Застосування методу аналогій для кількісної оцінки ризику

Вступ.

1. Сутність методу аналогій в оцінюванні ризику.

2. Використання методу аналогій.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Ризик — невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше.

Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов’язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного.

Причини появи фінансових ризиків пов'язані, по-перше, із розвитком товарно-грошових відносин, по-друге, з невизначеністю та непередбаченістю багатьох економічних явищ, їх багатокритеріальністю, конфліктністю.

Фінансові ризики є невід'ємною характеристикою фінансових рішень, тому однією із функцій банківської системи с мінімізація негативних інфляційних тенденцій та розподіл ризику між учасниками (останній залежить від зміни валютних курсів, відсоткових ставок, ціни на товар та акції).

У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння якої сягає глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне тому, доволі нелегко дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запропонувати універсальну кількісну міру його оцінки.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і збитків та в термінах непевності.

1. Сутність методу аналогій в оцінюванні ризику

В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій.

Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:

· система прагне до певної мети;

· система має вибір шляху її досягнення;

· вибір здійснюється в умовах непевності.

З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети.

Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.

Метод аналогій використовують у тому разі, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні. Часто до такого методу вдаються у страхуванні для розробки правил страхування нових ризиків. Аналогами є дані про ризик подібних проектів чи угод. Метод аналогів можна застосовувати при виявленні ступеня ризику нових напрямів підприємницької діяльності. Коли відсутня точна статистична інформація, екстраполяція інформації про минулі події дає змогу зорієнтуватися у виборі рішень щодо майбутнього.

Метод аналогій полягає в аналізі всіх наявних даних, що стосуються здійснення фірмою або банком аналогічних проектів у минулому з метою розрахунку можливостей виникнення втрат. Колосальну роль при цьому відіграє банк накопичених даних про всі започатковані раніше проекти, утворений на основі їхньої оцінки вже після завершення. Найбільше застосування метод аналогій знаходить при оцінюванні ризику проектів, які часто повторюються, наприклад у будівництві. Якщо будівельна фірма хоче реалізувати проект, аналогічний уже завершеним проектам, то для розрахунку рівня ризику нового проекту можна побудувати так звану криву ризику на підставі наявного статистичного матеріалу. З цією метою встановлюються області ризику, обмежені нижньою і верхньою межами загальних втрат[4, c. 63-64].

Метод аналогій базується на використанні даних про ризики аналогічних проектів (виконуваних у порівнянних умовах) для оцінки ризику конкретних проектів. Точність даного методу невисока, в основному він використовується для попередніх оцінок. Основний його недолік полягає в тім, що кожен проект має свої відмінні риси і специфіку реалізації, а це не дозволяє підготувати вичерпний набір сценаріїв розвитку подій у майбутньому, ґрунтуючись на досвіді минулого.

Приклад

Підприємство досліджує можливість виходу із своєю продукцією на новий ринок (Туркменістан). Оцінку політичного ризику отримано на основі аналізу індексу розвитку людського потенціалу і рівня реформ відповідно до доповіді про розвиток людини Представництва ООН (дані наведено у табл. 1).

Дати рекомендації стосовно рівня ризику і перспектив роботи на новому ринку (підприємство вже освоїло ринки інших середньоазійських країн — Казахстану, Таджикистану, Киргизстану).

Розв'язування:

Для досліджуваної країни відсутні дані за 1990 та 1995 роки і наявні лише за 2005 p., що унеможливлює виявлення тенденції зміни показника. Але на основі інформації, вміщеної у таблиці, можна провести такі аналогії:

— до 1991 р. Туркменістан входив до складу СРСР як союзна республіка і в перші роки незалежності зберігав тісні зв'язки з іншими новоствореними незалежними країнами (за винятком республік Прибалтики);

— Туркменістан є однією із середньоазійських країн колишнього СРСР, тісно з ними пов'язана економічно і політично;

— найближчим сусідом (серед ближніх республік) є Казахстан, хоча країни і відокремлюють 9 пунктів у рейтингу.

Висновок: рекомендувати підприємству оцінити результати роботи на ринках середньоазійських країн (Казахстан, Таджикистан, Киргизстан), рівень ризику роботи у Туркменістані оцінити як середній між ризиком у Казахстані і Киргизстані і нижчий, ніж у Таджикистані[2, c. 11-13].

Однак розглянуті вище приклади ілюструють лише загальні принципи кількісного аналізу ризику в діяльності підприємств, оскільки в багатьох випадках дуже важко визначити як імовірності можливих результатів, так і кількісно оцінити самі результати. Крім того, для розробки заходів спрямованих на запобігання, зниження чи компенсацію ризику необхідно знати ступінь впливу тих чи інших факторів ризику на загальну величину ризику конкретного виду діяльності (проекту).

Отже, для більшості ймовірних збитків та зумовлених ними ризиків характерні такі особливості:

— їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце тривалий інкубаційний період їх визрівання;

— вони якісно відрізняються між собою;

— їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції низки непрогнозованих причин.

При використанні методу аналогій завжди необхідно робити поправку отриманих результатів оцінки ризику на ступінь подібності явищ або процесів.

Для перевірки адекватності побудованої структури реальним умовам може бути використана інформація про несприятливі результати при реалізації аналогічних проектів у минулому. У цьому випадку використовують зворотний ланцюжок міркувань. За його допомогою на підставі наслідків встановлюють причини — які фактори ризику й у яких комбінаціях привели до негативних результатів. Це дозволяє уточнити прогнози на майбутнє і скорегувати схему і процедури аналізу ризику.

До числа основних переваг розглянутого підходу слід віднести принципову можливість розрахунку ризику в умовах різноспрямованої дії факторів, які його спричиняють, з нечіткою оцінкою ступеня впливу кожного з них. При цьому можна визначити вплив кожного з прийнятих у розрахунок факторів ризику, оцінити його частку в загальній сумі втрат.

У підсумку слід зазначити, що аналіз ризику не є самоціллю, він є основою для прийняття обґрунтованих і ефективних рішень про вибір оптимальних рішень чи видів діяльності, а також основою розробки заходів спрямованих на запобігання, чи зниження компенсацію ризику (можливих утрат)[3, c. 125-127].

2. Використання методу аналогій

Ризик – це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, скажімо, новий проект, доцільно виявити дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику якихось близьких за сутністю до раніше виконуваних проектів. У цій сфері діяльності найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі щодо тенденцій у найбільш суттєвих сферах ризику, наприклад стосовно природничо-кліматичних збурень і пов’язаних з цим значних за обсягом збитків. На підставі таких даних можна зробити певні висновки загального характеру.

Під час використання аналогів застосовують бази даних та знань щодо чинників ризику. Ці бази будуються на матеріалах літературних джерел, пошукових робіт, моніторингу, опитувань фахівців тощо.

Одержані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат та обчислювальну техніку для виявлення залежностей та з метою врахування потенційного ризику.

Проте навіть у відносно простих і широко відомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови, у яких ситуації повторювали б минулий досвід, яким можна було скористатися для нових проектів. Тому метод аналогій може виявитися достатнім лише в простих випадках, а в основному він використовується як допоміжний у низці інших методів.

Отже, метод аналогій дає змогу встановити відношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками. Будь-яка з цих систем може реально існувати або бути абстрактною.

Метод аналогій — цей метод припускає аналіз аналогічних проектів для виявлення потенційного ризику оцінюваного проекту. Найбільше застосуємо при оцінці ризику повторюваних проектів. Метод аналогій найчастіше використовується в тому випадку, якщо інші методи оцінки ризику неприйнятні, і пов'язаний з використанням бази даних про ризики аналогічних проектів. Важливим явищем при проведенні аналізу проектних ризиків за допомогою методу аналогій є оцінка проектів після їхнього завершення, що практикується рядом відомих банків, наприклад Всесвітнім банком. Отримані в результаті таких досліджень дані обробляються для виявлення залежностей у завершених проектах, це дозволяє виявляти потенційний ризик при реалізації нового інвестиційного проекту.

Метод аналогій (при оцінюванні ризику) — система оцінювання нових, невідомих ситуацій чи процесів, що передбачає застосування методик або показників інших методів кількісного аналізу з подальшим корегуванням (поправкою) результатів на подібність (відмінність) між досліджуваною ситуацією і базою оцінювання[5, c. 96-98].

Аналізуючи ступінь ризику певного напряму діяльності підприємства, використовують інформацію про розвиток подібних напрямів у минулому. Джерела інформації можуть бути найрізноманітнішими: статистична і бухгалтерська звітність, опубліковані звіти підприємств-партнерів і конкурентів, інформація державних органів тощо. За методу аналогів також застосовують бази даних та бази знань стосовно факторів ризику (літературні джерела, пошукові роботи, опитування фахівців (менеджерів проектів) тощо). Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, для виявлення залежностей і причин з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів. Однак навіть у найпростіших і широковідомих випадках невдалого завершення проектів проблематично створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати вичерпний та реалістичний перелік сценаріїв невдалого завершення проектів.

Оскільки, частина елементарних ризиків може проявитися одночасно, а інші виключають один одного, то пропонується виділяти сумісні і несумісні елементарні ризики. У сумісних, несприятливі ситуації можуть бути реалізовані одночасно, збільшуючи тим самим можливий загальний збиток. Наприклад, недотримання постачальниками (повне чи часткове) умов постачання вихідних сировини, матеріалів і комплектуючих грозить втратами, оскільки можуть бути зірвані умови поставки готової продукції споживачам. Масштаби втрат будуть збільшені, якщо одночасно спостерігаються затримки з надходженням оплати за відвантажену раніше іншим споживачам продукцію.

У несумісних настання однієї несприятливої події виключає інше. Наприклад, втрати в будівництві чи сільському господарстві (або інших видах діяльності, що виконуються на відкритому повітрі) можуть бути як унаслідок сухої погоди, так і внаслідок дощів. Однак одночасно ці ситуації не можуть бути реалізовані.

Виділення елементарних ризиків пропонується проводити за схемою: сутність ризику — можливі наслідки — фактори ризику. Для кожного з елементарних ризиків проекту формують структуру (модель), що поєднує фактори ризику (атрибути структури) і можливі наслідки впливу їх різних комбінацій. Ці структури можуть бути представлені у вигляді дерева рішень, таблиці чи комплексу логічних правил (Ильяшенко, 1999)[1, c. 105-107].

Елементарних ризики, як сумісні, так і несумісні рекомендується розраховувати як рівнодіючі факторів ризику, що розглядаються як свідчення, які підтверджують чи заперечують можливість реалізації несприятливої події.

Для оцінки свідчень (ступеня впливу конкретних факторів ризику) доцільно використовувати імовірності, або коефіцієнти впевненості. Комбінування свідчень виконується за відомими правилами: формулою Байеса — якщо свідчення оцінюються ймовірностями, чи правилам комбінування коефіцієнтів упевненості — якщо свідчення оцінюються упевненостями. При цьому урахування і+1 свідчення (і+1 фактора ризику) виконується на основі і попередніх незалежних свідчень. Кожне наступне свідчення уточнює інтегральну оцінку розглянутого елементарного ризику. Для цього, після комбінування двох свідчень, отриману оцінку комбінують з наступним свідченням і т.д. до вичерпання усього їх набору.

Оцінку дії факторів ризику (свідчень) рекомендується виконувати на підставі наявного у минулому досвіду проведення аналогічних робіт у порівнянних умовах. При відсутності ретроспективних даних таку оцінку слід виконувати методом експертних оцінок.

Вартісна оцінка приватного ризику розраховується як добуток можливих втрат при реалізації ситуації ризику на інтегральну імовірність чи упевненість. Очікувані втрати для сумісних ризиків розраховують їх додаванням, для несумісних — розрахунком їх середньозваженого за ймовірностями чи упевненостями (у залежності від прийнятої системи оцінки).

Загальний ризик проекту інноваційного розвитку — загальний обсяг коштів, яким ризикує підприємство, — визначають як суму сумісних і несумісних ризиків, виражених у вартісних показниках[7, c. 29-30].

Висновки

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше.

В цій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові компанії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і значних збитків. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру.

При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів проектів) тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний математичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування потенційного ризику під час реалізації нових проектів.

Слід зазначити, як вважає ряд експертів, що навіть в найпростіших і широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить вичерпний та реалістичний перелік сценаріїв можливих невдач завершення проектів. Для більшості можливих збитків та зумовленого ними ризику характерні такі особливості:

• їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце тривалий інкубаційний період їх визрівання;

• вони якісно відрізняються між собою;

• їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції ряду непрогнозованих причин.

Список використаної літератури

1. Ілляшенко С. Економічний ризик: навчальний посібник / Сергій Ілляшенко, ; Мін-во освіти і науки України, Сумський державний ун-т . — 2-ге вид., доп. та перероб. — К. : Центр навчальної літератури, 2004. — 217 с.

2. Камінський А. Аналіз систем ризик-менеджменту в банках України // Банківська справа. — 2005. — № 6. — С. 10-19

3. Лук'янова В. Економічний ризик: Навчальний посібник / Валентина Лук'янова, Тетяна Головач,. — К. : Академвидав, 2007. — 462 с.

4. Мельник Т. Кількісний аналіз оцінки ризику // Фінанси України. — 2000. — № 9. — С. 63-67

5. Олексів І. Б. Методи багатовимірного аналізу в оцінюванні фінансових ризиків підприємства // Фінанси України. — 2005. — № 1. — С.96-105.

6. Підскунова О. В. Аналіз та оцінка фінансових ризиків діяльності малих підприємств // Фінанси України. — 2007 . — № 8 . — С. 119 – 129

7. Ситник Т. Аналіз ризиків інвестування в Україні // Пріоритети. — 2002. — № 3. — С. 29-32