АЖИТА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Збуджений стан; схвильованість. Йон був в ажитації та щось з гарячковістю шептав свойому сусідові (Коцюб., І, 1955, 277); В ажитації він замахав руками й порозкидав папери (Смолич, І, 1958, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 23.