Уцінка товарів як інструмент цінової політики

Вступ

В нинішніх умовах господарювання асортимент товарів у роздрібній мережі може налічувати декілька тисяч найменувань, а тому важко спрогнозувати рівень реалізації конкретного товару. Відповідно виникають ситуації, коли товар залежується, а тому підприємство змушене знижувати на нього ціну з метою відшкодування витрат, пов’язаних з придбанням такого товару. Зниження ціни на товари в роздрібній торгівлі здійснюється шляхом проведення уцінки відповідно до норм Положення про порядок уцінки. Вчасне виявлення товарів, що підлягають уцінці, а також її проведення та відображення в обліку в сьогоднішніх умовах є важливим аспектом діяльності підприємств, особливо підприємств роздрібної торгівлі.

Під час проведення даного дослідження основним завданням було поставлено дослідити порядок проведення уцінки та процес відображення результатів уцінки в обліку.

Уцінка запасів відбувається шляхом зменшення первісної вартості, а тому спочатку потрібно дослідити, що формує первісну вартість запасів. Відповідно до норм П(С)БО 9 «Запаси» встановлено, що запаси зараховують на баланс за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів є їхня вартість, за якою вони вперше беруться на облік, і формується залежно від способу їх надходження на підприємство.

Товарні запаси є однією з основних складових оборотних засобів торговельних підприємств. В умовах застосування П(С)БО 9 «Запаси» важливе значення для управління підприємствами торгівлі має, зокрема, теоретичне обґрунтування порядку ведення бухгалтерського обліку уцінок товарів та його практична адаптація на підприємствах цієї галузі.

Основні аспекти бухгалтерського обліку товарів розглянуто М. Білухою, Ф. Бутинецем, Л. Нападовською, В. Сопко, Н. Ткаченко, А. Алексєєвою, О. Бакуровою, О. Веренич, Н. Морозовою, Г. Нашкерською, А. Шаповаловою, В. Горностаєвою та ін. Віддаючи належне науковим напрацюванням цих вчених, слід відзначити, що питання обліку уцінки товарів змістовно не розглядалися, саме тому потребують подальшого наукового дослідження.

Метою роботи є дослідження порядку ведення бухгалтерського обліку уцінки товарів на підприємствах торгівлі і, зокрема, визначення чистої вартості реалізації цих активів відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси». В якості інформаційної бази для дослідження використані напрацювання вітчизняних і зарубіжних науковців з цього питання, а також публікації у спеціалізованих економічних виданнях. У процесі дослідження застосовувались такі методи, як монографічний, аналізу, синтезу, порівняння та аналогій. Об’єктом дослідження є процес організації та методології обліку уцінки товарів на підприємствах торгівлі.

1. Поняття та сутність  уцінка товарно-матеріальних цінностей

У бухгалтерському обліку та звітності запаси відображають за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації [3]. Чиста вартість реалізації запасів — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

За чистою вартістю реалізації запаси відображають у разі, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації (сума уцінки), списується на витрати звітного періоду.

Уцінку товарно-матеріальних цінностей слід проводити, якщо:

1. реальна ціна запасів знизилася;
2. запаси зіпсувалися, застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Також виробничим та торговельним підприємствам рекомендується проводити за рішенням керівника уцінку:

• продукції, якщо вона не користується попитом у споживачів (лежить на полиці більше 3-х місяців);
• товарів або продукції, які частково втратили свою первісну якість (внаслідок тривалого зберігання, пошкодження тощо);
• надлишкових цінностей, тобто запасів, які більше 3-х місяців не використовують для виробництва продукції (через відсутність попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Не підлягають уцінці товари, продукція і надлишкові цінності, які оформлені в заставу, знаходяться в резерві, перебувають на відповідальному зберіганні, а також технічно складні товари, на які немає виробничого паспорта.

Уцінка товарів на виробничих і торговельних підприємствах і в організаціях проводиться за даними інвентаризації. Під час проведення уцінки підприємству доцільно керуватися Положенням про уцінку. Для більш ефективного і чіткого проведення уцінки, її необхідно здійснювати у певній послідовності та в декілька етапів. Уцінка товарів та інших матеріальних цінностей проводиться у три етапи:

1. На цьому етапі необхідно виявити і задокументувати обсяги запасів, які необхідно буде уцінити. Для цього слід здійснити вибіркову інвентаризацію запасів. До інвентаризаційної комісії бажано включити бухгалтера, економіста по цінах, товарознавця, технолога та інших фахівців, які орієнтуються в цінах на запаси, що інвентаризуються, в кон’юнктурі ринку тощо. За результатами інвентаризації складають опис-акт уцінки товарів у двох примірниках.
2. На другому етапі комісія має визначити розмір уцінки за кожним видом запасів. При цьому необхідно враховувати ступінь втрати запасами своїх споживчих властивостей, наповнення ринку цими запасами та інші фактори. Після того, як суму уцінки буде визначено і комісія зазначить її в описі-акті, ці документи передають на розгляд і затвердження керівнику підприємства, який має їх розглянути та затвердити протягом двох днів після отримання. Після затвердження керівником один примірник опису-акта передають до бухгалтерії підприємства, а другий — матеріально відповідальній особі. Уцінені товари підлягають перемаркуванню шляхом перекреслення старої ціни та запису нової на кожній одиниці товару і завіряння підписом голови комісії з уцінки.
3. Відображення суми уцінки в бухгалтерському обліку відбувається шляхом здійснення записів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки. Уцінка запасів, проведена за рішенням платника податку згідно з правилами бухгалтерського обліку, з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів і валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов’язані з придбанням таких запасів.

На торговельних підприємствах, де облік ведеться за цінами продажу, суми уцінки в межах торгової націнки відображаються за дебетом рахунку 285 «Торгова націнка» та кредитом рахунку 282 «Товари в торгівлі». Уцінка понад межі торгової націнки відображається за дебетом рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» і кредитом рахунку 282 «Товари в торгівлі». Таким чином, якщо відбувається уцінка товарів, що обліковуються за цінами продажу, спочатку списується сума уцінки в межах торгової націнки. При її перевищенні залишок суми відображається у складі витрат. На складах, де облік товарів відбувається за цінами придбання, для обліку суми уцінки застосовується рахунок 946 «Втрати від знецінення запасів» та рахунок 281 «Товари на складі». В кінці звітного періоду дебетовий оборот рахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» списується на зменшення фінансового результату.

Використання уцінки в нинішніх ринкових умовах є одним з основних методів, що дає можливість підприємству прискорити реалізацію продукції, що не користується попитом, а відповідно відшкодувати витрати, пов’язані з її придбанням у повному обсязі (за умови, що уцінка здійснена в межах торгової націнки) чи частково (уцінка здійснена понад рівень торгової націнки). Уцінка є поняттям, що подібне до знижки, оскільки в обох випадках відбувається зниження ціни. Але якщо знижка — це в першу чергу маркетинговий інструмент, спрямований на стимулювання збуту товарів, то уцінка – це вимушений захід підприємства, спрямований на відшкодування понесених витрат.

Коливання попиту і пропозиції на окремі групи товарів, їх псування, фізичне та моральне старіння призводять до того, що облікова (балансова) вартість таких активів перевищує їх ринкову ціну. За таких умов торговельне підприємство змушене проводити уцінку товарів.

Основними документами, які регламентують питання вартісної оцінки товарів і порядок проведення їх уцінки, є П(С)БО «Запаси» та Положення про уцінку. Запаси (у тому числі товари) відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою із двох оцінок — первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 П(С)БО «Запаси»). Запаси слід відображати за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації запасів визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням із очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на збут.

Згідно з п. 1 Положення про уцінку підприємство може проводити уцінку товарів широкого вжитку, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також товарів і продукції, які частково втратили свою первісну якість. У п. 2 цього Положення зазначено, що уцінка товарів проводиться на торговельних підприємствах і в організаціях усіх форм власності у разі потреби за рішенням керівника (власника) підприємства.

Для постійного моніторингу вартості товарів протягом кварталу та на дату балансу на підприємстві доцільно створити постійно діючу комісію з переоцінок. У п. 3 Положення про уцінку наведено рекомендації щодо складу відповідної комісії. До неї, зокрема, рекомендовано включати заступника керівника підприємства (голова комісії), головного бухгалтера, товарознавця, економіста з цін, технолога та інших спеціалістів підприємства, обізнаних із кон’юнктурою і попитом на ринку.

Для підтвердження того, що на підприємстві дійсно проводилися заходи щодо виявлення на дату балансу товарних запасів, які втратили первісно очікувану економічну вигоду, доцільно:

• затвердити наказом керівника підприємства Положення про комісію з переоцінок. Одним із завдань цієї комісії має бути здійснення вартісної оцінки товарних запасів, що є на підприємстві, та проведення у необхідних випадках їх переоцінок (у тому числі уцінок);
• доручити спеціалістам, які мають відповідну кваліфікацію (товарознавець, економіст з цін або інші спеціалісти підприємства, що обізнані з кон’юнктурою і попитом на ринку), проводити постійний моніторинг вартості товарів, що є на підприємстві. Як джерела інформації про ціни на товари можуть бути використані статистичні дані, дані прайс-листів, біржових торгів, засобів масової інформації тощо;
• затвердити періодичність проведення засідань комісії з переоцінок. За результатами засідання складається протокол, у якому на підставі звітів відповідних спеціалістів відображається їхня думка щодо вартісної оцінки товарних запасів.

Якщо вартість товарів не знизилася, то такий протокол може бути доказом того, що проведення уцінки є недоцільним і товари на дату балансу в обліку й звітності відображено за належною вартістю. Інакше до кінця кварталу необхідно провести уцінку товарних запасів.

Уцінка товарів має проводитися за даними інвентаризації (п. 4 Положення про уцінку). Зазвичай комісія проводить не суцільну інвентаризацію майна підприємства, а вибіркову — підраховує саме ті товари, вартість яких знизилася. Потрібно зауважити, що керівник підприємства може прийняти рішення щодо уцінки станом на перше число місяця за даними обліку (тобто у цьому разі інвентаризацію проводити необов’язково).

Слід наголосити, що згідно з п. 11 Положення про уцінку розміри уцінки товарів комісія має визначати на підставі експертних оцінок, але з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей і насиченості ринку цими запасами. Однак у листі Міністерства економіки України від 26 лютого 2008 р. № 91-22/65 роз’яснено, що в жодному нормативно-правовому акті не передбачено потреби залучати до проведення уцінки залежалих товарів сертифікованих експертів, тому оцінка здійснюється комісією, затвердженою керівником підприємства.

Дані про уцінені запаси записують в опис-акт. Цей документ складають на кожному складі, де зберігаються запаси, а на підприємствах роздрібної торгівлі — у кожному відділі (секції), магазині чи іншій торговій одиниці у двох примірниках. Його мають підписати члени комісії, а також матеріально відповідальні особи. Якщо окремі товари уцінюють повторно, то в описах-актах зазначається ціна після першої та другої уцінки.

Ведення податкового обліку уцінок не викликає особливих труднощів. Якщо платник податку на прибуток ухвалює рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансової вартості запасів і валових доходів або валових витрат такого платника податку, пов’язаних із придбанням таких запасів (п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [3]). Таким чином, після проведення уцінки не потрібно коригувати нараховані раніше валові витрати. Якщо призначення уцінених запасів не змінилося і вони й далі будуть використовуватися в оподатковуваних ПДВ операціях у рамках господарської діяльності підприємства, то сформований при придбанні цих запасів відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) [4] податковий кредит із ПДВ коригувати не потрібно.

Що стосується бухгалтерського обліку, то певні труднощі виникають при визначенні чистої вартості реалізації товарів. Для визначення чистої вартості реалізації кожної одиниці товарів очікувану ціну продажу таких товарів необхідно зменшити на суму очікуваних витрат на їх збут (реалізацію).

Чиста вартість реалізації запасів повинна бути досить надійною їх оцінкою, яка базується виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію», зазначає Г. Нашкерська [8, с. 239]. Однак яким чином бухгалтер має визначити суму очікуваних витрат на збут (реалізацію), які відносяться до товарів, що їх уцінюють, у П(С)БО «Запаси» [1] не установлено. Тому на підприємствах торгівлі комісія під час проведення уцінок, як правило, не визначає суму очікуваних витрат на збут (реалізацію) товарів, які уцінюються (тобто для спрощення вважають, що чиста вартість реалізації уцінених товарів дорівнює їх очікуваній ціні реалізації). У зв’язку з цим, відповідно до принципу обачності в бухгалтерському обліку, слід запобігати завищенню оцінки активів, отже, необхідно знайти спосіб визначення суми очікуваних витрат на збут (реалізацію) товарів, які підлягають уцінці.

Оскільки ні П(С)БО «Запаси» [1], ні інші нормативні документи не визначають порядок розрахунку суми очікуваних витрат на збут (реалізацію), пропонуємо розраховувати цю суму за середнім відсотком витрат на збут (реалізацію) на підставі фактичних даних за минулий місяць або квартал. Витрати, пов’язані зі збутом (реалізацією, продажем) товарів, відповідно до Інструкції № 291 [5] обліковуються на рахунку 93 «Витрати на збут».

Для визначення суми очікуваних витрат на реалізацію товарів доцільно використати наведений у п. 19 П(С)БО «Витрати» [6] перелік витрат на збут (реалізацію). У цьому самому пункті визначено, що до складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, крім витрат, наведених у п. 18, 20 і 27 цього П(С)БО (це відповідно адміністративні, інші операційні та фінансові витрати). Потрібно зазначити, що деталізований перелік витрат на збут викладено у п. 24 розділу 4 Методичних рекомендацій № 145 [7].

2. Аналітичний аналіз сучасного стану уцінки товарів

Розглянемо на прикладі, як з урахуванням викладених вище пропозицій слід розраховувати суму очікуваних витрат на збут (реалізацію), що відносяться до товарів, які уцінюються. Потрібно нагадати, що під час формування продажної ціни товарів податок на додану вартість згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ [4] додатково нараховується на договірну ціну таких активів.

На торговельному підприємстві ТОВ «Альфа» обсяги продажу товарів за минулий місяць за продажною вартістю без урахування ПДВ становили 400 тис. грн, крім того ПДВ 80 тис. грн. За цей самий місяць сума витрат на збут (реалізацію) товарів, нарахована та списана на фінансовий результат (оборот за дебетом субрахунку 791 «Результат основної діяльності» в кореспонденції із субрахунком 93 «Витрати на збут»), становила 12 тис. грн.

У поточному місяці на торговельному підприємстві виявлені 20 застарілих телевізорів «Korda»-21M, які не мають збуту більше року та характеризуються такими вартісними даними:

—         продажна вартість одиниці без ПДВ — 2500 грн, крім того ПДВ — 500 грн;

—         собівартість (балансова вартість) телевізора становить 2100 грн.

Товари в обліку відображено за продажною вартістю за дебетом рахунку субрахунку 282 «Товари в торгівлі». Націнку до товарів відображено за кредитом субрахунку 285 «Торгова націнка».

Оскільки згідно з п. 2 Положення про уцінку на торговельних підприємствах уцінка товарів, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців), може проводитись у міру потреби за рішенням керівника підприємства, то керівник торговельного підприємства скористався своїм правом і видав наказ про проведення уцінки цих товарів станом на 15 число поточного місяця.

Унаслідок проведеної членами комісії з переоцінок роботи встановлено, що у зв’язку з моральним старінням цієї моделі телевізора у звичайних умовах ведення торговельної діяльності його можна продати лише за ціною 1850 грн, крім того ПДВ — 370 грн. Таким чином, для цілей ведення бухгалтерського обліку зазначена вартість телевізора є його очікуваною ціною реалізації (продажу). Для здійснення уцінки товарів цієї інформації недостатньо. Телевізор у балансі на звітну дату має відображатися не за очікуваною ціною реалізації без урахування ПДВ — 1850 грн, а за чистою вартістю реалізації. Саме тому для визначення чистої вартості реалізації телевізора очікувану ціну реалізації необхідно зменшити на суму очікуваних витрат на реалізацію (п. 26 П(С)БО «Запаси» [1]).

З умов прикладу відомо, що за минулий місяць сума витрат на збут (реалізацію) товарів становила 12 тис. грн. Звідси можна визначити, що витрати на збут (реалізацію) товарів у середньому становлять 3 % продажної вартості товарів (без урахування ПДВ):

(12000 : 400000) • 100 = 3 %.

Як було зазначено вище, комісія встановила, що очікуваною ціною реалізації телевізора (без урахування ПДВ) є 1850 грн. Середній відсоток витрат на збут (реалізацію) товарів, що фактично склався у магазині за результатами минулого місяця, становить 3 %, що у розрахунку на один телевізор дорівнює 55.5 грн:

(1850 : 100) • 3 = 55.5 грн.

Якщо від очікуваної ціни реалізації телевізора без урахування ПДВ відняти очікувані витрати на збут (реалізацію), то ми визначимо чисту вартість реалізації одного телевізора: (1850 — 55.5) = 1794.50 грн. Таким чином, після переоцінки балансова вартість телевізора має дорівнювати 1794.50 грн.

Потрібно зазначити, що форма опису-акту уцінки, що її передбачено Положенням про уцінку [2], не дає достатньої інформації для правильного відображення в обліку результатів уцінки бухгалтером роздрібного магазину, в якому ведеться облік товарів за продажними цінами. Підприємствам можна рекомендувати додатково складати допоміжний розрахунок, у якому попередньо визначається величина уцінки та зміни у структурі ціни телевізора до і після уцінки. Дані розрахунку потім будуть використані при складанні опису-акту, який затверджується керівником підприємства. Пропонуємо складати розрахунок за формою, яку наведено нижче.

ТОВ «Альфа» м. Київ 15.07.2010 р.

РОЗРАХУНОК зменшення ціни товарів, що підлягають уцінці

Ми, комісія з переоцінок у складі заступника директора Петренка А.В., головного бухгалтера Іванової А.А., товарознавця Мельник С.С. визначили, що уцінку телевізорів «Korda»-21M доцільно здійснити у розрахунку на товарну одиницю за рахунок зменшення торговельної націнки на суму 474.50 грн та балансової вартості (собівартості) на суму 305.50 грн на підставі такого калькулювання:

№

пор. Показники Сума, грн Різниця, грн (графа Г — графа В) до

уцінки після

уцінки А Б В Г Д 1 Продажна вартість з ПДВ 3000.00 2220.00* -780.00 2 Продажна вартість без ПДВ (ряд.1 : 120)*100 2500.00 1850.00 -650.00 3 Сума ПДВ у продажній ціні (ряд.1 : 120)*20 500.00 370.00 -130.00 4 Балансова вартість 2100.00 1794.50** -305.50 5 Торговельна націнка (ряд. 1 — ряд. 4) 900.00 425.50 -474.50

*        Визначено комісією на підставі цін (з урахуванням ПДВ), що склалися на ринку.

** Визначено як різницю між очікуваною ціною продажу телевізора без урахування ПДВ (1850.00 грн) та сумою очікуваних витрат на збут (реалізацію) (55.50 грн).

Голова комісії      Петренко   Петренко А. В.

Члени комісії:      Іванова       Іванова А. А.

Мельник С. С.

Відповідно до п. 27 П(С)БО «Запаси» [1] сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, списується на витрати звітного періоду. Інструкцією № 291 [5] передбачено, що облік втрат, пов’язаних із знеціненням запасів, відображається у бухгалтерському обліку на субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів». Якщо облік товарів ведеться за продажними цінами з використанням субрахунку 285 «Торгова націнка», то при проведенні уцінки слід зменшити не лише балансову вартість товарів, а й частину торговельної націнки.

На підставі розрахунку, наведеного вище, можна визначити джерела, за рахунок яких зменшиться вартість телевізора:

• суму зменшення балансової вартості товару, яка списується на витрати звітного періоду, наведено у ряд. 4 Розрахунку зменшення ціни товарів, що підлягають уцінці, колонка «Д» — 305.5 грн. В обліку цю суму списують за дебетом субрахунку 946;
• суму зменшення ціни телевізора, яка здійснюється за рахунок торговельної націнки, наведено у ряд. 5 цього Розрахунку, колонка «Д» — 474.5 грн. Цю суму списують за дебетом субрахунку 285.

Сума уцінки продажної ціни одного телевізора з 3000 грн до 2220 грн має дорівнювати сумі зменшення балансової вартості телевізора та його торговельної націнки (305.5 грн + 474.5 грн). Перевіримо правильність розрахунків:

(3000 — 2220) = 780 = (305.5 + 474.5).

Бухгалтерські записи за даними прикладу наведено у таблиці.

Зміст господарської операції Бухгалтерський облік Податковий

облік дебет кредит сума,

грн ВД ВВ За результатами проведеної уцінки продажна вартість 20 телевізорів змен­шилася на 15600 грн (20 шт. • (3000 грн. — 2220 грн)), при цьому: а) списано на витрати звітного періоду суму зменшення їх балансової вартості (20 • 305.5) = 6110 грн 946 282 6110.00   _* б) зменшено ціну телевізорів за рахунок частини торговельної націнки (20 • 474.5) = 9490 грн 285 282 9490.00 — — Визначено фінансовий результат 791 946 6110.00 — —

Примітка. У податковому обліку сума уцінки балансової вартості товарних запасів не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Проведене дослідження дозволяє зробити певні висновки.

По-перше, відповідно до принципу обачності в бухгалтерському обліку слід запобігати завищенню оцінки активів. Із цим принципом цілком узгоджується норма п. 26 П(С)БО «Запаси» [1], відповідно до якої при проведенні уцінки товарів чисту вартість реалізації таких активів слід визначати за кожною одиницею вирахуванням із очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на збут (реалізацію).

По-друге, ні П(С)БО «Запаси», ні інші нормативні документи не визначають порядок розрахунку суми очікуваних витрат на збут (реалізацію). Запропоновано розраховувати цю суму за середнім відсотком витрат на збут (реалізацію) на підставі фактичних даних за минулий місяць або квартал.

По-третє, запропонований спосіб розрахунку суми очікуваних витрат на реалізацію, що відносяться до товарів, які підлягають уцінці, дозволить економічно доцільним шляхом визначити чисту вартість реалізації таких товарів. У результаті при відображенні таких запасів у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства не завищать балансову вартість активів і повністю дотримаються вимог п. 24-26 П(С)БО «Запаси».

3. Шляхи вдосконалення обліку уцінки товарів

На торговому підприємстві отримання доходу від продажу товарів є основним напрямом діяльності. За ступенем ліквідності активи поділяються на ліквідні та неліквідні.

Виділяють можливі причини «неліквідності» (зменшення попиту з боку покупців) до закінчення терміну придатності:

1) товар морально або технічно застарілий;

2)знизилась якість товару внаслідок тривалого зберігання або недотримання умов зберігання;

3) строк споживання товару незабаром закінчується;

4) товар має сезонний характер;

5) на складі накопичилась велика кількість одиниць товару схожих номенклатур;

6) виявлення прихованого дефекту в окремій партії товару;

7) перепрофілювання підприємства тощо.

Ситуація на ринку час від часу веде до здешевлення одних товарів і різкого стрибка цін на інші. Таким чином, на балансі торгового підприємства нагромаджуються товарні залишки, і підприємство повинно вирішити, що з ними робити і як їх позбутися. Такі товари можна продати, використати у власній господарській діяльності або списати. Це можна здійснювати, наприклад, таким чином:

— продати під час проведення акції з використанням знижок (провести акцію, застосувавши акційні ціни).

Щоб продати «неліквідні» товари, продавець часто змушений вдаватися до зменшення їх вартості. І тут виникає питання щодо визначення звичайної ціни на такі товари. Відповідно до п. 1.20 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною є ціна товарів, визначена сторонами договору [6]. Порядок проведення уцінки товарів на торговому підприємстві регламентовано Положенням про уцінку, згідно з п. 2 якого, уцінка товарів проводиться у міру потреби за рішенням керівника (власника) підприємства.

Сума уцінки товарів відповідно до п. 27 П(С)БО 9 «Запаси» списується на витрати того звітного періоду, в якому проведено уцінку та підписано опис-акт уцінки. Результати проведеної торговим підприємством уцінки в бухгалтерському обліку відображаються бухгалтерським записом:

Д-т 946 «Втрати від знецінення запасів» К-т 28 «Товари»

Уцінка товарів зменшує їх балансову вартість на суму уцінки. Тому при визначенні фінансових результатів від продажу уцінених товарів слід робити такі записи: — на дату уцінки — зменшення балансової вартості товарів на суму уцінки, яку враховано у витратах періоду Д-т 946 К-т 28;— списання суми уцінки на фінансовий результат Д-т 791 К-т 946; — при здійсненні продажу уцінених товарів — списання уціненого товару з балансу.

Витрати на придбання товарів включаються до валових витрат на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток за загальними правилами. Одночасно вартість товарів, оприбуткованих, але не відвантажених, включається до приросту (убутку) балансової вартості запасів на підставі п. 5.9 Закону про прибуток, тим самим збільшуючи валові доходи.

Оскільки придбання товарів здійснюється з метою подальшого продажу, то ПДВ за правилом першої події включається до податкового кредиту згідно з пп. 7.4.1 Закону про ПДВ (за наявності належним чином оформленої податкової накладної).

Якщо в подальшому буде встановлено, що товар зіпсовано (якість товару не відповідає вимогам, встановленим для такої категорії товарів), то на день виявлення факту псування товарів на підприємстві обов’язково необхідно провести інвентаризацію. Докладніше визначення неякісної продукції наведене у ст. 1 Закону України від 14.01.2000 р. №1393-XIV «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».

Неякісна та небезпечна продукція:

• продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей;
• продукція, яка не відповідає обов’язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров’я людини, майна і довкілля;
• продукція, якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається;
• продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися;
• продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився;
• продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.

Подальший облік товарів залежить від ступеню псування.

Таблиця 1. Відображення в обліку уцінки зіпсованих товарів

Уцінка товарів проводиться за даними інвентаризації. Керівник підприємства може прийняти рішення щодо уцінки станом на 1-е число місяця за даними обліку. Розмір уцінки товарів визначається комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей та ринкової вартості цих товарів.

Для проведення уцінки зіпсованих товарів керівник підприємства затверджує комісію, до складу якої, як правило, входять: заступник керівника підприємства (голова комісії), головний бухгалтер, товарознавець, економіст з цін, технолог та інші спеціалісти підприємства, обізнані з кон’юнктурою і попитом на ринку. Про це також йдеться в листі Держкомпідприємництва від 26.12.2003 р. №7587.

Дані про уцінені товари записують в опис-акт. Форма акта наведена в додатку до Положення №120. Опис-акт складається на підприємствах оптової торгівлі та постачання у кожному складі товарів, а на підприємствах роздрібної торгівлі — у кожному відділі (секції), магазині чи іншій торговій одиниці у двох примірниках і підписується членами комісії, що проводила уцінку, а також матеріально відповідальними особами. Якщо окремі товари уцінюються повторно, то в описах-актах зазначається ціна після першої та другої уцінки.

Матеріали на уцінку товарів (у необхідних випадках разом з письмовими поясненнями матеріально відповідальних осіб) повинні бути розглянуті і затверджені керівником підприємства у 2-денний термін після їх отримання (п. 16 Положення №120). Перший примірник затвердженого опису-акта передають до бухгалтерії, другий — матеріально відповідальній особі. Результати уцінки відображаються в бухобліку у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки.

Висновки

Таким чином, на сучасному етапі розвитку ринкової економіки головною метою обліку є забезпечення управління продажами товарів і підприємства в цілому гнучкою інформаційною базою у вигляді проаналізованих аналітичних даних для прийняття ефективних і своєчасних управлінських рішень, пов’язаних з (за функціями управління):

— плануванням маркетингової діяльності, зокрема активізаційних заходів, розробкою обсягів продажу тощо;

— організацією (раціональна організація процесу продажу товарів та ефективного управління);

— системою бухгалтерського обліку та внутрішнього аудиту, яка має бути побудована таким чином, щоб сприяти прийняттю обґрунтованих управлінських рішень;

— контролем (контроль за здійсненням діяльності підприємства з продажу товарів; своєчасною адаптацією підприємства до змін внутрішнього та зовнішнього середовища; зниженням ризиків здійснення діяльності підприємства з продажу товарів; забезпеченням ефективного розвитку в умовах конкуренції);

— забезпеченням відповідності управління продажними цілям і стратегії підприємства);

— мотивацією (мотивацією працівників, зайнятих продажами товарів, до ефективного виконання своїх функцій; мотивацією споживачів до придбання товарів відповідного магазину).

Список використаної літератури

1. Валентинова Т. Уцінка ТМЦ: облік і документальне оформлення // Все про бухгалтерський облік. – 2007. – №47. – С.15-16
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 4, ст. 29
3. Наталія Куцміда, «Неліквідний» товар: що з ним робити? // «Дебет-Кредит» № 37, 2008 р.
4. Нашкерська Г. В. Бухгалтерський облік : навч. посібник / Г. В. Нашкерська. — К. : Центр навч. л-ри, 2004. — 464 с.
5. Переверзєва О. Уцінка товару та її вплив на бухгалтерський та податковий облік // Головбух. – 2006. — №21. – С.13-16
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. №246
7. Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого спільним наказом Мінекономіки, Мінфіну України від 15.12.99 р. № 149/300.
8. Самарченко О. Через уцінку до звичайної ціни // Бухгалтерія. – 2007. — №17. – С.51-53
9. Талалаева Ю.Н. Продажа излишних и неликвидных материальных ценностей. Учет и налогообложение // Консультант бухгалтера № 3, 2006 р.