АГА́Т, а, ч. Твердий мінерал, напівдорогоцінний кварцовий камінь, що використовується для прикрас, а також для виготовлення хімічного посуду і т.ін. Червоний халцедон називають сердоліком, смугастий — агатом (Курс заг. геол., 1947, 55); Худа й бліда, мов свічка, пані розповідала про те, як їй тяжко було добути собі чорного агата для намиста (Досв., Вибр., 1959, 393); * У порівн. Чорні очі лиснілись, як два агати (Коцюб., І, 1955, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 15.