АБСУ́РД, у, ч. Безглуздя, нісенітниця. Коли тільки переклад написаний доволі граматично і не грішить надто видними абсурдами, знаходяться редактори.., що надрукують його (Фр., XVI, 1955, 399); Ніколи і на думку не спало б, що мої наміри відносно Людмили можна і так тлумачити. Який абсурд (Головко, II, 1957, 477).
Дово́дити (довести́) до абсу́рду що — доводити що-небудь до крайності, до очевидного безглуздя. Найвірніший засіб дискредитувати нову політичну.. ідею і пошкодити їй полягає в тому, щоб, в ім’я захисту її, довести її до абсурду (Ленін, 31, 1951, 41); Дохо́дити (дійти́) до абсу́рду — у своїх діях, вчинках і т. ін. доходити до крайності, до безглуздя. До якого абсурду доходить актор, коли він користується театром для самопоказування! (Моє життя в мист., 1955, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 7.