АБСОЛЮ́Т, у, ч. В ідеалістичній філософії — вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії — бог; // Що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене. На противагу дрібнобуржуазним демократам, Маркс бачив в усіх без винятку демократичних вимогах не абсолют, а історичний вираз боротьби керованих буржуазією народних мас проти феодалізму (Ленін, 22, 1950, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 5.