Забруднення середовища та населення

Вступ.

1.Забруднення навколишнього середовища та здоров’я населення

2. Екологічна експертиза виробничих підприємств.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Серед найважливіших проблем сучасності, без сумніву, найбільш складною являється екологічна.

За останні роки значно ускладнилась демографічна ситуація, сформувалась чітка тенденція до погіршення здоров`я населення України, зокрема, новонароджених та дітей раннього віку.

Прогнозовані до 2010 р. зміни довкілля в ряді регіонів України посилять несприятливі тенденції у зміні здоров`я людей, що полягають у більш тяжкому перебігу захворювань, хронічній патології, збільшенні розповсюдженості ряду нозологічних форм та класів хвороб.

Дослідженнями вчених-гігієністів України доведено стабільне забруднення довкілля (атмосферного повітря, води водоймищ, грунту) комплексом шкідливих чинників хімічної, фізичної, біогенної природи.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, екологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Результатом негативного впливу шкідливих факторів навколишнього середовища на організм людини, особливо на тлі соціально-економічних зрушень в суспільстві, є погіршення здоров`я нації.

Завдання:

1. показати забруднення навколишнього середовища та його вплив на здоров’я населення;

2. розкрити екологічну експертизу виробничих підприємств.

1.Забруднення навколишнього середовища та здоров’я населення

Екологічний стан багатьох районів нашої країни викликає законну тривогу громадськості. У численних публікаціях показано, що в багатьох регіонах нашої країни спостерігається стійка тенденція до багаторазового, у десятки і більш раз перевищенню санітарно-гігієнічних норм по вмісту в атмосфері окислів вуглецю, азоту, пилу, токсичних з'єднань металів, амінів і інших шкідливих речовин. Маються серйозні проблеми з меліорацією земель, безконтрольним застосуванням у сільському господарстві мінеральних добрив, надмірним використанням пестицидів, гербіцидів. Відбувається забруднення стічними водами промислових і комунальних підприємств великих і малих рік, озер, прибережних морських вод. Через постійне забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів, рослинності відбувається деградація екосистем, скорочення продуктивних можливостей біосфери.

Забруднення середовища проживання шкідливо відбивається на здоров'ї людей, приносить значні збитки народному господарству. Останнім часом обстановка погіршилася настільки, що багато районів оголошені районами екологічного нещастя.

Медична статистика свідчить, що в цілому по Україні за даними 2005 року стан здоров’я населення залишається незадовільним.

Показники захворюваності мають стійку тенденцію до росту серед всіх категорій населення.

Так, за три роки поширеність хвороб на 10 тисяч населення зросла на 6,4 %, в тому числі дорослих та підлітків на 7,5%, дітей на 3,7 %.

У структурі захворюваності переважають хронічні хвороби (серцево-судинні, злоякісні новоутворення, психічні та ендокринні розлади, алергічні прояви ), які характеризуються негативною динамікою.

За останні три роки поширеність хвороб системи кровообігу зросла на 17,0 %, розладу органів травлення на 11,6%, хвороб кістково-м’язової системи – 11,4%, хвороб сечостатевої системи на 7,1%, новоутворень – 5,4%.

В кожного четвертого жителя виявлено гіпертонічну хворобу. Зростають захворюваність і смертність від онко- патології в зв’язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним постарінням населення. Високі рівні захворюваності обумовлюють збільшення кількості інвалідів.

Напружена екологічна та санітарно-епідеміологічна ситуація, що склалася останніми роками, пов'язана із забрудненням довкілля, в тому числі джерел водопостачання, неочищеними стічними побутовими та промисловими водами, відходами, незадовільним санітарно-комунальним станом населених пунктів, об'єктів харчування, торгівлі, наявністю значної території, що віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок забруднення радіонуклідами.

Особливістю при порівнянні показників захворюваності населення з потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС є більш висока поширеність хвороб серед потерпілого населення при відносно низькій первинній захворюваності (на 8,5 % нижче середнього показника), що пояснюється повним обсягом обстежень та виявленням хронічних хвороб, більш якісним диспансерним наглядом цих груп населення.

Загальна захворюваність всього постраждалого населення в 2005 р. зросла на 9,5% (2003 р. – 19128,2, 2004 р. — 20937,1), в тому числі серед дорослого населення – на 15,1 % (2003 р. – 18077,0 2004 р – 20805,3). Загальна захворюваність дитячого населення, навпаки, зменшилась з 23907,9 до 21439,6 (-10,3%) на 10 тис. населення.

Первинна захворюваність серед населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в 2004 році зменшилась на – 11,7% у дітей, і зросла у дорослих на 4,2%, що вплинуло на показник первинної захворюваності всього населення – збільшення на 1,1%.

Аналіз стану здоров'я населення та діяльність закладів охорони здоров'я свідчать про незадовільну медико-демографічну ситуацію – низьку народжуваність, зростання смертності, від'ємний природний приріст населення, скорочення середньої очікуваної тривалості життя, а також зростання поширеності хвороб.

Основними причинами смертності є хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, травми та отруєння.

Структура смертності за останні 3 роки не змінилася:

— на першому ранговому місці — хвороби системи кровообігу;

— на другому — новоутворення;

— на третьому — травми та отруєння;

— на четвертому — хвороби органів дихання;

— на п'ятому — хвороби органів травлення.

За останні три роки негативні демографічні тенденції збереглися, кількість населення продовжує зменшуватися.

Медична статистика свідчить, що в цілому по Україні за даними 2006 р. захворюваність населення залишається високою. На 100 тисяч населення припадає 122,5 тис. звернень до лікаря у зв’язку з хворобами. Найбільше, як і в попередні роки, вражається населення на хвороби органів дихання (25,4%), хвороби системи кровообігу (20,9), хвороби нервової системи та органів чуття (10,5%). Лише за один рік розповсюдженість хвороб крові та кровотворних органів збільшилася на 9,2%, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду — на 9,4, хвороб сечостатевої системи — на 5, системи кровообігу — на 4,5, вроджених аномалій — на 4,2%.

Вагоме збільшення розповсюдження хвороб крові, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду, вроджених аномалій може бути пов’язане з забрудненим довкіллям. Зростання кількості хвороб системи кровообігу обумовлений такими хворобами, як гіпертонічна, збільшення якої відбулося на третину, ішемічної хвороби серця — на 6%, стенокардії — на 5,7, мозковаскулярних хвороб — на 4,4%. Тут має місце вплив соціально-економічних чинників.

Рівень другої групи класів хвороб підвищився за 2005 р. на 2,5-2,9% — це хвороби кістково-м’язової системи, ендокринної системи, розладу живлення та порушення обміну речовин, психічні розлади, хвороби органів травлення. Звертає на себе увагу виражена тенденція до росту захворюваності на жовчно-кам’яну хворобу, холангіти та холецистити, що свідчить про навантаження на печінку — головний дезінтоксикаційний орган людини.

Рівень розповсюдження новоутворень неухильно збільшується постійним темпом в 1-1,5% на рік.

До числа найбільш екологозалежних видів патології належать і захворювання алергічної природи. Встановлено, що на формування рівня розповсюдженості таких хвороб суттєво впливають атмосферні забруднювачі з вираженою алергенною дією — альдегіди, біопрепарати, формальдегід тощо. При цьому вірогідні порушення в рівні захворюваності дітей на хвороби цієї групи спостерігаються вже при 2-разовому перевищенні гігієнічних нормативів вмісту вказаних речовин в атмосферному повітрі. Розрахунок відносного ризику розвитку хвороб алергічної природи показав, що проживання в екологічно несприятливих умовах збільшує ризик розвитку даного виду патології у 3,5 разу. Збільшення, наприклад, концентрації формальдегіду в атмосферному повітрі на величину, що дорівнює 1 ГДК, обумовлює приріст захворюваності дітей хворобами алергічної природи на 5,9 випадку на 1000 дітей.

У 2006 р. рівень хвороб органів дихання знизився на 12,4% порівняно з 2005 р. Як правило, він коливається з року в рік і залежить від наявності та величини епідемії грипу. У 2006 р. грип не обминув Україну і зниження рівня захворюваності на хвороби органів дихання можна пояснити зменшенням звертань населення до лікаря у зв’язку з гострими респіраторними захворюваннями, які в минулому охоплювали дуже значний відсоток при видачі лікарняних листків, а зараз, при значному прихованому безробітті, потреба в цьому значно скоротилась.

Зменшився рівень інфекційних та паразитарних хвороб у цілому (на 2%) при підвищенні рівня туберкульозу (на 3,7%), що є дуже тривожним симптомом і свідчить про соціально-гігієнічне неблагополуччя в країні.

Знижується поширеність захворювань від травм, нещасних випадків та отруєнь, що порівняно з 2001 р. складає 11,8%. Ця позитивна для здоров’я населення тенденція, на жаль, є відображенням занепаду виробництва в державі.

Рівень хвороб має свою регіональну диференціацію. Поширеність всіх хвороб найбільша в Центральному та Північно-Східному регіонах, де вона перевищує середню по Україні на 8,2 та 3,5%.

Найбільші розбіжності по регіонах спостерігаються за класом хвороб крові та кровотворних органів: в Західному регіоні — майже вдвічі, в Центральному — в 1,8 разу рівень вищий за середньо український; в Південно-Східному (промисловий) та Південному — на половину менший. Якоюсь мірою це можна пояснити більш значним забрудненням радіонуклідами Центрального та Західного регіонів.

Поширеність хвороб ендокринної системи, розладу травлення, порушень обміну речовин найбільша в Центральному регіоні, де вона на чверть перевищує рівень по Україні. Пояснюється це, значною мірою, наслідками Чорнобильської катастрофи.

Рівень новоутворень серед населення найвищий в промислово розвинутому регіоні — Південно-Східному — та в регіоні з найбільшою часткою старого, в демографічному розумінні цього слова, населення, а саме — в Північно-Східному: відповідно на 5,1% та 14,2% вищий за середньо український. У цих же регіонах спостерігається і найвищий рівень травматизму: відповідно на 12,2% та 4,7% вищий, ніж в цілому по Україні.

Протягом значного часу рівень хвороб системи кровообігу, за даними медичної статистики, спостерігається в Північно-Східному та Центральному регіонах і перевищує середній по Україні майже на 10%. Хвороби цього класу ще більшою мірою, ніж новоутворення, залежать від статево-вікового складу населення цих регіонів.

Незважаючи на деяке зниження вмісту антропогенних домішок у навколишньому середовищі по Україні в цілому, рівень забруднення, особливо атмосферного повітря населених районів, є ще досить високим, що негативно відбивається на стані здоров’я, в першу чергу, дітей та підлітків, які є більш чутливими до дії будь-яких несприятливих факторів.

Аналіз індивідуальних даних показує, що в мікрорайонах, прилеглих до промислових підприємств, погіршення стану здоров’я спостерігається у 30,8-40,9% дітей, в той час як у відносно чистих районах — у 17,3-30,9%. Водночас поліпшення стану здоров’я відмічається відповідно у 7,3-21,4% та 28,6-41,3%.

Вплив факторів навколишнього середовища на процес формування здоров’я може значно коливатися, досягаючи найбільших значень у екологічно несприятливих регіонах. Дослідження показують, що в містах Дніпропетровської області, що характеризуються високим антропогенним навантаженням, залежність виникнення патології органів дихання у дітей від чинників довкілля може досягати 45%, патології органів травлення — 15, хвороб алергічної природи — 18, а загальної захворюваності дітей — майже 40% від загальної кількості цих захворювань.

2.Екологічна експертиза виробничих підприємств

Екологічна експертиза- особлива комплексна діяльність з ідентифікації негативних впливів виробничої діяльності на навколишнє середовище і природні комплекси з тенденціями економічного розвитку.

Екологічна експертиза в Україні — вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обгрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров'я людей та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Суб'єктами екологічної експертизи є:

1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

2) органи та установи Міністерства охорони здоров'я України — в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;

3) інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

6) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства.

Замовники екологічної експертизи об'єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, зобов'язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічної експертизи повідомляють про її висновки через засоби масової інформації.

В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров'я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Міністерства охорони здоров'я України.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішеннями Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обгрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

В документації на об'єкти державної екологічної експертизи повинні передбачатися:

1) комплексна еколого-економічна оцінка впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, здоров'я населення, оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви про екологічні наслідки діяльності;

2) обгрунтування впровадження сучасних, досконалих нематеріало- і неенергоємних, мало- і безвідхідних технологічних процесів;

3) забезпечення комплексної переробки, утилізації і ефективного використання відходів виробництва;

4) заходи щодо економії водних ресурсів, забезпечення ефективної очистки всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання цих вод у природні водотоки і водойми;

5) дієвість і досконалість передбачуваних заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;

6) забезпечення збереження, охорони і відтворення об'єктів рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;

7) забезпечення захисту населення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних та біологічних факторів.

Документація, що подається на об'єкти державної екологічної експертизи, повинна бути у встановленому порядку погоджена з заінтересованими органами та містити оцінку можливих соціальних наслідків.

Замовники державної екологічної експертизи зобов'язані підготувати Заяву про екологічні наслідки діяльності та матеріали, на яких вона грунтується.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обгрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватися за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об'єктів екологічної експертизи, підготовку обгрунтованого об'єктивного еколого-експертного висновку.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Державна екологічна експертиза проводиться у разі:

1) наявної або можливої потенційної небезпеки об'єктів екологічної експертизи для навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

2) прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів

України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів чи їх виконавчими комітетами, судом та правоохоронними органами відповідно до законодавства;

3) обумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.

Державна екологічна експертиза видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обгрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу визначається Кабінетом Міністрів України. Заява про екологічні наслідки діяльності повинна містити відомості про мету і засоби здійснення діяльності, суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливих екстремальних ситуацій, кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику такої діяльності, заходи, що гарантують здійснення діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів, та зобов'язання замовника екологічної експертизи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки при здійсненні діяльності. У матеріалах оцінки впливу на навколишнє природне середовище запланованої чи здійснюваної діяльності обгрунтовуються її доцільність та способи реалізації, можливі альтернативні варіанти рішень, характеристика стану навколишнього природного середовища території, види та рівні впливу на нього в нормальних і екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану, еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки.

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом:

1) аналізу і оцінки об'єктів екологічної експертизи – групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров'я України;

2) еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів екологічної експертизи — спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців — практиків та науковців інших підприємств, установ і організацій;

3) створення Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій;

4) залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об'єктів:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України — до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми, — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів і документів, а у разі необхідності — і додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки. Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності. Реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється. В разі негативної оцінки об'єктів державної екологічної експертизи замовник зобов'язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є дійсним протягом трьох років від дня його видачі.

Якщо за цей час не розпочато реалізацію рішення щодо об'єкта державної екологічної експертизи, то він підлягає новій державній екологічній експертизі.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть бути висвітлені у засобах масової інформації і надіслані відповідним Радам народних депутатів, органам виконавчої влади на місцях, органам державної екологічної експертизи, іншим заінтересованим органам і особам та замовникам об'єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи. Висновки екологічної експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об'єкта екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який приймає рішення щодо реалізації об'єкта екологічної експертизи. У констатуючій частині подається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. У заключній частині містяться узагальнена оцінка об'єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обгрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об'єкта екологічної експертизи.

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її замовником. Державні екологічні експертизи об'єктів, що реалізуються за рахунок державних капіталовкладень, фінансуються за рахунок державного бюджету.

Фінансування державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та екологічно небезпечних діючих об'єктів і комплексів, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів, здійснюється відповідно за рахунок коштів державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища.

Кошти на проведення державної екологічної експертизи об'єктів, які фінансуються за рахунок її замовників чи державних капіталовкладень, виділяються в межах лімітів проектно-кошторисної документації згідно з нормативами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Замовники інших екологічних експертиз, особи, заінтересовані в проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи та організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, які негативно впливають на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей, проводять екологічні експертизи за свій рахунок згідно з договорами.

Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється за рахунок коштів об'єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Висновки

Особливо актуальними стають питання регулювання відповідальності за збиток, у тому числі за екологічний збиток при створенні в нашій країні основ правової держави, при переході до ринкових відносин в економіці. Тут важливо знайти розумні економічні важелі, правильно співвідносити вигоди і втрати, доходи і витрати на компенсацію збитку. Важливою задачею є розробка питань нормативного розмежування припустимих і неприпустимих впливів, оцінювання вартості екологічного збитку.

Основними напрямками в обмеженні шкідливих техногенних впливів на біосферу є ресурсозбереження і розробка екологічно чистих чи безвідхідних технологій. Чистоту вод можна поліпшити методами біотехнології. Радикальний шлях оздоровлення екологічної обстановки — скорочення шкідливих викидів, збільшення безаварійності і безпеки небезпечних виробництв, перехід на безвідхідні технології, концентрація і надійне поховання шкідливих відходів, розумне співробітництво і міжнародна взаємодопомога при екологічних катастрофах.

У роботі з оздоровлення навколишнього середовища, обмеженню впливів шкідливих речовин на біосферу важливу роль грають служби контролю стану природи, середовища проживання людей, локального і регіонального моніторингу навколишнього середовища. Ці служби, озброєні сучасною вимірювальною технікою і приладами контролю повинні оперативно оповіщати населення про усі випадки наближення параметрів навколишнього середовища до небезпечного рівня.

Список використаних джерел

1. Білявський Г. О.Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. -К.: Либідь, 2004. -406, с.
2. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для студ. вуз. -К.: Знання, 2004. -309 с.
3. Екологічне законодавство України / Відп. ред. І.О.Заєць. -К.: Юрінком, 2001. -413, с.
4. Заверуха Н. М. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. -К.: Каравела, 2006. -365 с.
5. Івашура А. А. Екологія: теорія та практика: Навчальний посібник. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. -207 с.
6. Микитюк О. М. Екологія людини: Підручник для студ. вузів. -Харків: ОВС, 2004. -254 с.
7. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник. -Суми: Університетська книга, 2004. -351 с.
8. Царенко О. М. Основи екології та економіка природокористування: Навч. посібн. для студ. вузів. -Суми: Університетська книга, 2004. -399 с.