АБИ́КУДИ, присл. Хоч куди, у будь-яке місце. Присутні засміялися, відзначивши, що "баритон" має свою думку і не так спроста погодиться абикуди їхати (Ле, Право.., 1957, 53); // Без певного напряму. Вийшов Карній з двору за ворота, став, прихилився до стовпа, дивиться абикуди, нічого не бачить, нічого не чує. (Л. Укр., III, 1952, 560).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 3.