережжя острова. Пляжі південно-західного узбережжя гарні з листопада по квітень, а східного — із квітня по вересень.

Готелі, як правило, невеликі, розташовані прямо на березі. Кожний виконаний у своєму унікальному стилі, але всі вони відбивають звичаї й традиції місцевої культури й органічно вписуються в природний ландшафт. Будь-який готель має власні програми для відпочинку й розваги гостей: тематичні вечори, етнічні й культурні подання, покази мод, барбекю при місяці, організація риболовлі, пікніків, екскурсій і багато чого іншого. У деяких готелях — великий вибір водних видів спорту: віндсерфінг, водні лижі, вітрильний спорт, підводне плавання, риболовля у відкритому морі.

У ресторанах більшості міжнародних готелів поруч зі звичайним шведським столом улаштовуються столи зі східними блюдами. У сезон на столах багато місцевих фруктів: бананів, ананасів, манго й т.д.

Коломбо — столиця держави, один з найбільших у Середній Азії морський порт. П’ятизіркові готелі й висотні будинки перемішалися тут з колоніальними будівлями, численними сувенірними крамницями, вуличними ринками й усілякими храмами. Музеї в Коломбо зберігають колекції античного мистецтва, а в одному з них перебуває позолоченими, прикрашеними дорогоцінними каменями трон останнього короля острова.

Південний берег Негомбо — популярне місце для риболовлі на екзотичних риб із традиційними рибацькими сільцями, де уклад життя практично не мінявся сторіччями.

Розташована в 12 км до півдня від Коломбо туристична зона Маунт- Лавінія є своєрідним продовженням пригородів столиці. Тутешні пляжі були найвідомішими на Шрі-Ланці ще в часи англійського колоніалізму. Пісок тут сухий, вода найчистіша, а хвилі маленькі й спокійні. Правда, зараз пляжі в цьому районі не дуже чисті, оскільки перебувають у пригороді Коломбо, густо заселеного й з більшою кількістю "неорганізованих" туристів.

Калутара — курортна зона на південно-заході острова, знаменита своїми спортивними клубами. По ступені чистоти це містечко — деяким краще Маунт- Лавінії. Берувела розташоване в 56 км до півдня від Коломбо. Протягом декількох останнього років тут були побудовані нові готелі й розвинений туристична інфраструктура. Бентота — відомий курорт на південно-західному узбережжі острова, в 62 км до півдня від Коломбо. Тут безліч готелів, залізнична станція, торговий центр, магазини, кафе й театр на відкритому повітрі, у якому проходять маскаради й лялькові подання. Також у Бентоте працюють центри й клуби водних видів спорту, що пропонують заняття водними лижами, віндсерфінгом, підводними плаванням і полюванням, вітрильним спортом.

Трінкомали — одна із кращих у світі глибоководних бухт. Її чудові пляжі відмінно підходять для загоряння й купання, а прибережні води — для занять водними видами спорту, але туристам вони поки недоступні, тому що в цьому районі немає готельної бази.

Хіккадува (близько 70 км до півдня від Коломбо) — дуже популярний у минулому курорт. Раніше тут розташовувалися знамениті "коралові сади", які, на жаль, за останні роки практично вимерли через теплі плини океану. Диквелла й пляжі півдня острова (більше 100 км до півдня від Коломбо) — самі чисті й широкі пляжі Шрі-Ланки. Океан тут спокійний, на прибережному дні збереглися корали. Є дайвинг- центри, можливість зайнятися риболовлею. Цей район пропонує спокійний пляжний відпочинок, готелі отут в основному — не вище 3. Переліт: Прямій регулярна берека рейс Аерофлоту Москва- Коломбо (час у дорозі — 9 годин), назад рейс Коломбо- Москва з посадкою на дозаправлення в Мале (час у дорозі — 11 годин). Можливі додаткові чартерні рейси в період листопадових і новорічних свят. [7]

3.3. Аналіз туристичного ринку

Вплив туризму на економіку країни перебування можна дослідити за допомогою оцінки прямого і побічного впливу.

Прямий вплив туризму на економіку країни або регіону — це результат доходів туриста на покупку послуг і товарів туризму. Прямий вплив розуміється як результат внеску грошей туристами в туристичні підприємства, матеріальне забезпечення працівників туризму і створення нових робочих місць.

Витрати туристів підвищують дохід туристичного регіону, що у свою чергу веде до ланцюжка «витрати — доходи — витрати» і т.д. до тих пір, поки ці зв'язки не замикають ланцюжок. Таким чином, вплив первинного доходу внаслідок туристичних витрат складно переоцінити, оскільки з ним пов'язані подальші цикли туристичних витрат.

Окрім прямого впливу туристичних витрат на розвиток регіону існує також непрямий вплив, або «ефект мультипликатора», який вступає в силу у міру циркуляції туристичних витрат в регіоні.

Поєднання прямого і непрямого впливу схеми витрат туристів визначає вплив на місцеву економіку в цілому. Зазвичай не весь дохід, отриманий в кожному циклі витрат туристів, буває витрачений. Деяка частина його відкладається, а інша витрачається за межами даного регіону. Чим більше частка доходу, витрачена в межах регіону, тим більше ефект мультиплікатора. Здатність утримувати турдоход в межах регіону залежить від економічної замкнутості району і самостійності місцевої економіки. Якщо місцева економіка здатна виготовляти товари і послуги, які мають попит у туристів, то ефект мультиплікатора буде значущим. Чим більше товарів імпортується з інших регіонів, тим менше ефект мультиплікатора.

Отже, ефект мультиплікатора — це кількість разів, яка гроші, вкладені туристами в місцеву економіку, були фактично витрачені в приймаючому регіоні. Цей коефіцієнт можна назвати також коефіцієнтом доходів, оскільки витрачені туристами гроші прямо або побічно стають доходами місцевого населення. Теоретично ефект мультиплікатора в туризмі незаперечний, але на практиці виникають труднощі з його обліком. Західна економічна наука з проблем туризму тільки починає розробляти методику обліку і розрахунку внеску галузі в економіку країни.

Мультиплікатор туризму — це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів. Визначення мультиплікатора базується на кейсианськом аналізі.

Існує деякий коефіцієнт, на який повинні помножуватися витрати туристів. Для оцінки загальної зміни виробництва ним є мультиплікатор виробництва. Для оцінки змін загального доходу використовується інший коефіцієнт, на який також повинні помножуватися витрати туристів.[13]

Основні задачі, які необхідно вирішити для досягнення мети, полягають в наступному:

• створення сучасного ринку різноманітних туристичних послуг на основі здорової конкуренції;
• створення корпоративних зв'язків між туристичними компаніями Карпатського регіону і організаціями туристичної інфраструктури;
• формування ефективної нормативно-правової бази розвитку туризму;
• створення сприятливих умов для міжнародного в'їзного і виїзного туризму;
• істотне нарощування мережі туристичних об'єктів і інфраструктури;
• підтримка малого підприємництва у туристичній сфері;
• розвиток міжнародної співпраці у галузі туризму;
• економічне стимулювання розвитку матеріальної бази, туристичної інфраструктури через залучення позабюджетних джерел, зокрема іноземних інвестицій для реконструкції і нового будівництва туристичних об'єктів;
• вдосконалення системи інформаційного забезпечення туристичної індустрії, створення краєвої інформаційно-довідкової системи туризму, проведення активної рекламної діяльності, тощо;
• вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації туристичних кадрів;
• проведення необхідних наукових досліджень у сфері туризму[9].

Важливою проблемою туристичної галузі є завдання встановлення факторів, які визначають обсяги та структуру попиту на туристичні послуги.

Систематизовано і узагальнено фактори, що впливають на формування якості послуг в підприємствах туризму, одні з яких являються зовнішніми по відношенню до підприємства, інші – фактори внутрішнього характеру, які залежать від роботи підприємства. Якість комплексної туристичної послуги є результатом спільного і одночасного впливу всіх факторів.

Запропонована узагальнена класифікація факторів комплексної туристичної послуги (рис.3), згідно з якою до основних зовнішніх факторів віднесено: макросередовище і безпосереднє зовнішнє оточення підприємства (зовнішнє мікросередовище).

Згідно з даною системою, визначено вплив факторів, різних за своєю природою, від яких залежить стан, динаміка та формування попиту на послуги в туризмі.

Висновки

Держава в Південній Азії, розташоване на одному з найбільших островів Індійського океану, у південного краю індійського субконтиненту. Острів Шрі-Ланка (до 1972 р. — Цейлон) відділений від півострова Індостан Манарським затокою й Полкським протокою.

Шрі-Ланка — багатонаціональна держава. Тут проживають сингали, Таміли, маври (нащадки арабських переселенців і південно-індійських мусульман), євразійці, європейці, малайці й ін. Сама древня на острові народності — корінне населення веди — у цей час нараховує близько 800 чоловік. Основну масу населення становлять сингали (74%); другі по чисельності — Таміли (18,2%); на третім місці — маври-мусульмани (7%). Самий населений — столичний округ Коломбо. Менш заселені посушливі райони Північної й Східної провінцій. Міського населення — близько 15%. Щорічний приріст населення — 1,2%. Середня тривалість життя жінок — 74 роки, чоловіків — 69 років.

Шрі-Ланка відрізняється високим рівнем грамотності населення (90%) і налагодженою системою утворення. Майже всі діти у віці від 5 до 14 років (98%) відвідують початкові й середні школи, значна частина з них продовжує навчання в численних коледжах і 11 університетах. Найбільш престижними вважаються державні університети в Коломбо й Пераденії, а також два вищих буддійських навчальних центри — Відьодая й Відьяланкара. Система державної охорони здоров'я Шрі-Ланки — одна з найбільше ефективно діючих в Азії. Поряд з нею в країні існує розгалужена мережа клінік народної медицини — аюрведа.

Отже, узагальнюючи вищезазначене, визначимо стратегічні пріоритети в розвитку туризму Шрі-Ланки:

• формування ефективних правових, організаційних та соціально-економічних засад реалізації державної політики у сфері туризму і курортів;
• пріоритетність внутрішнього і в'їзного туризму та екскурсійної діяльності;
• реалізація через туризм і курортні послуги, гарантованих прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля;
• збереження цілісності та раціонального використання туристичних і курортних ресурсів;
• державна підтримка розвитку дитячого та молодіжного туризму;
• стимулювання розвитку культурного та сільського туризму, які максимально використовують культурний та природний потенціал країни;
• формування вертикально інтегрованої структури управління в туристичній та курортно-рекреаційній сферах на регіональному рівні;
• поліпшення інвестиційного клімату в туристично-рекреаційній галузі;
• запровадження європейських стандартів у наданні туристичних та курортних послуг, у підготовці кадрів;
• створення конкурентоспроможного національного туристичного продукту;
• розробка інформаційно-рекламної стратегії щодо популяризації туристичних ресурсів країни, формування її позитивного іміджу в світі;
• збільшення надходжень від туризму до державних та місцевих бюджетів.

Список використаної літератури

1. Бонифатьева Л.И., Сучков И.В. Шри-Ланка. – М.: Мысль, 1985. – 111 с.
2. Грибова Т. Легенда Львиной Скалы/ Татьяна Грибова, //Вокруг света. — 2003. — № 12. — C. 22-33
3. Добровольський О.В. Геополітичний розвиток Південної Азії, Океанії, Африки й Латинської Америки та інтереси України. – К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2006. – 128 с.
4. Древние культуры Восточной и Южной Азии: Сб. статей / Институт мировой культуры МГУ им. М.В.Ломоносова / В.В. Иванов (ред.). – М. : Изд-во Московского ун-та, 1999. – 128 с.
5. Короп М. Лист чаю в океані: Шрі — Ланка //Міжнародний туризм. — 2004. — № 1. — C. 60-64
6. Кучер И. Шри-Ланка: путешествие в стиле Индианы Джонса, или в поисках приключений //Натали. — 2005. — № 12. — C. 264-269
7. Матеріали з сайту www.shri-lanka-tours.com.ua.
8. Матеріали з сайту www.go2sri-lanka.info.
9. Матеріали з сайту www.lankatur.ru.
10. Матеріали з сайту www.shri-lanka.info.
11. Матеріали з сайту www.sunsrilanka.ru.
12. Матеріали з сайту www.travellanka.ru.
13. Матеріали з сайту Центрального розвідувального управління США стосовно Шрі-Ланки за 2006 – початок 2007 рр. // www.cia.gov/cia/publications/factbook/geos/ce.html.
14. Мая Бандаралаге Чандани Амбахера. Государственное регулирование национальной экономики Шри-Ланки: Автореф.дис…канд.экон.наук: 08.00.05 / Киевский экономический ун-т. – К., 1993. – 19 с.
15. На земле сингалов и тамилов: [О Шри Ланке : Пер. с англ.] / Рос. акад. наук, Ин-т востоковедения [Отв. ред. и авт. послесл. Ю. Н. Маслов]. – М.: Наука, 1992. – 190 с.
16. Пирогів А. Шрі-Ланка: пісенька цейлонського метелика //Міжнародний туризм. — 2001. — № 5. — C. 36-43
17. Пирогів А. Шрі-Ланка: у царстві аюрведи //Міжнародний туризм. — 2000. — № 5. — C. 44-48
18. Резанов А.Г. Синантропные животные Шри-Ланки //Биология в школе. — 2006. — № 6. — C. 10-16
19. Сучков И.В. Краски далекого острова: [Шри Ланка]. – М.: Наука, 1980. – 96 с.
20. Томак М. Стократа Ланка //День. — 2007. — 30 листопада. — C. 22-23
21. Цейлон: слезинка на щеке Индии //Подробности. — 2005. — 14 июля. — C. 15