Україна та Білорусь

1. Проаналізуйте двосторонні відносини України з Білорусією

Для України Білорусь є дуже важливим політичним, економічним і соціальним партнером. Це обумовлено цілим рядом причин. По-перше, наявність спільного українсько-білоруського кордону. По-друге, ще від часів Радянського Союзу Україна та Білорусь мають взаємопов'язану систему транспортних комунікацій. По-третє, в обох країнах проживають чисельні діаспори, українців і білорусів об'єднують родинні зв'язки. По-четверте, Україна й Білорусь мають дуже багато спільного у своїй історії, в обох державах сильні позиції християнської церкви православного обряду. По-п'яте, визначальним моментом у двосторонніх відносинах є те, що і Україна, і Білорусь сильно постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній станції. По-шосте, для України Білорусь є важливою транзитною країною, через яку нам зручно підтримувати відносини з Балтійськими і Скандинавськими державами. Отже, Україні не байдуже, як розвиватиметься політична й економічна ситуація в Білорусі та яка динаміка (позитивна або негативна) буде притаманна нашим відносинам.

Як відомо, Україна підтримує позицію європейських країн — членів ЄС щодо необхідності налагодження діалогу між опозицією та правлячими силами в Білорусі. Україна висловлюється за те, щоб цей процес розвивався у форматі "круглого столу". Київ готовий надавати всіляку підтримку встановленню такого діалогу. Україна із тривогою сприймає події, які свідчать про посилення авторитарних, антидемократичних тенденцій у Білорусі, і вважає, що влада, поза сумнівом, повинна припинити переслідування опозиції. Водночас, ми з розумінням ставимося до вибору білоруського народу, що обрав президентом країни Александра Лукашенка, і не можемо не зважати на цей факт. Відзначимо, що українські непарламентські політичні партії підтримували білоруську опозицію під час виборів Президента Білорусі й потім засудили прихід до влади А. Лукашенка. Однак партії, які пройшли в Український парламент під час березневих виборів 2006 року, уникають відкритих протистоянь із правлячими колами Білорусі.

У відносинах України з Білоруссю невирішеним залишається питання про остаточне юридичне закріплення державного українсько-білоруського кордону. На відміну від України білоруський парламент дотепер не ратифікував договір про українсько-білоруський кордон, що ускладнює цивілізований розвиток взаємостосунків між двома державами. При цьому керівництво Білорусі виходить з того, що досі з Україною в неї не врегульована проблема боргу, яка існує ще від часів розпаду СРСР.

Довжина білорусько-українського кордону становить 953 км, на яких діє 30 пропускних пунктів. Дестабілізуючими факторами на кордоні є активне прагнення нелегальних мігрантів використати території України й Білорусі для проїзду в країни Центральної та Західної Європи, загострення криміногенної ситуації у прикордонних областях України, зростання потоку громадян через кордон СНД з торговельно-спекулятивними цілями. Білорусь особливо зацікавлена в співробітництві в галузі транспорту, зокрема у зв'язку з необхідністю відновлення річкових перевезень і вантажопотоків на Чорноморському напрямку з наступним використанням українських портів.

Постійною є взаємодія України з Білоруссю в гуманітарній сфері, до чого спонукають історичні традиції, близькість культур, суміжність територій, проживання в Білорусі 237 тисяч українців, а в Україні близько 275 тисяч білорусів. Близькими також є вихідні позиції – рівень освіченості населення, ментальність. Обидві держави реалізують гуманні принципи, пріоритетність загальнолюдських і особистих цінностей, орієнтацію на сучасні досягнення і стандарти.

Переважна більшість регіонів України встановила договірні відносини з областями Республіки Білорусь. 18 областей України експортують товари в Білорусь, серед яких найбільша частка припадає на Волинську, Житомирську, Полтавську та Хмельницьку області. Господарюючі суб’єкти 22 українських регіонів збільшили закупки білоруських товарів, передусім Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Чернівецька області, м. Київ та АР Крим.

Поглиблюється співробітництво між регіональними торговельно-промисловими палатами України і РБ. Двічі на рік проводяться засідання Ділової ради ТПП за участю регіональних торговельно-промислових палат. У Мінську функціонує представництво ТПП України, очікується відкриття представництва Білоруської ТПП у Києві.

Необхідно визнати, що відносини нашої країни з Білоруссю на міждержавному рівні особливо динамічно розвивалися в той період, коли в нашій країні при владі перебував Леонід Кучма. Тоді відбувалися постійні зустрічі між Президентом України та А. Лукашенком.

Після обрання Президентом України на початку 2005 р. Віктора Ющенка ми спостерігаємо значне охолодження у двосторонніх відносинах на рівні глав держав. Можна говорити про те, що сьогодні не склалося позитивних партнерських стосунків між Президентом України В. Ющенком і Президентом Республіки Білорусь А. Лукашенком. Звичайно, це негативно впливає на українсько-білоруські відносини загалом.

На думку науковців, попри те, що українсько-білоруські відносини доволі швидко набирають обертів у різних галузях і сферах, вони досі не мають цілісного формату, розвиваються не системно й не підпорядковані єдиній стратегічній меті — розвитку України й Білорусі як європейських держав, органічних складових європейської спільноти.

На даний момент Україна і Білорусь співпрацюють у:

— паливно-енергетичній сфері. Серед останніх контактів слід відзначити засідання Робочої групи із співробітництва між Україною та Республікою Білорусь у сфері енергетики за напрямами: електроенергетика, газопостачання, нафта і нафтопостачання (Київ, 22 серпня 2006 р.). У 2007р. Україна поставить Білорусі 2,5 млрд. квт/ч електроенергії, що становить понад 7% річної потреби РБ в електроенергії (за даними "Беленерго" річна потреба Білорусі становить 34 млрд. квт/ч);

— транспортній сфері. Перше засідання українсько-білоруської Робочої групи з питань транспорту, на якій обговорювався розвиток комбінованих вантажоперевезень за напрямком Балтійське море — Чорне море, а також автомобільних перевезень, відбулося в Києві 22-24 березня 2006 р.;

— сфері виробничої кооперації. За даними Посольства Республіки Білорусь в Україні, білоруські машинобудівні підприємства у 2007 р. збільшили імпорт комплектуючих з України й відповідно значно наростили обсяг поставок високотехнологічної продукції в сусідню країну. У рамках виробничої кооперації наразі співробітничають понад 120 білоруських та українських підприємств, у 2008 р. їх число планується збільшити.

Загалом існуюча модель взаємодії між Україною і Білоруссю, в основі якої лежать добросусідські взаємини і співпраця на прагматичних засадах, є продуктивною і перспективною. Дедалі більше зростає значення українського фактору в житті Білорусі. Постійною є активна зацікавленість двох країн до розширення двосторонньої торгівлі, поглиблення науково-технічного і військового співробітництва, розвитку гуманітарних зв’язків. Усе це сприяє зміцненню клімату довіри у відносинах між Україною і Білоруссю.

Отже, наша країна є вагомим економічним партнером Білорусі. Відносини на рівні підприємств і підприємницьких структур розвиваються стабільно, швидкими темпами, із наростаючою динамікою. А економічні взаємозв'язки, як відомо, — найважливіша складова міждержавних відносин. До того ж співробітництво між нашими країнами активно розвивається в науково-технічній, військово-технічній та культурно-гуманітарній галузях.

2. Проаналізуйте рішення по справі визнання Народної Республіки Бангладеш

16 грудня 1971 р. чотирнадцятиденна війна, розв'язана мілітаристською хунтою Західного Пакистану на Індостанському субконтиненті, закінчилася повною перемогою індійських збройних сил і загонів звільнення Бангладеш мукти бахини. Розділ держави Пакистан на два став фактом, що звершився.

Протягом перших 10 місяців після проголошення незалежності Бангладеш визнали більше 70 держав миру, включаючи США й СРСР. З великих держав у цьому списку не виявилося Китаю, що підтримував Пакистан. Крім Іраку, мусульманські країни Середнього Сходу й Африки висловилися за визнання нової держави. У лютому 1974 Пакистан визнав Бангладеш. В 1974 Бангладеш була прийнята в ООН. Бангладеш — член Співдружності, очолюваного Великобританією, Руху неприєднання, Організації Ісламська конференція, Плану Коломбо.

Радянський Союз і Індія були першими державами, що офіційно визнали Бангладеш. До кінця березня 1973 р. Бангладеш визнали близько 100 держав. Не створюючи суб'єкта міжнародного права, а будучи лише констатацією факту його появи, визнання разом з тим морально ставить визнавшого на сторону визнаного, що дає можливість уряду Бангладеш ефективніше брати участь у дозволі міжнародних проблем.

Я вважаю, що сприяння Індії зіграло важливу роль в успіху боротьби за незалежність Бангладеш. Незабаром після грудня 1971 обидві країни уклали на 25-літній строк договір про взаємну дружбу, торговельна угода й ряд програм економічного й культурного співробітництва. Однак проіндійська спрямованість зовнішньої політики швидко пішла на спад, особливо після відсторонення в 1975 від влади кабінету міністрів Муджибура Рахмана.

Підтримка Індії виразилася, насамперед, у сприянні реалізації внутрішніми силами Бангладеш революційного процесу в провінції. Народ Бангладеш, змушений взятися до зброї й відстоювати свою волю й незалежність, потребував допомоги зброєю, медикаментами й іншими матеріальними засобами для завершення своєї справедливої боротьби. Таку допомогу зробила йому Індія. Індію створила й екіпірувала багато молодіжних таборів у Західній Бенгалії й у Мегхалайе, де пройшли вишкіл тисячі борців зі Східного Пакистану. Розміщення біженців зі Східного Пакистану поклало на Індію більші фінансові витрати, ніж країна могла перенести. Щоб компенсувати ці витрати, уряд Індії змушений був підвищити вартість залізничних квитків, поштових пересилань і т.д.

Втручання КНР із метою придушення народу Бангладеш, що піднялись на національно-визвольну боротьбу, з'явилося порушенням декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про обмеження їхньої незалежності й суверенітету. Китай дав кредит Пакистану в 200 млн. доларів, почав поставку 400 винищувачів і бомбардувальників, танків і зенітних установок. У зв'язку з подібними діями маоістських керівників компартія Індії заявила: "Викликає подив позиція Китаю, його змова з імперіалістами США для придушення визвольної боротьби народу Бангладеш. Претензії Китаю на керівну роль у національно-визвольному русі пригноблених народів виявилися, таким чином, просто обманом".

На сьогодні Китай цілком визнає незалежність Бангладеш. Китайська сторона підтвердила повагу незалежності, суверенітету й територіальної цілісності Бангладеш, підтримка зусиль Бангладеш для розвитку національної економіки. У свою чергу бангладешська сторона знову підтвердила, що у світі існує тільки один Китай, уряд КНР є єдиним законним урядом, що представляє весь Китай, а Тайвань є невід'ємною частиною території Китаю. Вона виступає проти приєднання Тайваню до міжнародних і регіональних організацій, відкритим тільки для суверенних держав, і повністю підтримує мирне возз'єднання Китаю. Обидві сторони назвали важливою складовою частиною двосторонніх відносин посилення контактів і співробітництва між військовими відомствами, розгортання співробітництва в області суспільної безпеки і юстиції. Обидві сторони домовилися про подальший розвиток обмінів і співробітництва в даних областях.

СРСР підтримав створення Бангладеш. Відносини зі США складалися непросто через підтримку ними Пакистану під час боротьби бенгальців за незалежність. Пізніше США зробили Бангладеш допомога у відновленні зруйнованої економіки. Позиції СРСР слабшали протягом 1970- х років. Уряд Бангладеш виступив із критикою рішення про уведення радянських військ в Афганістан в 1979.

На мою думку, розвиток двосторонніх відносин з Народною Республікою Бангладеш має необхідні передумови для перетворення на один із важливих напрямків зовнішньої політики України в Південній Азії та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в цілому.

Українсько-бангладешські двосторонні відносини традиційно характеризуються дружбою та взаєморозумінням. До проголошення Україною незалежності українсько-бангладешські відносини розвивались через структури колишнього СРСР. Позитивний досвід співробітництва, напрацьований у минулому, а також відсутність політичних протиріч з кардинальних питань сучасних міжнародних відносин та наявність значного потенціалу для подальшої активізації двосторонньої взаємодії з широкого кола питань, що становлять взаємний інтерес, сприяють подальшому поглибленню двосторонньої взаємодії. На території Бангладеш знаходиться понад 20 об'єктів радянсько-бангладешського технічного співробітництва (у галузях машинобудування, енергетики, зв'язку, судноплавства тощо), у будівництві яких активну участь брали українські підприємства.

Слід виділити декілька сприятливих чинників для розвитку взаємовигідного українсько-бангладешського співробітництва:

— наявність на території Бангладеш численних об'єктів радянсько-бангладешського співробітництва, які потребують серйозної модернізації чи реконструкції;

— пристосованість економіки НРБ до вітчизняних технічних стандартів;

— обмеженість валютних коштів у Бангладеш змушує її орієнтуватись на недорогі, проте надійні технології та обладнання, з країн колишнього соціалістичного табору, в т.ч. України. Таким чином, Бангладеш входить до нечисельної категорії країн, на ринки яких Україна може здійснювати масштабні поставки продукції машинобудування та інших високотехнологічних галузей виробництва.

На сучасному етапі деякі українські підприємства продовжують виконувати старі радянсько-бангладешські контрактні зобов'язання та взаємодіють з місцевими партнерами через посередників з російських зовнішньоторговельних організацій, які фактично зайняли монопольні позиції (серед країн — учасниць СНД) на місцевому ринку товарів, послуг і технологій. Тому при розвитку відносин з країнами колишнього СРСР Бангладеш орієнтується передусім на Російську Федерацію.

Бангладеш свого часу підтримала Україну при вступі до складу спостерігачів Руху Неприєднання, підтримала кандидатуру Міністра закордонних справ України на виборах Голови 52-ї сесії ГА ООН.

Отже, можна підсумувати, що велике значення для зміцнення міжнародного становища молодої республіки мала заява Радянського уряду від 24 січня 1972 про визнання Бангладеш як суверенної держави й підписання 3 березня 1972 у Москві Спільної декларації Радянського Союзу й Народної Республіки Бангладеш. До 1974 Бангладеш визнали 116 країн. 22 лютого 1974 Бангладеш була визнана Пакистаном, тоді ж Бангладеш визнала Пакистан. Успішно розвивається взаємовигідне співробітництво Бангладеш зі СРСР, іншими соціалістичними країнами, а також з Індією. Ці країни роблять Бангладеш велику всебічну допомогу у відновленні й розвитку економіки й культури. За час, що пройшов після проголошення незалежності в 1971 році, Бангладеш удалося досягти величезних успіхів у процесі поліпшення умов життя населення. Проте, Бангладеш залишається однією з найбідніших країн світу. Успіхи, досягнуті за останні два десятиліття, свідчать про величезний потенціал, що ще має бути реалізований.