АБУЛІ́Я, ї, ж. Ослаблення волі внаслідок нервового захворювання або перевтоми; безвілля. Коли внаслідок глибоких порушень вольової сфери розвивається стан "абулії", тобто хворобливого безвілля, в людини може "не вистачити волі" навіть на те, щоб узяти з столу потрібну їй річ (Психол., 1956, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 7.