А́МБА, виг., розм. Уживається здебільшого як присудок у значенні, близькому до слів: кінець, загибель, смерть, капут. — Я ж казав, — сміявся Пархоменко, — що буде цареві амба! (Панч, О. Пархом., 1939, 52); — Земля селянам, фабрики робочим! Геть буржуазію! Паразитам амба! (Смолич, Мир.., 1958, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 38.