АЛЬБАТРО́С, а, ч. Великий морський водоплавний птах із довгими вузькими крилами і видовженим дзьобом. Паруси були червоно-золоті, грало на них сонячне проміння, і летів перед ними красень морів — альбатрос (Ів., Вел. очі, 1956, 119); Над головами носяться хмарами.. альбатроси, торкаючи крилами пришельців (Довж., II, 1959, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 36.