Загальне поняття демографічних таблиць, їх класифікація, та принципи застосування

Arial

-A A A+

Демографічна статистика — важлива складова системи статистичних наук. Усе, що існує в людському суспільстві, створюється його населенням і для населення — виробника і споживача матеріальних благ та соціально-культурних цінностей. Тому кожний фахівець економічного спрямування має керуватись існуючим станом населення, особливостями його розвитку та перспективами, які в подальшому визначатимуть соціально-економічні зміни в суспільстві.

Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, шляхом якісного аналізу кількісних характеристик. Як об’єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, в якій реалізується закон великих чисел та формуються процеси випадкового характеру. Наприклад, елемент випадковості притаманний шлюбності і розлучуваності, навіть смертності й народжуваності.

Основні категорії статистики населення — демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія — це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь. Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.

1. Поняття демографічних таблиць та їх класифікація

Демографічний процес як процес руху населення може набувати однієї з трьох форм:

— природного руху — процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлучуваність);

— механічного руху — процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміґрація, імміґрація);

— соціального руху — процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших) [5, с. 28].

Мета статистичного дослідження цих процесів полягає в оцінюванні їх обсягів, ступеня поширення та прояву, визначенні закономірностей розподілу, розвитку та взаємозв’язку. Для цього застосовується система статистичних методів, які умовно поділяють на три групи:

— методи екстенсивного аналізу, що визначають абсолютний розмір явищ та процесів, їх середній рівень, досліджують закономірності розподілу (структури та співвідношення, диференціації та концентрації), а також закономірності взаємозв’язку та розвитку;

— методи інтенсивного аналізу, що оцінюють ступінь поширення та силу прояву демографічного процесу в певній сукупності населення. В основу їх покладено систему взаємопов’язаних відносних величин інтенсивності;

— методи моделювання, що дають можливість прогнозувати розвиток демографічних процесів, а також робити перспективні розрахунки чисельності населення (метод демографічних таблиць, метод умовного та реального поколінь тощо) [5, с. 29].

Метод демографічних таблиць — побудова теоретичної моделі процесу відтворення населення на основі таблиць, що містять імовірнісні показники.

Прикладом таких таблиць можуть бути:

— таблиці смертності (дожиття);

— середньої очікуваної тривалості життя;

— таблиці шлюбності і розлучуваності;

— таблиці плідності.

Таблиці народжуваності є елементом моделювання демографічної ситуації, без якого неможливо дослідити процеси природного руху населення, осягнути їх тенденції і закономірності, спрогнозувати чисельність населення у майбутньому. Тому перед демографічною статистикою України стоїть завдання не лише збору та первинного аналізу даних про народжуваність, а й формування на науково обґрунтованих засадах табличної моделі народжуваності [4, с. 177].

Мета розроблення методики — створення теоретично обгрунтованих підходів і практичних рекомендацій щодо побудови таблиць народжуваності та використання їх показників.

Розроблена Методика вирішує такі завдання:

— аналіз існуючого інформаційного забезпечення побудови таблиць народжуваності в державній статистиці України;

— розробка макетів вихідних таблиць;

— формування системи показників таблиць народжуваності;

— розробка методики розрахунку таблиць народжуваності для однорічних і п’ятирічних вікових груп;

— практичні рекомендації по використанню показників таблиць народжуваності [4, с. 178].

Таблиці народжуваності є одним з видів демографічних таблиць, що описують закономірності природного руху населення. Вони дають можливість визначити кількість дітей, що потенційно можуть народитися за умови збереження наявної інтенсивності народжуваності, елімінуючи вплив статево-вікової структури реального населення.

Таблиці сумарної народжуваності моделюють процес народження дітей без урахування черговості їх народження. Для таблиць сумарної народжуваності достатньо інформації поточної статистики населення, тому такі таблиці можуть складатися щорічно.

Таблиці сумарної народжуваності дозволяють оцінити підсумкове число дітей, що може народитися у певної початкової сукупності жінок протягом дітородного віку, виключаючи імовірність померти до кінця цього віку і з урахуванням такої імовірності. Ця інформація необхідна для обґрунтування напрямів державної демографічної політики та проведення перспективних розрахунків чисельності і статево-вікової структури населення.

Таблиці містять показники повікової інтенсивності народжуваності та підсумкові показники народжуваності, які розраховуються в середньому на одну жінку: сумарний коефіцієнт народжуваності, брутто-коефіцієнт відтворення населення, чистий сумарний коефіцієнт народжуваності та нетто-коефіцієнт відтворення населення.

Новий алгоритм передбачає побудову повних таблиць сумарної народжуваності (з однорічними віковими інтервалами від 15 до 49 років включно) та коротких таблиць сумарної народжуваності (з 5-річними віковими інтервалами: 15-19, 20-24, 25-29, 30-34, 35-39, 40-44, 45-49 років) [6].

Для побудови таблиць сумарної народжуваності використовуються такі дані:

1) Число народжених за віком матері. Дані по однорічних вікових інтервалах надає форма Н-6р «Розподіл народжених за порядком народження та віком матері з урахуванням народжених у матерів невідомого віку». Для побудови коротких таблиць вони підсумовуються по п’ятирічних вікових групах. Дані подаються по країні в цілому та регіонах, по міській та сільській місцевостях.

2) Чисельність жінок за віковими групами. Джерелом інформації служить таблиця РН-3 «Середньорічна чисельність населення за статтю та віком», яка містить дані для обох статей та типів місцевості по одно- і п’ятирічних вікових групах.

3) Частка дівчаток серед народжених, яка потрібна для розрахунку показників відтворення умовного покоління жінок. Розподіл народжених за статтю, типом місцевості і регіонами містить форма А-1 «Загальні підсумки природного руху населення».

4) Числа осіб, які живуть у певному віці, з таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя, що використовуються для розрахунку нетто-показників відтворення умовного покоління жінок. Число жінок, які живуть у віці х років, за типом місцевості і регіонами для повних таблиць (з однорічними інтервалами віку) містить таблиця ТС-1 «Таблиця середньої очікуваної тривалості майбутнього життя». Число жінок, які живуть в інтервалі віку від x до x+5 років, для побудови коротких таблиць народжуваності — таблиця ТС-2 «Таблиця середньої очікуваної тривалості майбутнього життя за п’ятирічними віковими групами» [6].

Таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя для однорічних та п’ятирічних вікових груп є різновидом теоретичних моделей смертності. На основі цих таблиць складається характеристика та надається оцінка інтенсивностям вимирання населення країни, регіону чи іншої території. Оцінка виражається безпосередньо через вікові імовірності не дожити та опосередковано через середню очікувану тривалість майбутнього життя, яка у теоретичних моделях виступає узагальнюючим показником рівня життя людей окремої території [4, с. 183].

Надання такої характеристики та оцінки відбувається за допомогою повікових характеристик інтенсивностей вимирання для однорічних вікових груп (від віку 0 по 100 років включно) — повні таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя та для п’ятирічних вікових груп (0 років, 1-4 роки, 5-9 років, 10-14 років, …, 85 і більше років) — таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя за п’ятирічними віковими групами [6].

На сьогоднішній час в Україні процес смертності не має однозначного характеру розвитку, що відбувається під впливом певного переліку факторів. Це спричиняє неоднозначний характер поведінки повікових швидкостей вимирання населення, особливо на рівні регіонів, і не дозволяє дати чітку відповідь про природу походження стрімких коливань у повікових рівнях смертності — чи є вони закономірними або ж стохастичними (випадковими).

Новий алгоритм побудови таблиць смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя призначений надати оцінку інтенсивностям вимирання, одночасно поділяючи ряд показників відносної швидкості на дві складові — закономірний розподіл померлих по вікових групах та вплив щорічних стохастичних факторів. Реалізація алгоритму відбувається шляхом урахування розвитку кожної окремої вікової групи протягом періоду спостереження таблиць у поточному періоді та урахування оцінки цієї групи у попередньому періоді [4, с. 185].

Побудова таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя з урахуванням руху вікових груп надає змогу складати моделі з більшим рівнем достовірності отриманих статистичних результатів.

Для побудови повних таблиць смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя та таблиць за п’ятирічними віковими групами використовуються дані таблиці РН-3 «Середньорічна чисельність населення за статтю та віком» та таблиці С-6 «Розподіл померлих за статтю та віком».

У таблиці РН-3 дані зведені за віком та роком народження за наступними розрізами:

— ознака статі;

— тип поселення [4, с. 186].

Загалом виділяється дев’ять розрізів, що містять дані про середньорічну чисельність постійного населення, які використовуються для складання таблиць смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя.

Таблиця С-6 містить дані про віковий розподіл померлих за наступними розрізами:

— ознака статі;

— тип поселення.

Таблиця є зведеною статистичною формою, що містить дані про кількість померлих також по дев’яти розрізах.

Таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості майбутнього життя будуються безпосередньо на основі вхідних статистичних даних. Таблиці складаються для країни в цілому та її регіонів за наступними розрізами: тип поселення (міські, сільські поселення, міські та сільські поселення) та стать (чоловіки, жінки, обидві статі) — всього дев’ять розрізів [4, с. 187].

2. Принципи застосування та методи побудови демографічних таблиць

Однією з методологічних засад комплексного вивчення населення є застосування принципів системного підходу та загальної теорії систем у дослідженні законів і закономірностей відтворення населення, демографічних явищ та процесів. Необхідність використання системного підходу для дослідження демографічного розвитку зумовлюється потребами вдосконалення управління суспільними процесами, зокрема, відтворенням народонаселення, завданнями розробки та проведення ефективної демографічної політики як на національному, так і на регіональному рівнях. Важливим аспектом застосування системного підходу є перехід від простого накопичення та сумування знань про окремі демографічні процеси до формування системи знань про населення [1, с. 16].

Методологічна специфіка системного підходу полягає у тому, що він спрямовується не лише на пізнання суті розвитку населення як системи, розкриття його цілісності та механізмів, що її визначають, а насамперед на розробку засобів, які забезпечують ефективне управління цим розвитком. При цьому виявляється множина зв’язків відтворення населення з соціально-економічним розвитком, а також між окремими демографічними процесами, необхідність зведення цих зв’язків у єдину теоретичну картину розвитку населення [1, с. 17].

Для побудови демографічних таблиць застосовують методи:

— реального покоління — метод аналізу закономірностей від творення одного покоління одночасно народжених людей протягом усього періоду їхнього існування;

— умовного покоління — метод аналізу закономірностей від творення різних поколінь, які одночасно існують на певний момент часу або за короткий проміжок часу [2, с. 51].

Оскільки метод реального покоління потребує нагромадження даних про сукупність людей протягом їхнього столітнього існування, то практичне застосування цього методу в побудові демографічних таблиць досить ускладнюється, а їх результати втрачають свою актуальність. Як правило, демографічні таблиці будуються методом умовного покоління.

Отже, система зазначених методів дозволяє дослідити визначальні параметри населення та закономірності його розвитку.

Розрізняють такі закони населення:

— закони відтворення населення;

— закони розміщення населення [2, с. 52].

Основні закони відтворення населення — закон швидкої зміни поколінь (відповідає традиційному типові відтворення) та закон повільної зміни поколінь (відповідає сучасному типові відтворення).

Характерними ознаками традиційного типу відтворення є висока смертність населення і, відповідно, коротка тривалість життя, висока народжуваність, поступове і повільне зростання чисельності населення.

Сучасний тип відтворення характеризується протилежним напрямом зазначених демографічних процесів і в результаті — уповільненим зростанням чисельності населення з переходом до нульового чи навіть від’ємного приросту. Процес переходу від одного типу відтворення до іншого називається демографічним переходом.

В Україні демографічний перехід розпочався у 50 — 60 роках минулого століття і вважається завершеним. Але в останні роки, внаслідок соціально-економічної кризи, значення деяких показників відповідали традиційному типові відтворення, зокрема високий рівень загальної смертності населення, велика різниця в середній очікуваній тривалості життя чоловіків і жінок. Отже, соціально-економічна криза в Україні супроводжується сталою демографічною кризою, яка стала причиною депопуляції населення — процесу систематичного скорочення абсолютної чисельності населення [2, с. 54].

Так, якщо в 1995 р. в Україні кількість померлих перевищувала кількість народжених на 39 тис. осіб, то в 2005 р. — уже на 369,5 тис. осіб (більше ніж у 9 разів). Небезпечність цього процесу не тільки в тому, що населення України зазнає чисельних втрат, а й у тому, що від’ємний абсолютний природний приріст набуває систематичного характеру. Внаслідок цього вже з 1994 р. відбувається скорочення наявного населення України (щорічно в середньому на 400 тис. осіб або на 0,8 %), яке за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 05.12.2001 р. налічувало лише 48,4 млн осіб. Це є підставою характеризувати демографічну ситуацію в Україні як кризову з погляду кількісних та якісних характеристик населення (деформація статево-вікової структури; негативні тенденції в демографічних процесах; скорочення середньої очікуваної тривалості життя населення та погіршення його здоров’я, особливо через наслідки Чорнобильської катастрофи та стрімке поширення туберкульозу і СНІДу) [2, с. 55].

Висновки

В основу цих таблиць покладено імовірнісні показники зміни демографічного стану, що враховують реально існуючий режим вимирання населення, укладення шлюбів, порядок народження чергової дитини тощо.

У свою чергу, для побудови демографічних таблиць застосовують методи:

— умовного покоління — метод аналізу закономірностей від творення різних поколінь, які одночасно існують на певний момент часу або за короткий проміжок часу.

Список використаних джерел

Єріна А.М., Пальян З.О. Теорія статистики. Київ, «Знання», 1997. — 326 с.
Кулинич О. І. Теорія статистики. К.: Вища школа., 1992. — 135 с.
Муромцева Ю.І. Демографія : навч. посіб.. — К. : Кондор, 2008 . — 300 с.
Статистика: Підручник / А. В. Головач, А. М. Єріна, О. В. Козирєв та ін.: За ред. А. В. Головача, А. М. Єріної, О. В. Козирєва. – К.: Вища школа., 1993. – 623 с.
Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення: Підручник. — К.: Вища шк., 1993. — 463 с.
http://uazakon.com