Туроперейтинг культурно-пізнавального туру до Туреччини

Arial

-A A A+

Вступ

На сучасному етапі міжнародний туризм є одним із перспективних напрямків зокрема економічної діяльності багатьох країн. Відомо, що на частку туристичного бізнесу припадає 7% загальносвітового експорту товарів і послуг, що поступається тільки прибуткам від експорту нафти, нафтопродуктів і автомобілебудування.

Актуальність теми. Світові стандарти у сфері приймального туризму вже давно відійшли від рівня середніх, уніфікованих, всім послуг, що годяться. Тому на сьогоднішній день особливо актуальними є програмний туризм і програмний туроперейтінг.

У зв’язку з високою напруженістю конкурентної боротьби на міжнародному ринку туристичних послуг дуже багато туристичних фірм почали пропонувати туристам комплексне обслуговування за певною програмою. Це сильно розширило туристський ринок, діфференцировав систему попиту і пропозиції, що дозволило змінити і удосконалити його. У таких умовах туристичні фірми почали спеціалізуватися на певному виді програм, що сприяло якісному зростанню рівня обслуговування.

Останнім часом Туреччина перетворилася на крупний туристичний центр, що користується величезною популярністю у тих, що приїжджають сюди провести свою відпустку.

Туреччина щороку відкриває десяток нових сучасних готельних комплексів, пропонуючи високий рівень обслуговування з незмінним атрибутом all inclusive. А відкриття нового готелю — завжди чудовий привід привернути до нього увагу українських туристів із середнім статком — від 500 у.о. і вище. Турецькі курорти це не тільки відпочинок досить високого класу, а й захоплюючі одно- чи дводенні екскурсії, під час яких можна ознайомитися з багатющим культурним і архітектурним минулим країни.

Туреччина — це казкова країна, що з’єднує європейський стиль життя і східний колорит. Туреччина має багатою багатовікову історією, тут прекрасно збереглися архітектурні споруди й цілі міста грецького і римського періодів.

Мета: показати розвиток програмного туризму в Туреччині.

Завдання роботи:

— розкрити поняття та надати загальну характеристику програмного туризму;

— охарактеризувати туристичні ресурси Туреччини: історико-культурні пам`ятки; природні та гірськолижні курорти;

— окреслити розвиток туристичної індустрії в Туреччині

Розділ 1. Поняття та загальна характеристика програмного туризму

1.1. Поняття та класифікація туризму

Туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю [2, с. 7].

Туризмом вважається діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями. Це визначення, прийняте Всесвітньою туристичною організацією, використовується в усіх країнах-членах ВТО, в тому числі й в Україні.

Туризм можна класифікувати за різними ознаками: за метою, засобами пересування, засобами розміщення тощо. Види туризму різноманітні. Вони залежать від різних факторів: наявності та тривалості вільного часу, віку, статі, стану здоров’я, рівня розвитку, особистих смаків людей та їх матеріального становища; різноманітності природи та сезонності; наявності інфраструктурних та транспортних можливостей та ін. [2, с. 11].

М.П. Крачило поділяє туризм на:

— короткостроковий — поїздка на строк 5-7 днів, за звичай, в кінці тижня та подальші неробочі дні; іноді строк зменшується до 3 днів;

— довгостроковий.

За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяється на місцевий та дальній, а Іноземний за охопленням території — на внутрішньоконтинентальний, міжконтинентальний, навколосвітній. Подорожі іноземних туристів можуть відбуватися в межах однієї країни відвідування або проходити у формі багатоетапного туризму — відвідування туристами декількох країн під час однієї подорожі. Останнім часом велику увагу привертає розвиток прикордонного (сусідського) туризму — короткострокових міжнародних туристичних подорожей в прикордонні райони сусідньої країни.

За інтенсивністю туристичних потоків туризм поділяється на постійний (відносно рівномірне відвідування туристичних районів та населених пунктів протягом року) та сезонний (відвідування в певну пору року). В свою чергу, в сезонному туризмі розрізняють односезонний та двосезонний. Односезонний туризм поширений в тих районах, які відвідуються туристами в певну пору року, переважно влітку або зимою. Двосезонний — характеризується наявністю туристичних потоків, наприклад, як літом, так і зимою [2, с. 12].

В зв’язку з цим, слід визначити поняття «піковий» та «мертвий» сезони. «Піковий сезон характеризується інтенсивними туристичними потоками, а «мертвий — послабленими або навіть їх відсутністю.

За віком учасників подорожі відрізняють дитячий, молодіжний та туризм дорослих людей (іноді окремо характеризують, так званий туризм, «третього віку»).

Види туризму визначаються метою туристичної подорожі. М.П. Крачило пропонує відокремлення курортно-лікувального, культурно-розважального, пізнавально-ділового або спеціалізованого, релігійного, промислового туризму. В сучасних умовах великого значення набуває конгресний туризм, окремо розглядається культурний, пізнавальний, рекреаційний, соціальний, екологічний, елітарний, туризм співвітчизників (ностальгічний) [2, с. 13].

В залежності від способів пересування, транспортних засобів, якими користуються туристи, туризм поділяється на такі види: автомобільний, автобусний, мотоциклетний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, гужовий, велосипедний, пішохідний, лижний, водний, підводний, спелеологічний, комбінований або змішаний. В залежності від рівня мобільності та способу пересування туризм, умовно, можна поділити на активний (пішохідний, гірський, лижний, водний, велосипедний, автомобільний, мотоциклетний, спелеологічний) та пасивний (залізничний, автобусний, морський та авіаційний) [2, с. 13].

Усвідомлення людиною того, що вона є громадянином не тільки своєї країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження «Tourism 2020 Vision» проголошені п’ять перспективних туристичних напрямків XXI століття.

Пригодницький туризм. У світі залишається все менше не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.

Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен [1, с. 28].

Екологічний туризм. Головна мета екотуризму — збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнаватьні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників.

Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам’ятників культури.

Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленість до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості або тематичних парків як місць відпочинку.

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.

При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США [1, с. 30].

1.2. Основи програмного туризму

Програмний туризм — це комплексний підхід до підготовки обслуговування туристів, який повністю враховує їх інтереси відповідно до цілей подорожі, складу туристської групи, віку і соціальної приналежності туристів і ін. Він визначається необхідністю сучасного ринку туристичних послуг, витікаючою з жорсткої підприємницької і регіональної конкуренції за свого споживача. Для того, щоб привернути іноземних туристів до Росії, потрібно заздалегідь підготувати цікавіші і насичені програми обслуговування, ніж ті, що пропонуються на міжнародному туристичному ринку. У цьому напрямі необхідно володіти досвідом організації обслуговування туристів, знати норми, традиції і смаки туристів в цій сфері, а також уміти застосовувати ці знання для проектування власних програм обслуговування і рецептивного туроперейтінга [2, с. 38].

У міжнародному туризмі існують певні особливості і традиції організації обслуговування туристів залежно від складу мандрівників (туристська група, сім’я з дітьми або без дітей, тільки жінки, тільки неодружені чоловіки, VIP-персони), а також різних вікових груп. Для цих груп туристів є багато готових рішень на міжнародному туристичному ринку.

Крім того, на ринку існує велика різноманітність програм обслуговування і цільових турів. Кожен з цих турів має свою специфіку. Наприклад, організація прийому і обслуговування туристів, які подорожують з діловими цілями (конгрессноє обслуговування), дуже сильно відрізняється від роботи туроператорів по організації курортно-оздоровчих, пізнавальних і розважальних турів. Молодь і студенти вважають за краще розваги всім іншим видам відпочинку — це відвідини барів, ресторанів, клубів і дискотек. Туристи так званого «третього віку» (понад 64 роки) дуже допитливі, вони також люблять активний відпочинок, але на першому місці у них екскурсії. Самими пасивними є туристи середнього віку (від 45 до 64 років), особливо ті, що подорожують сім’ями. У цієї групи туристів перевага завжди віддається пасивному відпочинку і відпочинку з сім’єю [2, с. 39].

Для створення туроперейтінгової середовища потрібно оволодіти інформацією про принципи її існування, вивчити і дотримуватися правил програмного туризму, підібрати належну матеріальну базу, туристську інфраструктуру, а також організувати функціонування інформаційних мереж і потоків.

Туроперейтінгу також властиві свої традиції. Проектування і створення аттрактівного, наповненого різними послугами туристського продукту (туру), є головним завданням будь-якого туроператора. І при його створенні слід точно уявляти, що саме замовлятиме турист, адже перш за все він платить не тільки за обід в ресторані, а за увагу, затишок, теплу і душевну обстановку, хорошу кухню; не тільки за ліжко в готелі, а також за нові враження і знайомство з незвіданим. І необхідно забезпечити його цими відчуттями.

Саме тому створення турпродукта починається з дослідження його споживчих властивостей і якостей, з вивчення найцікавіших його сторін для потенційних туристів. Аттрактівниє якості туристичного продукту є основоположними чинниками при його проектуванні і впровадженні на ринок. Проектуючи туристичний продукт, туроператор перш за все орієнтується на власні можливості (ресурси). Але в сучасних умовах міжнародний туризм пішов набагато далі, створюючи для туристів додаткові привабливі ресурси і заходи (сафарі, рафтінги, тематичні парки, фестивалі і шоу-програми). Це дуже вагомі мотиви для відвідин туристами тієї або іншої території.

1.3. Культурно-пізнавальний туризм як підгалузь програмного туризму

Тур є ринковим продуктом туристичних підприємств, формою, яку набуває споживання послуг, матеріальних і нематеріальних благ, заходом, яких реалізує мету подорожування і в той же час результатом діяльності тур фірми.

Пізнавальний туризм — це туризм екскурсійного типу, тобто відвідання культурних, історичних, природних обєктів з метою ознайомлення. Суто пізнавальний туризм, — його метою є не тільки ознайомлення, але й вивчення природних або інших обєктів.

Екскурсії, подорожі, походи як види пізнавального туризму сприяють поглибленню і зміцненню теоретичних знань, формуванню практичних умінь та навичок, розвивають уяву. Пізнавальний туризм до Туреччини дуже захоплює екскурсійними маршрутами, що залишить слід на довго у памяті.

Для багатьох країн пізнавальний туризм, а саме міжнародний, став найприбутковішою галуззю економіки, а доходи від нього — важливою складовою національних бюджетів. Подорожі та туризм стимулюють розвиток інвестиційних проектів з розбудови транспортної та готельно — туристичної інфраструктури (аеропортів, шляхів, морських портів, реставрацію історичних памяток, музеїв, розвиток природних охоронних зон), що підвищує і якість життя корінного населення.

Пізнавальний туризм набуває дуже великих темпів розвитку за кордоном, де потік туристів значно більший. Розвиток пізнавального туризму в Україні, ще не набув великих висот, але щорічно пізнавальними турами користується все більше і більше туристів з інших міст, або з найближчих країн — сусідів.

Отже, пізнавальний туризм з кожним роком приваблює все більше і більше туристів, як в Україні так і за її межами.

Розділ 2. Туристичні ресурси Туреччини

2.1. Історико-культурні пам`ятки

Туреччина є досить молодим курортним регіоном, що інтенсивно розвивається. Теплий клімат, багата історія і величезна кількість пам’ятників древніх цивілізацій приваблюють сюди багато туристів з усього світу. У першу чергу Туреччина славиться своїми морськими курортами — Анталья, Кемер, Белек, Сіде, Аланья, Ізмір, Мармаріс, Бодрум, Фетхіє і багато інших, не менш цікавих [3, с. 17].

На відміну від багатьох країн світу, в Туреччині складно описувати найбільш відвідувані туристами міста й курорти з боку їх виключно історико-культурних або ж природних достоїнств. Практично вся Туреччина вражає одразу свою природою й пам’ятними місцями.

Стамбул — місто найбагатшої історії, великий порт, економічне і промислове «серце» країни, з унікальним місцем розташування — поділене протокою Босфор, вона знаходиться одночасно й у Європі, і в Азії. Це єдиний у світі місто, що розташовується одразу на двох материках. Воно засноване близько 660 р. до н.е. як Візантій, з 330 р. н.е. називався Константинополем по імені римського імператора Костянтина (у середньовічних руських текстах — Царьград), до 395 р. був столицею Римської імперії, у 395-1453 р. — Візантії (з перервою в 1204-61 р., коли був центром Латинської імперії хрестоносців). У 1453 р. Константинополь захоплений турками і перейменований у Стамбул [12, с. 38].

Основна частина міста знаходиться на південно-східній окраїні Європи і розділена затокою Золотий Ріг на південний Древній Стамбул і північні райони Галата і Бейоглу (древня Пера). Не менш древній район Скутарі (Ускудар) розташований на азіатській території Стамбула. Від візантійського періоду збереглися залишки імператорських палаців, акведук Валента, руїни могутніх міських стін, підземні цистерни і культові спорудження, більшість з який перероблено в мечеті.

Головна визначна пам’ятка міста — собор Св. Софії (Айя-Софія), де за переказом, посланці російського князя Володимира знайомилися з християнською вірою, найбільший християнський храм свого часу (висота собору — 55 м, діаметр купола — 31 м). Цей грандіозний храм споруджений у 532-537 р. Анфімієм із Трал та Ісідором з Мілета. У 1453 р. Святу Софію шляхом простої прибудови мінаретів перетворили в мечеть, практично всі чудові мозаїки собору були замазані (іслам забороняє зображувати людей і тварин), і з 1935 р., коли собор став музеєм, ведеться їхня реставрація. До визначних пам’яток Святої Софії відносяться покрита міддю «плачуча колона» (говорять, що якщо покласти руку в її отвір і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться), а також «холодне вікно», від якого навіть у самий жаркий день віє прохолодний вітерець. Одна з восьми колон у північному крилі вважається чудодійною — тут, за переказами, з’являється святий Георгій [12, с. 39].

Через сквер, що лежить навпроти Св. Софії, знаходиться не менш величне спорудження — мечеть Ахмедіє (1609 — 1616 р., «блакитна мечеть»), побудованої на місці палацу візантійського імператора, фрагменти мозаїки якого зберігаються зараз у Музеї Мозаїки. Стіни Ахмедіє покриті плиткою легкого блакитного кольору, що відбиває сонячні промені і надає їй особливу привабливість. У мечеті три частини — зовнішнє подвір’я, внутрішнє подвір’я і центральний будинок з куполом висотою 43 м, у якому 260 вікон. Інтер’єр викладений 21 тис. черепичних плиток. Величні куполи прикрашені коштовностями і розписані мусульманськими молитвами. Мечеть має шість мінаретів, тому до Великої мечеті в Мецці був прибудований сьомий мінарет, щоб святиня ісламу як і раніше не мала собі рівних. Тут відзначаються мусульманські свята, і саме звідси прочани відправляються в Мекку.

Сулейманіє-джамі чи Мечеть султана Сулеймана — найбільша мечеть у Стамбулі (вміщає до 10 тис. чоловік), була побудована в 1550-1557 р. за наказом самого могутнього турецького султана — Сулеймана Чудового. У стіни і купол, за вказівкою архітектора, були закладені порожні резонуючі глечики, тому мечеть має чудову акустику. Поруч з мечеттю розташовуються їдальня для бідняків, чотири медресе, лазні і бібліотека, а біля південно-східної стіни знаходиться цвинтар з могилами самого султана Сулеймана, його дружини Хасеки Хюррем Султан (у минулому — дочки православного священика Настасії Лісовської) і архітектора Сінана [12, с. 40].

Султанський палац Топкапи зі знаменитим гаремом побудований у 1466 р. за наказом султана Махмуда-Завойовника. До середини XIX в. у ньому жили султани, поки Махмуд II не переніс свою резиденцію на берег Босфору. Топкапи не представляє цінності як архітектурний шедевр, але це єдиний у своєму роді історичний пам’ятник, у якому зараз розташовані музей і збройна палата. У збройній палаті зібрана найбагатша колекція турецької зброї, тут зберігається подарунок англійської королеви — золота рушниця. Сховище історичних реліквій знаходиться в колишній скарбниці і султанських покоях. Зараз тут представлені трони, особисті речі і колекція парадних одіянь султанів, прикрашена дорогоцінними каменями зброя, а також вставлена в срібло муміфікована людська рука — стверджується, що це рука самого пророка Мухамеда. Гарем у лівому крилі палацевих споруджень завжди викликає великий інтерес і в туристів, і в самих турків. Зовні скромний і простий будинок, що будувався при житті декількох султанів, усередині вражає розкішшю і багатством оздоблення. Гареми завжди ретельно охоронялися, доступ туди був закритий для усіх, крім султана і його вірних слуг, а порушники карали смертю.

Поруч з будинком, де розташований тронний зал, знаходиться султанська бібліотека, у якій нараховувалося до 24 тис. книг і манускриптів. Цікавою є Цистерна Базиліки — підземна камера на 336 колонах, побудовану ще Юстиніаном (532 р.) для збереження води. Пізніше це унікальне водоймище постачало водою Великий палац і султанський палац Топкапи, і є цілком функціональним дотепер [12, с. 41].

У місті безліч цікавих музеїв, серед яких особливо виділяються Музей Кар’є в церкві Хору (XI в.) біля воріт Едірне з чудовою колекцією фресок і мозаїк, Музей античності з величезною колекцією історичних цінностей, самі древні з яких датуються VI ст. до н.е., Музей Східних Древностей із предметами месопотамської, єгипетської, анатолійської і арабської цивілізацій, а також Музей турецького і мусульманського мистецтва в палаці Ібрагім-паші (1524 р.) з інтер’єрами будинків різних регіонів Туреччини, мініатюрами, манускриптами і килимами періоду Османської імперії. Також до цікавих пам’ятників міста відносяться церква Св. Ірини (VI ст., зруйнована в XVIII ст., відновлена), церква Св. Федора (Кілісе-Джамі, XI ст.) с прекрасними мозаїками XIV ст., церква Пресвятої Богородиці, мечеті Мікрімахі, Селіма-Завойовника, Сулеймана (XVI ст., одна із самих великих мечетей Стамбула), Ейюпа, Шах-заде (1548 р.), медресе Баязида (XVI ст.), а також славиться своїми красивими кахлями мечеть Рустема-паші (XVI ст.), фортеці Анадолухісари (XIV ст.), Румеліхісари (1452 р.), Едікуле (1457 р.), так званий «занурений палац» Йєребатан Сарай (VI ст.), вежа Галата (1348 р.) с рестораном на верхньому поверсі, звідки відкривається прекрасний вид на околиці, барочний палац Долмабахче (XIX ст.), «фаянсовий павільйон» Чінілі-Кешк (1472 р.) з чудовою колекцією фаянсу і лазні Кагалоглу (1741 р.) [12, с. 42].

Міст через Босфор, що з’єднав європейський і азіатський береги Туреччини, став ще одним символом цієї країни. По довжині це четвертий міст у світі — разом з передмостовими укріпленнями він простягнувся на 1560 м при ширині 33,5 м і висоті 64 м. Така висота дозволяє вільно проходити навіть самим великим океанським судам, що ходять із Середземного моря в Чорне і назад. На березі Босфору, що сам по собі є самою величною визначною пам’яткою країни, цікавим для туристів є 20-метровий Єгипетський обеліск (Дікіліташ), зведений ще фараоном Тутмосом Третім у XV ст. до н.е. і перевезений у Стамбул у 390 р. імператором Теодосіусом Першим. Поблизу розташована і знаменита Зміїна колона (Бурмалі Сютун), споруджена в 479 р. зусиллями 31 міста, що перемогли персів у битві під Платеа. Великий стамбульський базар (Капали Чарши, 1461 р.) є найбільшим ринком у світі — 200 тис. кв. м. його площі займають близько 5 тис. магазинів і крамниць. Тут можна купити буквально все — від свіжих морепродуктів і шкіряних виробів до всіляких золотих і срібних прикрас. «Базар спецій», де продаються приправи, сухофрукти, олії і всілякі насолоди, знаходиться за мечеттю Йєні, у районі Емінону. Обов’язково варто відвідати саму знамениту торгову вулицю Стамбула — Такшим. Туристам, що бажають придбати дійсно якісні товари найвідоміших торгових марок, звичайно рекомендують відвідати величенний торговий центр Акмеркез [12, с. 43].

Недалеко від Стамбула розташований турецький «Диснейленд» — найбільший у Європі і четвертий по величині у світі парк розваг Татілья — критий розважальний комплекс для дітей і дорослих. Тут відвідувачів чекають безліч атракціонів, 15 розважальних програм, амфітеатр, у якому постійно демонструються феєричні вистави, численні магазини, ресторани і кафе [12, с. 43].

Анкара — столиця і друге по величині місто країни, розташована на висоті 850 м над рівнем моря на краю Анатолійського плоскогір’я. Анкара — дуже древнє місто, її фортеця служила притулком для околишніх жителів ще в часи хетів (1200 р. до н.е.). Фрігійці, перси і кельти (галати) по черзі займали Анкару, у часи Римської імперії місто було столицею провінції Галатія і називалося Анкіра (Ангора). У середні століття воно багаторазово переходило з рук у руки візантійців, арабів, хрестоносців, сельджуків і, нарешті, було зайняте османами. Анкара довго залишалася провінційним містом, поки в 1893 р. не була побудована Анатолійська залізниця, що веде в Стамбул. Коли в 1923 р. Ататюрк проголосив Анкару столицею Турецької Республіки, місто нараховувало всього близько 25 тис. жителів. Зараз це місто міністерств і посольств, університетів і медичних центрів, а також центр виноробства і великий транспортний вузол країни [11, с. 64].

Історичним центром міста вважається вежа Ак Кале («Білий замок»), обнесена подвійною стіною, по якій можна простежити бурхливу історію Анкари — кожен завойовник обновляв стіни цієї цитаделі, використовуючи для цього залишки зруйнованих будинків. Внутрішні стіни відносяться до VI ст., а сучасний вид фортеця набула в IX ст. при візантійському імператорі Михайлові II, коли був зведений зовнішній периметр стін. Ще один символ міста — мечеть Хадж-Байрам (XV ст.), побудована поруч з руїнами знаменитого храму Августина і Рому, на стінах якого висічені нариси з римської історії і перелік діянь Августа. Справжнє місце паломництва місцевих жителів — величне спорудження мавзолею Ататюрка (Аніт Кабір, 1953 р.) у кварталі Мальтепе. Тут зберігається саркофаг засновника Турецької республіки Мустафи Кемаля — першого правителя країни, що придав їй цивілізований вигляд і, по суті, зробив революційні перетворення у всіх сферах громадського життя Туреччини. Щогодини біля стін Мавзолею проходить урочиста зміна варти [11, с. 65].

Кращий музей міста — Музей Анатолійських цивілізацій (Музей хетів), розміщений у критому базарі XV століття. У музеї зберігаються найбагатші зібрання археологічних знахідок культури цього загадкового народу, що наводив жах своїми колісницями на всю Азію в період XVIII — XII ст. до н.е. У центральному залі музею представлені статуї і рельєфи з Малатьї, Арсланташа й Аладжа-Хююка. У прибудові, що оперізує зал — предмети кам’яного (з Чатал-Хююка) і бронзового століть (з Аладжа-Хююка), сонячні диски, кам’яні барельєфи, домашнє начиння і зброя, зразки клинопису, зображення оленів і биків. Далі представлені експонати з Алішара і Кюльтепе, що відносяться до періодів хетського, фрігійського, імперії Урарту і римського панування.

Поблизу від Анкари розташоване місто-пам’ятник Богазкей — «охоронець» руїн древньої хетської столиці — Хаттусаса (XVII — XIII ст. до н.е.). Збереглися залишки укріплень, знамениті «Левині ворота», палаци й унікальний пам’ятник історії — кам’яний «Богазкейський архів» [11, с. 65].

Ізмір, батьківщина Гомера і древня Смірна — третє після Стамбула й Анкари місто Туреччини і саме велике місто на Егейському узбережжі. За свідченням учених, перші поселення на землі Смірни виникли у III тисячоріччі до н.е., до Х ст. до н.е. тут вже існували еллінські поселення. Місто пережило ряд руйнівних навал і землетрусів, тому в самому місті збереглося мало визначних пам’яток, але завдяки своєму клімату, зручності сухопутного і морського повідомлення Ізмір перетворився у великий діловий і туристичний центр. З пам’ятників бурхливої історії міста збереглися 13 колон із прекрасними капітелями — все, що залишилося від величезного римського форуму з відкритим двором і двох’ярусними критими галереями по периметрі. В часи Османської імперії це місце використовувалося як мусульманський цвинтар, тому серед колон зустрічаються залишки надгробків. По іронії історії тут же можна побачити кілька напівзруйнованих римських скульптур Нептуна, Церери і Діани-мисливиці. Центром міста вважається площа Конак з мечеттю Яхли (1754 р.), обробленою яскравою кахельною плиткою, і витонченою Вартовий вежею. У прилеглому Базарному кварталі збереглися стародавні караван-сараї Чакалоглу Хани і Кизларагаси Хани (XVIII в.), а також мечеті Хісар (1597 р.) і Шадірван (Кемералти, 1636 р.). На пагорбі Пагос піднімається візантійська міцність Кадіфекале («оксамитна»), побудована на місці більш древніх оборонних споруджень, що були зведені на цьому ж місці ще егейцями. З музеїв заслуговує на відвідання Етнографічний музей із зібраннями предметів народної творчості і кустарних промислів, і Археологічний музей, де представлені унікальні археологічні знахідки з Західної Анатолії, що датуються періодом з VI ст. до н.е., предмети елліністичного, римського і візантійського періоду, а також унікальні знахідки з Ефесу (II ст. н. э.). Серед більш сучасних визначних пам’яток Ізміра необхідно відзначити Парк культури — місце проведення знаменитих щорічних міжнародних ярмарків, лазні Діани і всесвітньо відомі термальні джерела «Балчова» («джерела Агамемнона»), на базі яких створений великий бальнеологічний центр, що дозволяє сполучити лікування з пляжним відпочинком і великою культурною програмою [11, с. 67].

В околицях Ізміра лежить безліч унікальних історичних місць і сучасних морських курортів. У Кемальпаші знаходяться унікальний хетський барельєф «Еті Бабе» («Батько хетів», XIII ст. до н.е.) і руїни Дівочого замка (Киз калесі), у якому в 1244 р. відбулося весілля дочки Фрідріха II і візантійського імператора Іоанна III. Від замка вціліло лише три поверхи спорудження, але його колишня могутність проглядається навіть у цих останках.

У 110 км. від Ізміра, у мальовничій бухті Егейського моря, розташований Дидим, знаменитий своїм курортом Алтинів кум («золоті піски») і одним з найбільш грандіозних пам’ятників античності — храмом Аполлона (VIII-IV ст. до н.е.), що вважалось священним місцем античного світу (поступався лише Артемисію в Ефесі і храму Гери на о. Самоз).

У древності від цього знаменитого храму до Мілету пролягала Священна дорога (VI ст. до н.е.), що закінчувалася алеєю зі статуй священнослужителів і сидячих левів (зараз знаходяться в Британському музеї) по обидва боки. Саме святилище було оточено портиком із двома рядами колон і оброблено мармуром з островів Егейського моря. Храм був прикрашений бюстами Аполлона, Зевса, Артеміди і Літо, а також капітелями, прикрашеними головами грифонів і биків, що поряд з головою Медузи були частиною фриза.

У 29 км від Ізміра лежить містечко Маніса, знамените завдяки своїм мечетям Улу Джамі (1376 р.) і Мурадійє Джамі (1586 р.). Недалеко від Маніси знаходиться ще один пам’ятник хетів — гігантське зображення гірського божества «Таш Сурет» («кам’яна статуя») [11, с. 68].

У півтора годиннах їзди на північ від Ізміра лежить Бергама, у древності — величний Пергам, одне із самих знаменитих міст античного світу. Перші відомості про Пергам відносяться до IV ст. до н.е., однак на той час на цьому місці існували вже більш древні міста, що і послужили основою «перлини еллінського Середземномор’я». За свою історію місто було і скарбницею македонян, і столицею могутнього Пергамського царства, і римським форпостом в Азії, і резиденцією християнських єпископів.

Навколо акрополя, що піднімається на горі над містом, збереглися руїни знаменитої бібліотеки (II ст. до н.е.), театру на 10 тис. глядачів (IV-II ст. до н.е.) з унікальними акустичними характеристиками, корінфського храму Траяна (117-118 р. н.е.), доричного храму Афіни (III ст.), храму Діоніса (II ст. до н.е.) і руїни величезного мармурового вівтаря Зевса (II ст. до н.е.), що вважались одним із семи чудес світла. Сьогодні велика частина знахідок з Пергаму перевезена в спеціально побудований для них берлінський Пергамон-музей і там ретельно реконструйовані. В околицях можна оглянути руїни еллінського храму Гери (III-II ст. до н.е.), будинку гімнасія і терм, а також могутні руїни Червоного двору, спочатку побудованого як храм Серапіса (II ст. н.е.), а згодом переробленого у візантійську базиліку. Неподалік від акрополя збереглися руїни іншого відомого в античні часи пам’ятника — храму Асклепіону, присвяченого богу здоров’я і лікування Асклепію (Ескулапу). Від нього збереглися руїни пропілеї (вхідні ворота, II ст. н.е.), трохи піднятих з руїн колон, руїни бібліотеки і круглого храму, «священної дороги», а також окремі фрагменти терм. Храмовий театр міг умістити до 3500 глядачів, він використовується й у наші дні для показу спектаклів. Недалеко розташовані історичні скарби Мілета і Трої.

Руїни древнього Мілета лежать на пагорбі поблизу узбережжя Егейського моря. Як великий порт і важливий центр судноплавства, він був відомий вже в середині II тисячоріччя до н.е. У Мілеті народилися філософи Анаксімандр і Анаксімен, історик і географ Гекатей, архітектори Іннодам і Ісідор. В часи перського панування місто було знищене, тому що населення Мілета чинило завзятий опір завойовникам. Згодом місто було відновлено. Головною визначною пам’яткою Мілета є Театр, що розкинувся на високому пагорбі, (IV ст. до н.е.), розрахований на 25 тис. глядачів. Непогано збереглися південна Агора, Терми Фаустіни, Булевтерій (II ст. н.е.), фрагменти двох величезних статуй левів, що охороняли вхід у гавань, храм Аполлона Дельфійського і Стадіон (II ст. до н.е.), що вміщав 15 тис. глядачів. Неподалік від південної агори височіє мечеть Ільяс-Бея (XV ст.) — квадратний будинок з величезним куполом витонченої форми [11, с. 70].

Руїни величної Трої (Іліон), найбільшого міста епохи ранньої бронзи (III тисячоріччя до н.е.), що довгий час вважалося просто красивою легендою, лежать в околицях пагорбів Хізарлик (Гісарлик) на північно-західному узбережжі країни. Частково збереглися похила в’їздна естакада Трої II (2500-2150 р. до н.е.) довжиною 21 м і шириною 5,5 м, міський вал Трої VI (1900-1300 р. до н.е.), стіна римського періоду, Акрополь, що служив одночасно для захисту міста і для охорони так званої цистерни (резервуара з запасами води, у даний час доступу до нього немає), храм Афіни. На території внутрішнього двору збереглися залишки фундаментів з тесаного каменю, сам храм зруйнований. Південними міськими воротами і величним колонним залом розмірами 20х12 м, що відносяться до Трої VI, сьогодні можна помилуватися лише здалеку. На території самого древнього культурного шару, що несе явні сліди пожежі, зараз проводяться інтенсивні розкопки, що не дивно — датований 3700 р. до н.е., він більше всього підходить під опис з нетлінної поеми Гомера [11, с. 70].

Туристичною столицею турецького Середземномор’я вважається Анталія, що залучає туристів багатою історичною спадщиною й унікальною природою. Її околиці славляться розкішними готелями і найчистішими пляжами — за оцінками ЮНЕСКО цей район визнаний одним із самих екологічно чистих місць на планеті. Купатися тут можна з березня до кінця листопада. Атталея (нинішня Анталья) була заснована Атталом II з Пергама в II ст. до н.е., і з тих пір усі народи, що селилися в його районі, робили свій внесок у вигляд цього унікального місця. Історичний центр старого міста називається Калеїчі («всередині фортеці»), розташований навколо древньої римської гавані, обнесеною стіною, що у IX і X століттях була укріплена візантійцями для захисту від арабського вторгнення. Один із символів міста — Ворота Адріана, споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. до н.е. По обидва боки воріт стоять вежі, одна з них — однолітка воріт і побудована ще римлянами, а інша зведена турками-сельджуками, що скорили ці землі в 1207 р. Ворота ведуть у місто, а точніше — у два міста, оскільки Анталья складається зі «старого міста» з дерев’яними будиночками і мальовничими куточками, де сам час зупинив свій біг, і вируючого «нового міста» із сучасними будинками і тінистими пальмовими бульварами [5, с. 89].

В Антальї багато древніх пам’ятників, з яких особливо гарні «символ Антальї» — побудований турками-сельджуками мінарет Йівлі («складчастий», ХІ ст.) 37 м висотою, а також мечеть Ескі Джамі, побудована за зразком візантійської церкви в 1373 р., надгробні пам’ятники дружини султана Баязеда II і Мехмет-бея, колишній монастир «танцюючих дервішів» Мевлевіхане з виставкою сучасного мистецтва, і зруйнований у свій час блискавкою Зрізаний мінарет. У районі «нового міста» розташовані основні об’єкти найсучаснішої інфраструктури туризму — найчистіші пляжі, яхтові стоянки і розкішні готелі, чайхани, бари і ресторани, супермаркети і крамнички. На виїзді з Антальї в Кемер розташований чудовий водяний парк «Акваленд» — самий старий з водних парків Антальї, розрахований на 1500 чоловік і побудований за світовими стандартами на території площею 40 тис. кв. м. Тут створений унікальний комплекс басейнів і озер різної глибини, з островами і без, а також витончені містки, солярії, десятки водних гірок і «труб» та інші види водяних розваг. Новий парк «Атлантіс» розташований у горах і побудований за американським проектом з більш складною системою водних гірок і «труб». Безліч басейнів доповнюється одним великим, зі штучними високими хвилями. Крім того, є ще маловідомий парк «Акваворд» у прилеглому Кемері — 8 великих гірок і «труб» усіх видів, окремі басейни і гірки для малят, басейн із «піратським кораблем», а також басейн для дорослих зі штучною течією і джакузі [5, с. 91].

Але основні визначні пам’ятки зосереджені в околицях міста — древні міста Перзі (334 р. до н.е.), де збереглися античний театр і стадіон, Аспенд із безліччю красивих споруджень, у тому числі театр-палац архітектора Зенона (II ст. до н.е.) і арковий римський акведук, Олімпос та ін. В околицях Демре лежать руїни древньої столиці Лікії — Міри, яка одержала популярність тим, що в цьому місті в IV ст. був єпископом святий Микола Чудотворець. На місці собору, у якому він служив, у VII ст. побудована церква Св. Миколи, що стала місцем паломництва всіх християн. Щороку в грудні тут проходить церемонія поминання Санта Клауса, що приваблює численних туристів. У скелях над містом збереглися поховання часів Лікійського царства.

2.2. Природні курорти

Усього в 14 км від Антальї знаходяться величні водоспади Верхній Дюден і Кепрю, глибина якого досягає місцями 400 м., чудовий каньйон Гювер глибиною до 115 м, а також печера Караїн, вік якої 100 тис. років. У парку Дюзлерчами (20 км на північ від Антальї) живуть рідкі види лісових оленів і гірських козлів .

Белек, що знаходиться між Анталією і Сіде, вважається визнаним гольф-центром регіону. Він знаходиться в безпосередній близькості від руїн древніх міст Перзі, Аспендос і Сіде, і має цілий ряд першокласних готельних комплексів, оточених сосновими, кедровими й евкаліптовими лісами. Белек завоював велику популярність серед туристів. Крім прекрасних багатокілометрових пляжів курорту, неодмінно варто відвідати чудовий кипарисово-евкаліптовий національний парк-заповідник «Каньйон Кепрюлю» площею 500 гектарів. У заповіднику є можливість для занять альпінізмом, верхівковою їздою і усіма видами водних розваг, але найбільш популярний рафтинг по гірській ріці Кюпрючай.

Сіде («гранат») — невелике місто на півострові, у 75 км від Антальї, один з найбільш оживлених курортів півдня Туреччини. Засноване у VII ст. до н.е. грецькими колоністами, місто швидко стало великим центром морської торгівлі, важливим портом Памфілії і притулком піратів. Більшість унікальних пам’ятників міста побудовано в II ст. до н.е. — II у н.е. — період розквіту і могутності Сіде. До наших днів збереглися залишки амфітеатру на 16 тис. глядачів, статуя імператора Веспасіана, храм Фортуни, фонтан, агора, римські лазні (у яких зараз розташовується археологічний музей), некрополь і акведук. Оточений сучасними туристичними комплексами і прекрасними піщаними пляжами, сучасний Сіде, хоч і не виходить за стіни античного міста, проте приваблює до себе тисячі туристів. Його знамениті піщані пляжі вважаються одними з кращих у регіоні. У 7 км від міста лежить ще одна визначна пам’ятка — водоспад Манавай, де ріка в буквальному значенні падає прямо в море [5, с. 108].

Кемер, розташований у 42 км до півдня від Антальї, згадується в багатьох давньогрецьких міфах, як місце проживання страшної Химери, що викидає полум’я. Герой Белерофон переміг монстра, але полум’я не згасло і дотепер горить на вершині гори Янарташ. Пояснення цього явища досить тривіальне — горить природний газ, що виривається з-під землі, але саме цей факт додав цьому місцю особливу привабливість для туристів. Нині це інтенсивно зростаючий курортний центр і один з відомих яхт-центрів із усіма наслідками, що звідси випливають. Крім численних магазинів, барів і ресторанів пішохідної зони, шикарного яхт-центра і цілої мережі сучасних готелів і клубів, розташованих на схилах підступаючих до самого моря лісистих гір Таурус, туристам пропонуються два відмінних пляжі — гальковий міський, з величезною розмаїтістю пропонованих видів водного спорту і захоплюючих екскурсій на яхтах, і облямований алеями цитрусових піщано-гальковий Пляж Місячного Світла. У північній частині Кемера знаходиться Йорюк Парк — «живаючи етнографічна експозиція», присвячена історії і побуту турецького народу [5, с. 110].

Недалеко від Кемера лежать руїни древнього портового міста Фазеліса (Текірова), де збереглися залишки портових стін, амфітеатру, брукована дорога, що веде до арки Адріана, акрополь, а також руїни водопроводів, базарних площ і бань. По одній з легенд саме тут похований Олександр Македонський. У цьому ж регіоні, у підніжжя гори Олімпос (Тахтали, 2400 м) знаходяться руїни ще одного пам’ятника древності — міста Олімпос, заснованого в III столітті до н.е. Місто було центром поклоніння богу Гефесту. Сьогодні це один з найвідоміших курортів південного узбережжя, що утворює разом з Кемером і Текірова один безупинний курортний район. На території Національного парку Олімпос-Бейдалари були побудовані найсучасніші туристичні комплекси, що пропонують своїм відвідувачам усілякі види відпочинку і спорту [5, с. 111].

Сельчук виник на місці знаменитого античного Ефеса, дата заснування якого губиться в темряві століть — вже в XVI-XI ст. до н.е. на цьому місці була іонічна колонія. У VII ст. місто і його головний символ — Артемісій (храм Артеміди) були зруйновані кіммерійськими племенами. Відновлений Крезом, царем Лідії, він був покорений перським царем Киром у середині VI ст. За час правління династії Серпнів Ефес був столицею римської провінції Азія. Вважається, що євангеліст Іоанн (похований у церкві, названій його ім’ям) і Св. Марія провели тут свої останні дні. У 431 р. тут проходив III Всесвітній собор. За довгі століття середньовіччя місто, що піддавалося нескінченним набігам арабів і піратів, перетворився в брудне село. Лише в 1869 р. були початі перші археологічні розкопки, у результаті яких світу була відкрита незабутня краса античного Ефеса [5, с. 113].

Від всесвітньо знаменитого храму Артеміди, одного із семи чудес світу, збереглося мало — побудований у VI ст. до н.е. храм став жертвою підпалу сумно відомим Геростратом у 356 р. до н.е. Олександр Македонський у 334 р. до н.е. поклав початок відновленню храму, що тривав 120 років, прямо на платформі загиблого у вогні спорудження. За цей період навколо будівництва виник новий еллінський Артемісій, що 500 років потому був знову зруйнований готами. Зате вціліли використовувані і для засідань Сенату, і для театральних представлень Малий театр (Одеон, 150 р. н.е.) на 1400 місць, а також розрахований на 24 тис. глядачів Великий театр із 30-метровою сценою і портиком для поліпшення акустики, прикрашеною подвійною колонадою портика Агора, вишуканий храм Адріана (138 р. н. е.), храм Гестії (у якому постійно горів священний вогонь), ворота Геракла, оригінальний ансамбль багатих будинків з мозаїчними підлогами і настінними фресками — так звані «Будинки на схилі пагорба», Прітаней (будинок канцелярських служб), цілі вулиці, бібліотека Цельсія (114-135 р. н.е.). Над передбачуваною могилою апостола Іоанна зведена велична Базиліка Св. Іоанна, цілком облицьована зсередини мармуром. На пагорбі Айясолук лежать руїни візантійської фортеці з могутніми воротами, побудованими з каменю колишнього римського стадіону. Нижче фортеці розташована мечеть Ісибея (1375 р.), у дворі якої встановлені колони з античного Ефеса [5, с. 114].

Фетхіє (Термесос, Місто Світла) відомий своїми прекрасними пляжами, порізаним затишними бухтами узбережжям, оживленими базарами, скельними похованнями і буйною субтропічною рослинністю. Дивна панорама бухти відкривається від руїн фортеці лицарів Родосу. Міська набережна рясніє парасольками відкритих кафе, де подають двадцять видів тортів і чорну каву в мідних «джезвах». Вулички за гаванню повні торговими і гастрономічними рядами, магазинами, барами і ресторанами. Туристи можуть зробити поїздку на яхті з відвідуванням 12 островів, у тому числі островів Піратів і острова Клеопатри з затонулими руїнами древнього міста, відправитися в Чалим (5 км від Фетхіє) чи лагуну Олюденіз, що славляться одними з найкрасивіших пляжів у Туреччині. Цікаві Дальян — одне з декількох місць на Середземномор’я, де збереглися черепахи, а також красива гірська ущелина Саклікент. В околицях Фетхіє безліч готелів клубної системи в затишних відокремлених бухтах, що славляться своєю красою.

Аланья, заснована в IV ст. до н.е., у часи Римської імперії стала відома як знаменита база піратів Коракесіон, пізніше Марко Антоній подарував її Клеопатрі, для якої ці відокремлені бухти стали улюбленим місцем купання. У XII в. місто захопив сельджукський правитель Алаєддин Келькубат, що перейменував Коракесіон в Алайя і зробив його своєю зимовою резиденцією. Головна визначна пам’ятка Аланьї — візантійська фортеця на вершині гори, що піднімається над містом. Прекрасно збереглася гавань, Червона вежа (Кизил Кале) висотою 29 м. Пляжі регіону покриті дрібним піском, узбережжя розсічене скельними мисами, що видаються в море, на затишні бухти, чиї положисті пляжі особливо гарні для відпочинку з дітьми.

Аланья також знаменита своїми печерами, найбільш відвідувана з яких — фантастична печера Дамлаташ з вигадливим переплетенням сталактитів і сталагмітів. Внутрішні умови цієї печери (температура — +22-23 С, вологість — 90-98%) дуже сприятливі для лікування астми й інших респіраторних захворювань. У «Дівочій печері» пірати ховали викрадених дівчат, є також «печера Закоханих» і «Фосфорна печера», названа так через цікавий ефект висвітлення [5, с. 116].

Мармаріс — один із кращих морських курортів країни. Розташований у затоці з трьома островами, повному затишних безлюдних бухт, на границі Егейського і Середземного морів. Туристичний бум перетворив рибацьке селище Мармаріс у комфортабельний туристський курорт, але велика частина півострова закрита для інвестицій, щоб зберегти природну красу узбережжя. Старе місто побудоване навколо османської фортеці II століття, крім неї збереглися Караван-сарай, де сьогодні знаходяться безліч торгових крамниць, і древній замок — оплот рицарів-госпітальєрів (1522 р.). Мальовничий, обрамлений пальмами й евкаліптами приморський бульвар тягнеться уздовж усього міста, надаючи туристам можливість відвідати численні кафе, ресторани і різноманітні розважальні заклади. Багатокілометрові пляжі і прозора бірюзова вода створюють прекрасні можливості для засмаги і водних видів спорту, а розвитий сервіс дозволяє вибрати будь-як доступний вид проводження часу. Щорічно в травні тут проходить барвиста Міжнародна вітрильна регата [5, с. 117].

Кушадасі («Пташиний острів») розташований у центрі однойменної затоки. Головні визначні пам’ятки Кушадасі — древня генуезька фортеця Кючюкада Калесі на острові Гюверджин («Голубиний острів»), оперезана могутнім оборонним валом, і Караван-сарай. Але основну привабливість місту створюють чудові пейзажі, кристально чисте море, прекрасні туристичні комплекси, безліч барів і дискотек, незліченні магазинчики і рибні ресторани і п’янке повітря, просочене ароматами сосен, олеандрів і морської солі. Звідси відправляються екскурсії до Ефеса, Мілету, Дідіму, Прієне і Памуккале.

Памуккале («бавовняний замок») — одне з чудес країни. У цьому мальовничому місці виходи на поверхню землі гарячих джерел, що містять високу концентрацію окису кальцію, сформували за багато тисяч років на скельних терасах відрогів Тавра величезну товщу білосніжних вапняних відкладень. Потоки мінеральної води, падаючи з плоскої вершини гори і з високих уступів, створили вигадливі, сліпуче білі каскади із солі, що переливаються в променях сонця. Тераси схожі на величезні ванни — у кожній з них накопичується вода, утворюючи неглибокі, по щиколотку, басейни. У верхній частині міста — Кархаїті, розрізняють 3 види термальних вод: з невеликої гірки зі швидкістю 40 л у секунду стікає «смугаста» вода усіх відтінків з температурою більше +40 С. Інше джерело, із сірчаними водами 30-градусної температури, лікує шкірні захворювання, а третьому, котре власне і наповнює ванни терас, приписують властивості, що омолоджують [5, с. 119].

Цілющі властивості вод, відомі уже в часи античності, завжди залучали сюди людей. Колись поруч з Памуккале стояло місто Лаодікія, потім на його місці побудували «священне місто» Ієраполіс, чиї руїни можна оглянути й у наші дні. У хорошому стані зберігся римський театр (II ст. н.е.), чиї трибуни, що розкинулися по схилах пагорба, могли вмістити до 25 тис. глядачів, а також комплекс Терм, де, по переказі, купалася сама Клеопатра, храм Аполлона (III ст. н.е.), Мартіріум Св. Філіпа (початок V ст. н.е.) і монументальні ворота Арки Доміціану з трьома прорізами (I ст. н.е.). Некрополь Ієраполіса — один з найбільших у Туреччині — гробниці різних епох простягнулися по обидва боки дороги більш ніж на 2 км. Античний театр використовується й у наші дні під час барвистого Фестивалю Памуккале.

Бодрум, древній Галікарнас (200 р. до н.е.), розташовується на південному заході Туреччини на березі Егейського моря. Місто є батьківщиною історика Геродота. Його історія «бачила» безліч боїв, місто часто переходило з рук у руки, будучи свідком розквіту і розпаду багатьох древніх цивілізацій. В часи античності, побудована тут перським сатрапом Мавсолом величезна усипальниця — «мавзолей», вважалася одним із семи чудес Світу (зараз на цьому місці знаходиться цікавий музей). Зараз Бодрум — це знаменитий курорт із незліченними прекрасними бухтами, прозорою водою і гальковими пляжами, безліччю готелів і клубів з великими можливостями для повноцінного відпочинку. Він вважається кращим місцем для шанувальників серфінгу й інших водних видів спорту. Щодня тисячі туристів відвідують Музей підвідної археології в Бодрумі, де можна побачити самий старий у світі затонулий корабель «Улубурун», унікальну золоту печатку цариці Нефертіті, древні манускрипти і багато чого іншого [5, с. 121].

Бурса — перша столиця османської держави, була заснована в II ст. до н.е. за назвою Пруса. Це унікальне місто, сьогоденне зібрання пам’ятників історії під відкритим небом. Головні визначні пам’ятки — Зелений мавзолей (Йєсил Тюрбе) з чудовими зеленими і бірюзовими кахлями, біломармурова Зелена мечеть (Йєсил Джамі), сама древня мечеть у місті — Орхан Газі Джамі (1336 р.), мечеть Бейазит (Йілдидим Бейазит Джамі, 1391 р.), побудована на честь загиблого в знаменитій «битві на косовському поле» султана Мурада I — Чекірге (або Мечеть Мурада I, 1389 р.) з розташованим навпроти неї мавзолеєм, єдина в Туреччині двадцатикупольная мечеть Улу Джамі (1421 р.), а також унікальний комплекс мавзолеїв у Мурадійє, де поховані багато османських султанів. Обов’язково відвідаєте Тюрксько-Ісламський музей з відмінною експозицією вишитих у народному стилі тканин, виробів зі слонової кістки і фаянсу з Ізника і безліч інших цікавих експонатів. В Археологічному музеї зібрана колекція анатолійських прикрас, римських скляних виробів, монет і скульптури. Багатьох туристів приваблює один з найстарших ринків Сходу — Коза Хан, побудований у 1490 р., коли Бурса була великим містом на «Великому Шовковому шляху» [5, с. 121].

У Чекірге знаходяться відомі на увесь світ гарячі джерела «Каплиджа». Місцева вода містить бікарбонат, сірку, соду, кальцій і магній при температурі +47-48 С, і придатна для питва і прийняття ванн. На їхній основі працює безліч купалень і бань, багато з яких мають багатовікову історію — Йєні Каплика побудована в 1552 р. на місці «купалень Юстиніан» (II ст. н.е.), Єскі Каплика побудована ще римлянами, потім її використовували візантійці й османи, а кращої вважається не менш стара купальня Кара Мустафи Паша.

2.3. Гірськолижні курорти

На південь від Бурси лежать покриті снігом із грудня по квітень гори Улудага — один із кращих центрів зимових видів спорту в Азії. Курорт Улудаг, розташований усього в 35 км від знаменитої Бурси, уже давно користується заслуженою славою першокласного курорту — 21 підйомник обслуговує зону катання в 16 км (самий довгий спуск — 3 км) на висотах 1765-2232 м, де кожний з 15 готелів має власні підйомники. Широкі доглянуті траси проходять у лісі з чудовими схилами, а сніжний покрив тримається з грудня по березень. Тут великий вибір розваг на будь-який смак, а мінеральна вода тече прямо з крана в номері.

Саракамиш знаходиться на сході Туреччини, у самому серці гірських хребтів, в оточенні заповідних соснових лісів навколо древнього Карса. Траси лежать на висоті 2200-2700 м над рівнем моря в лісовому масиві Мишеєдам, з 20 жовтня по 15 квітня працюють 3 підйомники, що обслуговують зону катання в 16,3 км (самий довгий спуск — 6,2 км). Організуються різноманітні екскурсії в Карс, де можна оглянути пам’ятники Урарту і Візантії, мисливський палац Катерини II і відвідати магазини і дискотеки .Усього в 5 км. від центра м. Ерзерум лежить і наймолодший гірськолижний курорт Туреччини — Паландокен. Тридцятикілометрова зона катання (самий довгий спуск — 12 км) лежить на висотах 2200-3125 м і обслуговується 7 підйомниками. Фешенебельні готелі мають повний комплекс послуг і розваг, а сніг лежить 150 днів у році (найбільш сприятливий період — з 10 грудня по 10 травня).Також інтенсивно розвиваються молоді курорти Ерчійєс (25 км від Кайсері), Карталкайя (52 км від Болу) та ін. [5, с. 130]

Розділ 3. Розвиток туристичної індустрії в Туреччині

3.1. Готельне обслуговування та харчування

Відпочинок у Туреччині завжди яскравий та незабутній через незабутнє поєднання східного колориту и західного сервісу.

Узбережжя Туреччини — одне з найбільш популярних місць відпочинку серед туристів з усього світу. Секрет такої популярності дуже простий: величезний вибір готелів, широкий спектр цін та сприятливий клімат роблять відпочинок в Туреччині можливим майже цілий рік. Туреччина подарує можливість відчути «ритм життя» — ритм античної історії та загадкового Сходу, тисячолітніх традицій гостинності та останніх новинок туристичної індустрії

На заході Туреччини і на південному узбережжі багато гарних і простих готелів, на сході їх менше.

Мотелі зустрічаються на багатьох автомагістралях, дешеві готелі є і в невеликих містах. Вартість проживання при однаковому класі різна в залежності від місцевості.

Молодіжні турбази працюють в Стамбулі та на узбережжі Мармурового моря.

Мережа кемпінгів в Туреччині ще не так розвинена, як у Європі. Гарні табори є в Адані, Антальї, Аланьї, Бодрумі, Бурсі, Чаннаккале, Едірне, Фетхіє, Ізмірі, в околицях Кушадаси, Едреміта, Невшехіра, Силифке, а також у Ешілкее на під’їзді до Стамбулу. Постійно відкриваються нові табори.

Однією з важливих складових туристичного продукту є обслуговування в закладах, що дають мандрівникам можливість зупинитися на ніч, — засобах розміщення туристів. Основними з них вважаються готелі і мотелі.

Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговування.

Буквально 99% всіх готелів працює по системі «все включено». Специфіка відпочинку в Туреччині: всі розваги — на території готелю, тому інфраструктура в них широко розвинена, багато послуг пропонується безкоштовно. Форма оплати у всіх готелях різна. В одних туристу в день прибуття видають магнітну карту, яку «прокатують» через кард-рідер при наданні платних послуг на території готелю — спільний рахунок буде роздрукований напередодні від’їзду. В інших діє система чеків (після кожної наданої послуги турист підписує чек на певну суму). Щоб уникнути непорозумінь ці квитанції краще всього зберігати до кінця перебування в готелі. Деякі послуги оплачуються готівкою.

Відповідно до міжнародних правил розрахункова година в готелях в 12:00 місцевого часу. У день приїзду розселення в кімнати здійснюється після 14:00. Як у будь-якого гостя готелю, є можливість ознайомитися з наданим номером і звернутися з питаннями (при їх наявності) до служби адміністрації готелю ( «Ресепшн»). У більшості готелів площа номерів враховується повністю, тобто площа самої кімнати, тераси, ванної кімнати, коридору. Категорія Вашого номера вказана по тексту туристичного ваучера. Основні терміни, які можуть бути зазначені по тексту туристського ваучера [8, с. 95].

STD — кімната (номер) для проживання туристів, обладнана за певним готелем стандарту. Як правило, більша частина номерного фонду готелів складається з стандартних номерів.

SNG — розміщення в стандартному одномісному номері (надається одне ліжко, допускається наявність у номері двох ліжок).

DBL — стандартний номер, розрахований на проживання двох чоловік (надається одне велике двоспальне ліжко або два односпальні, в залежності від концепції готелю. Деякі готелі допускають розміщення в стандартному двомісному номері неповнолітніх дітей (1 або 2). Залежно від концепції проживання в готелі надається додаткове спальне місце або ліжко.

ADL — дорослий (в основному від 12 років)

CHD — дитина (в основному від 2 до 12 років)

ROH — розміщення туриста в будь-якій будівлі готелю (комплексу будівель готелю) і (або) надання номера без уточнення його характеристик з номерного фонду готелю на розсуд адміністрації.

SEА VIEW — «Вид на море» маються на увазі номери, звернені до моря, однак вони зовсім необов’язково гарантують відкритий просторовий вид на море.

SUNMAR FORTUNA і SUNMAR FORTUNA + — особлива система реалізації турів за спеціальною ціною, яка передбачає розміщення туриста в готелях певної умовної категорії до встановленої концепцією харчування. Якщо тур організовано за системою SUNMAR FORTUNA і SUNMAR FORTUNA + по тексту ваучера будуть спеціальні застереження [8, с. 97].

Кращі готелі Туреччини:

За версією World Travel Awards, 2 грудня 2009 рік, були виділені такі готелі Туреччини як Adam and Eve Hotel, Белек, Анталія ( готель з найкращим дизайном) та Mardan Palace, Анталія ( найрозкішніший курортний готель). Слід також виділити такі п’яти-зіркові готелі як Spice Hotel Spa, Белек, Анталья; Delphin Deluxe Resort, Аланья; Mukarnas, Аланья.

Adam and Eve Hotel — це рай на землі, відображення самовіддачі персоналу і щирої любові до турецького туризму. «Адам і Єва» — це інвестиція, що перевищує 100 мільйонів Євро і є подарунком, який Kayэ Group, одна з найбільших компаній в турецькому туризмі, зробила Туреччини. «Адам і Єва» відкрито всі 12 місяців у році [8, с. 97].

Загальна площа території готелю 100.000м2, площа будівлі 37.200м2. Готель Адам і Єва складається з головного шестиповерхового будівлі і одноповерхових вілл з терасами.

Готель розташований в 35 км від аеропорту і в 45 км від центру міста Анталья на просторій території природного заповідника c мальовничими горами, піщаними пляжами і реліктовими хвойними лісами.

Mardan Palace знаходиться на самому березі моря, в курортному селищі Лара в 25 км від центру м. Анталія, і в 15 км від аеропорту м. Анталія. Відкриття готелю Mardan Palace Antalya відбулося в 2009 році. Це гарний комплекс, що займає територію в 195.000 кв.м (24000 кв.м займають басейни), побудований на мальовничому узбережжі Середземного моря.

Готель складається з трьох частин: Anatolian Wing, European Wing, Dolmabahce Wing і 44 двоповерхових Garden Suite. Для гостей номерів класу «SUITE» цілодобово надаються послуги дворецького.

Spice Hotel Spa готель знаходиться на самому березі моря, в курортному селищі Белек, в 31 км від аеропорту м. Анталія. Загальна площа готелю — 91 000 кв.м. Місткість — 1350 гостей. Дата відкриття — 2007 рік. Готель складається з 4-поверхового головного будинку, 4-поверхової будівлі Annex, додаткового 3-поверхового корпусу біля басейну, одно-і двоповерхових вілл [8, с. 98].

Delphin Deluxe Resort побудований в 2001 році. Розкішний 5-ти зірковий готель Delphine Deluxe Resort (Дельфін Делюкс Резорт) розташований в тіні пальмових насаджень, в мальовничому саду. Готель складається з одного 6-ти поверхового будинку, розташований в 90 км від аеропорту м. Анталія, в 35 км від м. Аланья і в 10 км від с. Авсаллар, на самому березі моря.

Mukarnas готель знаходиться в курортному селищі Окурджалар, в 30 км від центру м. Аланья, і в 90 км від аеропорту м. Анталія. Загальна площа готелю — 30 000 кв.м. Місткість — 1100 гостей. Дата відкриття — квітень 2001 року. Готель складається з одного 5-ти поверхового головного корпусу.

Готелі, мотелі, кемпінги, що розташовані на морському узбережжі функціонують впродовж короткого терміну часу, тобто їх діяльність характеризується яскраво вираженою сезонністю.

Харчування є однією з важливих потреб людини. Звичайно, що під час відпочинку, туристичної подорожі, виникають специфічні вимоги щодо організації харчування. Можливості їх задоволення, з одного боку, ґрунтуються на організації харчування протягом подорожі в транспортних засобах. З іншого, — організацією туристськими комплексами послуг повного ( full board), тобто три- (іноді навіть чотири- ) разового харчування протягом доби, або часткового пансіону (half board), тобто сніданок та обід або вечеря. В останньому випадку мандрівники можуть скористатися послугами закладів харчування ( ресторанів, барів, закусочних тощо), які пропонує місцева інфраструктура.

Обслуговування в польоті. Турецькі авіакомпанії постійно намагаються, щоб їх пасажири харчувалися краще і за низьку ціну. Компанії мають свої харчові комбінати, які укладають контракти з постачальниками харчової продукції. Їжа для пасажирів літаків готується на фабриках-кухнях, які розташовуються поблизу аеропортів. Там вона розфасовується і доставляється на літаки.

На борту авіалайнера виділяють дві або три категорії обслуговування: перший клас, бізнес клас та туристичний клас ( або економічний ). За першими двома категоріями пропонують більш вишукані страви та безкоштовні напої. Для пасажирів бізнес-класу пропонується на вибір 2-3 основні страви.

Харчування при готельному підприємстві. Структурні підрозділи готелю, які називають комплексом харчування, включають в себе такі відділи:

— кухня/ буфет/банкети;

— ресторан/обслуговування номерів/міні-бари;

— кімнати відпочинку/бари.

Турецька кухня пропонує широкий вибір страв і ласощів. Щодо турецьких страв у туриста не повинно виникати ніяких побоювань. Навпаки, популярна у кухарів та відвідувачів ресторанів їжа, наприклад, охолоджений смажена картопля або твердий біфштекс, майже завжди корисна.

У турецькій кухні не використовуються будь-які невідомі нам продукти, зазвичай вона не буяє прянощами (за винятком блюд Південної Анатолії).

В Туреччині існують наступні варіанти системи живлення при розміщенні в готелі:

ВВ (Bed & Breakfast) — система харчування, що припускає сніданки в готелі проживання. Це може бути шведський стіл, буфет або континентальний сніданок.

HB (Half Board) — «напівпансіон», система дворазового харчування в готелі проживання. Звичайно це сніданок і вечеря, але в деяких готелях може бути сніданок та обід. Напої за обідом / вечерею у вартість не входять, а пропонуються за додаткову плату.

FB (Full Board) — «повний пансіон», система триразового харчування в готелі проживання (сніданок, обід і вечеря). Напої за обідом і вечерею у вартість не входять. All Inclusive (AI), Ultra All Inclusive — «все включено» і «ультра все включено», система, що включає в себе не тільки триразове харчування, але й додаткові послуги, такі як: легкий сніданок, закуски, легку вечерю і т.п . Деякі напої входять у вартість. Іноді у вартість входять тільки напої місцевого виробництва, а іноземні подаються за додаткову плату. Безкоштовні напої обов’язково наливаються в склянки. Всі напої в пляшках оплачуються додатково. Наявність свіжих соків та морозива не є обов’язковим — на розсуд готелю [8, с. 100].

За таких варіантах харчування, як «напівпансіон» (HB), «повний пансіон» (FB) і «все включено» (All inclusive, Ultra All inclusive) послуга, як правило, починає діяти в день прибуття з надання вечері, і закінчується сніданком . У разі прибуття в нічні години вечеря не надається. Для відвідування ресторанів системи «А’ля карт» потрібне попереднє резервування місць або додаткова оплата (включаючи багато готелів з системою харчування «все включено»). Меню системи харчування і напоїв визначається адміністрацією готелю. У кожному готелі можуть бути свої правила, нюанси рекомендується уточнити в гіда або службовців готелю.

Для пиття рекомендують використовувати мінеральну воду, яку можна придбати в магазинах і барах готелю (за системи харчування «все включено» в деяких готелях можливе отримання питної води в пляшці в барі готелю).

Не допускається приносити в ресторан готелю власні напої. Не дозволено виносити за межі ресторану продукти, взяті зі шведського столу.

Ресторанний бізнес. Ресторани Туреччини, що працюють обідня пори, зазвичай спеціалізуються на якому-небудь одному виді гарячого. Наприклад у тих, що готують шашлики можна знайти тільки м’ясо або курку на гратах. Підеджілер (лепешечникі) підносять до столу гарячі випечені в духовці тонкі коржики з начинкою з фаршу, різної ковбаси і сиру. Турецька кухня пропонує широкий вибір блюд і ласощів. Гості дивуються з незвичайної різноманітності і якості блюд, тому що перед ними результат тисячолітнього переплетіння культур. Пріоритет надається блюдам з яловичини і баранини. Типові турецькі блюда — донер і кебаб.

У Туреччині дуже популярна долма, де використовуються помідори, кабачки, баклажани, перець і виноградне листя. Особливе значення в турецькій кухні надається солодощам. Найбільш відома — баклава . Свіжі фрукти і ягоди подаються на десерт круглий рік.

Найпопулярніші ресторани Туреччини: Haci Abdullah відкритий щодня з 11.30 до 24.00. Годують смачно — особливо вдаються цьому закладу смажені каштани і смажена риба з луком, проте вживати алкоголь тут не вирішується. І якби тільки тут! “Сухий закон”, на жаль, панує в багатьох стамбульських ресторанах. Та зате в цьому закладі приймаються кредитки Eurocard і Visa. Обід на одну людину обійдеться приблизно в 15-20 доларів. Knaat це недалеко від мечеті Міхрімахи. Відкритий щодня з 10.30 до 22.30. Ресторан з історією, він заснований в 1933 році. Різноманітне меню. Наша рада — спробуйте береки, плов з баранини, салати. Алкоголь не пропонується. Обід коштуватиме 10-15 доларів на людину. Мeshur Halk Koftecisi відкритий щодня з 10.00 до 21.00 [10, с. 46].

3.2. Транспортне сполучення

Внутрішні і міжнародні повітряні перевезення здійснює національна авіакомпанія « Турецькі авіалінії» і кілька приватних компаній. Найбільші аеропорти збудовано у Стамбулі та Анкарі. «Turkish Airlines» має широку мережу місцевих і міжнародних рейсів. Ви можете прилетіти в Стамбул і скористатися внутрішнім рейсом до Ізміру, прибувши в один з його міжнародних аеропортів: Аднан-Мендерес або Даламан, або летіти до міжнародного аеропорту Антальї. Збір при від’їзді з аеропорту не стягується.

Власники невеликих літаків можуть приземлитися прямо в аеропорту Імсік, на крихітній приватної злітно-посадочної смуги, розташованої недалеко від селища килимарів Мумджулар, в 31 км від Бодрума. Імсік має в своєму розпорядженні ескадрильєю 18-місцевих пасажирських літаків, які щодня здійснюють рейси між Стамбулом і Бодрум. І хоча переліт обійдеться трохи дорожче, ніж квиток на внутрішній рейс «Turkish Airlines», з Імсіка можливість безпосередньо потрапити в Бодрум [15, с. 188].

Onur Air є найбільшою приватною авіакомпанією в Туреччині, що налічує 22 літака. Onur Air, працює з 1992 року, забезпечує надійні послуги в авіаційному секторі, створює внутрішні регулярні рейси на додаток до своїх міжнародних перельотів, починаючи з 2003 року.

Onur Air є першою і єдиною авіакомпанією, яка отримала EN9110: 2005 Quality Standardization Certificate in Turkey. Компанія завжди надає додаткові послуги для своїх пасажирів і постійно зростає завдяки її програмі і за розумними цінами на переліт.

Теплоходи «Turkish Merrytime Lines» регулярно здійснюють рейси з Стамбула в Бодрум, Мармарис і Анталію. Існує регулярне паромне сполучення між Бодрумом і півостровом Решадіе (Датча), на південь від затоки Гекова, з квітня по жовтень. Паромна переправа діє також між Бодрумом і грецьким островом Кос, Мармарисом, Родосом, Кушадаси і Самосом [15, с. 189].

Автобуси регулярно курсують зі Стамбула, Анкари і Ізміру в Бодрум, Фетхие, Мармарис, Анталію і Аланія. У Туреччині прекрасне міжміське автобусне повідомлення. Існують як денні, так і нічні рейси. Міжміські автобуси комфортабельні, а плата за проїзд низька. У великих містах автобуси відправляються від автостанції (отогар), у невеликих містечках — з центру.

У кожному місті поряд з таксі, в яких завжди встановлені таксометри, працюють «долмуші» (маршрутні таксі) з фіксованою вартістю проїзду, які їдуть за визначеним маршрутом, не роблячи визначених зупинок. Долмуші курсують між готелями, а також найбільш популярними маршрутами. Ціни за поїздку дуже помірні, а інтервали руху досить невеликі. За вашим проханням водій може зупинити долмуш у потрібному місці. У великих містах курсують автобуси практично по будь-якому напрямку, які нерідко переповнені.

Прокат автомобілів. Автомобіль видається напрокат тільки при наявності посвідчення водія. Усі машини мають страховку “каско”. Мінімальний термін прокату — одна доба, кілометраж не обмежений.

3.3. Культурно-розважальна програма

Плавання з аквалангом. Підводне плавання стає все більш популярним на всьому узбережжі Туреччини. У безпосередній близькості від берега тут багато трапляються останки затонулих кораблів, морські зірки, скати і морські коники. У Бодрумі, який завжди був центром плавання з аквалангом, є кілька шкіл підводного плавання.

Іноземних громадян, охочих зануритися в морські глибини, повинен супроводжувати спеціально призначений турецький провідник-водолаз. Ви можете плавати під водою лише в межах офіційно дозволених меж. Плавання з аквалангом поблизу останків затонулого судна без дозволу місцевої влади може бути кваліфіковано як акт контрабанди і карається тюремним ув’язненням. Катери турецької берегової охорони патрулюють місця проведення підводних розкопок.

Фрахтування яхт. Бодрум, центр кораблебудування з часів Антонія і Клеопатри, служить одним з головних пунктів «Маві Йолджу-лук» («Блакитних круїзів»), подорожі на яхтах в затоку Гекова і малі бухти півострова Решадіе (Датча). Морська подорож — можливо, кращий, а іноді і найдешевший спосіб побачити багато античних міст узбережжя Туреччини. «Блакитний круїз» можна також здійснити з Мармарису.

Бодрум і Мармаріс — порти безлічі суден, побудованих як у Туреччині, так і за її межами, які можна вільно зафрахтувати. Найпопулярніший вид судна — це побудована в Бодрумі гулет, некваплива яхта з широкою круглою кормою. Вона має від чотирьох до шести кают, а її довжина-від 16 до 23 м. Можна зафрахтувати і два інших, що випускаються в Бодрумі судна: великий айнакич і більше дрібний тіранділ, який зручний для коротких подорожей. Ви можете взяти напрокат парусні шлюпки з скловолокна.

Катання на каяках. Багато гірських річок Тавра з холодної як лід водою — улюблене місце катання на каяках. Росте число фірм, що організують такі прогулянки і видають напрокат необхідне спорядження. Найкраще місце для такого активного відпочинку — каньйон Кепрюлю на півночі від Сіде.

Одноденні прогулянки. Одноденні прогулянки на катерах ідеально підходять тим, хто не розташований жити на судні. Ці дрібні суденця «трудяться» за тим же принципом, що і маршрутне таксі, — ви подорожуєте разом з невеликою групою пасажирів до різних бухт, щоб скупатися, помилуватися красотами і ввечері повернутися назад. Тим часом ви можете орендувати один з таких катерів тільки для себе.

Полювання та риболовля. Анталья — це рай для мисливців. Оточуючі її гори Бей і Тавр багаті пернатої та іншої дичиною. Мандрівники з усього світу приїжджають до Антальї, щоб пополювати на кам’яного козла (ябандаг кечісі), в достатку що мешкає в горах. Із пернатих зустрічаються перепели, горлиці, дикі качки та вальдшнепи. У числі диких тварин, на яких відкрито полювання, — лисиці, зайці та куниці [15, с. 216].

Ловля форелі — найбільш популярне проведення часу на берегах річок Манавгат, Акчай, Керуючий і Кепрю, які протікають по території вілайєта Анталья.

Турецька лазня. Особливість турецької лазні — це повна відсутність душових кімнат і наявність густого щільного водяного пара. У кам’яному приміщенні в середині залу знаходиться великий мармуровий камінь, що нагрівається зсередини, на стінах розташовуються декілька кранів, з яких йде гаряча і холодна вода. У лазні працюють професійні масажисти, які вміло зроблять відмінний масаж, використовуючи густу і повітряну піну і ароматизовані креми. Для любителів сухої пари є класична сауна, а також басейн і джакузі.

Теніс. При більшості готелів і готелів маються тенісні корти. Ракетки, м’ячі і спортивну форму можна взяти на прокат.

Гольф. У 1994 р. в Белеку, курортному районі на схід від Анталії, відкрився перший Національний гольф-клуб з професійної 18-лунковому майданчиком. Клуб має в своєму розпорядженні також тренувальний полігон та «канонічні» 9-лункові навчальні поля для початківців. Можна взяти напрокат ключки, візки та інше, найняти хлопчиків, які подають ключки та м’ячі при грі, а також професійних тренерів для навчання. Місця необхідно бронювати заздалегідь.

Гірські сходження, піші походи та огляд печер. Для активного відпочинку в провінції Анталья розроблені спеціальні маршрути. Печери Бельдібі і Караін, населені людьми в кам’яному столітті, — одні з найбільших на території Туреччини.

Катання на лижах. Протягом березня і квітня можна в один і той же день покататися на лижах на гірському курорті Сакликент («Загублене місто») і скупатися в Середземному морі. Гірськолижний курорт, який відкритий під час зимового сезону, розташований у горах Бей, всього в 50 км від Анталії [15, с. 219].

Нічне життя. Пізно вночі численні нічні клуби, бари, паби і дискотеки оголошують пронизливими звуками узбережжя Туреччини. Бодрум знаменитий своїми нічними клубами, барами та дискотеками, найвідоміша з яких «Галікарнас», з танцювальним майданчиком під відкритим небом.У Мармарісі є навіть «вулиця барів» вздовж берега моря.Можна зазирнути в популярний бар «Кейіф», що розмістився на другому поверсі будівлі морського вокзалу, звідки відкривається чарівний вид на мерехтливі вогні нічного міста.

Висновки

Галузь туризму — це складний комплекс організацій суспільного і комерційного секторів, звичайно виступаючих посередниками між публікою і туристичними продуктами. Багато туристів подорожують самостійно, так що промоушн не повинен бути націлений виключно на туристичну галузь. В зв’язку з високим ступенем загострення конкурентної боротьби на міжнародному туристському ринку більшість туристських фірм стали пропонувати своїм клієнтам комплексне обслуговування за певною програмою. Це різко і доволі сильно збільшило ринок, розширивши систему попиту і пропозиції, дозволило диференціювати його, а туристським фірмам — спеціалізуватися на тому чи іншому виді програм (тематиці, технології), що, звісно, одразу підвищило рівень обслуговування.

Програма обслуговування — це набір запланованих послуг, розподілений за днями і часом їх надання. Програмний туризм — це робота над програмами обслуговування.

Політична, соціальна і фінансова інтеграція багатьох країн створить оптимальні умови для розвитку і вдосконалення готельної, транспортної, торговельної інфраструктури і інших ресурсів туристського ринку, а також забезпечення безпеки туристів під час подорожей, охорони і дбайливого використання в цілях туризму навколишнього середовища не тільки в розвинених, але і в країнах, що розвиваються. Є підстави стверджувати, що світовий туризм має величезний потенціал і, отже, можна оцінювати перспективи його розвитку на перші десятиріччя XXI століття. Туроператори повинні вибирати найоптимальніший метод ціноутворення, орієнтуючись на національній туристичний ринок, споживачів, ресурси, які є в розпорядженні. Країна має ставити собі за мету зайняти вигідне положення на міжнародному ринку туристичних послуг, так як це гарантує постійні надходження в бюджет, зміцнення вже існуючих міжнародних зв’язків і встановлення нових Розпочавши розвивати туризм наприкінці 1980-х, Туреччина за двадцять років досягла меж можливості прибережної «першої лінії» протяжністю 300 км. На колись пустинному березі Турецької Рів’єри сьогодні збудовано близько тисячі готелів, але і цього вже явно недостатньо, щоб розмістити усіх бажаючих Надзвичайна популярність Туреччини пояснюється також і колосальними засобами що виділяються на розвиток у індустрії та рекламу туристичних можливостей регіону по всьому всіті. Таким чином, Туреччина — країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн. Туреччина — це історія, яка завжди поряд з нами, яка залишила тут свої незліченні автографи. Це незліченна кількість пам’ятників тисячолітньої давності середньовічні палаци і храми, мавзолеї і мечеті. Це і один з найбільших місто-порт Туреччини Стамбул. Тут пам’ятники старизни є сусідами з сучасними хмарочосами, фабриками, заводами університетами, театрами, музеями. У Туреччині є багатство, яке ніколи не виснажується, тисячі кілометрів побережжя, сонця і моря, тому Егейське побережжя називають і “березовим намистом Туреччини”.

Туреччина займає 3 місце в загальному списку найбільш відвідуваних країн. Туреччина славитися високим комфортом готелів, відмінним сервісом, а найголовніше, найдавнішими пам’ятниками історії і архітектури. Крім оглядів визначних пам’яток Туреччини, тут можна добре відпочити: адже там тепло, море, сонце. Це чудовий курорт можна відвідувати цілий рік. Туристичні фірми розробляють спеціальні програми відпочинку, екскурсії. Можна відвідати з дітьми Акваленд — світ водяних розваг, прокотитися на яхті по Середземному морю, зробити захоплюючий спуск по гірській ріці на каноє і плотах (називається рафтинг). Захопливим плаванням можна запам’ятати красу підводного плавання, узявши напрокат відеокамери для підвідних зйомок. Туреччина — країна з молодим населенням: більше 25 % його складають люди молодше 20 років. Турки — відкритий, гостинний і гордий народ.

Список використаних джерел

Александрова А. Ю. Международный туризм. — М.: КНОРУС, 2010. — 459 с.
Беликов И. Л. Организация туризма: Конспект лекцій. — ДИТБ. — Донецк, 2000. — 148 с.
Борзенко А.Е. Турция. Самостоятельные путешествия. — Из-во «Вильямс», 2005. – 480 с.
Воронкова Л.П. История туризма и гостеприимства: Учеб. пособие. — М. : Издательско-торговый дом „Гранд”. Фаир-Пресс, 2004. – 303 с.
Крылов Д., Шанин В. Путеводители с Дмитрием Крыловым. Турция. — Из-во «ЭКСМО» ЗАО, 2010. – 368 с.
Мазур А. Анталья: хорошо тюнингованный Крым // Сегодня. — 2008. — 20 мая. — С. 5-7
Масове харчування, готельне господарство і туризм в умовах ринкових відносин: Збірник наукових праць /Київський держ. торговельно- економічний ун-т / М.І. Пересічний. — К., 1997. – 139 с.
Мельниченко С.В., Ведмідь Н.І.. Менеджмент підприємства туристичної індустрії: Навч.-метод. посіб. — К. : КНТЕУ, 2005. – 217 с.
Разливаев А. А. Турция // Новая и новейшая история. — 2009. — № 5 . — С. 29-34
Сидоренко В. Туреччина: прийшов, побачив, відпочив // Міжнародний туризм. — 2001. — № 3. — С. 44-47
Сни про Туреччину // Міжнародний туризм. — 2004. — № 3. — С. 64-71
Подих Істанбула // Міжнародний туризм. — 2006. — № 5. — С. 38-45
Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму: Навч. посіб. — К.: КНТЕУ, 2005. – 180 с.
Туристы правят Турцией // Иностранец. — 2002. — 11 июня. — С. 35-39
Турция. Путеводитель, — АСТ, Астрель, 2004. – 406 с.
Фастовець О.О. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів: Навчальний посібник. — К.: Вид-во ФПУ, 2007. – 233 с.
Эбаноидзе И. Дорогами святых апостолов // Вокруг света. — 2007. — С. 62-84
Экономика современного туризма, Под. ред. докт. Эк. наук Г.А. Карповой. Москва — Санкт-Петербург, Издат. Торговый Дом «Герда», 1998. — 420 с.