АБОНЕМЕ́НТ, а, ч.
1. Право користуватися, за плату або безплатно, чим-небудь (телефоном, місцем у театрі, книжками з бібліотеки і т. ін.) протягом певного часу; документ, що посвідчує це право. Коли приїхав народний театр до столиці, Дорко брав абонемент і щодня приходив на вистави театральні (Мак., Вибр., 1956, 29).
2. Реєстрова бібліотечна картка читача-абонента. На абонементі Кравченка записано понад п’ятдесят книг класиків російської і української літератури (Літ. газ., 13.Х 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 4.