Управління доходами торгівельних підприємств

Категорія (предмет): Економіка підприємства

Arial

-A A A+

ВСТУП

РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Природа і види доходу торгового підприємства

1.2. Необхідність і сутність управляння доходами торгового підприємства

1.3. Управляння доходами і якість прибутку торговельного підприємства

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ ТОВ „ПАЛІТРА”

2.1. Аналіз структури і динаміки доходів підприємства

2.2. Оцінка ефективності використання доходів

2.3. Дослідження стабільності доходів підприємства

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Планування доходів підприємства

3.2. Дослідження факторів, що впливають на підвищення величини та стабільності доходів підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Пожвавлення економічних відносин, посилення конкурентної боротьби за споживача та інвестора обумовлює якісно нові завдання перед системою управління торговельними підприємствами та їхніми об'єднаннями. Ефективне ведення бізнесу в сучасних умовах неможливе без оптимально побудованої системи фінансово-економічного управління, яким є, на думку автора, система управління доходами.

Необхідність впровадження управління доходами на вітчизняних торговельних підприємствах викликана ускладненням конкурентного середовища та тією винятковою роллю, яку відіграють доходи в життєдіяльності підприємства торгівлі. Мінливість і непередбачуваність ринкового середовища примушує фінансових менеджерів нашої країни вишукувати нові інструменти управління і широко застосовувати управління доходами у практику фінансово-економічного менеджменту на торговельних підприємствах та їхніх об'єднаннях.

Виявлення переваг та недоліків запровадження нової системи управління доходами на торговельних підприємствах та об'єднаннях, їхня оцінка, покликані допомогти керівництву вищого рангу у прийнятті обґрунтованих управлінських рішень щодо доцільності запровадження цієї системи.

У працях вітчизняних науковців питання теорії управління доходами торговельних підприємств практично не розглядаються. Певні напрацювання у галузі теорії управління доходами є у зарубіжних та російських економістів, але в основному вони стосуються управління доходами у виробничій сфері. Ґрунтовні ж підходи до дослідження управління доходами саме на торговельних підприємствах та їх об'єднаннях відсутні.

Незважаючи на появу численних публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців практично відсутні ґрунтовні дослідження особливостей управління доходами на торговельних підприємствах.

Актуальність теми дипломної роботи зумовлена наступним:

високий рівень конкуренції ставить високі вимоги до "маневреності" підприємства у всіх аспектах, в тому числі і в доходах;
низький рівнем маржинального доходу в сфері роздрібної торгівлі є сильними обмеженнями при розподілі коштів, що потребує особливої уваги до процесу управління доходами торговельного підприємства;
доходи торговельного підприємства є базою його розвитку, тому управління розвитком підприємства неможливе без управління доходами;
у вітчизняних фахівців відсутній досвід управління доходами підприємств торгівлі.

Метою даної роботиє дослідження теоретичних та практичних аспектів управління доходами підприємств торгівлі в умовах становлення ринкових відносин.

Для досягнення мети ставилися наступні завдання:

дослідити сутність доходів торговельного підприємства та їх структуру.
проаналізувати основні особливості управління доходами торговельного підприємства;
здійснити практичний аналіз наявності та оцінити ефективність управління доходами ТОВ „Палітра”;
розглянути основні шляхи підвищення ефективності управління доходами торговельного підприємства.

Об’єктом дослідженнявиступає процес економіко-господарської діяльності торговельного підприємства.

Предметом дослідженняє теоретичні та практичні аспекти управління доходами торговельного підприємства.

В роботі використовувалися наступні методи:

факторний аналіз;
кореляційний аналіз;
регресійний аналіз;
методи математичної статистики.

Методологічну основуроботи складають теоретичні та практичні положення з управління торговельним підприємством викладені в працях Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакової Н.М., Чернелевського Л.М. , Смоліна І.В., Лещука Н.М. та ін..

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі розглянуто теоретичні аспекти управління доходами торговельного підприємства. Досліджено сутність доходів торговельного підприємства, особливості управління доходами підприємства, значення доходів для розвитку торговельного підприємства.

Другий розділ присвячено аналізу управління доходами ТОВ „Палітра” (торгівля канцелярськими товарами). Досліджено ефективність як формування, так і використання доходів підприємства. Окрему увагу акцентовано на дослідженні стабільності доходів даного підприємства.

В третій розділі розглянуто основні шляхи підвищення ефективності управління доходами торговельного підприємства. Зокрема виділено основні аспекти планування доходів підприємства торгівлі з метою забезпечення якнайбільшої керованості. Розглянуто способи підвищення рівня та стабільності доходів торговельного підприємства.

Інформаційною базоюроботи служить бухгалтерська звітність ТОВ „Палітра”, а також фактичний матеріал наведений у працях вітчизняних та закордонних фахівців.

Розділ 1

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Природа і види доходу торгового підприємства

В умовах ринку торговельна діяльність повинна здійснюватися за принципом самофінансування й саморозвитку. Це припускає, що головною метою фінансово-господарської діяльності будь-якої комерційної організації повинна бути прибуток.

Валовий доход торговельного підприємства — це різниця між грошовим виторгом від реалізації товарів й їхньою покупною вартістю.

Згідно поширеної думки фахівців, валовий доход являє собою частину вартості товару, що призначається для покриття витрат обігу й утворення прибутку. Однак за такого трактування, на нашу думку випускається важлива сторона діяльності торговельного підприємства. Розглянемо питання, завдяки чому взагалі існує різниця між виторгом і покупною вартістю товарів. В іншій інтерпретації дана проблема зводиться до питання: чому покупець згоджується платити більше, ніж ціна виробника товару. Питання про те, чому погоджуються платити дорожче, звичайно не розглядається, поки не підвищуються вимоги до якості керування підприємством через зростаючу конкуренцію.

Відсутність ясної відповіді служить, на наш погляд, одним з основних перешкод на шляху побудови «правильної» системи керування торговельним підприємством. Із промисловими й сільськогосподарськими підприємствами начебто б все ясно, вони, вкладаючи працю працівників у перетворення вихідних матеріалів, породжують нові сутності — продукти харчування, автомобілі, ґудзики й т.д., які й реалізують через свої системи дистрибуції. Торговельне підприємство не виробляє, здавалося б, нічого. Проте покупець готовий платити за пропонований товар свідомо більше, ніж просить виробник. Крім того, направляючись у магазин, покупець часто навіть не має на меті купити строго певний товар (хоча нерідко буває щось улюблене, звичне, рекомендоване). Якщо немає знайомого товару, але є аналогічний, покупець віднесе його, залишивши в касі необхідну суму.

Відповідь на питання «що оплачує покупець?» стає очевидною, якщо розглянути торговельне підприємство як учасника ринку послуг, що пропонує специфічний варіант останніх – торговельні послуги. Їхня реалізація переслідує дві мети: задовольнити яку-небудь матеріальну або духовну потребу максимально повно й швидко, а також найбільше повно задовольнити ряд психологічних потреб клієнта. Ступінь досягнення цих цілей визначає «кількість торговельної послуги», що знаходить вираження в грошовому еквіваленті — торговельній націнці. Таким чином, оплачуючи торговельну послугу, клієнт, зокрема, оплачує економію свого часу, випливаючи приказці «Час — гроші». Про другу мету торговельної послуги часто забувають, особливо якщо виникає ажіотажний попит, але в дні затишку в торгівлі доводиться згадувати, що покупець готовий платити більше, якщо буде почувати себе досить комфортно.

Таким чином валовий доход від реалізації продукції йде на покриття вартості торговельних послуг і на утворення прибутку підприємства.

Торговельне підприємство за надавані їм послуги з доведення товару до споживача й по його реалізації стягує плату, яку можна назвати ціною торговельних послуг. Цією платою стає торговельна надбавка до ціни закуплених товарів. Торговельна надбавка є основним джерелом формування валового доходу. Ціна торговельної надбавки включає вартість торговельних послуг та певну „закладену” норму прибутковості.

Валовий доход від реалізації товарів характеризується сумою й рівнем. Рівень валового доходу в роздрібній торгівлі розраховується як відношення суми валового доходу від реалізації до обсягу товарообігу, виражене у відсотках.

При цьому товарообіг — обсяг реалізації товарів у грошовому вираженні. Він характеризує заключний етап руху продукції зі сфери обігу в сферу споживання, констатує суспільне визнання вартості і споживчої вартості частини суспільного продукту у виді конкретних видів товарів; відображає пропорції між виробництвом і споживанням, попитом та пропозицією, реалізацією і грошовим обігом, обсягом і структурою торгової мережі, матеріальними і трудовими ресурсами.

В контексті управління доходами використовується два види доходів:

валовий доход по загальній його сумі;
валовий доход, що залишається в розпорядженні підприємства (загальна сума доходувідреалізації товару за мінусом податків й інших обов'язкових платежів, що стягують за рахунок валового доходу).

Основні вимоги, пропоновані до обґрунтування торговельних надбавок, укладаються в наступному: вони повинні створювати умови для прибуткової роботи торговельного підприємства, відображати специфіку реалізації окремих груп товарів, стимулювати ефективне використання наявних ресурсів, ураховувати територіальне розміщення постачальників, шляхи просування окремих товарів до споживача й т.д.

Рівень торговельної надбавки визначається з врахуванням кон'юнктури ринку, співвідношення між попитом та пропозицією на конкретний товар, розміру вільної відпускної ціни, витрат обігу, прибутку, ставок непрямих податків й умов взаєморозрахунків

Таким чином (1.1). указує на ще один важливий момент у значенні валового доходу підприємства. За рахунок доходу відбувається поповнення такої важливої у фінансовому відношенні категорії як власні оборотні кошти (ВОК). Відзначимо, що ВОК відіграють важливе значення для фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Отже, валові доходи дозволяють покривати вартість торгових послуг підприємства, забезпечувати отримання прибутку та нарощувати власний оборотний капітал підприємства.

1.2.Необхідність і сутність управляння доходами торгового підприємства

Актуальність теми управління доходами саме в торговельному бізнесі зумовлюється, зокрема, двома обставинами:

високим рівнем конкуренції й, отже, високими вимогами до "маневреності" підприємства,
низьким рівнем маржинального доходу в сфері роздрібної торгівлі й, отже, сильними обмеженнями при розподілі коштів на керування.

Управління доходами торговельного підприємства включає в себе такі структурні елементи: планування виручки та вартості торговельних послуг (поточне і перспективне); планування розподілу валових доходів відповідно до цілей, поставлених перед підприємством, аналіз відхилень від планових показників, виявлення факторів що зумовили відхилення, та розробка заходів по виправленню ситуації в більш сприятливий бік, контроль за виконанням намічених до реалізації заходів.

При цьому необхідно зауважити, що ключовою ланкою в усій схемі управління доходами є аналіз. Аналіз дозволяє виявляти фактори які сприяють підвищенню доходів підприємства, і які – навпаки, знижують. Результати аналізу використовуються як для подальшої розробки заходів щодо коригування ситуації, так і для майбутнього планування доходів підприємства і їх розподілу

У процесі аналізу валового доходу встановлюється ступінь відповідності фактичних (очікуваних) показників плановим, виконання плану по валових доходах. Визначається динаміка валового доходу, причини його росту або зниження. У зв'язку з тим, що існують певні розбіжності у формуванні цін на товари, що поставляють із різних джерел, доцільно організувати облік валових доходів залежно від того, по яких каналах надходить товар на торговельне підприємство для його наступної реалізації кінцевому споживачеві.

Значний вплив на валовий доход робить зміна структури товарообігу. Збільшення частки товарів з більше високим рівнем торговельних надбавок веде до підвищення середнього рівня валового доходу, і навпаки. Вплив зміни структури товарообігу на рівень валового доходу визначають методом процентних чисел.

При покупці товарів через оптові підприємства й інших посередників торговельне підприємство віддає їм частину торговельної надбавки, що зменшує його валовий доход. Вплив зміни кількості ланок при організації руху товарів на валовий доход вивчають по договорах поставки товарів, рахункам-фактурам і даним обліку надходження товарів.

Наступним етапом аналізу валового доходу є аналіз по місяцях, кварталам, декадам,в розрізіпідвідомчих підрозділів, у порівнянні з досягненнями конкурентів.

Завершується аналіз валових доходів розрахунком втрачених можливостей зростання валових доходів і розробкою відповідних заходів.

Як уже вказувалося валовий прибуток утворюється за рахунок того, що покупець згоден сплачувати певну ціну за отримувану ним торговельну послугу від підприємства. Застосовуючи підхід до торговельної послуги як товару визначимо основні властивості даного виду „товару”:

їхня реалізація не просто, а в значній мірі задовольняє психологічні потреби покупця;
послуга провадиться й споживається в той саме час;
неможливо утворити запас торговельних послуг, при цьому товарні запаси можна розглядати як запаси сировини для виробництва основної продукції;
торговельна послуга не має тарифу, тобто її ціна (торговельна націнка) не відома покупцеві.

Торговельне підприємство завжди працює «на замовлення», оскільки, як було сказано вище, торговельна послуга споживається й провадиться одночасно. В оптовій торгівлі поняття замовника досить очевидно, що робить необхідним й/або можливим сегментацію керування якщо не по всім, то принаймні по основним замовникам. У роздрібній торгівлі з її невловимим окремим покупцем як замовник виступає весь ринок, що надає особливого значення маркетинговим аспектам керування доходами торговельного підприємства. Взагалі, у цій області запозичення деяких прийомів із практики маркетингових досліджень, керування життєвим циклом товару й у цілому маркетингового керування (marketing management) буває досить ефективним. Розглянемо, наприклад, поняття «зірки», «собаки» й «грошові корови» («stars», «doggers», «cash cows»), які в термінології бостонської школи маркетологів характеризують динаміку попиту на товари — ріст, падіння й незмінність відповідно. З позиції торговельного підприємства, що, реалізує торговельні послуги, доля окремого товару в остаточному підсумку не має значення. Товар є носієм торговельної послуги, сировиною в її виробництві, але він цікавий тільки з погляду повноти задоволення потреб замовника. Якщо дана «сировина» не підходить, його варто замінити на інше. Виходячи із цього при прийнятті управлінських рішень надто важливо враховувати «бостонський» розподіл асортиментів для кожного істотного замовника — рекламувати «зірок», виганяти «собак», плекати «корів».

Заходами які дозволяють в більш повній мірі задовольнити психологічні потреби покупця можуть бути:

просування товару якнайближче до споживача, починаючи з організації власне торговельної точки й кінчаючи введенням самообслуговування й інституту торговельних агентів;
підтримка широти асортиментів "міні-супермаркет";
організація додаткового сервісу, наприклад консалтингу на вибір найбільш підходящого товару, пробного його використання, включаючи дегустацію деяких продуктів харчування;

Широкий потенційний вибір психологічно впливає на покупця, яким він, швидше за все, не скористається через обмеженість коштів або схильності до певного виду товарам, але саме відчуття необмеженості можливостей підштовхне його до покупки. Іншим прикладом є пропозиція недорогих товарів, запитуваних часто, але які не приносять істотного доходу. Вони дозволяють привчити покупців до торговельної точки в надії на майбутнє придбання більше дорогих товарів.

Маркетингове керування повинне пронизувати все — від формування асортиментів (а виходить, і планування закупівель) до проектування самої послуги. Так, принципом формування реклами торговельного підприємства завжди служить не «цей товар гарний» — реклама виробника, а «у нас є гарні (популярні) товари». Величезну роль грає впізнаваність торговельної послуги. Отже, функції маркетингового аналізу й прогнозу (включаючи моделювання варіантів по типі «що — якщо») повинні бути присутнім у якісній системі управління доходами торговельного підприємства.

Матеріали аналізу служать базою прогнозування й планування валового доходу на перспективу.

Для прогнозування валового доходу використають наступні методи:

Метод техніко-економічних розрахунків.Розрахунок валового доходу на планований період базується на прогнозованій структурі товарообігу і діючих нормах торговельних надбавок, у тому числі тих, які регулюються державою по соціально значимих товарах.

Розрахунково-аналітичний метод.На основі поточних даних звітного року й вивчення динаміки рівня валового доходу за два попередні роки визначається очікуваний рівень валового доходу за поточний рік. Цей очікуваний рівень приймають за базову величину для прогнозування суми валового доходу.

Метод ковзної середньої.Суть методу полягає у вирівнюванні по методу ковзної середньої динамічного ряду (4-5 років) рівня валового доходу й поширенні виявленої тенденції в розвитку валового доходу на перспективу.

Прогнозні розрахунки валового доходу від реалізації, зроблені з використанням згаданих методів, уважаються надійними тоді, коли їхня розрахункова величина задовольняє вимозі, з одного боку, беззбиткової роботи підприємства, з іншого боку — одержання необхідного чистого прибутку для фінансування його виробничого й соціального розвитку. Для цього розраховуються критична величина валових доходів, точка беззбитковості, запас фінансової міцності, розмір валового доходу, що забезпечує одержання необхідного цільового прибутку.

При цьому механізм економічного обґрунтовування планового обсягу валового доходу включає аналіз досягнутих результатів, ринкової ситуації і кон'юнктурних коливань, визначення умов здійснення продажів, контроль за процесом реалізації.

В цьому питанні управління доходами торговельного підприємства виявляє тісний зв’язок з цілями, яких прагне воно досягти в своїй діяльності. Проблема розподілу доходів підприємства ускладнюється тим, що між цілями завжди існує жорстка взаємозалежність. Умовно цілі підрозділяється на вищі (отримання прибутку); кінцеві (перемога в конкурентній боротьбі); проміжні (прискорення товарооборотності і ін.); підцілі (збільшення реалізації, наприклад, певної групи товарів); взаємодоповнюючі (отримання прибутку і прискорення обороту); конкуруючі (збільшення обсягу реалізації і зменшення черг і часу на обслуговування покупців); нейтральні, або відособлені (в чистому вигляді рідко зустрічаються). Для досягнення цілей, як правило необхідне фінансування, яке може забезпечується з доходів підприємства (при необхідності можуть бути використані і зовнішні джерела фінансування). Однак, необхідно зауважити, що отримати зовнішнє фінансування підприємство може, якщо має певний рівень доходу, тому забезпечення доходності підприємства торгівлі є необхідною умовою його фінансування.

Зрозуміло, що з економічної точки зору мінімальний рівень доходу визначається, виходячи з беззбитковості діяльності торговельного підприємства.

Точка беззбитковості (Тб) показує, при якому обсязі продажів величина валового доходу покриє понесені витрати. Ця залежність виражається формулою

Але беззбитковість – це мінімальна економічна мета підприємства. Як правило, для того, щоб забезпечувати діяльність підприємства торгівлі в довгостроковій перспективі, необхідно досягати і певних цілей розвитку. В свою чергу цілі розвитку тісно пов'язана з інвестиціями. Під інвестиціями мається на увазі здійснення окремих економічних проектів з метою отримання прибутку від цих вкладень в майбутньому (наприклад, введення в дію додаткової торгової площі, придбання і встановлення торгового, холодильного або іншого устаткування, навчання персоналу новим і прогресивним методом обслуговування, участь у виробництві товару, переспеціалізація і т. д.). Тому при плануванні валового доходу має здійснюватися врахування всіх цих аспектів.

Крім того, як уже вказувалося для фінансування діяльності можуть плануватися підключення зовнішніх джерел, тому важливо правильно розподілити доходи з точки зору фінансової стійкості і ліквідності підприємства. Вище уже вказувалося, що за рахунок доходу можуть нарощуватися власні оборотні кошти, зростання яких сприяє зміцненню фінансового стану підприємства.

Важливе місце в управлінні доходами має контроль за ходом виконання розроблених заходів для виправлення ситуації, коли виявлено відхилення (в негативний бік) між фактичними і планованими показниками валового доходу. Адже може виявитися так, що розроблені заходи не приносять очікуваного ефекту, в зв’язку з чим необхідно або додатково провести аналіз причин відхилень, або переглянути планові показники.

1.3. Управляння доходами і якість прибутку торговельного підприємства

Якість прибутку відображає наскільки для даної організації є характерним (стабільним) досягнутий рівень прибутку, а також ступінь використання господарських резервів для його досягнення. Відомо, що відсутність стабільності відображає ризикованість бізнесу. З огляду на, що резерви визначають собою можливість найбільш повного й раціонального використання економічного потенціалу підприємства, можна припустити, що високий ступінь їхньої реалізації виступає своєрідним гарантом стабільності. Оскільки джерела резервів невичерпні (відповідно до законів економічної теорії), то має сенс говорити й про необмеженість росту якості прибутку.

Головними особами, зацікавленими в оцінці якості прибутку насамперед є фінансові керівники, що бажають мати реальну оцінку результатів комерційної діяльності своєї фірми, і менеджери маркетингових відділів, що створюють стратегії просування товарів. Далі, дуже важливо мати подання про якість прибутку фірми її інвесторам і кредиторам, що приймають рішення про розміщення свого капіталу. І нарешті, аудитор, якому необхідно розпізнати фінансові хитрості клієнтів у ході перевірки, також повинен дати свою оцінку якості прибутку.

Ціль такої оцінки складається зовсім не в тім, щоб визначити рівень прибутку в порівнянні з результатами минулої діяльності підприємства й виявити фактори, що забезпечили досягнення цього рівня. Мова йде, скоріше, про те, щоб зуміти виділити ті аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства, які, як можна чекати, забезпечать не стільки ріст прибутковості, скільки вплив на стабільність у майбутній період. Даний аспект набуває останнім часом все більшої ваги, в силу того, що власники підприємств все більше надають перевагу отримання хоч і невеликих, але стабільних доходів протягом тривалого часу, ніж отримання надприбутків в короткостроковій перспективі з ризиком банкрутства підприємства.

Таким чином, істотну роль грає тільки та інформація, що дозволяє вирішити, наскільки імовірно, що дане підприємство зможе досягти успіху в наступний період. На жаль, в умовах економічної кризи, що наступило, фінансово-господарська діяльність торговельного підприємства найчастіше залежить від випадкових процесів, що визначають його доходи, і тому така інформація може виявитися малокорисної при оцінці перспективних можливостей. У зв'язку із цим оцінка якості прибутку повинна розглядатися як кошти, що допомагають проаналізувати загальну ефективність діяльності підприємства. Для оцінки якості прибутку поряд з різними методиками аудиторської перевірки можуть бути використані методи, способи й прийоми економічного й фінансового аналізу.

В цьому плані одним з найбільш вагомих факторів, які впливають на якість прибутку є стабільність доходів торговельного підприємства.

Стабільними можна назвати доходи, які відрізняються відносною сталістю протягом тривалого періоду часу, і внаслідок цього, можуть легко прогнозуватися на перспективу. Чим більше стабільність у доходах, тим вище якість прибутку. Стабільність властива, насамперед, доходам від основної діяльності в порівнянні з іншими джерелами.

Першим кроком для виявлення стабільності (або нестабільності) у доходах, природно, буде обчислення показника середнього прибутку за ряд років. Для виміру ймовірності розбіжності отриманих даних з реальними розраховують середньоквадратичне відхилення по наступній формулі

Цей коефіцієнт відіграє важливу роль при визначенні нестабільності доходів: високе значення характеризує підвищений ризик. У фінансовому аналізі прибутковості цінних паперів застосовується зворотна величина (стосовно коефіцієнта варіації), що інтерпретується як середній доход, що доводиться на одиницю ризику.

Для оцінки тенденції в стабільності прибутковості підприємства краще розглядати доходи за тривалий період (наприклад, 10 років), що не завжди прийнятно в нинішній економічній ситуації в чинність своєї недоцільності. Тому, ми підтримуємо позицію, що краще використати для розрахунків більше короткий проміжок часу (2-3 роки), але взяти поквартальні дані, які дозволять згладити непостійні елементи формування доходів торговельного підприємства, а також циклічні коливання в життєдіяльності підприємства. Також поліпшити результативність аналізу дозволить застосування показника рентабельності продажів як досліджуваний показник, оскільки на абсолютні показники прибутковості сильний негативний вплив роблять інфляційні процеси.

Крім того, деталізація стабільності доходу за різними елементами дозволяє виділити нестабільні складові і розробити заходи для забезпечення стабільності, наприклад введення в продаж товарів, які можуть компенсувати нестабільність доходів від виявлених товарних груп і т.д.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можемо констатувати, що доходи торговельного підприємства є за сутністю та ціна, яку платить покупець за торговельні послуги, які „виробляє торговельне підприємство. Доходи відіграють для підприємств торгівлі винятково важливу роль, так як дозволяють покривати витрати обігу, забезпечувати розвиток підприємства і прибуток його власникам. Крім того доходи підприємства у випадку спрямування їх на збільшення власних оборотних коштів сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. В силу цього управління доходами є найважливішою ланкою управління підприємством торгівлі. Найважливішими складовими управління є аналіз динаміки формування доходів підприємства, планування на основі аналізу, забезпечення виконання планових показників, контроль і забезпечення стабільності доходів торговельного підприємства.

Розділ 2

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ ТОВ „ПАЛІТРА” 2.1. Аналіз структури і динаміки доходів підприємства

Динаміка доходів торговельного підприємства безпосередньо впливає на величину прибутку і рентабельність підприємства торгівлі, тому аналіз динаміки доходів має велике значення для управління підприємством.

Основні цілі такого аналізу:

Оцінка динаміки доходів підприємства та ступеня виконання плану;
Визначення впливу факторів на зміну величини даних показників;
Виявлення внутрішньгосподарських резервів збільшення доходів підприємства;
Розробка заходів по використанню виявлених резервів.

Почнемо даний аналіз з дослідження динаміки виручки даного підприємства в досліджуваному періоді (2001-2003 рр.).

Відповідні показники динаміки розраховані і представлені в табл.. 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка виручки від реалізації продукції ТОВ „Палітра”

Виручка від реалізації,тис. грн.

Темпи ростубазисні

Темпи ростуланцюгові

2001

3897,57

100

2002

3410,8

87,5

2003

3396,8

87,2

99,6

Таблиця 2.1 вказує на негативну тенденцію у діяльності підприємстві – скорочення обсягів торговельної діяльності. Так в 2002 році даний показник зменшився на 12,5% в порівнянні з попереднім, в 2003 році ситуація дещо стабілізувалася, однак зменшилася ще майже на 0,4%. Таким чином в 2003 році виручка від реалізації продукції склала лише 87,2% від базового року (2001 рік).

При такому аналізі важливо оцінити динаміку виручки з врахуванням індексу цін. Врахування індексу цін дозволяє встановити динаміку фізичного обсягу реалізації. Адже в силу різноманітності асортименту (канцелярські товари), відслідкувати динаміку обсягу реалізації в натуральних показниках є практично неможливо. Адже виручка може спадати внаслідок несприятливої макроекономічної кон’юнктури, коли ціни спадають, при тому, що підприємство може нарощувати фактичний товарооборот.

Не превеликий жаль досліджуване підприємство не відслідковує індекси цін по своїм товарним групам (у всякому разі така інформація не була надана), тому в якості індексу цін використаємо середній індекс споживчих цін, який, в принципі, приблизно відображає і ситуацію з цінами на підприємстві.

З врахуванням табл.. 2.1, показники динаміки виручки від реалізації розраховані в табл.. 2.2.

Таблиця 2.2

Показники динаміки виручки від реалізації продукції з врахуванням індексу цін

Індекс цін

Виручка в цінахбазового року

Темпи ростубазисні, %

Темпи ростуланцюгові, %

2001

3897,6

100

2002

99,4

3431,4

88,0

2003

108,2

3139,4

80,5

91,5

Як свідчать дані, наведені в табл.. 2.2 з врахуванням індексу цін ситуація на підприємстві виглядає ще більш непривабливо (рис.2.1). Так, базисні темпи росту в 2002 році становили 88% (спад 12%), а в 2003 91,5% — ще спад на 8,5% ( в той час як у фактичних цінах виручка зменшилася значно менше). Таким чином виручка від реалізації продукції досліджуваного підприємства демонструє майже лінійне спадання.

Для ефективного управління доходами підприємства важливо виділити тенденції виручки від реалізації продукції, адже саме даний показник вказує яка кількість ресурсів буде надходити на підприємство внаслідок операційної діяльності. А вже потім на основі прогнозу можна будувати плани як і куди розподілити дані ресурси відповідно до поточних і стратегічних завдань. Така модель „розвитку” торговельного підприємства важлива і для зовнішніх суб’єктів, яких цікавить тенденції розвитку підприємства і з якими воно може взаємодіяти в процесі фінансової діяльності: інвестори, кредитори, постачальники тощо.

Початковим етапом побудови прогнозної моделі є визначення наявності в даному часовому ряді тенденції, що дозволяє знайти зв'язок між фактором часу і виручкою від реалізації. Зважаючи на зовнішній вигляд графіка (див. рис.2.1), за функцію тренду обираємо лінійну залежність у = а + b.t . Для розрахунку моделі скористаємося методом найменших квадратів.

Таблиця 2.3

Розрахункова таблиця для обчислення коефіцієнтів лінійної моделі „розвитку” підприємства

t2.y

2001

3897,57

2002

3410,8

13643,2

6821,6

2003

3396,8

30571,2

10190,4

sum

10705,17

48111,97

20909,57

Зважаючи на те, що критичний рівень r2становить 0,865(для n=3) а для (2.3) – 0,90, то встановлений зв’язокможна вважати істотним на рівні значимості 0,95. Отже, можна вважати встановленим факт, що підприємство має стійку тенденцію до скорочення виручки від реалізації продукції в цінах базового року (2000 рік).

Таким чином середні темпи приросту виручки в базових цінах складають приблизно -11%.

Однак виручка є важливим показником для визначення доходів, але сама величина доходу формується ще й в залежності від собівартості реалізованих товарів і може не співпадати з динамікою виручки. Це може бути в тому випадку коли підприємству вдається продати меншу кількість товарів, але з вищою торговельною націнкою, при цьому валова торговельна націнка (доходи торговельного підприємства) може навіть вирости. Дану тезу частково ілюструє динаміка доходу досліджуваного підприємства, яка наведена в табл.. 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка доходів досліджуваного підприємства

Період

Валовий дохід, тис. грн.

приріст, тис. грн.

приріст, %

2001

84,57

2002

134,4

49,83

2003

98,6

-35,8

-27

Згідно результатів, наведених у табл.. 2.4, в 2002 році валовий дохід підприємства збільшився майже на 60% по вищеописаній причині, тобто підприємству вдалося продати меншу кількість товару, але з високою торговельною націнкою. В той же час у 2003 році така тенденція не спостерігалася і динаміка доходів підприємства майже ідентична динаміці виручки від реалізації продукції, з тією різницею, що темпи приросту даного показника стали ще меншими. Це означає, що при зменшенні виручки від реалізації, собівартість зменшилася непропорційно виручці. Тобто товарів було продано майже стільки але з нижчою торговельною націнкою, що призвело до зменшення валової торговельної націнки в більшій мірі, ніж виручки від реалізації. Щоб підтвердити дане припущення, розглянемо середню торговельну націнку досліджуваного підприємства. Даний показник вказує на скільки в середньому виучка перевищує собівартість товарів, які продає підприємство. Дані з вищевказаного питання наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Середня торговельна націнка досліджуваного підприємства

Собівартість,

тис. грн..

чиста виручка,

тис. грн..

валова націнка,тис. грн

середня торговельнанацінка,%

2001

3813

3897,57

84,57

2,22

2002

3276,4

3410,8

134,4

4,10

2003

3298,2

3396,8

98,6

2,99

Таким чином результати, наведені в таблиці вказують на те що середня торговельна націнка була найвищою в 2002 році, тому в даний період „розрив” між виручкою і собівартістю був найбільшим (див. Рис. 2.2).

Для більш детального дослідження впливу на доходи даного підприємства обох факторів: виручки від реалізації та торговельної націнки побудуємо двофакторну модель доходів підприємства у вигляді:

В даній моделі ми пов’язуємо фактичні обсяги реалізації з торговельною націнкою. Використовуючи (2.5) вплив зміни обсягів реалізації на величину доходів у 2002 році становив

В той же час вплив торговельної націнки на доходи підприємства в даному році склав

Загальний вплив обох факторів склав 61,6-11,8 = 49,8 тис. грн.. Таким чином зроблений вище висновок про домінуючу роль підвищення торговельної націнки на ріст доходів підприємства в 2002 році підтверджено.

В 2003 році зміна доходів підприємства за рахунок зміни фактичного обсягу реалізації склал

Вплив торговельної націнки на доходи 2003 року

Отже, факторний аналіз дозволяє констатувати факт, що на доходи підприємства фактично впливає один фактор: рівень торговельної націнки.

З точки зору управління доходами це надзвичайно негативний момент, враховуючи, що торговельна націнка багато в чому диктується зовнішніми факторами: кон’юнктурою ринку та рівнем конкуренції. За несприятливої кон’юнктури ринку підприємство вимушене знижувати торговельну націнку, щоб продати товари, в той же час, як свідчить проведений аналіз, керівництво підприємства не в змозі забезпечити для компенсування нарощування обсягів продажу. Таким чином на даний момент доходи підприємство в значній мірі є некерованими і визначаються зовнішніми обставинами.

Розглядаючи структуру доходів, зауважимо, що підприємство має значний асортимент канцелярської продукції, який можна згрупувати в дві товарні групи: блокноти і письмове приладдя.

Виручка, собівартість доходи і торгова націнка досліджуваного торговельного підприємства в розрізі цих двох товарних груп наведені в табл.. 2.6.

Таблиця 2.6

Доходи ТОВ „Палітра” в розрізі основних товарних груп

блокноти

виручка

собівартість

валова націнка,тис. грн

середня торговельнанацінка, %

2001

2689,32

2611,905

77,42

2,96

2002

2217,02

2096,896

120,12

5,73

2003

2309,82

2232,8814

76,94

3,45

канцелярське приладдя

виручка

собівартість

валова націнка,тис. грн..

середня торговельнанацінка, %

2001

1208,25

1201,095

7,15

0,60

2002

1193,78

1179,504

14,28

1,21

2003

1086,98

1065,3186

21,66

2,03

Структура доходів по основним товарним групам по рокам досліджуваного періоду наведена в табл.. 2.7.

Таблиця 2.7

Структура доходів ТОВ „Палітра” по товарним групам

Період

питома вага у доходах, %

блокноти

письмове приладдя

2001

91,54

8,46

2002

94,38

5,62

2003

90,98

9,02

Як свідчать результати аналізу структури, основною товарною групою за доходами є блокноти. Рівень цієї групи у доходах коливається за досліджуваний період від 91% до 94%.

Така структура доходів бачиться виправданою, так як торговельна націнка в середньому по даній групі вища, ніж по групі „письмове приладдя” (див. Табл.. 2.6). В той же час структура доходів не співпадає зі структурою виручки від продажу товарів для даного підприємства (табл.. 2.9).

Таблиця 2.9

Структура виручки і собівартості реалізації ТОВ „Палітра”

період

питома вага у виручці, %

питома вага у собівартості, %

блокноти

письмове приладдя

блокноти

письмове приладдя

2001

69,00

31,00

68,50

31,50

2002

56,88

43,12

54,99

45,01

2003

59,26

40,74

58,56

41,44

Питома вага у виручці від товарної групи, яка доходи від якої складають менше 10% складає більше 30%. Таким чином товари, націнка на які низька займають значне місце в товарообороті підприємства.

В цілому можна констатувати, що підприємство обмежено керує своїми доходами, які цілком залежать від ринкової кон’юнктури. При цьому в 2002 році, коли підприємство мало змогу продавати товари товарної групи „блокноти” з найвищою за весь період торговельною націнкою, мали у виручці і в собівартості найнижчу питому вагу. Тобто в цей період керівництвом було прийнято помилкове рішення щодо нарощування товарообороту по іншій товарній групі, націнка, а відповідно і доходи поякій у 4 рази були менші ніж по групі „блокноти”. І, навпаки, у 2003 році, частка блокнотів у виручці від реалізації зросла, але в цей період торговельна націнка стала рости по групі „письмове приладдя”. Таким чином керівництво із запізненням реагує на зміну кон’юнктури ринку і управлінські рішення є неадекватними ринковій ситуації. Отже систему управління доходами торговельного підприємства ТОВ „Палітра” в частині отримання доходів слід визнати незадовільною.

2.2. Оцінка ефективності використання доходів

Одними із загальних показників ефективності, будь-якого аспекту діяльності підприємства є його прибутковість і рентабельність. Отримання прибутку є необхідною умовою самозростання підприємства. Зростання рентабельності свідчить про те, що грошові кошти, які отримує торговельне підприємство у вигляді своїх доходів знаходять все більш ефективне застосування в різних аспектах: нарощуванні оборотних коштів, збільшенні і модернізації основних фондів, підвищенні матеріального стимулювання працівників з тим, щоб підвищити продуктивність праці і т.п.

Однак, з іншої сторони, ефективність використання доходів визначається і покращанням фінансового стану підприємства, коло отримані доходи так розподіляються між статтями активів, щоб забезпечувати нормальну ліквідність, платоспроможність та стійкість фінансового стану.

Дослідження динаміки прибутку дає підстави стверджував, що хоч підприємство формально є прибутковим, однак сам прибуток є надзвичайно малим (Рис.2.3), тому будь-які несприятливі зовнішні впливи на підприємство можуть змусити його перейти в категорію збиткових. Окрім того, прибуток суттєво стабільно знижується протягом всього періоду дослідження.

Малість прибутку має ще один негативний аспект для загальної діяльності підприємства – за таких умов рентабельність виявляється низькою (див. Табл.. 2.10).

Таблиця 2.10

Показники рентабельності досліджуваного підприємства

Показник

2001

2002

2003

Коефіцієнт рентабельності активів

5,1%

4,0%

5,9%

Коефіцієнт рентабельності капіталу

72,6%

37,8%

33,3%

Коефіцієнт рентабельності продукції

2,2%

4,1%

3,0%

Коефіцієнт рентабельності діяльності

1,0%

0,6%

Загальні висновки щодо тенденцій у рентабельності підприємства такі.

Низька рентабельність активів (значно нижча за відсоткові ставки по банківським кредитам) робить фінансово неефективним залучення кредитів, так як ефект фінансового лівериджу буде від’ємний, що призводить до зниження рентабельності власного капіталу, що й спостерігається на протязі всього періоду дослідження.

Знання механізму впливу фінансового лівериджу на рівень прибутковості власного капіталу та рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Розрахунки даного показника наведено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Розрахункова таблиця для розрахунку ефекту фінансового лівериджу

Показник

2001

2002

2003

Відсоткова ставка за кредит

0,4

0,32

0,24

Рентабельність активів

5,1%

4,0%

5,9%

Власні ресурси

53,4

60,3

62,5

Позикові ресурси

712,2

242,2

322,3

Диференціал фінансового лівериджу

-35%

-28%

-18%

Коефіцієнт фінансового лівериджу

13,34

4,02

5,16

ефект фінансового лівериджу

-466%

-112%

-93%

Останній рядок вищенаведеної таблиці вказує на те, що підприємство використовує позикові ресурси на шкоду власникам, так як ефект фінансового лівериджу значний і від’ємний. Від’ємність зумовлена тим, що рентабельність активів підприємства значно нижча ніж відсоткові ставки за кредитами, причому як банківські, так і за комерційними кредитами. Значна величина даного ефекту зумовлена тим, що в структурі джерел капіталу для підприємства значно переважають зовнішні джерела.

Причому динаміка власного капіталу зовсім не відповідає динаміці позикового (Табл.. 2.12).

Таблиця 2.12

Показники динаміки власного та позикового капіталу досліджуваного підприємства

2001

2002

2003

Власний капітал, тис. грн.

53,4

60,3

62,5

приріст, тис. грн.

6,9

2,2

Темпи приросту, %

13%

Позиковий капітал, тис. грн.

712,2

242,2

322,3

приріст, тис. грн.

-470

80,1

приріст, %

-66%

33%

Показники динаміки не співпадають як по знаку (напрям зміни) так і по значенню (відносна величина зміни). Така ситуація вказує на відсутність якоїсь виділеної політики щодо фінансового стану підприємства, так як невідповідність динаміки цих складових капіталу породжує значні коливання всіх показників фінансового стану і дозволяє підтвердити попередній висновок про значні коливання фінансового стану підприємства в залежності від зовнішнього середовища.

Таким чином можна зробити висновок, що підприємство неефективно розпоряджається своїми доходами, зокрема в тій їх частині, які становлять прибуток підприємства. З точки зору поліпшення фінансового стану підприємства, необхідно забезпечити більшими темпами приріст власного капіталу, тобто капіталізовувати більшу частину прибутку. Таблиця 2.13 вказує на те, що нерозподілений прибуток відіграє все більшу роль у власному капіталі підприємства, однак, капіталізовується лише незначна його частина.

Таблиця 2.13

Структура джерел власного капіталу для підприємства

2001

2002

2003

тис. грн.

Власний капітал

53,4

100

60,3

100

62,5

100

Статутний капітал

46,3

86,7

46,30

76,8

46,30

74,1

Нерозподілений прибуток

7,1

13,3

23,2

16,2

25,9

Аналіз частки капіталізації прибутку дозволяє говорити про те, що в 2003 році питома вага капіталізованого прибутку склала всього 10%, в порівнянні з 30% за 2002 рік (таблиця 2.14). З огляду на те, що підприємству слід наростити власний капітал, таке використання прибутку є неефективним, адже більша його частина виплачується у вигляді доходів власникам, замість того, щоб бути спрямована на збільшення власного капіталу.

Таблиця 2.14

Показник капіталізації прибутку досліджуваного підприємства

2002

2003

Прибуток, тис. грн

21,49

Капіталізований прибуток, тис. грн

6,9

2,2

Показник капіталізації прибутку, %

Однак вищесказане стосується уже кінцевої частини доходів підприємства, яку й становить прибуток. Розглянемо ефективність використання доходів підприємства у іншій їх частині, які становлять ціну торговельної послуги підприємства, тобто витрати обігу.

Для цього розглянемо спочатку загальний зв’язок витрат обігу з показниками доходів і прибутку підприємства (табл.. 2.15).

Таблиця 2.15

Витрати обігу і доходи ТОВ „Палітра”

2001

2002

2003

Доходи, тис. грн.

84,57

134,4

98,6

Витрати обігу, тис. грн..

55,1

105,8

66,7

Прибуток від операційноїдіяльності, тис. грн.

29,47

28,6

31,9

питома вага витратобігу в доходах, %

Прибуток на 1 грн. витрат обігу, грн..

0,73

0,37

0,48

Результати, які наведені в табл.. 2.15 вказують на те, що у 2002 році, коли доходи підприємства були найвищими, використані вони були найменш ефективно, так як в цьому році питома вага витрат обігу була найвища. На це ж вказує і поведінка прибутку на 1 грн. витрат обігу, який за змістом означає рентабельність витрат обігу.

В 2003 році даний показник зріс, однак на фоні зниження суми витрат обігу ріст даного показника не зміг покрити зменшення прибутку в результаті зменшення суми витрат обігу.

Структура витрат обігу досліджуваного підприємства наведена в табл.. 2.16.

Таблиця 2.16

Структура витрат обігу досліджуваного підприємства

Статті видатків

2002

2003

Перевезення товарів

2,80

3,40

Оренда приміщень

22,50

14,80

Амортизаційні відрахування

1,20

2,40

Видатки на оплату праці

28,80

32,20

Видатки на рекламу

30,40

10,20

Інші видатки

20,10

3,70

Всього витрати обігу

105,8

66,7

Як видно з даної таблиці основними статтями витрат є оренда, оплата праці, та видатки на рекламу.

Проведемо дослідження зміни витрат, розділивши їх на змінні та умовно-постійні, з тим, щоб перші привести до одного рівня товарообороту.

Економія (перевитрата) змінних витрат по статтям наведена в табл.. 2.17.

Таблиця 2.17

Динаміка статей змінних витрат обігу досліджуваного підприємства, тис. грн

статті видатків

2002

перерахування на рівень, товарообороту, 2003 року

2003

економія(-)

Перевезення товарів

2,80

2,83

3,40

0,57

Видатки на оплату праці

28,8

29,09

32,20

3,11

Видатки на рекламу

30,4

30,71

10,20

-20,51

Інші видатки

20,1

20,30

3,70

-16,60

Разом

82,1

82,93

49,5

-33,43

З тенденцій у витратах відмітимо незначний ріст витрат на перевезення товарів (фірма змінила місцеперебування). Такий ріст є виправданий, так як економія постійних витрат на оренду (див. Табл.. 2.18) перевищує перевитрату на витрат на перевезення товару. Зросли видатки на оплату праці, проте доцільність такої тенденції у використанні доходів потребує додаткового дослідження, зменшилися витрати на рекламу. Останнє можна вважати правильним рішенням, так як очевидно, що рівень окупності витрат на рекламу у 2002 році був низьким, це означає, що співпраця з рекламним агентством не виправдала себе, так як воно не забезпечило приріст товарообороту в обсягах, щоб покрити витрати на рекламу. Проте і економити на даній статті витрат торговельному підприємству не слід. Доцільність витрат на рекламу є доведеною світовою практикою, проте слід прискіпливо ставитися до розробки рекламної кампанії, з тим, щоб її ефективність перевищувала затрати на неї.

Як свідчать дані таблиці 2.18, підприємству вдалося суттєво знизити постійні витрати, в першу чергу за рахунок зменшення витрат на оренду приміщень.

Таблиця 2.18

Динаміка умовно-постійних витрат обігу досліджуваного підприємства

Статті видатків

2002

2003

економія (-)

Оренда приміщень

22,5

14,8

-7,7

Амортизаційні відрахування

1,2

2,4

1,2

Разом

23,7

17,2

-6,5

Проведемо дослідження такого аспекту ефективності використання доходів підприємства як збільшення витрат на оплату праці. Зауважимо, що чисельність персоналу досліджуваного підприємства за весь досліджуваний період лишалася незмінною і становила 4 чол. Відповідні показники, які характеризують доцільність росту витрат на оплату праці в контексті використання доходів підприємства наведені в табл.. 2.19.

Таблиця 2.19

Показники ефективності витрат на оплату праці

2002

2003

Витрати на оплату праці, тис. грн..

28,80

32,20

Товарооборот, тис. грн.

3410,8

Доходи, тис. грн.

134,4

98,6

Прибуток, тис. грн.

21,49

Товарооборот на 1 грн. оплати праці, грн..

118,43

105,93

Доходи на 1 грн., витраченихна оплату праці, грн..

4,7

3,1

Прибуток на 1 грн., витраченихна оплату праці, грн..

0,75

0,67

Таблиця 2.19 свідчить про те, що використання доходів підприємства на збільшення матеріального стимулювання своїх працівників не було ефективним, адже якщо в 2002 році одна гривна, витрачена на оплату праці призводила до росту доходів на 4,7 грн., а прибутку 0,75 грн. В той же час у 2003 році кожна гривна, витрачена на оплату праці генерували лише 3,1 грн. доходів і 0,65 грн. прибутку.

Отже в цілому можна зробити висновок про недостатню ефективність використання доходів підприємства як в частині формування витрат обігу, так і прибутку підприємства.

2.3. Дослідження стабільності доходів підприємства

Крім величини доходів для нормального забезпечення життєдіяльності підприємства має велике значення стабільність даного показника. Адже, якщо доходи підприємство отримує нерегулярно, то в певні відрізки часу воно відчуває фінансові труднощі, адже ряд витрат йому необхідно нести постійно. Стабільними вважають доходи, які відрізняються відносною сталістю протягом тривалого періоду часу, і внаслідок цього, можуть легко прогнозуватися на перспективу.

Для дослідження стабільності доходів підприємства використаємо доні по доходам даного підприємства за 2001-2003 рік в розрізі кварталів (таблиця 2.20.

Доходи ТОВ „Палітра” за квартал (починаючи з 1-го кварталу 2001 року), тис. грн..

Номер кварталу

Доходи

12,61

22,8

34,52

14,64

28,9

48,7

30,2

26,6

22,4

46,5

12,3

17,4

сума

317,57

Для знаходження середньоквадратичного відхилення квартальних доходів побудуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.21).

Таблиця 2.21

Розрахункова таблиця для обчислення середньоквадратичного відхилення

Номер кварталу

Доходи, тис. грн.. (х)

/х-хсер/

(х-хсер)2

12,61

13,85

191,94

22,8

3,66

13,43

34,52

8,06

64,90

14,64

11,82

139,81

28,9

2,44

5,93

48,7

22,24

494,43

30,2

3,74

13,96

26,6

0,14

0,02

22,4

4,06

16,52

46,5

20,04

401,43

12,3

14,16

200,62

17,4

9,06

82,16

сума

317,57

113,27

1625,15

Отже доходи даного підприємства є нестабільними. Це означає, що в розрізі кварталів прогнозні значення можуть справджуватися з точністю 50%. Це вказує на неефективність управління доходами підприємства.

З огляду на зовнішній вигляд графіка квартальних доходів підприємства (рис.2.6) має сенс дослідити їх на сезонність.

Адже чимало підприємств торгівлі мають сезонні коливання в обсягах продажу і, відповідно доходах і тоді з врахуванням сезонності їх доходи можуть бути більш прогнозованими, а, отже і керованими.

Виявити і виміряти сезонні коливання доходів підприємства можна за допомогою індекса сезонності, яки визначається наступним чином

У даному випадку вид рис.2.6. дає підставу вважати, що явна тенденція до росту квартальних доходів або ж їх спаду відсутня. Тому в розрахунку індексу сезонності будемо використовував ати середнє значення ряду.

Відповідні розрахунки проведено в табл.. 2.22.

Таблиця 2.22

Індекси сезонності доходів ТОВ „Палітра”

Номер кварталу

в ряду

Номер

кварталу в році

Дохід, тис. грн..

Індекс сезонності

12,61

0,476493

22,8

0,861542

34,52

1,304405

14,64

0,553201

28,9

1,092043

48,7

1,840224

30,2

1,141166

26,6

1,005133

22,4

0,846428

46,5

1,757093

12,3

0,464779

17,4

0,657493

Дані таблиці 2.22 вказують на те, що доходи підприємства слабо залежать від сезонних коливань, тобто основна причина значних відхилень в доходах полягає не в сезонності попиту, а в некерованості доходами підприємства, коли даний показник стихійно визначається зовнішніми умовами. Для підтвердження цього згрупуємо індекси сезонності по кварталам (табл.. 2.23).

Таблиця 2.23

Індекси сезонності доходів ТОВ „Палітра” по кварталам

I квартал

II квартал

III квартал

IV квартал

2001

0,48

0,86

1,3

0,55

2002

1,09

1,84

1,14

0,1

2003

0,85

1,75

0,46

0,65

середнє значення

0,81

1,48

0,97

0,43

розмах варіації

0,61

0,98

0,84

0,55

Як видно з даної таблиці індекси сезонності не дозволяють говорити про чітко виражені сезонні коливання доходів даного підприємства. Так у 2001 році максимальний дохід було одержано в 3-му кварталі, в 2002 – в 2-му, в 2003 в другому. Відповідно мінімальні доходи спостерігалися в 2001 році в 1-му кварталі, в 2002–му в IV-му, в 2003-му – в 3-му. Відповідно розмахи варіацій індексів сезонності досить значні (порівняні з середніми значеннями індексів сезонності). Це вказує на стихійне формування доходів даного підприємства.

Отже аналізуючи управління доходами досліджуваного підприємства можна зробити висновок про фактичну його відсутність. На це вказує те, що доходи даного підприємства є не прогнозованими, питома вага основних товарних груп змінюється із значним запізненням до ринкової ситуації, використовуються доходи неефективно як з огляду на поліпшення фінансового стану (низькі темпи нарощування власного капіталу), так і з погляду прибутковості діяльності підприємства.