Видавництво «Юстиніан»

Вступ.

1. Видавнича організація «Юстиніан».

1.1. Загальні відомості про видавничу організацію «Юстиніан»

1.2. Продукція компанії.

1.3. Нові проекти компанії.

1.4. Партнери та співробітники компанії.

2. Фінансовий аналіз стану ТОВ ВО „Юстініан”.

3. Охорона праці на ТОВ ВО „Юстиніан”.

3.1. Нормативне забезпечення охорони праці на підприємстві.

3.2. Організація служби охорони праці на підприємстві та аналіз стану охорони праці.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Видавнича справа — сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

— видавнича діяльність — сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

— виготовлення видавничої продукції — виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;

— розповсюдження видавничої продукції — доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Видавнича справа спрямована на:

— задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;

— створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

— забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

— сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;

— забезпечення доступу українського суспільства до загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення відповідних міжнародних угод;

— здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням імпорту друкованої продукції;

— здійснення книговидання мовами інших національних меншин в

Україні;

— збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;

— зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції;

— сприяння закордонним українцям у забезпеченні вітчизняними друкованими виданнями. ( Статтю 3 доповнено абзацом згідно із Законом N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005 ).

В своїй переддипломній практиці я ставлю за мету проаналізувати діяльність ТОВ ВО „Юстиніан”.

1. Видавнича організація «Юстиніан» 1.1. Загальні відомості про видавничу організацію «Юстиніан»

Видавничу організацію «Юстиніан» було асновано заснована 17 грудня 2001 р. Видання фахової монографічної і науково-практичної юридичної літератури та періодичних видань аналітико-практичного спрямування (коментовані кодекси; збірки законодавства, аналітики та судової практики з актуальних проблем правового регулювання; періодичні юридичні видання; монографії найкращих вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань права та економіки; підручники та навчальні посібники.

З липня 2002 року ВО «Юстініан» видає щомісячний часопис для юристів-практиків «Юридичний журнал», а з липня 2003 року започаткувало видання «Юридичної газети»

Продукція видавництва неодноразово відзначалася нагородами на різних професійних форумах і конкурсах. Зокрема: подякою від концерну „Райський уголок”, грамотою ІV Всеукраїнської виставки-форуму „Українська книга на Одещині” за сприяння широкій популяризації української книги у південному регіоні, відродження духовності та культури народу України. ВО є лауреатом конкурсу „Мистецтво книги України”, має почесний диплом Фонду суспільного визнання за високий професійний рівень та вагомий внесок у створення гідного міжнародного іміджу України. „Юридичний журнал” та у номінації періодичні юридичні видання, часописи у конкурсі на краще юридичне видання, що організовувала Спілка юристів України. Згідно з рейтингом Спілки юристів України, видавництво „Юстініан” займає третє місце серед фахових спеціалізованих видавництв України.

Генеральний директор – Омельченко Ірина Костянтинівна.

Шеф-редактор – Максимова Світлана Володимирівна.

У видавництві працює понад 20 чоловік. Це – команда професіоналів, у доробку яких майже десятирічний досвід роботи в юридичній періодиці. З нами співпрацюють практикуючі юристи, провідні науковці, працівники державних органів, викладачі, адвокати та аудитори. Перевагами продукції є якість, оперативність та практична спрямованість. Видання розраховані не лише на юристів, а й на всіх, кого цікавить правова тематика.

Видавництво „Юстиніан” є платником наступних податків та зборів:

1. Податок на обов’язкове державне Пенсійне страхування.
2. Податок на випадок безробіття.
3. Податок на випадок тимчасової втрати працездатності.
4. Податок до фонду соціального страхування на випадок непрацездатності.
5. Податок на прибуток.
6. Податок на забруднення навколишнього середовища.
7. Податок з власників транспортних засобів.
8. Плата за землю.
9. Податок на додану вартість.

Відповідно до Господарського кодексу України майном підприємства визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення

є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери..

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

1. Грошові та матеріальні внески засновників.
2. Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг).
3. Доходи від цінних паперів.
4. Капітальні вкладення і дотації з бюджетів.
5. Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів

(комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів.

1. Кредити банків та інших кредиторів.
2. Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян.
3. Інші джерела, не заборонені законом.

1.2. Продукція компанії

Компанія „Юстиніан” видає наступну продукцію:

— коментовані кодекси;

— збірки законодавства, аналітики та судової практики з актуальних проблем правового регулювання;

— періодичні юридичні видання;

— підручники та навчальні посібники;

— монографії провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців.

«Юридичний журнал»

«Юридичний журнал» — періодичне юридичне видання, яке не має аналогів в Україні. Часопис аналітико-практичного спрямування, який має на меті поширення правової інформації для юристів та всіх, кого цікавить правова тематика. Коментарі нормативно-правових актів; перспективне законодавство; судова практика з коментарями відомих фахівців; аналітичні матеріали з широкого спектру правових питань; економічні огляди; думки експертів; інформаційні технології; події в юридичному житті юридичних фірм та держави; корисна інформація для роботи та відпочинку; дозвілля юриста.

З 2003 року – 136 сторінок. Виходить щомісячно.

«Юридична газета»

«Юридична газета» — професійне видання практичного спрямування для юристів, підприємців та всіх, хто цікавиться ефективним вирішенням правових проблем у бізнесі. Аналітичні та актуальні матеріали з правової тематики; судові рішення та узагальнення судової практики; моніторинг законодавства та аналіз нових законопроектів; новини юридичного світу; економічні огляди та консультації; податки; фондовий ринок та цінні папери; поради бухгалтера; рейтинги та детальний аналіз ринку юридичних послуг — все це та багато іншого ви зможете знайти у нашому виданні.

Кількість сторінок — 24. Мова — українська. Виходить двічі на місяць.

1.3. Нові проекти компанії

1. Альтернативні способи вирішення конфліктів

Pеституційне правосуддя

Мабуть, немає такого правника, якому невідомий термін "реституція", тоді як словосполучення "реституційне правосуддя" є досить новим для вітчизняної правової доктрини. Реституційне або, як його ще називають, відновлювальне, громадське правосуддя (від англ. Restorative Justice) — це поняття, що сформувалося наприкінці минулого століття і вилилося в світовий рух. Він має на меті сприяння гуманізації правосуддя, кримінального процесу та створення такої системи правосуддя, за якої існуватиме й діятиме принцип адекватності покарання правопорушенню (злочину); реабілітації потерпілих, жертв злочинів та правопорушників. Кінцевою метою, яку ставлять перед собою учасники руху, є гуманізація кримінального процесу й перехід до вирішення певних ситуацій (а саме, правопорушень, скоєних неповнолітніми й нетяжких злочинів) відновлювальним, реституційним способом. За такої ситуації жертва злочину уникає "подвійної віктимізації" — від скоєного злочину та від самого процесу здійснення правосуддя, при якому жертва злочину не отримує ніякої матеріальної та моральної компенсації, або така компенсація є мізерною порівняно з наслідками. Натомість правопорушник взмозі хоча б частково виправити наслідки скоєного шляхом компенсації жертві збитків, а також уникнути при цьому тавра злочинця й отримати можливість виправитися та успішно подолати процес реінтеграції в суспільство.

Всі ці питання обговорювали учасники міжнародного семінару "Перспективи розвитку ідей реституційного правосуддя в Україні та досвід провадження і організації програм реституційного правосуддя в Росії", що пройшов у м. Запоріжжя на о. Хортиця 27 лютого — 1 березня ц.р. В роботі семінару взяли участь професор Канадського інституту Гуманітарної юстиції Отто Дріджер, директор МЦК по країнах СНД Стівен Ширк, представники центру "Судово-правова реформа" Рустем Максудов, Михайло Флямер та Антон Коновалов, голова Кримської регіональної групи медіації Лариса Суровська, голова Київської групи медіації, адвокат Андрій Загура, голова Харківської обласної групи медіації Олексій Черепухін, голова ради Одеської обласної групи медіації Інна Терещенко; представники громадських організацій Росії та України — Дніпропетровського відділення всеукраїнського комітету захисту дітей, Харківської обласної спілки арбітрів, Ukrainian Centre for Common Ground, Української асоціації молодих юристів, ОГОССР "Нове покоління" (м. Дніпропетровськ); представники слідчих органів та системи виконання покарань, а також провідні науковці в галузі кримінально-процесуального права.

В червні ц.р. ВО "Юстініан", Київська група медіації, "Юридичний клуб" та Українська асоціація молодих юристів планують провести міжнародну наукову конференцію, присвячену впровадженню реституційного правосуддя в Україні. До участі запрошуються всі, хто цікавиться даною проблематикою. Пропозиції щодо участі просимо надсилати на адресу журналу.

2.Спецвипуски «Юридичної газети»

3. Журнал «Порівняльне правознавство»

Науковий журнал «Порівняльне правознавство»

Засновники: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Київський університет права; ВО ТОВ "Юстініан"

Рубрики:

Теорія та методологія порівняльного правознавства

Історія науки порівняльного правознавства

Міжнародне право та правові системи країн (або Міжнародне право та порівняльне право)

Право ЄС та Ради Європи

Право держав-учасників СНД: порівняльний аналіз

Порівняльне право (трудове, цивільне, конституційне, кримінальне тощо).

Проблема адаптації законодавства України до міжнародного права

Проблеми викладання курсу порівняльного правознавства

Дискусії та обговорення

Персоналії

Рецензії та огляди нових видань з проблем порівняльного правознавства

Важливі міжнародно-правові документи, модельні закони, національні закони тощо.

Склад редколегії: Голова — Шемшученко Ю.С., відповідальний секретар — Сєрова І.І., Бабкін В.Д. (Україна), Батлер У. (Велика Британія), Бистров Г.Ю. (Росія), Бошицький Ю.Л. (Україна), Буроменський М.В. (Україна), Гіленшмідт М. (Франція), Губерський Л.В. (Україна), Денисов В.Н. (Україна), Довгерт А.С. (Україна), Екштайн К. (Швейцарія), Журавський, (Україна), Забігайло В.К. (Україна), Заєць А.П. (Україна), Зайчук О.В. (Україна), Кресін О.В. (Україна), Кубко Є.Б. (Україна), Лопатка А. (Польща), Максимова С.В. (Україна), Маляренко В.Т. (Україна), Мартиненко П.Ф. (Україна), Омельченко І.К. (Україна), Погорілко В.Ф. (Україна), Притика П.М. (Україна), Рабінович П.М. (Україна), Регіци Г. (Італія), Римаренко Ю.І. (Україна), Скакун О.Ф. (Україна), Сторожев М.В. (Біларусь), Тихомиров Ю.А. (Росія), Цвєтков В.В. (Україна), Чалий О.О. (Україна), Черниш В.М. (Україна).

Періодичність — 1 раз на квартал

Мова — російська — з 2 півріччя 2003 р.; російська, українська — з 1 півріччя 2004 р. До кожної статті — анотації англійською та німецькою (французькою, польською) мовами.

Обсяг — 112 стор. Наклад — 500 прим.

Спосіб розповсюдження — передплата, продаж, безкоштовне розповсюдження.

1.4. Партнери та персонал компанії

Партнери:

— Інформаційно-аналітичний центр «Ліга»

— Консалтингова фірма «Вертан»

— Компанія «Дінай»

— Сайт «Полемика»

— Журнал «Offshore»

— Золоті торгові марки

— Журнал «Праця і закон»

— Журнал «Отдел кадров»

— Третейський суд при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати

— Украинская Ассоциация Издателей Периодической Пресс.

Персонал підприємства — це провідний мобілізуючий фактор виробництва. Його творчий талант і практична робітнича майстерність особливо виразно проявляється в умовах ринкових відносин, де постійно присутня підприємницька конкуренція. Так, інженерна діяльність працівників підприємства має вирішальне значення у виявленні і оцінці попиту, створенні високоякісної продукції, виборі прогресивних технологій, раціональній організації виробництва в цілому, тобто в ефективному поєднанні всіх складових факторів виробництва. В той же час кожне таке мистецьке рішення може залишитися лише побажанням на папері, якщо не буде фахово завершене робітниками у вигляді матеріалізованої продукції.

Саме така, цілеспрямована, гармонійна діяльність колективу забезпечує економічний поступ підприємства.

Співробітники компанії:

Гуцалова Кристина Миколаївна — Головний редактор «Юридичного журналу», начальник відділу аналітики та PR видавничої організації "Юстініан" , Задворний Сергій Васильович – верстальник, Максимова Світлана Володимирівна — шеф-редактор видавництва «Юстініан», Мацун Ірина Володимирівна — відповідальний редактор видавництва «Юстініан», Омельченко Ірина Костянтинівна — Генеральний директор видавництва «Юстініан», Осмоловська Олена Олексіївна — начальник комерційного відділу.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив зовнішніх факторів конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці показники зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. Трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Розрізняють реальні трудові ресурси (люди, які вже працюють) та потенційні.

2. Фінансовий аналіз стану ТОВ ВО „Юстініан”

Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб’єктів господарювання з метою одержання доходу. Одним із інструментів з’ясування конкурентоздатності підприємства є фінансовий аналіз.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства — це комплексне вивчення фінансового стану підприємства з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, що проводиться за допомогою методів статистичного, економічного і фінансового аналізу за даними трьох потоків інформації: нормативної, планової та фактичної, відображеної в бухгалтерській (фінансовій) звітності підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’ктів. В свою чергу фінансовий стан суб’ктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства може бути задовільним або незадовільним. Задовільний фінансовий стан підприємства – це стійка ліквідність, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства, його забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне використання ресурсів підприємства. Незадовільний фінансовий стан підприємства – характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства. Наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв’язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

Проведемо фінансовий аналіз стану підприємства ТОВ ВО „Юстиніан” за допомогою розрахунків економічних показників, використовуючи дані фінансової звітності підприємства за три останні роки (2004 — 2006рр.)

Виходячи з аналізу динаміки та структури основних засобів ТОВ ВО „Юстиніан” за 2004-2006 рр. можна зробити наступні висновки: основні засоби підприємства у 2006 році становили 15275,40 тис. грн.., а у 2004 році – 24506,00 тис. грн.., отже у 2006 році основні засоби підприємства зменшились на 9230,60 тис. грн., або на 62,33 % порівняно з 2004 роком. Погіршення структури основних засобів сприяє зниження виробництва продукції, а отже зменшенню в цілому прибутку підприємства. Найбільшу питому вагу в структурі основних засобів займають будинки, споруди та передавальні пристрої так у 2004 році вони складають 65,26 % , а в 2004 році — 71,80 %. На другому місці — машини та обладнання, питома вага яких у 2004 році становила 29,17 %, а в 2006 році – 23,21 %.

Як видно з таблиці 2.2., на протязі періоду з 2004 по 2006 рік на підприємстві відбулося збільшення основних засобів на 709,70 тис. грн. (2,9 %) та зменшення інших необоротних матеріальних засобів на 1152,20 тис. грн. (78,86 %). Поліпшити структуру необоротних матеріальних активів на підприємстві можна за рахунок їх оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень, ліквідації зайвого і малоефективного обладнання.

Проведемо аналіз та оцінку ліквідності майна підприємства ТОВ ВО „Юстиніан”. Ліквідністю підприємства вважається показник фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по своїх зобов’язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Загальний коефіцієнт покриттяє важливим показником платоспроможності. Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Критичне значення коефіцієнта покриття дорівнює 1. При коефіцієнті покриття менше одиниці підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги. В нашому випадку коефіцієнт покриття у 2004 становив 0,58; у 2005 році – 0,79; у 2006 році – 0,21 це свідчить про те, що підприємство має неліквідний баланс, а отже не може своєчасно ліквідувати борги.

Коефіцієнт зносу – цепоказник,який характеризує долю вартості основних засобів, яка буде списана на затрати наступні періоди. Характеризує стан основних засобів і визначається як відношення зносу основних засобів до первісної вартості. Коефіцієнт зносу на даному підприємстві у 2004 році становив 0,57; у 2005 році — 058; у 2006 році – 0,61. Як видно, знос основних засобів постійно збільшується, а стан основних засобів погіршується.

Коефіцієнт оновлення – за допомогою цього коефіцієнта ми можемо визначити, яку частину на кінець року основних засобів складає нові основні засоби. Визначається , як співвідношення основних фондів, що поступили до первісної вартості основних засобів. На підприємстві ТОВ ВО „Юстиніан” у 2004 році коефіцієнт оновлення дорівнював 0,01; у 2005 році – 0,005; у 2006 році – 0,06. Це свідчить про дуже малу частку нових основних засобів на підприємстві, особливо у 2005 році.

Коефіцієнт вибуття –характеризує, яка частина основних засобів вибула у звітному періоді. Визначається, як співвідношення первісної вартості вибувших основних засобів до первісної вартості основних засобів. За даними таблиці бачимо, що у 2005 році вибуло більше основних засобів – 0,07 ніж у 2004 році 0,05; а у 2006 році вибуло найменше – 0,02.

Коефіцієнт придатності –визначає, яка частина основних засобів придатна для виробництва і користування. Визначається , як співвідношення різниці первісної вартості основних засобів та зносу до первісної вартості основних засобів. У 2004 — 2005 році коефіцієнт придатності становив 0,42; а у 2006 році–0,39.Частина придатності основних засобів зменшилась.

Актив – це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій від якого очікується надходження майбутніх економічних вигід підприємству.

Виходячи з даних фінансової звітності загальна вартість активів у 2006 році зменшилась на 3413,2 тис. грн. в порівнянні з 2004 роком. Це свідчить проте, що у підприємства знизилась можливість здійснювати підприємницьку діяльність.

Аналізуючи данні таблиці вартість необоротних (довгострокових, постійних ) активів у 2006 році становила 13009,5 тис. грн., а у 2004 році — 14388,9 тис. грн., тобто у 2006 році їх вартість зменшилась на 1379,4 тис. грн.

Вартість оборотних ( мобільних) активів зменшилась у 2006 році в порівнянні з 2004 роком на 2033,8 тис. грн.

Вартість матеріальних оборотних активів (запасів)- це товари, готова продукція і виробничі запаси, які можна продати або використати на бартер в погашення заборгованості. Цей показник зменшився на 1317,8 тис. грн. у2006 році від того який був у 2004 році. Це є негативною тенденцією.

Дебіторська заборгованість є менш ліквідним капіталом, тому що по таких коштах немає впевненості в строках їх надходження. Дебіторська заборгованість у 2006 році зменшилась на 643,7 тис. грн. порівняно з 2004 роком.

Грошові кошти – є високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємствау касі та рахунках у банку, тому, що вони у будь-який час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій. Цей показник збільшився на 60,0 тис. грн.у 2006 році до 2004 року.

Негативним є зменшення робочого капіталу підприємства на 4611,6 тис. грн. у 2003 році до 2001 року. Наявність робочого капіталу забезпечує оперативну самостійність підприємства, а його розмір визначає найоптимальніше формування і використання всього майна, що є неможливим для нашого підприємства. Нестача робочого капіталу веде до порушень і перебоїв процесу підприємницької діяльності.

Власний капітал підприємства у 2004 році становив 10812,3тис. грн., а у 2006 році — 5141,2 тис. грн., тобто зменшився на 5671,1 тис. грн. Мета формування власного капіталу підприємства — одержання власникомнайвищої можливої віддачі від здійснення господарської діяльності.

Залучений капітал збільшився у 2006 році в порівнянні з 2004роком на 2257,9 тис. грн. Виникнення та функціонування залученого капіталу пов’язане з необхідність забезпечення безперервного процесу відтворення з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і наявною потребою в них у інших.

Поточні зобов’язання підприємства збільшились у 2006 році на 2577,8 тис. грн. у порівнянні з 2004 роком. Наявність поточних зобов’язань свідчить про участь у господарській діяльності підприємства активів інших власників.

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість – це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність.

3. Охорона праці на ТОВ ВО „Юстиніан” 3.1. Нормативне забезпечення охорони праці на підприємстві

ТОВ ВО „Юстиніан” здійснює свою діяльність з охорони праці керуючись законодавством про працю і законодавчими та нормативними актами про охорону праці. Законодавство про охорону праці складається з Закону України „Про охорону праці”, прийнятий Верховною Радою України 14.10.1992 р., Кодексу законів про працю України”, „Основ законодавства України про охорону здоров’я”, Законів „Про пожежну безпеку”, та у відповідності з колективним договором підприємства.

Закон України „Про охорону праці” є основним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Даний закон визначає основні принципи державної політики в галузі охорони праці, надає права та гарантії громадянам на охорону праці при укладенні трудового договору та під час роботи на підприємстві, визначає основні положення та принципи організації охорони праці на підприємстві, управління охороною праці та обов’язки власника. В законі також визначається компетенція органів державного управління охороною праці та основні повноваження і права органів державного нагляду за охороною праці.

Крім того для ТОВ ВО „Юстиніан” – є виконання наступних положень: „Типове положення про службу охорони праці”, „Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства”, „ Типове положення про навчання”. Інструктаж і перевірку знань працівників з питань з охорони праці”; Постанова КМУ № 623 від 10.08.1993 р. „Про положення розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях”, Постанова КМУ №472 від 23.06.1993 р. ”Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків”.

Чинне трудове законодавство передбачає, що відповідальність за організацію праці в цілому по підприємству несуть директор і головний інженер. По окремим підрозділам така відповідальність покладена на керівників цехів, ділянок, служб тощо. Безпосереднє керівництво організацією охорони праці здійснює головний інженер підприємства.

Нормативні акти підприємства спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях.

На підприємстві діють правила внутрішнього трудового розпорядку, яких всі працюючі мають дотримуватися. Вони записані у колективному договорі підприємства і мають такий зміст:

1. На підприємстві встановлено 40-годинний робочий день, за таким розпорядком робочого дня:

— виробництво працює в 1 зміну з 8-00 до 16-30 з перервою на обід з 12-00 до 12-30;

— апарат управління працює в 1 зміну з 8-00 до 17-00 з перервою на обід з 12-00 до 13-00;

— пожежно-охоронна служба — сумарний облік робочого часу на квартал згідно законодавства.

2. Правління у випадку особливо складних виробничих умов, пов`язаних з відсутністю матеріально-технічних, енергетичних, фінансових та інших ресурсів, залишає за собою право з метою збереження робочих місць корегувати встановлений на підприємстві режим праці, встановлюючи за погодженням з профкомом на певний строк — неповний робочий тиждень, або неповний робочий день.

3.Для робітників, зайнятих на обслуговуванні виробництва, ремонті, монтажно-розвантажувальних роботах, на транспорті і т.п., черговому персоналу, охороні вихідні дні надаються по окремих графіках, затверджених начальниками дільниць, цехів, відділів, служб. При цьому, вихідні дні можуть надаватися протягом тижня у дні, які не співпадають з режимом відпочинку по графіку підприємства.

Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективний договір, який щорічно укладається між адміністрацією і профспілковою організацією або трудовим колективом.

1.Правління та профком в своїй повсякденній роботі по охороні праці керуються Законом України “Про охорону праці”.

2.Адміністрація зобов’язується:

2.1. Забезпечити реалізацію комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

2.2. На ці цілі виділяти кошти в розмірі не менше одного відсотка від обсягів виробництва (створити фонд охорони праці).

2.3. Проводити навчання і перевірку знань працівників, які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою.

2.4. З метою виявлення протипоказань для роботи проводити медичне обстеження працівників, що піддавались впливу шкідливих факторів.

2.5. Не допускати працівників виробництва (в тому числі за їх згодою) до роботи яка їм протипоказана за результатами медогляду.

2.6. Не допускати застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці.

2.7. Видавати працюючим безкоштовно згідно з діючими нормами спецодяг , спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.

2.8. Працівники, зайняті на роботах з шкідливими умовами праці безкоштовно забезпечуються молоком або рівноцінними харчовими продуктами при наявності хім. речовин згідно із постановою Міністерства охорони здоров’я. №4430/87 від 4.11.87р.

2.9. Відшкодувати потерпілим на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань) задану шкоду в такому порядку:

2.9.1. У випадку смерті працівника виплачувати сім’ї загиблого одноразову допомогу в розмірі не менше п’ятирічного заробітку на кожного утриманця, а також на дитину, яка народилася після смерті працівника.

2.9.2. Встановити за рахунок прибутку розміри одноразової допомоги працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві з тимчасовою втратою працездатності.

2.9.3. Надавати профспілковому комітету документи, інформацію з питань охорони праці, виробничого травматизму, проф. захворювань, відшкодування шкоди потерпілим працівникам.

3. Працівники підприємства зобов’язуються:

3.1. Безумовно виконувати норми, правила, стандарти та інструкції з охорони праці, додержуватись встановлених вимог поводження з машинами, механізмами, інструментом, обов’язково користуватись засобами індивідуального захисту, своєчасно проводити періодичний медогляд, виконувати інші вимоги з питань охорони праці.

3.2. Організація служби охорони праці на підприємстві та аналіз стану охорони праці

На підприємстві діє служба охорони праці (СОП), яка створюється на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності, в тому числі невиробничої сфери. СОП входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація її допускається тільки у разі ліквідації підприємства. СОП підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і працює під керівництвом головного інженера.

СОП в залежності від чисельності працюючих і ступеня складності та небезпечності виробництва може бути самостійним підрозділом або у вигляді групи чи одного спеціаліста. На підприємствах невиробничої сфери і виробничої сфери з числом працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці. На підприємствах при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік включно ( невиробнича сфера — від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.

Основні функції СОП:

1.Опрацювання ефективної цілісної системи управління охороною праці.

2.Оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці.

3.Проведення вступного інструктажу з питань охорони праці.

4.Складання разом зі структурними підрозділами комплексних заходів з охорони праці і розділу “Охорона праці” колективного договору.

5.Організація:

а) забезпечення працюючих нормативними актами з охорони праці;

б) паспортизація цехів і атестації робочих місць;

в) обліку і аналізу нещасних випадків, профзахворювань і аварій;

г) пропаганди безпечних умов праці;

д) підвищення кваліфікації і перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці.

6.Бере участь у:

а) розслідуванні нещасних випадків;

б) формуванні фонду охорони праці і розподілі його коштів;

в) роботі комісії з питань охорони паці, комісії по введенню в дію об’єктів виробничого і соціального призначення;

г) розробці нормативних актів підприємства; роботі комісії з питань атестації робочих місць.

7. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки в галузях охорони праці, захисту населення і навколишнього середовища.

8.Здійснює контроль за:

а) дотриманням чинних законодавчих та нормативних актів посадовими особами;

б) виконанням приписів органів державного нагляду та інших пропозицій;

в) відповідністю устаткування, технологічних процесів, засобів захисту працюючих нормативним актам;

г) своєчасним проведенням навчання та інструктажів працюючих і атестації посадових осіб;

д)забезпеченням працюючих засобами охорони праці, санітарії і гігієни та наданням передбачених законодавством пільг і компенсацій;

е) виконанням заходів, розпоряджень з питань охорони праці.

Стан охорони праці та ефективність роботи служби охорони праці на даному підприємстві можна охарактеризувати за допомогою наступних коефіцієнтів:

1.Коефіцієнт частоти травматизму Кч- визначає число нещасних випадків, що припадають на 1000 працюючих за певний період:

Кч =(n/П)*1000,

де n — кількість нещасних випадків за звітний період;

П – середньооблікова кількість працюючих.

2004 р. Кч =(5/1079)*1000=4,6

2005 р. Кч =(4/732)*1000=5,5

2003 р. Кч =(1/510)*1000=2,0

2.Коефіцієнт важкості травматизму Кв характеризує середню тривалість непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок:

Кв =Д/n,

де Д – загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період.

2004 р. Кв =162/5=32,4

2005 р. Кв =137/4=34,3

2006 р. Кв =33/1=33,0

3.Коефіцієнт загального травматизму Кзаг характеризується кількістю днів непрацездатності за звітний період, що припадає на працюючих:

Кзаг =Кч*Кв=(Д/П)*1000,

2004 р. Кзаг =4,63*32,4=150,0

2005 р. Кзаг =5,46*34,3=187,3

2006 р. Кзаг =1,96*33=64,6

З метою кількісної характеристики рівня захворювань на виробництві розраховують:

4.Коефіцієнт частоти випадків захворювань Кз в розрахунку на 100 працюючих:

Кз=(З*100)/П,

де З – кількість випадків захворювань.

2004 р. Кз =(839*100)/1079=77,8

2005 р. Кз =(508*100)/732=69,4

2006 р. Кз =(277*100)/510=54,3

5.Коефіцієнт важкості захворювань Квз:

Квз=Дз/З,

де Дз – сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період.

2004 р. Квз =10568/839=12,6

2005 р. Квз =6507/508=12,8

2006 р. Квз =3610/277=13,0

З метою оцінки умов праці на підприємстві розраховують:

6.Коефіцієнт небезпеки робочих місць Крм:

Крм=Рн/Рз,

де Рн – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм;

Рз – загальна кількість робочих місць.

2004 р. Крм =210/663=0,3

2005 р. Крм =93/425=0,2

2006 р. Крм =32/419=0,1

7.Коефіцієнт умов праці Кп:

Кп= Пн/П,

де Пн – чисельність працівників, що працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам;

П – загальна чисельність працівників.

2004 р. Кп =234/1128=0,21

2005 р. Кп =114/750=0,16

2006 р. Кп =51/525=0,1

8.Коефіцієнт небезпечності машин Км:

Км=Мн/Мз,

де Мн – кількість машин і механізмів (або іншого обладнання, залежно від роду діяльності підприємства), що не відповідають нормативним вимогам, шт.;

Мз – загальна кількість машин і механізмів, шт.

2004 р. Км =198/631=0,3

2005 р. Км =127/398=0,3

2006 р. Км =111/392=0,3

9.Коефіцієнт небезпечності будівель та виробничих приміщень Кб:

Кб= Бн/Бз,

де Бн – кількість будівель та виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам, шт.;

Бз – загальна кількість виробничих приміщень, шт.

2004 р. Кб =1/26=0,04

2005 р. Кб =1/26=0,04

2006 р. Кб =1/26=0,04

Результати обчислень наведені у таблиці 3.1

Отже, з розрахунків видно, що частота травматизму на підприємстві зменшилась, але важкість травм залишилась на попередньому рівні; такий самий висновок можна зробити, аналізуючи частоту випадків захворювань та їх важкість. Однією з основних причин такої динаміки травматизму та захворюваності на підприємстві є скорочення кількості працівників.

Розглянемо умови праці на певному робочому місці (обліковець у приміщенні цехового керівного апарату).

Умови праці — це сукупність факторів виробничої обстановки, що впливають на працездатність і здоров’я людини в процесі праці. Згідно з “Гігієнічною класифікацією умов праці № 4137-86” параметри трудового процесу за ступенем впливу на функціональний стан і здоров’я працюючих поділяються на три класи:

I клас — оптимальні умови і характер праці, при яких виключена несприятлива дія небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НіШВФ) на здоров’я працюючих і створюються передумови для збереження високого рівня працездатності;

II клас — допустимі умови і характер праці, при яких рівень НіШВФ не перевищує гігієнічних нормативів;

III клас — шкідливі і небезпечні умови і характер праці, при яких рівень НіШВФ перевищує нормативи і викликає функціональні зміни організму.

Результати аналізу умов праці наведені у таблиці 3.2.

Як видно з таблиці, умови праці на даному робочому місці із-за параметрів мікроклімату належать до шкідливих і небезпечних III класу.

До заходів щодо поліпшення умов і безпеки праці відносяться всі види діяльності, спрямовані на попередження, нейтралізацію або зменшення негативної дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на працівників.

Для зменшення впливу шкідливих факторів при роботі на ПК рекомендується:

— підготувати робоче місце так, щоб виключити незручні пози;

— виключити відблиски на екрані;

— не використовувати люмінесцентні лампи, якщо вони блимають;

— встановити фільтр на екран і заземлити його.

Найбільш шкідливими умовами праці на обраному робочому місці є температура повітря у приміщенні як у холодний період року, так і в теплий. Тому для покращення умов праці у теплий період року пропонується встановити у приміщенні установку для кондиціювання повітря, що стосується холодного періоду року — пропонується провести ремонт або реконструкцію існуючих систем опалення з метою доведення температурного режиму до встановлених нормативів.

Головна мета виконання заходів з поліпшення умов і охорони праці — це досягнення соціальної ефективності: збереження здоров’я працюючих, продовження віку активної життєдіяльності, запобігання травматизму і професійним захворюванням.

Соціальну ефективність заходу можна оцінити шляхом порівняння коефіцієнтів, відповідно до і після проведення заходу.

Скорочення кількості робочих місць, що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

LКрм=(Крм¢-Крм¢¢)*100%

де Крм¢, Крм¢¢- коефіцієнти небезпеки робочих місць, підраховані відповідно до і після проведення заходу.

LКрм=(0,2-0,1)*100%=10%

Скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм, визначається наступним чином:

LКn=(Кn¢-Кn¢¢)*100%,

де Кn¢, Кn¢¢- коефіцієнти умов праці відповідно до і після запровадження заходу.

LКn=( 0,16-0,1)*100%=6%

Зменшення коефіцієнта частоти травматизму LКч:

LКч=(Кч¢-Кч¢¢)*100%,

де Кч¢, Кч¢¢- коефіцієнти частоти травматизму відповідно до і після запровадження заходу.

LКч=(5,5-2,0)*100%=350%

Зменшення коефіцієнта важкості травматизму LКв:

LКв=(Кв¢-Кв¢¢)*100%,

де Кв¢, Кв¢¢- коефіцієнти важкості травматизму відповідно до і після запровадження заходу.

LКв=(34,3-33)*100%=130%

Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови праці LКз:

LКз=(Кз¢-Кз¢¢)*100%,

де Кз¢, Кз¢¢- коефіцієнти частоти професійної захворюваності відповідно до і після запровадження заходу.

LКз=(69,4-54,3)*100%=1510%

Зменшення коефіцієнта важкості захворюваності LКзв:

LКзв=(Кзв¢-Кзв¢¢)*100%,

де Кзв¢, Кзв¢¢- коефіцієнти важкості захворюваності відповідно до і після запровадження заходу.

Коефіцієнт важкості захворювань на підприємстві збільшився, ніякі заходи профілактики захворюваності не проводяться.

Розрахунок ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці здійснюється шляхом підрахунку показника ефективності витрат.

Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці (Еn) — це відношення величини річної економії від поліпшення умов і безпеки праці до суми вкладень підприємства в охорону праці:

Еn=Ер/В,

де Ер- річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В — загальні витрати (вкладення) підприємства на заходи з охорони праці.

Для визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці використовуються економічні показники, обов’язкові для обліку та звітності — форми статичної звітності №1-ПВ (умови праці), №1-УБ (відомча), №7-ТНВ та інші.

Класифікація витрат підприємства на охорону праці, які підлягають обов’язковому обліку та наводяться у звітах підприємства перед державними органами статистики, передбачає поділ усіх витрат на охорону праці на п’ять груп, кожна з яких, у свою чергу, складається з декількох видів витрат.

Річна економія витрат від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві за економічними показниками, обов’язковими для обліку та звітності, визначається за формулою:

Ер=(SТкд-SТкп)+(SПкд-SПкд)+(SГкд-SГкд)+(SШкд-SШкд)

де SТкд, SТкп — суми відшкодувань потерпілим внаслідок травм на виробництві і професійних захворювань;

SПкд, SПкп — суми витрат на пільги і компенсації за несприятливі умови праці;

SГкд, SГкп — суми витрат на ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків на виробництві (відсутні аварії);

SШкд, SШкп — суми штрафів та інших примусових відшкодувань, пов’язаних з аваріями і нещасними випадками на виробництві (випадків штрафування не було); індекси “д” та “п” означають значення наведених витрат відповідно до і після запровадження заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.

Визначення складових формули здійснюється за наступною схемою.

Сума відшкодувань потерпілим внаслідок травм на виробництві та професійних захворювань до і після запровадження комплексу заходів розраховується за формулою:

SТк=Т1,

де Т1 — тимчасова непрацездатність,

SТкд=2100 грн;

SТкп=300 грн.

Сума витрат на пільги і компенсації за несприятливі умови праці:

SПк=П3+П4+П6,

де П3- лікувально-профілактичне харчування,

П4- одержання молока або інших рівноцінних продуктів,

П6- доплати за умови та інтенсивність праці.

SПкд=5000+6600+6500=18100грн;

SПкп=4900+2000+6500=13400грн.

Ер=(2100-300)+(18100-13400)=6500грн

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до запровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після цього розраховуються за формулою:

SВк=В2+В3,

де В2 — витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами;

В3- витрати на заходи з охорони праці з фонду охорони праці підприємства.

SВк=1600+2800=4400грн.

Еn=6500/4400=1,477.

Отже, кошти витрачені на заходи з охорони праці не тільки окупили себе, але й принесли прибуток в 1,5 рази більший за витрати

Висновки

Нинішній стан видавничої справи є результатом тривалого ігнорування керівниками управлінських гілок влади ролі книги як стратегічного продукту, який має двояку — духовно-мистецьку та матеріальну природу.

Функціональні завдання книги як духовно-мистецького продукту та її вплив на соціальні, суспільні, виробничі процеси є превалюючими над її матеріальною, фінансовою функцією. Однак між ними існує пряма залежність. Лише у випадку виконання книгою низки головних духовно-мистецьких, інтелектуальних, освітніх, культурологічних функцій можлива реалізація і останньої, матеріальної функції.

Тобто книга лише тоді стає товаром, коли її купують як носія суспільно значущих функцій, а не як предмет продажу як такий. І чим більше функціональне поле буде охоплювати національна книга, чим ефективніше вона задовольнятиме духовно-інтелектуальні й культурні потреби споживача, тим більше зростатиме її роль як товару, а, відповідно, і доходи від продажу.

Однак перетворення національної видавничої справи, на відміну від її нинішнього стану, на культурну індустрію вимагає цілої низки рішень і дій, які носитимуть не тільки адміністративний або фінансово-економічний характер, а й впливатимуть на перебудову психології тих людей, яким дано в руки важелі управління виконавчою і законодавчою владою в частині сприйняття ними книги як мистецького продукту з могутньою суспільною функцією, а вже потім як предмет продажу й заробітку.

Ця психологічна зміна мусить дати їм розуміння того, що в нинішньому своєму стані українська книга скоріше нагадує дитину, на яку намагаються покласти економічну, фінансову відповідальність за утримання державної сім’ї як на дорослу людину.

Тому стратегія розвитку мусить передбачити кроки саме з боку держави, які повинні сприяти прискореному «дорослішанню» видавничої справи і перетворенню її на культурну індустрію європейського зразка.

Список використаних джерел

1. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2006. — 350, с.
2. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник; КНЕУ. — К. : КНЕУ, 2000. — 265 с.
3. Кривонос А. О. Бізнес-планування на підприємстві: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 159, с.
4. Муравьев А. И.Малый бизнес: экономика, организация, финансы : Учеб. пособ. для студ. вуз.. — СПб. : Изд-во СПбГУЭФ : Изд. дом "Бизнес-Пресса", 1999. — 607 с.
5. Павлова Л. Н.Финансы предприятий: Учебник для вузов. — М. : Финансы: ЮНИТИ, 1998. — 638, с.
6. Подольська В. О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 487, с.
7. Попсуенко К. В.Основы оптимального планирования и управления безопасностью труда. — Львов : Вища школа : Изд-во при Львов. ун-те, 1980. — 138 с.
8. Решетов Е. Т. Охрана труда в полиграфии: Справ. пособие. — М. : Книга, 1987. — 239,[1] с.
9. Стельмащук А. М. Бухгалтерський облік : Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів. — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 527, с.
10. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. — К. : Наша культура і наука, 2005. — 559, с.
11. Фінанси підприємств: Підручник. — К. : КНЕУ, 2000. — 458 с.
12. Яковенко В. Б. Менеджмент і маркетинг: Навчальний посібник. — К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2006. — 143 с.