АЛО́Е, невідм., с.
1. Багаторічна тропічна й субтропічна трав’яниста рослина з довгастим м’ясистим листям, укритим по краю шипами; використовується в медицині; столітник. [Альбіна:] Я заважаю, Мартіане? Вибач, — я на хвилинку. Чи нема у тебе з алое ліків? (Л. Укр., III, 1952, 313); У графській оранжереї, крім пальм, і цитронів, росла туя — дерево життя.., численні м’ясисті алое з Південної Африки (Донч., III, 1956, 43).
2. фарм. Густий сік цієї рослини, який застосовується в медицині; сабур.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 35.