АВСТРІЯ́КИ, ів, мн. (одн. австрія́к, а і австрі́йка, и, ч.; австрія́чка, и, ж.), розм., заст. Те саме, що австрі́йці. Узброїлись наші й тепер, погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра (Мирний, II, 1954, 130); Недалеко міста, лише через річку, шаліла битва. Билися москалі з австріяками (Коб., III, 1956, 460); А мені цілими століттями товкмачили, що отой дід.. — австріяка! (Вишня, І, 1956, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 10.