АЛЬТЕРНАТИ́ВА, и, ж. Необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну. Між нас поставила ти альтернативу: або я мушу виконати рівний твоєму геройський вчинок, або.. зректись тебе! (Коб., III, 1956, 230); Суперечливі судження завжди виражають собою якусь альтернативу, тобто наявність тільки двох можливостей, з яких одна заперечує другу (Логіка, 1953, 86); // Кожна з цих можливостей. Народи рішуче виступають за політику мирного співіснування і відкидають його альтернативу — політику "ядерного залякування", гонки озброєнь і балансування на грані війни (Рад. Укр., 4.VI 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 37.