АВТОБІОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Пов’язаний із чиїм-небудь життям. Той [в’язень] розповідав історію свого життя, той пригадував якийсь смішний або трагічний випадок, а коли вже все автобіографічне було переказане, почали розповідати казки (Збан., Єдина, 1959, 168); // Який відбиває події з біографії автора. Я — естет… На доказ сього мушу зробити невеличкий екскурс автобіографічний (Л. Укр., III, 1952, 744); Повість "Молодість" [О. Бойченка] у значній мірі автобіографічна (Літ. газ., 19.ХІ 1953, 3); // Власт., притаманний автобіографії. В своїх оповіданнях.., що мають автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх учителів (Коцюб., III, 1956, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 10.