Внутрішній простір

Вступ.

1. Типологія внутрішнього простору рекреаційних закладів.

2. Критерії комфортності житлового приміщення (просторові параметри, фізичні умови мікроклімату необхідні обладнання).

3. Види декоративно-прикладного мистецтва в інтер’єрі рекреаційних закладів.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Поверхневе тлумачення поняття «інтер'єр» пов'язане з обстановкою і обробкою того або іншого приміщення. Архітектори розглядають інтер'єр у зв'язку з екстер'єром — зовнішнім виглядом споруди в цілому. Концепція архітектурного інтер'єру не може до кінця реалізуватися у вигляді окремого узятого приміщення, але проектується як система просторів з виявленням акцентів, напрямів фізичного і емоційного руху.

Стилі оформлення інтер'єру є віддзеркаленням ідеалів і потреб людства. Стилі інтер'єру тісно переплітаються один з одним, постійно змінюються та удосконалюються. У всі часи люди намагалися втілити власне відчуття гармонії життя в облаштування свого житла. За багато тисячоліть цивілізації людство назбирало скарбницю уявлень про комфорт і затишок.

Під час створення дизайну інтер'єру необхідно враховувати декілька чинників:

середовище: це штучно організована дизайнером обстановка. Тут застосовуються планувальні комбінації і просторове розділення середовища на зони;

колір: одна з найважливіших основ інтер'єру. Саме колір надає настрій кімнаті, характер приміщення, він задає стиль самого інтер'єру;

світло: здатне підлаштовуватися під стиль інтер'єру. Проектування світла цілком залежить від фантазії дизайнера. Світло буває ефектним і функціональним, може поєднуватися з кольоровим рішенням, формуючи настрій у приміщенні.

Стиль життя людини впливає не лише на окремо взяті предмети інтер'єру, але і на оформлення всього приміщення. Створення дизайну інтер'єру на сьогоднішній день — це не повторення елементів архітектури окремого історичного періоду, це, в першу чергу, побудова комфортного місця існування для кожної людини, що знаходиться в ньому.

1. Типологія внутрішнього простору рекреаційних закладів

Дизайн інтер'єра починається із планування приміщень, зі створення певної структури внутрішнього простору. З погляду психології така структуризація має ключове значення. Фактично вона задає ритм життя в будинку й нерідко диктує конкретні моделі відносин його мешканців один з одним і гістьми. Варіантів просторового планування може бути незліченна безліч, але в цілому їх можна звести до двох основних типів: закритий і відкритий інтер'єр.

Інтер'єр закритого типу має на увазі чіткий і фіксований розподіл єдиного цілого на кілька ізольованих кімнат, кожна з яких виконує певну функцію. Наприклад, вітальня не може бути по сумісництву їдальні, а спальня — робочим кабінетом. Із психологічної точки зору тут у главу кута поставлена приватність і навіть інтимність життя власників приміщення.

Відкритий інтер'єр, навпроти, є дизайнерським втіленням концепції доступного суспільства, що демонструє свого роду життя напоказ, активний, динамічний і комунікабельний стиль поводження й, можливо, пріоритет суспільних і ділових інтересів над особистими.

На якому ж з типів планування варто зупинитися при формуванні гармонічного інтер'єра? Тим, хто віддає перевагу самоті, уникає гучних компаній і соціальних контактів, підійде інтер'єр закритого типу, а в людей, що звикли постійно перебувати в центрі уваги й прагнучих до максимального розширення кола знайомств, подібний вибір нерідко асоціюється із психологічною камерою-одиначкою.

Не менш важливо продумати колірну палітру обробки, загальну стилістику приміщення, а також меблів і окремих предметів обстановки. При психологічному підході до дизайну інтер'єра це найбільш відповідальний етап.

Організація плану громадської будівлі визначалась розташуванням і взаємозв’язком головного композиційного елемента (найбільш значного за функцією і розмірами приміщення) – з різними групами приміщень. Таким чином, наведені схеми групування внутрішніх просторів у свою чергу складалися з планувальних елементів, серед яких виділено такі структурні вузли: перший – вхідні групи (головні, службові, допоміжні вестибюлі, гардеробні); другий – приміщення основного призначення; тут виділено дві підгрупи: головні приміщення (операційні, читальні, актові зали, зали засідань тощо), службові приміщення; третій – підсобні й допоміжні приміщення (комори, лабораторії, книгосховища й ін.); четвертий – горизонтальні комунікації (коридори, холи, фойє, галереї); п’ятий – вертикальні комунікації (сходи головні, службові і допоміжні).

Ці планувальні елементи мали різне значення при вирішенні художньо-композиційних рис інтер’єру. Урочисто й ошатно вирішувались інтер’єри головних вестибюлів, сходів, операційних, читальних залів, залів засідань та інших головних приміщень. Ці складові внутрішнього простору мали першочергове значення при формуванні інтер’єру громадських будівель. Отже, з’ясовано, що дані планувальні елементи мали чітке ранжирування за допомогою зміни насиченості інтер’єру декоративними елементами. Ця закономірність простежується в усіх розглянутих об’єктах незалежно від стилю, в якому вони вирішені.

Простежені особливості ранжирування приміщень за значенням у кожному з досліджуваних типів громадських будівель та планувально-композиційна організація їх внутрішнього простору (всього 57 об’єктів). На підставі отриманих даних визначені принципи архітектурно-планувальної організації внутрішнього простору крупних громадських будівель, які полягали у домінуванні комбінованої схеми групування приміщень і дотриманні головної композиційної осі „головний вхід – вестибюль – хол – головні сходи – головне приміщення”.

На основі проведеного аналізу предметне наповнення інтер’єру запропоновано поділити на два види: 1) „спеціальне” (обладнання парадних приміщень); 2) „звичайне” (обладнання допоміжних приміщень).

Група житлових приміщень є головною як за значеннями, так і за розмірами в готельному господарстві незалежно від їх типу, місткості та місця знаходження.

Житлові приміщення мають бути функціонально відокремлені. Транзитне переміщення гостей, що не мешкають на даному поверсі, не повинно допускатись.

До складу приміщень житлового поверху належать номери, коридори, холи, вітальні, приміщення побутового обслуговування на поверсі.

Призначення житлової зони — забезпечення умов для помешкання: надання житла, обслуговування номеру, чищення і прасування одягу, прийом білизни для прання, виконання незначних послуг і доручень, подавання їжі в номер, транспортування багажу в номери.

Група житлових приміщень розташовується одна над одною у багатоповерхових будівлях або в окремо збудованих корпусах, у невеликих котеджах (будинках) на два-три або декілька номерів. Останній вид застосовується для мотелів, турбаз і кемпінгів.

Основу приміщень житлової групи становлять номери, з якими безпосередньо пов'язані допоміжні і службові приміщення.

Стиль приміщення зазвичай визначається виходячи з призначення приміщення, а також характеру Замовника, його роду діяльності, захоплень, бажань і можливостей. Дуже популярними на сьогоднішній день є мінімалізм, модерн, техно, хай-тек. Але головне, на що слід орієнтуватися під час проектування інтер'єру — це зручність, затишок, комфорт.

Для досягнення оптимального результату краще звернутися до професіонала. Дизайнер підкаже, як краще зробити перепланування, ознайомить із різноманіттям сучасних матеріалів, допоможе вибрати відповідний стиль інтер'єру.

2. Критерії комфортності житлового приміщення (просторові параметри, фізичні умови мікроклімату необхідні обладнання)

Розвиток вітчизняного житлового будівництва, напрямки наукових досліджень у галузі проектування житла у радянський період носили відбиток планової економіки. Прагнення забезпечити міське населення рівними житловими умовами з максимальною економією коштів стимулювали розвиток досліджень у напрямку пошуку мінімального житлового простору, найбільш економічних архітектурно-конструктивних рішень, уніфікації елементів житлових споруд, індустріалізації житлового будівництва. Вітчизняними вченими було розроблено численні методи підвищення ефективності проектних рішень житла.

Сучасний готель покликаний створити комфортабельні умови для проживання гостя і надати йому ряд додаткових послуг.

Основні принципи, що беруться до уваги при спорудженні будівель готелів, наступні.

1. Будівля (або комплекс будівель) повинні органічно вписуватися до навколишнього середовища, не порушуючи особливості міського або сільського ландшафту.

2. Необхідно враховувати природно-кліматичні фактори, температуру та вологість повітря, кількість опадів, інсоляцію, швидкість і напрямок вітру тощо.

3. Архітектурне, конструктивне і планувальне вирішення будівлі не повинні бути надмірно дорогими. Планування будівлі повинне забезпечувати економічність її експлуатації.

4. При проектуванні готелю певну роль грають рекламні міркування: забезпечення оформлення фасаду, що підкреслює престижність готелю; встановлення рекордів певного напрямку (будівництво найвищої будівлі, найбільш екзотичної будівлі тощо); розташування вітрин готельних торгових центрів і т. ін.

5. Планування будівлі повинне забезпечувати раціональну організацію обслуговування і відповідний комфорт проживаючим, відповідати функціональним вимогам.

6. Будівля повинна відповідати естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям. Варто передбачати можливість її реконструкції.

7. Необхідно дотримуватися умови економічності процесу будівництва будинку.

Будівлі готелів призначені для короткочасного проживання людей з метою здійснення різних видів діяльності. Це можуть бути ділові контакти під час відряджень, участь у роботі нарад, конференцій, симпозіумів і ін., туристичні поїздки з метою ознайомлення з природними визначними пам'ятками, історичними та архітектурними пам'ятниками (міста, регіону, країни); поїздки з метою відпочинку, курортного лікування, оздоровлення, а також для здійснення спортивних змагань та ін.

Екологічний комфорт створюється оптимальним для організму людини поєднанням температури, вологості, швидкості руху повітря і впливу променистого тепла. Наприклад, у стані спокою або при виконанні легкої фізичної роботи температура взимку не повинна перевищувати 18–22, а влітку 23-25°С; швидкість руху повітря взимку повинна складати 0,15, а влітку 0,2–0,4 м/с; відносна вологість – 40–60%.

Важливим компонентом мікроклімату будь-якого приміщення є інсоляція (опромінення приміщень сонячними променями і природне освітлення). Тривалість інсоляції для багатьох приміщень готелів відповідно до санітарних норм і правил повинна складати не менш трьох годин на день. У приміщеннях готелів, де люди проводять велику частину доби, повинне бути завжди чисте і свіже повітря і нормальний шумовий режим.

Функціональний комфорт визначає зручність експлуатації будь-якого приміщення. Він забезпечує захист від довкілля, безпеку і здійснення усіх функціональних процесів життєдіяльності людини: сну, харчування, відпочинку, особистої гігієни, розважання, ділових контактів тощо. Поділ усіх процесів життєдіяльності людини в приміщеннях здійснюється прийомами функціонального зонування як загального простору готелю з виділенням функціональних блоків, так і мікрозонуванням.

Мікрозонування здійснюється також за допомогою раціонального вибору обладнання і його оптимального розташування в будь-якому інтер'єрі.

Естетичний комфорт визначає позитивний емоційний настрій людини. Це забезпечується завдяки засобам і прийомам, за допомогою яких досягається об'єднання всіх елементів інтер'єру у єдине для сприйняття ціле. Естетичний комфорт інтер'єру залежить, у першу чергу, від гармонійності предметно-просторового оточення, від того, наскільки досягнута цілісність і погодженість його елементів.

Естетична організація середовища, або досягнення краси інтер'єра, включає безліч різноманітних задач. Головні з них – це композиція простору, колірне вирішення та обробка поверхонь, господарська (дизайнерська) форма облаштування і меблів, вирішення декоративних деталей, освітлення, озеленення та ін.

Таким чином, інтер'єр будь-якого приміщення готелю повинний володіти екологічним, функціональним та естетичним комфортом.

Екологічний комфорт в інтер'єрах створюється, в основному, завдяки системам інженерного забезпечення готелів: вентиляції, кондиціонування повітря, централізованого пиловидалення, опалення тощо.

Функціональний комфорт в основному забезпечується оптимальним набором меблів і обладнання. Меблі є одним з активних компонентів у формуванні інтер'єрів багатьох приміщень готелів.

Сучасний номер, як правило, складається з житлової кімнати (або кімнат), передпокою, санітарного вузла. Із загальної площі однокімнатного номеру житлова група частіше за все займає не більше як 70%, передпокій — 12-15%, санітарний вузол — 13-22%. Мінімальна площа номеру передбачається не менш як 9 кв. м. Номери мають відповідати таким основним вимогам:

• денне природне освітлення і загальне штучне освітлення у вечірні години;

• природна і штучна вентиляція;

• температура повітря у приміщеннях номеру — в межах від 18 °С до

22°С та вологість — 65-70%.

Залежно від рівня комфортності і ступеня обладнаності номери поділяються на такі типи:

• президентський апартамент;

• апартамент;

• люкс;

• двокімнатний;

• комплекс;

• дубль (студіо);

• однокімнатний.

Метою створення і функціонування житла є забезпечення необхідних умов для життєдіяльності людини. Метою системного моделювання житла (в даному випадку, таких його ієрархічних рівнів, як житлова чарунка, житловий будинок) є визначення можливостей і бажаних напрямків керування даною системою.

За принципом інваріантності структури житло включає в себе ті ж основні елементи, що й система вищого порядку: виробничі, рекреаційні, безпосередньо житлові і елементи зв‘язку – комунікації.

У вітчизняній практиці розробки частини житлових нормативів, що стосується архітектурного проектування житлових будинків, основними джерелами вихідних положень є результати ергономічних досліджень, досліджень у галузі гігієни житла, досліджень у галузі пожежної безпеки.

Розвиток обчислювальної техніки створив основу для розширення можливостей досліджень. Тому з‘явилися методи і цілі напрямки, пов‘язані з обробкою великих масивів вихідної інформації. У роботі розглянуто різні аспекти застосування нових методів і джерел збору і аналізу інформації, необхідне для розширення знань про житло. Особливу увагу приділено застосуванню саме системних методів, особливо тих, які досі не набули широкого використання у дослідженнях архітектурних об‘єктів та систем.

При розгляді житла як певної системи, як правило, не розмежовують власне житловий будинок і середовище, яке створюється всередині і навкруги житлового будинку. Натомість при створенні нормативної бази проектування житла саме вторинне явище (параметри житлового середовища) стає основою для визначення характеристик матеріального об‘єкта.

Ефективність і зручність використання нормативних документів залежить від того, чи відображені в них принципи побудови систем : принцип компактності, принцип визначальних ознак, принцип інваріантності структури.

3. Види декоративно-прикладного мистецтва в інтер’єрі рекреаційних закладів

Велике декоративне значення в інтер'єрі готелів мають завіси, гобелени, килими, оббивка меблів. Вони багато в чому визначають колірне вирішення та емоційне фарбування приміщень.

Одним з істотних елементів інтер'єра є завіси. Вони виконують практичні функції й одночасно впливають на композицію і колорит інтер'єру. Практичні функції завіс полягають у регулюванні природного освітлення, тепла та інсоляції, поглинанні шуму.

Застосовуються два види завіс: прозорі і щільні. Перші розсіюють і пом'якшують денне світло. Розсіяне світло створює комфортні умови для зору. Для прозорих завіс застосовують сітчасті тканини, при сильному освітленні – тонкі тканини. Матеріал для прозорих завіс може бути білим або ледь пофарбованим, гладким або мати малопомітні візерунки. Вибір кольору залежить від колірного вирішення інтер'єра.

Щільні завіси ізолюють приміщення від різних зовнішніх впливів. Колір щільних завіс, їхня фактура і малюнок, як правило, підбираються з урахуванням усієї композиції інтер'єру, а також розмірів приміщення і завіс.

Завіси можуть бути короткі і довгі. Нижній край коротких завіс повинний торкатися підвіконня; довгі завіси не повинні доходити до підлоги на 5см. Ширина завіс повинна складати при тканинах середньої щільності і тонких від 1,5 до 2 ширин фронту карнизу або вікна.

Завіси бувають розсувні і підйомні. Найбільш поширені розсувні завіси, що розташовують з однієї або двох сторін вікна.

У залежності від декоративних якостей тканини підрозділяють на дві групи: «пасивні» і «активні». Малюнок і колір перших носить фоновий характер. До активних, тобто більш яскравих кольорових тканин, відносяться переважно набивні. На відміну від тканих завіс, де малюнок безпосередньо пов’язаний зі структурою матерії, набивний малюнок ніби накладається на тканину.

Малюнок тканин для готелів може бути геометричний і художній. Але характер малюнка повинний відповідати загальному характерові інтер'єра, краще вибирати лаконічний з невеликою кількістю колірних відносин.

Фактура завіс повинна бути легше і простіше фактури меблевої тканини, що у свою чергу повинна бути контрастною до фактури килима.

Для меблів найбільш застосовні фактурні й гладкі однотонні за фарбуванням тканини, без малюнків і орнаментів. Оббиті такими матеріалами меблі найбільш органічно входять до інтер'єру, відповідаючи загальному оформленню.

Килими служать м'яким і теплим покриттям підлоги. Для одного ліжка розмір килима має складати не менш 60х140 см; для двох ліжок, що розташовані під кутом, – не менш 80х240 см; килим у торці спарених ліжок має бути не менш 60х200 см. Рекомендуються петлясті і ворсові килими, однотонні або з малюнком.

Поряд з функціональними вимогами до декоративних і оббивних тканин, що багато в чому визначають колірне вирішення та емоційне звучання приміщень, висувається ряд вимог і до художніх засобів оформлення інтер'єру.

Перша вимога, яку необхідно виконувати в будь-яких випадках, – це комплексний вибір малюнку кольору завіс, килимів і оббивки меблів, застосовуваних в одному приміщенні. З усіх можливих варіантів можна для приклада рекомендувати наступний прийом комплектації тканин.

Завіси – з тканини з великим малюнком, килим – із дрібним. Оббивка меблів гладка різних кольорів. Частина меблів вирішується у колориті завіс, інша – у колориті килима і т.п.

Високі декоративні властивості, економічність, масовість, транспортабельність, звуко- та теплоізоляційні властивості тканин роблять їх одним із самих широко доступних елементів оформлення інтер'єру готелів.

Архітектори, будівельники, художники, скульптори, майстри прикладного мистецтва, спираючись на досягнення будівельної науки і техніки, підвищують художній рівень обробки приміщень. При цьому в інтер'єрі широко використовують як традиційні — камінь, дерево, кераміка, скло, так і сучасні матеріали — наприклад, полімер. Вибираючи для обробки той чи інший матеріал, архітектори прагнуть до створення єдиної композиції інтер'єра, сполученню матеріалів з призначенням приміщень. Специфіка інтер'єрів громадських закладів дозволяє широко використовувати в їх оформленні оригінальні композиційні рішення, твори монументально-декоративного і прикладного мистецтва, художні меблі.

Декоративно-прикладне мистецтво предметно-духовний світ людини – включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування. Одні види – кераміки, обробка кістки і каменя, плетіння – вишивки на зорі людської цивілізації, інші – молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Їм заледве налічується кілька століть.

Між прикладною і декоративною гамою є проміжна декоративно-прикладна, що поєднує в собі ужиткові і функціональні якості об’єднано-просторової конструкції та художні експресії відповідного декору. Вона підпорядковується аналогічними морфологічними концепціями.

Види декоративно-прикладного мистецтва – головна структура одиниці морфології. Це – художнє деревообробництво, художня обробка каменю, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло, художнє плетіння, в’язання, художнє ткацтво, килимарство, вишивка, мереживо, виготовлення виробів з бісеру, емалі, а також меблів, посуду, хатніх прикрас, іграшок, одягу, ювелірних виробів. Усі вони відносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Кожний з видів унікальний за специфікою матеріалів, технологічним процесом обробки, за художньо-композиційними закономірностями структури образів.

Твори декоративно-прикладного мистецтва перебувають під впливом духовної наповненості часу. Цей фактор діє у прямій залежності від величини проміжку часу, що віддаляється від моменту його створення. Іншими словами, чим більший вік твору, тим його духовна наповненість сильніше збуджує наші естетичні почуття.

Сьогодні декоративно прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну, естетичну.

Висновок

Інтер'єр — відносно замкнуте і організоване в функціонально-естетичному відношенні простору в середині будинку.

Інтер'єр — складова частина архітектури. Під інтер'єром розуміється оформлення внутрішніх приміщень в будові, квартирі.

Мистецтво інтер'єру — це способи створення виразного внутрішнього середовища будови. Організація простору будови залежить від їх призначення (житлові, суспільні, виробничі, навчальні та ін.) і підкоряються загальним вимогам, закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).

Проектування інтер'єру здійснюється за допомогою архітектурних і будівельних креслень, найважливіші з яких наступні: план — горизонтальний розріз будови з показом стін і перегородок, обладнання і меблі, плафон — проекція стін із світильниками, розгортки — фасад кожної стіни, перспектива — умовне зображення загального виду інтер'єру.

Рішення інтер'єру включає в себе функціональні і естетичні завдання. При цьому велику роль відіграє художньо-декоративне мистецтво, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетичного сприймання архітектурно-художньої композиції, задуманої архітектором і художником. Художньо-декоративне мистецтво — це не прикрашування, а розумне використання художніх засобів.

Список використаної літератури

1. Агафонова Л. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. — К.: Знання України, 2002. — 351 с.

2. Кабушкин Н. Менеджмент гостиниц и ресторанов: учбовий посібник/ Николай Кабушкин, Галина Бондаренко,. — 3-е изд., перераб. и доп.. — Мн.: Новое знание, 2002. — 367 с.

3. Котлер Ф., Боуэн Дж., Майкенз Дж. Маркетинг гостеприимство туризм: Пер. с англ. / Под ред Р. Б. Ноздревой. – М.: Издат. объединение «Юнити», 1998. – 764с.

4. Нечаюк Л. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент: Навчальний посібник для студ. вузів/ Лідія Нечаюк, Наталія Телеш,; Центр навчальної літ., М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т культури і мистецтв. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 346 с.

5. Ольхова А. Гостиницы/ А. П. Ольхова,. — М.: Стройиздат, 1983. — 174 с.

6. Папирян Г. А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. — М.: Экономика, 2000.

7. Роглєв Х. Основи готельного менеджменту: Навчальний посібник / Христо Роглєв,; Київський ун-т туризму, економіки і права. — К.: Кондор, 2005. — 405 с.

8. Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посібник для студ. вузів/ КІЕП; Ред. В.К.Федорченко. — К.: Вища школа, 2001. — 236 с.

9. Управління сучасним готельним комплексом: Навчальний посібник / Георгій Мунін, Андрій Змійов, Георгій Зінов’єв та ін.; За ред. С. І. Дорогунцова; НАНУ, Рада по вивченню продуктивних сил України, Укр. гуманіт. ін-т. — К.: Ліра-К, 2005. — 514 с.