Туристично-екскурсійні ресурси Закарпатської області

Категорія (предмет): Регіональна економіка, РПС

Arial

-A A A+

ВСТУП

1. Загальна характеристика Закарпатської обл.

2. Природно-рекреаційні ресурси досліджуваного регіону.

3. Історико-культурний потенціал краю.

4. Сучасний стан і перспективи розвитку на Закарпатчині.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Актуальність теми. Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн. Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% — на Азію, Африку і Австралію разом взяті. Таким чином, туристські і екскурсійні організації сприяли ширшому розвитку туристського руху, що носив не тільки розважальний, але і практичний характер. Проте цей рух не став масовим, а перша світова війна, що почалася, взагалі припинила всяку туристську діяльність. Європа та Америка й надалі збережуть свої лідерські позиції, але темпи зростання обсягів міжнародного туризму тут зменшаться і це позначиться на перерозподілі світового туристичного процесу: частка Європи зменшиться до 46%, Америки — до 18%. До 1914 туризм в Україні був мало розповсюджений. Подорожами закордонних туристів в УРСР, як і в усьому СРСР, керує Всесоюзне державне товариство Інтурист з осідком у Москві й уповноваженим у Києві. Після розвалу СРСР правонаступником Інтуриста стає ЗАТ "Укрпрофтур" Федерації профспілок України. ЗАТ "Укрпрофтур" на даний час — саме велике в Україні туристичне підприємство. Обласні підприємства представництва і офіси його працюють в 23 містах України. Будучи об`єднаними в мережу подібних підприємств в рамках ЗАТ "Укрпрофтур" підприємства здатні обслуговувати туристів та туристичні групи по всій Україні.

Результатом та значенням туристичної діяльності в Україні є певні переваги які одна сторона може запропонувати іншій, і які можуть мати матеріальний вираз і виступати в формі товару, наприклад: послуги виробництва, пошиття одягу тощо. Або тільки діяльності і не мати матеріального виразу, наприклад: послуги страхування, інформаційні та інші. Зокрема, за загальною кількістю відвідань країна ще значно поступається іншим країнам, що межують з Україною: 2003 р. тільки столицю Чехії відвідало понад 20 млн осіб; зберігаються помітні регіональні диспропорції у розвитку туризму: у 2003 р. 80% відвідань іноземних туристів, як і раніше, припадало на 4 регіони: АР Крим (27%. Регіон відвідало 4,6 млн відпочивальників, до бюджетів різного рівня надійшло 1278 млн грн), Київ (26%), Одеську область (16%) та Севастополь (11%), хоча з’явилися певні ознаки зростання кількості іноземних туристів у інших регіонах (протягом 1998-2003 рр. показник відвідань зріс у Запорізькій, Донецькій, Тернопільській областях — більш ніж у 6 разів, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Одеській — від 3 до 5 разів). Однак досі рекреаційно-туристичний потенціал більшості областей України використовується недостатньо.

Один з найпривабливіших в туристичному регіоні України є Закарпаття. Закарпаття — один з найперспективніших субрегіонів розвитку Карпатського зеленого туризму. Воно володіє територією — 12777 км², унікальний історико-культурний комплекс, що налічує 1.817 пам'ятників історії, культури, мистецтва, з них 496 — археології, 1.273 — історії, 48 — мистецтва; театри: Ужгород (український музично — драматичний театр, театр ляльок), Мукачево (обласний російський драматичний театр), Берегово (угорський театр), а також центри атракціонів — цирк "Яцко" і "Дружба", Зарічево, Хуст, Мукачево, Ужгород; розвинутою економічною структурою розгалуження.

Проте туристичні можливості Закарпаття достатнатньо слабо висвітлені в спеціальній туристичній літературі, що спонукало автора до написання цієї курсової роботи.

Об’єктом дослідженнякурсової роботи є туристично-рекреаційний потенціал Закарпатської області.

Географічні рамки курсової роботи обстежує території Закарпатської області за сучасними адміністративними територій поділом країни.

Хронологічні рамки: охоплює період від пізнього палеоліту до сьогодення.

Джерельна база: у процесі підготовки роботи автором було опрацьовано понад 25 джерел. Насамперед варто відзначити фундаментом академічні праці, що всебічно і найповніше висвітлені питання цієї теми: Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти), Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні, Зачаровані Карпати: Заповідники та національні природні парки Закарпаття / Під заг. ред. Ф. Д. Гамора, В. І. Камендаря та ін.

Для написання І розділу автором було використано працю таких вчених: Любіцева О.О.[11], Кифяк В.О.[9], Ф. Д. Гамора, В. І. Камендаря Антосяк В. М., Довганич Я. О., Павлей Ю. М., Покиньчереда В. Ф., Поляновський А. О.[4]та ін.

Історико– культурні пам’ятки області конкретно досліджено авторами — Ф. Д. Гамора, В. І. Камендаря[7], Котигорошко В.[10]

Найскладніше було написання четвертого розділу оскільки у вітчизняній науковій літературі немає жодного спеціалізованого видання присвяченого досліджувальній тематиці у цьому контексті варто перед усім згадати наукові публукації інституту туризму ФПУ, а саме «Історико-культурна спадщина України», «Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей».

Крім того значний масив інформації автор віднайшов в окремих публікаціях Антосяка В. М., Довганича Я. О., Павлей Ю. М., Покиньчереда В. Ф., Поляновського А. О.[4], Кифяк В.О. [9], Габчак Н.[6]

Всі вище зазначені видання стали методологічною основою для підготовки курсової роботи.

Метою курсової роботиє всебічне дослідження ресурсного потенціалу та перспектив (пріоритетів) в Закарпатськійобласті.

Для досягнення цієї мети у роботі автор ставить перед собою певні завдання:

· дати загальний характер досліджувального об’єкту.

· описати природні ресурси та кліматичні умови досліджуваного регіону;

· дослідити історико-культурну спадщину краю;

· проаналізувати сучасний розвиток туризму на Закарпатті та визначити його перспективи.

Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (27 найм.).

1. Загальна характеристика Закарпатської обл.

Найбільш давні знахідки Закарпаття відносяться до палеоліту ("старий камінь"), який ділиться на періоди: нижній палеоліт (2 млн. років до н.е. — 40 тис. років до н.е.) і верхній палеоліт (40 тис. років до н.е. — 12 тис. років до н.е.). Найперші люди на території Закарпаття зупинялися біля таких місць, як Корольово (найбільш давня стоянка в Центральній і Східній Європі — 1 млн.100 тис. років), Рокосово, Ужгород, печера Молочний камінь (Тячевській район).

В період неоліту людина перейшла від привласнення дарів природи до їх виробництва. Відбувся розподіл на землеробів і скотарів. Скотарство сприяло заселенню гірських районів, про що свідчать дуже давні найменування урочищ, які згодом стали назвами відповідних поселень: Волове, Воловец, Ськотарськоє, Бичків, Чабанівка.

Історія потекла новим руслом. У 1376 р. королева Угорщини і Польщі, Эржібет, надала Мукачеву статус привілейованого міста, а також дала дозвіл користуватися власним друком. І ось в 1394 році на Закарпатті з Литовсько-російської держави прибув відомий подільський князь Федір Корятовіч, який зробив багато корисного для культурного розвитку і збагачення нашого народу. Він заснував монастир на Чернечій горі, а вже в 1440 р. було засноване окреме Мукачівське єпископство.

У 1690 р. припинило своє існування Трансільванське князівство. Тепер уже все Закарпаття увійшло до складу Австрійської імперії. Але вже в 1703 р. почалася визвольна війна угорців проти Австрії під буттям на чолі князя Ференца II Ракоци. Спочатку його підтримали тільки 6 тисяч чоловік, з яких тільки 800 були озброєними. 7 червня 1703 р. відбулася перша пам'ятна битва куруцев біля села Довге, а потім, 15 лютого 1704 р., повстанці захопили замок в Мукачеве.

Перша світова війна уповільнила темп розвитку краю. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 р. багато закарпатців виявило бажання приєднатися до України, про що чітко було заявлено на з'їзді в Хусте 21 січня 1919 р.

Але 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки. Місто Ужгород стало адміністративним центром краю. Саме за часів Чехословацької республіки Закарпаття придбало сучасну архітектурну і культурну зовнішність: у 1921 році Але рішенням Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. частина Закарпаття була передана Угорщині. У іншій частині Закарпаття 15 березня 1939 р. була проголошена нова державна освіта — Карпатська Україна, з центром в місті Хуст, а першим її президентом став Августин Волошин. На жаль, ця карпатська держава проіснувала зовсім недовго, оскільки незабаром було окуповано Угорщиною. А вже в 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступило в другу світову війну[1].

Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. Її площа станови 12,8 тис. кв. км (2,1% від території України). Чисельність населення — 1258,3 тис. чоловік (2,6% населення України), у тому числі міське населення — 466,0 тис. чоловік (39%), сільське — 793,3 тис. чоловік (61%). Щільність населення — 98 осіб на кв. км.

Область розташована на південно-заході України. Межує з Польщею і Львівською областю — на півночі, на сході — з Івано-Франківською областю, на півдні — з Румунією, на заході — з Угорщиною і Словаччиною.

Адміністративно-територіальний устрій: 13 адміністративних районів, 10 міст, у тому числі 3 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачеве, Хуст) і 20 селищ міського типу, і 579 сільських населених пунктів. Адміністративний центр — місто Ужгород — утворене у IX в., містом є з 1635 року. Населення нараховує 126,6 тис. чоловік.

Загальна площа краю складає 12.800 кв. кілометрів. У Закарпатті 13 районів, 10 міст, 28 містечок, 561 сільське поселення. Містами обласного підпорядкування є Ужгород, Берегово, Мукачево, Хуст, а містами районного підпорядкування — Свалява, Іршава, Тячево, Віноградово, Рахов, Чіп. У природно — географічному відношенні край ділиться на два географічні райони — гірський (Карпатські гори) і рівнинний (Закарпатська низовина).

Велику частину території займають гори, а найвищою точкою Закарпаття є вершина Говерли, в гірському масиві Чорногора, який піднімається на 2.061 метр. А ось найнижча крапка (101 метр над рівнем моря) розташована в протилежному кінці регіону — в районі села Росіяни Гєєвци Ужгородського району.

Загальна чисельність населення Закарпаття, згідно останнього офіційного перепису 1989 р., складала 1 мільйон 252,3 тисяч чоловік. Населення столиці Закарпаття, міста Ужгороду, налічує до 120 тисяч чоловік. Середня густина населення коливається в межах 98,3 чіл. на 1 кв. км. Домінує сільське населення — 754.400 чіл. (58%), а міське населення налічує 522.300 чіл. (42%). До речі, приблизне статеве розділення жителів краю таке: 665.000 жінок на 621.000 чоловіків. За період з 1959 р. по 2000 р. чисельність населення Закарпаття зросла в 1,4 разу. Найбільший приріст населення зафіксований в Ужгородському, Тячевськом, Мукачевськом, Хустськом і Віноградовськом районах. Населення кожного з них перевищує 100 тисяч чоловік. Найменший приріст — в гірському Велікоберезнянськом районі і рівнинному Береговськом районі.

На території області розвідані корисні копалини: буре вугілля, ртуть, алуніти, поліметалеві руди, великі запаси кам’яної солі. Промислове значення мають родовища туфів і доломітів.

Область має аграрно-індустріальну спеціалізацію господарства і відносно розвинутий рекреаційний комплекс.

За останні роки в господарстві області відбулися серйозні структурні зміни, що виражаються в збільшенні питомої ваги лісової, деревообробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості. Виробляються заготівлі з деревини, пиломатеріали, картон. Машинобудування і металообробка представлені виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості. Легка промисловість спеціалізується на випуску швейних та трикотажних виробів, шкіряного взуття.

По спеціалізації сільського господарства область різко відрізняється від інших регіонів України і багато в чому є унікальною. У неї сама маленька площа сільгоспугідь. Тут найвищий відсоток багаторічних насаджень, найнижчий — орних земель. Галузь, що визначає місце області в державі, — плодівництво і виноградарство[2].

Близько 80 % території краю займають гори, утворюючи з південного заходу на південний схід Верховинський Вододільний хребет, Ґорґани, Свидовець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічні Карпати. Чорногорський хребет включає в себе гору Говерла, висотою до 2061 м, яка є найвищою точкою області і України. Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали висотою від 931 до 1014 метрів над рівнем моря. На території області протікає 9429 річок і потоків. Найдовша ріка — Тиса, ліва притока Дунаю. Її протяжність у межах області 240 км. Найбільші притоки — Боржава, Ріка, Теребля, Тересва. Наступні за величиною ріки Латориця і Уж, які впадають у річку Бодрог. В області 137 природних озер, в основному льодовикового та загатного походження, найбільше з них — Синевир. На території Закарпатської області поблизу села Ділове Рахівського району знаходиться географічний центр континенту.

В області зустрічаються корисні копалини, як металеві: ртуть, поліметалли, золото, так і не металеві — алуніти, доломіт, каолін, барит, бентоніт, цеоліт, діоріт, мармур, пісок, вапняк, глини, перлит, мінеральні фарби, вулканічний туф, кухонна сіль, а також горючі речовини — буре і кам'яне вугілля, сланци, природний газ, нафта.

Край багатий мінеральними водами: серед відомих типів мінеральних вод Закарпаття — БОРЖОМІ, ЗУБЕР, ЕСЕНТУКІ, НАРЗАН, ЗАЛІЗИСТИЙ НАРЗАН, СТАРА РУССА, СОЙМи, КЕЛЕЧІН. Випускалися і випускаються такі води: "Ужгородська", "Келечинська", "Поляна Квасова", "Яворніцька", "Неліпинська", "Шаянська", "Драгівська", "Плосківська", "Поляна Купіль", "Рахівська", "Свалявська", "Пастільська". Розробляється близько 50 родовищ, промисловий інтерес складають 36 джерел мінеральної води (Ужгород, Сіль, Костріно, Лумшори, Солоні Млаки, Свалява, Карпати, Поляна, Плоске, Голубине, Неліпіно, Шаян, Вишково, Келечин, Сойми, Драгово, Александровка, Кобилецкая Поляна, Кваси, Пасика). 18. Термальні води: температура таких джерел від +18 до +80 по цельсию, а глибина — до 800 м (Вільхивка, Ужгород, Вуглинки, Росіяни Комаровци, Синяк, Шаян, Бігань, Гараздівка, Перекоси).

Значну роль у формуванні рельєфу грає річка Тіса (вона починається злиттям Білої і Чорної Тіси, загальна довжина її, в межах Закарпаття, складає 223 км, впадає Тіса поблизу сербської столиці Бєлград в річку Дунай). Басейн Тіси складають всі річки краю. Гідросистема Закарпаття відокремлена від прікарпатських річок Вододільним хребтом. Достатньо значною є загальна кількість річок, струмків, струмочків Закарпаття — 9.429, серед яких 9.277 — малі потоки до 10 км, 152 річки, що мають довжину більше 10 км (Ріка, Теребля, Шопурка, Тересва, Іршавка, Синявка, Тячивец, Середня Ріка, Косивськая, Богдан, Лазещина, Турбат, Озерянка, Бертянка, Брустурянка, Репінка, Лужанка, Мокрянка, Апшица, Велика Вуглинки, Васькова, Тур'я, Жденівка, Візніца, Стара, Сарні, Чаронда, Цигань, Віля, Турічка, Ломованя, Піня, Віча, Свинка, Коропец, Сухар, Улічка, Яскравий, Боронява, Вільшанка, Яблуніца, Вільхивчик, Вербовец, Квасний, Чеховец, Бабічка, Гнилий, Воловец, Мошка), і 4 річки, довжина якої перевищує 100 км (Вже, Латоріца, Боржава, Тіса).

На відміну від безлічі швидких гірських річок, загальна кількість тихих озер Закарпаття невелике — 137, причому серед них тільки 32 водоймища — постійні озера. Найбільше озеро Закарпаття — Синевір, яке утворилося 10 тис. років тому на висоті 989 метрів. Його площа — 7 га, найбільша глибина — 27 м, а температура води — від +12 до +18 градусів. У озері водиться веселкова, струмкова і озерна форель. Закарпатські озера розділяються на декілька типів, серед яких льодовиковий — каровиє озера: Апшинец, Марічейка, Несамовітоє, Бребенеськул, Бреськул, Ворожеська, Герашасськоє, Драгобратськоє Озерце, Нижнє, Верхнє, Мала Гропа; запрудниє озера: Солоне, Тереблянськіє озера, Синевір; антропогенні озера: Чорні озера, Солотвінськіє озера; вулканічні озера: Ліпчанськоє, Ворочивськоє, Синіше. [3]

Таким чином у результаті проведеного дослідження, ми дійшли висновку, що Закарпатська область має вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньо розвинуту економічну та розгалужену систему транспортних комунікацій. Все це сприяє розвитку туристично-екскурсійній діяльності у дослідженні регіонів.

2. Природно-рекреаційні ресурси досліджуваного регіону

В області зустрічаються корисні копалини, як металеві: ртуть, поліметали, золото, так і не металеві — алуніти, доломіт, каолін, барит, бентоніт, цеоліт, діорит, мармур, пісок, вапняк, глини, перліт, мінеральні фарби, вулканічний туф, кухонна сіль, а також горючі речовини — буре і кам'яне вугілля, сланці, природний газ, нафта.

На відміну від безлічі швидких гірських річок, загальна кількість тихих озер Закарпаття невелике — 137, причому серед них тільки 32 водоймища — постійні озера. Найбільше озеро Закарпаття — Синевір, яке утворилося 10 тис. років тому на висоті 989 метрів. Його площа — 7 га, найбільша глибина — 27 м, а температура води — від +12 до +18 градусів. У озері водиться веселкова, струмкова і озерна форель. Закарпатські озера розділяються на декілька типів, серед яких льодовиковий — карові озера: Апшинец, Марічейка, Несамовітоє, Бребенеськул, Бреськул, Ворожеська, Герашасськоє, Драгобратськоє Озерце, Нижнє, Верхнє, Мала Гропа; запрудниє озера: Солоне, Тереблянськіє озера, Синевір; антропогенні озера: Чорні озера, Солотвінськіє озера; вулканічні озера: Ліпчанськоє, Ворочивськоє, Синіше [4].

На території області сконцентровано 50 родовищ (понад 360 джерел) мінеральних вод різноманітних бальнеолікувальних профілів. Серед них: вуглекислі, кремнієві, сірководневі, залізисті, миш'яковисті, сульфідні, сульфатні, кальцієво-магнієві та інші типи води з багатим мікроелементним складом та мінералізацією від 4 до 35 г/дм3. Ці родовища унікальні, їх води не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Як відомий курортний район Закарпаття прославилося також завдяки гірськовулканічним, насиченим рідкісними мікроелементами, термальним водам з температурою до 30—35 °С, подібні до яких лише мінеральні терми угорського курорту Хайдусобосло та Піренейських гір.

Завдяки багатству та унікальному поєднанню різноманітних мінеральних вод, їх збалансованому мікроелементному складу, універсальності й вражаючій ефективності їх терапевтичного застосування, Закарпаття в історичних хроніках отримало назву "Срібна земля" як еталонний край екологічної чистоти і здоров'я.

Одним з унікальних оздоровчих факторів у краї є цілюще, багате фітонцидами гірське повітря Закарпаття та мікроклімат Солотвинских шахт і Солотвинські соляні озера, вода яких за концентрацією солей близька до води Мертвого моря в Ізраїлі.

Загалом в області нараховується близько 160 бальнеологічних санаторіїв і пансіонатів, будинків відпочинку готельного типу і туристичних баз, що можуть прийняти одночасно до 6,5 тис. туристів. У санаторіях і пансіонатах з лікуванням (їх нараховується 36) функціонують лікувально-діагностичні кабінети, кабінети масажу і лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичні кабінети, водолікарні, інгаляторії, аеросолярії[5].

Достатньо розгалуженою на Закарпатті є мережа культурно — освітніх закладів: Ужгород (краєзнавчий музей — замок, музей архітектури і побуту, художній музей, меморіальні творчі музеї, зоологічний музей), Мукачево (краєзнавчий музей — замок), Зарічево (музей "Лемкивськая садиба"), Лісичево (музей "Кузня"), Колочава (музей Івана Ольбрахта), Синевір (музей сплаву лісу), Солотвіно (музей солекопів).

Що веде місце серед галузей невиробничої сфери займає курортний — рекреаційне і туристичне господарство: 15 санаторіїв, 16 санаторіїв — профілакторіїв, 3 пансіонати, 25 баз відпочинку.

У результаті дослідження автор дійшла висновку, що природні умови області сприяють розвитку всіх галузей туризму.

Закарпатська область має високий природно-рекреаційний і туристично-курортний потенціал. На її території виявлено понад 700 водопроявів мінеральних (у т.ч. термальних) вод біля 30 типів, які за своїми властивостями не поступаються відомим водам Кавказу, Чехії, Франції.

На сьогодні мережа санаторно-курортних та туристично-рекреаційних закладів нараховує 171 об’єкт, серед яких 36 санаторіїв та санаторіїв-профілакторіїв, 87 туристичних баз та баз відпочинку. Крім цього, в регіоні є 48 готелів (мотелів) та 57 суб’єктів підприємницької діяльності, що отримали дозволи (ліцензії) на надання туристичних послуг. Однак рівень розвитку галузі наочно доводить, що в контексті сталого розвитку Закарпаття природо-кліматичний, рекреаційний, соціально-економічний та історико-культурний потенціал області використовується в обсягах, значно менших від потенційних можливостей[6].

3. Історико-культурний потенціал краю

Археологічні знахідки мідно-бронзового століття (3 тис. років до н.е. — 1 тис. років до н.е.) на території Закарпаття — це поселення, могильники, кургани, скарби-пам'ятники. Культури мідно-бронзового століття: Ніршег-Затін, Східно-словацька, Отомань, Становий, Віттенберг.

Закарпатський музей архітектури і побуту. В музеї виставлені зразки будівель низовинних і гірських районів Закарпаття. Музей — ськансен (музей просто неба) було відкрито 27 червня 1970 року. Він розташований на південному схилі Замкової гори, поряд із замком, і займає площу 5,5 гектара. Музей складається з павільйону, в якому знаходяться два виставкові зали, конференц — залу, фондосховища, а також власне музею-ськансена.

Краєзнавчий музей. Розташований в Ужгородському замку. Займає 30 залів. Фонд налічує більше 100 тисяч експонатів. Групи експонатів: колекція бронзових виробів, колекція, нумізматики, колекція зброї, рукописні книги, стародруки, цінні періодичні видання, колекція побутового і художнього литва, колекція цехового ремесла, колекція народних музичних інструментів, колекція народного одягу і вишивок, природний відділ, археологічний відділ, колекція годинника.

Цікаві експонати: гербарії, 20 біогруп і діорам. Художній музей Зберігається більше 2000 творів живопису, графіки і скульптури. Картини російських художників ХІХ — поч. ХХ в.: Кипренського, Маковського, Шишкина, Тропініна, Айвазовського; українських художників: Шевченка, Трутовського, Сластіона, Васильківського, Мурашка, Яблонськой; закарпатських художників: Ерделі, Бокшая, Свіди, Шолтеса, Кашшая, Глюка, Коцки, Гарапка, Контратовіча, Грабара і інших; зарубіжних і угорських художників другої половини XIX — поч. XX ст.: Мункачи, Ревеса, Новака, Коларжіка, Руднаї. Зал іконопису XVII-XVШ ст. Французькі, австрійські, німецькі художники XVII-XIX ст.

Зоологічний музей. Зібрані 150 видів представників фауни Закарпаття. Є також немало екзотичних тварин: дельфін, тигр, орангутанг, гібон, мавпи, страус Ему, крокодил, зебра, удав, кобра, морська змія, барс, сайгак, а також екзотичні мешканці морів: акула, електричний скат, кальмар, восьминіг, різні види раків.

На околицях Ужгороду в Горянах, знаходиться одна з найстародавніших будов Закарпаття. Ето-Горянска ротонда Св.Анни, з готичною прибудовою церкви Св.Миколи. У архітектурі ротонди в Горянах виявляється пізньоантична (візантійська) будівельна традиція.

Горянська ротонда в плані шестигранна настільки згладжена, що майже всі дослідники зображали план фундаменту згладженим, тобто круглим. У товщу стіни врізано шість напівкруглих в плані ніш конх, склепи якого об’єднано між собою і будівельники сміливо поставили на них шестикутний тамбур, пробитий шістьма готичними вікнами.

Форма їх була завершена пізнішим, про що свідчить підведене вікно з плоским завершенням, яке зберегло первинну форму. Стіни також покриті розписом, який відноситься до 15 сторіччя, очевидно, що попередні фрески були пошкоджені. Майстерність художників, які розписали ніші конхи ротонди, спирається на досвід італійської школи проторенессанса-джотто.

У 15 сторіччі до ротонди прибудували прямокутний неф церкви Св.Миколи. При цьому розібрано частину ротонди. У 1912 році над західним фасадом церкви була надбудована дерев’яна дзвіниця. У 1932, 1960, 1996 роках — в храмі проходила реставрація [7].

Готика — одна з найцікавіших сторінок історії закарпатського мистецтва 15-17 сторіччя

Село Ардів — реформаторський храм 13-14 сторіччя загального типу з квадратною вівтарною апсидою і крестоподібним перекриттям. У нефі можна побачити вузьке погодне готичне вікно. У 1779, 1816 роках церква була реконструйована.

Село Бережи — реформаторська Церква 1335 року, перебудована в 1405 році. Не дивлячись на численні пізні перебудови (1554, 1657 роках — після знищення солдатами князя Любомирського). 1670 р. — оновлена і знову перебудована в 1749 році. Найбільше потрапила під перебудову дзвону. У 1817, 1824,1869 роках — церква ще кілька разів перебудовувалася.

Дух готики, збережений в перекритті нефа зального типа і апсиди ребровими готичними зведеннями, розписані в 18 сторіччі і прикрашені орнаментом ренесансних форм. У даному селі знаходиться палац 13 сторіччя феодалів Берегів. Але внаслідок частих міжусобних воєн був знищений.

В околицях села Бережи в 1329 році згадується католицький монастир “Малий Берег”, який був зруйнований в 1554 році в період воєн з протестантами.

В Закарпатті знаходиться найвища вершина України — Говерла (2061 м). Майже половина території області вкрита лісами. Закарпаття є одним із провідних туристичних районів. М'який клімат, мальовничі гірські ландшафти, численні мінеральні джерела, історичні пам'ятки сприяють розвитку рекреації. Тут діють турбази «Світанок» (Ужгород) із філіалом «Дубовий гай» (с. Кострина), «Невицьке» (с. Кам'яниця), «Нарцис» (м. Хуст), «Полонина» (с. Лумшори), «Форель» (смт. Жденеве), «Плай» (смт. Воловець) із філіалом «Пікуй» (с. Біласовиця), «Карпати» (смт. Міжгір'я) з філіалом «Си-невирське озеро» (с. Синевирська Поляна), «Трембіта» (смт. Кобилецька Поляна), «Ялинка» (смт. Усть-Чорна), «Тиса» (м. Рахів), «Едельвейс» (смт. Ясиня), а також туристський готель «Латориця» (м. Мукачево). На багатьох турбазах і в деяких туристських притулках функціонують підйомники. В Закарпатті є 28 готелів, 2 мотелі. В області діють 3 музеї з 6 філіалами і відділами. Закарпатський музей народної архітектури і побуту відкрито в Ужгороді у 1970 р. на схилах Замкової гори. В ньому представлені споруди всіх районів області, характерні для українських, румунських і угорських поселень Закарпаття. Будівлі побутового і господарського призначення з хатнім начинням, предметами повсякденного вжитку, знаряддями праці репрезентують матеріальну і духовну культуру населення Закарпаття на історичному відрізку від XVII ст. по 40-і рр. XX ст. Цікаві для відвідування Ужгородський, Мукачівський, Чинадівський замки, руїни Невицького Виноградівського, Королівського та Хустського замків, незабутнє враження справляє палац графів Шенборнів [8].

У цілому історико-культурні пам’ятки налічують 1.817 пам'ятників історії, культури, мистецтва, з них 496 — археології, 1.273 — історії, 48 — мистецтва; театри: Ужгород (український музично — драматичний театр, театр ляльок), Мукачево (обласний російський драматичний театр), Берегово (угорський театр), а також центри атракціонів — цирк "Яцко" і "Дружба", Зарічево, Хуст, Мукачево, Ужгород, Закарпатський музей архітектури і побуту, Краєзнавчий музей, що розташований в Ужгородському замку, Зоологічний музей[9].

4. Сучасний стан і перспективи розвитку на Закарпатчині

У результаті дослідження туристичних ресурсів Закарпатської області автор дійшов думки, що вони є сприятливі для розвитку туристично-екскурсійної діяльності.

Закарпаття — це найунікальніша в природно-географічному та історико-культурному планах область заходу України. Закарпаття має стійкий імідж одного з найпривабливіших і найпрестижніших туристичних регіонів держави (в Україні за туристичною привабливістю і престижністю відпочинку область поступається лише АР Крим).

Проблемами розвитку туризму на території Закарпатської області опікується обласна державна адміністрація. Устрій у складі якої створено спеціалізований підрозділ – управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму у Закарпатській області.

Основними завданнями головного управління є:

— забезпечення реалізації на території області державної політики у сфері зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності;

— забезпечення реалізації на території області державної інвестиційної політики;

— забезпечення реалізації на території області державної євроінтеграційної політики, сприяння розвитку міжнародного та транскордонного співробітництва у галузі економіки і торгівлі;

— участь у формуваннi державної полiтики у сферах туризму та рекреацiї, забезпечення її реалiзацiї;

— сприяння активізації зовнішньоекономічних зв'язків і входженню на зовнішній ринок розташованих на території області підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

— розроблення проектів програм щодо активізації зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності, сприяння розвитку експортного потенціалу області;

— внесення у встановленому порядку до відповідних органів пропозицій щодо залучення іноземних інвестицій для розвитку економічного потенціалу області;

— реалізація Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу на регіональному рівні;

— реалізація державної регіональної політики з питань регіонального та транскордонного співробітництва України;

— залучення нових технологій, технічної допомоги для розроблення і реалізації соціальних, культурних та інших програм, спрямованих на розвиток області;

— співпраця із сусідніми, іншими європейськими державами з питань транскордонного співробітництва та європейської інтеграції у сфері політики, економіки, туризму, соціально-культурних питань;

— розроблення, координація та/реалізація програм і неприбуткових проектів з питань європейської інтеграції та транскордонного співробітництва;

— участь у моніторингових та оціночних комітетах Програм Сусідства;

— репрезентація транскордонних проектів з метою залучення міжнародної технічної допомоги для їх реалізації;

— співпраця з культурними товариствами, агентствами розвитку, асоціаціями і спілками та іншими організаціями, діяльність яких пов'язана з питаннями транскордонного співробітництва;

— співпраця з органами влади, дипломатичними та консульськими установами, агентствами розвитку, асоціаціями, спілками та іншими організаціями України, прикордонних країн, країн Європейського Союзу тощо, діяльність яких пов'язана з питаннями транскордонного співробітництва, проектного менеджменту та розроблення неприбуткових проектів;

— розроблення регiональних комплексних i цiльових програм розвитку туризму та рекреацiї, органiзацiйне забезпечення їх реалiзацiї;

— організація i проведення фестивалів, конкурсів та інших заходiв серед широких верств населення, пiдготовка та ефективне використання кадрiв у сферах туризму та рекреації, забезпечення пропаганди здорового способу життя[10].

Найважливішою особливістю Закарпаття є те, що це найзахідніша область України й єдина серед областей держави, що межує одразу з чотирма країнами Центральної Європи: Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією. Сумарна протяжність державного кордону України в межах області становить 467,2 км, у тому числі: з Румунією — 203,9 км, Угорщиною — 133,1км, Словаччиною — 97,6 км та Польщею — 32,6 км. Ця особливість перетворює Закарпаття на транскордонний "полюс" притягання туристичних потоків із Заходу й Сходу, Півночі й Півдня Європейського континенту.

Туризм є однією з найбільш високоприбуткових і динамічних галузей світової економіки. У ньому зайнято понад 260 млн. чоловік, тобто кожен десятий працівник у світі. На його частку припадає 7 відсотків загального обсягу інвестицій, 11 відсотків світових споживчих витрат і третина світової торгівлі послугами. За прогнозами спеціалістів ХХІ століття стане століттям туризму.

Місцеві органи виконавчої влади надають особливого значення розвитку туризму і рекреації в Закарпатті, бачать у них фактор, здатний вирішити не тільки багато соціально-економічних проблем краю, але й забезпечити чітко визначене становище області в ряді найбільш привабливих для туристів регіонів.

Враховуючи загальний стан національної економіки, “експорт” туристичних послуг Закарпаття є, принаймні на найближчий час, простішою і ефективнішою формою участі в економічному поділі праці, ніж промислове виробництво, де продукція області поки що не відповідає стандартам світового ринку.

У Закарпатській області перехрещуються 4 важливі міжнародні автотранспортні магістралі (Е-50, Е-58, Е-81, Е-573), що сполучають Європейський Союз з Україною, Росією, державами Центральної Азії (для порівняння — у сусідній Львівщині є лише дві — А-4, Е-49). Магістралі, що розходяться з обласного центру, з'єднують його з Братіславою, Прагою, Будапештом, Києвом, Москвою. Налагоджене пряме міжнародне автобусне сполучення з містами Словаччини (Міхайловце, Гумен-не, Пряшів, Кошіце) та Угорщини (Ніредьгаза).

З початком XXI ст. ці автомагістралі перетворюються у міжнародні транзитно-туристичні коридори з розгалуженою інфраструктурою приватних мотелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів, що обслуговують транзитно-туристичні потоки.

Область має залізничне сполучення практично з усіма столицями Південної і Центральної Європи. Протяжність залізничної колії становить 1132,9 км, з яких 922 км електрифіковано. Пасажирообіг у 2003 р. склав понад 900 млн пас./км, обслужено 14,6 млн пасажирів[11].

Розвитку транскордонного туризму (передусім транзитного) сприяє найбільш розгалужена в Україні мережа митних переходів, їх в області нараховується 19.

Така "відкритість" прикордонної області для міжнародних туристичних потоків — одна з основних передумов становлення Закарпаття як привабливого курортно-туристичного реґіону європейського масштабу.

Стан розвитку внутрішньо обласної дорожньо-транспортної інфраструктури також варто оцінювати як достатньо сприятливий. Загальна протяжність автомобільних шляхів становить 3,6 тис. км, з яких 87 % мають тверде покриття. Незважаючи на гірський рельєф та відсутність великих міст, щільність автомобільних доріг державного, обласного та місцевого значення становить у середньому по області 0,27 км/км2. Це, по-перше, зумовлює щорічне нарощення туристичних потоків самодіяльних мото- й автотуристів. По-друге, дає змогу охопити екскурсійно-туристичними маршрутами практично всі найцікавіші історико-культурні та природні атракції області, й передусім самобутні пам'ятки старожитньої сакральної і сільської архітектури та мальовничі карпатські резервати природи, регіональні ландшафтні та національні природні парки.

З іншими регіонами України Закарпаття з'єднують високогірні карпатські перевали (від 931 м до 1014 м над рівнем моря): Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький і Воловецький. Вони є головними авто-туристичними коридорами гірської системи Українських Карпат[4, c. 76-78].

Закарпаття — це одна з найбагатших пам'яток історії та культури Україні. На державному обліку перебувають 1839 пам'яток археології, історії та монументального мистецтва, у тому числі середньовічні замки і руїни давніх фортифікацій, самобутні шедеври дерев'яної архітектури закарпатського стилю, палаци і старовинні ландшафтні парки.

Туристичною "візитівкою" Закарпаття є 8 замків та самобутні дерев'яні храми, аналогів яким немає в інших регіонах України. Кожен із дерев'яних храмів (особливо барокового і п'ятизрубного типу) Закарпаття XVII—XIX ст. — це музей народного мистецтва, де зосереджені древній живопис, різьба по дереву, вишивки, художні вироби, старожитні пам'ятники писемності і книгодрукування.

В області зареєстровано 50 готелів (сертифіковано близько 20)[12].

Закарпаття у період існування СРСР вважалося елітною оздоровчо-курортною зоною в масштабі цілого Радянського Союзу. Тут відпочивали найвпливовіші комуністичні та військові лідери колишнього СРСР. Славою курорту загальносоюзного масштабу Закарпаття завдячує насамперед своїм унікальним бальнеологічним ресурсам.

Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття вперше згадуються в архівних документах ще в 1463 p., а їх хімічні аналізи регулярно проводилися з 1803 р. У 1800 р. з'явилися перші дані про розлив мінеральної води родовищ Свалявського району, які експортувалися до Відня та в Париж. У 1842 р. у Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями, а у 1855 р. отримала "Золотий диплом" на виставці вод Європи у Парижі.

Надзвичайно важливим і болісним для Закарпаття є питання забезпечення транспортного сполучення з туристично-рекреаційними об’єктами та покращення доріг. З цього приводу офіційні дані дуже й дуже сумні: з 20 визначених об’єктів ремонту в 7 (а це становить всього 41 %) не визначено об’єму робіт (довжину доріг, які потребують ремонту). Навіть більше того — програмою не визначено й джерела фінансування як по кожному з об’єктів, так і загалом по завданню. З цього приводу ще один надзвичайно вагомий факт: протягом досліджуваного періоду кошти на ремонт ділянок доріг до туристичних об’єктів не виділялися взагалі.

Наступною „бідою” закарпатського туризму, як припускають працівники КРУ, є те, що планування заходів програм без відповідного забезпечення бюджетними коштами та неякісне річне планування коштів не дозволяє сконцентрувати кошти на основних напрямах програм та ефективно ними управляти. Так, видатки на заходи програм за період 2002—2004 років затверджено на рівні всього… 16 % від потреби. І це при тому, що рівень забезпеченості коштами бюджетної програми зменшується з року в рік: якщо у 2003 році він становив 17 відсотків, то вже торік — 10,4 %. Окрім того, слід зауважити, що держава не підтримує галузь туризму Закарпатської області: так, із Державного бюджету України на реалізацію програми „Фінансова підтримка розвитку туризму в Україні” кошти на 2002—2004 роки Закарпатській області не виділялися взагалі. З коштів місцевих бюджетів профінансовано всього 363,6тис.грн. Основним джерелом вкладень в

Та чи не найсумніше те, що навіть за такого обмеженого фінансування окремі посадовці не змогли використати кошти ефективно. Аудиторами КРУ встановлено факти спрямування коштів на заходи, які не були достатньо обґрунтованими та не принесли очікуваного результату. Окрім того, аудиторською групою встановлено, що практично четвертину бюджетних коштів (87,6 тис. грн.), виділених на реалізацію заходів програм у 2002—2004 роках, використано загалом неефективно.

Продовжують бездіяти чи працюють неефективно понад 60 закладів туристично-рекреаційного призначення. Вкрай неефективно використовується гідромінеральний ресурс області. Цілющі властивості закарпатських мінеральних вод використовуються з лікувальною метою не в повній мірі, застосування їх здебільшого обмежується пляшковим розливом. Інший приклад: із наявних в області 30 родовищ термальних мінеральних вод використовуються тільки 6.

Крім цього, тіньовий сегмент економіки в галузі туризму і рекреації залишається доволі значним. Для прикладу, статистичні дані обласного контрольно-пропускного пункту “Закарпаття” відрізняються від даних державної статистичної звітності в галузі туризму та рекреації і свідчать про наявність резерву додаткових можливостей наповнення бюджету.

З іншого боку, останнім часом активізується будівництво закладів розміщення, що відповідають європейським стандартам. У 2007 році введено в дію 6 нових закладів, продовжується будівництво більше десятка інших об’єктів. У модернізацію старих і будівництво нових закладів розміщення тільки протягом 2007 року вітчизняними та іноземними інвесторами вкладено близько 6,5 млн.грн. Щороку збільшується консолідований обсяг туристично-рекреаційних послуг. За вищезгаданий період цей показник становив близько 22 млн.грн. [15]

Зростає кількість турпідприємств (протягом 2007 року зареєстровано 9 нових суб’єктів туристичної діяльності). В області сформована база для подальшого розвитку сільського (зеленого) туризму. Карпати знову починають користуватися популярністю у шанувальників таких активних видів відпочинку, як пішохідний, велотуризм, водний туризм, пара- та дельтапланеризм, скелелазіння, спелеотуризм, інші.

В області на державному обліку находиться понад 1800 пам’яток археології, історії та монументального мистецтва. Серед них — 13 замкових та фортифікаційних споруд (переважно в руїнах), 29 дерев’яних церков – перлин рукотворного мистецтва, що є неабияким приваблюючим фактором для туристів і рекреантів. Наявні також 3 державні і 76 громадських музеїв.

Як переконливо доводить світова практика, наявність багатого природного і культурного потенціалу дозволяє навіть тим країнам, що не відносяться до числа найбільш розвинутих, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку. Закарпаття в цьому відношенні, завдяки його сприятливому географічному розташуванню, кліматичним умовам, щедрому природно-рекреаційному потенціалу та багатій історико-культурній спадщині має унікальні можливості. Однак вони можуть бути реалізовані при одній обов’язковій умові: проведення в області активної державної політики, спрямованої на підтримку туризму і рекреації.

Певна річ, слід сказати про ще одну проблему закарпатського туризму — непідготовленість інфраструктури до збільшення кількості як внутрішніх, так і зовнішніх туристичних потоків. Прикладом цього працівники КРУ наводять, зокрема, й такі факти: за даними Закарпатського регіонального центру стандартизації, метрології та сертифікації, торік та в першому півріччі 2005 року отримали сертифікати на готельні послуги та харчування всього 78 закладів із 273-х, що становить всього 28 %[16].

До того ж, не відповідає вимогам сучасності комфортність переважної більшості готелів, а в області, зокрема в містах Ужгород і Мукачево, налічується тільки 14 готелів, яким присвоєно „зірковість”[17].

Виходом з подібного становища, на мою думку, може бути лише серйозне доопрацювання на рівні обласної та районних державних адміністрацій „Програм розвитку туризму та рекреації в Закарпатській області на період 2002—2010 року”. Відтак слід звернути увагу на таке важливе питання, як покращення якості послуг, які надають об’єкти туризму, провести разом з контролюючими службами роботу щодо визначення наявності обов’язкових сертифікатів відповідності на право надання готельних послуг та харчування. Варто би також розглянути питання надання пільг суб’єктам підприємницької діяльності, що виявили бажання займатися туристичним бізнесом.

На даний час в Україні немає чіткого визначення понять «сільський», «екологічний», «зелений» туризм. Дискусії тривають, а розвиток туризму в Закарпатському краї набрав значних обертів. У нашому розумінні «сільський туризм» — це туризм, організований у сільському поселенні, де базовою точкою є сільська садиба з повним комплексом турпослуг. Його часто ототожнюють з «агротуризмом», але поняття «сільський туризм» значно ширше. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами[18].

Поряд з тим найважливішими складовими успіху цього напряму туризму є: 1) збереженість природних ландшафтів; 2) можливість харчуватися екологічно чистими продуктами; 3) туристичні «родзинки» місцевості — природне середовище, пам'ятки природи, цікаві архітектурні об'єкти, національні парки, музеї, ботанічні сади, культурні та релігійні місця, торговельні центри; 4) інфраструктура місцевості — нічліжна база, ресторани, бари, кав'ярні, транспорт — таксі, автобуси, оренда автомобілів; 5) доступність місцевості — залізнична мережа, автодороги, порти, аеропорти; 6) імідж місцевості — найкраща інформація про неї і свідоме бажання туриста відвідати саме її; 7) ціна — коли спрацьовує принцип «дешевше та якісніше». Закарпаття славиться своїми чудовими гірськими ландшафтами, чистими водами річки Тиси та її приток — Тереблі, Тересви, Ріки, Боржави, джерельно чистою водою озер Синевир та Марічейка, найвисокогірнішого озера Бребенескул та історичними замками Ужгорода, Мукачева, Хуста, розташованими на вулканічних кратерах, що мальовничо вписалися в рівнинні простори Притисинської низовини.

Край приваблює око туриста не тільки своєю красою, а й цікавою в останні роки організацією сільського зеленого туризму, де основними складовими є: 1) природознавчий туризм; 2) фольктуризм; 3) кінний туризм; 4) водний туризм; 5) винно-дегустаційний туризм; 6) історико-етнографічний туризм; 7) велотуризм. Усі ці форми відпочинку реальні завдяки природним ресурсам краю, які визначають стиль життя місцевої громади, особливостям культури, багатій духовній спадщині та добре продуманій сфері послуг.

Зелений туризм є винятково важливим для Закарпатського субрегіону, адже його привабливість пов'язана насамперед з більшою доступністю за витратами. Вигідний він і для селян, які за певну плату із задоволенням приймуть туристів, зручно їх розмістять, нададуть різні види послуг. Можливість займатися туризмом на базі сільської садиби — цілорічна, а сьогодні 95 % населених пунктів краю — сільські помешкання, в яких проживає майже 70 % населення.

За інформацією управління по туризму та курортах Закарпатської облдержадміністрації практично в усіх гірських районах області діють асоціації зеленого туризму, які об'єднують власників садиб. Офіційно станом на 1 січня 2006 р. на Закарпатті зареєстровано 159 садиб, однак насправді їх понад чотири сотні. На жаль, ще не до кінця врегульовано законодавчу базу діяльності таких садиб, тому більшість власників боїться подавати відповідну документацію на реєстрацію через необхідність сплачувати податки.

Успіх розвитку цього виду туризму залежить насамперед від рекреаційного потенціалу району чи регіону — сукупності природних, етнокультурних, розселенських та суспільно-демографічних ресурсів. Виходячи з вищезазначеного, в ньому доцільно виділити три рекреаційно-туристичних райони (Рутинський, Зінько, 2005): 1) Верховинсько-Свалявський (Велико-Березнянський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський, Свалявський райони); 2) Полонинсько-Марамороський (Іршавський, Хустський, Тячівський, Рахівський райони; 3) Потиський долинний (Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівський райони). Нами проаналізовано внутрішні особливості туристично-рекреаційного потенціалу цих районів, кількість наявних у них сільських садиб та визначено можливості урізноманітнення тур продукту.

Верховинсько-Свалявський туристичний район простягається від кордону з Польщею, охоплюючи гірські масиви Східних Карпат аж до Воловецько-Міжгірської улоговини. Господарі 69 садиб готові надати послуги тур-сервісу, так би мовити, в домашніх умовах. Тарифи досі не перевищують 50 гривень на добу, включаючи проживання та харчування. У межах району особливим чином поєднуються різноманітні фактори перспективного розвитку зеленого сільського туризму. Особливим надбанням краю є шедеври народного дерев'яного зодчества — триверхишатрові церкви, що збереглися з часів XVII—XVIII ст.[19] У районі прокладено кілька десятків туристичних пішохідних та велосипедних маршрутів. Надзвичайно різноманітні форми рельєфу характерні для Свалявщини — одного з найперспективніших курортних та туристично-оздоровчих районів Закарпаття. Понад 100 родовищ різних типів мінеральних вод, які в народі називають «святими криницями», зосереджено саме тут. Краса і щедрість природи цього краю з численними джерелами цілющих мінеральних вод створюють можливості для відпочинку, туристичних походів і оздоровлення. Навіть проживаючи в сільській садибі, туристи здійснюють свої перші туристичні прогулянки до санаторіїв «Квітка Полонини», «Поляна», «Сонячне Закарпаття», щоб покуштувати цілющу водицю. Останнім часом успішно функціонує спортивно-оздоровча база-пансіонат санаторію «Латориця» в с. Сускове. Нещодавно побудовано туристично-рекреаційний комплекс «У Тараса» в с Яківське. Туристичні стежки прокладено до оригінальної пам'ятки архітектури XVII ст. — діючої церкви в с Бистре та Бистрянської церкви в м. Свалява, спорудженої без єдиного цвяха. Ще одним доказом давньої історії є пам'ятка природи — дуб у центрі міста, вік якого сягає майже 500 років. Подорожуючи Міжгірщиною, жоден мандрівник не в змозі оминути озеро Синевир та один із найкрасивіших водоспадів Українських Карпат «Шипіт». Проживаючи в сільських садибах, туристи в зимовий період залюбки катаються на лижах. Тут працюють витяги в смт Міжгір'я, поблизу сіл Синевирська Поляна, Синевир, Подобовець, В. Студений. Серед карпатських гір, у мальовничих селах на туристів чекають доброзичливі господарі садиб «Горянка» (с. В. Студений), «Незабудка» (с. В. Студений), «Бокораш» (с. Синевир). Будь-якої пори року дарують відчуття комфорту садиби із затишними кімнатами в національному стилі, а смак домашнього хліба, бринзи та токану ні з чим не зрівняний.

Полонинсько-Марамороський туристичний район охоплює передгірську та гірську зону середньої частини Закарпаття, аж до високогірних територій Чорногори. 38 комфортабельних сільських садиб очікує своїх відвідувачів. Вони мають можливість брати участь у господарських роботах, доглядати за свійською птицею, здійснювати мандрівки у відому Долину нарцисів — це єдине місце в СНД, де трапляються природні зарості нарциса вузьколистого. Відпочиваючи в селах Крайникове, Сокирниця, Данилове, Олександрівка (Хустський район), туристи можуть відвідати чотири унікальні пам'ятки народної архітектури — дерев'яні церкви з елементами готики XVII ст. Перспективною в плані розвитку туризму є територія Іршавського району, де збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків, а також городища в селах Арданів та Білки, історія яких пов'язана із Священною Римською імперією. Туристично-рекреаційний потенціал Тячівського району не потребує додаткової реклами. Мінеральні води (ут. ч. термальні) містять до 20-ти життєво необхідних для здоров'я людини мікроелементів і за своїми властивостями не поступаються відомим водам Чехії та Кавказу. А хто не знає чудотворних властивостей солоного озера Кунігунда в смт Солотвине, його високий рівень мінералізації та дивовижний ефект виштовхування? Ця територія відома своїми археологічними пам'ятками, зокрема в с Руське Поле виявлено городище Капуна періоду VI—X ст. до н. е., Карпатські кургани, дуб віком понад 400 років та поселення давніх епох: раннього палеоліту (50 тис. років тому) — у с Діброва, пізнього палеоліту (30 тис. років) — у селі Велика Уголька та городище епохи раннього заліза — у с Солотвине.[20]

Для тих, хто мріє побачити довершені ландшафти незайманої природи, вдихнути на повні груди чистого гірського повітря, пробуджуватися вранці під звуки трембіти, ознайомитися з побутом гуцулів, відпочити якнайдалі від цивілізації — відчинено двері сільських садиб Рахівщини. Тут знаходиться найвища точка Українських Карпат — гора Говерла (2061 м), географічний центр Європи, найбільші праліси Європи, бере початок найбільша притока Дунаю річка Тиса. Екотуристичні маршрути пролягають через Карпатський біосферний заповідник, створений у 1968 р. (з 1992 р. він увійшов до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО). Шість відокремлених масивів та ботанічні заказники державного значення — «Чорна Гора» і «Юлівська Гора», що розміщені на території Рахівського, Тячівського, Хустського та Виноградівського районів в межах висот від 180 до 2061 м, охоплює цей заповідник. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут найкраще збереглися карпатські екосистеми, які є сховищем для багатьох рідкісних, а також тих, що зникають, видів рослин і тварин. Тут розгорнуто мережу еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат.

На південь від Чорногори компактно розташувався Марамороський заповідний масив — Рахівські гори. Масив складений з твердих кристалічних порід, що зумовлює унікальність рельєфу цієї території, для якої характерні глибокі міжгірні долини, льодовикові цирки, численні скелясті гребені та вершини. Через такий рельєф Марамороську частину, а саме Рахівсько-Чивчинський масив Українських Карпат називають Гуцульськими Альпами.

Другий за рейтингом туристичної популярності — Свидовецький заповідний масив. Він охоплює найвищу частину Свидовця з вершинами Велика (1883 м) й Мала Близниці (1878 м), розлогими масивами пралісів і величними, льодовиковими цирками та карами[21].

Потиський долинний туристичний район розташований у передгірській зоні Карпат, нараховує 51 сільську садибу. У селах Берегівщини пропонують скуштувати закарпатські фрукти та овочі з неповторним смаком, відпочити на річках Тиса і Боржава, ознайомитися із самобутньою культурою угорського народу. У зеленій зоні за 17 км від районного центру розташований санаторій-профілакторій «Косино». Прекрасні умови для індивідуального відпочинку створено в садибах сіл Нижні Ремети та Боржава. Вигідне геополітичне розташування Ужгородського району робить його привабливим з точки зору оздоровлення та відпочинку туристів з усіх регіонів України та ближнього зарубіжжя. Залюбки сюди приїжджають німці, словаки, цілими родинами відвідують край угорці. Активно можна відпочити в мальовничому куточку на озері поблизу с. Андріївка. Тут вдало поєднуються елементи сільського туризму — катання на конях гуцульської породи, спостерігання за рідкісними та екзотичними тваринами, відпочинок на березі озера. З радістю приймуть туристів такі туристично-рекреаційні комплекси, як ранчо «Золота гора» в с Барвінок та мотель «Камелот» у с Кам'яниця.

Закарпатська область має надзвичайно сприятливі умови для розвитку практично всіх видів активного відпочинку (внутрішнього туризму)[22].

Пріоритетами, які можуть і повинні використовуватись для подальшого ефективного розвитку цього виду діяльності, є:

природно-кліматичні та екологічні особливості краю. 70 відсотків території області складають гірські та передгірські зони, що зумовлює специфіку і своєрідність цієї частини України. Крім цього, Закарпаття на сьогодні вважається одним з найбільш екологічно чистих регіонів країни, чим і пояснюється попит на оздоровлення і відпочинок саме в цій місцевості;

наявність унікальних туристичних об’єктів: г.Говерла, “Центр Європи”, Синевирське озеро, Долина нарцисів та інші;

наявність природно-заповідних зон, що можуть набути міжнародного значення для розвитку туристичної індустрії. Найбільш перспективними серед них є Карпатський біосферний заповідник, національний парк “Синевир”, Ужанський національний природний парк;

розташування на території Закарпаття численних історико-архітектурних та культурних пам’яток. Наявні в області музейні комплекси (Закарпатський музей народної архітектури і побуту, єдиний в Україні музей лісу і сплаву, музей-кузня “Гамора”), замкові споруди, дерев’яні церкви краю та багато інших можуть успішно використовуватися для організації масових видовищ з метою приваблення туристів;

наявність сформованої бази для розвитку сільського туризму.

Отже, Закарпатська область займає провідне місце серед туристичних регіонів країни, і знаходиться в трійці найпопулярніших туристичних об’єктів (ще м.Київ та Крим). Просування наявного в області турпродукту на ринку туристичних послуг потребує чималих зусиль, у тому числі і фінансових ресурсів. Закарпаття фактично залишається закритим для практично необмежених ринків збуту Росії та Східної України. Незважаючи на створення останнім часом висококомфортних закладів розміщення (переважно невеликих приватних готелів) та відносну дешевизну вітчизняного турпродукту, частка іноземних гостей у загальній кількості обслуговуваних туристів залишається низькою (у I півріччі 2008 вона становила 5,5 відсотка)[23].

Висновки

У результаті опрацювання значних джерел і літератури та вивчення теми автор дійшла наступних висновків. В області є сприятливі умови для організації зимового туризму та гірськолижного спорту, період проведення яких триває з кінця листопада до середини березня. Гірськолижні траси обладнано 29 канатними дорогами протяжністю від 200 м до 1400 м. Поряд з розміщенням у турбазах, у гірськолижних центрах краю (Драгобрат, Пилипець, Красія, Воловець, Міжгір'я, Подобовець) активно розвивається приватний гостьовий сектор — агропансіонати й оселі сільського зеленого туризму.

На Закарпатті 80 % території займають гірські ландшафти, а 20 % — рівнинні. Тому, на нашу думку, тут слід розвивати саме туристичну інфраструктуру, де б поєднувалися різноманітні види туризму починаючи від зимового гірськолижного і закінчуючи лікувально-оздоровчим на базі бальнеологічних ресурсів. В умовах переважання гірського рельєфу провідним повинен стати сільський зелений туризм як надійне джерело поповнення бюджету Закарпаття.

У Закарпатській області діє 59 фірм, ліцензованих на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього туризму та екскурсійну діяльність. Упродовж 2003 р. їхніми послугами скористалися близько 80 тис. осіб, у тому числі 7 тис. іноземців та 56 тис. осіб, охоплених внутрішнім туризмом. Обсяг реалізації туристичних послуг, наданих турфірмами у 2002 p., склав 13,1 млн грн.

Пожвавленню туристичного руху сприяє розгалужена мережа торговельного й гастрономічного обслуговування. Загалом у Закарпатті зареєстровано 2681 підприємств роздрібної торгівлі та 1087 підприємств ресторанного господарства всіх форм власності на 47,9 тис. місць. Найдинамічніше торговельні та гастрономічні заклади розвиваються вздовж основних автомобільних туристичних маршрутів.

Відбулися зміни у спеціалізації підприємств ресторанного господарства. Основну частку складають невеликі кафе, закусочні, буфети, бари — 81,8 % всієї мережі проти 56,8 % у 1995 р.

Утім, незважаючи на позитивні зрушення в розвитку туристичного комплексу Закарпаття, сучасний стан його матеріально-технічної бази залишається на нижчому, порівняно зі світовими стандартами, рівні. Власне ця обставина пояснює той факт, що туристичне господарство краю дотепер орієнтується на східний (російський) ринок споживачів, а не на західного клієнта. Тому на найближчу перспективу потрібно звернути увагу не на збільшення кількості рекреаційних об'єктів і їх потужностей, а на налагодження конкурентоспроможного ринку рекреаційних послуг шляхом модернізації наявної відпочинкової інфраструктури та поширення малих форм рекреації, зокрема сільського зеленого туризму.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про туризм»

2. 90 років Закарпатського туризму // http://www.mukachevo.net/readnews.php?nid=19918

3. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.

4. Антосяк В. М., Довганич Я. О., Павлей Ю. М., Покиньчереда В. Ф., Поляновський А. О. Природно- заповідний фонд Закарпатської області: Довідник / Державне управління екологічної безпеки в Закарпатській області; Екологічний клуб "Карпати". — Рахів, 1998. — 303с.

5. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. Збірка статей.-К.: Вид-во ФПУ, 2007. – 161 с.

6. Габчак Н. Сільський зелений туризм на Закарпатті //Географія та основи економіки в школі. — 2007. — № 6. — C. 39-41

7. Зачаровані Карпати: Заповідники та національні природні парки Закарпаття / Під заг. ред. Ф. Д. Гамора, В. І. Камендаря. — Ужгород : Карпати, 2005. — 318 с.

8. Історико-культурна спадщина України. – К., 1998. – 400 с.

9. Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 312 с.

10. Котигорошко В. Закарпаття в давнину //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 39-40. — C. 12-16

11. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.

12. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.

13. Програма розвитку туризму та рекреації в Закарпатській області на 2002 –2010 роки

14. Сільський зелений туризм в Україні. Садиби //Туризм сільський, зелений. — 2008. — № 1. — C. 1-29

15. Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с.

16. Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. — Випуск 3. – К., 2000. – 286 с.

17. Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. — Випуск 4. – К., 2002. – 456 с.

18. Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. — Випуск 5. – К., 2004. – 361 с.

19. Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. – Випуск 7. – К., 2007. – 302 с.

20. Фіторізноманіття Карпат: сучасний стан, охорона та відтворення: матеріали міжнар. наук. конф., присвяченої 15-річчю Міжвідомчої наук.-дослідної лабораторії охорони природних екосистем Ужгородського нац. ун-ту, 11-13 вересня 2008 р. — Ужгород : Ліра, 2008. — 196c.

21. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2003. – 662 с.

22. http://carpathians.org.ua/ — Заповідні території Карпатських гір

23. http://www.stat.uz.ua/ — Головне управління статистики у Закарпатській області

24. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=90476&cat_id=31432 Закарпатська область – інформаційна картка

25. http://transcarpathia.ukrgold.net/ukr/ — Закарпатська область. Золота еліта України

26. http://www.carpathia.gov.ua — Закарпатська обласна державна адміністрація

27. http://www.transcarpathiatour.com.ua/ — Туристичний путівник Закарпаття