АБИ́ДЕ, присл. Хоч де, у будь-якому місці. Та я абиде захропу (Сл. Гр.); Свої мішки вони складали під лави.., не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (Хор., Незакінч. політ, 1960, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 3.