АКОМПАНІА́ТОР, а, ч. Той, хто акомпанує співцеві, декламаторові і т. ін. Сцена. Рояль. За роялем акомпаніатор (Вас., III, 1960, 310); Він вступив акомпаніатором до театрального сектору агітпросвіту військкомату (Смолич, Театр.., 1940, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 27.