Вестернізація. Пропаганда здорового образу життя

Категорія (предмет): БЖД та охорона праці

Arial

-A A A+

Вступ

У кінці ХХ та на початку ХХІ сторіччя глобалізація набула ознак головного напрямку міжнародного розвитку політичних, суспільних, економічних, культурно-цивілізаційних, інформаційних відносин. Очевидними її тенденціями, або явищами є масове утвердження, функціонування і поширення транснаціональних корпорацій (ТНК); виникнення неурядових організацій, фондів та осіб, які мають і відстоюють власні, зовнішньополітичні інтереси на міжнародній арені; ослаблення митних бар’єрів, різке зростання транснаціональних потоків капіталу, послуг, товарів, людських ресурсів; створення транснаціональної світової мережі перевезень, транспортування газу, нафти, передачі електроенергії; зростання ролі міждержавних інститутів як регуляторів не лише політичних (ООН), а й економічних відносин (МВФ, СОТ); створення та стрімке поширення світової інформаційної мережі Інтернет та використання її з метою забезпечення політичних, комерційних, культурних інтересів; світовий доступ до західних телевізійних каналів на зразок СNN; пропаганда масової культури як загального світового стандарту; розширення міждержавного співробітництва в космічній галузі тощо.

1. Тенденції глобалізації та вестернізації на сучасному етапі

1.1. Глобалізація суспільного життя

Глобалізаційні тенденції надають досить потужний імпульс приєднанню цих країн до інтеграційних форм взаємодії розвинених держав. Йдеться насамперед про створення умов і появу можливостей для доволі вільного доступу до світових економічних, фінансових, інформаційних і культурних ринків з боку раніше ізольованих суспільств. Разом з тим, глобалізаційні тенденції загалом не забезпечують реалізацію сподівань щодо швидкого приєднання постсоціалістичних країн до світу сталих західних демократій із їхнім економічним рівнем і якістю життя. Навпаки, не в останню чергу, завдяки зазначеним тенденціям, постсоціалістичні країни все відчутніше зміщуються, а певною мірою витісняються, на світову напівпериферію, а в окремих випадках – у периферійні зони. Тому, якщо ми й потерпаємо від глобалізації, яка тісно пов’язана з постсоціалістичними перетвореннями, то не тому, що глобалізація є злом, а тому, що політичне керівництво не здатне в нових умовах проводити мудру й ефективну політику.

В умовах глобалізації стає безальтернативним визнання того, що політика солідарних зусиль для досягнення сталого розвитку повинна змінити силову конфронтацію як на міжнародній арені, так і в сфері внутрішнього соціального життя. Ось чому, більшість держав переходить до створення та правового функціонування соціальної держави, до проведення соціально орієнтованої політики. Саме елементи повсякденного життя людей набувають важливого значення і потребують реальної прозорої перспективи. Тепер у центрі нового світогляду в умовах глобалізації, покликаної забезпечити соціальне ефективне освоєння світу, є вже не просто людина з абстрактною гуманістичною системою цінностей, а все людство з конкретною системою нагальних матеріальних та духовних потреб [1, с. 55].

1.2. Основні підходи до вивчення вестернізації

Багато країн сучасного світу відчувають посилений вплив на свою культуру західного способу життя та масової культури, що спричиняє невдоволення і критику широких верств населення на адресу урядів своїх держав, які належним чином не здійснюють проти вестернізації. Під вестернізацією розуміють процес зростання впливу культури і політики західних країн на життя сучасного людства. Зважаючи на провідну позицію США в житті західної цивілізації та її політику щодо просування й захисту своїх інтересів у будь-якому куточку світу, вестернізацію, зазвичай, ототожнюють з «американізацією», яка руйнує усталені, традиційні форми організації життя, активно впливає на зміну ціннісної орієнтації молоді.

У повоєнний період принципи вестернізації почали активно реалізуватись у 70–80-ті роки ХХ ст. на основі відомої політики здоганяльної модернізації. Ідеться про політику спрямованого розвитку, яка базувалася на визнанні універсальності західного суспільства і його інституційних, економічних і духовних цінностей, перетворення цих цінностей на своєрідний еталон для всіх народів, що виявляли бажання прискорити власну еволюцію. Формування глобального простору здійснювалося на основі саме цієї політики. У своїй основі політика здоганяльної модернізації реалізується і на пострадянському просторі, серед них і в Україні. Наслідки її очевидні: це не лише економічні суперечності, а й глибокий світоглядний вакуум.

Як ми бачимо, вестернізація – суперечливий процес. Поширення раціонального господарювання, досвіду використання високих технологій, розвитку демократичних інститутів супроводжується також поширенням психології гедонізму і моралі «вседозволеності», масової культури, яка ґрунтується на інших цінностях, ніж цінності національних культур. Поєднання зазначених чинників з активною зовнішньою політикою щодо захисту США своїх економічних інтересів різними способами спричиняє проти країн «третього світу» (країн, що розвиваються), процесам модернізації суспільства за західним зразком.

2. Шляхи формування здорового способу життя

2.1. Умови вироблення стилю здорового способу життя

Вчені визначили, що стан здоров’я людини більш всього – на 50% залежить від способу життя, а інші 50% приходяться на екологію (20%) спадковість (20%), медицину (10%), тобто на незалежні від людини причини. В свою чергу, в ЗСЖ основна роль відводиться правильно організованій руховій активності, яка складає близько 30% із 50%.

Однак, необхідно з усією відповідальністю зрозуміти, що успішне вирішення проблеми здоров’я можливе лиш в тому випадку, коли молода людина поряд з правильно організованою руховою активністю буде систематично виконувати і інші складові збереження здоров’я : правильно дихати, правильно пити, правильно їсти, правильно розслаблятись, правильно берегтись, правильно думати.

Стиль здорового способу життя обумовлюється особистісно- мотиваційними особливостями, можливостями і нахилами молодої людини. Він передбачає активну діяльність по збереженню і укріпленню особистого здоров’я в якій можна виділити слідуючи основні компоненти:

— свідоме, ціленаправлене застосування різнобічних форм і засобів фізкультурної активності;

— ціленаправлене засвоєння гігієнічних навичок і навичок збереження здоров’я;

— використання природних факторів в укріпленні здоров’я (загартування) і цивілізоване відношення до природи;

— активна боротьба зі шкідливими звичками і їх повне викорінювання;

— діяльність по пропаганді і впровадженню здорового способу життя в життя кожної людини і суспільства.

2.2. Сучасні проблеми формування і збереження здоров’я молоді через комплекс напрямів у процесі глобалізації

Зміни, які передбачає глобалізація, стосуються всіх аспектів нашого життя, зокрема здорова населення планети і його збереження. Науковці визначають нові чинники ризику для здоров’я, прояв яких спостерігається на глобальному рівні. Занепокоєність світової спільноти та усвідомлення ролі державної політики у подоланні нагальних проблем людства підтверджується міжнародними документами, такими як «Політика досягнення здоров’я для всіх у XXI столітті», де зазначено, що всі держави — члени Євро бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі — ВООЗ). зокрема Україна, повинні здійснювати політику формування здорового способу життя населення [1].

Здійснений аналіз документів, матеріалів та рекомендацій Ради Європи. ВООЗ свідчить про значний інтерес об’єднаної Європи та визнання пріоритетності щодо освітньої політики з питань формування у молоді мотивації до здорового способу життя (далі — ЗСЖ). Мадридська конференція міністрів охорони здоров’я Європейських країн (1981 р.) визнала освітній напрям пріоритетним для збереження і зміцнення здоров’я населення. Згідно з Оттавською Хартією (ВООЗ. 1986 p.). освіта зі ЗСЖ — інтегральна частина політики промоції здоров’я, покликана зменшити соціальні, економічні, довкільні нерівності. Комітет експертів Ради Європи щодо критеріїв запобіжної політики і просування здоров’я (Страсбург. 1998 р.) визначає

промоцію здоров’я як просування добробуту та запобігання (або зменшення імовірності) захворювань чи погіршення здоров’я. У такому документі, як «Доповідь про світовий розвиток 2007: Проблеми молодого покоління у контексті розвитку» особлива увага присвячена п’ятьом перехідним етапам, у рамках яких відбувається розвиток молоді, що формують її людський капітал. Серед них вагоме місце займає збереження здоров’я молоді та вироблення навичок здорового способу життя [5].

Українське законодавство у сфері охорони прав дитини, збереження здоров’я та забезпечення ЗСЖ відображає глобальні проблеми. З метою вирішення соціально значимої проблеми запобігання захворюваності шляхом зміцнення здоров’я здорових людей як найвищої цінності, відповідно до Конституції України, прийняті «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Закони України «Про освіту». «Про фізичну культуру і спорт». «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення». «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення». «Про державні цільові програми». Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» № 895 від 19.09.2007 p., резолюції Всеукраїнського форуму «Здорова нація» від 13.09.2007 р. та інші рекомендаційні та нормативно-правові документи.

Висновки

Таким чином, процеси глобалізації впливають на формування освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя молоді більшості держав світу. Складний комплекс напрямів глобалізації необхідно враховувати у стратегічному плануванні державної політики. Вивчення рекомендаційних міжнародних актів дає підстави стверджувати, що у них найбільш повно сформульована сучасна світова концепція освітньої політики сприяння здоровому способу життя, яка ґрунтується на універсальних міжнародно-правових нормах. У нормативно-правових та урядових документах України, що стосуються загальних питань державної політики щодо збереження здоров’я молоді, зокрема у сфері державної освітньої політики із питань ЗСЖ знайшли відображення глобальні проблеми.

 Список використаної літератури

  1. Зленко В. Глобалізація і процеси соціального розвитку // Віче. – 2002. – № 6.
  2. Коллодко Г. В. Глобализация и перспективы развития постсоциалистических стран/ Пер. с польск. – Мн.: ЕГУ, 2002. – 200 с.
  3. Ожеван М. Східноазійський шлях до інформаційно-комунікативного суспільства. як альтернатива глобальній вестернізації // Стратегічні пріоритети. — 2011. — № 1. — С. 28-33
  4. Паламарчук В. М., Литвиненко О. В. Глобалізація як ознака вичерпності сучасної моделі суспільного розвитку// Віче. – 2003. – № 2.
  5. Піндер Л. Новий погляд на структуру: вивчення становиша шодо розвитку політики пропагування здоров’я в Канаді / Л. Піндер // Пропагування здоров’я [Текст]. — Оксфорд : Видавництво Оксфордського університету. 1988. — № 2. — С. 205—212.
  6. Щербак В. Аналіз глобалізаційного циклу на засадах політекономічної практики // Економіка України. — 2009. — № 1. — С. 82-91