АЛЬТА́НКА, и, ж. Покрита зверху легка будівля в саду, парку і т. ін. для відпочинку й захисту від сонця, дощу. Тихенько він ішов чистенькою доріжкою з гори до альтанки (Н.-Лев., III, 1956, 123); В однім куті [города] стояла альтанка, отінена густим диким хмелем та обсаджена смерічками (Фр., IV, 1950, 282); З маленької альтанки з верху гірки відкрився чудовий краєвид на Дніпро (Собко, Зор. крила, 1950, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 37.