Відтворення здоров’я населення України (регіональний аспект)

Вступ.

1. Стан забруднюваності довкілля у східному регіоні та вплив на народжуваність.

2. Особливості показників народжуваності та смертності в східному регіоні.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В нинішній час Україна відноситься до країн з дуже низькою народжуваністю. В 1997 р. загальний коефіцієнт народжуваності в країні склав 8.7 ‰ в т.ч. в містах 8.0 ‰, в селах — 10.3 ‰, тобто низький рівень народжуваності і малодітність характерні для більшої частини України і значно виражені серед міського населення.

Відомо також, що в Україні зростає смертність. В 1991 р. вперше в історії країни смертність перевищила народжуваність, і природний приріст в цілому став негативним — -0.8 на 1000 населення. На сьогодні зменшення чисельності населення спостерігається в усіх областях.

В той же час Україна має високий рівень забруднення навколишнього середовища. Кількість забруднень, що приходяться на 1км2 площі, в 6.5 разів більша, ніж в США, і в 3.2 рази більша, ніж в Європейському Економічному Союзі. Особливо інтенсивно забруднюється атмосферне повітря. За даними Центру спостереження за станом навколишнього середовища, щорічно на кожного мешканця України припадає до 300 кг забруднювачів атмосферного повітря, а в деяких регіонах це складає 500 і більше кг. Слід зазначити, що під впливом атмосферних забруднювачів знаходиться 34% всього населення країни, е забруднення повітря вважають пріоритетним в його впливі на здоров`я населення України.

В теперішній час існують дані про несприятливий вплив хімічних забруднювачів на захворюваність населення в промислових районах країни. Незважаючи на зменшення потужностей промислового виробництва та зниження валових викидів в атмосферу, в останні роки стан атмосферного повітря якісно не змінився. Враховуючи це, а також наявні процеси депопуляції, особливо в містах, питання про негативний вплив забруднення атмосферного повітря на здоров`я міського населення України залишається актуальним і потребує додаткових досліджень.

1. Стан забруднюваності довкілля у східному регіоніта вплив на народжуваність

Гігієнічна оцінка ступеню сумарного забруднення за комплексним показником (1985-1995 рр.) свідчить, що у Донецьку та Маріуполі дуже сильний рівень забруднення атмосферного повітря, у Запоріжжі, Кривому Розі, Макіївці, Горлівці та Сумах — сильний, в Кременчуці, Сєверодонецьку, Лисичанську,

Миколаєві, Севастополі, Сімферополі та Чернігові — помірний, а в Черкасах, Житомирі та Рівному — слабкий. За досліджуваний період спостерігалась тенденція до зниження забруднення атмосферного повітря у всіх промислових містах не тільки за сумарними показниками забруднення, як було вказано вище, але й за окремими забруднювачами. Така тенденція особливо виражена для діоксиду сірки, окису вуглецю, сірководню, що пояснюється впровадженням заходів захисту повітря та зниженням обсягів виробництва.

Слід вказати, що майже всі перераховані міста відносяться до обласних центрів з розвинутою інфраструктурою, мають однакові ресурси медичного обслуговування та рівні міграційних процесів, які можна співставити.

Рівень народжуваності не забезпечує навіть простого відтворення населення. Диференціація народжуваності зумовлена, в тому числі, і відмінностями у віковій структурі жінок. Показано збільшення частки дітей, народжених матерями 15-19 років. Означені процеси найбільше представлені в містах з розвинутою металургійною промисловістю і постійним дуже сильним і сильним забрудненням атмосферного повітря.

Таким чином, величина підрахованого сумарного показника забруднення атмосферного повітря, характер промисловості у містах, насиченість промисловими потужностями, а також клімато-географічна характеристика та демографічні особливості дозволили розділити усі міста, вибрані для дослідження, на слідуючі групи:

1-а — з переважним розвитком металургійної промисловості — Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг, Маріуполь, Макіївка;

2-а — з переважним розвитком хімічної промисловості — Горлівка, Суми, Черкаси, Кременчук, Сєверодонецьк, Лисичанськ;

3-я — без металургійної та розвиненої хімічної промисловості — Миколаїв, Севастополь та Сімферополь;

4-а — без металургійної та розвиненої хімічної промисловості (контрольна) — Житомир, Рівне, Чернігів.

На 1 січня 2004р., за даними Міністерства статистики, у вивчаємих 17 містах України мешкало 6904,1 тис. чоловік, що складало 19,68 % від чисельності всього міського населення країни. Більше 50 % чисельності населення представлено жінками. За досліджуваний період загальна чисельність населення в містах зменшилась. Скорочення населення, головним чином, відбулося за рахунок природної втрати, тобто перевищення процесів смертності над народжуваністю.

Співвідношення чисельності жінок і чоловіків дітородного віку (15-49 років) складало: в усьому міському населенні України на 1 000 чоловіків припадає 1 055 жінок; у першій і четвертій групах міст на 1 000 чоловіків — 1 065 жінок, у другій — 1 087, в третій — 1 078. Слід також зазначити, що середній вік населення першої групи міст складав 36 років, другої — 35,3 роки, третьої — 35,5 років, у четвертій групі дорівнював 32,1 роки (тобто у структурі населення дещо вища частка дітей та осіб працездатного віку)[2, c. 16-18].

Вихідний рівень народжуваності (1977-1980 рр.) був найвищим в четвертій групі міст і складав 17,8 ‰, в той час, як в цілому по містах України він дорівнював 15,5 ‰. Найнижчий рівень (14,4 ‰) мала народжуваність в містах першої групи. У містах другої групи рівень народжуваності був дещо вищим від загального рівня в містах України, перевищував коефіцієнт народжуваності у третій групі міст (13,6 ‰) і складав 15,9 ‰.

Розрахунок відсотку зниження рівня народжуваності показав, що в усіх групах міст, крім четвертої, найбільший темп зниження народжуваності спостерігався в 1991-1992 рр. В 1993-1994 рр. темп зниження народжуваності в цих групах міст сповільнився. Така динаміка характерна і для міст України в цілому. В четвертій групі міст народжуваність за розглянутий період знизилась найбільше, і темп зниження був найбільш прискореним в 1993-1994 рр. Таким чином, найменший рівень народжуваності спостерігався в першій групі міст — 7,3 ‰. Серед цих міст найгірше вигладає Донецьк, найкраще — Кривий Ріг (6,3 та 8,8 ‰, відповідно). Нижче, ніж в цілому по містах України (8,8 ‰) рівень народжуваності в третій групі міст — 8,2 ‰ (з найменшим рівнем — 7,6 ‰ у Севастополі). Народжуваність у другій групі міст у 1995 р. була нижчою за середню народжуваність по містах України в цілому і складала 8,4 ‰, при 7,1 ‰ Горлівці та 9,5 ‰ в Кременчузі. Найвищою, незважаючи на самий прискорений темп спаду, залишалася народжуваність в містах четвертої групи — 10,1 ‰ , при 8,3‰ у Чернігові і 11,6 ‰ у Рівному.

Показано, що, починаючи з 1987 р., в цілому у вивчаємих містах збільшилась народжуваність в групі жінок 15-19 років. В групах жінок 20-24 та 25-29 років за збільшенням народжуваності в 1987-1990 рр. в наступні два роки, як і в інших групах, спостерігався спад. Темп зменшення коєфіцієнтів виріс до 1994 р. Таким чином, можна зазначити, що на протязі 80 -90 рр. кількість дітей, які народилися на 1 000 жінок 15-49-річного віку, незважаючи на деякі коливання між віковими групами, залишалась стабільною. З 1991 р. почалося різке падіння народжуваності в усіх вікових групах жінок. Найнижчі показники народжуваності для жінок у віці 20-34 років відмічені в першій групі міст, відносно високі — в четвертій групі[8, c. 16-18].

Одним із важливих чинників, що впливають на відтворення населення, є старіння населення. Поглиблення цього процесу призвело до того, що демовідтворювальний потенціал, що міститься у віковій структурі населення, значною мірою зменшився.

Таким чином, сьогодні Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, погіршуються не лише кількісні, а й якісні характеристики населення. Формування деструктивних, руйнівних явищ дає підстави стверджувати, що ми стали сучасниками справді, унікального, екстраординарного феномена демографічної історії України: в мирний час у нас відбуваються процеси, характерні лише для відносно короткочасних періодів таких соціально-економічних катаклізмів як світові або громадянські війни.

В таких умовах роль репродуктивного здоров'я значно зростає. Від його стану залежить не лише рівень народжуваності, але й життєздатність майбутніх поколінь. На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує чисельність трагедій безпліддя чи появи небажаної вагітності, які часто виливаються у сімейні конфлікти, що ведуть до дестабілізації шлюбно-сімейних відносин і до розлучень. Поліпшення репродуктивного здоров'я як невід'ємної складової здоров'я нації у цілому має бути пріоритетним напрямом діяльності уряду та системи охорони здоров'я[6, c. 41-42].

2. Особливості показників народжуваностіта смертності в східному регіоні

Вікова структура жінок репродуктивного віку, що склалася в окремих містах, є не завжди сприятливою. Питома вага жінок 20-29 років, тобто віку, найбільш сприятливого для народження дітей, падає в усіх групах міст. Одночасно збільшується об’єм груп жінок старшого віку.

Вивчення повікової народжуваності свідчить про деякі відмінності в демографічній поведінці жінок як в цілому з перебігом часу, так і між групами міст. Так, збільшилась питома вага дітей, народжених матерями 15-19 років. В 1987-1990 рр. частка таких дітей в загальній кількості народжених складала в цілому в містах 12,7, в 1991-1992 рр. — 16,6, в 1994 — 18,2 %. Вказують на збільшення питомої ваги таких дітей і на територіях, забруднених радіонуклідами (М.І.Омел’янець і співавт., 1996).

Стабільно високі показники народжуваності в цій когорті жінок спостерігаються в містах першої і другої груп металургійної та хімічної промисловостей. Практично такі ж (крім 1994 р.) вони в третій групі відносно чистих міст. В четвертій групі показники нижчі, але темп їх приросту найзначніший. Слід також зазначити, що загальне значне зниження народжуваності в 1994 р. стосується і показників в цій групі — кількість народжених дітей на кожну 1 000 жінок 15-19-річного віку в 1994 р. в порівнянні з 1991-1992 рр. суттєво знизилось в усіх групах міст крім четвертої, де вона знизилась в меншому ступені.

Враховуючи дані про те, що діти, народжені матерями цього віку, менш життєздатні в порівнянні з дітьми, народженими жінками у віці 20-30 років (Е.Б.Яковлева,1988;1994), можна вважати, що збільшення частки таких дітей в загальній кількості народжених може несприятливо позначитися на здоров’ї популяцій досліджуваних міст. Зазначений факт потребує посилення санітарно-просвітньої роботи серед дівчаток-підлітків, що цілком реально в рамках програм “Планування сім’ї” та “Діти України”.

Разом з тим необхідно зазначити, що найвища частка жінок дітородного віку 15-49 років у загальній чисельності як жінок, так і усього населення, відмічається в четвертій групі міст. В містах з металургійною промисловістю (перша група) спостерігається найнижча частка жінок репродуктивного віку. Різниця в демовідтворюючих потенціалах, які містяться у віковій структурі населення, деякою мірою сприяє диференціації в рівнях народжуваності, які спостерігаються.

Проведені дослідження дозволяють констатувати, що рівень народжуваності у вивчених містах недостатній і не забезпечує навіть простого відтворення населення. Одним з важливих наслідків такого зниження народжуваності, порівняного з впливом війни, буде різке постаріння населення. Це, в свою чергу, створює значні проблеми як у соціальній сфері, так і в області медичного обслуговування населення. Необхідно також нагадати, що здатність залишати здорових нащадків, кількість осіб потомства вважаються мірою пристосованості популяції до навколишнього середовища (А.М.Гиляров,1990; В.К.Савченко,1991). Таким чином, зниження показників народжуваності і фертильності, яке триває, дозволяє вважати пристосованість населення до впливу навколишнього середовища зниженою. З цієї точки зору кількісною мірою погіршення адаптаційних процесів популяції може бути міра зниження народжуваності, як при розрахунку співвідношення в цілому рівней народжуваності в 1987 і 1995 рр. складає 1,86 при довірчому інтервалі 1,85-1,88[3, c. 119-121].

Вихідний рівень смертності (1987-1990 р.р.) був найбільш високим в містах першої групи (10,3 ‰) і в третій групі міст без металургійної і хімічної промисловості (9 ‰). Найбільш низькі показники були зафіксовані в містах четвертої групи. В той же час в 1990 р. смертність в міських поселеннях України складала 10,2 ‰, тобто рівні смертності в усіх групах, крім міст з розвиненою металургійною промисловістю, були нижчі за середній рівень по країні. Але, вже з 1991 р. смертність в містах першої і третьої груп перевищила середній рівень в містах України (10,8 ‰) і продовжувала перевищувати його в 1992, 1993 і 1994 роках. Темп приросту смертності в цих групах міст був однаковим. Зростала смертність і в містах другої групи з переважним розвитком хімічної промисловості, залишаючись трохи нижчою за середній показник по країні. Найменший приріст смертності зафіксовано в четвертій групі міст.

Таким чином, найбільш висока смертність спостерігалася в містах першої групи з дуже сильним і сильним забрудненням атмосферного повітря (15.5 ‰), і в третій групі міст (14.8 ‰). Серед міст першої групи найвищі показники смертності відмічалися в Макіївці (19.1 ‰). В другій групі міст лідирує Лисичанськ (17.3 ‰). В третій групі міст перше місце належить Сімферополю (17.5 ‰). Нижче, ніж в цілому по містам України (12.8 ‰ у 1994 р.), рівень смертності в містах четвертої групи — 9.6, при 8.0 ‰ — в Рівному.

При вивченні повікових коефіцієнтів смертності населення в першій групі міст показано, що у чоловіків, окрім двох вікових груп (0-4 і 5-9 років), де показники 1995 г. нижчі, ніж в 1987-1990 р.р., рівні смертності в усіх інших вікових стратах підвищені. Особливо різке підвищення відбулося в групах від 20 років і більше. У жінок смертність теж зростала, але більш низькими темпами в усіх вікових групах, окрім 5-9 років, де виявлена тенденція до зменшення, і групи осіб 15-19 річного віку, в якій вона залишилася незмінною. Значне зростання смертності відзначене в групах старших за 40 років.

Повікові коефіцієнти смертності населення міст другої групи з переважним розвитком хімічної промисловості свідчать, що як і в першій групі міст, підвищення смертності більше торкнулося чоловіків, але вік значного зростання рівня смертності трохи нижче (25 років і більше). Для жінок цей вік також наставав на 5 років пізніше (45 років і старше). Деяке зменшення смертності у чоловіків в групах 0-4 і 5-9 років відзначене в Горлівці, Черкасах і Лисичанську, у жінок — в Горлівці і Лисичанську. Повікові коефіцієнти смертності у чоловіків в третій і першій групі — найвищі. Для жінок третьої групи значне підвищення смертності відбулося починаючи з вікової групи 20-24 роки. В деяких вікових групах показники смертності як у чоловіків, так і у жінок перевищують такі у населення міст з розвиненою металургійною і хімічною промисловістю. Разом з тим, в усіх містах відбулося деяке зменшення смертності в групі 0-4 роки як для чоловіків, так і для жінок. Відносно благополучно виглядають міста четвертої групи. У чоловіків підвищення рівня смертності почалося тільки починаючи з групи 25-29 років. Виявлено зниження смертності в усіх містах в групах 0-4, 5-9 і 10-14 років. Значно зросла смертність починаючи з групи 45-49 років. Що стосується жінок, то практичне зниження смертності в групі 0-4 роки торкнулося тільки м. Рівне. Зростання смертності почалося з вікової групи 10-14 років, але воно значно менше виражене, ніж у відповідних вікових групах інших трьох груп міст[1, c. 54-56].

Розрахована очікувана при народженні тривалість життя для чоловіків і жінок. Значення показника неухильно знижувалося. Найбільш низькі цифри як для чоловіків, так і для жінок (нижче, ніж в цілому по Україні) склалися в першій і третій групі міст. Найгірша ситуація відмічена в Макіївці, Кривому Розі, Донецьку, Сімферополі і Севастополі. Практично така ж як в цілому по країні, очікувана при народженні тривалість життя для чоловіків і жінок у другій групі міст. Однак, Лисичанську і Горлівці як у чоловіків, так і у жінок показник нижче середнього по країні.

Очікувана тривалість життя по досягненні віку 15 років найкращим чином виглядає в містах четвертої групи, але протягом досліджуваного періоду значення цього показника зменшилося у групах міст для чоловіків на 6,7; 4,7; 7,1; і 4,0 року, для жінок — на 2,2; 1,1; 2,6 і 0,7 року, відповідно.

Темпи зменшення показника трохи знижуються по досягненні 60 років як для чоловіків, так і для жінок. Значення показника у групах міст зменшилося на 2,4; 1,9; 2,0; 1,7 років для чоловіків; на 1,0; 0,5; 0,2 років для жінок у перших трьох групах міст. В четвертій групі показник збільшився на 0,1 року для жінок.

Звертає на себе увагу велика різниця (12 років) між очікуваною тривалістю життя чоловіків і жінок (внаслідок зростання смертності чоловіків), що явно неадекватна біологічним відмінностям, яка продовжує збільшуватися в усіх групах міст. Це є яскравим свідоцтвом високої чоловічий зверхсмертності.

За період спостереження зростала диференціація всередині груп міст з переважним розвитком металургійної і хімічної промисловості по очікуваній тривалості життя при народженні як для чоловіків, так і для жінок. Відмічена диференціація підтверджує, що, незважаючи на спад економічної діяльності, жителі міст з переважним розвитком металургійної і хімічної промисловості наражаються на більший тиск зовнішніх чинників різного походження у порівнянні з населенням міст четвертої групи. З іншого боку, різниця у показниках може бути викликана відмінностями в заходах, спрямованих міською владою на пом'якшення ситуації, що склалася. Крім того, популяційні процеси, що спостерігаються, можуть свідчити про те, що населення третьої групи міст також зазнає значного зовнішнього впливу, на що реагують більш вразливі у порівнянні з жінками чоловіки.

При цьому можна вважати, що біологічні витрати населення на пристосування до умов проживання, що в нинішній час змінилися, збільшені. Вони вже перевищують або в найближчому майбутньому будуть перевищувати його адаптаційно-компенсаторні можливості. Слід звернути увагу, на те, що хоча ймовірність вимирання популяцій (і людини також), окрім найменш чисельних, невелика, вони наражаються на значно більший ризик, якщо у коливання народжуваності та (або) смертності вносять свій внесок зовнішні чинники.

Гігієнічна оцінка ступеню забруднення атмосферного повітря свідчить, що найбільший сумарний показник забруднення зафіксований для м.Донецька (37,530+6,502), найменший — для м.Житомира (3,313+2,477); в мм.Донецьку і Мариуполі існує дуже сильний рівень забруднення, в мм.Запоріжжі, Кривому Розі, Макіївці, Горлівці і Сумах — сильний; в мм. Кременчузі, Сєверодонецьку, Лисичанську, Севастополі, Симферополі і Чернігові — помірний, в мм. Житомирі і Рівному — слабкий.

Рівень народжуваності і фертильності не забезпечує навіть простого відтворення населення. Відмічено, що найбільше падіння рівня народжуваності відбулося в містах з розвиненою металургійною промисловістю, що зумовлене, в тому числі, відмінностями у віковій структурі жіночого населення.

Показане збільшення частки дітей, які народжуються матерями у віці 15-19 років. Ці процеси особливо виражені в містах з металургійною промисловістю.

Найбільше зростання смертності спостерігалося серед чоловіків молодого віку. За 1990-1995 рр. смертність чоловіків 20-24 років збільшилась у відносно чистих містах південного заходу в 2,2, в містах з розвиненою металургійною промисловістю в 2 рази, що перевищує смертність чоловіків цього віку в цілому по Україні.

Встановлено зниження середньої тривалості життя, очікуваної при народженні та досягненні 15 і 60 років. Виявлена різниця між чоловіками і жінками (до 12 років) в середній тривалості життя, очікуваній при народженні,зростала по роках і була неадекватною біологічним відмінностям. Цей факт відображає зверхсмертність чоловіків.

Відносний ризик смерті у порівнянні з відносно чистими містами заходу і центру складає в містах з розвиненою металургійною промисловістю 1.52 (1.51-1.54), з розвиненою хімічною промисловістю -1.39 (1.37-1.40), у відносно чистих містах південного заходу — 1.44 (1.43-1.48) при 95% значущості.

Комплекс заходів по мінімізації забруднення атмосферного повітря та впровадженню здорового способу життя в першу чергу необхідно здійснювати в містах з розвиненою металургійною та хімічною промисловостями[7, c. 28-32].

Висновки

У роботі показано, що рівень народжуваності у вивчених містах не забезпечує навіть простого відтворення населення. Виявлено, що диференціація народжуваності зумовлена, в тому числі, і відмінностями у віковій структурі жінок цих міст. Показане збільшення частки дітей, народжених матерями 15-19 років, і зменшення середнього віку матері в зв'язку з цим. Означені процеси найбільше представлені в містах південного сходу з розвиненою металургійною промисловістю і постійним дуже сильним і сильним ступенем забруднення атмосферного повітря.

Встановлено прогресуюче зниження середньої тривалості життя, очікуваного при народженні, а також по досягненні 15 і 60 років. Різниця між очікуваною при народженні тривалістю життя у чоловіків і жінок досягає 12 років, що неадекватно біологічним відмінностям.

Аналіз забруднення атмосферного повітря повітряного басейну за допомогою сумарного показника забруднень свідчить про різний ступінь і характер забруднення у містах.Підвищення забруднення атмосферного повітря відмічалось в Горлівці, Донецьку, Маріуполі, Сумах, Черкасах. Забруднення в значній мірі було зумовлене вмістом бенз(а)пирену, формальдегіду, фенолу, двуокису азоту, аміака, фтористого водню, пилу та сірководню. Якщо розглядати рівні забруднення відносно конкретних речовин, то найбільші максимально разові концентрації відмічались за: бенз(а)пиреном — у Донецьку, Горлівці (15,1 та 15,5 нг/м3, відповідно); формальдегідом — у Запоріжжі, Сєверодонецьку та Кривому Розі (0,205; 0,158 та 0,124 мг/м3); двуокисом азоту — у Донецьку, Горлівці, Макіївці (1,31; 1,00; 0,78 мг/м3; пилом — у Сімферополі, Донецьку, Макіївці, Маріуполі, Запоріжжі, Лисичанську (9,3; 7,7; 4,8; 4,7; 3,7 та 3,7 мг/м3); сірководнем — у Лисичанську, Сєверодонецьку, Черкасах (2,73; 2,16 та 1,8 мг/м3); окисом вуглецю — у Кременчуці, Горлівці, Макіївці (45,0; 35,0 та 28,0 мг/м3).

Список використаної літератури

1. Грибан В. Валеологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Грибан,; Мін-во освіти і науки України, Мін-во внутрішніх справ України, Юридична академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 251 с.

2. Довідник з питань репродуктивного здоров’я: довідникове видання/ Р. Моісеєнко, Н. Жилка, Т. Бєлавіна та ін.; Ред. Н. Г. Гойда. — К.: Вид-во Раєвського, 2004. — 127 с.

3. Нагорна А. Репродуктивне здоров’я та статеве виховання молоді: Монографія/ Антоніна Нагорна, Віктор Беспалько,; Авт.передм. З. А. Шкіряк-Нижник; Європейський ун-т. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 405 с.

4. Общественные организации, работающие в области репродуктивного здоровья в Украине: Справочник/ Укл. А. Веризуб, Ред. Е. Гаращенко. — Кировоград: Из-во ЧП Мирошниченко С. В., 2003. — 91 с.

5. Репродуктивне здоров’я чоловіків: науково-популярна література/ Л. Ф. Ма-тюха, Л. В. Хіміон, В. І. Банніков та ін.; Благодійний фонд "Здоров’я жінки і планування сім’ї", Асоціація сімейних лікарів м. Києва та Київської області . — К.: ФАКТ, 2004. — 84 с.

6. Репродуктивне та статеве здоров'я підлітків в Україні: (Ситуаційний аналіз)/ Фонд Народонаселення ООН; Всесвітня Організація Охорони Здоров'я; М-во охорони здоров'я України; Українська Асоціація Планування Сім'ї. — Б.м., 1999. — 92 с.

7. Репродуктивное здоровье населения Украины — 1999: Итоговый отчет: Сен-тябрь, 2001/ Киевский международный ин-т социологии; Центры контроля и профилак-тики заболеваемости США, Агенство международного развития США. — Б.м., 2001. — 206, 42 с.

8. Стешенко В. Некоторые аспекты демографической ситуации в Украине: репродуктивное здоровье и планирование семьи/ Валентина Стешенко, Тамара Иркина; Пер. с англ. С.Пискунова. — К.: Академпресс, 1999. — 31 с.