АБСТРА́КТНИЙ, а, е. Який виник у результаті абстрагування; протилежне конкретний. А бстрактної істини немає. Істина завжди конкретна (Ленін, 9, 1949, 65); Коли-не-коли він підіймав одну руку й пальцем ніби показував на абстрактну мисль (Н.-Лев.,. І, 1956, 375); Для Франка.. краса в мистецтві існує не як втілення якоїсь абстрактної ідеї, а реально і об’єктивно (Мист., 4, 1956, 2); // Оснований на абстракції (в 1 знач.), схильний до абстрагування. Абстрактне мислення; // Відірваний від дійсності, від життя. Загалом у своїх літературних вправах я не брав далеких абстрактних тем, — теми брав я з того життя, яке мене оточувало і що мене вражало (Вас., IV, 1960, 32).
∆ Абстра́ктна ле́ксика — слова на означення якостей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення, духовної і матеріальної культури.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 6.