АБОНЕ́НТ, а, ч. Той, хто користується абонементом. Не менше також треба було вважати [Целі] на окремі полички постійних абонентів, які платять певніу суму річно за те, щоб у поштовій експедиції мати окреме місце для листів і посилок (Фр., II, 1950, 313); Більше тисячі мешканців села б постійними абонентами бібліотеки (Колг. Укр., 1, 1958, 47); Крізь маленьке віконечко у стіні було видно жінку, що куняла біля комутатора на півсотню абонентів (Трубл., II, 1955, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 4.