Жінка в сім’ї: традиції і сучасності

Вступ.

1. Еволюція сім’ї та ролі жінки в ній.

2. Сучасне становище жінки в сім’ї.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Коли мова заходить про жінку у нас одразу спрацьовує культурологічний стереотип: берегиня домашнього вогнища, мати, продовжувачка роду. Це святі ролі жінки, вони були такими протягом тисячоліть і такими залишаються. Але у сьогоднішньому світі жінку вже давно не влаштовує суто домашня роль. Вона претендує — і небезпідставно — на роль значно активнішу. Жінки доводять, що їм цілком під силу займатися будь-яким видом бізнесової, економічної, державної, законотворчої діяльності.

Загальна кількість жінок України задіяна там, де треба вирішувати повсякденні побутові проблеми громадян і, зрештою, займатися мало творчою рутинною роботою. Можливо в Україні реалізується рекомендація Маргарет Тетчер: "Хочеш представництва — візьми чоловіка, хочеш реальної роботи — візьми жінку".

Проте сьогодні українське суспільство має стільки нестерпно болючих проблем, більшість із яких пов'язана з найнезахищенішими верствами суспільства: жінками, дітьми, людьми похилого віку, — що доводить необхідність приходу жінки в політику в інтелектуальній аудиторії — означає ламатися у відчинені двері. Сьогодні спостерігається різке зростання малозабезпечених сімей, основну кількість яких становлять сім'ї, що складаються з матері та дитини. Не кажучи вже про такі резонансні проблеми українського суспільства, як використання жінки як сексуального товару за межами України.

1. Еволюція сім’ї та ролі жінки в ній

Виділяють три типи сімей, кожний з яких відповідає певній стадії суспільного розвитку:

— традиційна багатодітна родина (аграрне суспільство);

— нуклеарна малодітна родина (індустріальне суспільство);

— постіндустріальна родина.

Традиційна родина

Традиційна родина в аграрному суспільстві — це насамперед економічний осередок. В умовах натурального й напівнатурального господарства, в умовах слабкого поширення складних організаційних структур (таких як компанії) саме родини виконували основну функцію по первинній організації економічної діяльності (у переважній більшості випадків — селянського господарства). Від того, наскільки добре родина виконувала економічну функцію, залежала в буквальному значенні життя й смерть людини. Голод у традиційному суспільстві не був рідкістю, тому родина повинна була насамперед забезпечити виживання своїх членів, а любовні та інші почуття могли грати лише другорядну роль.

Тому інститут шлюбу виконував у першу чергу економічну роль, його висновок жорстко контролювався родителями молодят і інших родичів, а почуття молодих людей, як правило, не дуже приймалися в розрахунок. Як наслідок, особисте життя перебувало під твердим зовнішнім контролем, дошлюбний секс не допускався.

Економічна ефективність традиційної родини досягалася на основі:

— єдиноначальності (дружина й діти жорстко підкорялися главі родини),

— твердого розподілу ролей (причому економічна доцільність, заснована на традиціях, мала пріоритет над любовними взаєминами й правом людини на особисту волю),

— об'єднанням в "економічному осередку" великої кількості людей (патріархальна "більша родина", коли під одним дахом жили 3 покоління, включаючи дорослих братів і сестер з їхніми дітьми, була широко поширена),

— стійкістю родини (наприклад, почуття, як правило, не могли бути обґрунтуванням розлучення).

Ці принципи досить нагадують принципи сучасного менеджменту в компаніях (втім, від надмірно твердого стилю керування вже почали відходити й у бізнесі).

Відношення до дітей у традиційній родині було чисто утилітарним (зараз ми б сказали "споживчим"). У селянській родині діти працювали з раннього віку. У періоди голоду (що не було рідкістю) діти вмирали першими. Л.Н.Толстой писав в "Воскресінні": "Незаміжня жінка … родила щороку й, як це звичайно робиться по селах, дитини хрестили, і потім мати не кормила небажано з'явилося, не потрібного й дитини, що заважало роботі,, і він незабаром умирав від голоду". На початку XX століття В.В.Уересаєв записало разючу народну приказку: "Дай, Господи, худобину із приплодцем, а дитинок із приморцем".

Із книги відомого демографа й соціолога А.Вишневського "Серп і рубль. Консервативна модернізація в СРСР":

У патріархальній родині на жінку дивилися насамперед як на сімейну робітницю, здатність працювати нерідко була головним критерієм при виборі нареченої. "Жіноча праця в селянській родині й господарстві жахливий, воістину жахливий, — писав Гліб Успенський. — Глибокої поваги гідна всяка селянська з, тому що епітет "мучениця", право, не перебільшення майже до всякої селянської жінки". Мученицею робили жінку не тільки праця, але й безправ'я, залежність її від чоловіка, батька, свекpухи й те, що її роль pобітниці перебувала в постійному протиріччі з її ж pолями дружини й матеpі. "У великій родині ні сила, ні розум, ні хаpактеp, — ніщо не врятує жінку від підпорядкування й пов'язаних з ним притиснень…"

Нуклеарна родина в індустріальному суспільстві

В індустріальному суспільстві родина перестала виконувати економічну функцію. Приплив ресурсів (грошей) у родину тепер став залежати від роботи її дорослих членів у сторонніх організаціях. Що б не відбувалося в родині, це майже не впливало на зарплату її членів.

У результаті, по-перше, відпала економічна необхідність твердого регулювання сімейних відносин. Багато традицій і звичаї, що підтримують тверду сімейну конструкцію й мають моральне й релігійне обґрунтування, перестали бути економічно необхідні. Ці звичаї й традиції з'явилися в результаті природного добору: "виживали" ті моральні принципи, які щонайкраще відповідали примітивному рівню розвитку суспільства. З переходом на новий рівень цей природний добір перестав діяти.

Як наслідок, почуття людей вийшли з під контролю родичів і суспільства й любов стала особистою справою людей. Шлюби стали полягати не тільки із прагматичних міркувань, але насамперед виходячи з любові між чоловіком і жінкою.

По-друге, відпала економічна необхідність жити більшими "традиційними" родинами. Одержала поширення нуклеарна родина, тобто родина, що складається тільки із чоловіка й жінки і їхніх дітей (нуклеарні родини існували й раніше, але не були домінуючим типом). Слід зазначити, що перехід до нуклеарної родини багатьма сприймалася як катастрофа, як відхід від традицій і падіння вдач (у дійсності сімейні вдачі саме покращилися: приміром , фізичний вплив на дружин і дітей, що вважалося нормальним у традиційній родині, з іти в минуле). Авторитетні вчені XІ століття, що спеціалізуються на сімейній соціології, Фредерік ле Плей і Вільгельм Генріх Риль були дуже стурбовані поширенням нуклеарної родини, якесь вони вважали ознакою "духовної кризи", пов'язаним з "пороками індустріалізації, мобільності й урбанізації". Зараз це викликає посмішку, також як нинішні дискусії про "втрату сімейних цінностей" будуть, імовірно, викликати посмішку в наших нащадків.

По-третє, відпала необхідність родити багато дітей. У традиційному суспільстві діти були потрібні насамперед як робочі руки в господарстві, а також як гарантія продовження роду в умовах дуже високої дитячої смертності. В індустріальному суспільстві, навпроти, діти не тільки не сприяли збільшенню сімейного доходу, але стали вимагати додаткових засобів на тривале навчання. І в умовах різкого зниження дитячої смертності народжуваність неминуче знизилася (від "духовних цінностей" ця закономірність залежить слабко, народжуваність швидко падає й у високорелігійних країнах, наприклад, Ірані).

Отже, в індустріальному суспільстві різко ослабнула економічна функція родини, але збереглася сексуальна функція (тобто монополія шлюбу на "законний" секс) і функція виховання дітей (хоча кількість дітей і знизилося). Зберігся й розподіл ролей: чоловік як і раніше розглядався як основний "добувач", а долею дружини залишалися діти й "домівка ".

2. Сучасне становище жінки в сім’ї

З переходом до постіндустріального суспільства міняється й родина.

По-перше, різко зростає економічна незалежність жінки. Кількість "чисто чоловічих" робочих місць скорочується, а "універсальних" — росте. Це пов'язане з розвитком сфери послуг і з "машинізацією" і автоматизацією виробництва: чоловіча сила більше не потрібна. У СРСР вихід жінок на роботу був викликаний, багато в чому, штучно; у США й Західній Європі різкий ріст жіночої зайнятості відбувся в 1960-і роки — тобто саме в момент першого постіндустріального зрушення (аж до кінця 1960-х більшість дружин у США залишалися домогосподарками).

По-друге, ріст економічної незалежності жінок привів до зменшення залежності від чоловіків і, як наслідок, до розкріпачення жінки, у тому числі сексуальному. У цьому багато дослідників бачать причини "сексуальної революції".

Таким чином, у постіндустріальному суспільстві інститут шлюбу поступово губить функцію регулювання сексуальних відносин, іншими словами, губить монополію на секс. Спочатку був легітимізований дошлюбний секс; у цей час іде легітимізація позашлюбного сексу через інститут свингерства (коли чоловік і жінка вступають у контрольовані сексуальні відносини з іншими партнерами за згодою один одного). Іншими словами, якщо індустріальна родина розкріпачила почуття (з їх "особистою справою", не підлягаючим "родинному" і суспільному контролю), те постіндустріальна робить теж саме й із чисто сексуальною сферою.

По-третє, втрата чоловіком і жінкою колишніх жорстко обкреслених з підточує класичну концепцію шлюбу, як союзу чоловіка й жінки. Знаходження жінкою економічної незалежності дозволило масово з'явитися неповним родинам, а також "динамічним родинам" (коли чоловік і жінка легко розстаються й підшукують нових; деякі вже розглядають зміну чоловіка як належне — по типі того, що не можна все життя працювати на одному місці роботи). Одержують поширення й у багатьох країнах стають законними гомосексуальні шлюби.

Всі ці зрушення, звичайно, ідуть повільно — протягом декількох поколінь — але тенденція в наявності.

Одне з головних перешкод на шляху цього процесу лежить у чисто біологічній області. Родити дітей можуть тільки жінки, що не дозволяє повністю відмовитися від поділу ролей по половій ознаці. Однак, імовірно, прогрес біотехнологій у доступному для огляду майбутньому дозволить вирішити цю проблему. Сучасна медицина з кожним роком відсуває строк, коли недонесена дитина може бути виходжена (зараз виходжують уже 23-тижневий плід). Ведуться інтенсивні дослідження із приводу того, як виходжувати недонесеної дитини, не задіючи його незрілі легені. Коли технологія "подих і харчування через кров" буде отримана, то залишиться лише з'єднати неї із уже існуючою технологією "зародок у пробірці" і інкубатор для вирощування плода буде зроблений. Немає сумнівів у тім, що після цього жінки дуже швидко відмовляться від вагітності й природних пологів: це незручно, боляче, псує фігуру й негативно позначається на жіночому здоров'ї. Заодно буде вирішена проблема бездітності гомосексуальних шлюбів: будь-яка родина, незалежно від статі її членів, зможе одержати дитину через "інкубатор" (у т.ч. з використанням сурогатної яйцеклітини).

Які наслідки подібних змін для еволюції родини? На цей рахунок ми поки можемо будувати лише припущення. Існуюча тенденція говорить про те, що родина поступово губить ті функції, які не пов'язані з вихованням дітей. Спочатку була загублена функція "економічного осередку", тепер губиться сексуальна функція. Можна припустити, що родина майбутнього буде складатися з декількох однодумців (будь-якої статі), об'єднаних лише спільними інтересами, спільно, що виховують дітей (можливо, із залученням професійного вихователя: родина з 4-5 дорослих цілком зможе собі це дозволити). Але це вже з області фантастичних гіпотез (втім, свингерство 30 років тому теж виглядало фантастикою, а зараз воно широко поширене).

Навряд чи еволюція родини буде йти безболісно. Як і будь-який перехід від старого до нового, спочатку це викличе й негативні ефекти (точно також, як при переході від традиційної до нуклеарної родини). З'являться дезорієнтовані маргінали, що знімають із себе всяку відповідальність за родину й дітей. Але поступово з виробленням нових раціональних правил ситуація стабілізується. Не виключено, що сім’ї нового типу будуть більше міцні й відповідальними, чим нинішні родини перехідного періоду.

Висновки

У пізнанні людиною самої себе жінка посідає домінуюче становище. Від вирішення цього завдання багато в чому залежить досягнення кінцевого результату. І це не перебільшення. Правий Жюль Мішле, який написав: "Виховувати дівчинку — це виховувати саме суспільство, тому що воно виходить з родини, де душею є жінка". Проте треба констатувати, що помітного успіху на цьому поприщі не помічено. Жіночий образ переважно зберігається як міфопоетичний. Вона — Єва, що прилучила людство до гріхопадіння, амазонка — жінка-войовниця і навіть відьма — володарка магічних знань. Правда, література і мистецтва докладають чимало зусиль, аби його зруйнувати, надавши йому еротичного змісту. І досягли в цьому чималих "успіхів". На цьому тлі тенденція бачити в жінці політика чи підприємця, що з'явилася останнім часом, не має успіху.

Більше того, я абсолютно впевнена, що жінки будуть відігравати щоразу більшу роль на цих аренах, що є природнім, логічним виявом цивілізованості суспільства. Можливо не всі ми зараз це чітко усвідомлюємо, не всі до цього морально готові, проте ми мусимо це сприйняти як даність. Часи суто чоловічого керівництва вже давно в минулому, із результатами ми маємо справу зараз. Наше завдання — підвищення статусу жінок, усвідомлення всіма, жінками у тому числі, цієї зміни як справи, що підказує здоровий глузд.

Список використаної літератури

1. Борисов В. А. Демография – М.: Издат. дом NOTA BENE, 1999. – 272 с.
2. Боярский А. Я. Основы демографии: Учебное пособие. – М.: Статистика, 1980. – 295с.
3. Демографічна криза в Україні – К.: Інститут економіки НАН України, 2001. – 560с.
4. Кислий О. Є. Демографічний вимір історії. – К.: Арістей, 2005.– 328с.
5. Мальтус Т. Опыт о законе народонаселения // Антология экономической классики // М.: ЭКОНОВ, 1993. – 458с.
6. Медков В. М. Основы демографии: Учебное пособие. Серия «Учебники и учебные пособия». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 448с.
7. Прибиткова І. М. Основи демографії: посібник для студентів гуманітарних та суспільних факультетів вищих навчальних закладах – К.: «Артек», 1995. – 256с.